Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/4985/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 18.08.2020. Зареєстровано: 19.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.08.2020.
Дата набрання законної сили: 17.11.2020
Результат оскарження 17.11.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено без змін ухвалу (постанову) суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		18 серпня 2020 року                               м. Київ                                         № 640/4985/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу  
		за позовомПриватного акціонерного товариства "Л-Капітал" до1. Міністерства культури України, 2. Міністерство культури та інформаційної політикипро визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії,
		ОБСТАВИНИ   СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Приватне акціонерне товариство "Л-Капітал" з адміністративним позовом до Міністерства культури України,  Міністерства культури, молоді та спорту України, в якому просить:
		визнати протиправною відмову Міністерства культури України, викладену в листі від 04.04.2019 року за № 163/10-2/72-19 у погодженні проектної документації, в тому числі генерального плану об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва"; 
		зобов`язати Міністерство культури, молоді та спорту України погодити Приватному акціонерному товариству "Л-КАПІТАЛ" (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А, ідентифікаційний код 32735854) Проект "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва" розроблений у 2016 році ТОВ "Архітектурне бюро "ВІВАС" (головний архітектор проекту - ОСОБА_1 , кваліфікаційний сертифікат АА № 000124, виданий 11.07.2012 p.), в тому числі генеральний план об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва"; 
		зобов`язати Міністерство культури, молоді та спорту України надати дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, для потреб будівництва об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва".
		Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю відмови Міністерства культури України у погодженні проекту, в тому числі генерального плану Об`єкту та видачі дозволу на проведення земляних робіт, рішення про яку викладено у листі № 163/10-2/72-19 від 04.04.2019, оскільки остання прийнята всупереч вимогам законодавства та фактичним обставинам справи, а також, що наявні абсолютно обґрунтовані підстави для отримання позивачем відповідного погодження та дозволу.
		Зокрема, позивач, звертає увагу, що основною підставою для прийняття рішення Міністерством культури України про відмову у погодженні проекту/проектної документації Об`єкту, викладеного у листі № 163/10-2/72-19 від 04.04.2019 року, стало те що з 01.01.2019 року при розробленні проектної документації на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт застосовується пункт 8 Порядку зі змінами, який передбачає необхідність дотримання вимог затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану (далі - ІАОП), а проектна документація повинна розроблятися з урахуванням вимог ІАОП.
		Такі посилання у відмові відповідача 1, на думку позивача взагалі є недоцільними та недоречними, адже 06.02.2019 року листом № 19/02-06 (вх. № 223/0/60-19 від 12.02.2019) ПрАТ «Л-КАПІТАЛ» вже повторно зверталося до Міністерства культури України щодо погодження проекту/проектної документації та генерального плану Об`єкту, натомість перша заява (лист № 10/50; вх. № 7654/0/5-16) датована ще 07.10.2016 року, додаткові роз`яснення до неї надані позивачем 05.12.2016 року (лист № 12/55; вх. № 9864/0/5-16). 
		При цьому, на думку позивача, погодивши історико - містобудівне обґрунтування Об`єкту ще 17.08.2016 року, враховуючи повну відповідність проектних рішень, викладених у проекті/проектній документації Об`єкту (поданій з листом від 07.10.2016 № 10/50, з урахуванням роз`яснень, викладених у листі від 05.12.2016 № 12/55) умовам погодженого історико - містобудівного обґрунтування, відповідач не мав жодних правових підстав відмовити у погодженні такого проекту/проектної документації Об`єкту позивача.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику сторін) та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2020 року задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Л-Капітал" та призначено справу до розгляду в судове засідання.
		Вказаною ухвалою також змінено назву відповідача - 2 у справі з Міністерства культури, молоді та спорту було на Міністерство культури та інформаційної політики. 
		07 квітня 2020 року представником Міністерства культури та інформаційної політики надано до суду відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.
		Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що Законом України «Про Перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» визначено обов`язковість для суб`єкта господарювання отримання дозволу на проведення робіт в історичних ареалах населених пунктів. 
