Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/5899/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них.
Надіслано судом: 14.08.2020. Зареєстровано: 16.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.08.2020.
Дата набрання законної сили: 04.11.2020
Результат оскарження 04.11.2020 П'ятий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: П/420/6207/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа № 420/5899/19 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 серпня 2020 року                                                                                                            м. Одеса
		 
		Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк  Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення №  554106 від 28.03.2019 р., зобов`язання перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, - 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якому позивач просить: 
		визнати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 554106 від 28.03.2019 р. про відмову у перерахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді Одеського апеляційного суду у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року, протиправним;
		зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, перерахувати та сплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №63  від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 р., виходячи з розміру 110573,10 грн., який складається з посадового окладу в сумі 61429,50 грн. та доплати за вислугу років в сумі 49143,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання;
		зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 20987385, перерахувати та сплатити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №64 від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 р., виходячи з розміру 123938,10 грн., який складається з посадового окладу в сумі 68 854,50 грн. та доплати за вислугу років в сумі 55 083,60 грн., з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
		В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є суддею у відставці та з 13.12.2016 р. отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90  % суддівської винагороди, призначеної відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час виходу у відставку. Позивач вважає, що має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання із розрахунку 90 відсотків від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді,    згідно довідки Одеського апеляційного суду №63  від 15.03.2019 р. без обмеження граничного розміру, у зв`язку з чим 19.03.2019 р. звернувся до органу ПФУ з відповідною заявою. Проте рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 554106 від 28.03.2019 р. позивачу протиправно відмовлено у перерахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в залежності від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.  На думку позивача, оскаржуване рішення призводить до порушення конституційного принципу верховенства права та становить втручання у мирне володіння майном, порушує його конституційне право  на справедливе, законне очікування  передбаченого законом підвищення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежно від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня календарного року.
		Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38644/19 від 21.10.2019р.), в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з дня набрання чинності  Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII  Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI  втратив чинність, крім положень зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 Розділу  XII  «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402. З урахуванням п. 22  розділу XII Закону № 1402  право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, встановленому цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення з результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Посилаючись на те, що позивач не відпрацював три роки  суддею та не пройшов кваліфікаційного оцінювання, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання відсутні.
		Ухвалою суду від 09.10.2019 р. відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
		Ухвалою суду від 01.11.2019р. за клопотанням позивача провадження у справі зупинено до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пунктів 3, 9 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ зі змінами.
		Ухвалою суду від 10.08.2020р. поновлено провадження у справі.
		Відповідно до п. 10 ч. 6  ст. 12 КАС України  справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		Згідно ч.5  ст.262 КАС України  суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
		Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Рішенням Вищої ради юстиції №3070/0/15-16 від 08.02.2016р. «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку» звільнено ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду Одеської області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с.78).
		Наказом апеляційного суду Одеської області № 245-ос від 12.12.2016р. суддю апеляційного суду Одеської області ОСОБА_1 виключено із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області  (а.с.78).
		ОСОБА_1 є суддею Апеляційного суду Одеської області у відставці, що підтверджується копією посвідчення № 02343 (а.с. 23).
		Позивачу з 13.12.2016р. призначено довічне грошове утримання у розмірі 90% від заробітку (а.с. 73).
		13.03.2019р. позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді, додавши довідку Одеського апеляційного суду №№63, 64  від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці  (а.с.102, звор. бік арк.).
		Рішенням Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м.  Одесі №1244  від 28.03.2019 р. (вих. №554/06 від 28.03.2019р.) відмовлено у задоволенні заяви від 13.03.2019р. щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Одеського апеляційного суду №№  63, 64  від 15.03.2019 р. (а.с.62, 102).
		В оскаржуваному рішенні відповідачем зазначено, що відповідно до п. 22  розділу XII Закону № 1402  право на отримання щомісячної довічного грошового утримання у розмірі, встановленому цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше 3 роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення з результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. Посилаючись на те, що позивач не відпрацював три роки  суддею та не пройшов кваліфікаційного оцінювання, підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням суддівської винагороди на посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання відсутні.
		Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
		Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.   
		Положеннями  ст. 46 Конституції України  передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		В свою чергу в п.6 ч.1  ст.92 Конституції України  зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		Згідно з ч. 1  ст. 126 Конституції України  незалежність і недоторканність судді гарантуються        Конституцією        і законами України.
		Статтею 130 Конституції України     визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.    
		Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд регулюється  Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 р. №1402-VIII        (далі - Закон №1402-VIII).
