Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/20785/14-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.08.2020.
Дата набрання законної сили: 04.08.2020
Номер судового провадження: 61-10290ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Ухвала
		Іменем України  
		04 серпня 2020 року
		м. Київ
		справа № 755/20785/14-ц
		провадження № 61-10290ск20 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Сімоненко В. М., 
		розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сігнаєвським Андрієм Олеговичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, 
		ВСТАНОВИВ :
		Публічне акціонерне товариство  «Укрсоцбанк» звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про видачу виконавчого листа на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді  Ярошовця  В. М.  від  05  червня  2014  року  по  справі № 560/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 247 167,98 грн., витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 2 871,68 грн. 
		Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року заяву Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду - задоволено.
		Видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків в особі третейського судді Ярошовця В.М. від 05.06.2014 року по справі № 560/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 247 167,98 грн., витрат пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом у сумі 2 871,68 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» судовий збір в розмірі 243,60 грн.
		Не погоджуючись із вказаним висновком суду першої інстанції, відповідача ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Сігнаєвського Андрія Олеговича, 13 квітня 2020 року подав апеляційну скаргу.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду - відмовлено на підставі частини 2 статті 358 ЦПК України.
		У липні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Сігнаєвського А. О., на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року.
		У касаційній скарзі представник заявника, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
		Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.
		Статтею 354 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
		1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки;
		2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
		У цій справі рішення суду першої інстанції проголошено 27 жовтня 2014 року. Апеляційна скарга подана лише 17 січня 2020 року, тобто після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.
		З оскаржуваного судового рішення вбачається, що на день постановлення судом першої інстанції ухвали від 27 жовтня 2014 року рішення третейського суду добровільно не виконувалось, кредитний договір та третейська угода не визнані недійсними, рішення третейського суду не скасовано.
		ОСОБА_1 є стороною по справі та повідомлявся належним чином про судовий розгляд. 
		Разом із тим, відповідно до статті 389-9 ЦПК України ( в редакції на час розгляду заяви) неявка сторін чи однієї із сторін, належним чином повідомлених про день та місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду заяви.
		Аналіз Єдиного Державного реєстру судових рішень свідчить, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року оприлюднена в реєстрі 31 жовтня 2014 року.
		Також з матеріалів касаційного провадження не вбачається, що пропуск строку на апеляційне оскарження зумовлений обставинами непереборної сили. 
		Апеляційний суд, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, правильно виходив із того, що  апеляційна скарга подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення, а тому слід застосувати положення частини другої статті 358 ЦПК України та відмовити у відкритті апеляційного провадження.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, врахувавши вимоги наведених норм закону, перевіривши доводи заявника, на які він посилався, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.
		Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, як і пункт 8 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
		Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави (рішення Європейського суду з прав людини від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»).
		Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. 
		Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. 
		Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
		При цьому, складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України від 21 жовтня 2010 року). 
		Такий правовий висновок міститься у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
		Ураховуючи те, що апеляційний суд дійшов висновку, що заявник не цікавився провадженням у справі, не надав належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а переоцінка наданих суду апеляційної інстанції доказів не належить до компетенції суду касаційної інстанції, Верховний Суд вважає, що відповідні доводи касаційної скарги є необґрунтованими.
		Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
		Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
		Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норми процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення.
		Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Сігнаєвським Андрієм Олеговичем, на ухвалу Київського апеляційного суду від 03 червня 2020 року у справі за заявою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду відмовити.
		Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Петров
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...