		Як зазначає відповідач 2 земельні ділянки, які розташовуються за адресами: вул. Володимирська. 36 (літ. А) та вул. Золотоворітська, 11 в Шевченківському районі міста Києва знаходяться в межах буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: «Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами, Києво-Печерська Лавра», а тому Міністерство культури та інформаційної політики діючи в межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про охорону культурної спадщини», Положенням про Міністерство культури України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 495, Міністерство культури України листом від 04.04.2019 № 163/10-2/72-19 відмовило у погодженні документації у зв`язку з відсутністю історико-архітектурного опорного плану, посилаючись на пункт 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць» від 13.03.2002 № 318 (далі - Постанова № 318), відповідно до якого проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
		У зв`язку з поданням представником позивача заяви про розгляд справи у порядку письмового провадження, та неявки у судове засідання представників відповідачів, суд на підставі частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до переконання про можливість її подальшого розгляду в письмовому провадженні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, - 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Приватне акціонерне товариство «Л-КАПІТАЛ» відповідно до Реєстраційних посвідчень Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна № 001218 від 08 квітня 2008 року, від 04 листопада 2004 року та № 001219 від 08 квітня 2008 року є власником об`єктів нерухомості, розташованих в м. Києві по вул. Золотоворітська, 11, а саме: нежитлового приміщення загального площею 720, 8 м2 (літ. А'), нежилих приміщень загальною площею 854,30 м2 (літ. А'), нежитлового будинку загальною площею 239, 30 м2 (літ. Б), а також власником нежитлового будинку площею 3 913,70 м2, який розташований в м. Києві по вул. Володимирська, № 36 (літера А) .
		04 березня 2014 року ПАТ «Л-КАПІТАЛ» подало до Міністерства культури України заяву про погодження та реєстрацію історико-містобудівного обґрунтування з метою здійснення робіт на об`єкті будівництва, шляхом реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс.
		29 квітня 2014 року Міністерство культури України за результатами розгляду вказаної заяви листом за № 22-228/35 відмовило ПАТ «Л-КАПІТАЛ» у погодженні та реєстрації історико-містобудівного обґрунтування вказаного вище об`єкту.
		Дана відмова ПАТ «Л-КАПІТАЛ» оскаржена в судовому порядку, за результатами чого, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/7461/14 від 18.07.2014 року визнано протиправною відмову Міністерства культури України, у погодженні Історико-містобудівного обґрунтування викладену в листі від 09.04.2014 року за № 22-228/35 (реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі та реконструкція з надбудовою нежитлової будівлі) об`єкту, що розташований за адресою вул. Володимирська. 36 (літ. А) та вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А'. Б) в Шевченківському районі міста Києва та зобов`язано Міністерство культури України погодити Приватному акціонерному товариству «Л-КАПІТАЛ» історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва, розроблене Українським державним науково-дослідним та проектним інститутом «УКРН ДІПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ». 
		17.08.2016 року Міністерство культури України листом № 668/10/61-16 погодило ПрАТ «Л-КАПІТАЛ» історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва.
		Одночасно, позивача повідомлено, щодо необхідності погодження проектної документації та надання дозволу на проведення земляних робіт відповідачем 1.
		07.10.2016 року ПрАТ «Л-КАПІТАЛ» звернулося до Міністерства культури України щодо погодження проектної документації/проекту за вищевказаним об`єктом.
		27.10.2016 року Міністерство культури України листом за № 4025/10/13-16 повідомило позивача, що Міністерство позбавлено правових підстав для погодження проектної документації, посилаючись на те, що принциповою вимогою при погодженні історико-містобудівного обґрунтування на розроблення вказаної проектної документації було дотримання максимальних відміток висоти будівлі, що реконструюється, на рівні шести наземних поверхів, в той час, як наданою проектною документацією передбачено прибудову на об`єкті реконструкції на рівні восьми наземних поверхів.
		05.12.2016 року ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» листом № 12/55 (вх. № 9864/0/5-16 від 09.12.2016 року) було подано до відповідача 1 роз`яснення щодо проектних рішень та помилкового висновку Міністерства культури України, так як комплекс, що проектується складається з основних двох частин: об`єму блоку з надбудовою по вул. Золотоворітській, 11, який підлягає реконструкції (існуючий 4-х поверховий об`єм, що надбудовується двома поверхами) та об`єму існуючої будівлі по вул. Володимирській, 36, що підлягає реставрації із збереженням позначки гребеня існуючої скатової покрівлі (у складі заходів з пристосування передбачається в межах існуючого простору аттикового поверху влаштування приміщень в двох рівнях, що не є надбудовою, оскільки рівень висоти будинку не змінюється і позначки гребня покрівлі залишаються на рівні існуючих), об`єднаних в єдину споруду, що формується навколо простору внутрішнього двору. 
