Єдиний державний реєстр судових рішень

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/9107/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано судом: 14.08.2020. Зареєстровано: 16.08.2020. Оприлюднено: 17.08.2020.
Дата набрання законної сили: 14.08.2020
Номер судового провадження: 22-ц/803/7114/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=Windows-1251" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 22-ц/803/7114/20 Справа № 201/9107/19   Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 серпня 2020 року        колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
		головуючого - Варенко О.П.,
		суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м.Дніпрі цивільну справу 
		за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак»
		на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року 
		у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У серпні 2019 року позивачі звернулися до суду з вищевказаним позовом до відповідачів, який було уточнено в ході розгляду справи, посилаючись на те, що в червні 2019 року їм стало відомо про поширення в мережі Інтернет стосовно них неправдивої та недостовірної інформації, яка не тільки порушує їх особисті немайнові права на повагу до їх честі та гідності, а й містить у собі образливі вислови, негативно впливає на їх ділову репутацію як бізнесменів, меценатів, волонтерів, наносить їм неабияку моральну шкоду.
		Інформація поширена в наступних джерелах: на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, що належить ТОВ «Ласмак», головним редактором якого є ОСОБА_3 , у загальному доступі опублікована та поширена стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
		Вказана стаття містить недостовірну та неправдиву інформацію, а саме: «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Крім того, стаття містить їх фотографічні зображення із дописами « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Вищезазначена стаття сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 була поширена ОСОБА_4 на його особистій сторінці у Facebook.
		На їх думку, матеріали вищенаведеної статті містять відомості, що не відповідають дійсності та паплюжать їх честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вони ніколи не були засуджені за жодною зі статей <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_13/pravo1/T012341.html?pravo=1" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">Кримінального кодексу України</a>, а викладення відомостей, що вони мають відношення до кримінальної сфери, доводить прямий умисел відповідачів на завдання їм немайнової шкоди, спаплюження їх честі, гідності, та заплямування ділової репутації.
		З урахуванням їх ділових і морально-етичних якостей, наявності ділових зв`язків, публічне поширення про них неправдивої інформації, тим більше кримінального спрямування, яке мало місце з боку відповідачів, вплинуло на їх життєві зв`язки та публічне становище, ганьбить їх честь, гідність і ділову репутацію.  
		Такими протиправними діями відповідачів завдано шкоди їх честі, гідності та діловій репутації. На підставі викладеного просили:
		Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15 , e-mail: info@strana.ua ) у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» ( ІНФОРМАЦІЯ_7), де під фотографічним зображенням ОСОБА_1 зроблено допис «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) та головного редактора веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_7) на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та опублікувати на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_8» наступного змісту: інформація поширена про ОСОБА_1 , що міститься в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 »», де під фотографічним зображенням Позивача-1 зроблено допис «ІНФОРМАЦІЯ_9 » є недостовірною та не відповідає дійсності.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована та поширена на власній сторінці в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_10) ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ).
		Зобов`язати ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити неправдиву та недостовірну інформацію шляхом її видалення з власної сторінки в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_11).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 50 076,00 на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Стягнути з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАСМАК» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15 , e-mail: info@strana.ua) у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), де під фотографічним зображенням ОСОБА_2 зроблено допис « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) та головного редактора веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_7) на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та опублікувати на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_8» наступного змісту: "Інформація, поширена про ОСОБА_2 , що міститься в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 »», де під фотографічним зображенням ОСОБА_2 зроблено допис « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є недостовірною та не відповідає дійсності.
		Визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 , (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована та поширена на власній сторінці в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_10) ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ).
		Зобов`язати ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити неправдиву та недостовірну інформацію шляхом її видалення з власної сторінки в мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_13).
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) моральну шкоду в розмірі 25 038,00 грн на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
		Стягнути з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 50 076,00 грн на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
		Стягнути з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн.
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року позов задоволено.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15 , e-mail: info@strana.ua) у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» ( ІНФОРМАЦІЯ_7), де під фотографічним зображенням ОСОБА_1 зроблено допис «ІНФОРМАЦІЯ_4».
