Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/6197/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано судом: 06.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		 
		06 серпня 2020 року Справа № 160/6197/20   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Верба І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, - 
		встановив:
		 
		І. ПРОЦЕДУРА
		1.           05.06.2020 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05.06.2020 у системі «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-280149-55-У.
		2. Ухвалою суду від 10.06.2020 прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази у відповідача.
		3. 06.07.2020 засобами електронного зв`язку та 08.07.2020 засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву з додатками та доказами його направлення позивачу.
		ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
		4.           02.06.2020 позивач дізналась про порушення свого права оскаржуваною вимогою під час ознайомлення із виконавчим провадженням у відділі ДВС.
		5. У разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі актів документальної перевірки та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.
		6. Жодних перевірок відповідачем не проводилось, актів не складалось, позивач про проведення перевірки чи борг жодним чином не повідомлявся.
		7. Оскаржувана вимога не містить жодного розрахунку боргу, періодів, сум нарахування, не зазначено про наявність штрафних санкцій.
		8. ОСОБА_1 у якості фізичної особи-підприємця була зареєстрована 01.03.2006, проте у період з 2014 року по травень 2020 року підприємницьку діяльність не здійснювала, не отримувала інших доходів ніж від трудової діяльності як найманий працівник.
		9. З листопада 2015 року по травень 2020 року позивач перебуває у трудових відносинах із Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб та відомостями з трудової книжки.
		10.          Починаючи з 2015 року роботодавцем при нарахуванні заробітної плати сплачувався, як страхувальником, єдиний соціальний внесок за позивача.
		11.          Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові від 04.12.2019 по справі №  440/2149/19 особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
		12.          Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
		ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
		13.          З 01.03.2006 по 27.05.2020 ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець, та відповідно була платником єдиного внеску.
		14. Перебуваючи на обліку в контролюючому органі позивач про отримані доходи не звітувала, податкову звітність не подавала. Неподання податкової звітності не звільняє платника податків від сплати податкових зобов`язань.
		15. Єдиний внесок нараховується на суму доходу, отриманого від діяльності, що підлягає обкладення податком на доходи фізичних осіб. У разі неотримання підприємцем доходу у звітному періоді єдиний внесок сплачується у мінімальному обов`язковому розмірі, та його сплата є обов`язком фізичної особи-підприємця.
		16.          За 2017-2019 роки суми єдиного внеску автоматично розраховані в інтегрованій картці платника єдиного внеску, як приватного підприємця на загальній системі оподаткування.
		17. Заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску станом на 01.11.2019 складає 26  539,26 грн та нарахована за: 2017 рік (8 448 грн), 2018 рік (9 828,72 грн), 2019 рік (8  262,54 грн).
		18.          Твердження позивача про не отримання доходу від підприємницької діяльності та взагалі не здійснення підприємницької діяльності - не є підставою для несплати єдиного внеску, оскільки таке твердження суперечить приписам пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».
		19.          Види діяльності позивача за трудовим договором та як ФОП не співпадають. 
		20. Оскільки порушення позивачем приписів податкового законодавства за вказаний вище період знайшло своє підтвердження, підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення відсутні.
		21.          Упродовж вересня-грудня 2016 року ДФС України було проведено широкомасштабну кампанію щодо доведення до відома усіх громадян про обов`язкову сплату ЄСВ відповідно до Закону № 2464-VI.
		22.          Позивач був обізнаний про обов`язкову сплату ЄСВ, проте не вчинив дій щодо припинення підприємницької діяльності для унеможливлення в подальшому контролюючим органом нараховувати йому зобов`язання відповідно до статті 19 Конституції України.
		ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		23.           ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , була зареєстрована як фізична особа-підприємець 01.03.2006, запис № 2 223  000  НОМЕР_2 ; основний вид діяльності за кодом КВЕД: 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; узята на облік як платник єдиного внеску з 09.03.2006.
