Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3851/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Орендні правовідносини.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 21.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 20.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2020 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/3851/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Селіваненка В.П.,
		 
		за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,          
		представників учасників справи:
		позивача - Старикова О.О. - адвокат (ордер від 31.07.2020 № ВВ1005214),
		відповідача - не з`явився,
		третьої особи - Андреєв П.Ю. - директор (наказ від 30.09.2019 № 257-к),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях
		на рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 та
		постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020
		за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича фірма "Мікрохім"
		до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, 
		про зобов`язання продовжити дію договору оренди.
		 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		1.          Стислий зміст позовних вимог
		 
		1.1.          Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" (далі - ТОВ "Мікрохім") звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна по Харківській, Донецькій та Луганській областях (далі - РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях) про зобов`язання відповідача продовжити строком на 2 роки 11 місяців, з 21.11.2019 по 21.10.2022 включно, дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.12.2012 № 00389/09 (далі - договір № 00389/09), шляхом укладання договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна.
		 
		1.2.          Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачем належним чином виконувались зобов`язання за договором № 00389/09, а тому відповідно до статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" позивач має переважне право на укладення договору на новий строк, у зв`язку з чим договір оренди підлягає пролонгації на 2 роки 11 місяців на умовах орендаря. Натомість відповідачем, всупереч приписам статті 777 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.4 спірного договору оренди, відмовлено у продовженні дії договору оренди на новий термін, чим порушено законні права та правомірні очікування позивача.
		 
		1.3.          Позивач також вказував на те, що ним зобов`язання за спірним договором виконуються належним чином, претензії з боку відповідача, власника майна та балансоутримувача протягом строку дії договору відсутні; власником об`єкту оренди, уповноваженим органом управління майном та балансоутримувачем у тримісячний строк до закінчення строку дії договору письмово не повідомлено позивача про намір використовувати майно для власних потреб, у зв`язку із чим позивач має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін. Одночасно позивач наголошував, що відповідачу позивачем надані докази того, що позивач вже 14 років поспіль фактично співпрацює із закладом вищої освіти з питань надання освітніх послуг, які не може забезпечити сам заклад вищої освіти, тобто діяльність позивача не суперечить приписам частини четвертої статті Закону України "Про освіту".
		 
		2.          Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
		 
		2.1.          Рішенням Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 (суддя Шатерніков М.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Зобов`язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях продовжити строком на 2 роки 11 місяців, з 21 листопада 2019 року по 21 жовтня 2022 року включно, дію укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича фірма "Мікрохім" договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2012 № 003839/09, предметом якого є державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення (каб. № 202, № 202 б) загальною площею 229,89 кв. м, розміщені за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 10131001), що перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, - шляхом укладення договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 20.02.2020 № 003839/09.
		2.2.          Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020  (колегія суддів: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Здоровко Л.М.) рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		3.          Стислий виклад вимог касаційної скарги
		 
		3.1.          Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 зі справи скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		 
		3.2.          Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України, з обґрунтуванням того, в чому полягає порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, після апеляційного перегляду справи апеляційною інстанцією, з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та пункту 1 (щодо застосування: статті 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 №  1060-ХІІ, частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 №  2145-VІІІ; частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 №  2269-ХІІ) частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		4.          Аргументи учасників справи
		 
		4.1.          Аргументи касаційної скарги 
		4.1.1.          РВФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях вважає рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції необґрунтованими та ухваленими з порушенням норм матеріального права та положення статті 86 ГПК України.
		 
		4.1.2.          Відповідач у касаційній скарзі вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статті 63 і частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" викладені у постановах від 22.10.2019 у справі № 910/3705/19, від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 09.07.2019 у справі № 906/745/18, від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 13.06.2020 у справі № 905/713/16 та від 30.01.2018 у справі  № 905/1266/17.
		 