		Листом від 06.02.2019 № 19/02-06 ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» повторно звернувся до Міністерства культури України з проханням погодити проект, в тому числі генеральний план об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт), а також видати дозвіл на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва.
		04.04.2019 року відповідач 1, за результатами розгляду заяви ПрАТ «Л-КАПІТАЛ» від 06.02.2019 року, листом № 163/10-2/72-19 від 04.04.2019 року  відмовив у погодженні проекту, в тому числі генерального плану Об`єкту.
		Вважаючи таке рішення протиправним та наявності у позивача правових підстав для погодження йому проектної документації, в тому числі генерального плану об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва", а також видачі дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, для потреб будівництва по вказаному об`єкту, ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» звернулося з даним позовом до суду.
		Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Нормативно-правовим актом, який регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є Закон України «Про охорону культурної спадщини».
		Статтею 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що зони охорони пам`ятки - встановлювані навколо пам`ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;
		історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;
		історичний ареал населеного місця - частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.
		Приписами п. 7 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі, належить надання висновків щодо відповідних програм та проектів містобудівних, архітектурних і ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках місцевого значення, історико-культурних заповідних територіях та в зонах їх охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм та проектів, реалізація яких може позначитися на стані об`єктів культурної спадщини.
		Відповідно до статті  32 вказаного Закону з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.
		Межі та режими використання зон охорони пам`яток визначаються відповідною науково-проектною документацією і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини. 
		Порядок визначення та затвердження меж і режимів використання зон охорони пам`яток та внесення змін до них встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини.
		З метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України. 
		Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України. 
		Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини. 
		На охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		На виконання вказаних положень Закону України «Про охорону культурної спадщини», постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць (надалі - Порядок № 318).
		Відповідно до п. 1 Порядку № 318, історичні ареали визначаються тільки в населених місцях, що занесені до Списку історичних населених місць України, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до п. 4 Порядку № 318, відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.
		Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини.
		До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.
		Пунктом 1 Положення про Міністерство культури України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 № 495 (далі - Положення №495, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що Міністерство культури України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінкультури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах культури та мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері кінематографії, відновлення та збереження національної пам`яті.
		Згідно з підпунктами 57-58 пункту 4 Положення №495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань видає розпорядження і приписи щодо охорони пам`яток національного значення, припинення робіт на таких пам`ятках, їх територіях та в зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, якщо зазначені роботи виконуються за відсутності затверджених або погоджених з відповідними органами охорони культурної спадщини програм та проектів, передбачених законом, дозволів або з відхиленням від них; визначає необхідність проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій у разі виникнення загрози руйнування або пошкодження внаслідок дії природних факторів або виконання будь-яких робіт.
		При цьому, відповідно до пп. 68 пункту 4 Положення №495 Мінкультури у межах повноважень, передбачених законом, погоджує: науково-проектну документацію на виконання робіт із консервації, реставрації, реабілітації, музеєфікації, ремонту та пристосування пам`яток національного значення.
		У той же час, пунктом 5 Порядку № 318 передбачено, що межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць.
		Пунктом 10 Порядку № 318 передбачено, що історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування.
		Відповідно до п. 12 Порядку № 318, визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.
		З огляду на викладене, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини та до повноважень якого відноситься погодження меж історичних ареалів міста Києва, як історичного населеного місця України, що визначаються науково-проектною документацією.
		Як встановлено матеріалами справи, 17.08.2016 року Міністерством культури України було погоджено ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» історико-містобудівне обґрунтування реставрації з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській, 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітська, 11 (літ. А', А', Б') в Шевченківському районі міста Києва.
		З метою погодження проектної документації/проекту об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт) та отримання дозволу на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» 07.10.2016 року звернулося до Міністерства культури України з відповідною заявою.
		Втім, у такому погодженні було відмовлено, з підстав недотримання заявником (ПрАТ «Л - КАПІТАЛ») максимальних відміток висоти будівлі, що реконструюється, на рівні шести поверхів. 
