Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7645/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері; нотаріату.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2020. Зареєстровано: 03.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2020.
Дата набрання законної сили: 21.04.2021
Результат оскарження 21.04.2021 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/918
		   ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 вересня 2020 року                               м. Київ                              № 640/7645/20
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом  
		          приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 
		до           Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України,
		          Міністерства юстиції України
		про           визнання протиправними та скасування рішення й наказу
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: 04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52, офіс 421 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (надалі - відповідач 1), адреса: 01001, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10, Міністерства юстиції України (надалі - відповідач 2), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, в якій позивач просить:
		- визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 ;
		- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 .
		Підставами позову вказано порушення суб`єктами владних повноважень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 квітня 2020 року позовна заява приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 залишена без руху та останній наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.
		13 квітня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків разом з квитанцією про доплату судового збору. Тобто недоліки, зазначені в ухвалі суду, усунуті в повному обсязі.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 квітня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішення й наказу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України допущено до розгляду подання без пояснень позивача як нотаріуса, відносно якого таке подання винесено, чим фактично позбивало позивача можливості навести певні аргументи та доводи на свій захист, а відтак, на об`єктивний розгляд такого подання, адже матеріали, додані до даного подання, містять позицію лише однієї сторони, у зв`язку з чим подання, результатом розгляду якого стало прийняття рішення про анулювання свідоцтва є таким, що підготовлено з порушенням Порядку, та не могло бути прийнято до розгляду уповноваженим органом.
		Також, позивач зазначає, що Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Міністерстві юстиції України при винесені оскаржуваного рішення, не було визначено, що порушення, зазначені в даному рішенні призвели до настання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян та не зазначено в чому полягала ця шкода, які та чиї права були порушені, хоча відповідно до вимог чинного законодавства, наявність даних обставин є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю.
		На думку позивача, уповноваженим органом за відсутності будь-яких доказів про вчинення порушень, передбачених підпунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" передчасно застосовано крайній захід дисциплінарного впливу на позивача та внесено подання про анулювання свідоцтва на право зайняття нотаріальною діяльністю 
		Під час розгляду Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату Міністерства юстиції України подання Головного територіального управління юстиції в місті Києві, за відсутності безспірного підтвердження наявності підстав для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за підпунктом "е" пункту 2 частини першої статті 12 Закону України "Про нотаріат", Комісія повинна була ухвалити рішення про відхилення подання.
		Не погоджуючись з аргументами викладеним в адміністративному позові відповідач - 2 подав відзив, в якому зазначає, що за результатами проведеної перевірки встановлено, що приватний нотаріус ОСОБА_1 систематично порушує вимоги чинного законодавства щодо організації нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил ведення нотаріального діловодства, чим завдає шкоди зокрема фізичним та юридичним особам у зв`язку із здійсненням реєстраційних дій, частина з яких скасована на підставі рішення суду, що набрало законної сили.
		Відповідач звертає увагу, що рішенням Комісії від 26 лютого 2020 року № 1 встановлено та підтверджено факт того, що приватний нотаріус ОСОБА_1. здійснювала свої професійні обов`язки з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про нотаріат", що є підставою для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. 
		Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача-1 відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.
		Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		При цьому, судом враховано, що відповідач-1 із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло більше трьох місяців, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.   
		Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що 26 лютого 2020 року Вища кваліфікаційна комісія нотаріату при Міністерстві юстиції України на підставі подання внесеного Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві винесла рішення № 1 від 26 лютого 2020 року, яким вирішила на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", у зв`язку з неодноразовим порушенням нотаріусом чинного законодавства та набранням законної сили рішення суду, яким визнано неправомірною нотаріальну дію, анулювати свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 .
		Відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року та на підставі підпунктів "е" та "з" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" Міністерством юстиції України видано Наказ № 814/5 від 05 березня 2020 року, яким анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 .
		Позивач, вважаючи рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року та Наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року незаконним та необґрунтованим, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні регулює Закон України "Про нотаріат" від 02 вересня 1993 року № 3425-XII.
		Відповідно до статті 3 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
		Статтею 5 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус зобов`язаний: здійснювати свої професійні обов`язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв`язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов`язки, передбачені законом.
		Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, - законодавством Республіки Крим, наказами Міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.
		Згідно з частиною 2 статті 2-1 Закону України "Про нотаріат", контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
		Відповідно частини 1 статті 33 Закону України "Про нотаріат", Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки звернень громадян чи юридичних осіб у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
		Згідно з частиною 6 статті 33 Закону України "Про нотаріат" порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
		Пункт 1 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2014 року за № 298/25075 (надалі - Порядок № 357/5) передбачає, що цей Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 357/5 вбачається, що перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 357/5 основними завданнями перевірки є: 1) перевірка організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, у тому числі дотримання вимог до робочого місця приватного нотаріуса (далі - робоче місце), страхування цивільно-правової відповідальності, наявності осіб, що працюють на умовах цивільно- правових чи трудових договорів, умов зберігання архіву, печаток, штампів, спеціальних бланків нотаріальних документів тощо; 2) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами правил ведення нотаріального діловодства, правильності формування документів у справи, наявність та відповідність вимогам законодавства документів (у випадках, передбачених законодавством, - копій документів), які необхідні для вчинення нотаріальних дій та долучені до примірника нотаріально оформленого документа, документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявність на документах необхідних реквізитів (печаток, підписів, реєстрових номерів, дати тощо); 3) перевірка дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій, у тому числі під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 4) виявлення порушень законодавства, яке регулює організацію роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організацію нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, порядок вчинення нотаріальних дій та ведення нотаріального діловодства; 5) виконання державними і приватними нотаріусами обов`язку щодо підвищення професійного рівня (проходження підвищення кваліфікації, участь у конференціях і семінарах з питань права, дотримання правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції); 6) визначення якості нотаріального обслуговування фізичних та юридичних осіб; 7) надання рекомендацій з усунення причин, унаслідок яких допущено порушення; 8) застосування до державних і приватних нотаріусів заходів реагування, передбачених законодавством, у разі виявлення під час перевірки допущених ними порушень; 9) узагальнення результатів перевірок з метою визначення типових порушень, недоліків та помилок, що допускаються державними і приватними нотаріусами; 10) розповсюдження позитивного досвіду роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 357/5 проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, головного управління юстиції, діяльність яких безпосередньо пов`язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.
		Згідно з пунктом 13 Порядку № 357/5 позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи головного управління юстиції.
		Пунктом 14 Порядку № 357/5 передбачено, що перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, головного управління юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
		Відповідно до пункту 15 Порядку № 357/5 вбачається, що у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком.
		Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці.
		За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
		Відповідно до пункту 31 Порядку № 357/5 перевіркою встановлюється, чи дотримуються державні і приватні нотаріуси загальних положень чинного законодавства, яке регулює порядок вчинення нотаріальних дій та проведення під час їх вчинення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
		Пунктом 30 Порядку № 357/5 передбачено, що при перевірці виконання державними і приватними нотаріусами правил нотаріального діловодства перевіряються:
		- наявність номенклатури справ, затвердженої та погодженої у встановленому порядку (номенклатури справ за попередні роки мають бути належним чином закриті підсумковими записами; для перевірки надаються всі справи (наряди), передбачені номенклатурою);
		- наявність статистичних звітів за період, який підлягає перевірці;
		- впорядкування та забезпечення зберігання документів нотаріального діловодства та нотаріального архіву;
		- наявність складених та погоджених в установленому порядку описів справ (нарядів), актів про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду та які не підлягають зберіганню;
		- дотримання форм та правильність ведення реєстрів, алфавітних, інших книг, журналів тощо;
		- правильність реєстрації, формування та оформлення спадкових справ;
		- правильність застосування нотаріусами посвідчувальних написів та видачі свідоцтв за формами, установленими правилами ведення нотаріального діловодства;
		- наявність документів, а у випадках, передбачених чинним законодавством, копій з них, які на вимогу законодавства долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, який залишається у справах нотаріуса, відповідність таких документів чинному законодавству, а також наявність проставлених нотаріусом необхідних відміток;
		- дотримання державними і приватними нотаріусами нотаріальної таємниці, принципу неупередженості та запобігання судовим спорам, а також обмежень у праві вчинення нотаріальних дій;
		- виконання державними та приватними нотаріусами вимог чинного законодавства щодо порядку витрачання, обігу та звітності спеціальних бланків нотаріальних документів та дотримання порядку їх передавання іншому нотаріусу;
		- виконання державними і приватними нотаріусами вимог чинного законодавства про Єдині та державні реєстри інформаційної системи Міністерства юстиції.
