Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 357/7045/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: 2-о/357/132/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 357/7045/20
		2-о/357/132/20 
		Категорія 12 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		 
		07 серпня 2020 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
		головуючого судді - Орєхова О.І.,
		за участю секретаря - Сокур О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в окремому позовному провадженні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В липні 2020 року на адресу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту, підписана представником заявника, в якій посилаються на наступні обставини.
		ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:13 в мережі Інтернет на веб-сайті https://antikor.com.ua/опубліковано статтю: «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Стаття).
		Текст Статті та зміст веб-сторінки, на якій її розміщено, зафіксовані у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 19.06.2020 року, який є додатком до цієї заяви.
		У вищенаведеній Статті поширено недостовірну інформацію, яка є негативною, неправдивою та такою, що не відповідає дійсності, у вигляді, доступному для ознайомлення необмеженому колу осіб, та яка ганьбить честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 .
		Зокрема, в Статті у формі фактичних тверджень поширена наступна інформація: 1. «Уже в сентябре фамилия ОСОБА_1 появляется в качестве советника новоизбранного премьера ОСОБА_3 . Кабмин в свою очередь заявил, что ОСОБА_1 будет советовать ОСОБА_4 в инфраструктурных вопросах государства. Из близких к бывшему премьеру источников стало известно, что ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30- % откат на ремонте дорог.». 2. «Также в правительстве ОСОБА_5 курировал подписание меморандума с немецкой компанией « Deutsche Bahn » о передаче в обслуживание Укрзализныци. В конце 2019 года эта новость громко прозвучала по всем СМИ, но как оказалось была фейковой. Инициатором этого обман был ОСОБА_1 . Немцы же в свою очередь заявили, что речь не идёт об обслуживании, а о предоставлении консультативных услуг.». 3. «Новый Кабмин - без распила ОСОБА_6 ? В грандиозный проект воровства средств на строительстве и ремонте дорог вмешался случай. Кабинет министров ОСОБА_4 не оправдал надежд, привёл экономику государства в ужасное состояние, и в начале марта был отправлен в отставку. Вместе с ОСОБА_4 ушёл и его советник ОСОБА_1 . Но и тут ОСОБА_1 нашёл себя, и теперь активно пилит бюджетные средства под прикрытием национального проекта «Большая стройка».». 4. «Ходят слухи, что ОСОБА_1 под патронатом известных в Днепре политиков- бизнесменом ОСОБА_7 , ОСОБА_18 и их друзей-заместителей главы ОП ОСОБА_19 и ОСОБА_17, пытается вернуться в Днепропетровскую область, чтобы продолжить начатое - пилить областной бюджет ремонта дорог. Пока безуспешно.».
		Твердження про те, що « ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30-% откат на ремонте дорог» ґрунтується на припущеннях, без наведення будь-яких даних та доказів, які могли б підтвердити викладені факти. Зазначене твердження створює у читача чітке враження про те, що ОСОБА_1 є злочинцем. Разом з тим, у п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини за скаргою № 25968/02 від 31 липня 2007 року по справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» зазначено, що має бути щось в обставинах конкретної справи, що примушувало б звичайного читача відчувати, що твердження прямо стосувалося позивача або що він був мішенню критики.
		Наведені у другому пункті твердження викладені неправдиво. По-перше, ОСОБА_1 брав участь у робочій групі міністра інфраструктури в якості радника та ніяким чином не міг курирувати цей процес. По-друге, ОСОБА_1 жодного разу у своїх коментарях не висловлювався про передання Укрзалізниці в обслуговування «Deutsche Bahn», зокрема у 2019 році, адже лише 23.01.2020 року відбувся Всесвітній економічний форум у Давосі, де Прем`єр-міністр України вперше повідомив про передачу залізної дороги в управління «Deutsche Bahn», що є загальновідомим фактом та підтверджує недостовірність поширеної інформації.
		В третьому пункті наведено неправдиві та такі, що не відповідають дійсності, твердження, адже ОСОБА_1 не пішов у відставку разом із урядом Прем`єр-міністра ОСОБА_10 , а залишив посаду його радника задовго до зазначеної події 10.10.2019 року. Крім того, автором без будь-яких підстав фактично стверджується про скоєння ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, що є неприпустимим, оскільки порушує презумпцію невинуватості, закріплену у ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України.
