Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2951/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 04.08.2020. Зареєстровано: 04.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.08.2020.
(частково)
Результат оскарження 03.11.2020 Сьомий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення частково і ухвалено нове судове рішення у відповідній частині
Номер судового провадження: 240/2951/20/2995/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		 
		27 липня 2020 року                              м. Житомир                         справа № 240/2951/20  
		                                                                                                                       категорія  111030000
		 
		          Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Капинос О.В.,
		секретар судового засідання Недашківська Н.В.,
		за участю: представника позивача - Удода П.М.,
		представника відповівдача - Байдали І.Г. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		встановив:
		 
		Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
		визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002903305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 84 366,55 грн. за податковим зобов`язанням та 42 183,28 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
		визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002933305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування у розмірі 7030,54 грн. за податковим зобов`язанням та 3515,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;
		визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17295 грн. за податковим зобов`язанням та 4324 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
		визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002913305 від 08.10.2019, яким збільшено суму від"ємного значення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн. за податковим зобов`язанням;
		визнати протиправними і скасувати податкове повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.
		В обґрунтування позову зазначає, що підставою для винесення спірних рішень стали висновки акту перевірки про те, що платником податків неправомірно включено до витрат суму амортизаційних відрахувань по основних засобах придбаних до 2017 року, послуги з оренди легкового автомобіля AUDI Q7 та легкового автомобіля TOYOTA VENZ А, податок на нерухоме майно в сумі 8908,77 грн., сплату аліментів за працівника ОСОБА_2 в сумі 1 236,17 грн., придбання дизпалива ЄВРО та пилососа, що привело до завищення витрат на загальну суму 468 702,99грн. за рахунок включення до складу валових витрат, витрат, що не мають відношення до господарської діяльності; встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 17 295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в сумі 6075,00 грн., всього 23.370,00 грн.  в зв`язку тим, що орендований підприємцем легковий автомобіль, придбане дизпаливо ЄВРО, придбаний пилосос BOSH BGB 45300 не використовувалися в господарській діяльності; в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 р. підприємцем занижено оподатковуваний дохід на загальну суму 468 702,99 грн., що відповідно призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 030,54 грн.
		Вважає такі висновки протиправними, оскільки орендовані автомобілі використовуються у господарській діяльності, витрати на оплату оренди підтверджені; лише з 2017 включаються амортизаційні відрахування до витрат, є документально-підтверджені витрати на придбання ОС; придбане дизпаливо ЄВРО використане для заправляння орендованого автомобіля; податок на нерухоме майно сплачено підприємцем за об`єкт нежитлової нерухомості - виробничий цех, в якому ведеться господарська діяльність. Цей об`єкт не є об`єктом подвійного призначення, тому податок має бути включений до витрат підприємця. Сплата аліментів за працівника ОСОБА_2 в сумі 1 236,17 грн. підприємцем проведена правомірно, відповідно норм ПКУ.  Враховуючи, що легковий автомобіль, придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля, придбання пилососу BOSH BGB 45300 використовувалися підприємцем в господарській діяльності, відсутні підстави застосовувати п. 189.1, 198.5 ПКУ та для складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.
		Ухвалою від 23.03.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі та  призначено підготовче судове засідання у справі на 23.04.2020.
		17.04.2020 відповідачем подано відзив на позов, в якому зазначено, що  ФОП ОСОБА_1 в порушення пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПКУ в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов`язані з отриманим доходом на загальну суму 468 702,99 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 468 702,99 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 84 366,55 грн. Вищевказане порушення призвело до порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст,162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, ші.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1, 1.2 та 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 030,54грн, а саме: у 2017 році у сумі 3 528,66 грн. та у 2018 році у сумі 3 501,88 грн.
		Крім того, в порушення вимог абз. а пп.185.1 п.185 ст.185, абз. а п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. г п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 17 295,00 грн., в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 17295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн., що призвело до порушення абз. г п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189, п.187.7. ст.187 п. 201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 23 370,00 грн. Зазначені порушення стали підставою для винесення спірних рішень. З огляду на це, вважає, позов безпідставним.
		23.04.2020 та 13.05.2020 розгляд справи відкладено, узв"язку з карантином.
		10.06.2020 відповідачем подано письмові заперечення на позов. 
		В судовому засіданні 24.06.2020 оголошено перерву до 27.07.2020.
		В судове засідання з"явився представник позивача, позов підтримав, просив задовольнити.
		Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав, викладених у письмовому відзиві.