		Згідно з чч.1, 2  ст.135 Закону №1402-VIII  суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3)  науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Відповідно до ч. 3  ст.135 Закону №1402-VIII  базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема, судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Відповідно до ч. 1  ст.142 Закону №1402-VIII  судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого  статтею 26  Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
		Статтею 141 Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»  у редакції  Закону від 12.02.2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»  та  рішенням Конституційного Суду України від 08.06.2016р. у справі №4-рп/2016  встановлено, що у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
		Аналогічні положення також містяться у ч.4  ст.142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
		Отже, правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
		Абзацами 1 та 2 п.3  розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим  Законом  не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Конституційним Судом 04.12.2018 року прийнято рішення №11-р2018, згідно якого визнано таким, що не відповідає  Конституції України  (є неконституційним), положення частини 3  статті 133 Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»  (в редакції  Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»). Це положення підлягає застосуванню в його первинній редакції, а саме: «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених  законом, що запроваджується поетапно: з 01.01.2011 - 6 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2012 - 8 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2013 - 10 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2014 - 12 мінімальних заробітних плат; з 01.01.2015 -15 мінімальних заробітних плат».
		Також, визнано таким, що не відповідає  Конституції України  (є неконституційним), положення частини 10  статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів»  (у редакції  Закону України від 12.02.2015 №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), згідно якого «суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу», для цілей застосування окремих положень  Закону України від 02.06.2016 №1402- VIII «Про судоустрій і статус суддів»  зі змінами.
		В частині 3 резолютивної частини рішення також вказано, що положення частин 3 та 10 статті 133 Закону України від 07.07.2010 №2453- VI «Про судоустрій і статут суддів» (у редакції  Закону України від 12.02.2015 №192- VIII «Про забезпечення права на справедливий суд»), які визнані неконституційними пунктами 1, 2 резолютивної частини цього  рішення, втрачають чинність з дня  ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
		Конституційний Суд України в наведеному рішенні відновив права суддів на отримання посадового окладу в розмірі 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб з 01.01.2015 року, а також зазначив, що положення частини 3  статті 133 Закону №2453  (у редакції  Закону №192) звужує зміст та обсяг гарантій незалежності суддів у частині зменшення гарантованого розміру винагороди суддів, створює загрозу для незалежності як суддів, так і судової влади в цілому, а також передумови для впливу на суддю через розмір його матеріального забезпечення. Таким чином, положення частини 3  статті 133 Закону №2453  (у редакції  Закону №192) суперечить частинам 1 та 2  статті 26 Конституції України.
		Також, Конституційний Суд України вказав, якщо позбавлення судді права на отримання доплат до посадового окладу може бути визнане доцільним та виправданим, зокрема, у випадку притягнення його до кримінальної чи дисциплінарної відповідальності, наслідком якого є відсторонення судді від посади чи від здійснення правосуддя, то позбавлення судді цього права, коли він не здійснює правосуддя через обставини, що не залежать від нього особисто або не обумовлені його поведінкою, як випливає зі змісту положення частини 10  статті 133 Закону №  2453  (у редакції  Закону №192) є несправедливим, невиправданим та необґрунтованим.
		Таким чином, саме з 04.12.2018 р. втратили чинність положення ч.3  ст.133 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, в редакції  Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIII, та відновили свою дію положення цієї статті в її первинній редакції, а саме «Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених  законом», а отже саме з 04.12.2018 року збільшився розмір суддівської винагороди працюючих суддів за рахунок збільшення розміру посадового окладу.
		Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.06.2016 року  №4-рп/2016 (справа про щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці) зазначив, що виключення положення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із збільшенням грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, також знижує гарантії незалежності суддів, а тому у разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (пункт 2 мотивувальної частини).
		Таку ж правову позицію Конституційний Суд України висловив і у рішенні від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного грошового утримання суддів у відставці) зазначивши, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині 1  статті 55 Конституції України  (абзац 1 пункту 3 мотивувальної частини).
		Таким чином, Конституційний Суд України неодноразового наголошував на тому, що конституційний статус суддів, які здійснюють правосуддя та суддів у відставці передбачає їх належне матеріальне забезпечення, яке повинне гарантувати здійснення справедливого, незалежного, неупередженого правосуддя.
		Також, відповідно до 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого  постановою Пенсійного фонду України №3-1 від 25.01.2008 р., перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з 01 числа місяця, наступного за місяцем, у якому змінилися розміри складових суддівської винагороди судді, який працює за відповідною посадою.
		Положення вказаного нормативного акту визначають період, в якому має бути здійснено відповідний перерахунок, що помилково ототожнюється відповідачем з періодом, за який може бути здійснений такий перерахунок. При цьому дата, з якої у відповідача виник обов`язок здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача в спірному випадку, не є тотожним поняттям з датою, з якої позивач набув права на такий перерахунок.
