Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/429/18 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 14.08.2020. Зареєстровано: 14.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2020.
Дата набрання законної сили: 05.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"05" серпня 2020 р.           Справа№ 911/429/18
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Куксова В.В.
		суддів:            Шаптали  Є.Ю. 
		          Тарасенко К.В. 
		 
		 
		при секретарі        Пнюшкову В.Г.
		за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 05.08.2020.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги прокуратури Київської області
		на рішення Господарського суду Київської області
		від 03.02.2020 (повний текст складено 25.02.2020)
		у справі №911/429/18 (Головуючий суддя Чонгова С.І., судді Бабкіна В.М., Заєць  Д.Г.)
		за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області
		до 1) Броварської міської ради Київської області, 
		    2)Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт" 
		про визнання незаконним і скасування рішення та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області (далі - позивач, скаржник) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт" (далі - ТОВ "Підприємство "Будконтракт", відповідач) та просить суд:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Броварської міської ради від 25.10.2007 року №483-28-05;
		- визнати недійсним договір оренди землі від 28.05.2013, в редакції договору про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки за №1615 від 16.06.2017, який укладено між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:063:0012, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.
		В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення вимог законодавства рішенням Броварської міської ради Київської області №483-28-05 від 25.10.2007 про надання в оренду ТОВ "Підприємство "Будконтракт" земельної ділянки площею 3,2021га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, в тому числі 0,8118 га - землі обмеженого користування, інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - земель житлової забудови. Оскільки, дане рішення прийнято Броварською міською радою Київської області в порушення вимог ст. ст. 6,14,19 Контитуції України, ст. ст. 58-61 Земельного кодексу України, ст. ст. 4,88,89 Водного кодексу України та спірну земельну ділянку передано в оренду для багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою за рахунок земель водного фонду, які становлять собою прибережну захисну смугу озера.
		Рішенням Господарського суду Київської області від 03.02.2020 в задоволені позову відмовлено повністю.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, прокуратура Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 911/429/18 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права. Зазначаючи при цьому, що долучені до матеріалів справи «Паспорти водних об`єктів» не містять жодної інформації, що передбачена порядком, та яка б з усією достовірністю вказувала на штучне походження водойм, дату їх створення, цільове призначення або фактичну експлуатацію як штучних водойм.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2020 апеляційну скаргу скарги прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (судді-доповідача) Куксов В.В., судді Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2020 апеляційну скаргу прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18 - залишено без руху, надано скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині.
		23.04.2020 від скаржника через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додане платіжне доручення №590 від 23.03.2020 про сплату судового збору у розмірі 5286,00 грн.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2020 задоволено клопотання прокуратури Київської області про поновлення строку для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 911/429/18. Відновлено прокуратурі Київської області строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" про час та дату судового засідання учасників справи ухвалено повідомити додатково.
		Постановою Кабінету Міністрів № 343 від 04.05.2020 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а саме продовжено період карантину до 22.05.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 призначено розгляд апеляційної скарги прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №  911/429/18 в судовому засіданні, яке відбудеться 10.06.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №  911/429/18 на 01.07.2020.
		01.07.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення. В доданих письмових поясненнях відповідач-1 зазначає, що з боку Броварської міської ради Київської області не  було допущено порушень норм чинного законодавства та оскаржуваним рішенням при затвердженні проекту землеустрою встановлено цільове призначення спірної земельної ділянки, що не суперечить чинному законодавству.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №  911/429/18 на 05.08.2020.
		В судовому засіданні 05.08.2020 представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 911/429/18 і ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		В судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача-1 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 911/429/18 залишити без змін.
		В судовому засіданні 05.08.2020 представник відповідача-2 заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень на апеляційну скаргу поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі № 911/429/18 залишити без змін.
		В судовому засіданні 05.08.2020 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
		У відповідності до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Рішенням Броварської міської ради від 25.10.2007 №483-28-05 надано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будконтракт" земельну ділянку площею 3,2021га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, в тому числі 0,8118га - землі обмеженого користування, інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови.
		28.11.2007 на підставі вказаного рішення між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будконтракт" укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:064:0534 загальною площею 3,2021га передано в строкове платне користування для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови строком на 5 років. Вказаний договір зареєстровано в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №040833800001 від 17.01.2008.