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) та головного редактора веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_7) на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та опублікувати на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_8» наступного змісту: «Інформація поширена про ОСОБА_1 , що міститься в статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »», де під фотографічним зображенням ОСОБА_1 зроблено допис «ІНФОРМАЦІЯ_9 », є недостовірною та не відповідає дійсності».
		Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована та поширена на власній сторінці в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_10) ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ).
		Зобов`язано ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити неправдиву та недостовірну інформацію шляхом її видалення з власної сторінки в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_14 ).
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 50 076,00 грн. (п`ятдесят тисяч сімдесят шість гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Стягнуто з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн. (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
		Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15 , e-mail: info@strana.ua) у статті під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ), де під фотографічним зображенням ОСОБА_2 зроблено допис « ІНФОРМАЦІЯ_5 ».
		Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) та головного редактора веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили видалити публікацію ( ІНФОРМАЦІЯ_7) на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 та опублікувати на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 спростування під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_8» наступного змісту: «Інформація, поширена про ОСОБА_2 , що міститься в статті під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2 »», де під фотографічним зображенням ОСОБА_2 зроблено допис « ІНФОРМАЦІЯ_5 » є недостовірною та не відповідає дійсності».
		Визнано недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 , (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ) на повагу до його честі, гідності та ділової репутації, інформацію, що опублікована та поширена на власній сторінці в мережі Facebook (ІНФОРМАЦІЯ_10) ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ).
		Зобов`язано ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) протягом 10 днів з дня набрання судовим рішенням законної сили вилучити неправдиву та недостовірну інформацію шляхом її видалення з власної сторінки в мережі Facebook ( ІНФОРМАЦІЯ_14 ).
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) моральну шкоду в розмірі 25 038,00 грн. (двадцять п`ять тисяч тридцять вісім гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
		Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 50 076,00 грн. (п`ятдесят тисяч сімдесят шість гривень 00 копійок) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ).
		Стягнуто з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 , АДРЕСА_4 ), моральну шкоду в розмірі 12 519,00 грн (дванадцять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень 00 копійок).
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) на користь  ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 )
		судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_4 , ( АДРЕСА_3 ), на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судовий збір в розмірі 1 664,87 грн.
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 13 892,40 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» (код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) судові витрати на проведення судової експертизи у розмірі 13 892,40 грн (тринадцять тисяч вісімсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).
		Не погодившись з таким рішенням, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак»,звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати в частині задоволення позову до ТОВ «Ласмак»,  ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Апеляційну скаргу мотивовано тим, що права позивачів під час розповсюдження спірної інформації не були порушеними, оскільки інформація про публічних осіб, якими є позивачі, є суспільно важливою, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики та оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина; відсутні підстави для спростування спірної інформації, оскільки вона є оціночним судженням; відсутні підстави для звільнення від доказування.
		Посилався на необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо стягнення витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи на користь позивачів лише з одного із відповідачів, а саме з ТОВ «Ласмак».
		Зазначав про те, що суд першої інстанції не правильно обрахував суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачів, оскільки мав виходити з суми 3 457,80 грн, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, повинні були сплатити при зверненні до суду з позовом.
		Позивач ОСОБА_2 подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		Згідно з ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10016/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10016" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 368 ЦПК України</a>, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних
		підстав. 
		Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_16 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, у загальному доступі опублікована та поширена стаття під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »» ( ІНФОРМАЦІЯ_7). 
		Вказана стаття містить наступну інформацію: «ІНФОРМАЦІЯ_3».
		Крім того, стаття містить фотографічні зображення позивачів із дописами « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та « ІНФОРМАЦІЯ_5 »».
		ІНФОРМАЦІЯ_17 вищезазначена стаття сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 була поширена ОСОБА_4 на його особистій сторінці у Facebook.
		Пунктом 12 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS090016.html?pravo=1" title="Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи; нормативно-правовий акт № 1 від 27.02.2009" target="_blank">Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи»</a> передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації у мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу/та чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.