		Відповідно до пункту 33 Порядку № 357/5 вбачається, що за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п`яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як "добре", "задовільно", "незадовільно".
		З приписів пункту 34 Порядку № 357/5 вбачається, що довідка за результатами перевірки складається з чотирьох частин: І - вступна; II - описова (стан організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства); III - висновок; IV - рекомендації. У висновку довідки за результатами перевірки відображаються узагальнений аналіз виявлених недоліків та порушень у діяльності державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, їх причини та загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса. У довідці за результатами перевірки надаються рекомендації щодо покращення стану нотаріальної діяльності, усунення виявлених порушень і недоліків у роботі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса.
		Згідно з пунктом 39 Порядку № 357/5, за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, головне управління юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
		Вказана норма є імперативною.
		Копія наказу направляється до виконання державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіву, приватному нотаріусу для врахування пропозицій комісії впродовж п`яти робочих днів з дня ознайомлення з довідкою про результати проведеної перевірки та долучається до відповідного наряду державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, а також до реєстраційної справи приватного нотаріуса.
		Відповідно до пункту 43 Порядку № 357/5 у разі, якщо порушення, виявлені під час проведеної перевірки, не усунуті у наданий для цього строк чи не можуть бути усунуті або якщо державною нотаріальною конторою, державним нотаріальним архівом, державним чи приватним нотаріусом ігноруються висновки за результатами перевірки чи не виконуються рішення, прийняті за її наслідками, Міністерство юстиції, головне управління юстиції приймають рішення про застосування до цих осіб заходів реагування, передбачених чинним законодавством.
		З аналізу вищевикладеного вбачається, що передумовою застосування заходів реагування уповноваженим органом до нотаріуса є надання довідки за результатами перевірки в якій повинні бути зазначені рекомендації щодо покращення стану нотаріальної діяльності, усунення виявлених порушень і недоліків у роботі державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, які в свою чергу повинні бути виконанні нотаріусом у встановлений чинним законодавством строк.
		При цьому, виходячи з аналізу матеріалів справи та враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, було неправомірно позбавлено нотаріуса можливості усунути виявленні порушення у визначений законом термін після проведення такої перевірки та повідомлення про такі порушення нотаріуса, у зв`язку з невиконанням обов`язку ознайомлення останнього з даною довідкою.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, було неправомірно позбавлено нотаріуса можливості усунути виявленні порушення у визначений законом термін після проведення такої перевірки та повідомлення про такі порушення нотаріуса.
		Поряд з цим, частиною 5 статті 33 Закон України "Про нотаріат" визначено, що у разі виявлення під час перевірки неодноразового грубого порушення порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса може бути анульовано у порядку та на підставах, передбачених цим Законом.
		Частиною 1 статті 12 Закон України "Про нотаріат" визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України за рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийнятим на підставі подання Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, у випадках: 
		а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;
		б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;
		в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;
		г) закриття кримінального провадження щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;
		д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов`язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;
		е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону;
		є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;
		ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною четвертою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;
		з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;
		и) знищення чи втрати нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів;
		і) неодноразового порушення нотаріусом правил професійної етики, затверджених Міністерством юстиції України.
		Таким чином, з аналізу викладеного вбачається, що наказ про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняттю якого передує внесення подання відповідним органом юстиції, що формується за наслідками перевірки діяльності нотаріуса та у визначених законодавством випадках.
		Відповідно частини 9 статті 10 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю розглядається Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату за поданням відповідно Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальної палати України у випадках, визначених цим Законом.
		Частиною 10 статті 10 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що порядок внесення відповідно Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату встановлюється Міністерством юстиції України.