		Рішенням Броварської міської ради від 20.12.2012за №784-27-06 продовжено оренду вказаної земельної ділянки ще на 5 років
		28.05.2013 між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будконтракт" було укладено договір оренди землі, за умовами якого земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:01:063:0012 загальною площею 3,2021га передано в строкове платне користування для будівництва багатоквартирної житлової забудови з інфраструктурою - землі житлової забудови, про що рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 2645170 від 28.05.2013 приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Київської області Іваненком О.В. зроблено запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. За умовами вказаного договору, зокрема, строк дії договору оренди землі визначено до 20.12.2017.
		Рішенням Броварської міської ради від 21.12.2017 №799-36-07 поновлено договір оренди земельної ділянки, укладений між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Будконтракт", посвідчений Іваненком О.В. приватним нотаріусом Броврського міського нотаріального округу 28.05.2013 за №1444, право оренди зареєстроване у Державному реєстрі прав 28.05.2013 за №1087017 за №1087017, на земельну ділянку площею 3,2021га, з них 0,8118га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування багатоквартирної житлової забудови - землі житлової забудови, по вул. Фельдмана,1 терміном до 21.12.2022.  
		Прокурор у позовній заяві зазначає, що передача в оренду спірної земельної ділянки відбулась з порушенням вимог законодавства, у зв`язку з чим в цій частині рішення Броварської міської ради від 25.10.2007 №483-28-05 є незаконним та підлягає скасуванню, а договір оренди земельної ділянки від 28.05.2013 підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов`язань за даним договором на майбутнє, оскільки спірна земельна ділянка була сформована, в тому числі, за рахунок земель водного фонду, та була передана в оренду всупереч вимогам закону для вказаної категорії земель, що підтверджується викопіюванням з плану землекористування М1:2000, погодженим головним архітектором м. Бровари, та відповіддю Київського державного підприємства геодезії, картографії та кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 04.01.2018 за №01-01/20 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-1 зазначає, що формування спірної ділянки площею 3,2021 га здійснювалося на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відносно водойми відповідачем 1 зазначено, що вона являється місцем збору стічних вод та не відноситься до земель водного фонду, що також зазначається і в експертизі. Також прокурором оскаржується рішення від 25.10.2007 №438-28-05, отже, трирічний строк позовної давності пропущений при поданні даного позову.
		Заперечуючи проти позовних вимог відповідач-2 зазначає, що прокурором фактично подано позов в інтересах Броварської міської ради Київської області, яка є відповідачем у даній справі. Окрім того, відповідач 2 не має відповідати за помилки понесені за рахунок дій відповідача 1, оскільки його право набуте покладаючись на легітимність та добросовісність дій державного органу.
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами порушення законодавства у т.ч. земельного та водного відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення щодо надання в оренду зазначеної земельної ділянки та при укладенні спірного договору оренди між відповідачем-1 та відповідачем-2.
		Розглянувши апеляційну скаргу прокуратури Київської області, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Згідно з частиною 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. 
		Особливості участі прокурора в розгляді справ визначено статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, за змістом положень якої у разі прийняття судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
		У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 визначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересу держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.
		Аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
		- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
		- у разі відсутності такого органу.
		"Не здійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. 
		"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. 
		"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача. 
		Як вірно встановлено судом першої інстанції підставою звернення прокурора до суду, є незаконна передача в оренду земельної ділянки водного фонду, що порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороню таких категорій земель, тоді як у відповідно уповноважених державою органів відсутні повноваження щодо звернення до суду з позовами про визнання незаконними та скасування рішень про надання в оренду земельних ділянок, а також визнання недійсними договорів оренди землі.
		З огляду на вищевикладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України, для звернення прокурора до суду з відповідним позовом, оскільки зокрема згідно ч. 5 ст. 53 ГПК України у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Згідно зі ст. 19 Земельного кодексу України землі водного фонду є окремою категорією земель України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
		Аналогічне визначення земель водного фонду надає ст. 4 Водного кодексу України в якій зазначено, що  до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
		Згідно з ч. 1 ст. 59 Земельного кодексу України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
		Як вбачається із матеріалів справи, 24.01.2018 Управління водних ресурсів у м. Києві та Київській області на вимогу прокуратури листом за №01-12/53 надало інформацію, що водойми, які розташовані між вул. Сонячна та Фельдмана в м. Бровари відноситься до озер, що підтверджено картографічними матеріалами Державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем станом на 2010 рік.