		24.          Згідно записів трудової книжки АТ-ІІІ №   2610727, 07.11.2015 ОСОБА_1 прийнято на посаду прибиральника службових приміщень центру обслуговування, підпорядкованого Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області, трудові відносини наявні на час розгляду справи, що підтверджується трудовою книжкою.
		25.          Довідкою від 27.05.2020 за формою ОК-5 підтверджено індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб, зокрема фактично отриманий заробіток та сплату страхових внесків за період з листопада 2015 року по квітень 2020 року включно, із позначками про підтвердження сплати страхових внесків.
		26.           27.05.2020 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 22230050003007039 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за принципом мовчазної згоди.
		27.           02.06.2020 позивач звернулась до начальника Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам`янське Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №   61997994 з про примусового виконання оскаржуваної у цій справі вимоги.
		28.          Згідно із вимогою про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-280149-55-У, сформованою ГУ ДПС у Дніпропетровській області, заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування складає 26 539,26 грн (недоїмка). Вимога набрала чинності 14.04.2020.
		29.          Згідно із відомостями інтегрованої картки платника (ІКП) за 2017-2019 роки, позивачу нараховано суми єдиного внеску із вчиненням наступних записів: 09.02.2018 у розмірі 8  448 грн; 19.04.2018 у розмірі 2   457,18 грн; 19.07.2018 у розмірі 2 457,18 грн; 19.10.2018 у розмірі 2  457,18 грн; 21.01.2019 у розмірі 2  457,18 грн; 19.04.2019 у розмірі 2  754,18 грн; 19.07.2019 у розмірі 2  754,18 грн; 21.10.2019 у розмірі 2 754,18 грн.
		30.          Заборгованість позивача по єдиному внеску на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу станом на 01.11.2019 склала 26 539,26 грн.
		V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
		31.          Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон №  2464-VI).
		32. Статтею 1 Закону №  2464-VI наведено визначення наступних термінів:
		- єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування;
		- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
		- максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок;
		- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця;
		- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
		33.          Згідно статті 2 Закону № 2464-VI дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		34.          Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		35. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов`язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (частина четверта статті 6 Закону №  2464-VI).
		36. База нарахування єдиного внеску визначається згідно статті 7 Закону № 2464-VI, а саме, єдиний внесок нараховується:
		2)          для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;
		Абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
		3) для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
		37.          Частиною четвертою статті 8 Закону №  2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		38. Єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску (частина п`ята статті 8 Закону № 2464-VI).
		39. Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		40. Органи доходів і зборів мають право проводити перевірки у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки. Документальні та камеральні перевірки проводяться у порядку, встановленому Податковим кодексом України (пункт 2 частини першої статті 13 Закону № 2464-VI).
		41. Згідно частини першої статті 25 Закону № 2464-VI:
		- рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами;
		- положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
		- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату;
		- вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом;
		- платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
		42.          Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом №  2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №  449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №  469, далі - Інструкція №   449).
		43. Згідно пункту 3 Розділу VI Інструкції №  449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
		- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
		- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		44.          У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
		45. Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
		46. Пунктом 4 Розділу VI Інструкції №  449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
		47. «Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20.06.2016 № 422 (далі - Порядок № 422) визначає організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		48. Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку № 422 базовий запис - первинний запис в інформаційній системі.
		49. Облікові показники - показники, що інтегруються в процесі ведення оперативного обліку.
		50. Оперативний облік - процес відображення, систематизації та узагальнення первинних показників через їх перетворення в облікові показники в ІКП.
		51. Первинні документи - документи, що складені платниками податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску та/або органами ДФС, іншими органами влади згідно з чинним законодавством (податкові декларації, митні декларації, аркуші коригування, уточнюючі розрахунки, податкові повідомлення-рішення, рішення контролюючого органу, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, судові рішення, рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), інформація органів Державної казначейської служби України про надходження податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів та єдиного внеску тощо).
