Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/240/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про усунення порушення прав власника.
Надіслано судом: 20.08.2020. Зареєстровано: 20.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.08.2020.
Дата набрання законної сили: 10.09.2020
Номер судового провадження: 02/903/240/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
		E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua   Код ЄДРПОУ 03499885
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 11 серпня 2020 року                        Справа № 903/240/20
		Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., за участі секретаря судового засідання Русинчук М. М., розглянувши матеріали по справі 
		за позовом першого заступника керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації  
		до відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
		про витребування земельної ділянки,
		 
		за участю представників-учасників справи:
		від позивача: н/з.
		від відповідача: Ковальчук О. В. - довіреність № 0-3-0.6-118/62-19 від 27.12.2019
		від прокуратури: Климюк Н. В., службове посвідчення № 036264 від 12.11.2015.
		 
		Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
		Відводу складу суду не заявлено.
		Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
		В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		 
		Встановив:
		 
		перший заступник керівника Володимир-Волинської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) звернувся до Господарського суду Волинської області в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (надалі - позивач) з позовом до  Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (надалі - відповідач), в якому просить витребувати у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 1,5641 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0961, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області. 
		Обґрунтовуючи заявлену вимогу вказує, що згідно технічної документації відповідача спірна земельна ділянка, на яку відповідач зареєстрував право власності, належить до земель сільськогосподарського призначення, що суперечить вимогам земельного та лісового законодавства України, оскільки дана земельна ділянка згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування за 2001 рік розташована у 29 кварталі Перевалівського лісництва ДП «Турійське господарство», що підтверджено інформацією виробничого обєднання «Укрдержліспроект» від 03.02.2020 № 39, відноситься до земель лісового фонду ДП «Турійське лісове господарство» та накладається на землі лісу, розташовані в кварталі 29 Перевалівського лісництва.
		Прокурор зазначає, що розроблена відповідачем технічна документація на спірну земельну ділянку не погоджена з ДП «Турійське лісове господарство» та Волинською обласною державною адміністрацією, яка згідно чинного законодавства є розпорядником земельних ділянок лісового фонду; вважає, що в результаті  зміни цільового призначення земельної ділянки та реєстрації права власності на неї, відповідачем перевищено надані законом повноваження.
		Щодо обраного способу захисту, а саме витребування земельної ділянки, посилається на норми статей 387, 388 ЦК України, правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
		Представництво інтересів держави прокурором обґрунтовується тим, що до пред`явлення позову було повідомлено позивача листом від 24.02.2020 про намір звернутися до суду, на дане повідомлення позивачем проінформовано, що із-за відсутності коштів на сплату судового збору не будуть вживатись заходи по поверненню спірної земельної ділянки, а тому керуючись нормами Закону України «Про прокуратуру», зокрема ст. 23, прокурором і було заявлено даний позов.
		Ухвалою суду від 13.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалами суду від 12.05.2020, 26.05.2020, 16.06.2020 підготовче засідання у справі відкладалось, а ухвалою суду від 07.07.2020 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.2020.
		Відповідач у відзиві на позов (а.с.92-102) вимогу прокурора заперечує, вказує, що згідно розпорядження Турійської райдержадміністрації від 10.12.2013 № 376 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі даної технічної документації внесено відомості до Державного земельного кадастру про земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної форми власності площею 37,0417 га, з присвоєнням кадастрового номера.
		Спірна земельна ділянка площею 1,5641 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0750, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області, сформована на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для продажу права оренди на неї на земельних торгах і тому також відноситься до земель сільськогосподарського призначення; вказує, що жодного рішення про зміну цільового призначення даної земельної ділянки не приймалося; а оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження того, що спірна земельна ділянка до розроблення матеріалів лісовпорядкування 2013 була надана ДП «Турійське лісове господарство», то надані планово-картографічні матеріали лісовпорядкування не підтверджують надання спірної земельної ділянки ДП «Турійське лісове господарство» у відповідності до п. 5 р. VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України.
		Також вказує, що при розгляді справи є підстави для залишення позову без розгляду відповідно до п. 1 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки відсутні законні підстави для представництва прокурором інтересів держави.
