Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/31623/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 07.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 760/31623/19                                    головуючий у суді І інстанції Оксюта Т.Г.
		провадження № 22-ц/824/7158/2020              суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.        
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		Іменем України
		05 серпня 2020 року                                                                                    м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд 
		у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		 
		Головуючого судді Фінагеєва В.О., 
		суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
		  за участю секретаря Гасюк В.В.,
		 
		розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО»  на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про визнання договору недійсним та зобов`язання припинити дії, - 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати недійсним кредитний договір № L6019346 від 20 липня 2018 року між ним та ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО», ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія»; зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» припинити дії з нарахування та стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкції за вказаним кредитним договором.  
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 21 липня 2018 року позивачу неодноразово телефонували невідомі особи з пропозицією укласти кредитний договір з кредитною спілкою «Ваша готівка» та ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». При цьому, особи уточняли у позивача, чи ним було подано заявку на отримання кредиту, про що він неодноразово, під час кожної телефонної розмови з такими особами повідомляв, що не подавав таку заявку. Разом з тим, в ході телефонних розмов позивачу було повідомлено, що від його імені подано заяву про отримання кредиту. ОСОБА_1 було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення до Конотопського ВП ГУНП в Сумській області. Згідно з Витягом з сайту ТОВ «Українське Бюро кредитних історій», який був сформований на запит позивача, розмір поточної заборгованості становить 5 000 грн., сума обов`язкового платежу на дату 11 лютого 2019 року - 9 805 грн. перед ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». Згідно з відомостями Реєстру запитів до Бюро кредитних історій на паспортні дані позивача невідомо ким було подано 13 заяв про отримання кредитних коштів до різних фінансових установ. 20 лютого 2019 року було направлено до ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» запит про отримання інформації з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують ймовірну видачу кредитних коштів, а також належним чином засвідчену копію таких кредитних договорів, відповідно до умов яких, позивач є стороною (боржником). На дане звернення ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» не надала жодної відповіді. Однак, після цього позивач отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вимоги про погашення кредитної заборгованості від 22 березня 2019 року, в якій вказано, що їй було відступлено право вимоги заборгованості за договором фінансового кредиту від 20 липня 2018 року ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». Для з`ясування обставин 29 березня 2019 року позивач направив ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» запит про отримання інформації з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують ймовірну видачу кредитних коштів, а також належним чином засвідчену копію таких кредитних договорів, відповідно до умов яких позивач є стороною (боржником). Листом від 11 квітня 2019 року ТОВ «ФК» «Довіра та Гарантія» повідомило про укладення договору про відступлення права вимоги, предметом якої є права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах. ОСОБА_1 зазначає, що ним не було надіслано жодної заяви на отримання кредитних коштів та не укладено кредитного договору, а також не вчинено жодних дій для отримання кредитних коштів від ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». Зазначений факт відсутності волевиявлення на виникнення правовідношення з ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» підтверджується копією протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення та висновком про результати розгляду повідомлення Конотопським ВП ГУНП в Сумській області. Відомості щодо позивача, як боржника за неукладеним договором позики від 20 липня 2018 року, включаючи паспортні дані, внесені ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» безпідставно та протиправно в зв`язку з тим, що позивач не є боржником перед відповідачами за кредитними зобов`язаннями, а тому підлягають вилученню з Єдиного реєстру кредитних історій.
		Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		В апеляційній скарзі ТОВ Фінансова компанія «ДІНЕРО»просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що перелік підстав, з яких кредитний договір може бути визнаний недійсним, визначено законом. Суд у своєму рішенні не врахував п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Договір укладений в порядку, визначеному зазначеним Законом. До укладеного між сторонами договору не застосовуються норми ст. 1047 ЦК України. Невідомі, скориставшись уразливістю та недосконалістю системи мобільного оператора Vodafone та зловживаючи довірою клієнтів, здійснили перевипуск сім-карток, заволоділи персональними даними клієнтів та отримали кредитні кошти відповідача. Відповідач, в свою чергу, звернувся до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Для того, щоб припинити боргове зобов`язання позивача перед відповідачем, останнім було списано вказаний борг у розмірі 9 805 грн. та відповідні дані про списання боргу позивача перед відповідачем було передано до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» для видалення даних про заборгованість в інформаційній системі ТОВ «Українське бюро кредитних історій» та очищення Кредитної історії позивача. Право вимоги за борговим зобов`язанням позивача перед відповідачем у розмірі 9 805 грн. було передане ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» згідно договору про відступлення права вимоги. Однак, після з`ясування всіх обставин відповідачем було відкликано право вимоги за вказаним борговим зобов`язанням, про що було підписано акт про повернення права вимоги до договору про відступлення права вимоги. Таким чином, дії щодо стягнення заборгованості позивача у розмірі 9 805 грн. припинено, а, відповідно, предмет спору відсутній.
