Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16296/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 21.08.2020. Зареєстровано: 23.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.08.2020.

Номер судового провадження: 2/635/1149/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		13.08.20
		 
		Справа № 640/16296/19
		Провадження № 2/635/3204/2020
		З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		13 серпня 2020 року                                                 смт. Покотилівка 
		Харківський районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді                                - Назаренко О.В.,
		за участю секретаря судового засідання        - Літінської Г.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, 
		ВСТАНОВИВ:
		       позивач ОСОБА_1 через свого представника керуючого партнера Адвокатського об`єднання «Формула захисту» Котляр Андрія Олексійовича, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, в якому просить: 
		визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації позивача інформацію, що була поширена відповідачами в мережі Інтернет, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua у статті під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ", а також поширена автором цієї статті ОСОБА_3 у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 яка серед іншого містить такі неправдиві твердження: "... Это человек, который сделал при регионалах карьеру в пограничной службе на контрабанде. Друг и подельник ОСОБА_5 младшего, под чьим патронатом получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Подозревался в сотрудничестве с российскими спецслужбами. После обвинений в сотрудничестве со спецслужбами РФ, Слюсаревушел в бизнес... "; 
		зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протязі десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили, за власні кошти, здійснити спростування недостовірної інформації шляхом опублікування на інформаційному порталі site.ua повідомлення, наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua була опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". Автором статті є ОСОБА_3 . У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Ця стаття серед іншого містить твердження про здійснення контрабанди під час зайняття посад у Державній прикордонній службі України, твердження про його злочинні зв`язки з сином колишнього генерального прокурора ОСОБА_5 , призначення його з порушенням встановленого законодавством порядку на посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України з присвоєнням звання генерал майора, твердження про підозру у співробітництві зі російськими спецслужбами та звільнення з державної прикордонної служби після звинувачень у співробітництві зі спецслужбами Російської Федерації. Вказана інформація не відповідає дійсності. Редакція Інтернет видання не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .";
		зобов`язати ОСОБА_3 на протязі десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили, за власні кошти, здійснити спростування недостовірної інформації шляхом опублікування у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці повідомлення, наступного змісту:
		" ІНФОРМАЦІЯ_1 на моїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" був опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Ця стаття серед іншого містить твердження про його звинувачення у здійсненні контрабанди під час зайняття посад у Державній прикордонній службі України, твердження про його злочинні зв`язки з сином колишнього генерального прокурора ОСОБА_5 , призначення його з порушенням установленого законодавством порядку на посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України з присвоєнням звання генерал майора, твердження про підозру у співробітництві з російськими спецслужбами та звільнення з державної прикордонної служби після звинувачень у співробітництві зі спецслужбами Російської Федерації. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .";
		стягнути на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку суму завданої моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 гривень.
		       В обґрунтування позову зазначив наступне:
		        ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua, власником якого є відповідач 1, була опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". Автором статті є відповідач 2.
		       Цього ж дня, 06 липня 2019 року така ж сама стаття була опублікована відповідачем 2 у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		       За переконанням позивача вказана стаття містила неправдиву інформацію негативного характеру стосовно особистості позивача, була подана в стверджувальній формі, чітко та однозначно, стосувалася його особистості та конкретних подій та фактів, однак не відповідала дійсності та порушила право позивача на повагу до гідності, честі, його ділової репутації, у зв`язку з чим підлягає спростуванню у спосіб, в який вона була поширена серед невизначеного кола осіб.
		       У зв`язку з порушенням особистих немайнових прав позивача, останній вимагав стягнути з відповідачів у солідарному порядку суму завданої йому моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 грн. зважаючи на ступінь вини відповідачів, їх поведінку та глибину душевних страждань і переживань позивача, завданих у результаті безпідставного поширення відповідачами недостовірної інформації, яка до того ж, негативно вплинула на формування думки громади стосовно особистості позивача, його професійних якостей, принципів поведінки в суспільстві, особистих поглядів і переконань.
		       Зазначена цивільна справа надійшла з Київського районного суду м. Харкова згідно ухвали суду від 04 вересня 2019 року.