		Прокурор у відповіді на відзив № 05-1155-вих-20 від 22.06.2020, посилаючись на п.5 р. VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України вказав, що саме надані матеріали лісовпорядкування є документом, який визначає приналежність земельної ділянки до земель лісового фонду, водночас довідка ф.6-зем, яка за твердженням відповідача підтверджує віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення, є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, оскільки не містить інформації на підставі яких документів до неї внесено дані землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситись земельна ділянка, тому вважає дану інформацію не підтвердженою (висновок Верховного Суду в постанові від 05.09.2019 у справі № 920/691/18); за інформацією інформаційного порталу «Публічна кадастрова карта України» встановлено, що за результатами поділу земельної ділянки площею 37,0417 га виділено спірну земельну ділянку площею 1,5641 га, яка повністю накладається на землі лісу та не може відноситись до земель сільськогосподарського призначення.
		У відповіді також заперечує твердження відповідача щодо відсутності представництва прокурором інтересів держави по даному позові вказуючи, що відповідно до вимог ч. 3,4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» позивача письмово було повідомлено про намір пред`явити позов, у відповідь на повідомлення зазначено, що позивачем не будуть вживатись заходи щодо повернення спірних земельних ділянок у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору, що надає право прокурору захистити інтереси держави в суді.
		Позивач - Волинська обласна державна адміністрація у відповіді на відзив вказує, що відповідачем помилково віднесено спірну земельну ділянку до земель сільськогосподарського призначення, оскільки довідка ф.6-зем., на яку посилається відповідач, надавала лише статистичну інформацію про наявність земель та їх розподіл за власниками, землекористувачами. При обґрунтуванні своєї позиції посилається на висновок Верховного суду від 05.08.2019 у справі № 920/691/18.
		Відповідач у запереченні на відповідь на відзив підтримує зазначене у відзиві та вказує, що матеріали лісовпорядкування не є документацією, яка визначає категорію земель, а тому не може братися до уваги, як доказ, що підтверджує належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення; також зазначає, що позивачем не надано доказів, що земельна ділянка до розробки матеріалів лісовпорядкування 2013 року була надана ДП «Турійське лісове господарство»; згідно довідок ф.6-зем. Перевалівської сільської ради земельна ділянка площею 37,0417 га відноситься до земель запасу за межами населених пунктів, сільськогосподарські землі (пасовища), з врахуванням зазначеного в заперечені просить в позові відмовити.
		В судовому засіданні прокурор підтримав заявлену вимогу з підстав зазначених у позові та відповіді на відзив, представник відповідача позов заперечив з підстав зазначених у відзиві та запереченні на відповідь на відзив вказавши, що заперечення в частині представництва прокурором інтересів держави не підтримує враховуючи правову позицію Верховного Суду. 
		Позивач 10.06.2020 подав клопотання № 5549/54/2-20 провести судове засідання без його представника за наявними в справі матеріалами.
		Із наявних у справі та досліджених судом доказів вбачається, що розпорядженням Турійської районної державної адміністрації від 10.12.2013 № 376 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області, зокрема і на земельну ділянку площею 37,0417 га з присвоєнням кадастрового номера 0725585300:05:001:0750, яка належить до земель сільськогосподарського призначення (а.с.7-29).
		Як слідує з матеріалів технічної документації віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення підтверджено довідкою статистичної звітності форми 6-зем (а.с.128).
		У 2018 році розроблено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для продажу права оренди на земельних торгах площею 32,1483 га та затверджено наказом відповідача № 3-1303/15-18-СГ від 10.12.2018. В результаті поділу виділено і спірну земельну ділянку площею 1,5641 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0961, на яку відповідачем зареєстровано право власності, про що 04.02.2019 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухове майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.42-44).
		Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, а тому передача її у власність Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та визначення за цільовим призначенням, як землі сільськогосподарського призначення суперечить вимогам земельного та лісового законодавства України, а тому заявив позов в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації та просить усунути перешкоди в користуванні даної земельної ділянки на підставі статей 387, 388 ЦК України.
		В підтвердження своєї вимоги посилається на інформацію ДП «Турійське лісове господарство» від 26.02.2020 та планово-картографічні матеріали лісовпорядкування за 2001 рік, відповідно до яких спірна земельна ділянка розташована у 29 кварталі  виділі 7 Перевалівського лісництва і відноситься до експлуатаційних лісів (а.с.31-34).
		Виробниче об`єднання «Укрдержліспроект» в листі від 03.02.2020 № 39, на запит Володимир-Волинської місцевої прокуратури надало фрагменти з Публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 29 та меж його таксаційних виділів Перевалівського лісництва ДП «Турійське лісове господарство» у відповідності до матеріалів лісовпорядкування.