		Водночас до позовної заяви прокурором надано висновок судової земельно-технічної експертизи №12/18 від 22.02.2018, якою зроблено висновок, що земельна ділянка загальною площею 3,2021 га з кадастровим номером 3210600000:01:063:0012, яка перебуває в оренді ТОВ "Підприємство Будконтракт" згідно договору від 26.06.2008, частково знаходиться в нормативних межах прибережних захисних смуг озер, розташованих в м. Бровари між вул. Сонячна та Фельдмана. Площа частини земельної ділянки, що знаходиться в межах прибережних захисних смуг озер становить 1,0142га.
		При цьому, судова колегія звертає увагу, що при проведенні досліджень експерт посилався саме на лист Управління водних ресурсів, відповідно до якого вказані водойми  визначаються як озера.
		Відповідач-1, заперечуючи проти позову, посилається на наступні докази.
		Рішенням Броварської міської ради Київської області затверджено проект внесення змін в "Детальний план території IV житлового району. І етап. Схема планування території", затверджений рішенням Броварської міської ради від 23.03.2006 №980-46-04.
		Пояснювальною запискою до проекту зазначено, що так як ґрунтові води залягають близько від поверхні землі і мають тенденцію до підвищення на території житлового району необхідно влаштувати дренаж і відведення дренажних вод за допомогою влаштування дренажної насосної станції та напірного дренажного колектора протяжністю 2,54км, який пройде по території 5 мікрорайону. Для ділянок з порушеною поверхнею землі (зриті місця загальною площею 1,9га) - виконати планувальні роботи з таким розрахунком , щоб поверхневі води по ухилу поверхні відводилися самопливом в бік дощової каналізації на дороги. Цю територію пропонується використати для організації парку. В парковій зоні на території порушених земель знаходяться два замулених ставки, в які здійснюється скид стічних вод. Ці ставки необхідно розчистити та обладнати для використання в якості декоративних водойм. Загальна площа водного дзеркала існуючих ставків складає 0,5га.
		Листом від 30.01.2018 №2-15/450 виконавчий комітет Броварської міської ради повідомив прокуратуру, що на території VI житлового району м. Бровари на місці порушених земель і кар`єрів знаходяться два замулених ставки, встановлення прибережної захисної смуги окремими проектами землеустрою не проводилися.
		Відповідачі також посилаються на те, що формування земельної ділянки площею 3,2021га здійснювалося на підставі розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з присвоєнням кадастрового номеру та визначенням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проект відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Підприємство Будконтракт" для будівництва багатоквартирної житлової забудови по вул. Фельдмана на території IV житлового району в м. Бровари, розроблений згідно з дозволом сесії Броварської міської ради Київської області від 26.07.2007 №396-24-05. Формування земельної ділянки площею 3,2021га здійснювалося на підставі розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з присвоєнням кадастрового номеру та визначенням меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Проект землеустрою погоджений Броварським міським відділом земельних ресурсів від 16.08.2007, Броварським міським управлінням містобудування та архітектури від 16.08.2007, Броварською районною санітарно-епідемілогічною станцією від 13.08.2007, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 11.09.2007, Управлінням культури і туризму від 16.08.2007. Вказана інформація наявна у висновку Головного управління земельних ресурсів у Київській області від 19.09.2007 за №4а-67е, доданого до матеріалів справи, а саме стор.10 технічної документації по оформленню договору оренди на земельну ділянку за 2007 рік. При погодженні проектної документації відсутні будь-які зауваження. Проект землеустрою щодо відведення оскаржуваної земельної ділянки отримав позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації Головного управління земельних ресурсів у Київській області від 19.09.2007 за №4а-67е, в якому зазначено, що поданий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ "Підприємство Будконтракт" для розміщення багатоквартирної забудови відповідає вимогам чинного законодавства України.
		Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судовою колегією, в матеріалах справи наявні паспорти водних об`єктів, а саме: ставок площею 0,6440га в межах м. Бровари Київської області та ставок площею 0,3960га в межах м. Бровари Київська область з супровідним листом Державного агентства водних ресурсів № 2-8/1715 від 26.04.2019 та 2-8/1716 від 26.04.2019.