		У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказує на те, що наявність укладеного невідомими особами в електронному вигляді основного договору щодо позивача за відсутності відповідного волевиявлення позивача та дій щодо видачі позивачеві коштів за основним договором з покладенням на нього обов`язку повернення таких коштів з процентами та штрафними санкціями зумовлює необхідність визнання недійсним в судовому порядку такого електронного договору. Позовна вимога про зобов`язання припинити дії з нарахування та стягнення заборгованості пред`явлена до ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке вживало заходів щодо стягнення з позивача заборгованості, а не до ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО». Акт про повернення права вимоги поданий вперше разом з апеляційною скаргою та не міг бути прийнятий до уваги судом першої інстанції та не повинен прийматися до розгляду апеляційним судом. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не відкликало своєї вимоги до позивача про погашення кредитної заборгованості та не повідомило про списання боргу.        
		У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вказує на те, що воно не є суб`єктом матеріально-правових відносин. Суд не дослідив у мотивувальній частині рішення можливість та законні підстави нарахування та стягнення процентів та штрафних санкцій. Розмір заборгованості та штрафних санкцій розрахований станом на дату підписання договору відступлення прав вимоги. У рішенні суд не дав оцінку доводам ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» щодо неналежного відповідача по справі та неможливості припинити дії за зобов`язаннями. На момент укладення кредитного договору і на момент ухвалення рішення судом ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не була стороною правочину, а, відтак, наслідки визнання договору недійсним не повинні зачіпати її інтереси. Станом на 18 лютого 2020 року між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» та ОСОБА_1 не існувало зобов`язань та зобов`язання за кредитним договором були припинено, а, відтак, відсутній предмет спору.   
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. 
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. 
		Судом встановлено, що 21 липня 2018 року Конотопським відділом поліції ГУНП у Сумській області було складено протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), згідно з яким 21 липня 2018 року близько 09 год. 30 хв. ОСОБА_1 зателефонували представники кредитної спілки «Ваша готівка» та повідомили, що від його імені оформлена заявка на кредит, яку він не замовляв (а.с.9). 
		За зверненням ОСОБА_1 було сформовано Витяг з сайту ТОВ «Українського Бюро кредитних історій». Згідно з відомостями Кредитної історії розмір поточної заборгованості становить 5 000 грн., сума обов`язкового платежу на дату 11 лютого 2019 року - 9 805 грн. перед ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» (а.с.12).
		Згідно з відомостями Реєстру запитів до Бюро кредитних історій на паспортні дані ОСОБА_1 було подано 13 заяв про отримання кредитних коштів до різних фінансових установ (а.с.17).
		20 лютого 2019 року ОСОБА_1 було направлено до ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО»  запит про отримання інформації з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують ймовірну видачу кредитних коштів, а також належним чином засвідчену копію таких кредитних договорів, відповідно до умов яких ОСОБА_1 є стороною (боржником) (а.с.18-20). 
		ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» вимогу про погашення кредитної заборгованості від 22 березня 2019 року (вих. № ДГ2203/14), в якій вказано, що їй було відступлено право вимоги заборгованості за договором фінансового кредиту № L6019346 від 20 липня 2018 року (а.с.25).
		29 березня 2019 року ОСОБА_1 направив ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» запит про отримання інформації з вимогою надати належним чином завірені копії документів, які підтверджують ймовірну видачу кредитних коштів, а також належним чином засвідчену копію таких кредитних договорів, відповідно до умов яких, позивач є стороною (боржником) (а.с.21).