		4.1.3.          Відповідач стверджує, що судами попередніх інстанцій безпідставно взято до уваги лист Міністерства освіти і науки, яким останнє як уповноважений державний орган надало згоду на продовження дії  договору оренди, оскільки  постанова Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 №796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" має підзаконний характер та має застосовуватись лише в контексті відповідності нормам Закону України "Про освіту". Також відповідач у касаційній скарзі вказує на те, що позивачем належним чином не доведено, а судами попередніх інстанцій не встановлено, що нежитлові вбудовані приміщення (каб. № 202, № 202 б) загальною площею 229,89 кв. м., передані позивачу у користування за договором № 003839/09, використовуються позивачем (орендарем) за освітнім призначенням, або виключно для діяльності, пов`язаної із навчально-виховним чи навчально-виробничим процесом.
		 
		4.1.4.          За твердженням скаржника, суди попередніх інстанцій не вірно застосували положення статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", та в свою чергу, дійшли помилкового висновку, що  для продовження дії договору оренди необхідна лише наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору про припинення або зміну умов договору.
		 
		4.1.5.          Висновки судів попередніх інстанцій про наявність у позивача законних сподівань на отримання на підставі закону майна для забезпечення своєї діяльності, наявності у останнього законних очікувань на легітимність, добросовісність та належне урядування орендодавця у спірних відносинах також є неправомірними у зв`язку з тим, що вказані очікування не засновані  на законі та судовій практиці.
		 
		4.1.6.          З аргументів РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях вбачається, що попередні судові інстанції порушили вимоги статей 73, 74, 76, 77, 86, 236 ГПК України. 
		 
		4.2.          Аргументи, зазначені у відзивах на касаційну скаргу
		 
		4.2.1.          ТОВ "Мікрохім" у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів відповідача та просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову у справі № 922/3851/19 залишити без змін.
		 
		4.2.2.          Відзив ґрунтується на тому, що відмова відповідача у продовженні строку дії договору оренди суперечить пункту 4 статті 80 Закону України "Про освіту", оскільки відповідач, відмовляючи у продовженні договору, не узгодив таку відмову з органом управління (Міністерством освіти та науки України). Натомість судом апеляційної інстанції встановлено наявність дозволу Міністерства освіти та науки України на продовження терміну дії договору оренди № 003839/09. Також позивач  стверджує, що судами попередніх інстанцій вірно застосовано норми частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором) та, відповідно, задоволено позовні вимоги.
		 
		4.2.3.          Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти її задоволення, оскільки вона не містить обґрунтованих доводів, які спростовують висновки попередніх судових інстанцій. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,  на стороні відповідача вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій законними, а рішення судів обґрунтованими, а тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		 
		4.2.4.          Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля стверджує, що позивач забезпечує освітні послуги з проведення практики студентів, стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників та пов`язаних з практикою та стажуванням інформаційно-консультаційними послугами; позивач вже на протязі 14 років вносить вклад в освітній процес університету, оскільки університетом самостійно не можуть бути забезпечені такі освітні послуги, як проведення практики студентів, стажування педагогічних та науково-педагогічних працівників, послуги, пов`язані з практикою та стажуванням, інформаційно-консультаційні послуги.
		 
		5.          Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
		 
		5.1.          Судами встановлено, що 20.02.2012 між ТОВ НВФ "Мікрохім" та РВФДМУ по Луганській області, правонаступником якого є РВФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09 (з урахуванням договору від 26.03.2012 № 1 про внесення змін до договору оренди від 20.02.12 №003839/09, договору № 2 від 19.02.2015  про внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 003839/09, наказу Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Луганській області від 19.02.2015 № 33 "Про продовження терміну дії договору оренди державного майна № 003839/09", договору 15.12.2017 № 3 від про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09, договору від 29.11.2018 № 4 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09), за умовами якого відповідач передав, а позивач прийняв у строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення (каб. № 202, № 202 б) загальною площею 229,89 кв. м., розміщені за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Володимирська (до перейменування - Леніна), 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 10131001), що перебуває на балансі Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (балансоутримувач).
		 
		5.2.          Судами встановлено, що Актом приймання-передавання державного майна, що перебуває на балансі Інституту хімічних технологій Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля від 20.02.2012, підтверджується факт передачі позивачу орендованих приміщень. Вказаний акт погоджено з балансоутримувачем.
		 
		5.3.          Відповідно до пункту 2.1 договору майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.
		 
		5.4.          Пунктом 10.1 договору визначено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, договір діє з 20.02.2012 до 19.01.2015 включно.
		 