		       Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 03 жовтня 20198 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації прийнято до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі за правилами загального позовного провадження. Призначено дату проведення підготовчого судового засідання. 
		       Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 01 червня 2020 року представнику відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з робочим місцем адвоката відмовлено.        
		       На підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 15 червня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації до судового розгляду.
		       13 серпня 2020 року позивач і його представник у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином. Представник позивача - адвокат Котляр А.О. через канцелярію суду подав клопотання, в якому просив суд розглянути справу за відсутності позивача та його представника, проти заочного рішення не заперечував, наполягав на задоволенні позовних вимог.
		       Відповідач  ОСОБА_2  та відповідач  ОСОБА_3 , а також представник відповідача  ОСОБА_3  - адвокат Тарасенко А.В., у судові засідання неодноразово не з`являлися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.
		       Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
		Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.
		Враховуючи неодноразову неявку належним чином повідомлених про дату, час та місце судового засідання відповідачів в судове засідання, які не повідомили про причини неявки та не подали відзив, відповідно до ст. 280 ЦПК України суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
		Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Суд, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши надані докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.        
		       Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		       Разом з цим, згідно ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		       Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		       За положеннями ст. 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканість своєї ділової репутації, а також право на звернення до суду з позовом про захист її гідності, честі та ділової репутації.
		       Ураховуючи викладене та беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.
		       Водночас, згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією слід розуміти будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		       Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		       Судом встановлено, що   ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua, власником якого є відповідач 1, була опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". Автором статті є відповідач 2.
		       Цього ж дня, ІНФОРМАЦІЯ_1 така ж сама стаття була опублікована відповідачем 2 у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		       Вказана стаття, серед іншого, містила наступну інформацію стосовно особистості позивача: 
		"... ОСОБА_1 ... Это человек, который сделал при регионалах карьеру в пограничной службе на контрабанде. Друг и подельник ОСОБА_5 младшего, под чьим патронатом получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Подозревался в сотрудничестве с российскими спецслужбами. После обвинений в сотрудничестве со спецслужбами РФ, Слюсарев ушел в бизнес...".
		       Роздруківка даної статті була додана позивачем до позову та наявна за посиланням: 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 
		       Дослівний зміст цієї статті наступний (наводиться мовою оригіналу):
		"В ВР опять идет подання от ОП Зеленского на нового министра обороны. ОСОБА_8 видит на этом посту ОСОБА_11 - главу ОДА Харьковской области. Это благодарочка главе БПП Харьковской области и главе АП ОСОБА_9 за предательство ОСОБА_10 перед президентскими выборами. Сама ОСОБА_11 , которая стала в СМИ луДшим губернатором благодаря придуманным под нее (с подачи ОСОБА_9) рейтингам из которых "случайно" выбросили все пункты, которые она провалила на Слобожанщине. Она же, единственная из назначенных ОСОБА_10 глав ОДА, которая заявила в разгар предвыборной кампании о своей аполитичности.
		Самые известные достижения ОСОБА_11 за последние пару лет, это воспитание под ОСОБА_9 бизнесменов и чиновников. Их тупо кошмарили уголовными делами, заставляя делать то, что нужно ОСОБА_9 . Перед самым выборами, Райнин наконец то обложил все рынки области данью, которую собирал через своего кума, которого назначил смотрящим по областной санстанции, а потом, через назначенного доверенного человека в санстанцию. И вот теперь полностью подконтрольная ОСОБА_9 ОСОБА_11 пойдет улуДшать МО. Ну, там закупки разные, вооружение, техника. Обмотается опять ленточками патриотичными, возьмет себе пару советников из волонтеров холуев и будет с ОСОБА_13 пилить бюджет, майно и землю. Благо за 5 лет много чего у МО появилось.
		А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 
		ОСОБА_1 - это одно из главных лиц в команде ЗЕ харьковской области. Это человек, который сделал при регионалах карьеру в пограничной службе на контрабанде. Друг и подельник ОСОБА_5 младшего, под чьим патронатом получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Подозревался в сотрудничестве с российскими спецслужбами. После обвинений в сотрудничестве со спецслужбами РФ, Слюсарев ушел в бизнес.