		Пунктом 9 зазначеної Постанови Пленуму передбачено, що якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_128/ed_2020_06_17/pravo1/T278200.html?pravo=1#128" title="Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні; нормативно-правовий акт № 2782-XII від 16.11.1992" target="_blank">статтею 21 Закону «Про пресу»</a> редакція або інша установа, яка виконує її функції, здійснює підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації.
		Відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, власником відповідного інтернет-ресурсу є відповідач ТОВ «Ласмак».
		Враховуючи той факт, що автор оскаржуваної статті невідомий, позивачі, застосовуючи аналогію закону про друковані засоби масової інформації, залучили у якості співвідповідачів головного редактора веб-сайту відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 як особу, що поширила недостовірну інформацію.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про належних відповідачів у зазначеній справі та законодавче врегулювання правових відносин про відповідальність юридичної особи - власника веб-сайту у позовах про захист честі і гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації розповсюдженої на веб-сайтах.
		Пунктом 15 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS090016.html?pravo=1" title="Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи; нормативно-правовий акт № 1 від 27.02.2009" target="_blank">Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної і юридичної особи»</a>, передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Доступ до веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_1 та соціальної мережі Facebook в мережі Інтернет є необмеженим.
		Враховуючи, що у відповідних публікаціях наявні особисті фото позивачів, зазначено їх власні імена, а саме: « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_1 », суд першої інстанції правильно встановив наявність сукупності обставин, визначених Постановою Пленуму, а саме: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб - інформацію доведено до необмеженого кола осіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи - поширена інформація стосується саме осіб позивачів.
		Стосовно поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності, судом встановлено, що Кіровським районним судом м. Дніпропетровська у своєму рішенні від 22.04.2010 року по справі № 2-1639/2010, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку, яким визнав висловлювання ОСОБА_5 щодо Позивача-2 як «кримінального авторитету», «лідера організованого злочинного угрупування» такими, що не відповідають дійсності, ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, зобов`язав ОСОБА_5 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду чинності спростувати викладену інформацію
		Апеляційний суд Дніпропетровської області в своїй ухвалі від 30 серпня 2010 року (справа № 22ц - 8909/10) погодився із висновками суду першої інстанції, в задоволенні апеляційних скарг Закритого акціонерного товариства «Сьогодні Мультимедіа» та Міністерства внутрішніх справ України відмовив, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2010 року залишив без змін.
		Враховуючи той факт, що в оскаржуваній статті стосовно позивача ОСОБА_2 містяться аналогічні висловлювання, а саме «ІНФОРМАЦІЯ_5», суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про преюдиційність рішення Кіровського районного суду від 22.04.2010 року у даній справі.
		В оскаржуваній публікації відповідачі зазначають, що позивач ОСОБА_1 є «ІНФОРМАЦІЯ_4», а позивач ОСОБА_2 є «ІНФОРМАЦІЯ_5». 
		Таким чином, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що в статті мова йде саме про осіб позивачів, оскільки на фото в вищезазначеній публікації зображені саме позивачі.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#98" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Статтею 34 Конституції України</a> визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
		Згідно із ч.1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_207/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#207" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">ст. 68 Конституції України</a>, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a> та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		У <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843238/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843238" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 201 ЦК України</a> передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843341/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843341" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 297 ЦК України</a>, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843343/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843343" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статтею 299 ЦК України</a> фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		Так, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Відповідно до ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843319/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843319" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 277 ЦК України</a>, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Таким чином, відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843319/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843319" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 277 ЦК України</a>, предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 08 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії» (Lingens v.Austria)).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
		Згідно із ч. 2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_369/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#369" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">ст. 30 Закону України «Про інформацію»</a>, оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Судом встановлено, що із матеріалів оскаржуваних публікацій вбачається використання фото позивачів та їх персональних даних у виді власних імен, тобто наявна сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована.
		Так, фактично оскаржувані публікації містять факти причетності позивачів до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку (-ів) суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивачів у їх вчиненні. Саме тому зазначені відповідачами відомості є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивачів, про що зазначено в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_114/ed_2020_07_21/pravo1/T124651.html?pravo=1#114" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 17 КПК України</a>.
