Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/3543/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: 01.09.2020. Зареєстровано: 02.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2020.
Дата набрання законної сили: 07.12.2020
Номер судового провадження: 2/554/1387/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 28.08.2020 Справа № 554/3543/20 
		 
		Справа №554/3543/2020
		Провадження№2/554/1387/2020
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		28 серпня 2020 року м. Полтава         Октябрський районний суд м.Полтави в складі :
		       судді Блажко І.О.
		       при секретарі - Титар Л.С.
		       за участю позивача ОСОБА_1 
		       представника позивача Козленка О.М. 
		       представників відповідачів - Айдаєва Р.З., Білька В.В., Мосейчука Т.А.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури , -
		в с т а н о в и в :
		       Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі ДКС України, прокуратури Полтавської області, УСБУ в Полтавській області, ГУНП України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури. В якій прохав: стягнути з Держави в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури в особі прокуратури Полтавської області (код ЄДРПОУ 02910060), Управління служби безпеки України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 20001651), Головного управління національної поліції України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 40108630) на користь ОСОБА_1 в сумі 618 075 грн. в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646). В обґрунтування позову зазначив, що згідно з наказом №28-о від 01.07.2015, ОСОБА_1 , був призначений на посаду начальника відділу біотичних ресурсів та техногенної безпеки управління регулювання природоохоронної діяльності департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА. Позивачу присвоєно 5-й рангу Державного службовця (категорії «Б») відповідно до розпорядження голови Полтавської ОДА від 30.06.2016 № 267-к «Про присвоєння рангів державним службовцям Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації». Після внесення відомостей до ЄРДР за №22017170000000003 від 24.02.2017 заступник начальника СВ УСБУ в Полтавській області О.Попп 24.02.2017 надіслав повідомлення заступнику прокурора Полтавської області Плескачу О.Ю. за №66/6/1/548 про початок досудового розслідування слідчим УСБУ. 27.02.2017 заступник прокурора Полтавської області О.Ю. Плескач повідомив начальнику 07.03.2017 начальник відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ прокуратури Полтавської області Овчаренко Є.В. виніс постанову про визначення підслідності кримінального провадження №22017170000000003 за СУ ГУНП в Полтавській області. 09.03.2017 заступник прокурора Полтавської області Плескач О.Ю. супровідним листом за №04/4-56/17 надсилає кримінальне провадження за №22017170000000003 для організації подальшого досудового розслідування начальнику СУ ГУ НП в Полтавській області Чижу С.А. 14.03.2017 на адресу прокуратури Полтавської області в особі начальника відділу прокуратури Кінаша І.П. слідчий з ОВС СУ ГУ НП в Полтавській області Кашуба О.В. надсилає повідомлення за №03/119/24/05-2016, що у кримінальному провадженні №22017170000000003 ним розпочате досудове розслідування. 07.08.2017 старший слідчий СУ ГУ НП в Полтавській Кравченко Т.О. надсилає повідомлення за № 228/119/24/05-2017 на адресу прокуратури Полтавської області в особі начальника відділу прокуратури Кінаша І.П., що нею у кримінальному провадженні №22017170000000003 розпочате досудове розслідування. 09.08.2017 прокурором відділу прокуратури Полтавської області Толмачевим Я.О. йому, ОСОБА_1 було повідомлено про підозру в рамках матеріалів досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №22017170000000003 24.02.2017 СВ УСБУ в Полтавській області за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, а саме в одержанні неправомірної вигоди для третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій Держави. В цей же день, відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 04.08.2017 представники органу досудового розслідування та прокуратури Полтавської області провели незаконний обшук за місцем проживання позивача та його сім`ї за адресою: АДРЕСА_1 , про що було складено відповідний протокол. Подібний незаконний обшук було проведено 09.08.2017 і за місцем роботи у робочому кабінеті в адміністративній будівлі по вул. Зигіна, 1 м. Полтава . В подальшому, продовжуючи незаконні дії, старший слідчий СУ ГУ НП в Полтавській області Кравченко Т.О., 15.08.2017 звернулася до суду з клопотанням про відсторонення ОСОБА_1 , від займаної посади про що було офіційно повідомлено 16.08.2017. Після всіх вище вказаних незаконних дій Державних органів ОСОБА_1 вимушений був саме 16.08.2017 звільнитися з займаною посади під впливом не лише свого керівництва, яке не бажало стати фігурантами міських новин про чиновників-корупціонерів, які займають керівні посади в рядах Державних органів, але із-за свого пригніченогота роздавленого психологічного стану, який перешкоджав продовжувати виконувати покладені на позивачва посадові обов`язки. Крім того оперативні працівники, які проводили обшуки, дали зрозуміти, що вразі добровільного звільнення з займаної посади позивача кримінальне провадження відносно нього може бути закрите за зміною обстановки. Таке послання виявилися неправдивими, оскільки досудове розслідування продовжилось із значно більшим ентузіазмом та енергією, а ОСОБА_1 зрозумів, що представники Державних органів ввели позивача умисно в оману, що вкотре на останні декілька днів стало для нього іще більш значним психологічним та моральним ударом із-за розуміння, що органи досудового розслідування і прокуратури, скориставшись довірливістю позивача на той час, продовжили безцеремонно порушувати Конституційна права і гарантії. Після повідомлення підозри ОСОБА_1 дізнався, що органи досудового розслідування за погодженням з прокуратурою Полтавської області продовжували порушувати права позивача проводячи незаконні негласні слідчі (розшукові) дії в рамках №22017170000000003 від 24.02.2017 у котрому позивачу була пред`явлена підозра за попередньою правовою кваліфікацією за ч. 2 ст.369-2 КК України 09.08.2017. В розрізі зазначеного старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Полтавській області ст. лейтенантом поліції Кравченко Т.О. було складено обвинувальний акт, але вже у іншому кримінальному провадженні за №120171700000000416 від 12.09.2017 за обвинуваченням,  ОСОБА_1 ,  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,  який затвердив прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання Державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області 09.10.2017  Толмачев Я.