		В спірному випадку не змінилися розміри складових суддівської винагороди, а внаслідок визнання неконституційними окремих положень  Закону  відновлено право суддів на отримання суддями місцевих судів посадового окладу, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці у позивача виникло з 04.12.2018 р., з прийняттям рішення Конституційного Суду України №11-р/2018 у справі №1-7/2018 (4062/15) та з моменту підвищення грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, що відповідає вимогам  Конституції України  та  Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		Також абз.2 п.3  розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року №1774-VІІІ встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим  Законом  не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Згідно  Законів України «Про Державний бюджет України на 2018 рік»  та «Про Державний бюджет України на 2019 рік»  мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 року становить 3723 грн., а з 01.01.2019 року - 4173 грн.
		Відповідно до положень  Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік»  прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2019 р.становить 1921,00 грн., що в свою чергу призвело до збільшення посадового окладу судді за відповідною посадою.
		З системного аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у зв`язку із зміною посадового окладу судді апеляційного суду з 04.12.2018 р., 01.01.2019 р., раніше призначене щомісячне довічне грошове утримання позивача, як судді у відставці, підлягає перерахунку.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення  Закону №1402-VІІІ, чинного на час їх виникнення.
		За таких обставин, відповідач протиправно відмовив позивачу у здійсненні перерахунку довічного грошового утримання на підставі довідок Одеського апеляційного суду №№  63, 64  від 15.03.2019 р.
		Крім того, Конституційним Судом України 18.02.2020 р. ухвалено Рішення у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності  Конституції України  (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22,23, 25  розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VІІІ.
		Зокрема, даним рішенням було визнано, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої  статті 126 Основного Закону  щодо гарантування незалежності суддів  Конституцією  і законами України.
		Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України вважав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
		За таких умов, був визнаний таким, що не відповідає  Конституції України  (є неконституційним), п.25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №  1402-VІІІ, яким визначалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим  Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим  Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
		Статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  визначено, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2)  перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Отже, поняття суддівської винагороди є комплексним, а перелік зазначених її складових є вичерпним. 
		Відповідно до  ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу.
		Спеціальним  законом, який регулює питання призначення щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, чітко визначено склад суддівської винагороди, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, до якого не входить матеріальна допомога на оздоровлення.
		Застосування норм  ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення»  та  ст.41 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких фактично були нараховані та сплачені страхові внески або збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, враховується у заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, можливе у разі призначення пенсії, а не щомісячного довічного грошового утримання, яке визначено спеціальним законом -  Законом України «Про судоустрій та статус суддів».
		Отже, матеріальна допомога на оздоровлення не входить до складу суддівської винагороди, з якої обчислюється щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
		Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 11 липня 2019 року у справі № 334/3253/17, від 15 липня 2019 року у справі № 740/1894/17.
		Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ПФУ в Одеській області є правонаступником Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (а.с. 50-51).
		Згідно з ч.1  ст.2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року № 3668-VI  (зі змінами) максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до  Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати 10740 гривень.
		Суд звертає увагу, що наведені вище положення, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до  рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016.
		За приписами ч.  2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.  
		Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2  ст. 9 КАС України  є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
		Вимоги позивача в частині  зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання суд вважає передчасними, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач при здійсненні порушить права позивача в цій частині, а тому задоволення позову в такий спосіб буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
		Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
		Як встановлено ч. 1  ст.2 КАС України  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
		За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та встановлені обставини, з метою ефективного захисту прав позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 554106 від 28.03.2019 р.; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №63  від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 р., без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум; зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №64 від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 р., без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум.
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
		Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом фактів та обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
		Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Згідно ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40  грн.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС  України, суд -
		ВИРІШИВ:
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним рішення №  554106 від 28.03.2019 р., зобов`язання перерахувати та сплатити щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці,- задовольнити частково.
		Визнати протиправним  та скасувати рішення Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі № 554106 від 28.03.2019 р.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №63  від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 04.12.2018 р., без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум.
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати та сплатити ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці на підставі довідки Одеського апеляційного суду №64 від 15.03.2019 р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2019 р., без урахування матеріальної допомоги на оздоровлення та з урахуванням виплачених сум.
		У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
		Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83; код ЄДРПОУ 20987385) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 768,40  грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
		Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1  розділу VІІ «Перехідні положення»  КАС України  через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.
		 
		Суддя:                                                                                                                                Г.П.  Самойлюк
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		  
		                                        
		 
		 
		          
		          .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...