		З метою спростування вищезазначеного, представником заявника було направлено низку адвокатських запитів із відповідей на які вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в реєстрі корупціонерів, у статусі підозрюваного у будь-якому кримінальному провадженні, до кримінальної відповідальності ніколи не притягався, у нього відсутні судимості (як погашені так і не погашені).
		У четвертому пункті безпідставно стверджується про те, що ОСОБА_1 продовжить вчиняти кримінальні правопорушення. Таке твердження спрямоване на опорочения честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1 , переконання невизначеного кола осіб в тому факті, що він скоїв кримінальні правопорушення.
		Публікування Статті з таким змістом містить юридичний склад правопорушення, наявність якого є підставою для задоволення цієї заяви про встановлення юридичного факту, з огляду на сукупність таких обставин: A) інформація поширена у мережі Інтернет на веб-сайті https://antikor.com.ua/у вигляді статті в розділі веб-сайту «ІНФОРМАЦІЯ_7» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8, тобто в доступності для ознайомлення необмеженому колу осіб, яку станом на дату звернення із цією заявою переглянуло більше 7000 відвідувачів веб-сайту. Б) без сумніву поширена інформація стосується саме ОСОБА_1 , адже в Статті використовуються його фотографія разом з ім`ям, прізвищем та родом занять. B) поширена інформація є недостовірною з наведених вище підстав. Г) поширена інформації порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , передбачені ст. 32, 62, 68 Конституції України, ст. 17 КПК України, завдає шкоди честі гідності та діловій репутації ОСОБА_1 .
		Крім того, з наведених у п. Г) причин зазначену інформацію слід вважати негативною, адже поширена інформація стверджує, як про порушення ОСОБА_1 законодавства, так і про його неетичну поведінку в суспільному житті, чим завдає шкоди заявнику, оскільки справляє враження на суспільство, переконуючи його в тому, що він вчинив кримінальне правопорушення.
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, дана норма закріплена в ч. 4 ст. 32 Конституції України.
		Звернення із цією заявою в порядку окремого провадження зумовлено тим, що особу автора Статті та власника веб-сайту, на якому її розміщено, не вдалось встановити.
		Абзацами 1 та 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму № 1) визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		На неодноразові адвокатські запити представника заявника з метою встановлення автора статті та власника веб-сайту https://antikor.com.ua/, не дали позитивного результату т були отриманні відповіді, в яких міститься інформація, що Стаття розміщена на зазначеному веб-сайту не є їх авторської, а спростування інформації, зазначеної у Статті, буде можливо при наявності відповідного судового рішення по першоджерелу, водночас не надавши інформацію про першоджерело поширеної Національним антикорупційним порталом «Антикор» інформації.
		Із інформації, яка міститься у Статті, неможливо встановити ані першоджерело, поширеної інформації (немає перепосилання на іншу веб-сторінку в мережі Інтернет), ані ім`я автора Статті у розумінні ст. 28 ЦК України (прізвище, власне ім`я та по батькові) для ідентифікації останнього в якості відповідача. 
		Абзацом 4 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		У відповідь на адвокатський запит представника заявника, листом Міністерства юстиції України від 25.06.2020 № 28097/17708-33-20/19.3.2 повідомлено, що відомості про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства з назвою Національний антикорупційний портал «Антикор» у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності відсутні.
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Просили суд встановити факт недостовірності інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:13 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка була опублікована у мережі Інтернет, на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» https://antikor.com.ua/, а саме:1. ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30-% откат на ремонте дорог. 2. Также в правительстве ОСОБА_5 курировал подписание меморандума с немецкой компанией « ІНФОРМАЦІЯ_1 » о передаче в обслуживание Укрзализныци. В конце 2019 года эта новость громко прозвучала по всем СМИ, но как оказалось была фейковой. Инициатором этого обман был ОСОБА_1 . 3. Вместе с ОСОБА_4 ушёл и его советник ОСОБА_1 . Но и тут ОСОБА_1 нашёл себя, и теперь активно пилит бюджетные средства под прикрытием национального проекта «Большая стройка». 4. Ходят слухи, что ОСОБА_1 под патронатом известных в Днепре политиков-бизнесменом ОСОБА_7 , ОСОБА_18 и их друзей-заместителей главы ОП ОСОБА_19 и ОСОБА_17, пытается вернуться в Днепропетровскую область, чтобы продолжить начатое - пилить областной бюджет ремонта дорог. Пока безуспешно. Розгляд цієї заяви проводити за відсутності заявника та його представника ( а. с. 1-7 ).