О.   і справа була  скерована до Київського районного суду м. Полтави. Всі державні органи, які є відповідачами за позовом про відшкодування моральної шкоди в особі прокуратури Полтавської області, УСБУ в Полтавській області та ГУ НП в Полтавській області, причетні до порушення прав і свобод позивача, а відтак і до нанесення моральної (немайнової) шкоди своїми протиправними діями. Вище наведені порушення норм процесуального закону, а також значна кількість інших протиправних дій відповідачів, знайшли своє пряме підтвердження в суді першої інстанції, але прокурор відділу прокуратури Полтавської області  Ковінько Д.В. , який підтримував державне обвинувачення в суді, не відмовився від обвинувачення, щоб позбавити права ОСОБА_1  на пред`явлення позову до суду, що було б вірним і логічним,  а навпаки 10.04.2019  за погодженням  з  заступником прокурора Полтавської області Грицаком О.В. склав новий обвинувальний акт, в якому змінив раніше пред`явлене обвинувачення з ч. 2 ст. 369-2 КК України на ч.3 ст.368 КК України, чим завдав  ОСОБА_1  додаткові емоційні страждання, а відтак моральну шкоду. Вироком Київського районного суду м. Полтави 24.04.2019  ОСОБА_1  було визнано невинуватим і виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину. Вирок Київського районного суду м. Полтави набрав законної сили 10.09.2019, оскільки ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2019 його залишено без змін. 12.02.2020 постановою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду касаційну скаргу прокурора відхилено та ухвалу Апеляційного суду від 10.09.2019 залишено без змін.  Зі змісту виправдувального вироку Київського районного суду м. Полтави від 24.04.2019 та з урахуванням приписів діючого законодавства випливає, що всі дії прокуратури Полтавської області, органів досудового розслідування в особі УСБУ  в Полтавській області та ГУ НП України в Полтавській області щодо притягнення,  ОСОБА_1 , до кримінальної відповідальності, проведення негласних слідчих (розшукових) дій,  повідомлення про підозру та обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, проведення в ході кримінального провадження обшуків та виїмки, накладення арешту на майно та інші процесуально-слідчі дії, які обмежували Конституційні права і свободи позивача, є незаконними і такими, що дають право звернутись з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданої такими незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і прокуратури. З вини органів прокуратури та досудового розслідування ОСОБА_1 незаконно звинувачували у вчиненні тяжкого злочину, якого він в дійсності не вчиняв і на що постійно вказував та надавав відповідні докази, які залишались без уваги, а тому до винесення законного, обґрунтованого і вмотивованого, а відтак і справедливого, судового рішення у виді виправдувального вироку, як це передбачено приписами ст.370 КПК України, загальний строк досудової і судової тяганини тривав з 09.08.2017 (день пред`явленні підозри) до 10.09.2019 (день набрання виправдувальним вироком законної сили), що загалом становить більше 2-х років, а вірніше 25 місяців. За цей час ОСОБА_1 був не тільки обмежений у своїх конституційних правах і свободах, як громадянин України, але обмежений у своїх фізичних, загально людських, духовних, емоційних потребах, не мав змоги піклуватися на належному рівні про свою родину, бо його ніде не брали на роботу; виховувати дітей, займатись побутовими справами, чесно працювати і жити у звичному життєвому ритмі. Наведені незаконні дії органів досудового розслідування та прокуратури завдали значної моральної шкоди. Зокрема, перебуваючи тривалий термін під досудовим та судовим слідством, позивач знаходився під значним негативним психічним впливом цих обставин, що призвелодо погіршення соціальних зв`язків з оточуючими  і членами родини та до  позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок, бажань та планів на майбутнє, як Державного службовця, яке він вибудовував чесною і законною працею, призвело до погіршення відносин з керівниками Державних органів та організацій, колишніми колегами у спільній праці та інших негативних наслідків морального характеру. Моральні страждання й душевні хвилювання, що тягне за собою  завдання  ОСОБА_1  моральної шкоди, значно посилювались постійними твердженнями представників органів досудового розслідування та прокуратури, що вони його вважають злочинцем, ігноруючи при цьому положення ст.62 Конституції України, що  особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Значна моральна шкода була завдана позивачу тим фактом, що всі докази, які вказували на невинуватість уже під час досудового розслідування і які надавались ним та стороною захисту, цинічно відхилялись та ігнорувались представниками органів досудового розслідування та прокуратури, а відтак емоційні страждання та  психологічні переживання, що є ознакою завдання позивачу моральної шкоди, продовжували мати місце досить тривалий час. Від таких дій органів досудового розслідування та прокуратури, які не  лише ігнорували всі дані сторони захисту, які діяли на користь  ОСОБА_1 , але вочевидь проявляли крайню непрофесійність в своїй роботі, призвели до того, що позивач розчарувався в  гарантованих  Конституцією України своїх правах і свободах. Втратив довіру й повагу до правоохоронних органів України, чого раніше не було в його житті, оскільки як державний службовець він розумів їх необхідність для суспільства та довіряв, про що не можу сказати на теперішній час, що  також завдає значної моральної шкоди. Досить не просто жити в умовах, коли перестаєш довіряти Державним органам, а тим паче правоохоронним і така моральна шкода, на його думку, є непоправимою, а відтак значною. Весь час тривалого незаконного досудового розслідування та й наразі, після того як вантаж напруги був офіційно знятий виправдувальним вироком суду,  ОСОБА_1  морально страждав від усвідомлення безпідставності обвинувачень в його сторону за злочини, які він не вчиняв, виключно до розгляду справи у Верховному Суді, а це 05.02.2020. Навіть і після завершення кримінального провадження та набрання виправдувальним вироком законної сили й дотепер  ОСОБА_1  вимушений прикладати багато додаткових зусиль для організації свого звичного життя, зокрема, відновлювати втрачені тривалою ізоляцією стосунки із  своїми колегами по роботі, знайомими керівниками державних і комерційних установ  та організацій, з друзями і просто знайомими, з якими він постійно спілкувався до появи кримінального провадження, а також своїми родичами та членами  сім`ї, які подібно як і він, несли всю тяготу штучно створених