Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 300/1029/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; сімей із дітьми.
Надіслано для оприлюднення: 07.08.2020. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 12.08.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: П/300/1295/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		            ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		                                                                РІШЕННЯ
		                                                      ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ
		 
		"07" серпня 2020 р.                                                              справа № 300/1029/20
		м. Івано-Франківськ  
		Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Шумей М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, - 
		 
		                                                              ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі, також - позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної адміністрації (надалі, також - відповідач) про визнання дій щодо не врахування підвищення до допомоги при народженні дитини як громадянину, що має статус особи, яка працює на території гірського населеного пункту, незаконними та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок допомоги при народження дитини з урахуванням надбавки у розмірі 20% згідно статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» ОСОБА_1 .
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено в нарахуванні та виплаті надбавки до допомоги при народженні дитини 20% як громадянину, що має статус особи, яка працює на території гірського населеного пункту, вказавши, що в період після народження дитини ОСОБА_1 не працює, проживає та здійснює догляд за дитиною в населеному пункті, який не має статусу гірського. З такими твердженнями відповідача не погоджується, вважає такі дії протиправними, просить суд позов задовольнити.
		Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.05.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Вказаною ухвалою встановлено відповідачу з дня вручення цієї ухвали п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов, який повинен відповідати вимогам статті 162 КАС України, і подання всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновків експертів і заяв свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Однак, своїм правом на подання відзиву чи інших письмових доказів відповідач не скористався.
		Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а відповідач заперечує проти позову, суд встановив наступне.
		Рішенням Виконавчого комітету Косівської міської ради від 24.04.2019 №28 ОСОБА_1 надано статус особи, яка проживає, працює, на території гірського населеного пункту (на період роботи) (а.с.13). Даний факт підтверджується також відповідним посвідченням Серія НОМЕР_1 від 25.04.2020 (а.с.12). 
		Відповідно до довідки Коломийського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.04.2020 №296/02-14 ОСОБА_1 працює в Коломийському місцевому центрі з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 25.08.2016 на посаді начальника відділу «Косівське бюро правової допомоги», що знаходиться, зокрема у місті Косів Івано-Франківської області та з 28.12.2019 перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с.16).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 народилася дитина, даний факт підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 від 01.10.2019 (а.с.11).
		На звернення ОСОБА_1 від 16.01.2020 щодо призначення одноразової допомоги при народженні дитини з урахуванням підвищення, як особі, що працює в гірському населеному пункті, відповідачем листом від 27.01.2020 №Н-73/08-38/14 надано відповідь, якій вказав, що в період після народження дитини ОСОБА_1 не працює, проживає та здійснює догляд за дитиною в населеному пункті, який не має статусу гірського, а тому відсутні підстави для нарахування оскаржуваної надбавки.
		Позивач вважаючи такі дії відповідача неправомірними звернувся з даним позовом в суд, за захистом своїх прав.
		Відповідно до статті 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну).
		Частиною 3 статті 11 вказаного Закону та пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» від 27.12.2001 передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.
		Згідно статті 12 Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» (в редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) допомога при народженні дитини призначається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно пунктами 43-45 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1751 від 27.12.2001 про призначення державної допомоги сім`ям з дітьми чи про відмову в її призначенні із зазначенням причини відмови та порядку оскарження цього рішення орган, що призначає і виплачує зазначену допомогу, видає чи надсилає заявникові письмове повідомлення протягом п`яти днів після прийняття відповідного рішення.
		У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган праці та соціального захисту населення повідомляє заявника, які документи мають бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше ніж протягом одного місяця з дня одержання зазначеного повідомлення, днем (місяцем) звернення за призначенням допомоги вважається день (місяць) прийняття або відправлення заяви.
		Орган, що призначає і виплачує державну допомогу сім`ям з дітьми, повинен давати роз`яснення з питань її призначення і виплати та надавати заявнику допомогу в одержанні необхідних документів.
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №647 від 11.08.1995 року «Про перелік населених пунктів, яким надано статус гірського» м. Косів Івано-Франківської області надано статус гірського населеного пункту.
		Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» статус особи, яка проживає і працює (навчається) на території населеного пункту, якому надано статус гірського, надається громадянам, що постійно проживають, постійно працюють або навчаються на денних відділеннях навчальних закладів у цьому населеному пункті, про що громадянам виконавчим органом відповідної місцевої ради видається посвідчення встановленого зразка.
		Судом встановлено, що позивач перебуває у трудових відносинах з Коломийським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 25.08.2016 на посаді начальника відділу «Косівське бюро правової допомоги», що знаходиться у місті Косів Івано-Франківської області, яке відноситься до гірської місцевості. Відповідачем даний факт не спростовується та не заперечується.
		Аналізуючи вищезазначене, суд вважає, що наявне у позивача посвідчення про статус особи, яка постійно працює в гірському населеному пункті підтверджує насамперед наявність трудових відносин з юридичною особою, місце роботи якої знаходиться в гірській місцевості, а тому має право на пільги, визначені статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні».
		Згідно пункту 10 Положення про порядок видачі посвідчення громадянина, який проживає, працює (навчається) на території гірського населеного пункту, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 19.03.1996 №345, дія посвідчення припиняється за рішенням органу, який його видав зокрема, у разі зміни громадянином постійного місця роботи у гірському населеному пункті. Посвідчення, дію якого припинено, підлягає вилученню органом, який прийняв таке рішення.
		Враховуючи те, що доказів щодо прийняття такого рішення відповідачем суду не надано, вищезазначене посвідчення позивача не вилучено, позивачем не змінено постійного місця роботи у гірському населеному пункті, суд приходить до висновку, що позивач не позбавлений статусу особи, що працює в гірській місцевості та права на отримання пільги, визначеної статтею 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні». 
		Крім того, твердження відповідача, що позивач не працює, оскільки знаходиться у декретній відпустці для догляду за дитиною, суд вважає помилковими, так як, зазначене не спростовує, а підтверджує наявність трудових відносин позивача з вищезазначеною юридичною особою, місце роботи, якої знаходиться в гірській місцевості.
		В зв`язку із наведеним, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем протиправно не враховано підвищення до допомоги при народженні дитини як громадянину, що має статус особи, яка працює на території гірського населеного пункту.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
		Слід зазначити, що частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
		Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, №303-A, пункт 29).
		Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10). 
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Частиною 4 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
		Відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав суду відзив на позов та інших пояснень по суті, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
		Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840,80 грн.
		Згідно пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162-165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. 
		На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		 
		                                                                  ВИРІШИВ:
		Позов задовольнити повністю. 
		Визнати протиправною відмову Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації щодо не врахування ОСОБА_1 підвищення до допомоги при народженні дитини як громадянину, що має статус особи, яка працює на території гірського населеного пункту та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної державної адміністрації здійснити перерахунок допомоги при народження дитини з урахуванням надбавки у розмірі 20% згідно статті 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» ОСОБА_1 .
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Косівської районної адміністрації (ЄДРПОУ 03193442, вул. Незалежності, 41, м. Косів, Івано-Франківська область, 78601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 40 копійок.  
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		        Суддя                                                                                                    Шумей М.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...