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
		Як свідчать матеріали справи працівниками Головного управління ДПС у Житомирській області проведено планову документальну виїзну перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
		За результатами перевірки складено акт від 12.09.2019 №626/06-30-13-05/1864511531.
		ГУ ДФС у Житомирській області, відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 ПКУ та з урахуванням п. 44.6 ст. 44 ПКУ розглянуло заперечення до акту документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  від 12.09.2019 за № 626/06-30-13-05/1864511531, за результатом розгляду яких висновки, щодо встановлених порушень в акті планової документальної виїзної перевірки, залишено без змін.
		В ході розгляду заперечень ст. 16 - 21 п.2.1.2, ст. 21 п.2.1.3 та абз. 2 ст. 56 висновків акту перевірки доповнено та викладено в новій редакції:
		За результатами перевірки (акт від 12.09.2019 №626/06-30-13-05/1864511531) та розгляду заперечень документальною плановою виїзною перевіркою ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення (що оскаржуваються у даній справі):
		- пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, абз. "а" п.176.1 ст.176, п.177.10 ст.177 ПКУ та пп.3 п.3, пп. 3, пп. 4, пп. 8, пп.9 п.6 Порядку ведення книги доходів і витрат (далі - Порядок) затверджено наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, які ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", який зареєстрований Мін`юстом України від 01.10.2013 №1686/24218, а саме: не належне ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018.
		- пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, , пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, а саме ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов`язані з отриманим доходом на загальну суму 468 702,99 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 468 702,99 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 84 366,55 грн.
		- пп.162.1.1 п.162.1 ст.162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, пп.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1, 1.2 та 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ ФОП ОСОБА_1 в періоді з 01.01.2017 по 31.12,2018 занижено чистий оподатковуваний дохід на загальну суму 468 702,99 грн., що відповідно призвело до заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 030,54 грн, а саме: у 2017 році у сумі 3 528,66 грн. та у 2018 році у сумі 3 501,88 грн. 
		- абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. "а" п. 187.1 ст.187, п. 188.1 ст.188, п.189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. "г" п. 198.5 ст.198,          п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст,200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 17 295,00 грн., в т.ч: грудень 2018 року в сумі 17295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн.
		- абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189, п. 187.7. ст.187 п. 201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 23 370,00 грн.
		За результатами розгляду акту перевірки ГУ ДФС у Житомирській області, винесені податкові повідомлення-рішення, а саме:
		-податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 грн.- штрафні (фінансові) санкції.
		-податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем військовий збір у розмірі 10 545,81 грн., з яких: 7030,54 грн. - податкове зобов`язання, 31515,27грн. - штрафні (фінансові) санкції.
		-податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002923305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 21 619,00 грн., з яких: 17 295,00 грн. - податкове зобов`язання, 4324,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
		-податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002913305 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 6075,00 грн.
		-податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002963305 про застосування штрафу у розмірі 50% за платежем податок на додану вартість у розмірі 11 685,00 грн.
		Не погоджуючись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
		Приписами п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (14.1.36.); доходами є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами (14.1.56.); постачанням товарів є будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (14.1.191.); розумною економічною причиною (ділова мета) є причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (14.1.231.).
		Відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		За результатами перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено, що в порушення пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 завищено витрати безпосередньо пов`язані з отриманим доходом на загальну суму 468 702,99 грн., що призвело до заниження в даному періоді чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 468 702,99 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань по податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 на суму 84 366,55 грн.
		Вищевказане порушення призвело до порушення пп.162.1.1 п.162.1 ст,162, пп.163.1.1 п.163.1 ст.163, ші.164.1.3 п.164.1 ст.164, пп.1.1, 1.2 та 1.4 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПКУ заниження військового збору, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 7 030,54грн, а саме: у 2017 році у сумі 3 528,66 грн. та у 2018 році у сумі 3 501,88 грн.
		Крім того, в порушення вимог абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. "а" п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. "г" п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 17 295,00 грн., в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 17295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн., що призвело до порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189, п.187.7. ст.187 п. 201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 23 370,00 грн.
		Зазначені порушення стали підставою для винесення спірних податкових-повідомлень рішень.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 - штрафні (фінансові) санкції.
		Підставою для винесення зазначеного рішення стало те, що перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності та відображених у колонках 5, 6, 7, 8 рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки "Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю", на підставі Книги обліку доходів та витрат, виписок банку про рух грошових коштів по р/р. №26001499384 за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, накладних, розрахунків амортизації, встановлено їх завищення на загальну суму 468 702,99 грн., а саме:
		-у 2017 році в сумі 235 244,26 грн.;
		-у 2018 році в сумі 233 458,73 грн.