стосовно нього обставин. На даний час, все ще залишались істотні перешкоди у здійсненні активної громадської діяльності, оскільки факт притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, пред`явлення підозри та перебування під слідством і судом у невеликому місті Полтава став відомим для великого кола осіб, з якими він спілкувався та мав добрі стосунки, а факт винесення виправдувального вироку не став таким відомим і з цих підстав постійно приходиться говорити про існування відносно нього виправдувального вироку, що також принижує його честь, гідність і ділову репутацію, а відтак завдає значних моральних страждань та душевних переживань, що також є моральною шкодою. Під час перебування під слідством і судом стан здоров`я ОСОБА_1 був близьким до критичного. Яскравим доказом тривалості завданих моральних страждань є той факт, що виправдувальний вирок відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 10.09.2019, але знайти і офіційно працевлаштуватись він зміг лише 15.04.2020,а відтак такі тривалі пошуки роботи і потреба постійно доводити, що він виправданий судом, також завдали значної моральної шкоди. Аби зрозуміти всю глибину морального внутрішнього дисонансу та розчаруванням всією правоохоронною системою, а відтак і завдану її діями непоправиму моральну шкоду, необхідно вказати на і факти незаконного проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 без відповідної ухвали слідчого судді та постанови прокурора про контроль за вчиненням злочину, як того вимагає ч.4 ст. 246 КПК України, а також долучені прокурором до матеріалів справи за його обвинуваченням даних з іншого кримінального провадження без ухвали слідчого судді про використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій, як того вимагає ч.1 ст.257 КПК України, що зазначено у виправдувальному вироку і що відповідає дійсності. ОСОБА_1 знає, що у наш час Держава, йдучи по шляху демократичних реформ, намагається створити умови, за яких конституційні права і свободи є непорушними гарантіями правового фундаменту державного механізму, тому моє власну усвідомлення, що факти грубого і протиправного й незаконного потурання прав і свобод окремими представниками органів досудового розслідування і прокуратури є можливими на теперішній час, також завдає значної й непоправимої моральної шкоди. Із-за наведених незаконних дій органів досудового розслідування та прокуратури у позивача залишився назавжди страх бути безпідставно притягнутим до кримінальної відповідальності та бути позбавленим волі, і в нього на все життя залишиться гірке усвідомлення абсолютної незахищеності пересічного українця, якому правоохоронні органи за погодженням з прокуратурою, з будь-яких мотивів, можуть безпідставно зламати життя та завдати психологічних страждань. Виходячи з того, що під слідством і судом, ОСОБА_1 , перебував повних 25 місяців, оскільки підозра за попередньою правовою кваліфікацією була повідомлена 09.08.2017, а виправдувальний вирок Київського районного суду м. Полтави набрав 10.09.2019, то завдана незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральна шкода згідно гарантованого Державою розміру, становить 118 075 грн. З урахуванням наведених фактів щодо тривалості та безпідставності притягнення до кримінальної відповідальності, пред`явлення підозри та обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, фактів проведення незаконних обшуків та виїмок, прийняття мір по відстороненню від займаної посади, що призвело до втрати роботи, проведення незаконних негласних слідчих (розшукових) дій, то завдана незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури моральна шкода є значно більшою і він особисто, з урахуванням моральних страждань і емоційних хвилювань, про що вказано вище, додатково розцінює у розмірі 500 000 грн., а відтак загальна сума завданої моральної шкоди становить 618 075 грн., яка підлягає відшкодування за рахунок Держави в особі її органів, які заподіяли мені таку моральну шкоду, тому він і звертається до суду з даним позовом (а.с.1-17).
		        27 квітня 2020 року ухвалою судді відкрито провадження у справі №554/3543/2020, 2/554/1387/2020. Витребувано з Київського районного суду м.Полтави належним чином завірені копії документів відносно позивача, ОСОБА_1 , з матеріалів кримінальної справи за номером 552/6480/17 для приєднання в якості доказів. Розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження. Призначено справу до судовогорозгляду на 11.00 годин на 27 травня 2020 року (а.с.77, 78). 
		       20 травня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ГУНП в Полтавській області на позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. В якому зазначили, що ГУНП в Полтавській області позовних вимог ОСОБА_1 не визнає, виходячи з наступних обставин. При розгляді вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди судом можуть братися до уваги лише ті негативні наслідки немайнового характеру, які доведені позивачем під час розгляду даної справи.Так, позивач при розгляді справи повинен був довести:факт наявності моральної шкоди;факти протиправних діянь ГУНП в Полтавській області; наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями ГУНП в Полтавській області та завданою шкодою;вина відповідача. Але вказані обставини не були доведені позивачем, а доводи щодо спричинення моральної шкоди, викладені у позовній заяві, є безпідставним і нічим не доведеним як і визначений розмір шкоди, яка на думку позивача підлягає відшкодуванню. Так, ОСОБА_1 не надано жодного доказу, який міг би підтвердити сам факт протиправних діянь ГУНП в Полтавській області та жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування. Позивач намагається обґрунтувати свої вимоги незаконним обшуком у кримінальному провадженню №22017170000000003 та виправдувальним вироком по даному провадженню.Проте, слід зазначити, що при здійсненні досудового розслідування слідчі слідчого управління ГУНП в Полтавській області діяли згідно вимог чинного законодавства. оскільки обшук проведений відповідно до ухвали слідчого судді про проведення обшуку. ОСОБА_1 обґрунтував свої вимоги щодо відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій відповідачів, вважаючи процесуальні рішення та дії слідчих незаконними. Проте, постає питання, чому ОСОБА_1 не оскаржив дії слідчих в порядку КПК в межах досудового розслідування, адже оскарження дій слідчого є механізмом реалізації права позивача на контроль за діяльністю уповноважених осіб на здійснення функцій досудового розслідування в порядку кримінального судочинства. У зв`язку щ чим, прохають позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди залишити без задоволення (а.с.93-96).
