Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7747/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу охорони навколишнього природного середовища, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 10.08.2020. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 06.08.2020
Номер судового провадження: A/855/8309/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/7747/20                                                                                Головуючий у 1 інстанції: Аблов Є.В.
		                                                                                Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  06 серпня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Ганечко О.М.
		                                                                 Кузьменка В.В.
		За участю секретаря                               Борейка Д.Е.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року про забезпечення адміністративного позову у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському", Міністерство юстиції України,- 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви з позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, треті особи: Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському", Міністерство юстиції України. В поданій заяві просила забезпечити позов шляхом заборони  державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності Приватному акціонерному товариству «Завод «Кузня на Рибальському».
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року  заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову - задоволено. 
		Заборонено державним реєстраторам прав на нерухоме майно, в тому числі нотаріусам, державним та приватним виконавцям, іншим особам, які виконують функції державного реєстратора у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності приватному акціонерному товариству «Завод «Кузня на Рибальському» (код ЄДРПОУ 14312364), до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті.
		Не погодившись з ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
		Зокрема, апелянт вказує, що заходи забезпечення позову прийняті поза межами позовних вимог, оскільки, суд першої інстанції за результатами розгляду справи може зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції перевірити повідомлення про корупційне правопорушення, проте, не може зобов`язати відповідача виплатити заявнику винагороду, як викривачу корупції. Крім цього, зазначає що, заходи забезпечення позову є незаконним втручанням у право на мирне володіння майном. Також, апелянт вказує, що вжиті заходи забезпечення позову не забезпечують захисту прав заявника, адже, винагорода викривачу корупції сплачується не з вартості конфіскованого майна, а з державного бюджету.
		26 травня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 - Портнова Андрія Володимировича надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 7 квітня 2020 року - без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник заявника вказує, що застосований судом першої інстанції захід забезпечення адміністративного позову стосується суті адміністративного спору, а також, прямо забезпечує інтереси вищезазначені у відзиві, оскільки, дозволяє зберегти предмет можливого корупційного правопорушення.
		02 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Міністерства юстиції України надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ПАТ «Завод «Кузня на Рибальському» задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.04.2020 по справі № 640/7747/20 скасувати й ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову.
		Крім того, Міністерство юстиції України зазначає, що на нього не може покладатися обов`язок виконання ухвали суду першої інстанції про забезпечення адміністративного позову, оскільки, уповноваженим органом, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, сформованих державними реєстраторами щодо майна розташованого у місті Києві, є Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
		03 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" надійшли пояснення щодо відзиву ОСОБА_1 , в яких посилається на те, що Національне агентство з питань запобігання корупції не уповноважене приймати будь-які рішення щодо можливого предмету корупційного правопорушення, а тому, заходи забезпечення позову вжиті судом поза межами предмету позову.
		12 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи, з тих підстав, що вона 15 червня 2020 року, на час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції, перебуватиме за межами міста Києва по особистим (сімейним) справам, крім того, посилається на епідемічну ситуацію, у зв`язку із встановленням карантину.
		Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи - відмовлено.
		15 червня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від Благодійної організації «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди» надійшла заява про залучення третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
		Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року у задоволенні вищевказаної заяви Благодійної організації «Фонд «Міжнародні антикорупційні суди»  про залучення третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відмовлено.
		В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2020 року колегією суддів ухвалено витребувати з Окружного адміністративного суду м. Києва належним чином завірену копію адміністративного позову та доповнення чи зміни до нього, у справі №640/8301/20 за позовом ОСОБА_1 до Національного агентства з питань запобігання корупції, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському» та Міністерства юстиції України про визнання протиправною та незаконною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії та оголошено перерву у справі до отримання документів.
		16 червня 2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва було направлено запит про витребування належним чином завіреної копії адміністративного позову та доповнення чи зміну до нього у справі №640/8301/20.
		Також, листами від 23 червня 2020 року та від 01 липня 2020 року Шостим апеляційним адміністративним судом на адресу Окружного адміністративного суду м. Києва повторно було направлено запити про витребування вищезазначених документів.
		07 липня 2020 року до суду апеляційної інстанції з Окружного адміністративного суду м. Києва надійшла копія позовної заяви разом з додатками, у справі №640/8301/20.
		Розгляд справи було призначено на 04 серпня 2020 року та, в подальшому, згідно довідки ШААС від 04.08.2020 року,  відкладено на 06 серпня 2020 року.
		Згідно розписок від 04 серпня 2020 року у справі №640/7747/20, сторони були належним чином повідомлені про дату, місце і час розгляду справи. 
		06 серпня 2020 року електронною поштою до Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначає, що дізналася, що особа з якою вона мала прямий контакт, захворіла на коронавірус. На даний час заявник є в групі ризику стосовно коронавірусу і лише після проходження відповідних аналізів може приймати участь у судовому засіданні, а тому, не може прибути у судове засідання, бажає приймати участь у розгляді справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