		Ухвалою судді від 22 липня 2020 року  прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту. Постановлено проводити розгляд справи в порядку окремого провадження та справу призначено до розгляду в судове зсідання на 09 годину 00 хвилин  07 серпня 2020 року (а.с. 71).
		В судове засідання заявник та його представник не з`явилися, звертаючись до суду з вищевказаною заявою, одночасно просили проводити розгляд справи за відсутності заявника та його представника (а.с. 6).
		Заінтересована особа Державне агентство автомобільних доріг України в судове засідання свого представника не направила, 04.08.2020 року за вх. № 29762 судом отримано заяву про розгляд справи без участі заінтересованої особи, в якій Державне агентство автомобільних доріг України зазначає, що не заперечує проти задоволення вказаної заяви та просили  розгляд справи здійснювати за наявними у суду матеріалами без участі представника заінтересованої особи. 
		Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Неявка учасника справи, який належним чином повідомлений про місце, дату і час судового засідання і від якого не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, не перешкоджає його розгляду.
		З огляду на зазначене суд не вбачає перешкод у судовому розгляді справи.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Оскільки учасники справи в судове зсідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якому розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		Пунктом 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		Частиною 1 статті 315 ЦПК України встановлено перелік справ про встановлення фактів, які розглядає суд. Даний перелік не є вичерпним та ч.2 вказаної статті передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання. 
		Звертаючись до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з вищевказаною заявою про встановлення юридичного факту, заявником підтверджено місце проживання останнього в м. Біла Церква, а саме доданим до заяви Договором оренди житлового приміщення від 17 липня 2020 року (а.с. 11-13).
		Згідно ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Як зазначено у ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування особи - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 21.02.2018 року по цивільній справі № 317/2329/15-ц та від 28.02.2018 року по цивільній справі № 633/344/16-ц.
		Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
		Судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
		В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:13 в мережі Інтернет на веб-сайті https://antikor.com.ua/опубліковано статтю: «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка доступна за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі - Стаття).
		Зокрема, в Статті поширена наступна інформація: 1. «Уже в сентябре фамилия ОСОБА_1 появляется в качестве советника новоизбранного премьера ОСОБА_3 . ОСОБА_13 в свою очередь заявил, что ОСОБА_1 будет советовать ОСОБА_4 в инфраструктурных вопросах государства. Из близких к бывшему премьеру источников стало известно, что ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30- % откат на ремонте дорог.». 2. «Также в правительстве ОСОБА_5 курировал подписание меморандума с немецкой компанией « Deutsche Bahn » о передаче в обслуживание Укрзализныци. В конце 2019 года эта новость громко прозвучала по всем СМИ, но как оказалось была фейковой. Инициатором этого обман был ОСОБА_1 . Немцы же в свою очередь заявили, что речь не идёт об обслуживании, а о предоставлении консультативных услуг.». 3. «Новый Кабмин - без распила ОСОБА_6 ? В грандиозный проект воровства средств на строительстве и ремонте дорог вмешался случай. Кабинет министров ОСОБА_4 не оправдал надежд, привёл экономику государства в ужасное состояние, и в начале марта был отправлен в отставку. Вместе с ОСОБА_4 ушёл и его советник ОСОБА_1 . Но и тут ОСОБА_1 нашёл себя, и теперь активно пилит бюджетные средства под прикрытием национального проекта «Большая стройка».». 4. «Ходят слухи, что ОСОБА_1 под патронатом известных в Днепре политиков- бизнесменом ОСОБА_7 , ОСОБА_18 и их друзей-заместителей главы ОП ОСОБА_19 и ОСОБА_17, пытается вернуться в Днепропетровскую область, чтобы продолжить начатое - пилить областной бюджет ремонта дорог. Пока безуспешно.».
		Крім того, поширена інформація стосується саме заявника ОСОБА_1 , так як в зазначеній Статті використовується фото останнього разом з ім`ям, прізвищем та родом занять (а.с. 43-50).
		Зазначену інформацію, яка була поширена у мережі Інтернет на веб-сайті  ІНФОРМАЦІЯ_8, тобтов доступності для ознайомлення необмеженому колу осіб, яку станом на дату звернення заявника до суду із цією заявою переглянуло більше 5000 відвідувачів вказаного веб-сайту (а.с. 48).