		Твердження відповідачів в оскаржуваних публікаціях прямо вказують, що позивачі мають безпосереднє відношення до «кримінального світу», а отже є винними у вчиненні протиправних дій, не можуть відноситись у даному випадку до суб`єктивних думок відповідачів, оскільки законодавством України чітко визначені такі поняття як «злочин», «злочинне угрупування».
		Висновок про негативний характер інформації, яка поширюється відповідачами у вищезазначених публікаціях підтверджується експертом за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення - висновок № 5113, складений 03.04.2020 року Харківським НДІ судових експертиз ім.Засл. 
		проф. M.С. Бокаріуса (том 2, а.с. 53-59). 
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що дані, які були поширені відповідачами у вищезазначених публікаціях, не мають характеру оціночних суджень, а є саме недостовірною інформацією, тобто інформацією, яка не відповідає дійсності та підлягає спростуванню. При цьому, з огляду на характер такої інформації, вона має негативний характер, тобто характер, при якому позивачі висвітлюються в негативному світлі.
		Згідно зі <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843312/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843312" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.270 ЦК України</a>, право на повагу до гідності та честі віднесено до особистих немайнових прав фізичної особи. Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843311/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843311" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.269 ЦК України</a>, особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом та тісно пов`язані з фізичною особою.
		Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є засновником декількох підприємств та підприємцем. Його діяльність пов`язана з постійним спілкуванням з людьми, налагодженням відкритих партнерських відносин, він постійно веде активну громадську діяльність, направлену на зміцнення української державності та недопущення поширення агресії Російської федерації та фінансування нею незаконних, збройних формувань на території Дніпропетровської області та всієї України.
		Одночасно з зайняттям громадською діяльністю, позивач ОСОБА_1 активно займається захистом духовних цінностей громадян. Зокрема, є одним із фундаторів релігійної громади Дніпровського єпархіального управління Української православної церкви Київського патріархату, підтримує розвиток духовності в незалежності віросповідання, в якості меценату приймає фінансову участь в будівництві храмів різних конфесій, що підтверждується матеріалами справи.
		Позивач ОСОБА_2 є засновником та керівником Благодійної організації «Міжнародний благодійний фонд ОСОБА_2 «СОЛІДАРНІСТЬ», яка займається благодійністю та надає благодійну допомогу незахищеним верствам населення, дітям-сиротам та позбавленим батьківського піклування, закладам освіти та охорони здоров`я, організаціям захисту зазначених осіб Всеукраїнського та місцевого рівня. Завдяки зазначеній діяльності позивач ОСОБА_2 є відомою на Дніпропетровщині та за її межами людиною, та має гарну ділову репутацію. Завдяки благодійній роботі, його цінують та поважають різні прошарки населення, оскільки при звернені до благодійного фонду отримують необхідну благодійну допомогу, як фінансову так і майнову. Завдяки допомоги фонду існують та підтримуються дитячі будинки, інтернати, тощо. З часу проведення на території України антитерористичної операції, він бере активну участь у наданні благодійної допомоги захисникам вітчизни, доправляє бійцям АТО шоломи, бронежилети, харчування, тощо. Надає різноманітну допомогу бійцям, які повернулися з передової, в тому числі допомагає ліками, житлом, сприяє виїзду поранених за кордон на лікування, що також підтверджується матеріалами справи.
		Тобто, позивачі є публічними, добропорядними особами, приймають активну участь у розвитку країни та мають незаплямовану репутацію. 
		Крім того, відповідачами не надано жодного доказу, які підтверджували би факт безпосереднього відношення позивачів до кримінального світу, більш того позивачами було доведено факт відсутності судимостей, а отже, беручи до уваги приписи <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституції України</a>, ніхто не має право звинувачувати позивачів у вчиненні злочинів чи причетності до кримінального світу, доки їх вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Відповідно до положень Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя, публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики,
		економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v.RUSSIA, №13812/09, §51, ЄСПЛ, 20.06.2017 року).
		Між тим, в зазначених положеннях Декларації та Резолюції, мова йде саме про правдиві відомості стосовно публічних осіб.
		Відповідно до ч. 4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843340/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843340" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 296 ЦК України</a>, ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.