		52. Згідно з розділом ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку № 422 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
		53. ІКП відкриваються автоматично кожному платнику у разі:
		- нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, самостійно визначених платником (за фактом надходження податкових декларацій, розрахунків, уточнюючих розрахунків);
		- нарахування сум грошових зобов`язань і пені з податків, зборів та сум єдиного внеску, визначених органом ДФС (акт перевірки, податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», рішення про застосування штрафних санкцій по єдиному внеску, вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску);
		- сплати податків, зборів та єдиного внеску за фактом надходження інформації органів Державної казначейської служби України про надходження сум податків, зборів, єдиного внеску.
		VІ. ОЦІНКА СУДУ
		щодо сплати єдиного внеску роботодавцем
		54. Надаючи оцінку доводам позивача щодо неправомірності нарахування сум єдиного внеску як фізичній особі-підприємцю у зв`язку із нездійсненням підприємницької діяльності, суд погоджується із ними з огляду на працевлаштування позивача та сплатою за останнього роботодавцем сум єдиного внеску у період з 2017 по 2019 рік включно.
		55. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
		56. Таким чином, позивач є застрахованою особою і єдиний внесок за нього нараховував та сплачував роботодавець, а розмір внеску був не меншим мінімального, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску позивачем як фізичною особою-підприємцем, який не здійснював підприємницьку діяльність, що призвело б до подвійної сплати єдиного внеску у мінімальному розмірі. 
		57. Інше тлумачення норм Закону №   2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
		58. Застосування судом вищенаведених правових норм відповідає правовим висновкам Верховного Суду, висловленим у постановах від 27.11.2019 у справі № 160/3114/19, від 04.12.2019 у справі №  404/2149/19, від 23.01.2020 у справі №  480/4656/18, від 18.03.2020 у справі №  140/1777/19.
		щодо автоматичного обчислення суми єдиного внеску 
		59.          Оскаржувана у цій справі вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована у зв`язку із автоматичним внесенням до інтегрованої картки платника (ІКП) зобов`язань зі сплати сум єдиного внеску.
		60. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилався на облікові дані з інформаційної системи органу доходів і зборів, як підставу формування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
		61. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2464-VI виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.
		62. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається Законом №  2464-VI, в частині адміністрування - ПК України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина четверта статті 8 Закону № 2464-VI).
		63. Порядок 1) нарахування, 2) обчислення та 3) сплати єдиного внеску визначені відповідними статтями Закону №  2464-VI.
		64.          Нарахування єдиного внеску здійснює платник, правильність здійсненого нарахування - перевіряє орган доходів і зборів (пункти 2, 3 частини другої статті 6, частина третя статті 9 Закону №  2464-VI). 
		65.           Звітність про нарахування подає платник (частина двадцять восьма статті 8 Закону №  2464-VI). 
		66.          Донарахування здійснює орган доходів і зборів із застосування штрафних санкцій (пункт 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI).
		67.          Обчислення єдиного внеску здійснюється (стаття 9 Закону №  2464-VI):
		а)          платником: обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (частина друга статті 9 Закону №  2464-VI);
		б)          органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом №  2464-VI: обчислення єдиного внеску, здійснюється на підставі (частина третя статті 9 Закону №  2464-VI):
		- актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску;
		- звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів;
		- бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
		68.          Таким чином, частина третя статті 9 Закону № 2464-VI встановлює чіткий перелік документів (доказів у судовому процесі), на підставі яких органами доходів і зборів здійснюється обчислення єдиного внеску.
		69. В розглянутому спорі:
		- акти перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску не складались, перевірка в порядку пункту 2 частини першої статті 13 Закону №  2464-VI не проводилась;
		- звітність платником до контролюючого органу з нарахованими в ІКП сумами внеску - не подавалась;
		- бухгалтерські та інші документи не перевірялись.
		(щодо вчинення запису в ІКП)
		70.          При вчиненні в ІКП записів були відсутні первинні документи, визначені пунктом 2 розділу І Порядку №  422.