		       05 червня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача прокуратури Полтавської області. В якому зазначили, що вважають її необґрунтованими та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається, як на підставу стягнення моральної шкоди в сумі 618 075 грн., вчинення незаконних дій органами державними влади, які полягали у наступному: повідомленні 09.08.2017 йому про підозру у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України; проведення обшуку за місцем проживання та роботи; відсторонення від посади. Такі дії на думку позивача також призвели до його звільнення із займаної посади. Позивач вказує, що під час судового розгляду, прокурором змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 369-2 на ч. 3 ст. 368 КК України. Крім цього, ОСОБА_1 повідомив суду, що 24.04.2019 його виправдано Київським районним судом за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вирок залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2019 та постановою Верхового суду від 12.02.2020.Отже, на переконання відповідача правовідносини сторін, згідно позову, виникли з підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями та бездіяльністю під час здійснення розслідування кримінального провадження за №120171700000000416 прокуратурою Полтавської області, Управлінням СБУ в Полтавській області, ГУ НП в Полтавській області у сумі 500 000 грн., та відшкодування моральної шкоди за увесь час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом упродовж 25 місяців - у сумі 118 075 грн. Всього просив суд стягнути на свою користь 618 075 грн. заподіяної моральної шкоди. Жодна з наведених по суті позову підстав (які за твердженням позивача полягали у: повідомленні 09.08.2017 йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, проведення обшуку за місцем проживання та роботи, відсторонення від посади), не визнані судом незаконними, свавільними, безпідставними чи такими, що грубо порушили права ОСОБА_1 .З урахуванням зазначених вимог Закону, ОСОБА_1 не надано судових рішень чи будь-яких доказів відносно: визнання незаконним його притягнення до кримінальної відповідальності; незаконності проведення обшуків та виїмки; незаконності обрання міри запобіжного заходу чи відсторонення від посади.Враховуючи, що рішення судом за наведеними фактами на даний час не приймались, єдиною законною підставою для стягнення моральної шкоди на користь ОСОБА_1 є стягнення суми відшкодування моральної шкоди внаслідок постановлення судом виправдувального вироку (п.1 ч. 1 ст. 2 Закону).На підтвердження правильності таких висновків вказують інші докази по справі подані самим же позивачем, зокрема у вироку Київського районного суду від 24.09.2019 (справ №552/6480/17) закріплено положення про належність та допустимість здобутих стороною обвинувачення доказів. Однак, проаналізувавши матеріали провадження, суд вважає, що обвинувачення не може ґрунтуватися лише на показаннях заявника та приходить до висновку про недостатність даних, які б давали підстави стверджувати, що з боку ОСОБА_1 надходила пропозиція надати йому неправомірну вигоду за вчинення службовою особою. Самих лише показань заявника про прохання обвинуваченого надати неправомірну вигоду, є недостатнім для переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 .Враховуючи вищевикладене, оцінюючи в сукупності досліджені під час судового розгляду докази з точки зору достатності, допустимості та взаємозв`язку і приймаючи до уваги, що інших доказів, які б беззаперечно доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст.368 КК України судом не здобуто, суд вважає, що інкриміноване йому обвинувачення в судовому засіданні не доведено, а тому його необхідно виправдати. Отже судом вказано на недостатність доказів вини ОСОБА_1 , а не їх незаконність. Також безпідставними є твердження позивача, що вищевказані дії пов`язані із проведенням досудового слідства призвели до його звільнення із займаної посади. Жодним з наданих суду доказів (зокрема наказом про звільнення, іншими документами) такі висновки не доводяться. Також необхідно відмітити, що ухвалою слідчого судді від 22.08.2017 справа №554/6422/17 відмовлено у задоволенні клопотання сторони обвинувачення про відсторонення від посади підозрюваного ОСОБА_1 , також відмовлено у застосування щодо нього будь-якого запобіжного заходу. Вищенаведене свідчить, про об`єктивну можливість продовження ОСОБА_1 своєї службової діяльності, а саме звільнення з посади позивачем безпідставно пов`язане із кримінальним провадженням. При цьому, прохають врахувати суд, що 09.08.2017 ОСОБА_1 та прокурор у кримінальному провадженні №2017170000000003 уклали угоду про визнання винуватості, за якою ОСОБА_1 : ініціював укладення такої угоди, покаявся та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, погодився на призначення покарання у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (додаток до відзиву). Не зважаючи на те, що у подальшому така угода не була затверджена судом, наведена обставина суттєво впливає на визначення розміру відшкодування моральної шкоди. Оскільки ОСОБА_1 з дня повідомлення про підозру знав про укладену угоду, визнав обставини справи, був обізнаний про вид та розмір покарання яке буде призначено судом, відповідно не зазнавав тривалого морального страждання, емоційного хвилювання, психічних страждань. З цих же підстав недоведеними є твердження позивача щодо погіршення стану його здоров`я саме через хвилювання, що пов`язані з перебуванням ОСОБА_1 під слідством та судом. Позивачем не надано жодного доказу наявності причинного зв`язку між такими діями та погіршенням стану здоров`я. Суду взагалі не надано медичних документів про захворювання позивача, підстави їх виникнення чи загострення, які пов`язує ОСОБА_1 саме із притягнення його до кримінальної відповідальності. Аналогічним чином, не можливо погодитись із твердженнями позивача про тривалість та безпідставність притягнення його до кримінальні відповідальності. Враховуючи критерії розумних строків, визначених у прецедентних рішеннях Європейського суду з прав людини, тривалість провадження має оцінюватися з урахуванням конкретних обставин справи та з урахуванням критеріїв, викладених у прецедентній практиці Суду, зокрема, складності справи та поведінку заявника та відповідних органів. Проведення досудового розслідування, судового розгляду, перегляду рішення суду у строк 25 місяців відповідає вищевказаним критеріям розумного строку.Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.2005 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.Відповідно до пункту 5 статті 3 Закону № 266/94-ВР громадянинові відшкодовується моральна шкода у наведених в статті 1 цього Закону випадках.Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.Тобто законом прямо передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом з урахуванням мінімального розміру заробітної плати.Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір - є мінімальним, який гарантований державою, а суд, виходячи з обставин конкретної справи, може визначити і більший розмір відшкодування. При цьому, рішення суду повинно бути мотивовано. Таким чином враховуючи, що ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 09.08.2017 по 10.09.2019, що дорівнює 25 місяцям, розмір відшкодування моральної шкоди підлягає розрахунку із встановленої мінімальної заробітної плати на 2020 рік за кожен місяць перебування ОСОБА_1 під слідством і судом. У зв`язку з чим, прохають у задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури у розмірі 618 075 відмовити Моральну шкоду заподіяну ОСОБА_1 внаслідок постановлення виправдувального вироку суду визначити та стягнути у розмірі передбаченому ч. 2 ст. 13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативну-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (а.с.139-145).