		И вот, спустя 4,5 года, всплыл в качестве нового лица в команде ОСОБА_14 по Харькову и области. Сейчас, по слухам, этот человек в больших ролях и его кандидатуру рассматривают на место главы ОДА.
		Эти ребята слегка отличаются от ОСОБА_9. И руки у них не связаны условностями, как после революции 2014. Эти будут грабить и отжимать. А может оно и к лучшему. Быстрее начнут, - быстрее быдло взбунтуется.».
		       На підтвердження поширення спірної інформації позивач надав експертні висновки за результатами проведеної фіксації та дослідження змісту веб-сторінок у мережі інтернет від 18.02.2020 року № 34/2020-ЕВ та від 18.02.2020 року № 36/2020-ЕВ, які виконані Дочірнім підприємством "Центр компетенції адресного простору мережі інтернет" Консорціуму "Український центр підтримки номерів і адрес", який на підставі свідоцтва про акредитацію, виданого Об`єднанням Підприємств "Український мережевий інформаційний центр" наділений повноваженнями у здійсненні ним функцій з проведення фіксації та дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет з видачею експертних висновків, а також видачі довідок з відомостями про власників веб-сайтів/реєстрантів доменних імен або інформацією про їх встановлення відповідно до Договору про акредитацію від 08 травня 2019 року.
		       Водночас, судовим розглядом справи встановлено, що автор публікації (відповідач 2) є відомим блогером і волонтером, і має 67 329 підписників у соціальній мережі Фейсбук, при тому, що вказана стаття привернула увагу більше 1,7 тисяч його підписників, що підтверджується відмітками про її сподобання та подальше поширення в соціальній мережі.
		       Так само в соціальній мережі Фейсбук відповідач 2 веде ще одну сторінку за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5  яку використовує для публікацій вже як політичний діяч і кількість його підписників на цій сторінці складає 3 127 осіб.
		       Одночасно відповідач 2 веде телеграм канал за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 . Кількість його підписників у телеграм каналі складає 5 732 осіб, які слідкують за поширенням відповідачем 2 інформації, що може становити суспільний інтерес.
		       Щодо відповідача 1, то його сайт має власну блог платформу для топ-користувачів українського сегменту соціальної мережі Фейсбук, де 45 683 підписників стежать за відповідними публікаціями, а також у соціальній мережі Твіттер, де кількість підписників цієї сторінки складає 2 270 стежувачів.
		       Отже, суд приходить до висновку, що спірна інформація були поширена відповідачами в мережі Інтернет серед невизначеного кола осіб і могла стати предметом широкого обговорення, а тому мала вплив на формування думки громади.
		       Відповідно до положень п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		       Згідно п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» спростування має здійснюватися у такий самий спосіб, у який поширювалася недостовірна інформація. У разі, якщо спростування недостовірної інформації неможливо чи недоцільно здійснити у такий же спосіб, у який вона була поширена, то воно повинно проводитись у спосіб, наближений (адекватний) до способу поширення, з урахуванням максимальної ефективності спростування та за умови, що таке спростування охопить максимальну кількість осіб, що сприйняли попередньо поширену інформацію.
		       Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		       Пунктом 19 вказаної постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		       Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		       Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		       Суду слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна. Що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).
		       Однак, суд вважає, що наведена у статтях інформація стосується певної фактичної поведінки позивача, носить стверджувальний характер, не містить жодних посилань чи обмовок щодо припущень, власного тлумачення або викладення інформації через власні погляди відповідача 2, автором не вживалися мовно-стилістичні засоби про ймовірність або припущення інформації.
		       Будь-яких належних та допустимих доказів, що інформація, поширена в Інтернет мережі є вираженням суб`єктивної думки і поглядів, відповідачами не надано.
		       Отже, підстав стверджувати, що поширена відповідачами інформація щодо фактів та поведінки (дій) позивача є оціночними судженнями, у суду немає.
		       Між тим, у ч.2 ст.302 ЦК передбачений обов`язок особи, яка поширює інформацію, переконатися в її достовірності.