		Положеннями частини 1 статті 55 КАС України передбачено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
		Частиною 1 статті 60 КАС України визначено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 липня 2020 року у справі №161/13161/16-а зазначив наступне: «…позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку та могла забезпечити участь свого представника в судовому засіданні, а тому вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи є дискреційним повноваженням апеляційного суду». 
		Колегія суддів зазначає, що згідно розписки від 04 серпня 2020 року у справі №640/7747/20, ОСОБА_1 була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, а тому, могла забезпечити участь в судовому засіданні свого представника - Портнова А.В., який діє на підставі ордеру від 22 травня 2020 року серії КС №680151.
		Оскільки явка сторін в судове засідання суду апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що заявницею ОСОБА_1 , з метою захисту її інтересів залучено представника - Портнова А.В. , яким було подано відзив на апеляційну скаргу, з урахуванням того, що розгляд справи вже відкладався, а також, з огляду на повторно заявлене ОСОБА_1 клопотання про відкладення розгляду справи, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи слід відмовити. 
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Як вбачається з матеріалів справи, 10 березня 2020 року ОСОБА_1 подала до Національного агентства з питань запобігання корупції повідомлення про можливе корупційне правопорушення, в якому, як викривач корупції, просила перевірити викладені відомості, здійснити належне розслідування інформації та вжити інших необхідних заходів, спрямованих на притягнення винних осіб до відповідальності.
		У вказаному зверненні ОСОБА_1 вказувала на обставини можливої фіктивності угоди купівлі-продажу акцій Приватного акціонерного товариства «Завод «Кузня на Рибальському», яка була укладена у листопаді 2018 року, а також, фактичної спрямованості цієї угоди на приховування справжнього власника за номінальним і маскування таким чином конфлікту інтересів основного кінцевого власника підприємства - колишнього Президента України ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_1 у своєму повідомленні до Національного агентства з питань запобігання корупції зазначала, що, незважаючи на вимоги закону, ОСОБА_3   не вніс до декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що подавалися ним, зокрема, 31 березня 2019 року та 20 травня 2019 року, інформацію про фактичне володіння (можливість вчиняти щодо цього об`єкта декларування дії, тотожні за змістом здійсненню права розпоряджатися ним) пакетом акцій ПрАТ «Завод «Кузня на Рибальському».
		Національним агентством з питань запобігання корупції було надано ОСОБА_1 відповідь, оформлену листом від 25 березня 2020 року № 42-02/11208/20, зі змісту якої вбачається, що Національне агентство з питань запобігання корупції  не вбачає підстав для вжиття заходів реагування на повідомлені обставини можливого вчинення корупційного правопорушення.
		Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ефективний захист прав ОСОБА_1 на отримання в майбутньому гарантованої законом винагороди залежить фактично від збереження предмета корупційного правопорушення, про яке повідомляється заявником, оскільки, у випадку його відсутності, навіть за наявності обвинувального вироку суду, право ОСОБА_1 залишиться суто декларативним і відповідну винагороду неможливо буде отримати.
		Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
		Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
		За приписами частин 1-2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 квітня 2020 року у справі №580/2403/19 вказав наступне: «…Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти».
		У відповідності до ч. 4 ст. 150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		Положеннями частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Частиною 2 статті 151 КАС України визначено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Згідно частини 2 статті 152 КАС України, якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, а також відомі заявнику: реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
		Отже, у випадку, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також, якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.
		За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
		Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
		Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2020 року у справі №826/16269/17 зазначено наступне: «…В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.  
		При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам».
		Колегією суддів враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
		У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
		Крім того, у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
		Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		Отже, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
		У постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року у справі №640/4769/19 зазначено наступне: «… заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії».
		З матеріалів справи вбачається, що у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначає, що у встановлені КАС України строки звернеться до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому проситиме:
		- визнати незаконною та протиправною бездіяльність Національного агентства з питань запобігання корупції щодо не проведення перевірки та розслідування інформації, викладеної у повідомленні про вчинення корупційного правопорушення від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_3 ;
		- зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції виконати покладені на цей орган обов`язки щодо перевірити повідомлення про корупційне правопорушення.
		Колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду вказаного адміністративного позову, суд першої інстанції може зобов`язати Національне агентство з питань запобігання корупції перевірити повідомлення ОСОБА_1 про вчинення корупційного правопорушення від 10 березня 2020 року щодо ОСОБА_3 .
		Разом з тим, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції заборонив вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Завод "Кузня на Рибальському".
		Таким чином, колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову прийняті поза межами позовних вимог, оскільки, відсутній зв`язок між вжитими заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, що, також, свідчить про невідповідність таких заходів принципам адекватності та співмірності.
		Також, колегія суддів зазначає, що важливою умовою вжиття заходів забезпечення позову є встановлення, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та забезпечити  захист інтересів позивача.