		05 грудня 2016 року ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» надало пояснення з додатками щодо дотриманням ним вимог максимальних відміток висоти будівлі, що реконструюється, на рівні шести поверхів та повторно було заявлено звернення щодо погодження проектної документації/проекту об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт) та надання дозволу на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва.
		У той же час, матеріали даної справи, відповіді на дане звернення не містять, так само як такої відповіді не було надано відповідачем 1 під час розгляду даної справи.
		Натомість, матеріали справи у відповідь на звернення позивача від 06.02.2019 року містять лист Міністерства культури України від 04.04.2019 року № 163/10-2/72-19 «Про погодження проектної документації», відповідно до якого ПрАТ «Л - КАПІТАЛ» було відмовлено у відповідному погоджені проектної документації/проекту об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт) та видачі дозволу на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва.
		Підставою для відмови такого погодження стало те, що з 01.01.2019 при розробленні проектної документації на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт застосовується пункт 8 Порядку зі змінами, який передбачає необхідність дотримання вимог затвердженого в установленому порядку історико-архітектурного опорного плану (далі - ІАОП), а проектна документація повинна розроблятися з урахуванням вимог ІАОП.
		Беручи до уваги викладене, суд при вирішенні даної справи, виходить з наступного. 
		Судом встановлено, що 17.08.2016 року листом № 668/10/61-16, Міністерство культури України на виконання постанови Окружного адміністративного суду від 18.07.2014 у справі № 826/7461/14 погодило ПрАТ «Л-КАПІТАЛ» історико-містобудівне обґрунтування Об`єкту.
		Тобто, станом на звернення позивача з заявою, а саме від 07.10.2016 року про погодження проектної документації/проекту об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт) та отримання дозволу на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва, історико-містобудівне обґрунтування такого Об`єкту було погоджено відповідачем, що ним не заперечувалося. 
		Суд зазначає, що необхідність розробки історико-містобудівних обґрунтувань при будівництві в межах історичних ареалів визначалася у пункті 8 вищевказаного Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (в редакції, станом на 07.10.2016 року), згідно якого опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.
		Суд також звертає увагу, що наказом Міністерства культури України від 17.02.2012 № 122 (в редакції, станом на 07.10.2016 року) затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України.
		Згідно із пунктами 2, 3, 4 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку №318.
		Порядок погодження історико-містобудівного обґрунтування визначається пунктом 11 Методичних рекомендацій, в якому визначено, що розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.
		Отже, оскільки історико-містобудівне обґрунтування є складовою частиною проектної документації, погодження якої Міністерством культури України віднесено до адміністративних послуг (технологічна картка такої адмінпослуги затверджена додатком № 18 до наказу МКТ від 17.07.2014 № 562), правовідносини, що виникають між Міністерством культури України та заявником, стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтування є адміністративною послугою.
		При цьому, враховуючи наведене, дії Міністерства культури України щодо погодження історико-містобудівного обґрунтування нерозривно пов`язані із процедурою погодження проектної документації, а тому також є адміністративною послугою.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року у справі №826/16335/17.
		Відповідно до вимог статей 4, 10 Закону України «Про адміністративні послуги» суб`єкт, який надає адміністративну послугу зобов`язаний дотримуватися принципів законності та юридичної визначеності, відкритості та прозорості, оперативності та своєчасності, неупередженості та справедливості, а граничний строк надання адміністративної послуги не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.
		Вказані вище документи визначають спосіб прийняття Міністерством культури України рішення та вичерпний перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги, а саме подання неповного комплекту документів згідно із встановленим вичерпним переліком, виявлення в поданих документах недостовірних відомостей та невідповідність вимогам щодо оформлення визначених законодавством та державно будівельними нормами.
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дозвільні органи - суб`єкти надання адміністративних послуг, їх посадові особи, уповноважені відповідно до закону видавати документи дозвільного характеру.