		Оскільки у відношенні позивачів ніколи не ухвалювались обвинувальні вироки, всі припущення відповідачів щодо належності позивачів до «кримінального світу» є незаконними та є такими що не можуть бути оприлюднені. Саме такі дифамації є тим обмеженням свободи слова, про які зазначається і в Резолюції № 428 (1970) Консультативної асамблеї Ради Європи щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини від 23 січня 1970 року, і в Рекомендації СМ/Rec (2007)16 державам-членам «Про заходи з підвищення суспільного значення Інтернету» від 07 листопада 20017р., і в Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалену 12 лютого 2004 року Комітетом Міністрів Ради Європи, і в доповіді від 16.05.2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спецдоповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження.
		Згідно ч.7 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843319/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843319" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.277 ЦК України</a>, спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
		Діями відповідачів позивачам спричинена моральна шкода, яка полягає у приниженні честі та гідності позивачів, їх ділової репутації, право на відшкодування якої передбачено ст.ст.<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">23</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843322/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843322" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">280</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844270/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1167 ЦК України</a>. 
		Встановивши вищезазначені обставини, на підставі ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_93/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#93" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">32</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_98/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#98" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">34</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#177" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">55</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_207/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#207" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">68</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_536/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#536" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">129 Конституції України</a>, ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843046/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843046" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">15</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843047/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843047" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">16</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843049/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843049" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">18</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">23</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843238/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843238" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">201</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843311/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843311" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">269</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843312/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843312" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">270</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843319/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843319" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">277</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843322/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843322" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">280</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843340/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843340" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">296</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843341/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843341" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">297</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843343/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843343" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">299</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844270/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">1167 ЦК України</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">Закону України «Про інформацію»</a>, суд першої інстанції ухвалив рішення в оскаржуваній частині, яке відповідає вимогам закону. 
		Доводи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» в апеляційній скарзі про те, що права позивачів під час розповсюдження спірної інформації не були порушеними, оскільки інформація про публічних осіб, якими є позивачі, є суспільно важливою, а обмеження щодо розповсюдження цієї інформації та межі критики і оцінки поведінки є більш ширшими ніж межі критики та оцінки поведінки пересічного громадянина, відсутні підстави для спростування спірної інформації, оскільки вона є оціночним судженням не можуть бути прийняті колегією суддів до уваги з огляду на наступне.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_17/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#17" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Статтею 3 Конституції України</a> визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_93/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#93" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статтею 32 Конституції України</a>, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Згідно термінів, наведених в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#6" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">ст.1 Закону України «Про інформацію»</a>, інформація - будь-які відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		<a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_289/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#289" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">Статтею 22 Закону України «Про інформацію»</a> визначено, що масова інформація - інформація, що поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.
		Статтями <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_331/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#331" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">27</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_346/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#346" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">28 Закону України «Про інформацію»</a> встановлено, що порушення законодавства України про інформацію тягне за собою дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України, а також визначено, що інформація не може бути використана для посягання на права і свободи людини.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_369/ed_2018_12_06/pravo1/T182639.html?pravo=1#369" title="Про інформацію для споживачів щодо харчових продуктів; нормативно-правовий акт № 2639-VIII від 06.12.2018" target="_blank">ст.30 Закону України «Про інформацію»</a>, ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Згідно з роз`ясненнями, викладеними в п.4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS090016.html?pravo=1" title="Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи; нормативно-правовий акт № 1 від 27.02.2009" target="_blank">Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»</a>, чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		Відповідно до п.15 зазначеної Постанови Пленуму, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		З матеріалів спірної публікації вбачається використання фото позивачів та їх персональних даних у виді власних імен, тобто наявна сукупність відомостей про фізичну особу, яка може бути конкретно ідентифікована. 
		Фактично спірна публікація містить факти причетності позивачів до вчинення кримінальних правопорушень, однак такі факти не відповідають дійсності з огляду на відсутність вироку (-ів) суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивачів у їх вчиненні. Саме тому зазначені відповідачами відомості є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивачів, про що зазначено в <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_114/ed_2020_07_21/pravo1/T124651.html?pravo=1#114" title="Кримінальний процесуальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 4651-VI від 13.04.2012" target="_blank">ст. 17 КПК України</a>.