		       Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати про існування презумпції неправдивості відомостей, які завдають шкоди честі, гідності та діловій репутації, а тому обов`язок доведення правдивості такої інформації покладається на особу, яка таку інформацію поширила.
		       Відповідачами не надано будь-яких належних і допустимих доказів достовірності поширеної інформації.
		       Водночас, позивачем заперечується достовірність поширеної відповідачами інформації.
		       Зокрема, позивач зазначає, що в опублікованій статті відповідачами було поширено неправдиву інформацію відверто негативного змісту відносно його особистості, а саме: "... ОСОБА_1 ... Это человек, который сделал при регионалах карьеру в пограничной службе на контрабанде. Друг и подельник ОСОБА_5 младшего, под чьим патронатом получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Подозревался в сотрудничестве с российскими спецслужбами. После обвинений в сотрудничестве со спецслужбами РФ, Слюсарев ушел в бизнес...".
		       Однак, позивач не займався контрабандою, під якою за національним законодавством розуміється незаконне переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів, а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації. За кримінальним законом контрабанда кваліфікується як злочин, який порушує суспільні відносини, що виникають з приводу переміщення предметів через митний кордон в порушення встановлених законодавством умов та порядку переміщення та внесення до бюджету митних платежів, за скоєння якого передбачена кримінальна відповідальність. Якщо такий злочин вчинений службовою особою з використанням нею свого службового становища, то окрім основного покарання передбачена ще й конфіскація майна.
		       Отже, спірна інформація в цій частині містить певні фактичні дані про вчинення позивачем протиправних дій за скоєння яких передбачений певний вид юридичної відповідальності, що може бути перевірено на предмет їх відповідності дійсності, однак заперечується позивачем і не було доведено відповідачами по справі.
		       Щодо висловів відповідача 2 стосовно позивача мовою жаргону "подельник Пшонки младшего" у системному зв`язку з висловленими звинуваченнями у вчиненні кримінально-караних діянь, то суд вважає, що фактично відповідач 2 вказує на позивача, як такого, хто підозрюється або звинувачується в одній тій самій кримінальній справі, що і особа, на яку здійснює посилання. Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивача підозрювали або звинувачували у вчиненні кримінального правопорушення.
		       В контексті словосполучення " ОСОБА_1 під патронатом ОСОБА_5 младшего получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ" суд вважає, що відповідач 2 тим самим звинуватив позивача в порушенні встановленого в державі порядку отримання генеральського звання та призначення на посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України, що вказує на протиправний хараткер дій позивача, а тому повинно бути підтверджено належними та допустимими доказами.
		       Так, відповідно до п. 55 Положення проходження громадянами України військової служби в державній прикордонній службі України, затвердженого Наказом Президента України від 29.12.2009 року № 1115/2009 - військові звання вищого офіцерського складу присвоюються військовослужбовцям Президентом України за поданням Голови державної прикордонної служби України. Порядок внесення подання про присвоєння вищих військових звань визначається Президентом України.
		Відповідно до п. 10 Положення про управління внутрішньої безпеки Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації ДПСУ від 22.06.2011 № 517, Управління очолює начальник управління внутрішньої безпеки, який призначається і звільняється з посади Головою Державної прикордонної служби України в установленому порядку. Начальник управління повинен мати повну вищу освіту, досвід роботи на керівних посадах оперативно-розшукових підрозділів. Він підпорядковується безпосередньо директору Департаменту персоналу, а з питань оперативно-розшукової діяльності Голові Державної прикордонної служби України. Начальник управління є прямим начальником особового складу та здійснює безпосереднє керівництво окремими відділами внутрішньої безпеки по Адміністрації та органах центрального підпорядкування, окремим відділом внутрішніх розслідувань, окремим відділом власної безпеки та окремим оперативно-технічним відділом Держприкордонслужби.
		Отже, наведена інформація також може бути перевірена на предмет її відповідності дійсності.