		В періоді з 01.01.2017 по 31.12,2018 за рахунок включення до складу валових витрат, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності:
		-оренда легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_2 , 2013 р.в. в гр. ОСОБА_3 в сумі 11 700,00 грн. (договір оренди транспортного засобу від 19.08.2016 №НВТ 919423),
		-оренда легкового авто AUDI Q7, № НОМЕР_3 в сумі 144 848,83 грн. (договір оренди автомобіля від 31.01.2018 №0069 з ТОВ "Г-Груп" (код ЄДРПОУ 34465763),
		-аліменти за працівника ОСОБА_2 в сумі 1 236,17 грн. (платіжне доручення №293 від 31.07.2017),
		-податок на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017),
		-амортизаційні відрахування по основних засобах придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн. (розрахунки амортизації 03, накладні на придбання, акти введення в експлуатацію за період з 01.01.2017 по 31.12.2018).
		Перевіркою достовірності відображених показників у поданих річних податкових деклараціях про майновий стан і доходи за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено: перевіркою, відображених у колонках 5, 6, 7, 8 рядка 1 розділу І додатку Ф2 до річної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017-2018 роки "Вартість документально підтверджених витрат, пов`язаних з господарською діяльністю" показників за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 у загальній сумі 12 812 100,22 грн. встановлено, що на формування цих показників основний вплив мало здійснення операцій з придбанням товарно-матеріальних цінностей, а саме: пиломатеріалів, дров`яної деревини для технологічних потреб, палива, будівельних матеріалів, електроенергія, послуг оренди транспортних засобів, виробничих будівель та виробничого обладнання, витрати на оплату праці та нарахування єдиного соціального внеску на заробітну плату, амортизаційних відрахувань тощо.
		Суд з такими висновками суд  не погоджується, виходячи з наступного.
		Пунктом 177.1 ст. 177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Відповідно до п.177.2 ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Згідно з п.п.177.4.1 та пп.177.4.4   п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема:
		- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Положеннями 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат підприємця:
		- витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		- витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
		- витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
		- документально не підтверджені витрати.
		Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства, суд зазначає, що чистий оподатковуваний дохід фізичної особи-підприємця за звітний податковий період визначається як різниця між отриманим від провадження господарської діяльності в грошовій та не грошовій формі доходом та документально підтвердженими витратами, що безпосередньо пов"язані з її здійсненням.
		Зокрема, оподаткованим доходом є дохід, який отримав ФОП, за умови, що цей дохід по-перше отриманий в грошовій чи негрошовій формі,   та по-друге отриманий   від провадження господарської діяльності. В свою чергу до витрат відносяться   ті витрати, які безпосередньо пов"язані з отриманням доходів, тобто знаходять у прямому причинно-наслідковому зв"язку із отриманими доходами та зумовлюють їх отримання.
		Таким чином,   вказане дає підстави для висновку, що для віднесення ФОП певних сум до доходів чи витрат, ці доходи чи витрати мають бути отримані чи понесені в грошовій чи негрошовій формі та у відповідному звітному періоді.
		По перше,  що стосується віднесення до витрат, не пов"язаних з господарською діяльністю аліментів за працівника ОСОБА_2 в сумі 1 236,17 грн. відповідно платіжного доручення №293 від 31.07.2017.
		В судовому засіданні, від імені позивача, представник позивача визнав зазначене порушення через помилкове та подвійне відображення суми аліментів в Книзі обліку доходів та витрат, що призвело до зменшення ПДФО та Військового збору, а тому,  в силу вимог ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються сторонами доказуванню не підлягають. 
		Таким чином, податкове зобов`язання в цій частині контролюючим органом визначено правомірно.  
		Однак, що стосується включення до складу валових витрат оренди легкових автомобілів, суд зазначає таке. 
		В акті перевірки вказано, що в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 до складу валових витрат, включено витрати, які не пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме:
		-оренда легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_2 , 2013 р.в. в гр. ОСОБА_3 в сумі 11 700,00 грн. ,
		-оренда легкового авто AUDI Q7, № НОМЕР_3 в сумі 144 848,83 грн. (договір оренди автомобіля від 31.01.2018 №0069 з ТОВ "Г-Груп" ).