		5.5.          Судами встановлено, що на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області від 19.02.2015  № 33 "Про продовження терміну дії договору оренди державного майна від 29.02.2012                           № 00389/09" дію договору продовжено на 2 роки 11 місяців, до 19.12.217 включно.
		 
		5.6.          У подальшому договором від 15.12.2017 № 3 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.02.2012, № 003839/09 внесено зміни до пункту 10.1 Розділу 10 договору, та його викладено таким чином: строк дії договору продовжено строком на 2 роки 11 місяців, договір діє з 20.12.2017  до 20.11.2019 включно.
		 
		5.7.          Судами також встановлено, що листом від 01.11.2019 № 326-16/01 балансоутримувач повідомив позивача, що не має намірів використовувати майно для власних потреб, пов`язаних з освітньою діяльністю.
		 
		5.8.          Натомість РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях як орендодавець листом від 17.10.2019 № 06-13-02-00807 повідомив позивача, що мета використання об`єкту оренди не відповідає вимогам пункту 4 статті 80 Закону України "Про освіту", у зв`язку з чим договір не може бути продовжений, а об`єкт оренди підлягає поверненню за актом приймання-передачі державного майна з 21.11.2019.
		 
		5.9.          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, позивач, на виконання приписів частини другої статті 777 ЦК України, 06.11.2019 та 14.11.2019 направив на адресу відповідача  повідомлення № 2007 і № 2056 про намір продовжити дію договору на новий строк, до якого також було додано документи на підтвердження факту співпрацювання позивача із закладом вищої освіти з питань надання освітніх послуг, які не може забезпечити сам заклад вищої освіти.
		 
		5.10.          Листом від 20.11.2019 № 06-13-02-01088 відповідач відмовив позивачу в продовженні договору оренди на новий строк, мотивуючи це тим, що мета використання майна, переданого в оренду за договором №003839/09, вимогам статті 80 Закону України «Про освіту» не відповідає, у зв`язку з чим строк дії договору не може бути продовжений, а договір буде припинено по закінченні терміну, на який він був укладений, а саме: з 21.11.2019.
		 
		5.11.          Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом про зобов`язання відповідача продовжити строком на 2 роки 11 місяців з 21.11.2019 по 21.10.2022 включно дію договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 20.12.2012 № 00389/09 (далі - договір                           № 00389/09), шляхом укладання договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна.
		 
		5.12.          Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що мета використання індивідуально визначеного майна - нежитлових вбудованих приміщень (каб. №202, № 202б) загальною площею 229,89 кв. м, розміщеного за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв. № 101310011), переданого в оренду за договором № 003839/09, відповідає вимогам пункту 4 статті 80 Закону України «Про освіту».
		 
		5.13.          Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та додатково вказав на те, що уповноважений орган надав дозвіл [лист (дозвіл) Міністерства освіти і науки України] Регіональному відділенню Фонду Державного майна України передати в оренду зазначені приміщення навчального закладу - Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за умови урахування особливостей діяльності орендаря, щоб не завадити умовам безпечної роботи закладу; разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що діяльність ТОВ НВФ "Мікрохім"  порушує умови безпечної роботи закладу.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА
		 
		6.          Цивільний кодекс України (ЦК)
		 
		6.1. Частина перша статті 631 
		Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		 
		6.2. Частина перша статті 763
		Договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		 
		7.          Господарський кодекс України (ГК)
		 
		7.1.          Частина четверта статті 284
		Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		8.          Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 N 2269-XII (чинного та в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин)
		 
		8.1.          Стаття 5 Закону  
		Орендодавцями є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам; 
		органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; 
		державне підприємство із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами - щодо нерухомого майна та іншого окремого індивідуально визначеного майна цього підприємства, що передається дипломатичним представництвам та консульським установам іноземних держав, представництвам міжнародних міжурядових організацій в Україні;
		підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.
		 
		8.2.          Частини перша, друга статті 17 
		Термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Термін договору оренди не може бути меншим, ніж п`ять років, якщо орендар не пропонує менший термін. 
		У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		9.          Господарський процесуальний кодекс України (ГПК) 
		 
		9.1.          Частина дев`ята статті 238 
		у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.
		 