		Разом з тим, позивачем надана архівна довідка № 1417/15/с-484 від 09.08.2019 року та копії документів з особової справи ОСОБА_1 , згідно відомостей яких: за весь час службової діяльності ОСОБА_1 , до нього не було застосовано жодного стягнення, як не було притягнуто і до будь-якого виду юридичної відповідальності; позивач був нагороджений: медаллю «За бездоганну службу в Прикордонних військах України» III ступеня - за значні особисті заслуги в захисті державного суверенітету, територіальної цілісності зміцненні обороноздатності і безпеки України, мужність, високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов`язку ( наказ ДКК від 08.05.2003рік № 278); медаллю «За військову службу України» - за вагомий особистий внесок у справу охорони державного кордону України, високий професіоналізм з нагоди Дня прикордонника ( указ Президента України від 27.05.03 року № 440/2003); медаллю «За бездоганну службу» III ступеня - за вагомий внесок у справу захисту інтересів держави на кордоні, зміцнення обороноздатності і безпеки України, особисту мужність і високий професіоналізм виявлені під час виконання військового обов`язку та з нагоди Дня Вітчизни (Указ Президента України від 22.02.10 року № 208/2010); медаллю «За бездоганну службу» II ступеня за вмілу організацію служби, патріотизм, мужність, самовідданість та високий професіоналізм виявлені під час виконання завдань з оборони державного кордону ( наказ Адміністрації ДПСУ від 25.12.09 року № 1029).
		За відсутності доказів протилежного, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність тверджень у порушенні порядку отримання позивачем генеральського звання та призначення на посаду начальника внутрішньої безпеки ДПСУ.
		       Щодо звинувачення позивача у співробітництві з російськими спецслужбами, слід зазначити, що такі твердження вказують на вчинення позивачем злочинів проти основ національної безпеки України, які є найбільш суспільно небезпечними посяганнями та у зв`язку з цим, у більшості випадків відносяться до тяжких або особливо тяжких злочинів, які засуджуються суспільством і наслідком їх скоєння є невідворотність покарання згідно закону.
		Однак, матеріали справи не містять доказів того, що позивача обвинувачували у співробітництві з російськими спецслужбами, а тому, зважаючи на надані позивачем докази, суд приходить до висновку, що службова діяльність позивача та отримані ним нагороди свідчать про належне виконання позивачем своїх службових обов`язків, його високопрофесійні якості та високоморальні принципи під час виконання своїх обов`язків у Державній прикордонній службі України на різних посадах та протягом тривалого часу.
		       Матеріали справи вказують на те, що позивач має загальний стаж роботи 25 років 08 місяців та 27 днів, із яких стаж роботи на державній службі складає 25 років 08 місяців 27 днів. 
		При цьому, позивач розпочав свою трудову діяльність у 1989 році курсантом Донецького вищого військового політичного училища. На протязі 11.1992 - 07.1994 був курсантом Харківського вищого військового училища Національної гвардії України. З 07.1994 по 07.2000 - старший контролер відділення прикордонного контролю «Вовчанськ» контрольно-пропускного пункту «Куп`янськ» 4 загону прикордонного контролю Прикордонних військ України. З 07.2000 по 07.2001 - Заступник начальника відділення прикордонного контролю «Вовчанськ» з виховної роботи 2 прикордонної комендатури 4 прикордонного загону Південно-Східного напряму Прикордонних військ України, а з 07.2001 по 08.2002 - Заступник начальника відділення прикордонного контролю «Гоптівка» 3 прикордонної комендатури 4 прикордонного загону Південно-Східного напряму Прикордонних військ України. З 08.2002 по 05.2006 - Начальник відділення прикордонного контролю «Гоптівка» 4 прикордонного загону Східного напряму Прикордонних військ України. У період з 05.2006 по 07.2006 знаходився у розпорядженні начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, а з 07.2006 по 09.2011 обіймав посаду Начальника відділу Державної прикордонної служби України «Дергачі» типу Б 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України. У період з 09.2011 по 04.2013 працював начальником Окремого відділу внутрішньої безпеки по Східному регіональному управлінню Державної прикордонної служби України, а з 04.2013 по 08.2014 - Начальником управління внутрішньої безпеки Департаменту персоналу Адміністрації Державної прикордонної служби України. На протязі 08.2014 - 04.2015 обіймав посаду Начальника управління внутрішньої та власної безпеки Адміністрації Державної прикордонної служби України, з якої був звільнений за власним бажанням.