		Частиною шостою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», якою визначено принцип мовчазної згоди, передбачено, що якщо у встановлений законом строк суб`єкту господарювання не видано документ дозвільного характеру або не прийнято рішення про відмову у його видачі, через десять робочих днів з дня закінчення встановленого строку для видачі або відмови у видачі документа дозвільного характеру суб`єкт господарювання має право провадити певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
		Відповідно до абзацу 4 частини першої статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк видачі документів дозвільного характеру становить десять робочих днів, якщо інше не встановлено законом.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб`єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
		Отже, принцип мовчазної згоди (в контексті процедури отримання дозволу та наслідків неприйняття суб`єктом владних повноважень своєчасного рішення) можна застосувати у випадку, коли у визначений термін відповідним органом не прийнято жодного (позитивного або негативного) рішення про видачу або відмову у видачі документа дозвільного характеру, або відповідного погодження. Суб`єкт господарювання вправі продовжувати виконання робіт до прийняття відповідного рішення (позитивного або негативного) компетентним органом.
		Таким чином, юридичний факт, який полягає у бездіяльності дозвільного органу, стає передумовою для виникнення правовідносин, у яких суб`єкт господарювання може застосувати принцип мовчазної згоди. Тобто, виникнення у суб`єкта господарювання права на застосування принципу мовчазної згоди, за загальним правилом, настає при наявності системи таких умов: 1) суб`єктом господарювання подані всі визначені законом документи для отримання дозволу, що підтверджується копією заяви (опису прийнятих документів) з відміткою про дату їх прийняття; 2) закінчення строку розгляду поданих документів - 10 робочих днів від дня подання заяви; 3) відсутність/несвоєчасність відповіді суб`єкта владних повноважень по суті поданої заяви. 
		Аналіз норм Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дає підстави для висновку, що за умови подання суб`єктом господарювання повного пакету документів, він має право на застосування принципу мовчазної згоди. 
		Як визначено у статті 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання відповідних документів. 
		Дотримання чітких строків виконання органами державної влади визначених законами повноважень (обов`язків) є запорукою уникнення свавільності (явної неправомірності) рішень, дій або бездіяльності таких суб`єктів. Процедурною гарантією, що запобігає цьому з боку державних органів, є, зокрема, можливість для суб`єктів приватного права розпочати здійснювати свою діяльність з урахуванням принципу мовчазної згоди.
		Як встановлено матеріалами справи, станом на день подання позову, позивачем не отримано від Міністерства культури України будь-яких відмов або будь-яких інших рішень щодо об`єкту будівництва за його заявами від 07.10.2016 року та від 05.12.2016 року.
		Поряд з цим, суд при вирішенні даної справи, бере до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.08.2019 року по справі №826/25865/15, згідно якої касаційний суд зазначав, що відповідно до статті 29 Закону №3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельних ділянок є основою вихідних даних, склад та зміст яких містить, серед іншого, вимоги стосовно охорони культурної спадщини з урахуванням положень Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		Також згідно вказаної правової позиції, стаття 32 вищезгаданого Закону забороняє містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		Підзаконними нормативно - правовими актами (Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №318 від 13.03.2002, Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства культури України №122 від 17.02.2012) визначено, що розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.
		У вищевказаній справі Верховний Суд, враховуючи встановлені судами обставини справи та зважаючи на положення статей 1, 41 Закону України від 06.09.2005 №2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дійшов висновку, що невиконання суб`єктом владних повноважень у встановлений строк обов`язків щодо прийняття рішення за результатами розгляду відповідного звернення замовника будівництва стосовно погодження історико-містобудівного обґрунтовування звільняє останнього від відповідальності за здійснення ним господарської діяльності без відповідного дозволу, оскільки такий не отриманий в наслідок бездіяльності суб`єкта уповноваженого на видання дозволу.
		Поряд із цим, скасування Міністерством культури України наданого раніше погодження історико-містобудівного обґрунтування можливе лише з підстав, передбачених частиною 7 статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності». У протилежному випадку, скасування такого погодження є протиправним (постанова Верховного Суду від 19.12.2019 у справі №815/4757/15).
		Враховуючи те, що Міністерством культури України не було дотримано строку погодження проектної документації, остання може вважатися погодженою за принципом мовчазної згоди. 
		У той же час, щодо посилання відповідача 2 на внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року №318, суд зазначає таке.
		Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" постановлено внести зміни до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318, виклавши пункти 8 і 9 в такій редакції:
		"8. Проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану.
		9. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.".