		Звертаючись до суду з вищевказаною заявою про встановлення юридичного факту, заявник зазначає, що така інформація є недостовірною, спрямованою на опорочення честі, гідності та ділової репутації останнього, переконання невизначеного колу осіб в тому факті, що ним скоєно кримінальні правопорушення, тому факт такої недостовірної інформації повинен бути встановлений в судовому засіданні, оскільки така негативна інформація завдає шкоди.
		Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Згідно ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, дана норма закріплена в ч. 4 ст. 32 Конституції України.
		Статтею 34 Конституції України кожному гарантовано право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом для захисту репутації або прав інших людей.
		Відповідно до норми ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Статтею 2 Закону України "Про інформацію" визначено, що одним з основних принципів інформаційних відносин є достовірність та повнота інформації.
		У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством та відповідно до Конституції України визнаються найвищою соціальною цінністю є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Абзацами 1 та 2 пункту 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі - Постанова Пленуму № 1) визначено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві.
		Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		З матеріалів справи вбачається, що представник заявника звертався з адвокатським запитом від 18.06.2020 року про отримання інформації про автора Статті та власника веб-сайту https://antikor.com.ua/, який був направлений на адресу Національного антикорупційного порталу «Антикор», вказану на веб-сайті https://antikor.com.ua/ ( а. с. 18 ), але не був отриманий Національним антикорупційним порталом «Антикор», що вбачається із Довідки про причини повернення/досилання, яка містить відмічену графу «не правильно зазначена (відсутня) адреса» (а.с. 20).
		Пошук юридичної особи за повним найменуванням «Національний антикорупційний портал «Антикор»» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань не дав результатів.
		Важливо зазначити, що вищевказаний адвокатський запит було направлено на поштову адресу та електронну пошту Національного антикорупційного порталу «Антикор», які розміщені на веб-сторінці останнього у розділі «Контакти» за посиланням https://antikor.com.ua/contacts.html, а саме: 03170, м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7 (поштова адреса) та antikorcomua@gmail.com (електронна пошта) відповідно. Зазначена контактна інформація зафіксована у Протоколі (Акті) огляду веб-сторінки від 13.07.2020 року (а.с. 51).
		Протоколом (Актом) огляду електронної пошти від 14.07.2020 року зафіксована переписка представника заявника засобами електронної пошти із Національним антикорупційним порталом «Антикор» із змісту якої вбачається, що Національний антикорупційний портал «Антикор» уникав надання представнику заявника будь-якої інформації, необхідної для ідентифікації особи володільця веб-сайту https://antikor.com.ua/та автора Статті (а.с. 56-58).
		Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представником заявника було направлено декілька електронних листа: щодо направлення вимоги про спростування недостовірної інформації від 18.06.2020 року; щодо інформації про прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання чи перебування, поштовий індекс, автора статті; щодо відсутності запитуваної раніше інформації на веб-сайті https://antikor.com.ua/ (а.с. 59, 61, 64), де на перший електронний лист Національний антикорупційний портал «Антикор» повідомив, що Стаття не є їх авторської, а спростування інформації, зазначеної у Статті, буде можливо при наявності відповідного судового рішення по першоджерелу, водночас не надавши інформацію про першоджерело поширеної Національним антикорупційним порталом «Антикор» інформації (а.с. 60).
		На другий електронний лист, яким було запитано інформацію про автора Статті, необхідної для забезпечення можливості заявника звернутись із відповідним позовом до останнього, Національний антикорупційний портал «Антикор» повідомив, що всі необхідні дані вказані на сайті (а.с. 63).
		У відповідь на третій електронний, яким було повідомлено Національний антикорупційний портал «Антикор» про відсутність запитуваної у нього раніше інформації на веб-сайті https://antikor.com.ua/, а також повторно запитано інформацію про автора Статті та власника веб-сайту https://antikor.com.ua/, - відповіді не надійшло взагалі.
		Отже, з інформації, яка міститься у Статті, неможливо встановити ані першоджерело, поширеної інформації (немає перепосилання на іншу веб-сторінку в мережі Інтернет), ані ім`я автора Статті у розумінні ст. 28 ЦК України (прізвище, власне ім`я та по батькові) для ідентифікації останнього в якості відповідача.
