Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/4662/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 31.08.2020. Зареєстровано: 01.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.09.2020.
Дата набрання законної сили: 14.07.2021
Результат оскарження 14.07.2021 Касаційний цивільний суд Верховного Суду: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: 2/336/352/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЄУН № 336/4662/19
		пр. № 2/336/352/2020
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		12 серпня 2020 року                      м. Запоріжжя
		Шевченківський районнийсуд м.Запоріжжя ускладі головуючогосудді ДацюкО.І.,при секретаріСкибі О.Б.,за участіпредставника позивачаадвоката ПрацевитогоГ.О.,представника відповідачаадвоката РеменюкТ.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом  ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до АТ «Альфа-Банк» та державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, вказавши, що позивачеві ОСОБА_1 договору купівлі продажу належала квартира за адресою: АДРЕСА_1 , яка за договором іпотеки від 23.04.2008 року була передана в іпотеку з метою забезпечення виконання зобов?язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» від 23.04.2008 року. За кредитним та іпотечним договорами 25.05.2012 року право вимоги до ОСОБА_1 набув АТ «Альфа-Банк». У червні 2019 року позивач дізнався про те, що рішенням відповідача - державного реєстратора право власності на квартиру зареєстроване за АТ «Альфа-Банк». Посилаючись, що вказана квартира підпадає під обмеження, встановлені Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а крім того, ОСОБА_1 не отримував письмової вимоги про усунення порушень за договором, що є передумовою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, оцінка квартири позивача не проводилась, просив визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича № 45919977 від 13.03.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-банк».
		Ухвалою суду від 22.07.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		Ухвалою суду від 06.09.2019 року провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.
		02.10.2019 року відповідачем АТ «Альфа-Банк» до суду направлено відзив на позов, в якому відповідач вказував на правомірність рішення державного реєстратора, адже ОСОБА_1 надано згоду на перехід права власності на іпотечне майно до ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк». Також відповідач вказував, що АТ «Альфа-Банк» направлялось ОСОБА_1 , а ОСОБА_1 особисто отримано повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відповідач також вказував, що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» до правовідносин між сторонами застосований бути не може, адже сторонами погоджено позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, відповідач посилався на невірний спосіб захисту порушеного права, який обраний позивачем, адже в даному випадку позивач міг просити про скасування запису про реєстрацію права власності, а не про скасування рішення державного реєстратора.
		Відповідачем  державним реєстратором Ільющенковим С.О. відзиву на позов не подавалось, до суду направлено клопотання про розгляд справи за його відсутності з зазначенням того, що в позові належить відмовити.
		24.10.2019 року позивачем до суду спрямовано відповідь на відзив.
		Ухвалою суду від 13.01.2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
		Ухвалою суду від 05.05.2020 року закрите підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
		Інші заяви чи клопотання учасниками справи не подавались, а судом не вирішувались.
		В судовому засіданні представник позивача на позові наполягав на зазначених в позові, а також відповіді на відзив підставах. Додатково вказав, що наразі скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту права даному випадку у зв?язку із внесенням відповідних змін до чинного законодавства, які набули чинності після формування правової позиції Верховним Судом з цього приводу.
		Представник відповідача  АТ «Альфа-Банк» в судовому засіданні заперечувала проти позову з підстав, які вказані у відзиві на позов та письмових поясненнях, наявних в матеріалах справи.
		Судом досліджувались письмові докази, надані сторонами.
		Згідно з копією кредитного договору № 0703/0408/71-073 від 23.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладений договір, за яким ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 60000 доларів США строком до 23.04.2037 року з метою придбання квартири АДРЕСА_2 , зобов`язавшись повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитним коштами.
		23.04.2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, яким ОСОБА_1 для забезпечення належного виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя за кредитним договором № 0703/0408/71-073 передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_2 .
		Пунктом 12 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення за договором іпотеки за вибором іпотекодержателя здійснюється одним з наведених в договорі способів.
		Зокрема, п. 12.3 іпотечного договору передбачено можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття іпотекодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі висновку незалежного експерта-суб`єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб`єкта оціночної діяльності.
		З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що право власності на квартиру АДРЕСА_2 11.03.2019 року зареєстроване за АТ «Альфа-Банк» на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.03.2019 року.
