Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/2229/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 09.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.08.2020.
Дата набрання законної сили: 27.10.2020
Результат оскарження 27.10.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 серпня 2020 року справа № 580/2229/20
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохіміхії» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		До Черкаського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохіміхії» (далі  позивач, ТОВ «Черкаський завод автохімії») з позовом до Київської митниці Держмитслужби (далі  відповідач), в якому просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703477, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00030;
		- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № 100730/2020/703477, у митному режимі імпорту;
		- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00031;
		- зобов`язати Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, у митному режимі імпорту.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відсутній механізм врегулювання ситуації, коли товар перетнув митний кордон, право власності на нього перейшло до позивача, але митний орган відмовляє у вільному випуску товару на митну територію України, посилаючись на рішення Ради національної безпеки і оборони України № 184/2020 від 14.05.20, при цьому цілком не враховує факт завершення господарської операції. Позивач наголошує на тому, що відповідно до вимог чинного законодавства, у картках відмови мають зазначатись причини відмови, наводитись вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову, однак в оскаржуваних картках відмови відсутні будь-які дані стосовно того, дозвіл якого саме органу буде достатнім для митного органу для випуску товару у вільний обіг. З вказаних підстав позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та таким, що підлягають скасуванню.
		Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі на підставі даного позову, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		Заперечуючи проти позову, відповідачем 23.07.2020 надано відзив на позовну заяву, в якому вказує, що враховуючи наявність обмежувальних заходів (санкцій), у випуску товарів для вільного обігу без дотримання відповідних вимог щодо заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності відповідно до вимог Закону України від 14.08.2014 №1644-VII «Про санкції» та Указу Президента України від 14.05.2020 № 184/2020, позивачу було відмовлено у проведенні митних оформлень, про що складено картки відмови № UА 100730/2020/00030 та № UА 100730/2020/00031, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування відсутні.
		Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, суд зазначає про таке.
		01.07.2019 між ТОВ «Черкаський завод автохімії» (Покупцем) та ПАТ «Нижньокамськнафтохім» (Продавцем) укладено контракт № 50035670 на поставку товару. Відповідно до Специфкації від 01.07.2019 до контракту № 50035670 від 01.07.2019, Продавець забов`язується постачати, а Покупець вчасно оплачувати товар, зокрема, флотореагент  оксаль марки Т-66. 
		Згідно з п. 3.1 контраку № 50035670 від 01.07.2019, далі мовою оригіналу: «Оплата должна быть осуществлена в течении 5 (пяти) банковських дней с даты счета на предоплату» (а.с. 128).
		На виконання зазначеного вище пункту контракту № 50035670 від 01.07.2019, позивач здійснив оплату товару, що підтверджується виписками по рахунках з банку (а.с. 126-127).
		Відповідно до п.п. 5.1.1 п. 5.1 контракту № 50035670 від 01.07.2019, далі мовою оригіналу: «При условии поставки FCA, CPТ, CIP: право собственности на Товар переходит с Продавца на Покупателя в момент погрузки Товара на транспортное средство первого перевозчика, нанимаемого для перевозки Товара. Датой поставки считается дата документа, подтверждающего принятие Товара первым перевозчиком» (а.с. 130).
		Відповідно до накладних № 28911711 та № 28918276, товар відвантажено 24.04.2020 та 28.04.2020 відповідно.
		01.05.2020 та 05.05.2020 товар перетнув митну територію України, що підтверджується відміткою Харківської митниці ДФС «під митним контролем».
		05.05.2020 та 08.05.2020 позивачем до підрозділу митного оформлення Київської митниці Держмитслужби подано до митного оформлення в режимі ІМ-40 ДЕ митні декларації (далі - МД) № UA 100730/2020/702990 та № UA100730/2020/703087 на товар «флотореагент-оксаль марка Т-66, являє собою рідину жовтого кольору, що не розшаровується, не містить диметилдиоксан, щільність 1,079 г/см. куб.» (код згідно з УКТЗЕД 3824909790, країна походження - Російська Федерація), що надійшов від компанії ПАТ «Нижньокамськнафтохім» (423574, Російська Федерація, Республіка Татарстан, м. Нижнекамск, вул. Соболековская, буд. 23, оф. 129) у двох залізничних вагонах-цистернах власності ПАТ «Нижньокамськнафтохім».