		Вищезазначеними доказами підтверджено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду ДП «Турійське лісове господарство» та накладається на землі лісу, що розташовані в кварталі 29 Перевалівського лісництва, правовий статус яких посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Перевалівського лісництва, а саме планом лісонасаджень та таксаційним описом.
		При вирішенні даного спору суд враховує наступне.
		Згідно статті 55 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
		До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
		Згідно статті 57 Земельного кодексу   земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
		Згідно    статті  47 Лісового кодексу України   лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства.
		Статтею 48 Лісового кодексу України   визначено, що у матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування. Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування. Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
		Як визначено статтею 54 Лісового кодексу України: облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками; основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування; ведення обліку лісів забезпечується постійним підтриманням в актуалізованому стані характеристик кожної лісової ділянки, їх змін, спричинених господарською діяльністю, стихійним лихом або іншими причинами; громадяни та юридичні особи мають право на отримання у встановленому законодавством порядку інформації про облік лісів; порядок ведення обліку лісів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до пункту 5     Прикінцевих положень Лісового кодексу України      до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
		Перелік планово-картографічних   лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. 
		Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
		Підсумовуюче вищеописані норми діючого законодавства України, слідує, що при вирішенні питання щодо перебування земельної   лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5   розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.
		Даний правовий висновок наведений в постанові  Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 707/2192/15-ц, постанові Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі   №  78/1735/15-ц.
		Відповідно до інформації ДП «Турійське лісове господарство» (заява від 24.06.2020 № 05.06/173-20, а.с.159) земельна ділянка за площею 1,56414 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0961 є земельною ділянкою лісового фонду згідно матеріалів лісовпорядкування 2013 року та 2001 року у кварталі 29 виділі7, Перевалівського лісництва і відноситься до експлуатаційних лісів. ДП «Турійське лісове господарство» підтверджує, що на вказаній земельній ділянці на даний час росте ліс віком 60 років.  
		Окрім того, за інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 03.02.2020 № 39 земельна відноситься до земель лісового фонду ДП «Турійське лісове господарство» та накладається на землі лісу, що розташовані в кварталі 29 Перевалівського лісництва, правовий статус яких посвідчується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування Перевалівського лісництва.
		На думку суду, вищезазначені докази спростовують твердження відповідача про відсутність документів, котрі засвідчують право постійного користування даною земельною ділянкою лісового фонду ДП «Турійське лісове господарство», до виготовлення технічної документації.   
		Що стосується доводів прокурора щодо незаконності віднесення земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення та оформлення права власності на неї за відповідачем, то суд враховує наступне.
		Відповідно до  частин  1, 2, 7   статті 20 Земельного кодексу України   віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
		Згідно частин 4, 8 статті 122 Земельного кодексу України    (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Позивач  передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених    статтею 149 цього Кодексу, та земельні ділянки для територіального моря, а також передає земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності до статутного капіталу державного земельного банку, який стовідсотково належить державі та не підлягає приватизації.
		Згідно частини 9     статті 149 Земельного кодексу України:   Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб,    ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою восьмою цієї статті, та у випадках, визначених        статтею 150 цього Кодексу.
		Враховуючи зазначене, слідує, що право на вилучення земельних ділянок державної власності лісогосподарського призначення для не лісогосподарських потреб має право виключно позивач - Волинська обласна державна адміністрація.
		Відповідно до частини 7   статті 28-1 Закону України "Про Державний земельний кадастр"   (розділ VII Прикінцеві та Перехідні Положення) в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі матеріалів інвентаризації земель, проведеної за рішенням: у межах населених пунктів - сільських, селищних, міських рад, за їх межами - районних державних адміністрацій. Матеріали інвентаризації земель у такому разі підлягають погодженню в порядку погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затверджуються органами, які прийняли рішення про проведення інвентаризації. 
		Формування земельних ділянок у такому порядку може здійснюватися один раз. Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Позивачем.
		Відповідно до Порядку проведення інвентаризації земель (затвердженого   Постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року №513   (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)), за результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація, що затверджується замовником.
		Як вбачається з затвердженої розпорядженням Турійської районної державної адміністрації від 10 грудня 2013 року №376 технічної документації спірна земельна ділянка віднесена до земель сільськогосподарського призначення.  