		Також під час розгляду справи представником позивача надано в якості додаткового доказу інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої станом на 11.08.2020 року за ОСОБА_1 право власності на будь-яке житло не зареєстроване.
		Як вбачається з наданих відповідачем письмових доказів листом від 07.12.2018 року АТ «Альфа-Банк» направило вимогу ОСОБА_1 про сплату боргу за кредитним договором, який станом на 01.12.2018 року складає 81939,86 доларів США. Цим же листом ОСОБА_1 попереджено про намір АТ «Альфа-Банк» звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
		З повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що зазначена письмова вимога отримана ОСОБА_1 15.12.2018 року.
		При вирішенні спору суд виходить з наступного.
		Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.
		Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.
		Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
		Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
		Оскільки в договорі іпотеки наявне відповідне застереження, а іпотекодержатель у свою чергу самостійно обирає спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, то АТ «Альфа-Банк», отримавши право вимоги за іпотечним договором, у відповідності до положень ст. 36. 37 Закону України «Про іпотеку», а також відповідного застереження в іпотечному договорі, мало право звернути стягнення на квартиру позивача шляхом набуття на неї права власності.
		Разом з тим 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304, згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4Закону України«Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
		Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).
		Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304 протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
		Позивач ОСОБА_2 постійно з 2008 року мешкає у квартирі АДРЕСА_3 , тобто використовує її як місце свого постійного проживання.
		Відповідно до інформаційної довідки з державного реєстру прав на нерухоме майно відомості про інше нерухоме житлове майно, яке б перебувало у власності ОСОБА_1 , у реєстрі відсутні.
		Отже, позивач постійно проживає у зазначеній квартирі, загальна площа якої не перевищує 140 кв. м. (за договором іпотеки загальна площа квартири склада 79,3 кв.м.), іншого нерухомого житлового майна у власності позивача немає, згоди на набуття АТ «Альфа-Банк» права власності на квартиру він не надавав.
		Тобто на момент прийняття державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк» дії банку суперечили Закону № 1304.
		Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що набуття права власності на предмет іпотеки у спосіб, передбачений ст. 37 Закону України «Про іпотеку», є позасудовим способом врегулювання, погодженим іпотекодавцем шляхом відповідного застереження в іпотечному договорі, тож в цьому випадку норми Закону України № 1304 не можуть бути застосовані.
		Враховуючи економічну ситуацію в Україні у 2014 році, різке зростання курсу іноземних валют відносно гривні України, прийняття Закону України № 1304 було спрямоване на тимчасове відстрочення можливості звернення стягнення на іпотечне майно. яке виступає єдиним житлом громадян, яким забезпечувались кредитні кошти, отримані в іноземній валюті.
		За таких обставин, погодження ОСОБА_1 відповідного застереження в іпотечному договорі, який укладався у 2008 році, не може свідчити про те, що він надав згоду на незастосування до нього у майбутньому тих преференцій та відстрочок, які визначені Законом України № 1304 для деяких категорій боржників.
		Суд також враховує і те, що доводи позивача про те, що АТ «Альфа-Банк» перед набуттям права власності на предмет іпотеки не провів належної оцінки вартості квартири та не отримав висновку незалежного експерта, відповідачем не спростовані, хоча судом таке питання задавалось під час судового розгляду, а позивачем відповідні доводи висловлені в позовній заяві, тож відповідач мав змогу спростувати це.
		Щодо доводів відповідача про невірний спосіб захисту права, який обраний позивачем, тож суд зазначає наступне.
		Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено право іпотекодавця оскаржити в суді рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
		Крім того, можливість оскарження рішень державного реєстратора визначена ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
		За таких обставин, суд вважає, що права позивача можуть бути захищені у обраний ним спосіб.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-81, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, 
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень задовольнити.
		Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенкова Сергія Олександровича № 45919977 від 13.03.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Акціонерним товариством «Альфа-банк».
		Відповідно до ст. 265 ч. 5 ЦПК України зазначаються наступні відомості:
		Позивач  ОСОБА_1 , зареєстрований проживаючим у АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
		Відповідачі:
		Акціонерне товариство «Альфа-банк», м. Київ, вул. велика Василівська, 100, код ЄДРЮО 23494714;
		державний реєстратор виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області Ільющенков Сергій Олександрович, с. Широке Запорізького району Запорізької області, вул. Радянська, 1.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. З урахуванням положень п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.
		Суддя                             О.І. Дацюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...