		Отже, суд вважає, що вказані формулювання та наголоси, зроблені автором та поширені відповідачами в публікаціях, однозначно мають стверджувальний та негативний характер. Такі обставини повідомляються чітко, точно та фактично з боку відповідачів є констатацією факту, однак не відповідають дійсності.
		       Суд враховує й те, що недостовірна інформація щодо безпідставних звинувачень позивача в співробітництві з російськими спецслужбами була поширена відповідачами майже через п`ять років після того, як у лютому-березні 2014р. у результаті російської збройної агресії відбулась анексія АР Крим і м. Севастополя, внаслідок якої територія кримського півострова вважається тимчасово окупованою територією і така насильницька анексія Криму не визнається не лише Україною, але й Генеральною асамблеєю ООН, ПАРЄ, ПА ОБСЄ, засуджується світовим товариством.
		       Відповідачам достеменно відомо й те, що на сході України відбувається по факту війна, яка була розпочата російськими загонами, які вторглися у квітні 2014 року на територію українського Донбасу після захоплення Росією Криму , серії проросійських виступів в Україні і проголошенням "державних суверенітетів ДНР та ЛНР", яка стала продовженням російської збройної агресії проти України.
		       Наведені події підсилюють негативний контекст звинувачень позивача, оскільки фактично вказуюють на те, що позивач є людиною зрадником і посібником держави агресора, що за відсутності належних і допустимих доказів є неприпустимим.        
		       Згідно з частиною першою статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		       У статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.
		       Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		       Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
		       Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. А під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		       Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.
		       Водночас, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		       Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, і на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України).
		       Отже, з урахуванням встановлених обставин і наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що поширена відповідачами в мережі Інтернет недостовірна інформація стосовно особистості позивача, порушує його немайнові права, зокрема право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, а тому підлягає спрастуванню у спосіб, аналогічний тому, в який неправдива інформація була поширена.
		       Щодо позовних вимог про стягнення завданої моральної шкоди, суд виходить з наступного.
		       Відповідно до ст. 23 ЦК України позивач має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у приниження честі та гідності фізичної особи, а також її ділової репутації; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		       Також, згідно із п. 3 постанови пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації; порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: 1) характеру правопорушення; 2) глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; 3) ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; 4) інших обставин, які мають істотне значення.        
		       У рішенні Європейського суду з прав людини від 12.07.2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Суд зазначив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом. Це підтверджує висловлену раніше думку, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним та таким, що потребує копіткого дослідження в кожному окремому випадку.
		       У контексті обставин цієї справи, суд вважає, що рівень страждань і душевних переживань позивача в результаті поширення відповідачами недостовірної інформації відверто негативного змісту стосовно професійних (службових) якостей позивача, його поглядів і переконань щодо дотримання ним вимог законності та людських цінностей, є дуже серйозним і суттєвим, оскільки як уже зазначалося, позивач був виставлений в очах суспільства зрадником своєї держави, людиною, яка нехтує вимогами закону та правилами поведінки, легітимованими в цивілізованому суспільстві, що у взаємозв`язку з протиправною поведінкою відповідачів, відсутності жодного правового підгрунтя для поширення недостовірної інформації, вини відповідачів, які не були позбавлені перед поширенням інформації здійснити її перевірку на предмет правдивості, а також зважаючи на форму та спосіб, у який така інформація була поширена серед невизначеного кола осіб і ті обставини, що спірна інформація стала предметом широкого обговорення та безумовно вплинула на формування думки в суспільстві щодо особистості позивача, суд погоджується, що існують підстави для задоволення позову в частині стягнення завданої позивачу моральної шкоди.
