Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/6128/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; внутрішньо переміщених осіб.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 23.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.08.2020.
Дата набрання законної сили: 19.08.2020
Номер судового провадження: 852/5568/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		19 серпня 2020 року м. Дніпросправа № 280/6128/19
		Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в адміністративній справі № 280/6128/19 (головуючий суддя І-ї інстанції Бойченко Ю.П.) за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач 10.12.2019 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Державної казначейської служби України, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за серпень-листопад 2018 року;
		- зобов`язати ГУ ПФУ в Запорізькій області нарахувати та виплатити їй компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за серпень-листопад 2018 року за період з 01.08.2018 року по день фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;
		- стягнути з Державної казначейської служби України на її користь відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку грошову суму у розмірі 5000,00 грн.;
		- стягнути з Державної казначейської служби України на її користь витрати на правову допомогу у розмірі 4400,00 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку.
		В обгрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09.01.2019 у справі №280/5175/18 органом Пенсійного фонду нараховано їй пенсію за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року, однак фактично пенсію не виплачено. Позивач, із посиланням на норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, вказує, що має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за серпень-листопад 2018 року. 
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року позовну заяву задоволено частково.
		Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року.
		Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за період з серпня 2018 року по листопад 2018 року, починаючи з 01.08.2018 року по день фактичної виплати заборгованості, яка визначається відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строку їх виплати», «Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 1500 грн. присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
		 
		Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди та у частині відмови у стягненні судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у розмірі 2900 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн. та стягненні на користь позивача судових витрат у розмірі 2900 грн..
		Відповідач - ГУПФУ в Запорізькій області, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити позивачу в задоволенні вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження.
		Суд вважає, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції можливо здійснювати без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження), справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
		Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. 
		Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 05.10.2016 року №2301004935 (а.с.11).
		Відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» позивач, як отримувач пенсії по інвалідності, перебувала на пенсійному обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м.Запоріжжя, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
		Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №280/5175/18, яке набрало законної сили 25.03.2019 року, визнано протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України м.Запоріжжя щодо невиплати з 01.08.2018 року ОСОБА_1 пенсії по інвалідності та зобов`язано пенсійний орган нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року (а.с.12-15). 
		В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 09 січня 2019 року у справі №280/5175/18 пенсійним органом проведено нарахування пенсії позивача у розмірі 5921,54 грн. за період з 01.08.2018 року по 30.11.2018 року, що підтверджується рішенням про перерахунок пенсії від 10.04.2019 року №923010162479 та протоколом індивідуального перерахунку від 19.04.2019 року.
		Водночас, нараховану суму фактично позивачу не виплачено.
		Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.10.2019 у справі №280/5175/18 замінено сторону виконавчого провадження №59209180 з виконання виконавчого листа Запорізького окружного адміністративного суду, виданого 17.05.2019 у справі №280/5175/18, а саме боржника - Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (а.с.18).
		Позивач звернулась до відповідача із запитом від 15.11.2019 року, в якому серед іншого, просила провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії по інвалідності за серпень-листопад 2018 року (а.с.21).
		Головне управління ПФУ в Запорізькій області (Олександрівського відділу обслуговування громадян м.Запоріжжя) листом від 25.11.2019 року№576/02.6 повідомило позивача, що нарахована сума пенсії виплачуватиметься позивачу на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Також, оскільки сума заборгованості за судовим рішенням нарахована, але не виплачена, сума компенсації може бути розрахована після виплати суми заборгованості (а.с.23-24).
		Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, ОСОБА_1 оскаржила таку бездіяльність до суду.
		Як зазначалося вище, позовні вимоги задоволені судом частково, проте відмовлено у задоволенні позовної вимоги про стягнення з Державної казначейської служби України на користь позивача відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку грошову суму у розмірі 5000,00 грн.
		Рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем лише в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди та відмови у стягненні частини витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги.
		Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що бездіяльністю ГУ ПФУ в Запорізькій області щодо не нарахування та невиплати їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії, заподіяно моральну шкоду. Сам по собі факт бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
		Також, відмовляючи в стягненні на користь позивача витрат на правову допомогу у сумі 4400,00 грн., суд першої інстанції виходив із того, що понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4400,00 грн. є неспівмірним із складністю даної справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.. 
		Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
		Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог сторонами не оскаржується, під час апеляційного розгляду справи колегією не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення суду не переглядається.
		 