		У день подання митних декларацій, з метою встановлення характеристик для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД та перевірки їх належності до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, сильнодіючих чи отруйних лікарських засобів, переліки яких затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» (далі  Постанова № 770) та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.08.2007 № 490 «Про затвердження Переліків отруйних та сильнодіючих лікарських засобів» (далі  Наказ № 490), митним постом, згідно з ст. 356 Митного кодексу України (далі - МК України) ініційовано та проведено взяття проб (зразків) товарів з направленням їх на дослідження до Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Державної митної служби України (далі  СЛЕД Держмитслужби).
		За результатами лабораторних досліджень складено висновки від 25.05.2020 № 1420003104-0071 та від 26.06.2020 № 1420003104-0073, якими встановлено, що у складі проб виявлена складна суміш органічних кисневмісних сполук, що містять у своїй структурі діоксанове та триоксанове кільця, у тому числі 4,4,5-триметил-1,3- диоксан-5-ол, 2,4, 6- триетилтриоксан, 2-(1,1-диметилетил)-1,3,5-триоксан, 2,2диметил-4-[[2- метилгексадецил) окси]метил]-1,3 диоксолан), інші добавки/домішки. Однак, хімічних сполук, що включені до Постанови № 770 та Наказу № 490 в ході досліджень виявлено не було, задекларований код товарів згідно з УКТ ЗЕД підтверджено.
		28.05.2020 у зв`язку з порушенням позивачем вимог ст. 257 Митного кодексу України та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.2012 №651 в частині зазначення в митних деклараціях інформації щодо якісного складу товару, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар (фізичні характеристики товару в обсязі, достатньому для однозначного віднесення його до коду згідно з УКТ ЗЕД, у кількості знаків, визначеній правилами заповнення графи 33 МД для відповідного митного режиму та особливостей переміщення), відповідачем було відмовлено в митному оформленні вказаних митних декларацій та складено картки відмови № UА 100730/2020/00028 та UА 100730/2020/00029. 
		28.05.2020 позивач до митного оформлення подав митні декларації № UA 100730/2020/703477 та № UA 100730/2020/703478 на вказані товари із зазначенням у графах 31 інформації щодо якісного складу товару згідно з висновками СЛЕД Держмитслужби та реквізитів висновків у графі 44.
		Відповідачем 28.05.2020 відмовлено у проведенні зазначених вище митних оформлень, про що складено картки відмови № UA 100730/2020/00030 та № UA 100730/2020/00031. 
		Відповідно до карток відмови від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00030 та № UA 100730/2020/00031, причиною відмови у митному оформленні (випуску) товарів є застосування спеціальних санкцій до відправника/експортера, згідно з нормами Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII та Указу Президента України від 14.05.2020 № 184/2020. 
		У картках відмови № UA 100730/2020/00030 та № UA 100730/2020/00031 зазначено також вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, проведення митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме наявність відповідного дозволу або скасування зазначених спеціальних санкцій у встановленому порядку.
		Порядок і спосіб отримання такого дозволу або скасування зазначених спеціальних санкцій митним органом не роз`яснювався.
		Не погоджуючись з відмовою відповідача у митному оформленні товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд бере до уваги, що підставою для прийняття митним органом спірних карток відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів є застосування до контрагента позивача після постачання товару спеціальних санкцій згідно з нормами Закону України «Про санкції» від 14.08.2014 № 1644-VII (далі  Закон № 1644-VII) та Указу Президента України від 14.05.2020 № 184/2020, суд зазначає про таке.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
		Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
		Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. 
		Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
		Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодксу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
		Статтею 248 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
		Статтею 255 Митного кодексу України передбачено, що митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред`явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. 