		Таких висновків податкова дійшла у зв"язку з тим, що   автомобіль TOYOTA VENZA є власністю ОСОБА_3 та будь-які документи стосовно використання легкового автомобіля платником надані не були. У ТОВ "Г-Груп" відсутні права власності на автомобіль AUDI Q7, за номерним знаком № НОМЕР_3 , тобто у ФОП ОСОБА_1 відсутнє право на формування та включення цих витрат до складу валових витрат у 2017-2018 роках.
		А також, в акті вказано, що згідно наданих подорожніх листів не можливо чітко встановити мету поїздок та час використання автомобіля AUDI Q7, № НОМЕР_3 ФОП ОСОБА_1 по маршрутам та їх відношення до господарської діяльності підприємця, а саме отримання ним безпосередньо доходу від підприємницької діяльності, під час оренди вищевказаного автомобіля.
		Суд не погоджується з такими доводами.
		Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування та в період з 01.01.2017 по 31.12.2018  здійснював такі види господарської діяльності: Лісопильне та стругальне виробництво, код КВЕД 16.10 (основний), який включає: розпилювання, стругання та інші види механічного оброблення деревини; розщеплення, очищення та рубання колод; виробництво дерев`яних шпал для залізничних чи трамвайних колій; виробництво дерев`яних паркету та покриттів для підлоги, незібраних; виробництво деревних вовни і борошна, тріски та стружки деревних; сушіння деревини; просочування та хімічне оброблення деревини консервантами або іншими речовинами.
		19.08.2016, гр. ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_3 (Орендар) уклали договір оренди транспортного засобу легкового автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_2 , 2013 р.в.
		За умовами договору, орендна плата сплачується у безготівковій формі в кінці місяця. Орендар зобов"язаний підтримувати ТЗ в справному стані, здійснювати за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, технічне обслуговування, технічний огляд. (т.2 а.с.95-96)
		Як вже зазначалося, згідно з п. 177.4.4 ст. 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України, одним із видів розпоряджання власністю є право власника використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом; законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.
		Таким чином, витрати на оплату оренди майна, що використовується в господарській діяльності підприємця належать до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів (пп. 177.4.4 ст. 177 ПКУ), а отже, ФОП може використовувати у власній підприємницькій діяльності майно, яке належить йому як фізичній особі.
		Отже, позивачем правомірно у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 віднесено до складу витрат 11700 грн. на оренду автомобіля TOYOTA VENZA, № НОМЕР_2 , що використовувався ним у своїй господарській діяльності.
		Посилання представника відповідача на те, що в оренду позивачем взято автомобіль бізнес класу, суд до уваги не приймає, оскільки законодавством чітко не встановлено клас автомобіля, який може бути використаний в господарській діяльності.
		Крім того, в матеріалах справи міститься договір про фінансовий лізинг, укладений між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (Лізингодавець) та  ТОВ "Г-Груп" (Лізингоодержувач), об"єктом якого є авто AUDI Q7, № НОМЕР_3 .
		Відповідно до п.4.9 Договору Лізингоодержувач під загрозою розірвання контракту не має права безпосередньо або опосередковано відчужувати об"єкт лізинг, обтяжувати, або будь яким чином відчужувати на користь третіх осіб, експлуатувати як таксі чи для перевезення пасажирів або вантажів, з метою отримання прибутку, здавати в оренду (суборенду) без попередньої письмової згоди Порше Лізинг Україна (т.2 а.с.163-169)
		15.01.2018 ТОВ "Г-Груп" отримало дозвіл у ТОВ "Порше Лізинг Україна" на заключення договору  з ФОП ОСОБА_1 на оренду автомобіля  AUDI Q7, № НОМЕР_3 . (т.2 а.с.162)
		31.01.2018 між ТОВ "Г-Груп" (Орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу автомобіля  AUDI Q7, № НОМЕР_3 , 2015 р.в.
		Розмір орендної плати  становить 9000,00 грн. в місяць, яка сплачується шляхом безготівкового перерахунку. Ремонт проводить за власний кошт. (т.2 а.с.150-161)
		Таким чином, як було передбачено договором фінансового лізингу за згодою ТОВ "Порше Лізинг Україна" ТОВ "Г-Груп" було наділене правом передавати автомобіль іншим особам  у користування, умови якого і були у даному випадку дотримані.
		Тому доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду автомобіля , оскільки він не є власником безпідставні.
		В  той же час, оскільки ТОВ "Порше Лізинг Україна", як власником автомобіля  AUDI Q7, № НОМЕР_3 , надано згоду ТОВ "Г-Груп" на передачу в оренду позивачу транспортного засобу, що є його правом та було передбачено умовами договору лізингу, такий автомобіль використовувався ним на законних підставах, що не суперечить закону.