		Відповідно до п. 2, підп. 4.1. та 4.8. п. 4 Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 18.03.2013 №99, цей Порядок спрямовано на встановлення технічних параметрів водного об`єкта, гідрологічних характеристик річки (водотоку), регламентацію експлуатаційної діяльності на водосховищах, ставках та озерах (далі - водний об`єкт) для забезпечення сталого використання (включаючи кількісне та якісне відновлення) усіх ресурсів, пов`язаних з існуванням водойми, надійності функціонування споруд і для підвищення ефективності їх використання.
		Паспорт водного об`єкта розробляється за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, і складається із: короткої пояснювальної записки, де зазначаються, зокрема, назва водного об`єкта; графічних матеріалів, зокрема ситуаційний план водного об`єкта, М 1:10000 - 1:50000; план водного об`єкта, М 1:500 - 1:2000.
		Згідно з наявними в матеріалах справи копій паспортів водних об`єктів, розроблених Басейновим управлінням водних ресурсів середнього Дніпра та погоджених 23.05.2019 Державним агентством водних ресурсів України, водні об`єкти, що знаходяться вздовж вул. Ольги Кобилянської, є ставками площею 0,6440 га та 0,3960 га.
		Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: - для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; - для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; - для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
		У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
		Згідно з п. 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05.11.2004 №434 (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення), у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон  та прибережних захисних смуг водних об`єктів природоохоронний орган забезпечує їх збереження  шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу),  надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних  захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон,  що визначаються відповідно до постанови Кабінету  Міністрів України від 08.05.96 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення  господарської  діяльності в них", з урахуванням конкретної ситуації. 
		Відповідно до пп. 1, 5, 10 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №486 від 08.05.1996 (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) встановлюється єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
		Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.
		Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами Мінекоресурсів, Держводгоспу, Держкомзему, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.
		На землях міст і селищ міського типу розмір водоохоронної зони, як і прибережної захисної смуги, встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення водоохоронної зони конкретних умов забудови.
		Судова колегія звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня передбачена вищевказаними законодавчими приписами землевпорядна документація зі встановлення прибережних захисних смуг водних об`єктів поблизу наданої відповідачу-2 в оренду земельної ділянки.
		Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", тоді як сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим прибережної захисної смуги.
		Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №904/5974/16 та від 24.04.2019 у справі № 915/370/16.
		Скаржник у своїй апеляційній скарзі заперечує, щодо прийняття паспортів водних об`єктів у якості належних доказів у справі, посилаючись на відсутність даних про будівництво та про час наповнення водою цих водойм.
		Судова колегія відхиляє дані заперечення скаржника, оскільки вказані паспорти видані за погодженням повноважного органу - Державного агентства водних ресурсів України з визначенням усіх характеристик водного об`єкта, необхідних для визначення виду водного об`єкта згідно з Порядком.
		Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів.
		Висновками земельно-технічної експертизи №8003/19-41/8334/19-49 від 04.11.2019, проведеною згідно з ухвалою господарського суду Київської області від 28.02.2019 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, з урахуванням паспортів водних об`єктів встановлено, що земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:01:063:0012 розташована поза межами нормативних розмірів прибережної захисної смуги ставків між вулицями Фельдмана та О. Кобилянської в м. Бровари Київської області, які визначені ст. 60 Земельного кодексу України та ст. 88 Водного кодексу України для прибережної захисної смуги ставка площею менше 3га, розташованого в межах населеного пункту. Земельна ділянка кадастровий номер 3210600000:01:063:0012 на землі водного фонду не накладається.
		Судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника щодо передання земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:063:0012 в оренду відповідачу-2 для житлової забудови за рахунок земель водного фонду.
		На переконання судової колегії, судом першої інстанції правомірно не прийнято поданий прокурором на підтвердження обставин накладення земельної ділянки висновок експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи №12/18 від 22.02.2018, оскільки такий висновок зроблений на підставі невірно визначеного розміру прибережних захисних смуг водних об`єктів, озер - 100 метрів,  проте як спірні об`єкти визначені як ставки, а також у висновку, в порушення ч. 5 ст. 101 ГПК України, не зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, тоді як саме лише посилання у вступній частині висновку на мету поданої прокурором заяви про проведення експертизи - для подачі позову, не свідчить про дотримання відповідного процесуального припису.