		Листом вих. № ДГ1104/6 від 11 квітня 2019 року ТОВ «ФК «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» повідомило про укладення договору про відступлення права вимоги № 06112018-DG, предметом якої є права вимоги зазначені у відповідних реєстрах. Передача зазначеного права вимоги за договором відступлення здійснена за Реєстром боржників від 06 листопада 2018 року (а.с.26).
		ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» звернулася до Департаменту кіберполіції Національної поліції України із заявою № 1459 від 09 грудня 2019 року про вчинення кримінального правопорушення (а.с.89).
		Згідно з Витягом з Інформаційної системи ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» станом на 24 грудня 2019 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за договором від 20 липня 2018 року становить 0,00 (а.с.90).
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст. 11, 13, 203, 207, 208, 1047, 1054 ЦК України.
		Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Відповідно до частини 1 статті  215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, є підставою недійсності правочину. За змістом частин 2-3 статті 215 ЦК України порушення умови дійсності правочину може мати наслідком його недійсність у силу закону (нікчемність) або бути підставою для визнання його недійсним у випадку оскарження до суду (оспорюваність).
		Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Визнання договору недійсним означає визнання його недійсним як юридичного факту, наслідком чого є також недійсність зобов`язань сторін, які виникли на підставі такого договору. Відповідно до норм ЦК України недійсним можна визнати лише договір як правочин. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Сторонами у справі визнано, що 20 липня 2018 року між   ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «ДІНЕРО» укладено кредитний договір. У той же час, вказаний договір укладений поза волею позивача, оскільки як встановлено судом та не заперечується ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО», договір від імені ОСОБА_1 було укладено невідомими особами, а позивач кошти за цим договором не отримував.
		Отже, у момент укладення кредитного договору сторонами не було додержано вимог ч. 3 ст. 203 ЦК України, що є підставою недійсності даного правочину.
		Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» вказує на те, що суд у своєму рішенні не врахував п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію». Договір укладений в порядку, визначеному зазначеним Законом. До укладеного між сторонами договору не застосовуються норми ст. 1047 ЦК України.
		Однак, як зазначалося вище факт укладення кредитного договору в порядку п. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» позивачем не заперечується. Форма договору у даному випадку значення не має, оскільки позивач оспорює договір з підстав відсутності волі на його укладення, а не у зв`язку з невідповідністю форми договору чинному законодавству.   
		 Вимога позивача щодо зобов`язання ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» припинити дії з нарахування та стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкції за кредитним договором є обґрунтованою, оскільки відповідач не має права здійснювати такі дії в силу недійсності правочину, який був підставою до їх вчинення. 
		Так, відповідно до вимог ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Отже, недійсний правочин не створює будь-яких прав та обов`язків, а також у разі його невиконання не настає цивільно-правова відповідальність. Відсутність волевиявлення на укладення договору означає, що позивач не мав на меті укладати відповідний договір, а, отже, у нього відсутній обов`язок сплачувати кошти та проценти за таким договором, як і відсутнє право у відповідача нараховувати заборгованість, проценти та штрафні санкції за недійсним правочином. 
		В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Фінансова компанія ДІНЕРО» вказує на те, що після з`ясування всіх обставин ним було відкликано право вимоги за вказаним борговим зобов`язанням, про що було підписано акт про повернення права вимоги до договору про відступлення права вимоги. Таким чином, дії щодо стягнення заборгованості позивача у розмірі 9 805 грн. припинено, а, відповідно, предмет спору відсутній.
		Разом з тим, акт про повернення права вимоги є лише способом фіксації певної дії, і наявність такого акту не дає підстав вважати не чинним сам договір про відступлення права вимоги. Відповідного договору про відступлення права вимоги від ТОВ ФК «Довіра та гарантія» до попереднього кредитора суду не надано.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 
		Рішенням суду зобов`язано припинити дії з нарахування та стягнення заборгованості, процентів та штрафних санкції за кредитним договором відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», яке рішення не оскаржувало, а, отже, погодилося з ним.
		За таких обставин, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалено на підставі наявних у справі доказів, є законним та обґрунтованим, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.             
		На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -   
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ДІНЕРО» залишити без задоволення.
		Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. 
		Повне судове рішення складено 06 серпня 2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                        Фінагеєв В.О.
		 
		Судді                                                                                              Кашперська Т.Ц.
		                                      
		                                                                                              Яворський М.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...