Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 752/10992/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.08.2020.
Дата набрання законної сили: 29.07.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		1[1]
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
		Київського апеляційного суду в складі:
		 
		головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів  при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 29 липня 2020 року, з використанням відеоконференцзв`язку з Київським СІЗО, де перебуває підозрюваний ОСОБА_5 , апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , кожного окремо, на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року, відносно 
		 
		ОСОБА_5 , який народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Ржищів Київської області, громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні дитину 2018 року народження, працює на посаді оперуповноваженого СКП Кагарлицького ВП Обухівського ВП ГУНП в Київській області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
		 
		 підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, 
		 за участю: прокурорів  захисників підозрюваного   ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 ,  ВСТАНОВИЛА:
		 
		 Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 31 серпня 2020 року включно.
		 
		 Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні згаданих кримінальних правопорушень, існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, врахував дані про особу підозрюваного у їх сукупності, та прийшов до висновку про відсутність достатніх стримуючих факторів, які б дозволили застосувати менш суворий запобіжний захід ніж тримання під вартою, та запобігти встановленим ризикам.
		 
		Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , кожен окремо подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року, та постановити нову ухвалу. Захисник ОСОБА_7 просить відмовити у задоволенні клопотання слідчого, а ОСОБА_6  застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби.
		Захисники вважають ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, з огляду на наступне.
		Зокрема, зазначають про необґрунтованість пред`явленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні ним згаданих кримінальних правопорушень, недоведеність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання заявлених слідчим ризиків. На переконання сторони захисту запобігти зазначеним у клопотанні слідчого ризикам можливо шляхом покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Також, захисник ОСОБА_6 зазначає про те, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в порушення вимог кримінального процесуального закону не містить усієї інформації, с саме: прізвище, ім`я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру.
		Стверджує, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні у зв`язку з тим, що повідомлення про підозру останньому складено та підписано різними особами.
		Крім того, звертає увагу на те, що клопотання слідчого розглянуто з порушенням територіальної підсудності, зважаючи на те, що Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, знаходиться у Печерському районі міста Києва.
		Захисники просять врахувати дані про особу підозрюваного, який має місце реєстрації та постійного проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2018 року народження, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи, проживання проходження військової служби, має ряд нагород. Крім того, дружина підозрюваного перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку, у зв`язку з чим ОСОБА_5 є єдиним годувальником родини.
		Захисник ОСОБА_6 також звертає увагу на те, що ст. 183 КПК України визначено право слідчого судді, а не обов`язок не визначати розмір застави, а тому вважає, що з рахуванням вищенаведеного відносно підозрюваного можливо застосувати заставу, як альтернативний запобіжний захід.
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити, виступ прокурорів, які заперечили проти задоволення апеляційних скарг та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. 
		 
		 Як убачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості якого 26 травня 2020 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 62020100000001074, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
		 01 липня 2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у катуванні, тобто умисному заподіянні сильного фізичного болю, фізичного та морального страждання шляхом нанесення побоїв, мучення з метою примусити потерпілих вчинити дії, що суперечать їх волі, у томі числі отримання від них визнання, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України.
		 02 липня 2020 року слідчий Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
		 Ухвалою слідчого судді згаданого районного суду від 03 липня 2020 року клопотання слідчого задоволено.
		 