		Такої думки додержується і Верховний Суд у своїх рішеннях щодо розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації.
		Так, постановою Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19) зазначено, що відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_194/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1#194" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">статті 62 Конституції</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627815" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a>, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Крім того, в постанові Верховного Суду зазначається, що якщо інформація розповсюджена відповідачами містить фактичні твердження про вчинення позивачем противоправних дій, які містять склади злочинів, передбачених <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_08_13/pravo1/T012341.html?pravo=1" title="Кримінальний кодекс України; нормативно-правовий акт № 2341-III від 05.04.2001" target="_blank">КК України</a> - така інформація не є оціночним судженням, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами. Якщо таких доказів не надано, така інформація визнається судом недостовірною, підлягає спростуванню, а позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди.
		Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд і у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 398/4136/15-ц.
		Твердження відповідачів в спірній публікації прямо вказують, що позивачі мають безпосереднє відношення до «кримінального світу», а отже є винними у вчиненні протиправних дій, не можуть відноситись у даному випадку до суб`єктивних думок відповідачів, оскільки законодавством України чітко визначені такі поняття як «злочин», «злочинне угрупування». Тобто, дані, які були поширені відповідачами у вищезазначеній публікації, не мають характеру оціночних суджень, а є саме недостовірною інформацією, тобто інформацією, яка не відповідає дійсності та підлягає спростуванню. При цьому судом встановлено, що, з огляду на характер такої інформації, вона має негативний характер, тобто характер, при якому позивачі висвітлюються в негативному світлі.
		Висновок про негативний характер інформації, яка поширюється відповідачами у вищезазначеній публікації підтверджується й експертом за результатами проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення - висновок № 5113, складений 03.04.2020 року Харківським НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. M.С. Бокаріуса.
		Крім того, у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність приватного життя зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3,4,6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Відповідно до частини першої <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627839/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1#627839" title="Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод; нормативно-правовий акт № ETS N 005 від 04.11.1950" target="_blank">статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод</a> кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Європейський суд з прав людини зауважує, термін «приватне життя» є широким поняттям, що не має вичерпного визначення, і поширюється на безліч аспектів самоідентифікації людини, наприклад, на ім`я особи та зображення, і включає в себе її фізичну та психологічну цілісність. Репутація і честь людини є частиною її самоідентифікації і психологічної цілісності, а тому також охоплюються поняттям приватне життя (BOGOMOLOVA v.RUSSIA, №13812/09, §51, ЄСПЛ, 20.06.2017 року).
		Однак, в зазначених положеннях Декларації та Резолюції, мова йде про правдиві відомості про публічних осіб.
		Крім того, у своїй доповіді від 16 травня 2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спеціальний доповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження серед іншого зазначив, що дифамація належить до видів інформації, до яких можуть застосовуватися законні обмеження з метою захисту прав і репутації інших осіб від безпідставних нападів.
		Так, відповідно до ч.4 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843340/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843340" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.296 Цивільного кодексу України</a>, ім`я фізичної особи, яка затримана, підозрюється чи обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, може бути використане (обнародуване) лише в разі набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо неї.
		Оскільки у відношенні позивачів ніколи не ухвалювались обвинувальні вироки, всі припущення відповідачів щодо належності позивачів до «кримінального світу» є незаконними та є такими що не можуть бути оприлюднені. Саме такі дифамації є тим обмеженням свободи слова, про які зазначається і в Резолюції № 428 (1970) Консультативної асамблеї Ради Європи щодо Декларації про засоби масової інформації та права людини від 23 січня 1970 року, і в Рекомендації СМ/Rec(2007)16 державам-членам «Про заходи з підвищення суспільного значення Інтернету» від 07 листопада 20017 р., і в Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схвалену 12 
		 
		лютого 2004 року Комітетом Міністрів Ради Європи, і в доповіді від 16.05.2011 року (A/HRC/17/27), поданій до Ради ООН з прав людини, Спецдоповідач Ради ООН з прав людини щодо питань заохочення й захисту права на свободу думок та їхнє вираження.