		Більш того, як пояснював в судовому засіданні представник позивача, орендовані транспортні засоби пов`язані з веденням господарської діяльності та використовувалися для поїздок по лісгоспах з приводу укладення договорів на поставку лісопродукції, поїздки по лісництвах та угіддях з метою контролю за якістю та кількістю завантаження лісопродукції на транспортні засоби для їх подальшого перевезення на виробництво, пошук та зустрічі з потенційними покупцями пиломатеріалу та інші переміщення.
		Факт використання позивачем транспортних засобів на законних підставах та використання у господарській діяльності підтверджується договорами оренди,  актами прийому-передачі транспортного засобів, актами здачі-прийняття робіт, подорожніми листами службового легкового автомобіля, картками рахунку 631 за 2017-2018 роки, платіжними дорученнями, податковими накладними.
		Таким чином, позивачем в періоді з 01.01.2017 по 31.12.2018 правомірно віднесено до складу валових витрат, витрати, які пов`язані з провадженням господарської діяльності, а саме з орендою автомобілів в сумі 11700 грн. та 144848,83 грн., тому висновки контролюючого органу у цій частині є спростованими належними доказами.
		Крім того, позивачем до витрат у 2018 році віднесено суму придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля та пилососу BOSH 45300.
		Як пояснив в судовому засіданні представник позивача дизпаливо ЄВРО використане для заправляння орендованого автомобіля, а оскільки підприємець займається лісозаготівлями, лісопильним та стругальним виробництвом при цьому використовує верстати, пилораму, які працюють від електроенергії, пилосос BOSH BGB 45300 є підручим засобом для видалення пилюки з обладнання та електроустановки (електрощитова).
		Факт понесення витрат на використані у господарській діяльності дизпалива та пилососа підтверджується видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300 ,  платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковою накладною.(т.1 а.с.161-215)
		Отже, позивачем правомірно віднесено до складу витрат  вартість придбаного дизельного палива та пилососа, які використовуються ним у своїй господарській діяльності. Протилежного відповідачем не спростовано.
		Щодо неправомірного включення до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн., чим порушено вимоги пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПКУ.
		Таких висновків контролюючий орган дійшов у зв"язку з тим, що позивач має право включати до витрат щомісячні амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 2017 основних засобів, в той час, коли позивач відніс до витрат придбані до 2017 року.
		Суд з такими доводами не погоджується.
		У відповідності до п.п. 14.1.3 п.14.1 ст. 14 ПК України (в редакції чинній з 01.01.2017 року) амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).
		Згідно із п. 177.2. ст. 177 ПК України об`єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Відповідно до п.п. 177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:
		витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
		витрати на самостійне виготовлення основних засобів.
		Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:
		проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
		ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).
		Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:
		земельні ділянки;
		об`єкти житлової нерухомості;
		легкові та вантажні автомобілі.
		Згідно з п.п. 177.4.7 п.177.4 ст.177 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів.
		Підпунктом 177.4.8 п.177.4 ст.177 ПК України визначено, що облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом.
		Відповідно до п.п. 177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів.
		Дія цього підпункту поширюється виключно на об`єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально.
		Таким чином, за змістом даних норм права, витрати на придбання та/або на самостійне виготовлення основних засобів фізичною особою-підприємець амортизуються, а сума вказаних амортизаційних відрахувань підлягає включенню до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування. При цьому, єдиними умовами для включення вищевказаних амортизаційних відрахувань до складу витрат фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування є: власне бажання підприємця на загальній системі оподаткування щодо нарахування амортизації основних засобів та нематеріальних активів; ведення окремого обліку таких витрат за кожним об`єктом основних засобів та нематеріальних активів; документальне підтвердження витрат на придбання та/або на самостійне виготовлення таких об`єктів основних засобів та нематеріальних активів; амортизація нараховується прямолінійним методом, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів; основні засоби, вартість яких амортизується, не може входити до кола основних засобів подвійного призначення.
		Інших умов, як-то придбання основних засобів після 01 січня 2017 р., для включення до складу витрат фізичною особою-підприємцем на загальній системі оподаткування амортизаційних відрахувань нормами чинного законодавства не передбачено. У нормі пп. 177.4.7. п. 177.4. ст. 177 ПК України йдеться тільки про первісну вартість об`єкта основних засобів, однак не вказано що відповідна первинна вартість об`єкта повинна бути визначена виключно після 01 січня 2017 року.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що з 01 січня 2017 року фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування мала право відносити до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості основних засобів та нематеріальних активів, в т.ч. тих котрі придбані або самостійно виготовлені до 01 січня 2017 року, з урахуванням встановленого законодавцем мінімально допустимого строку їх корисного використання та при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів (крім основних засобів подвійного призначення, визначених пп. 177.4.6 п. 177.4 ст. 177 Кодексу).