		Таке рішення слідчого судді колегія судді вважає законним, обґрунтованим і вмотивованим, з огляду на наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 177 КПК України метою і підставами застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
		При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених в ст. 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності усі обставини, в тому числі і ті, які зазначені в ч. 1 ст. 178 КПК України. 
		Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
		Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст.ст.177,178,183 КПК України.
		Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
		З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний, вислухана думка прокурорів та захисників, з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
		Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд з`ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбаченихстаттею 177 КПК України.
		Відповідно дост. 178 КПК України, судом також враховано вагомість наявних доказів про причетність підозрюваного до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, а також дані про особу підозрюваного, в їх сукупності.
		Перевіряючи доводи та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, слідчим суддею з`ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України. Виклад обставин, що дають підстави підозрювати ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, слідчим зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, що їх підтверджують.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини,вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язуютьпідозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. 
		Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
		За таких умов, всупереч доводам сторони захисту слідчий суддя, як уважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів, лише щодо пред`явленої підозри, - з точки зору достатності та взаємозв`язку прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об`єктивно зв`язують його з ним, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний, міг вчинити дане правопорушення.
		У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_5 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 127 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
		При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
		Відповідно до змісту ст.ст.177,183 КПК України, крім наявності обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, тримання під вартою має бути обумовлено доведеністю обставин, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.
		Достатні дані при цьому повинні бути не уявними або ж припустимими, а конкретними, визначеними, необхідними, підтвердженими відповідними доказами, які б в сукупності свідчили про наявність підстав, що були достатніми для застосування запобіжного заходу.
		На переконання колегії суддів, слідчий суддя, розглядаючи клопотання слідчого, всебічно з`ясував усі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому заслухав пояснення як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, та навів в ухвалі мотиви необхідності задоволення клопотання слідчого.
		В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня(Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
		На підставі вищевикладеного, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваним переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
		Матеріали судового провадження містять докази про існування іншого ризику неналежної процесуальної поведінки підозрюваного, зокрема, можливість знищити, сховати або спотворити будь яку із речей, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків і потерпілих у кримінальному провадженні, які поряд із ризиком можливості переховуватися від органів досудового розслідування та суду теж залишаються існувати та вірогідність їх настання є досить високою. 
		Вищенаведене нівелює доводи захисників щодо відсутності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
		Посилання захисників на дані, що характеризують особу підозрюваного не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_5 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
		 За таких обставин, під час розгляду клопотання органу досудового розслідування, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що обставини визначені п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК України, які свідчать про наявність встановлених стороною обвинувачення ризиків у даному кримінальному провадженні, достовірність підозри, недостатність застосування менш суворого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам є обґрунтованими, оскільки вони належним чином вмотивовані та доведені прокурором, при цьому підтверджуються матеріалами провадження. 
		 З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі у вигляді домашнього арешту, не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків у даному кримінальному провадженні. 
		Даних, на які посилаються в апеляційних скаргах захисники, і які б унеможливлювали перебування підозрюваного ОСОБА_5 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
		 Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
		 У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
		 Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.
		 За наведених обставин колегія суддів вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого дослідив усі обставини, з`ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
		 
		 Крім того, всупереч доводам сторони захисту, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ч. 4ст. 183 КПК України, при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не визначив розмір застави у даному кримінальному провадженні, зважаючи на обставини провадження у їх сукупності та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства.
		 Доводи захисника ОСОБА_6 щодо відсутності у витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань даних про особу, яку повідомлено про підозру, не є визначеною законом підставою для скасування ухвали слідчого судді та у сукупності з усіма обставинами провадження підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		 Посилання сторони захисту на порушення правил територіальної підсудності при розгляді клопотання слідчого, є надуманими, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме: постановою начальника Другого слідчого відділу (Відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_12 про доручення здійснення досудового розслідування групі слідчих у кримінальному провадженні від 26 травня 2020 року та наказом директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_13 від 15 травня 2019 року (а.п. 14-15, 175).
		 Твердження захисників про те, що ОСОБА_5 не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, зважаючи на те, що повідомлення про підозру складено та вручено різними особами, не є безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу, та є безпідставними, зважаючи на те, що згадане повідомлення відповідає вимогам ст. 277 КПК України та містить усі необхідні відомості, зокрема, визначенні п.п. 1, 8 вказаної статті, а саме: прізвище та посаду слідчого, який здійснював повідомлення та підпис слідчого, який здійснив повідомлення. 
		З огляду на викладене, зазначені в апеляційних скаргах доводи та підстави, з яких захисники підозрюваного просять скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
		 
		Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не виявлено і не вбачаються такі зі змісту апеляційних скарг.
		 
		Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст.177,178,182,183,194 КПК України, з урахуванням тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , та даних про його особу в їх сукупності, застосував запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому підстав для скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів не вбачає.
		 
		Керуючись ст.ст. 176  178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, 
		УХВАЛИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 03 липня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві ОСОБА_11 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , та застосовано відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, до 31 серпня 2020 року,  залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 , кожного окремо,  без задоволення.
		 
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		   ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа №11-сс/824/3741/2020 Категорія: ст. 183 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції  ОСОБА_14  Доповідач: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...