		Стосовно позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди, завданої внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання цієї суми з єдиного казначейського рахунку грошову суму у розмірі 5000,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
		Згідно із цією статтею моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
		В апеляційній скарзі позивач зазначає, що протиправні дії відповідача принизили її гідність та людську особистість, призвело до розпачу, завдало душевних страждань, викликало напруження, розчарування та незручності. Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
		Також позивач зазначає, що тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумності, несправедливості) її розміру, визначеного позивачем, покладено на відповідача-суб`єкта владних повноважень.
		Позивачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не наведено обставин в чому саме полягає приниження її гідності та особистості, розчарування та незручності, та не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, та в матеріалах справи такі докази відсутні.
		Також позивачем не надано обґрунтувань наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю пенсійного органу та заподіяною їй шкодою, а також з яких міркувань вона виходить, визначаючи розмір моральної шкоди. 
		Також суд зазначає, що сам по собі факт бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії не свідчить про завдання позивачу моральної шкоди.
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди.
		 
		Стосовно вимог позивача про стягнення на його користь витрат на правову допомогу у розмірі 4400,00 грн., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до частини 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		З метою підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу представником позивача адвокатом Шокуровим Д.Г. надано 
		- ордер від 15.11.2019 року серії ДН №034863; 
		- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 11.07.2005 №1858;
		- договір про надання правової допомоги адвоката від 30.10.2019 року; 
		- акт приймання передачі наданої правової (правничої) допомоги від 09.12.2019 року (400,00 грн. - складання адвокатського запиту; 2800,00 грн. - складання позовної заяви);
		- квитанцію від 09.12.2019 року №0528339209 на суму 3200,00 грн., призначення платежу - поповнення картрахунку готівкою, сплата адвокатських послуг (гонорару) за договором про надання правової допомоги адвоката від 30.10.2019 року;
		- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 28.01.2020 року, в якому додатково зазначено про підготовку відповіді на відзив, яку оцінено у 1200,00 грн.; 
		- додаткову угоду від 22.01.2020 №2; 
		- акт приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги від 28.01.2020 року (1200,00 грн. - складання відповіді на відзив); 
		- квитанцію від 28.01.2020 №9039153509 на суму 1200,00 грн., призначення платежу - поповнення картрахунку готівкою, сплата адвокатських послуг (гонорару) за договором про надання правової допомоги адвоката від 30.10.2019 року та додатковою угодою від 22.01.2020 року №2. (а.с.26-33).
		Колегія суддів звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. 
		Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
		Звідси, враховуючи предмет спору, а також те, що дана справа є справою незначної складності, суд апеляційної інстанції вважає, що понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4400,00 грн. є неспівмірним із складністю даної справи, а отже суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що співмірним та об`єктивним є стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн..
		Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.
		Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Крім того, 22.06.2020 року до апеляційного суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, в якій позивач просила стягнути з відповідачів понесені витрати на оплату адвокатських послуг в зв`язку з необхідністю подання апеляційної скарги в розмірі 1000 грн..
		Згідно із частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Колегія суддів звертає увагу, що за результатами апеляційного провадження рішення суду першої інстанції в даній справі залишено без змін, а тому, з урахуванням норм частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат зміні не підлягає.
		Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке.
		Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.
		За приписами пункту 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
		Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в адміністративній справі № 280/6128/19 залишити без задоволення.
		Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року в адміністративній справі № 280/6128/19 залишити без змін. 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 4, пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		 
		 
		 
		Головуючий - суддяІ.В. Юрко 
		 
		 суддяС.В. Чабаненко 
		 
		 суддяС.Ю. Чумак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...