Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 211/6016/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 25.08.2020. Зареєстровано: 26.08.2020. Забезпечено надання загального доступу: 27.08.2020.
Дата набрання законної сили: 25.09.2020
Номер судового провадження: 2/211/115/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 211/6016/18
		Провадження № 2/211/115/20
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		іменем України
		 
		14 серпня 2020 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді Ткаченко В.В.,
		при секретарі Польчик Л.В.
		за участі позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: суддя Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Прасолов Володимир Миколайович, секретар Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Улятовська Мар`яна Олександрівна про захист честі та гідності, -
		ВСТАНОВИВ:
		Позивач   звернувся до суду з позовною заявою,  зазначивши, що  31.10.2018 року під час судового засідання відповідач розповсюджував неправдиву інформацію щодо судової влади України в особі її представників - судді та секретаря судового засідання, а саме хабарництво, сепаратизм, переходив на особистості.
		Публічно ображав судову владу України в особі її представників - судді та секретаря судового засідання, говорив на адресу судової влади неприємні слова, показував середній палець на правій руці, привів свого представника ряженого в чорта, на запитання судді, чи влаштовує вбрання його представника, відповідач відповів, що влаштовує. Це є доказом організації саме відповідача неповаги до держави України.
		Такі дії відповідача є приниженням його, як громадянина - патріота України, тому вважає що йому була завдана моральна шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн.
		З вказаних підстав вимагає зобов`язати відповідача протягом 3 робочих днів з моменту набрання чинності рішення суду по цій справі, в залі судового засідання № 1 Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу в його присутності, судді Прасолова В.М. та секретаря судового засідання Улятової М.О. в робочий день о 15 годині спростувати неправдиву інформацію щодо представників судової влади України і вибачитися перед ними. Просить стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000,00 грн. Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав покладаючись на обставини викладені у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. 
		 Відповідач ОСОБА_2 та його представники  ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 ,  ОСОБА_5 ,  ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7 ,  та  ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали вважаючи їх безпідставними, просили відмовити у задоволенні позову. 
		Треті особи в судове засідання не з`явилися, про слухання справи повідомлялися відповідно до ст. 128 ЦПК України.
		Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності. А в силу ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності і правах.
		Відповідно до ст. 32 Конституції України, кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		У відповідності до ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		Згідно із статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.
		Відповідно до статті 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань кореспондує обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
		Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Відповідно до статей 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		У відповідності до норм ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Згідно зі статтею 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або)моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
		Наведені у частині першій статті 277 та 280 ЦК України, способи захисту є самостійними способами правового захисту, закон не передбачає похідного характеру вимоги щодо відшкодування моральної шкоди та не обумовлює стягнення моральної шкоди вирішенням судом питання щодо спростування недостовірної інформації.
		Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з приниженням честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Згідно зі статтею 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
		Главою 22 Цивільного кодексу України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканість ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
		Відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Відповідно до ст. 23, 280 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її особистого немайнового права, зокрема, у разі приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» 27.02.2009 року № 1, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Так позивачем не конкретизовано які саме недостовірні відомості саме щодо нього розповсюджувались тим паче, що з позовної заяви вбачається, що відповідач публічно ображав судову владу України в особі її представників, а саме судді Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Прасолова В.М. та секретаря судового засідання Улятової М.О., які є третіми особами по даній справі, та на неодноразові виклики до суду не з`являлися, що свідчить про відсутність їх інтересу до відображеної у позовній заяві події. 
		Як вказав позивач, що під час судового засідання з розгляду іншої справи , відповідач говорив неправдиві слова на адресу судової влади та її представників, показував середній палець, при цьому його представник був одягнений у вбрання, яке він прийняв як образу судової влади та його приниження.
		Під час розгляду даної справи, в судовому засіданні було прослухано аудіо запис судового засідання, який суд не може прийняти як повний, об`єктивний та належний доказ дій відповідача з яких вбачається приниження саме позивача, оскільки з даного аудіо запису неможливо встановити всі події, про які вказує позивач. Свідки не допитувались, інших доказів в ході судового розгляду не здобуто.
		Отже суд відзначає, що позивач не надав жодного належного та допустимого доказу того, що внаслідок дій саме відповідача йому було заподіяно будь-яких моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
		       Також позивачем не доведено наявність як самого факту душевних, психічних чи фізичних страждань, їх обсягу, тривалості, тяжкості і тому подібне, так і не доведено наявність вини і причинного зв`язку між діями відповідача та завданою шкодою.
		Отже, позовна вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки відсутні підстави для застосування положень ст. 280 ЦК України.
		У відповідності до положень ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених кодексом.
		Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
		Як визначено в ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Відповідно до ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст. 81 ЦПК  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
		Таким чином, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог і з зазначених позивачем підстав, та виходячи з наданих доказів і встановлених на їх підставі конкретних обставин та правовідносин, враховуючи, що інформація на яку посилається в позові позивач не стосується саме його, оскільки стосувалася судді та секретаря судових засідань, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
		При цьому, суд відзначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		Відповідач просив компенсувати йому та його представникам судові витрати за відрив від звичайних занять згідно записів судового журналу з мінімального розміру заробітної плати. 
		Відповідно до ч. 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Відповідно частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
		3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Даний перелік є вичерпним, тому не має підстав для відшкодування відповідачу та його представникам витрат пов`язаних з відривом від звичайних занять. 
		Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 840,80 грн. необхідно компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 19, 76, 81, 82, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд-
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: суддя Саксаганського районного суду міста. Кривого Рогу Прасолов Володимир Миколайович, секретар Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Улятовська Мар`яна Олександрівна про захист честі та гідності  та заяву ОСОБА_2 про компенсацію судових витрат за відрив від звичайних занять залишити без задоволення.
		Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		 
		Суддя:  С. В. Ткаченко 
		 
		Повний текст рішення складено 25.08.2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...