		Для здійснення своєї господарської діяльності, під час перебування на обліку з 02.10.2015 року, як платник податків, ОСОБА_1 , придбав в 2015-2016 роках на суму 302009,22 грн. основні засоби:
		-виробниче приміщення;
		-автонавантажувач телескопічний;
		-багатопильний верстат;
		          сушильна камера для пиломатеріалів;
		-обладнання, що було встановлено для обігріву, водопостачання, кондиціонування з забезпеченням придатних умов для виробничого процесу та виконання всіх санітарних норм для працівників підприємця, тощо.
		На придбані основні засоби позивачем були нараховані амортизаційні відрахування, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 131.
		Наведені об`єкти відносяться до основних засобів фізичною особи - підприємця, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та використовуються у господарській діяльності, внаслідок чого був отриманий дохід.
		Таким чином, суд наголошує на тому, що жодних застережень щодо неможливості включення до витрат сум амортизації з основних засобів, придбаних до 01.01.2017 р. стаття 177 ПК України не передбачає, як і не передбачає Закон України №1797-VIII від 21.12.2016 р. "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в України", якім внесені зміни до ст. 177 ПК України.
		У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості і точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто, вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Враховуючи викладене, позивачем правомірно включено до витрат суми амортизаційних відрахувань по основних засобах, придбаних до 2017 року в сумі 302 009,22 грн., тому висновки контролюючого органу про порушення позивачем пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп,177.4.4, пп.177.4.5, пп.177.4.6 п.177.4, п. 177.10 ст.177 ПКУ є безпідставні.
		Посилання відповідача на індивідуальну податкову консультацію ДФСУ від 29.06.2017 №894/О/99-99-13-01-02-14/ІПК, наведену в листі ДФС від 25.07.2017 №16192/6/99-99-13-01-02-15, суд до уваги не приймає, оскільки така надана конкретній особі контролюючим органом з приводу тлумачення норм законодавства, які підлягають застосуванню у кожному окремому випадку та не має юридичної сили.
		Щодо податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн. (платіжне доручення №359 від 06.09.2017).
		В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп.177.4.3, пп. 177.4.4, пп. 177.4.5 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ встановлено завищення ФОП ОСОБА_1 валових витрат на загальну суму 8 908,77 грн. за рахунок включення до інших витрат суми податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн.
		ФОП ОСОБА_1 в податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік до складу валових витрат віднесено податок на нерухоме майно на суму 8 908,77 грн., чим порушено вимоги пп.16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, пп. 177.4.3, п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ.
		Так, до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать відповідно пп.177.4.3 п.177.4 ст.177 ПКУ "суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця".
		Відповідно до п.п. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПКУ платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
		Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
		Оскільки податок на нерухоме майно сплачено підприємцем за об`єкт нежитлової нерухомості - виробничий цех, в якому ведеться господарська діяльність, а  цей об`єкт не є об`єктом подвійного призначення, тому податок на нерухоме майно має бути включений до витрат підприємця.
		Зазначене свідчить про те, що  ФОП ОСОБА_1 правомірно включено до валових витрат  суми податку на нерухоме майно в сумі 8 908,77 грн., тому доводи відповідача з даного приводу безпідставні.
		При вирішенні справи суд враховує, що системний аналіз статті 177 цього Кодексу, з урахуванням пункту 177.2 та підпункту 177.4.4. цієї статті встановлюють правила оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, за якими до витрат належать документально підтверджені витрати, пов`язанні з господарською діяльністю такої особи, перелік яких не є вичерпним. Намагання податкового органу обмежити цей перелік посиланням на положення норми Податкового кодексу України, яка у цій частині має інше правове навантаження, є хибним та порушує принцип визначення прибутку, який визначено законом як різницю між доходом та витратами, прямо пов`язаними з одержанням цього доходу.
		Податковий орган має враховувати, що результати оподаткування у будь-якому випадку є похідними від здійснення (провадження) підприємцем господарської діяльності, обмеження його витрат пов`язаних з господарською діяльність призведе до обмеження господарської компетенції і, як наслідок, вплине на свободу підприємницької діяльності взагалі.