		        Виходячи з глибини душевних страждань і переживань позивача в результаті приниження його гідності, честі та ділової репутації, яку позивач напрацьовував і демонстрував суспільству на протязі свого життя, з яких 25 років бездоганної ділової репутації на роботі в державній службі, розмір моральної шкоди у 25 000, 00 грн. є пропорційним, оскільки з одного боку не покладе на відповідачів індивідуального та надмірного тягаря, а з іншого задовольнить вимоги позивача, зважаючи на наслідки поширення відповідачем недостовірної інформації серед невизначеного кола осіб і формування негативної думки в суспільстві стосовно особистості позивача, порушення його законних прав і змушення його до захисту в судовому порядку.
		       На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-14, 77-81, 89, 209, 223, 235, 259 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		       позов ОСОБА_1 - задовольнити.
		       Визнати недостовірною та такою, що порушує право на повагу честі, гідності та ділової репутації позивача інформацію, що була поширена відповідачами в мережі Інтернет, зокрема ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua у статті під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ", а також поширена автором цієї статті ОСОБА_3 у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 яка серед іншого містить такі неправдиві твердження: "... Это человек, который сделал при регионалах карьеру в пограничной службе на контрабанде. Друг и подельник ОСОБА_5 младшего, под чьим патронатом получил генеральское звание и должность начальника внутренней безопасности ГПСУ. Подозревался в сотрудничестве с российскими спецслужбами. После обвинений в сотрудничестве со спецслужбами РФ, Слюсарев ушел в бизнес... ".
		Зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на протязі десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили, за власні кошти, здійснити спростування недостовірної інформації шляхом опублікування на інформаційному порталі site.ua повідомлення, наступного змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_1 на інформаційному порталі site.ua була опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". Автором статті є ОСОБА_3 . У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Ця стаття серед іншого містить твердження про здійснення контрабанди під час зайняття посад у Державній прикордонній службі України, твердження про його злочинні зв`язки з сином колишнього генерального прокурора ОСОБА_5 , призначення його з порушенням встановленого законодавством порядку на посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України з присвоєнням звання генерал майора, твердження про підозру у співробітництві зі російськими спецслужбами та звільнення з державної прикордонної служби після звинувачень у співробітництві зі спецслужбами Російської Федерації. Вказана інформація не відповідає дійсності. Редакція Інтернет видання не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .".
		Зобов`язати ОСОБА_3 на протязі десяти днів з моменту набрання рішенням законної сили, за власні кошти, здійснити спростування недостовірної інформації шляхом опублікування у соціальній мережі Фейсбук на його сторінці повідомлення, наступного змісту:
		" ІНФОРМАЦІЯ_1 на моїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук" був опублікована стаття під назвою " ОП видят министром обороны ОСОБА_11. А кандидатом на главу ХОДА рассматривают ОСОБА_1 ". У вказаній статті була поширена неправдива інформація стосовно ОСОБА_1 . Ця стаття серед іншого містить твердження про його звинувачення у здійсненні контрабанди під час зайняття посад у Державній прикордонній службі України, твердження про його злочинні зв`язки з сином колишнього генерального прокурора ОСОБА_5 , призначення його з порушенням установленого законодавством порядку на посаду начальника внутрішньої безпеки Державної прикордонної служби України з присвоєнням звання генерал майора, твердження про підозру у співробітництві з російськими спецслужбами та звільнення з державної прикордонної служби після звинувачень у співробітництві зі спецслужбами Російської Федерації. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1 .".
		Стягнути на користь позивача з відповідачів у солідарному порядку суму завданої моральної шкоди у розмірі 25 000, 00 гривень.
		       На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
		       Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана                  письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК         України.
		       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява         про         перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі         за                 результатами апеляційного розгляду справи.
		       До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної         системи,         апеляційні касаційні скарги подаються учасниками справи через Харківський         районний         суд         Харківської області або до Харківського апеляційного суду.
		       Відомості, що не проголошуються:
		позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ;
		представник позивача: керуючий партнер Адвокатського об`єднання «Формула захисту» Котляр Андрій Олексійович, м. Харків, вул. Клочківська, б. 111-а, БЦ «Тетріс», 14 поверх, 3 офіс; 
		відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП невідомий, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ;
		відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_3 ;
		представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Тарасенко А.В., РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 
		       Повний текст рішення складений 21 серпня 2020 року.
		 
		       Головуючий суддя                                                Назаренко О.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...