		При цьому, вказаною постановою установлено, що вимоги, зазначені в абзаці третьому пункту 1 цієї постанови, застосовуються до 01.01.2019 року. 
		Тобто, вказаною постановою було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. №318, які підлягали застосуванню до 01.01.2019 року.
		У той же час, беручи до уваги викладене, суд зазначає, що відповідно до частин 1, 10 статті 17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.
		Отже, Генеральний план м. Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та Порядку № 318.
		Відповідачами не надано доказів на підтвердження того, що до складу Генерального плану м. Києва входить науково-проектна документація про визначення історичних ареалів міста Києва, меж та режимів використання зон охорони, яку затверджено Міністерством культури України.
		Межі та режими використання історичних ареалів м. Києва визначені діючим Генеральним планом розвитку м. Києва на період до 2020 року, що затверджені рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804, і наразі відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини. 
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва не подавались на затвердження до Міністерства культури України у відповідності до статті 32 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та пункту 12 Порядку № 318, а відтак, зони охорони і межі історичного ареалу м. Києва не визначено в порядку, встановленому законом.
		Окрім вищенаведеного, даний висновок підтверджується інформацією з офіційного сайту відповідача 1 http://mincult.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=244995501, відповідно до якої дію наказу Мінкультури від 21.10.2011 року № 912/0/16-11 щодо затвердження меж та режимів використання історичних ареалів м. Києва зупинено.
		Аналогічна позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №813/4993/15.
		Про відсутність затверджених меж історичного ареалу міста Києва, за що частково відповідає безпосередньо Міністерство культури України, дійшов висновку також Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 лютого 2019 року у справі №826/5755/17.
		Аналогічного правового висновку дійшов Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду також у постанові від 03 квітня 2020 року у справі №640/21505/18.
		Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що за вказаних обставин, визначення висотних параметрів об`єктів будівництва для м. Києва у діючому історико-архітектурному опорному плані м. Києва і генеральному плані м. Києва та проекті планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим у рішенням Київради від 28.03.2002 № 370/1804 - відсутнє.
		А тому, суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, висотні параметри об`єктів будівництва повинні визначатись на підставі розробленого Історико-містобудівного обґрунтування.
		Таким чином, зважаючи на відсутність належним чином затверджених меж історичного ареалу м. Києва, меж та режимів використання зон охорони у м. Києві у Міністерства культури України відсутні підстави вважати, що земельна ділянка знаходиться у межах історичного ареалу, а відтак відповідач 1 не мав встановлених законодавством повноважень для відмови у погодженні проектної документації/проекту об`єкту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва» (далі - Об`єкт) та наданні дозволу на проведення земляних робіт у межах Центрального історичного ареалу міста Києва з посиланням на п. 8 Порядку № 318 ( у редакції постанови № 92 від 21.02.2018 року).
		Поряд з цим, суд бере до уваги той факт, що відповідно до наказу Міністерства культури України № 233 від 23.03.2017 року затверджено науково-проектну документацію щодо розширення меж охоронних (буферних) зон об`єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Київ. Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра», згідно якої допустима висота забудови становить 25 м. 
		При цьому, згідно Експертного звіту № 00-0591-16/ЦБ від 12.08.2016 року щодо розгляду проекту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно- офісний комплекс» у Шевченківському районі міста Києва, розробленого ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» та додатку до нього (розділ «Архітектурні рішення»): «Офісний комплекс - будівля перемінної поверховості (6-й поверхова частина з боку вул. Золотоворітської та 7 - и поверхова частина з боку вул. Володимирської) з підземним поверхом.»
		Судом також береться до уваги пояснення позивача, що були надані Міністерству культури України листом від 05.12.2016 № 12/55 (вх. № 9864/0/5-16 від 09.12.2016), щодо проектних рішень, відповідно до яких комплекс, що проектується складається з основних двох частин: об`єму блоку з надбудовою по вул. Золотоворітській, 11, який підлягає реконструкції (існуючий 4-х поверховий об`єм, що надбудовується двома поверхами) та об`єму існуючої будівлі по вул. Володимирській, 36, що підлягає реставрації із збереженням позначки гребеня існуючої скатової покрівлі (у складі заходів з пристосування передбачається в межах існуючого простору аттикового поверху влаштування приміщень в двох рівнях, що не є надбудовою, оскільки рівень висоти будинку не змінюється і позначки гребня покрівлі залишаються на рівні існуючих), об`єднаних в єдину споруду, що формується навколо простору внутрішнього двору. 