		Як було вищезазначено, задовольняючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ефективний захист прав ОСОБА_1 на отримання в майбутньому гарантованої законом винагороди залежить фактично від збереження предмета корупційного правопорушення, про яке повідомляється заявником, оскільки у випадку його відсутності, навіть за наявності обвинувального вироку суду, право ОСОБА_1 залишиться суто декларативним і відповідну винагороду неможливо буде отримати.
		З вказаного вбачається, що основною метою вжиття судом першої інстанції заходів забезпечення позову шляхом заборони вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" є забезпечення можливості отримання в майбутньому ОСОБА_1 винагороди, як викривача корупції.          
		Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.
		Положеннями статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII (далі - Закон №1700-VII) визначено, що викривач - фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв`язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов`язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
		Пунктом 10 частини 2 статті 53-3 Закону №1700-VII закріплено право викривача на винагороду у визначених законом випадках.
		Згідно ч.ч. 1-2 ст. 53-7 Закону №1700-VII, право на винагороду має викривач, який повідомив про корупційний злочин, грошовий розмір предмета якого або завдані державі збитки від якого у п`ять тисяч і більше разів перевищують розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на час вчинення злочину.
		Розмір винагороди становить 10 відсотків від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення злочину.
		Порядок виплати винагороди, її обчислення та джерело її фінансування регламентований положеннями Кримінального  процесуального  кодексу  України.
		Так, відповідно до частин 2 статті 130-1 КПК України, суд визначає конкретний розмір винагороди, що підлягає виплаті викривачу, з урахуванням таких критеріїв: персональність інформації - інформація, повідомлена викривачем правоохоронному органу, повинна походити від його особистої обізнаності, у тому числі інформація, отримана від третіх осіб, не міститися в публічних звітах, результатах перевірок, матеріалах, дослідженнях, інформаційних повідомленнях тощо органів чи засобів масової інформації, крім випадку, якщо викривач є джерелом такої інформації, а також не бути відомою правоохоронному органу з інших джерел; важливість інформації - повідомлена викривачем інформація повинна містити фактичні дані, що можуть бути перевірені, і сприяти доказуванню хоча б однієї з обставин вчинення корупційного злочину, передбачених пунктами 1-3, 6 і 7 частини першої статті 91 цього Кодексу. У разі відсутності хоча б одного із зазначених критеріїв суд приймає вмотивоване рішення про відмову у виплаті винагороди.
		Положеннями ч.ч. 4-5 ст. 130-1 КПК України закріплено, що винагорода виплачується викривачу за рахунок Державного бюджету України органами державного казначейства. Винагорода виплачується викривачу за процедурою безспірного списання.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, пунктом 2 якого визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
		З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що у випадку наявності обвинувального вироку, який набрав законної сили, належної оцінки судом інформації, яку надав викривач та визначення саме судом розміру такої винагороди викривач корупції матиме право на отримання винагороди за рахунок коштів державного бюджету, які передбачені у бюджеті України на відповідний рік, а не за рахунок коштів отриманих за конфіскований актив.
		Отже, висновок суду першої інстанції щодо того, що досягнення законних інтересів ОСОБА_1 , як викривача корупції, прямо пов`язане із збереженням предмета можливого корупційного правопорушення, колегія суддів вважає необґрунтованим, адже, виплата винагороди здійснюється за рахунок Державного бюджету України за процедурою безспірного списання без умови збереження та конфіскації предмета корупційного правопорушення.
		Згідно статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична  або  юридична  особа  має право мирно володіти  своїм майном.  Ніхто не  може  бути  позбавлений  своєї  власності  інакше  як  в  інтересах  суспільства  і  на умовах,  передбачених  законом і загальними принципами міжнародного права.
		У рішенні від 22 листопада 2007 року у справі «Україна - Тюмень» проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом всіх статей Конвенції.
		Оскільки, судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність між вжитими заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог, колегія суддів вважає, що забезпечення судом першої інстанції адміністративного позову, шляхом заборони вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які записи та/або вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Завод "Кузня на Рибальському", є втручанням у право апелянта на мирне володіння майном, закріплене ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що наведені ОСОБА_1 обставини не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним заявником шляхом, оскільки, матеріали даної справи не містять об`єктивних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
		Крім того, в суді апеляційної інстанції представник Національного агенства з питань запобігання корупції підтримала вимоги апеляційної скарги, зазначивши про безпідставність вжиття заходів забезпечення позову та просила скасувати ухвалу суду пешої інстанції. 
		Судом апеляційної інстанції, також, враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову, а тому, зазначена ухвала підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви слід відмовити.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
		За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Керуючись статтями 150, 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" - задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 квітня 2020 року про забезпечення адміністративного позову - скасувати.
		У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову, поданої, у відповідності до пункту 1 частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України, до подачі позовної заяви - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені  статтями 328-329 КАС України.
		 
		 Суддя-доповідач                                                                               Вівдиченко Т.Р.
		          
		 Судді                                                                                                  Ганечко О.М.
		                                                                                                  
		                                                                                                                Кузьменко В.В.
		 
		 
		 
		                                                            Повний текст постанови виготовлено 07.08.2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...