		9.2.          Частина перша статті 300
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		9.3.          Частина друга статті 300 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		9.4.          Пункт 2 статті 308 
		суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		9.4.          Пункт перший частини третьої статті 310
		Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		10.          Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій
		 
		10.1.          Касаційний господарський суд переглядає оскаржені судові рішення відповідно до положень статті 300 ГПК України. 
		 
		10.2.          Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що попередні судові інстанції, задовольняючи позов, виходили, зокрема, з того, що  мета використання індивідуально визначеного майна - нежитлових вбудованих приміщень (каб. № 202, № 202б) загальною площею 229,89 кв. м, розміщеного за адресою: Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Володимирська, 33, на другому поверсі чотириповерхової будівлі навчального корпусу У-2 (інв.                № 101310011), переданого в оренду за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003839/09 від 20.02.2012, що перебуває на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, відповідає вимогам пункту 4 статті 80 Закону України «Про освіту» та наявна згода Міністерства освіти і науки України на продовження дії цього правочину.
		 
		10.3.          Суд не може погодитись з наведеними висновками з огляду на таке.
		 
		10.4.          За приписами статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями є, зокрема, органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
		 
		10.5.          Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.
		 
		10.6.          Частиною першою статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
		 
		10.7.          Згідно з частиною першою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.
		 
		10.8.          Частиною четвертою статті 284 ГК України визначено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		10.9.          Отже, стаття 284 ГК України, по суті, передбачає поновлення договору найму на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.
		 
		10.10.          Окрім цього, частиною другою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
		 
		10.11.          Таким чином, для продовження дії договору оренди на підставі частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар продовжує користування орендованим майном; відсутнє письмове повідомлення однієї зі сторін договору, у встановлений строк, про припинення або зміну умов договору.
		 
		10.12.          Отже, закон визначає можливість продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах без проведення конкурсу. При цьому, для такого автоматичного продовження договору оренди державного та комунального майна передбачена особливість - відсутність заяви (повідомлення) однієї із сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.
		 
		10.13.          Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що істотне значення у даному випадку має факт направлення такого повідомлення в межах місячного строку після закінчення терміну дії договору, а також зміст самого повідомлення, оскільки воно обов`язково повинно бути спрямоване на припинення або зміну умов договору оренди як, відповідно, форма вираження волевиявлення орендодавця.
		 
		10.14.          Зазначена правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 905/713/16.
		 
		10.15.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом від 20.11.2019 № 06-13-02-01088 відповідач відмовив позивачу в продовженні договору оренди на новий строк.
		 
		10.16.          У даному випадку органом, уповноваженим управляти майном, переданим за договором оренди, є Міністерство освіти і наукки України, в той час як РГ ФДМ України виступає орендодавцем майна.
		 
		10.17.          Враховуючи викладене вище, для автоматичної пролонгації укладеного між сторонами у справі договору оренди на той самий строк та на тих самих умовах необхідна була наявність погодження Міністерства освіти і науки України на продовження дії договору та відсутність заяви відповідача як сторони договору про відмову у такому продовженні.
		 
		10.18.          Як встановлено судами, орендодавець 20.11.2019 листом  № 06-13-02-01088 відмовив позивачу в продовженні договору оренди на новий строк та висловив заперечення стосовно продовження дії договору; з огляду на встановлені судами обох інстанцій обставини, зазначені дії були вчинені в межах одного місяця з дня закінчення дії договору (діяв до 21.11.2019 включно).
		 
		10.19.          При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що Міністерством освіти і науки України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування і реалізації державної політику у сферах освіти і науки, 12.02.2020 надано дозвіл на продовження терміну дії договору державного нерухомого майна № 003839/09, що знаходиться на балансі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, терміном до 3-х років за умови врахування істотних умов договору оренди та забезпечення дотримання санітарно-гігієничних та протипожежних норм.
		 
		10.20.          Разом з тим, апеляційний суд, встановивши факт наявності згоди уповноваженого органу [лист (дозвіл) Міністерства освіти і науки України від 12.02.2020] на передачу в оренду зазначених приміщень, на порушення вимог статті 86 ГПК України не дослідив обставин щодо надання такої згоди у межах місячного строку після закінчення терміну його дії, що призвело до передчасних висновків про задоволення позовних вимог.
		 