		При цьому, суд зазначає, що вказані проектні рішення в повному обсязі відповідають висновкам погодженого Міністерством культури України історико-містобудівного обґрунтування.
		Водночас, відповідно до Експертного висновку Українського національного комітету Міжнародної ради з питань пам`яток і визначних місць від 10.04.2017, щодо розгляду проекту: «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс», встановлено, що «Проектним рішенням зберігаються позначки основних поверхів і позначки гребня існуючої скатної покрівлі. У складі заходів з пристосування передбачається в межах існуючого простору аттикового поверху влаштування приміщень в двох рівнях, що не є надбудовою, оскільки фактично рівень висоти будинку не змінюється і позначки гребня покрівлі залишаються на рівні існуючих».
		Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, відповідач у спірних правовідносинах діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, у зв`язку з чим є всі правові підстави для визнання протиправним і скасування відмови Міністерства культури України, викладену в листі від 04.04.2019 року за № 163/10-2/72-19 у погодженні проектної документації, в тому числі генерального плану об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва", за наявності такого погодження ще у 2016 році за принципом мовчазної згоди.
		Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		З системного аналізу вказаних норм ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.
		Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.
		Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		При вирішенні даної справи, суд звертає увагу, що згідно з пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство культури, молоді та спорту України, реорганізувавши шляхом перетворення Міністерство інформаційної політики та поклавши на утворений центральний орган виконавчої влади завдання та функції Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
		Пунктом 4 цієї ж Постанови ліквідовано Міністерство культури і Міністерство молоді та спорту та установлено, що Міністерство культури, молоді та спорту є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури і Міністерства молоді та спорту, що ліквідуються.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 № 1360-р «Питання Міністерства культури, молоді та спорту» визначено про можливість забезпечення здійснення з 01.01.2020 Міністерством культури, молоді та спорту покладених на нього функцій та повноважень.
		Таким чином, Міністерство культури, молоді та спорту України (далі - МКМС) є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства культури України (далі - Мінкультури).
		У той же час, постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 № 238 «Деякі питання оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади» Міністерство культури, молоді та спорту перейменовано на Міністерство культури та інформаційної політики (далі - Міністерство або МКІП) ЄДРПОУ 43220275.
		Таким чином, оскільки за вказаних вище обставин, мала місце протиправна відмова позивачу у погодженні проектної документації, в тому числі генерального плану об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва" за наявності такого погодження з 2016 року за принципом мовчазної згоди, суд приходить до переконання про необхідність зобов`язання Міністерство культури та інформаційної політики (на яке перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту) погодити Приватному акціонерному товариству "Л-КАПІТАЛ" (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А, ідентифікаційний код 32735854) Проект "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва" розроблений у 2016 році ТОВ "Архітектурне бюро "ВІВАС" (головний архітектор проекту - ОСОБА_1 , кваліфікаційний сертифікат АА № 000124, виданий 11.07.2012 p.), в тому числі генеральний план об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва".
		Щодо вимоги про зобов`язання Міністерство культури, молоді та спорту України надати дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, для потреб будівництва об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва", суд зазначає таке.
		Як було зазначено вище, Міністерство культури України є спеціально уповноваженим органом, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини. До його повноважень, крім іншого, відноситься надання дозволів на проведення земельних робіт на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць; проведення охоронних заходів щодо збереження пам`яток національного значення та їх територій; видання приписів щодо охорони пам`яток національного значення, об`єктів всесвітньої спадщини; припинення робіт на них, їх територіях, в зонах охорони, буферних зонах, якщо такі роботи проводяться без дозволів або з відхиленням від них; застосування фінансових санкцій у випадках, передбачених Законом України «Про охорону культурної спадщини».