		Цей строк може бути продовжений з підстав визначених ч. 2 ст. 255 Митного кодексу України: виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу відповідно до статті 247 цього Кодексу; підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до заявленого митного режиму за тимчасовою митною декларацією згідно з цим Кодексом; виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; зупинення митного оформлення відповідно до Закону України "Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції"; подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.
		Згідно зі ст. 256 Митного кодексу України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом (ч.1). 
		У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження (ч. 2).
		Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу (ч. 3).
		Порядок оформлення картки відмови визначається розділом VII Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672 (далі  Порядок № 631). 
		Відповідно до п. 7.1 Порядку № 631, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до Порядку № 631.
		Згідно з п. 7.2 Порядку № 631, у картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. 
		Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, зокрема, рахунок-фактури, накладні, судом встановлено, що умовами поставки за контрактом від 01.07.2019 № 50035670 є СРТ Соловей, а відповідно до п. 5 Переход права собственности и риск случайной утраты Товара» розділу 5 ?Поставка товара даного контракту: При условии поставки FCA, CPТ, CIP: право собственности на Товар переходит с Продавца на Покупателя в момент погрузки Товара на транспортное средство первого перевозчика, нанимаемого для перевозки Товара. Датой поставки считается дата документа, подтверждающего принятие Товара первым перевозчиком». 
		Враховуючи, що завантаження товару відбулось 24.04.2020 (заявка № 0032896702, відправка № 28911711) (а.с. 105) та 28.04.2020 (заявка № 0032896702, відправка № 28918276) (а.с. 124), датою переходу права власності на цей товар від Продавця до Покупця (позивача) є 24.04.2020 та 28.04.2020 відповідно. 
		Статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 № 959-XII (далі  Закон № 959-XII), момент здійснення експорту (імпорту) - момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.
		Згідно з ст. 10 Митного кодексу України, межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. 
		З огляду на зазначене вище суд висновує, що моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України. Здійснити ввезення в Україну товару, що підлягає митному оформленню службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та для застосування засобів державного регулювання ввезення на митну територію України, неможливо без його фактичного переміщення через митний кордон України. Поняття перетину товаром митного кордону України збігається із переміщенням товару через митний кордон України - ввезенням товару в Україну, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на товар товаросупровідного документу, на якому проставляється відбиток штампу «під митним контролем» з відповідною датою та який підтверджує факт і дату перетину товаром митного кордону.
		При цьому перетин товаром митного кордону України, який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем» з відповідною датою, не можна ототожнювати з пропуском товарів через митний кордон України, який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, що відповідає меті його переміщення через митний кордон України та підтверджується оформленою ВМД.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 809/1791/13-а. 
		Згідно з відмітками Харківської митниці ДФС під митним контролем товар перетнув митну територію України 01.05.2020 та 05.05.2020.
		05.05.2020 та 08.05.2020 товар направлено на митний пост Черкаси-північний Київської митниці ДФС. 
		Разом з тим, відповідно до Указу Президента України від 14.05.2020 № 184/2020 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року "Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ПАТ Нижньокамськнафтохім згідно з ст.5 Закону України «Про санкції» застосовано такі обмежувальні заходи:
		1) блокування активів  тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном;
		2) обмеження торговельних операцій;
		3) повне припинення транзиту ресурсів, польотів та перевезень територією України;
		4) запобігання виведенню капіталів за межі України;
		5) зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;
		6) заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах.
		Судом встановлено, що перехід права власності на товар до позивача та перетин митного кордону України передував прийняттю Радою національної безпеки і оборони України рішення № 184/2020 від 14.05.2020.
		У даному випадку має місце ситуація, коли позивач не був і не міг бути обізнаним про встановлення в майбутньому обмежувальних заходів до визначеного переліку юридичних осіб, зокрема, контрагента. Факт того, що на момент прийняття Радою національної безпеки і оборони України рішення № 184/2020 від 14.05.2020, товар позивача перебував на митниці пояснюється необхідністю проходження певної процедури, що регламентується ст. 356 Митного кодексу України, на що позивач ніяким чином вплинути не міг.