		Суд вважає, що зазначеною технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель, в порушення вимог земельного та лісового законодавства, було сформовано спірну земельну ділянку, невірно визначено її правовий статус та цільове призначення (землі сільськогосподарського призначення).
		Водночас, вищевказана землевпорядна документація не містять жодних погоджень з   позивачем та ДП «Турійське лісове господарство».
		Відтак, розпорядженням від 10 грудня 2013 року № 376 було фактично сформовано спірну земельну ділянку, визначено її площу та цільове призначення не зважаючи на те, що вона накладається на землі лісогосподарського призначення, а саме квартал 29 виділ 7 ДП «Турійське лісове господарство» без їх вилучення з держлісфонду. 
		Вказане, свідчить про те, що відповідачем без вилучення спірної земельної ділянки з держлісфонду було змінено її цільове призначення на сільськогосподарські угіддя, що, в подальшому, призвело до її незаконного оформлення права власності на не неї та  свідчить   про перевищення відповідачем наданих законом повноважень.
		Відповідно до статті 22 Земельного кодексу України,   землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
		Частиною 1 статті 55 Земельного кодексу України   визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
		Окрім того, відповідно до статті 1 Лісового кодексу України "Поняття про ліс", ліс - тип природних комплексів (екосистема), у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище; усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
		Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.
		Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.
		При цьому,  таке визначення лісової ділянки повністю нівелює твердження відповідача про віднесення спірної земельної ділянки до земель сільськогосподарського призначення.
		Зважаючи на те, що спірна земельна ділянка вкрита лісовою рослинністю та використовуються державним лісогосподарським підприємством, віднесення їх до земель сільськогосподарського призначення є незаконним та суперечить матеріалам лісовпорядкування наявним в матеріалах справи.
		Поряд з тим,  довідка форми 6-зем, на яку посилається відповідач, відхиляється судом як неналежний доказ, оскільки: по перше,  є лише формою статистичної звітності і не встановлює цільове призначення земельної ділянки, в розумінні   статті 20 Земельного кодексу України; по-друге, дана довідка не містить інформації на підставі яких документів до неї заносяться дані про землевласників, землекористувачів та до складу яких угідь має відноситися земельна ділянка; по-третє 1 січня 2016 року Наказ Державного комітету статистики України від 5 листопада 1998 року № 377 "Про затвердження форми державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції із заповнення", яким затверджена форма №6-зем, втратив чинність на підставі наказу Державної служби статистики № 190 від 19 серпня 2015 року.  
		Відтак, даний доказ не можна використовувати як такий, що засвідчує цільове використання спірної земельної ділянки та не потребує доказування та встановлення, оскільки інформація занесена до довідки  може бути не підтверджена.
		Дана правова позиція стосовно застосування довідки Форми 6-зем, висвітлена в постанові Верховного Суду від 5 вересня 2019 року в справі № 920/691/18. 
		          З позовних вимог слідує, що прокурор обрав спосіб захисту шляхом витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача посилаючись на норми статей 387, 388 ЦК України та правову позицію викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 № 183/1617/16, даний спосіб відповідачем не оспорюється, а тому вимога прокурора обґрунтована і підлягає задоволенню.
		В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		За ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені прокурором вимоги щодо витребування у власність держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельну ділянку площею 1,5641 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0961, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області підлягає до задоволення. 
		Оскільки спір до розгляду доведено з вини відповідача, сплачений прокурором судовий збір в сумі 2102,00 грн в силу ст.129 ГПК України, слід покласти на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -      
		                                                  вирішив:
		 
		1. Позов задоволити.
		2. Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Головного управління Держгеокадастру у Волинській області земельну ділянку площею 1,5641 га за кадастровим номером 0725585300:05:001:0961, що розташована на території Перевалівської сільської ради Турійського району Волинської області.
		3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (вул.Винниченка,67, м.Луцьк, 43021, код ЄДРПОУ 39767761) на користь Прокуратури Волинської області (вул.Винниченка,15, м. Луцьк, 43000, код ЄДРПОУ 02909915) витрати по судовому збору в сумі 2102,00 грн, зарахувавши його на UA138201720343140001000004945 в Державній казначейській службі України, МФО 820172, код 02909915.
		4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
		 
		Дата складення повного
		судового рішення 
		           20.08.2020.
		 
		 
		          Суддя                                                                      С. В. Костюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...