		У відповідь на адвокатський запит, який спрямований до Національної спілки журналістів України щодо отримання інформації про те, чи є серед членів Національної спілки журналістів України ОСОБА_15 (особа зазначена у Статті в якості автора), Національна спілка Журналістів України від 20.07.2020 року за № 149 зазначила, що за даними, які зберігаються в центральному офісі Національної спілки журналістів України, громадянин ОСОБА_15 не є членом Національної спілки журналістів України (а.с. 34). 
		Абзацом 3 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що дані про власника веб- сайту можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.
		Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2003 № 447-р «Про адміністрування домену «.UA» та статті 56 Закону України «Про телекомунікації» Об`єднання підприємств «Український мережевий інформаційний центр» уповноважено здійснювати адміністрування адресного простору українського сегмента мережі Інтернет.
		Зі свого боку, вищевказаним об`єднанням підприємств видано Свідоцтво про акредитацію Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» у здійсненні ним функцій, зокрема але не виключно, з видачі довідок про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08.05.2019 року.
		На адвокатський запит спрямований на адресу Дочірнього підприємства «Центр компетенції адресного простору мережі Інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» щодо надання інформації про власника веб-сайту https://antikor.com.ua/, тобто особи, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту, листом останній від 09.07.2020 року № 49 повідомив, що на практиці, особа реєстранта доменного імені, отримувача послуг хостингу та володільця облікового запису може як співпадати так і не співпадати, а відносини між цими суб`єктами відповідно до яких визначається власник веб-сайту, врегульовані на договірних засадах. Про існування таких договірних відносин, як правило, нічого не відомо ні Об`єднанню підприємств в галузі телекомунікацій, інформатизації та інтернет «Український мережевий інформаційний центр», ні акредитованому ним Центру компетенції адресного простору мережі Інтернет. Отже останні не є володільцями/розпорядниками запитуваної інформації (а.с. 32-33).
		Абзацом 4 пункту 12 Постанови Пленуму № 1 визначено, що якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.
		У відповідь на адвокатський запит представника заявника, листом Міністерства юстиції України від 25.06.2020 року № 28097/17708-33-20/19.3.2 повідомлено, що відомості про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації та/або інформаційного агентства з назвою Національний антикорупційний портал «Антикор» у Державному реєстрі друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності відсутні (а.с. 31).
		Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Пунктом 13 Постанови Пленуму № 1 визначено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК (435-15) судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати. тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК (1618-15).
		Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що  боку заявника підтверджено неможливість встановлення автора Статті та власника веб-сайту https://antikor.com.ua/.
		Тому, у відповідності до вимог статті 277 ЦК країни заявник, право якого порушено, має право на звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.
		Так, у п. 13 Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначено, що у разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов`язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
		У п. 44 рішення Європейського Суду з прав людини за скаргою № 25968/02 від 31 липня 2007 року по справі «Дюльдін і Кіслов проти Росії» зазначено, що має бути щось в обставинах конкретної справи, що примушувало б звичайного читача відчувати, що твердження прямо стосувалося позивача або що він був мішенню критики.
		Отже, твердження про те, що « ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30-% откат на ремонте дорог» ґрунтується на припущеннях, без наведення будь-яких даних та доказів, які могли б підтвердити викладені факти, що створює у читача чітке враження про те, що ОСОБА_1 є злочинцем. 
		Встановлено, що ОСОБА_1 брав участь у робочій групі міністра інфраструктури в якості радника та останній жодного разу у своїх коментарях не висловлювався про передання Укрзалізниці в обслуговування «Deutsche Bahn», зокрема у 2019 році, адже лише 23.01.2020 року відбувся Всесвітній економічний форум у Давосі, де Прем`єр- міністр України вперше повідомив про передачу залізної дороги в управління «Deutsche Bahn», що є загальновідомим фактом, що не відповідають дійсності відомості розміщені у вищезазначеній статті.
		Також, не відповідають дійсності, твердження зазначені в статті, що ОСОБА_1   пішов у відставку разом із урядом Прем`єр-міністра ОСОБА_10 , так як залишив посаду його радника задовго до зазначеної події 10.10.2019 року. 