		       18 червня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача УСБУ в Полтавській області. В якому зазначили, що в обґрунтування своїх вимог позивач посилається, як на підставу стягнення моральної шкоди в сумі 618 075 грн., вчинення незаконних дій органами державними влади, які полягали у наступному:повідомленні 09.08.2017 йому про підозру у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України; проведення обшуку за місцем проживання та роботи; відсторонення від посади. Такі дії на думку позивача також призвели до його звільнення із займаної посади. Позивач вказує, що під час судового розгляду, прокурором змінено правову кваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 369-2 на ч. 3 ст. 368 КК України. Крім цього, ОСОБА_1 повідомив суду, що 24.04.2019 його виправдано Київським районним судом за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Вирок залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 10.09.2019 та постановою Верхового суду від 12.02.2020. Отже, на переконання позивача правовідносини сторін, згідно позову, виникли з підстав відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу неправомірними діями та бездіяльністю під час здійснення розслідування кримінального провадження за № 120171700000000416 прокуратурою Полтавської області, Управлінням СБУ в Полтавській області, ГУ НП в Полтавській області у сумі 500 000 грн., та відшкодування моральної шкоди за весь час перебування ОСОБА_1 під слідством та судом упродовж 25 місяців - у сумі 118 075 грн. Всього просить суд стягнути на своюкористь 618 075 грн. заподіяної моральної шкоди. УСБУ в Полтавській області заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з наступних підстав. Фактично, наявні об`єктивні дані свідчать про те, що оперативними співробітниками Управління СБУ в Полтавській області у межах своїх повноважень відповідно до законів, що становлять правову основу оперативно-розшукової діяльності, внаслідок вжиття необхідних оперативно-розшукових заходів щодо попередження, своєчасного виявлення і припинення злочину та викриття причин і умов, які сприяють вчиненню злочину, було виявлено факт одержання неправомірної вигоди державним службовцем категорії «Б» однієї з районних адміністрацій Полтавської області, з використання службового становища, за обіцянку видати дозвільні документи в інтересах третьої особи. 24.02.2017 слідчим відділом Управління СБ України в Полтавській області на підставі матеріалів відділу БКОЗ Управління внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017170000000003 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.24.02.2017 заступником начальника слідчого відділу Управління на ім`я заступника прокурора Полтавської області старшого радника юстиції Плескача О.Ю. направлено повідомлення про початок досудового розслідування, в якому, у тому числі, зазначено, що «… Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст.214 КПК України внесено заступником начальника слідчого відділу Управління Служби безпеки України в Полтавській області майором юстиції Поппом О.О. до ЄРДР 24.02.2017 за №22017170000000003». 07.03.2017 прокуратурою Полтавської області постановою про призначення підслідності кримінального правопорушення, на підставі статей 36, 110, 214, 216, 218 КПК України визначено підслідність кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України у кримінальному провадженні №22017170000000003 за слідчими слідчого управління ГУ НП в Полтавській області для подальшого здійснення досудового розслідування. На підставі постанови про призначення підслідності кримінального правопорушення від 07.03.2017 матеріали кримінального провадження для подальшої організації проведення досудового розслідування було направлено начальнику слідчого управління ГУ НП в Полтавській області. З урахуванням викладеного, в період з 24.02.2017 до 07.03.2017 Управлінням в рамках вищевказаного провадження було вчинено лише приписи норм КПК України, а саме повідомлено органи прокуратури та направлено на підставі та в порядку статей 214 та 216 КПК України матеріали за належністю до органів поліції. Жодних слідчих дій за участі осіб можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі стосовно позивача - ОСОБА_1 , не проводилось, будь-які обмежувальні чи негласні слідчі (розшукові) дії стосовно позивача - ОСОБА_1 не проводились. Як вбачається з матеріалів позовної заяви ОСОБА_1 , в обґрунтування своїх вимог позивач не надав та не зазначив про жоден з визначених законом належних та допустимих доказів, які б підтверджували неправомірність дій Управління СБ України в полтавській області стосовно нього. Підстави звільнення від доказування позивачем не наведені. При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.Так, відповідно до вищевказаних норм права позивач при розгляді справи повинен був довести:факт наявності моральної шкоди;факти протиправних діянь Управління СБ України у Полтавській області;наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діяннями Управління СБ України і Полтавській області та завданою шкодою;вина відповідача.Але у позовній заяві ОСОБА_1 не наведено жодного доказу, який би міг свідчити про неправомірні дії Управління СБ України в Полтавській області стосовно нього, а доводи щодо спричинення та відшкодування Управлінням моральної шкоди є безпідставними і нічим не доведеним. Крім того, дії слідчого відділу УСБУ в Полтавській області, зокрема: внесення 24.02.2017 слідчим відділом Управління відповідно до вимог ч.ч.1, 4 ст.214 КПК України відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22017170000000003; повідомлення прокуратури Полтавської області про початок досудового розслідування; направлення на підставі постанови про призначення підслідності кримінального правопорушення матеріалів кримінального провадження,не визнано жодним судом незаконними, свавільними, безпідставними чи такими, що грубо порушили права ОСОБА_1 , а жодних слідчих дій за участі осіб можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, у тому числі стосовно ОСОБА_1 , не проводилось, будь-які обмежувальні чи негласні слідчі (розшукові) дії стосовно ОСОБА_1 не проводились. У зв`язку з чим, прохають у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 в частині стягнення з Держави в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями державних органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування та прокуратури в особі Управління служби безпеки України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 20001651) на користь ОСОБА_1 в сумі 618 075 грн. в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646), відмовити у повному обсязі (а.с.169-174).