		Підсумовуючи викладене, відповідачем не доведено порушення позивачем пп. 16.1.2, п.16.1 ст.16, п. 44.1, ст. 44, п.177.2, , пп.177.4.3, пп.177.4.4, пп.177.4.5, пп. 177.4.6 п.177.4, п.177.10 ст.177 ПКУ, а тому податкове повідомлення рішення від 08.10.2019 №0002903305 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 126 549,83 грн., з яких: 84 366,55 грн. - податкове зобов`язання, 42 183,28 грн.- штрафні (фінансові) санкції, з урахування визнання позивачем неправомірного віднесення до витрат аліментів у сумі 1236, 17 грн. , підлягає скасуванню в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб у розмірі 84144,03 грн. за податковим зобов"язанням та 42072,01 грн. за штрафними санкціями.
		Щодо військового збору.
		З 1 січня 2015 року фізичні особи-підприємці є платниками військового збору з доходів, визначених статтею 163 ПК України, в тому числі і з власних доходів, відповідно до пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.
		Відповідно до ст.163 ПК України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає загальний річний оподатковуваний дохід, який включає доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
		Згідно з пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із ст. 177 ПК України. Ставка збору складає 1,5% об`єкта оподаткування.
		При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому пп. 168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов`язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
		Оскільки вказане, порушення, які вплинули на визначення податку на доходи з фізичних осіб, так і на визначення військового збору, в ході розгляду справи спростовані, тому наслідком є визнання протиправними та скасування рішення.
		За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини протиправності висновків контролюючого органу щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки, визначена відповідачем сума військового збору 7030,54 грн. за податковим зобов`язанням та 3515,27 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями підлягає частковому скасуванню, з огляду на визнання позивачем вимог в частині врахування до витрат аліментів у сумі 1 236,17 грн.
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 08.10.2019 №0002933305  підлягає скасуванню за основним зобов"язанням у розмірі 7012,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 3506,00 грн.
		Щодо податкового повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 17295,00 грн. за податковим зобов`язанням та 4324,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);  податкового повідомлення-рішення №0002913305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн. за податковим зобов`язанням; податкового повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.
		Відповідно до пп.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
		Відповідно до абз. "а" п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Відповідно до п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
		а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
		б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
		Згідно з п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
		- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;
		- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
		Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
		У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
		Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.
		В силу п.200.1. ст.200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно з п.201.10. ст.201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Підставою для винесення спірних рішень стали висновки контролюючого оргну про те, що в порушення вимог абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. а п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. г п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкових зобов`язань з ПДВ в загальній сумі 17 295,00 грн., в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 17295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн., що призвело до порушення абз. г п. 198.5 ст. 198, п.189.1 ст.189, п.187.7. ст.187 п.201.1., п.201.10 ст.201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ 23 370,00 грн. 
		Перевіркою повноти визначення ФОП ОСОБА_1 податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього в сумі 23 370,00 грн.:
		- в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 23 370,00 грн., внаслідок не нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування щодо використаних в не господарській діяльності товарів (придбано та не реалізовано, не використано в господарській діяльності) товарів та послуг на суму 116 849,68 грн. (без ПДВ) - Додаток 7 до акту перевірки (міститься в матеріалах справи в додатку до позовної заяви).
		Перевіркою відображених у рядку 4 податкових декларацій з податку на додану вартість "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПКУ за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою" (рядок 4.1 колонка Б) показників за перевіряємий період встановлено заниження показників всього у сумі 23 370,00 грн., в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 23 370,00 грн., внаслідок не нарахування податкових зобов`язань виходячи з бази оподаткування щодо використаних в не господарській діяльності товарів (придбано та не реалізовано, не використано в господарській діяльності) товарів та послуг на суму 116 849,68 грн. (без ПДВ) .
		ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТМЦ та послугах: оренда легкового автомобіля , дизпаливо Євро для заправки авто, пилосос у сумі у сумі 116 849,68 грн. (крім того ПДВ 23 370,00 грн.), які придбані, та в подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків .
		В порушення абз. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 189.1 ст.189, п.187.7, ст.187, п.201.1. ст. 201, п.201.10. ст. 201 ПКУ ФОП ОСОБА_1 не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано такі накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін на суму 23 370,00 грн., у тому числі за грудень 2018 року у сумі 23 370,00 грн.
		Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2017 по 31.12.2018          встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 17 295,00 грн., в т.ч.: грудень 2018 року в сумі 17 295,00 грн. та завищення суми від`ємного значення в грудні 2018 року в сумі 6075,00 грн., в результаті порушень викладених в п.2.6.1 (Податкові зобов`язання) та 2.6.2 акту перевірки (Податковий кредит).
		З викладеного слідує, що такі висновки контролюючого органу ґрунтується виключно на тому, що позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТМЦ та послугах, які придбані, та в подальшому не використовувались  у межах господарської діяльності платника податків, занижено ПДВ виходячи з бази оподаткування щодо використаних в не господарській діяльності товарів, в  результаті чого у встановлений термін не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		ФОП ОСОБА_1 включено до податкового кредиту за 2017-2018 роки ПДВ у сумі 23370,00 грн., яку відповідач виключив з податкового кредиту в зв`язку з тим, що підприємцем не надано підтверджуючих документів в тому числі щодо використання в господарській діяльності товарів (придбано та не реалізовано, не використано в господарській діяльності) (арк. 35-37 акту).
		Як вже зазначалося, до складу суми ПДВ включені: оренда легкового автомобіля, придбання дизпалива ЄВРО для заправки легкового автомобіля, придбання пилососу BOSH BGB 45300.
		Факт придбання, їх використання у господарській діяльності підтверджується податковими накладними, які подані та зареєстровані з дотримання порядку та строків, визначеними податковим законодавством, видатковими накладними, платіжними дорученнями, договором купівлі-продажу товарів за пластиковими картками від 03.07.2017, від 10.11.2017, реєстром документів за 2017-2018 роки, актами приймання-передачі пластикових карток, договором купівлі-продажу товарів з використанням паливних карток, реєстром документів АТ "Райффайзен банк Аваль", накладними на відпуск товарів та придбання пилососу BOSH 45300 ,  платіжним дорученням №616 від 31.01.2018 на суму 6280,00 грн. та видатковою накладною. 
		Отже позивач у встановленому законом порядку при придбанні отриманні в оренду транспортних засобів та товарів засобів з метою їх використання у власній господарській діяльності у повній відповідності до вказаних норм податкового законодавства отримав право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту. Всі суми податкового кредиту підтверджені належним чином .
		Оскільки в ході розгляду справи підтверджено використання в господарській діяльності товарів, визначених у акті перевірки та правомірність включення ПДВ у сумі 23370,00 грн. до податкового кредиту,  висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем   вимог абз. "а" пп.185.1 п.185 ст.185, абз. а п. 187.1 ст.187, п. 188,1 ст.188, п. 189.1 ст.189, пп. 192.1 ст.192, абз. г п. 198.5 ст.198, п.200,1, п.200.2, п.200.4 ст.200, п.201.1., п.201.7, п.201.10 ПКУ безпідставні.
		Як наслідок, безпідставними є встановлені перевіркою  зменшення суми від"ємного значення грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 6075,00 грн.
		В зв`язку з тим, що орендований легковий автомобіль, придбане дизпаливо ЄВРО, для орендованого легкового автомобіля, придбаний пилосос BOSH BGB 45300 використовувалися в господарській діяльності, наявні первинні документи, підприємцем правомірно включено до податкового кредиту вказані ТМЦ, тому відсутні підстави складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, а отже, повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019, яким визначено штраф у сумі 11 685,00 грн. за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних, є протиправним.
		Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019, №0002913305 від 08.10.2019,  №0002963305 від 08.10.2019, підлягають скасуванню, як протиправні.
		Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Частиною 1  ст.6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Згідно з ч.1  статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України  розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Частиною 1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідачем по справі, як суб`єктом владних повноважень, рішення якого оскаржуються, не виконано покладеного на нього обов`язку щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову .
		Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає.
		Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Керуючись статтями 9,77,90,242-246 Кодексу адміністративного судочинства України,                                                               
		 
		 вирішив:
		Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 43142501) задовольнити частково.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002903305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 84144,03 грн. за податковим зобов`язанням та 42072,01 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002933305 від 08.10.2019, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір за результатами річного декларування у розмірі 7012,00 грн. за податковим зобов`язанням та 3506,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002923305 від 08.10.2019.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002913305 від 08.10.2019.
		Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002963305 від 08.10.2019,
		 В іншій частині позову відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника, м.Житомир, 10008, код ЄДРПОУ 43142501) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 4628,70 грн. (чотири тисячі шістсот двадцять вісім гривень сімдесят копійок).  
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		          Суддя                                                                                            О.В. Капинос
		 
		 
		            Повне судове рішення складене 04 серпня 2020 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...