		Встановлено, що з метою спростування вищезазначеного, представником заявника було направлено низку адвокатських запитів із відповідей на які вбачається, що ОСОБА_1 не перебуває в реєстрі корупціонерів, у статусі підозрюваного у будь-якому кримінальному провадженні, до кримінальної відповідальності ніколи не притягався, у нього відсутні судимості (як погашені так і не погашені).
		Так, листом Національного агентства з питань запобігання корупції від 26.06.2020 року № 23- 05/27727/20 повідомлено, що у відкритій публічній частині Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, не знайдено результатів, які відповідають запиту « ОСОБА_1 » (а.с. 29-30).
		Листом Міністерства внутрішніх справ України від 23.06.2020 року № 364АЗ/16 повідомлено, що станом на 23.06.2020 року за персонально-довідковим обліком єдиної інформаційної системи МВС України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кримінальної відповідальності не притягується, не знятої чи не погашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 28).
		Листом Офісу Генерального прокурора від 30.06.2020 року № 25/3-649 вих-20 повідомлено, що за результатами опрацювання масиву даних Єдиного реєстру досудових розслідувань станом на 26.06.2020 року кримінальні провадження, у яких містяться відомості щодо здійснення досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у яких він перебуває у статусі підозрюваного, не встановлені (а.с. 27).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
		Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення. 
		Частиною 5 та 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Отже, під час розгляду даної цивільної справи було встановлено, що поширена інформація в статті, яка була викладена в мережі Інтернет та її відомості не знайшли свого підтвердження, а зазначене спростовується вищевикладеним.
		Тому, поширена інформація в статті, яка була викладена в мережі Інтернет, дійсно є такою, що не відповідає дійсності та свою чергу завдає по репутації заявника.
		Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Враховуючи, що встановлення факту, що має юридчне значення,  який просить встановити заявник ОСОБА_1 є юридичним, оскільки від його встановлення залежить  виникнення особистих прав заявника, а чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов`язаний з наступним вирішенням спору про право  та встановлення  його  іншим шляхом неможливе, суд приходить до висновку, що  заявлені вимоги заявника є обґрунтованими, а розміщена стаття ІНФОРМАЦІЯ_4 в мережі Інтернет є недостовірною та такою, що завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 у зв`язку з чим заява підлягає задоволенню. 
		Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 34, 68 Конституції Ураїни, ст. ст. 28, 201, 277 ЦК України,  ст. ст. 10, 13, 76, 77, 81, 89, 211, 247, 293,  294, 315, 316, 263, 265, 273, 353, 354 ЦПК України, постановою  Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі - постанови Пленуму) із змінами та доповненнями від 25.05.1998, постановою Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд,-
		 
		У Х В А Л И В:
		Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України про встановлення юридичного факту, - задовольнити.
		Встановити факт недостовірності інформації, поширеної ІНФОРМАЦІЯ_4 о 10:13 в статті «ІНФОРМАЦІЯ_5», яка була опублікована у мережі Інтернет, на веб-сайті Національного антикорупційного порталу «Антикор» https://antikor.com.ua/, а саме: ОСОБА_1 заинтересовал ОСОБА_4 возможностью пилить 30-% откат на ремонте дорог. Также в правительстве ОСОБА_5 курировал подписание меморандума с немецкой компанией « ІНФОРМАЦІЯ_1 » о передаче в обслуживание Укрзализныци. В конце 2019 года эта новость громко прозвучала по всем СМИ, но как оказалось была фейковой. Инициатором этого обман был ОСОБА_1 . Вместе с ОСОБА_4 ушёл и его советник ОСОБА_1 . Но и тут ОСОБА_1 нашёл себя, и теперь активно пилит бюджетные средства под прикрытием национального проекта «Большая стройка». Ходят слухи, что ОСОБА_1 под патронатом известных в Днепре политиков-бизнесменом ОСОБА_7 , ОСОБА_18 и их друзей-заместителей главы ОП ОСОБА_19 и ОСОБА_17, пытается вернуться в Днепропетровскую область, чтобы продолжить начатое - пилить областной бюджет ремонта дорог. Пока безуспешно. 
		Судові витрати віднести за рахунок заявника.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду  через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ); 
		Заінтересована особа: Державне агентство автомобільних доріг України  (адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Фізкультурна, буд. 9, ідентифікаційний код: 37641918).
		Повне судове рішення  складено 07 серпня 2020 року.
		Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику. 
		 
		 
		СуддяО. І. Орєхов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...