		Таким чином, відповідачі не мали жодних правових підстав на розповсюдження недостовірної інформації стосовно позивачів, оскільки поширена інформація не підкріплена жодним доказом, а отже відповідна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивачів.
		Доводи апеляційної скарги щодо недоведеності позивачами розміру моральної шкоди також не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
		Спірна піблікація завдала шкоди честі, гідності і діловій репутації позивачів, що мало вплив на їх життєві зв`язки та публічне становище.
		Згідно <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843054/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843054" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст. 23 ЦК України</a>, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		За <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843322/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#843322" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">ст.280 ЦК України</a>, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_844270/ed_2020_07_21/pravo1/T030435.html?pravo=1#844270" title="Цивільний кодекс України; нормативно-правовий акт № 435-IV від 16.01.2003" target="_blank">статті 1167 ЦК України</a> - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків передбачених законодавством.
		Пленум Верховного Суду України у своїй <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2009_02_27/pravo1/VS95027.html?pravo=1" title="Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди; нормативно-правовий акт № 4 від 31.03.1995" target="_blank">Постанові № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»</a> визначає, що встановлене <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2019_09_03/pravo1/Z960254K.html?pravo=1" title="КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ; нормативно-правовий акт № 254к/96-ВР від 28.06.1996" target="_blank">Конституцією</a> та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні (пункт 5 Пленуму). Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, що було враховано судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення. 
		Крім того, обов`язок доказування відсутності моральної шкоди в даній справі покладено на відповідачів.
		Посилання відповідача ТОВ «Ласмак» в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі мав посилатися не лише на висновок експерта, а й дослідити інші докази у справі; що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 22.04.2010 року по справі №2-1636/2010 встановлено преюдиційний факт про те, що ОСОБА_2 є «кримінальним авторитетом на прізвисько « ОСОБА_2 » є таким, що не відповідає дійсності, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів.
		Відповідно до положень <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8012/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8012" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 89 ЦПК України</a>, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування
		кожного доказу (групи доказів).
		Таким чином, право на оцінку доказів належить виключно суду. 
		Відповідач в апеляційній скарзі не навів обставин чи доказів, які б мались, але не були досліджені та встановлені судом першої інстанції. 
		Доводи відповідача ТОВ «Ласмак» в апеляційній скарзі про необґрунтований висновок суду першої інстанції щодо стягнення судового збору та витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи на користь позивачів лише з одного із відповідачів, а саме з ТОВ «Ласмак» також не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав:
		Відповідно до ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8284/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8284" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.133 ЦПК України</a> судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Згідно з п. 2 ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8284/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8284" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 133 ЦПК України</a> до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
		Положеннями ч. 1 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8349/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8349" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 141 ЦПК України</a> судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача (п.1 ч.2 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8349/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8349" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.141 ЦПК України</a>)
		За нормами ч. 3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8349/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#8349" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст. 141 ЦПК України</a> при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
		Відповідно до роз`яснень, викладених у п.35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. 
		При повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
		Згідно змісту позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили позовні вимоги до трьох відповідачів - ТОВ «Ласмак», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
		Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задоволено. 
		За таких обставин, судовий збір підлягає розподілу між усіма відповідачами та відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.
		Доводи відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції не правильно обрахував суму судового збору, яка підлягає стягненню з відповідачів, оскільки мав виходити з суми 3 457,80 грн, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, повинні були сплатити при зверненні до суду з позовом, не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних підстав.
		Відповідно до <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_318/ed_2020_01_16/pravo1/T113674.html?pravo=1#318" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">ст. 4 Закону України «Про судовий збір»</a>, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
		Ставка судового збору за подання до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи складає: за вимогу немайнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за вимогу про відшкодування моральної шкоди - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 2019 складав 1 921,00 грн.
		Отже, у даній справі за одну вимогу немайнового характеру розмір судового збору складає 768,40 грн, за вимогу про відшкодування моральної шкоди 1 921,00 грн. 