		       24 червня 2020 року ухвалою суду клопотання представника відповідача прокуратури Полтавської області - задоволено. Перейдено від розгляду в спрощеному до загального позовного провадження у цивільній справі №554/3543/2020, підготовче судове засідання в судовому засіданні на 13.30 годин на 28 липня 2020 року (а.с.183,184).
		       28 липня 2020 року ухвалою суду закрито підготовче засідання у справі №554/3543/2020. Призначено розгляд справи по суті на 15.30 годин на 27 серпня 2020 року (а.с.205).
		       29 липня 2020 року до суду надійшли доповнення до позовної заяви позивача ОСОБА_1 . В яких прохав: стягнути з Держави Україна в рахунок відшкодування матеріальних витрат на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_1 в сумі 34 000 грн., шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби (а.с.213, 214).
		       03 серпня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача прокуратури Полтавської області на доповнення до позовної заяви. В якій зазначили, що 29.07.2020 до прокуратури області надійшло доповнення до позовної заяви ОСОБА_1 , а саме останній додатково просив стягнути, шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку ДКС України, на свою користь 34 000 грн. матеріальних витрат на професійну правничу допомогу. Ознайомившись із доводами доповненої позовної заяви ОСОБА_1 вважають її необґрунтованими та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 посилається, як на відзив щодо доповненої позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення 34 000 грн. за надання юридичної допомоги у кримінальному провадженні. Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Звертають увагу на те, що доказами здійснення фактичної оплати ОСОБА_1 послуг адвоката Козленка О.М. , тобто їх реальності, окрім наданих копій квитанції №177/0200, акту виконаних робіт №177/0200 від 10.09.2017, угоди №0020 від 01.11.2017 та розрахунку, є надання суду на огляд оригіналів книги Доходів і витрат, декларацій про майновий стан за спірний період 2017-2019 роки в яких відображено облік адвокатом реально отриманих від позивача грошових коштів. У разі не ведення таких книг, квитанція виписана адвокатом, не є документом, що підтверджує отримання ним (позивачем) коштів виходячи з наступного. Статтею 13 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є само зайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Згідно з п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи в науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб. Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, регулюється ст. 178 розд. ІV Податкового кодексу України. Особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік в органах державної податкової служби за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати свідоцтво про таку реєстрацію згідно зі ст. 65 ПКУ . Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1ст. 167 ПКУ. Форму та Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481.Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Отже, єдиним доказом фактично отримання адвокатом Козленком О.М. коштів у розмірі 34000 грн. та їх оприбуткування є надання суду для оглядуйого книги доходів за 2019 рік. У задоволенні доповненої позовної ОСОБА_1 до Держави в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Управління Служби безпеки України в Полтавській області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування матеріальних витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 34 000 грн. відмовити (а.с.224-228).
		       10 серпня 2020 року до суду надійшов відзив відповідача ГУНП в Полтавській області на доповнену позовну заяву. В якому зазначили, що 30.07.2020 до ГУНП в Полтавській області надійшло доповнення до позовної заяви ОСОБА_1 , згідно якого позивач просив стягнути з Держави Україна в рахунок відшкодування матеріальних витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 34 000 грн. Ознайомившись із доводами доповненої позовної заяви ГУНП в Полтавській області позовних вимог ОСОБА_1 не визнає. Частиною 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Частина 4 ст. 137 ЦПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, на користь якої ухвалено рішення. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг критеріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Доведення відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як само зайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні-особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, та порядку її ведення». Про необхідність ведення Книги обліку доходів та витрат зазначено також у методичних рекомендаціях з оподаткування адвокатської діяльності, схвалених Національною асоціацією адвокатів України. Виходячи з наведеного, звертають увагу на відсутність в матеріалах справи підтвердження факту оприбуткування суми гонорару даними Книги обліку доходів і витрат. Отже, обставини, на які позивач посилається, як на підставу своїх позовних вимог, є недоведеним, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню (а.с.238-240).
		       В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача за ордером Козленко О.М. відмовилися від позовних вимог до УСБУ в Полтавській області. Позовну заяву до Держави Україна в особі ДКС України, прокуратури Полтавської області, ГУНП в Полтавській області, разом з доповненнями підтримали та прохали їх задовольнити.
		       В судовому засіданні представник відповідача, прокуратури Полтавської області за довіреністю Айдаєв Р.З. відносно позову заперечував частково. Позовні вимоги в частині перебування позивача під слідством протягом 25 місяців визнав. В іншій частині позову прохав відмовити. При винесенні рішення прохав врахувати пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву. 
		       В судовому засіданні представник відповідача, ГУНП в Полтавській області за довіреністю Білько В.В. відносно позову заперечував частково. Позовні вимоги в частині перебування позивача під слідством протягом 25 місяців визнав. При винесенні рішення прохав врахувати пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву. 
		       В судовому засіданні представник відповідача, УСБУ в Полтавській області за довіреністю Мосейчук Т.А. відносно позову заперечував. При винесенні рішення прохав врахувати пояснення зазначені у відзиві на позовну заяву. 
		       В судове засідання ДКС України свого представника не направили, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлені про судове засідання (а.с.212).
		       Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку : про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі УСБУ в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури. Про задоволення позову ОСОБА_1 до Держави України в особі ДКС України, прокуратури Полтавської області, ГУНП в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури частково, виходячи з наступного.
		       Відповідно до ч.1 ст. 222 ЦПК України, головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.
		       Відповідно до ч.1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 186 цього Кодексу; 7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.        