		Застосування заборони на «торгівельні операції», яка встановлюється рішенням Ради національної безпеки і оборони України № 184/2020 від 14.05.2020, фактично є забороною на операції, які відбудуться в майбутньому, а не на ті, які вже відбулися. 
		У даній справі господарська операція, на момент прийняття обмежувальних заходів, вже була завершеною, а тому застосування таких обмежувальних дій щодо спірного товару є протиправним.
		Частиною 1 ст. 317 Цивільного кодексу України, яка перебуває у системному зв`язку зі ст. 41 Конституції України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України, суб`єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб`єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб`єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином, дискреційні повноваження держави щодо гарантування права власності є доволі широкими. Разом з тим, обмеження права власності, на думку суду, повинні розглядатися виключно на підставі загального принципу про те, що кожен має право безперешкодно користуватися своїм майном, а не крізь призму обмежень права власності. Тому, обмеження права власності повинні розглядатися як вимушені заходи, які держава може застосовувати лише в чітко визначених законом випадках.
		Отже, відмовляючи позивачу в митному оформленні товарів у зв`язку з застосування спеціальних санкцій до відправника/експортера, згідно з нормами Закону № 1644-VII та Указу Президента України від 14.05.2020 № 184/2020, відповідач порушив право позивача вільно володіти, користуватись та розпоряджатись своїм майном.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Згідно зі ст. 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права
		Верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи.
		У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		У рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
		Відтак, застосування негативних наслідків до позивача у вигляді відмови в проведенні митного оформлення товарів порушує справедливий баланс, оскільки , перехід право власності на товар до позивача та перетин митного кордону України відбулись раніше прийняття Радою національної безпеки і оборони України рішення № 184/2020 від 14.05.2020. 
		Окремо суд звертає увагу, що у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено, що «митне оформлення можливе за умови відповідного дозволу або після скасування зазначених спеціальних санкцій», при цьому відсутня будь-які інформація про те, дозвіл якого органу буде достатнім для митного органу для випуску товару у вільний обіг.
		Прийняття Указу Президента України від 14.05.2020 року № 184/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 травня 2020 року «Про застосування, скасування і внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» не містить чітких та послідовних дій з операціями, які склалися саме в цей період.
		Високий Суд неодноразово вказував у рішеннях, що …закон має бути в достатній мірі доступним: громадянин повинен мати можливість отримати вказівку, що є належним в умовах правових норм, що застосовуються у конкретній справі… норма не може розглядатися як закон, доки вона не сформульована з достатньою точністю, що дозволяє громадянинові регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість  при необхідності після відповідного консультування  передбачати у мірі, що є розумною в конкретних обставинах, наслідки, які конкретна дія може викликати.
		З огляду на викладене вище, суд висновує, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованими та підлягають до задоволення. 
		Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача здійснити митне оформлення товару за митними деклараціями, у митному режимі імпорту, суд зазначає про таке.
		Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
		У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
		Відповідно до п. 2, 4 та 10 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Згідно з ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно з якою національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria № 38780/02).
		Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
		З урахуванням наведеного, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення повністю. 
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідно до ч.1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір у сумі 4 204 грн 00 коп. Враховуючи, що даний позов підлягає до задоволення у повному обсязі, тому вказані судові витрати належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
		Керуючись ст.ст. 2 ,6, 9, 14, 19, 76, 77, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» (18003, м. Черкаси, вул. В`ячеслава Чорновола, 188, ідентифікаційний код 36994791) до Київської митниці Держмитслужби (03124, м. Київ, бул. Гавели Вацлава, 8-А, ідентифікаційний код 43337359) про визнання протиправними і скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703477, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00030;
		Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № 100730/2020/703477, у митному режимі імпорту;
		Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про відмову в митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, що оформлено карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28.05.2020 № UA 100730/2020/00031;
		Зобов`язати Київську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення товару за митною декларацією № UA 100730/2020/703478, у митному режимі імпорту. 
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Черкаський завод автохімії» витрати зі сплати судового збору у сумі 4 204 (чотири тисячі двісті чотири) грн 00 коп.
		Копію рішення направити учасникам справи.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя С.О. Кульчицький

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...