		71. В розглянутому спорі були відсутніми також підстави автоматичного відкриття ІКП, визначені розділом ІІ «Інтегрована картка платника» Порядку №  422.
		72.          Відповідач не обґрунтував підстав та унормування процедури автоматичного відкриття ІКП та внесення в нього записів.
		(щодо формування вимоги)
		73.          Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією №  449.
		74.          Пунктом 4 Розділу VI Інструкції № 449 встановлено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі: актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
		75.          Згідно пункту 3 Розділу VI Інструкції №  449 надсилання платникам вимоги про сплату боргу (недоїмки) передбачено у трьох випадках:
		- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
		- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
		- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
		76.          Статтею 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
		77.          Таким чином, в розглянутих правовідносинах первісно мала б бути обчислена недоїмка, в порядку частини третьої статті 9 Закону №  2464-VI, однак, як зазначено вище, відповідне обчислення відповідачем не здійснено та не оформлено.
		78. Доводи відповідача про достатність відомостей облікових даних з інформаційної системи для внесення відомостей в ІКП, обчислення недоїмки по єдиному внеску та формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відповідають вищенаведеним нормам права, оскільки відповідач не застосував та не виконав вимоги частини третьої статті 9 Закону №  2464-VI, а користувався пунктом 4 Розділу VI Інструкції №  449, акту нижчої юридичної сили.
		79. У разі належного проведення перевірки з метою обчислення єдиного внеску відповідачем були б встановлені обставини нарахування та сплати єдиного внеску за позивача роботодавцем.
		VІІ. ВИСНОВОК СУДУ
		80. Вирішуючи спір по суті, суд виходить із завдання адміністративного судочинства, та зазначає про фактичну сплату сум єдиного внеску за позивача роботодавцем, що є підставою для задоволення позову.
		81. При цьому суд надає оцінку процедурі прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) на відповідність статті 19 Конституції України.
		82. З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, судом встановлено, що звітність платником єдиного внеску не надавалась, обчислення сум недоїмки по єдиному внеску та відображення нарахувань в інтегрованій картці здійснено органом доходів і зборів без проведення перевірки, у порядку встановленому ПК України, без встановлення обставин сплати за позивача єдиного внеску роботодавцем та не здійснення позивачем господарської діяльності у спірний період. 
		83.          Суд зазначає, що заявлений спір є майновим, отже вирішення спору пов`язане із правом позивача на мирне володіння майном, охоронюваним статтею 1 Протоколу Першого до Конвенції, тому суд враховує й норми статей 6, 13 Конвенції.
		84. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№  29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.
		85.          Вказаний висновок підтверджений ЄСПЛ також у рішенні по справі «Лелас проти Хорватії» (заява №   55555/08, пункт 74, від 20.05.2010).
		86. Таким чином, недодержання встановленої законом процедури прийняття суб`єктом владних повноважень рішення призводить до незаконності рішення, що неодноразово зазначав Верховний Суд та відображено у чисельній практиці Європейського суду з прав людини.
		87.          Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята всупереч порядку, встановленому частиною третьою статті 9 Закону № 2464-VI (у формі незастосування) та пунктам 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449 (у формі неправильного застосування).
		88.          Фактично вчинені послідовні дії відповідача щодо відкриття ІКП в 2018 році, внесення записів за попередні та поточні періоди, формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) не є вчиненими у законному порядку та спосіб, отже є протиправними та такими, що порушують права та законні інтересі позивача та суперечать принципу належного урядування.
		89. Недодержанням передбаченого порядку обчислення єдиного внеску відповідач ухиляється від виконання обов`язку, покладеного на нього законом, уникаючи виконання такого обов`язку та покладаючи тягар відповідальності та негативні наслідки на позивача.
		90. В розглянутому спорі, у разі відмови у задоволенні позову та визнання правомірною оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), яка є виконавчим документом, суду належало б зазначити про додержання органом доходів і зборів абзацу сьомого частини першої статті 5, частини третьої статті 3, статті 9 Закону №  2464-VI та правомірність обчислення єдиного внеску, у тому числі при фактичній сплаті такого внеску за спірний період роботодавцем.