		Судовою колегією також відхиляються як належні та допустимі докази на підтвердження обставин накладення земельної ділянки кадастровий номер 3210600000:01:063:0012 на прибережні захисні смуги водних об`єктів надані скаржником викопіювання з плану землекористування м. Бровари та лист Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем "Київгеоінформатика" від 18.10.2017 №01-01/488 із відповідними схемами накладення земельних ділянок на землі водного фонду, зокрема на якому зображено накладення земельної ділянки на 100-метрову захисну смугу озер, оскільки на день розгляду справи зазначені водойми визначені як ставки, що підтверджено наявними в матеріалах справи їх паспортами.
		Згідно ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
		Поряд з тим, приписами ч.ч. 1, 2, 4 статті 20 ЗК України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем-1 спірного рішення) унормовано, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
		Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.
		Згідно з ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.
		Окрім того, відповідно до ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент прийняття відповідачем 1 спірного рішення) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної  власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. 
		Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
		Рішенням Броварської міської ради Київської області "Про припинення права користування земельними ділянками, надання в оренду земельних ділянок, надання дозволів на виготовлення технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам та внесення змін до рішень Броварської міської ради" вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт" площею 3,2021га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення - рілля, з них 0,8118га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій, для розміщення багатоквартирної житлової забудови-землі житлової забудови, по вул. Фельдмана на території житлового району м. Бровари терміном на 5 років. Затвердити розрахунок розміру втрат сільськогосподарського виробництва спричиненого вилученням сільськогосподарських угідь, товариству з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт" в розмірі 115390,00грн. 
		Тобто, за рішенням Броварської міської ради від 25.10.2007 №483-28-05 спірні земельні ділянки є землями забудови, що скаржником не спростовано належними доказами.
		Статтею 21 Цивільного кодексу України унормовано, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. 
		Як вбачається зі змісту позовної заяви прокурор оскаржує рішення Броварської міської ради від 25.10.2007 за №483-28-05 в частині надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, тоді як згідно прохальної частини позовної заяви прокурор просить суд, визнати незаконним та скасувати рішення Броварської міської ради від 25.10.2007 за №483-28-05 в цілому.
		Поряд з тим, зі змісту наявної в матеріалах справи копії витягу вказаного спірного рішення слідує, що останнє містить результати вирішення відповідачем-1 інших питань, які прокурором у даній справі не оскаржено та обґрунтування незаконності і порушення в цілому таким рішенням інтересів держави не наведено.
		Посилаючись на порушення законодавчих вимог при виділенні відповідачу-2 в оренду земельної ділянки, прокурор просить суд визнати недійсним договір оренди землі від 28.05.2013, в редакції договору про внесення змін і доповнень до договору оренди земельної ділянки за №1615 від 16.06.2017, який укладено між Броварською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство "Будконтракт", щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210600000:01:063:0012, з припиненням зобов`язань за останнім на майбутнє.
		Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору оренди та на момент його державної реєстрації) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. 
		Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України (в редакції, що діяла станом на момент укладення договору оренди та на момент його державної реєстрації) зміст правочину  не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 
		Приписами статей 202, 215, 236 ЦК України унормовано, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). 
		Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
		Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
		Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла до переконання, що скаржником не доведено належними та допустимими доказами порушення законодавства у т.ч. земельного та водного відповідачем-1 при прийнятті спірного рішення щодо надання в оренду зазначеної земельної ділянки та при укладенні спірного договору оренди між відповідачем-1 та відповідачем-2, у зв`язку із чим колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
		Як вбачається із матеріалів справи, відповідачами було заявлено про пропуск строку позовної давності.
		Згідно з ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Проте, судова колегія звертає увагу, що строки позовної давності можуть бути застосовані судом у разі наявності підстав для задоволення позову.
		Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 
		У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається
		Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. 
		За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. 
		Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). 
		Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга прокуратури Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
		У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Апеляційну скаргу прокуратури Київської області - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Київської області від 03.02.2020 у справі №911/429/18 - залишити без змін.
		Матеріали справи №911/429/18 повернути до господарського суду першої інстанції.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
		Повний текст постанови складено 07.08.2020.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                            В.В. Куксов 
		 
		Судді                                                                                Є.Ю. Шаптала
		 
		                                                                                К.В. Тарасенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...