		Зміст позовних вимог ОСОБА_1 складає чотири немайнових вимоги, що відповідно, складає суму судового збору у розмірі 768,40 грн * 4 = 3 073,60 грн та майнові вимоги та загальну суму 75 114,00 грн, що, відповідно, складає суму судового збору відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_16/pravo1/T113674.html?pravo=1" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">Закону України «Про судовий збір»</a> у розмірі 1 921,00 грн. 
		Зміст позовних вимог ОСОБА_2 складає чотири немайнових вимоги, що відповідно, складає суму судового збору у розмірі 768,40 грн * 4 = 3 073,60 грн та майнові вимоги та загальну суму 87 633, 00 грн, що, відповідно, складає суму судового збору відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2020_01_16/pravo1/T113674.html?pravo=1" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">Закону України «Про судовий збір»</a> у розмірі 1 921,00 грн. 
		Сума судового збору, яка підлягала до сплати кожним із позивачів складала 4 994,60 грн (4 994,60 * 2 = 9 989,20 грн), яка згідно квитанцій була сплачена ними у повному обсязі (том 1, а.с. 14).
		Таким чином, суд першої інстанції, вирішуючи питання про розподіл судового збору дійшов правильного висновку про те, що з трьох відповідачів на користь позивачів, кожного окремо, підлягає стягненню сума судового збору у розмірі по 1 664,87 грн (4 994,60 грн : 3).
		Враховуючи той факт, що підставою для проведення судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення № 5113 від 03.04.2020 року було заявлене клопотання саме представником ТОВ «Ласмак» (том 1, а.с.223, том 2, а.с.17-20), правомірним є висновок суду першої інстанції щодо стягнення витрат за проведення судової експертизи по 13 892,40 грн на користь позивачів лише з відповідача ТОВ «Ласмак».
		Інші доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, висновків суду в оскаржуваній частині не спростовують.
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Також колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_318/ed_2020_01_16/pravo1/T113674.html?pravo=1#318" title="Про судовий збір; нормативно-правовий акт № 3674-VI від 08.07.2011" target="_blank">ст. 4 Закону України  «Про судовий збір»</a>, ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, враховуючи оскарження судового рішення в частині задоволення позову до ТОВ «Ласмак», ОСОБА_3 , становить 12 678,60 грн (8 452,40*150%).
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласмак», звертаючись до суду з апеляційною скаргою, керуючись власними розрахунками, сплатив суму судового збору у розмірі 10 373,40 грн, що є меншим за необхідний.
		Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції помилково прийняв суму судового збору 10 373,40 грн за правильну, в зв`язку з чим з ТОВ «Ласмак» підлягає додатковому стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення суду від 10 червня 2020 року у розмірі 2 305,20 грн. 
		Керуючись ст.ст. <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10009/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10009" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">367</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10016/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10016" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">368</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10044/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10044" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">374</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10054/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10054" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">375</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10092/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10092" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">382</a>, <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10118/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10118" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">384 ЦПК України</a>, колегія суддів-
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак» - залишити без задоволення. 
		Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року залишити без змін.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласмак»(код ЄДРПОУ 39649484, адреса: 01030, м. Київ, вулиця Михайла Коцюбинського, будинок 4Б телефон: +38 (044) 591-13-15, e-mail: info@strana.ua в дохід держави (Отримувач коштів - УК у Шевчен.р.м. Дніпра /Шев.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37989274; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) - 899998; Рахунок отримувача - UA698999980313171206080004004, Код <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_28/ed_2020_07_31/pravo1/MF11003.html?pravo=1#28" title="Про бюджетну класифікацію; нормативно-правовий акт № 11 від 14.01.2011" target="_blank">класифікації доходів бюджету</a> - 22030101; призначення платежу - судовий збір) судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2020 року у розмірі 2 305 (дві тисячі триста п`ять) грн 20 коп. 
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 <a href="http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_10131/ed_2020_07_14/pravo1/T04_1618.html?pravo=1#10131" title="Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 15.12.2017); нормативно-правовий акт № 1618-IV від 18.03.2004" target="_blank">ст.389 ЦПК України</a>. 
		 
		 
		 
		Головуючий О.П.Варенко
		 
		Судді: В.С.Городнича
		 
		О.В.Лаченкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...