		91.          Здійснюючи контроль легальності у розглянутому спорі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для його задоволення, у зв`язку із чим на користь позивача присуджуються витрати по сплаті судового збору.
		щодо строків звернення до суду
		92. Частиною четвертою статті 25 Закону №  2464-VI встановлено, зокрема, що платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
		93. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
		94. З урахуванням викладеного, позивач має строк на оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) 10 днів з дня надходження такої вимоги платнику податків від контролюючого органу.
		95. Позивач в адміністративному позові зазначає, що про існування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-280149-55-У та порушення своїх прав дізнався 02.06.2020 після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.
		96. Відповідач, у свою чергу, не надав суду належних доказів направлення та отримання позивачем спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), тобто доказів її узгодження.
		97. Оскільки позивачем на дату звернення до суду не отримано належним чином від контролюючого органу вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-280149-55-У на суму 26 539,26 грн, а про своє порушене право останній дізнався від відділу виконавчої служби, то позивач не пропустив строк звернення до адміністративного суду із цим позовом.
		98. При вирішенні питання про додержання строків звернення до суду також належить враховувати запровадження карантину, та відповідне продовження таких строків.  
		щодо розподілу судових витрат
		99. Позивачем заявлено клопотання про стягнення судових витрат по сплаті судового збору в сумі 840,80 грн та витрат на правову допомогу в сумі 5  000 грн.
		100.          Частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		101.          Згідно частини третьої цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		102.          Відповідно до положень статті 134 КАС України:
		- частина перша: витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
		- частина друга: за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката;
		- частина третя: для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		- частина четверта. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		- частина п`ята: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
		1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
		2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
		3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
		4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		103.          Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		104.          За подання до адміністративного суду адміністративного позову ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, що підтверджується квитанцією від 29.05.2020 №  28.
		105. Витрати на правову допомогу визначені позивачем у розмірі 5 000 грн. 
		106. ОСОБА_1 з адвокатом Фещенком Миколою Леонідовичем укладено договір про надання правової допомоги від 29.05.2020 №  1/48.
		107. Згідно додаткової угоди від 29.05.2020 №   1 до договору про надання правової допомоги від 29.05.2020 №   1/48 сторони за цією додатковою угодою домовились, що адвокат на виконання основного договору про надання правової допомоги зобов`язується надати клієнту наступні послуги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година - 1 000 грн:
		- консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування боргу за вимогою ГУ ДПС у Дніпропетровській області - 1  500 грн (1,5 години);
		- написання та оформлення позовної заяви у Дніпропетровський окружний адміністративний суд, подання до суду - 2 500 грн (2,5 години);
		- підготовка, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання до суду - 1  000 грн (1 година).
		108.          Оплата правничої допомоги позивачем в сумі 5 000 грн підтверджується меморіальним ордером від 29.05.2020 №  5089791SB.
		109.          Матеріалами справи не підтверджується надання правової допомоги адвокатом в частині підготовки, написання та оформлення відповіді на відзив відповідача, подання її до суду, за що передбачена оплата у розмірі 1 000 грн. Відповідь на відзив у цій справі не подавалась. 
		110.          Відповідач заперечень щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу не заявив.
		111.          З огляду на викладене та відповідно до статті 134 КАС України, суд присуджує на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4  000 грн.
		112. За таких обставин, підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним судові витрати в загальному розмірі 4   840,80 грн.
		113. Керуючись статтями 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		вирішив:
		 
		114. Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015; вул. Сімферопольська, 17А, м. Дніпро, 49005), про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити повністю.
		115. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.11.2019 № Ф-280149-55-У на суму 26 539,26 грн, сформовану Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
		116. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, разом 4 840,80 грн.  
		117. Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Суддя                                                                             І.О. Верба

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...