		       На підставі викладеного, приходжу до висновку про закриття провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі УСБ України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури. Оскільки, позивач у судовому засіданні відмовився від позову і відмова прийнята судом.
		       Судом встановлено, що 24.02.2017 СВ УСБ України в Полтавській області на підставі матеріалів відділу БКОЗ Управління внесено відомості до ЄРДР за №22017170000000003 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (а.с.35, 36).
		       24.02.2017 заступником начальника СВ УСБ України в Полтавській області на ім`я заступника прокурора Полтавської області старшого радника юстиції Плескача О.Ю. направлено повідомлення про початок досудового розслідування, в якому, у тому числі, зазначено, що «… Відомості про кримінальне правопорушення, передбачені ч.5 ст.214 КПК України, відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст.214 КПК України внесено заступником начальника СВ УСБ України в Полтавській області майором юстиції Поппом О.О. до ЄРДР 24 лютого 2017 року за №22017170000000003» (а.с.37).
		       27.02.2017 заступник прокурора Полтавської області Плескач О.Ю. повідомив начальнику СВ УСБУ в Полтавській області Бодаку В.І. про призначення прокурора у кримінальному провадженні № 22017170000000003 Овчаренка Є.В., Верблюда М.Г. та Лапоногова С.М. (а.с.38).
		       07.03.2017 постановою начальника відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ прокуратури Полтавської області Овчаренко Є.В. визначено підслідність кримінального провадження №№22017170000000003 за СУ ГУНП в Полтавській області (а.с.39).
		       09.03.2017 листом за № 04/4-56/17 заступника прокурора Полтавської області Плескач О.Ю. надіслано кримінальне провадження за №22017170000000003 для організації подальшого досудового розслідування начальнику СУ ГУ НП в Полтавській області Чижу С.А. (а.с.40)
		       14.03.2017 за вих. №03/119/24/05-2016слідчий з ОВС СУ ГУ НП в Полтавській області Кашуба О.В. на адресу прокуратури Полтавської області в особі начальника відділу прокуратури Кінаша І.П. надіслав повідомлення, що у кримінальному провадженні №22017170000000003 розпочате досудове розслідування (а.с.41).
		       07.08.2017 за вих. №228/119/24/05-2017 старший слідчий СУ ГУ НП в Полтавській Кравченко Т.О. надіслала повідомлення на адресу прокуратури Полтавської області в особі начальника відділу прокуратури Кінаша І.П., що нею у кримінальному провадженні №22017170000000003 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України розпочате досудове розслідування (а.с.42).
		       09.08.20217 прокурором відділу прокуратури Полтавської області Толмачевим Я.О. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України у кримінальному провадженні №22017170000000003 (а.с.23, 24).
		       Старшим слідчим в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП у Полтавській області старшим лейтенантом поліції Кравченко Т.О. складено обвинувальний акт, у кримінальному провадженні за №120171700000000416 від 12.09.2017 за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України,  який затвердив прокурор відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання Державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Полтавської області 09.10.2017 Толмачев Я.О. і справа була скерована до Київського районного суду м. Полтави (а.с.43-46).
		       10.04.2019 за погодженням з заступником прокурора Полтавської області Грицаком О.В. прокурор відділу прокуратури Полтавської області Ковінько Д.В. склав новий обвинувальний акт, в якому змінив раніше пред`явлене обвинувачення ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 369-2 КК України на ч.3 ст.368 КК України.
		       24.04.2019 вироком Київського районного суду м.Полтави у справі №552/6480/17 ОСОБА_1 визнано невинуватим та виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України у зв`язку з недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину (а.с.52-60).
		       10.09.2019 ухвалою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 24.04.2019 щоодо ОСОБА_1 - без змін (а.с.61-64).
		       05.02.2020 постановою Верховного суду Третьої судової палати Касаційного кримінального суду ухвалу Полтавського апеляційного суду від 10.09.2019 щодо ОСОБА_1 залишено без змін, а касаційну скаргу прокурора Ковінька Д.В., який брав участь у кримінальному провадженні - без задоволення (а.с.66-70).
		       Таким чином, ОСОБА_1 перебував під слідством та судом з 09 серпня 2017 року з моменту пред`явлення підозри до 10 вересня 2019 року, момент набрання вироком Київського районного суду м. Полтави, тобто 25 місяців.
		       Оскільки, мало місце незаконне обвинувачення позивача ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, а в подальшому обвинувальний акт скеровано до суду та вироком позивача виправдано у вчиненні кримінального правопорушення, а тому, позивач має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ст.1176 ЦК України.
		       Відповідно до Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 09.12.2010 № 1085/2010 утворено Державну казначейську службу України, і покладено на цю Службу функції у сфері казначейського обслуговування державного бюджету.
		       Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1176 ЦКУкраїни шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
		       Згідно з п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відповідно до положень цього закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		       Пунктом 1 ч.1 ст.2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і порядку, передбачених цим законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
		       Відповідно п.5 ст.3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» в наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються) моральна шкода.
		       Частинами 1, 5 та 6 статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» передбачено, що відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, неодержаного громадянином за час відсторонення від роботи(посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків,вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Відповідно ч.3 ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		       Таким чином, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі, співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.
		       Відповідно дост.8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2020 рік», мінімальна заробітна плата з січня 2020 року становить 4 723 грн..
		       З огляду на період перебування ОСОБА_1 під слідством і судом, з моменту повідомлення про підозру з 09.08.2017 і до набрання законної сили вироком Київського районного суду м. Полтави набрав 10.09.2019 - 25 місяців, розмір відшкодування заподіяної йому моральної шкоди становить 118 075 грн. (4723х25).
		       Таким чином, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 118 075 грн., з прокуратури Полтавської області.
		       Таким чином, суд вважає, що моральна шкода підлягає відшкодуванню в розмірі 118 075 грн., з ГУНП в Полтавській області.
		       Такий розмір відшкодування суд вважає достатнім і справедливим.