		10.21.          Колегія суддів також враховує, що з 19.01.2019 набрала чинності нова редакція частини четвертої статті 80 Закону України   "Про освіту", згідно з якою об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомим майном відповідно до законодавства.
		 
		10.22.          Верховний Суд зазначає, що наданні оцінки обставинам щодо підтвердження фактів здійснення позивачем як орендодавцем дій із забезпечення освітнього процесу поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишились обставини щодо відсутності у договорі оренди умов та положень про взаємовідносини сторін цього договору з питань навчально-виховного процесу та надання освітніх послуг. Натомість пунктом 2.1 договору визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення офісних приміщень.
		 
		10.23.          Окрім того, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача  продовжити дію укладеного договору шляхом укладення договору про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, суди не враховали, що обраний позивачем спосіб захисту має бути направлений на  припинення оспорювання або порушення суб`єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення, відповідати матеріально-правовим способам захисту права.
		 
		10.24.          Поряд з цим, судами попередніх інстанцій не досліджено змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, та не перевірено, чи призведе до поновлення порушеного права заявлена вимога про встановлення судом правовідносин шляхом зобов`язання особи укласти договір у контексті наявності/відсутності механізму виконання такого рішення.
		 
		10.25.          Також згідно з вимогами частини дев`ятої статті 238 ГПК  України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт договору.
		 
		10.26.          Тобто, вирішуючи спори даної категорії, у свої рішеннях господарські суди повинні зазначати: зокрема, у рішенні про спонукання укласти договір, - умови, на яких сторони зобов`язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проєкт такого договору.
		 
		10.27.          При цьому посилання на поданий позивачем проєкт договору не спростовує необхідності в позовній заяві та в резолютивній частині судового рішення в обов`язковому порядку вказувати позовні вимоги та рішення суду з кожної спірної умови договору або умови всього договору, якщо інша сторона взагалі відмовляється від укладення відповідного договору.
		 
		10.28.          Проте позивач, всупереч вищевказаним положенням частини дев`ятої статті 238 ГПК України, звернувся, а суди попередніх інстанцій задовольнили позов про зобов`язання відповідача  продовжити дію укладеного договору шляхом укладення договору про внесення змін до договору, шляхом укладання додаткових угод в редакції, наданій позивачем, без викладення в позовній заяві та у резолютивній частині судового рішення змісту цих додаткових угод на підтвердження умов їх укладення.
		 
		10.29.          Оскільки судами попередніх інстанцій при прийнятті рішення та постанови не було враховано вказаного, а також правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 908/2273/17 від 03.09.2019 у справі № 920/960/18, від 03.03.2016 у справі №910/22239/15, від 06.12.2016 у справі №910/9311/16 та постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у  справі №905/713/16, від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 та від 30.01.2018 у справі № 905/1266/17, правовідносини в яких є подібними з правовідносинами, встановленими у справі № 922/3851/19, то Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги РВФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях, поданої з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
		 
		10.30.          Відповідно до частин першої, другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		10.31.          Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з`ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, а тому судова колегія дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення і постанови з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		11.          Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		11.1.          Відповідно до  пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		 
		11.2.          З огляду на викладене у цій постанові прийняті у справі рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга РВ ФДМУ по Харківській, Донецькій та Луганській областях підлягає частковому задоволенню.
		 
		11.3.          Під час нового розгляду справи господарським судам слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та відповідно до чинного законодавства вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.
		 
		12.          Судові витрати
		 
		Оскільки справа направляється на новий розгляд, то за результатами такого розгляду необхідно здійснити розподіл судових витрат зі справи, у тому числі пов`язаних з переглядом справи в суді касаційної інстанції.
		 
		Касаційний господарський суд, керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.          Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській, Донецькій та Луганській областях задовольнити частково.
		 
		2.          Рішення Господарського суду Харківської області від 26.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у справі    № 922/3851/19 скасувати.
		 
		3.          Справу № 922/3851/19 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		 
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                        І. Бенедисюк
		 
		Суддя                                                                                                        І. Булгакова
		 
		Суддя                                                                                                        В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...