		Як визначено у статті 6-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», рішення про надання або про відмову в наданні дозволу, погодження чи висновку приймається органом охорони культурної спадщини протягом одного місяця з дня подання відповідних документів. Нормативними актами, що регулюють порядок отримання дозвільних документів в правовідносинах, що є предметом судового дослідження, є Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання застосування принципу мовчазної згоди» від 27.01.2010 № 77, Порядок видачі дозволів на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, у зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також досліджень решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою на території України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 №316 (далі також - Порядок № 316), у преамбулі якої вказано, що такий порядок затверджено відповідно до статті 35 Закону України «Про охорону культурної спадщини».
		Відповідно до частини 5 статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставами для відмови у видачі документа дозвільного характеру є: подання суб`єктом господарювання неповного пакета документів, необхідних для одержання документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком; виявлення в документах, поданих суб`єктом господарювання, недостовірних відомостей; негативний висновок за результатами проведених експертиз та обстежень або інших наукових і технічних оцінок, необхідних для видачі документа дозвільного характеру.
		Пунктом 6 Порядку №316 зазначено, що дозвіл на проведення інших земляних робіт видається Мінкультури за офіційною заявою органу охорони культурної спадщини Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу охорони культурної спадщини обласної, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, дирекції державних заповідників та музеїв-заповідників, інших заінтересованих осіб.
		Зазначені норми визначають спосіб прийняття Міністерством культури України рішення та перелік підстав для відмови у наданні дозволу.
		Матеріалами справи встановлено, що ПрАТ «Л-Капітал» зверталося до Міністерства культури України в тому числі і з проханням надати дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу міста Києва за об`єктом «Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва», втім відповіді, у строки, встановлені чинним законодавством, відповідачем 1 надано не було.  
		Таким чином, суд приходить до висновку, що Міністерством культури України порушено граничні строки надання адміністративної послуги щодо погодження проекту, в тому числі генерального плану Об`єкту і надання дозволу на виконання земляних робіт, що взагалі може слугувати самостійною підставою для отримання Позивачем відповідного погодження та дозволу, у зв`язку з чим відповідна позовна вимога про зобов`язання Міністерство культури та інформаційної політики (на яке перейменовано Міністерство культури, молоді та спорту) надати дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, для потреб будівництва об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва" підлягає до задоволення.
		Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.
		Згідно з ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		За вказаних обставин, сума сплаченого позивачем судового збору у розмірі 6 306, 00 грн. (шість тисяч триста шість гривень, 00 копійок) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань саме Міністерства культури та інформаційної політики (код ЄДРПОУ 43220275, 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19).
		Керуючись ст.ст.   2,   6,   8,   9,   77,   243 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Л-Капітал" (код ЄДРПОУ 32735854, 01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А) задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправною відмову Міністерства культури України, викладену в листі від 04.04.2019 року за № 163/10-2/72-19 у погодженні Приватному акціонерному товариству "Л-Капітал" проектної документації, в тому числі генерального плану об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва".
		3. Зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики погодити Приватному акціонерному товариству "Л-КАПІТАЛ" (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А, ідентифікаційний код 32735854) Проект "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва" розроблений у 2016 році ТОВ "Архітектурне бюро "ВІВАС" (головний архітектор проекту - ОСОБА_1 , кваліфікаційний сертифікат АА № 000124, виданий 11.07.2012 p.), в тому числі генеральний план об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва".
		4. Зобов`язати Міністерство культури та інформаційної політики надати Приватному акціонерному товариству "Л-КАПІТАЛ" (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А, ідентифікаційний код 32735854) дозвіл на проведення земляних робіт в межах Центрального історичного ареалу м. Києва, для потреб будівництва об`єкту "Реставрація з пристосуванням нежитлової будівлі по вул. Володимирській 36 (літ. А) та реконструкції з надбудовою нежитлової будівлі по вул. Золотоворітській, 11 (літ. А', А'. Б) з об`єднанням в єдиний готельно-офісний комплекс у Шевченківському районі міста Києва".
		5. Стягнути з бюджетних асигнувань Міністерство культури та інформаційної політики (код ЄДРПОУ 43220275, 01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19) на користь Приватного акціонерного товариства "Л-Капітал" (код ЄДРПОУ 32735854, 01034 м. Київ, вул. Володимирська, 36, літера А)  понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 306, 00 грн. (шість тисяч триста шість гривень, 00 копійок).
		 
		Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
		Відповідно до п/п. 15.5 п. 15   Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції   Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Суддя                                                                                          І.М. Погрібніченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...