		       Згідно з п.5 ст.3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовуються, в тому числі суми, сплачені ним у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги та моральна шкода.
		       Відповідно до ст.56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч.1 та п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Згідно із ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		       Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
		       Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		       Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (надалі Закон №266/94-ВР) відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		       При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		       Жодна з наведених по суті позову підстав, які за твердженням позивача полягали у: повідомленні 09.08.2017 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, проведення обшуку за місцем проживання та роботи, відсторонення від посади, не визнані судом незаконними, свавільними, безпідставними чи такими, що грубо порушили права ОСОБА_1 .
		       Водночас п. 1-1 ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
		       Позивачем ОСОБА_1 не надано судових рішень чи будь-яких доказів відносно: визнання незаконним його притягнення до кримінальної відповідальності; незаконності проведення обшуків та виїмки; незаконності обрання міри запобіжного заходу чи відсторонення від посади.
		       Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані , на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		       Виходячи із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1  в частині стягнення 500 000 грн. моральної шкоди, у зв`язку з тим, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування заявленого розміру відшкодування та не надано рішень судів про визнання незаконним притягнення до кримінальної відповідальності, чи проведення інших дій відносно прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області.
		       Пленум Верховного Суду України в п.16 постанови від 01.11.1996 №9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя роз`яснив, що суди мають суворо додержувати передбаченого ст.56 Конституції права особи на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		       У рішенні від 03.10.2001 №12-рп/2001 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про  Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою) Конституційний Суд дійшов висновку, що Конституція України гарантує громадянам у таких випадках право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів (статті 56, 62).
		       У пункті 10-1 постанови від 31.03.1995 №4  "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" Пленум Верховного Суду України роз`яснив, що судам слід мати на увазі, що при встановленні  факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.
		       Аналогічні положення містяться також у п. 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845.
		       Згідно до Положень про Державну казначейську службу України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 та указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
		       Таким чином, з викладеного вбачається, що шкода, заподіяна фізичним чи юридичним особам внаслідок незаконних дій органів державної влади, а також їх посадових та службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується за рахунок Державного Бюджету України, шляхом списання коштів, на підставі рішення суду, з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		       На підставі викладеного, суд приходить до висновку про задоволення позову частково : стягнути з Держави Україна, в особі прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 ,шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України 118075 гривень на відшкодування моральної шкоди; стягнути з Держави Україна, в особі ГУНП в Полтавській області на користь ОСОБА_1 , шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через ДКС України 118 075 гривень на відшкодування моральної шкоди.
		       Відповідно до ч.1ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		       Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		       Згідно ч.3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		       Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи
		       Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: квитанцію №177/0200 від 10.09.2019; розрахунок вартості професійної допомоги адвокатом у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 на час слідства та розгляду справи у судах; акт прийняття-передачі виконаних робіт №177/0200 від 10.09.2019 (а.с.215-217)
		       Згідно ч.1 ст. 137 ЦПК України : витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
		       На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу розмірі 34 000 грн. Оскільки, позивачем не надано доказів понесених витрат на правничу допомогу, з розгляду цивільної справи №554/3543/2020.
		        Відповідно до статті 14 ЗУ № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органами досудового розслідування, прокуратури і суду.
		       Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторонни звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Відповідно до ст.4 ЗУ «Про судовий збір», позовна заява майнового характеру складає 1% ціни позову. 
		       Оскільки загальна сума задоволеної моральної шкоди складає (118 075х2) 239 500 грн., то 1% від стягнутої суми становить 2 395 грн.
		       На підставі викладеного, судові витрати у розмірі 2 395 ривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Керуючись ст.ст.12, 81,130,131, 141, 229, 255, 263, 350, 354 ЦПК України ,суд ,- 
		в и р і ш и в :
		       Закрити провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Служби безпеки України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури.
		       Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, прокуратури Полтавської області, Головного управління Національної поліції України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями органів досудового слідства, дізнання та прокуратури - задовольнити частково.
		       Стягнути з Держави Україна, в особі прокуратури Полтавської області на користь громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, зареєстрований - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ: 37567646) 118 075 (сто вісімнадцять тисяч сімдесят п`ять) гривень на відшкодування моральної шкоди.
		       Стягнути з Держави Україна, в особі Головного управління Національної поліції України в Полтавській області на користь громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтава, зареєстрований - АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6; код ЄДРПОУ: 37567646) 118 075 (сто вісімнадцять тисяч сімдесят п`ять) гривень на відшкодування моральної шкоди.
		       В іншій частині позову - відмовити.
		       Судові витрати у розмірі 2 395 (дві тисячі триста дев`яносто п`ять) гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		       Складання поновного тексту відкладено на 5 (п`ять) днів 01 вересня 2020 року.                Позивач - громадянин України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Полтава, зареєстрований- АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номерНОМЕР_2 .
		       Відповідач - Державна казначейська служба України, місцезнаходження - 01601, м. Київ, вулиця Бастіонна, будинок №6, код ЄДРПОУ - 37567646.
		       Відповідач - прокуратура Полтавської області, місцезнаходження - 36000, м. Полтава, вулиця 1100-річчя Полтави, будинок №7, код ЄДРПОУ - 02910060.
		       Відповідач -Управління Служби безпеки України в Полтавській області, місцезнаходження - 36000, м. Полтава, вулиця Соборності, будинок №39, код ЄДРПОУ - 20001651.
		       Відповідач - Головне управління Національної поліції України в Полтавській області, місцезнаходження - 36000, м. Полтава, вулиця Пушкіна, будинок №83, код ЄДРПОУ - 40108630.
		       Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 30 днів з дня проголошення.
		       Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, визначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		       До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікацйної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		       Учасники справи можуть отримати інформацію у даній справі на офіційному вебпорталі судової влади України за веб-адресоюhttp://court.gov.ua/sud1622/з зазначенням індивідуального номеру провадження.
		       Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги,  якщо така скарга не буде подана. 
		       Повний текст рішення виготовлено 01 вересня 2020 року.
		 
		Суддя                                                                                                                            І.О.Блажко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...