		Так, наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1904/5 затверджено Порядок внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату
		У свою чергу, відповідно до пункту 2 Порядку внесення Міністерством юстиції України, головними територіальними управліннями юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі або Нотаріальною палатою України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його розгляд Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1904/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 2011 року за № 925/19663 (в редакції, чинній на момент внесення подання відносно позивача) (надалі - Порядок № 1904/5), подання управління юстиції або Нотаріальної палати України про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю вноситься до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія).
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 1904/5, подання управління юстиції про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю (далі - Подання) повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат"; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
		Отже, подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю по своїй суті є висновком контролюючого органу, яким в даному випадку є Головне територіальне управління юстиції у місті Києві, про наявність підстав, передбачених статтею 12 Закону України "Про нотаріат", для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, який вноситься уповноваженому органу для розгляду і прийняття за його наслідками відповідного рішення.
		Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладених норм чинного законодавства вбачається, що наказ про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приймається на підставі рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, прийняттю якого передує внесення подання відповідним органом юстиції, що формується за наслідками перевірки діяльності нотаріуса та у визначених законодавством випадках.
		В той же час, як вбачається з матеріалів справи та як було встановлено судом, позивач не був ознайомлений ні з поданням, ні з доповідною запискою, що в свою чергу позбавило його можливості надати свої пояснення на предмет обставин викладених у доповідній записці. Таким чином, під час формування подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не було дотримано право позивача на участь у процесі його прийняття, чим фактично позбавлено його можливості навести доводи на свій захист, а відтак, на об`єктивний розгляд такого подання, адже матеріали, додані до нього, містять позицію лише однієї сторони, у зв`язку з чим подання, результатом розгляду якого стало прийняття рішення про анулювання свідоцтва є таким, що підготовлено з порушенням Порядку, а відтак не могло бути прийнято до розгляду.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, на думку суду, з боку суб`єкту владних повноважень, було порушено порядок проведення перевірки організації роботи приватного нотаріуса, що дає підстави для висновку про відсутність підстав для внесення такого подання до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату про анулювання свідоцтва про право на зайняття позивачем нотаріальної діяльності.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 23 травня 2019 року у справі № 804/243/18.
		Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначеного статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом, перевіряючи подання, чи прийняте воно з урахуванням права позивача на участь у процесі його прийняття, встановлено, що при внесені такого подання, до нього не додано пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку роботи нотаріуса.
		При цьому, суд зазначає, що відповідачем не було надано до суду переконливих доказів в обґрунтування неповідомлення позивача про зміст подання до його внесення на розгляд Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України та надання йому можливості надати письмові пояснення на предмет обставин, викладених у доповідній записці про перевірку його роботи.
		З огляду на викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оспорюваного рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України №1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за №5217 на ім`я ОСОБА_1 , на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд приходить до висновку, що таке рішення прийнято з порушенням вимог Порядку № 357/5 та Порядку № 1904/5.
		З огляду на встановлені судом обставини та викладене вище в сукупності, суд приходить до обґрунтованого висновку про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 , який видано на підставі спірного рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України щодо анулювання свідоцтва позивача, були прийняті уповноваженим органом з порушенням передбаченою чинним законодавством процедури.
		Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що наведене є самостійною та достатньою підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та наказу щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, як такі, що були прийняті протиправно та з порушенням передбаченою чинним законодавством процедури.
		Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 29 квітня 2020 року у справі № 817/800/17.
		Між тим, незважаючи на вищенаведені висновки суду, у той же час, враховуючи положення частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, суд вважає за необхідне надати також оцінку доводам суб`єкта владних повноважень по суті висновків викладених в оскаржуваному рішенні.
		Зі змісту обумовленого подання слідує, що подання внесено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України з підстав передбачених зокрема підпунктом "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", а саме встановлення обставин, щодо неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства або грубого порушення закону, при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону, якщо такі порушення завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
		Так, під час проведення планової перевірки виявлено низку порушень вимог чинного законодавства при вчиненні позивачем нотаріальних дій. Відомості про такі порушення у поданні, в якому міститься пропозиція про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5217, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року на ім`я ОСОБА_1 , відповідно до підпункту "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат", за неодноразові порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій.
		З аналізу вказаної вище норми чинного законодавства вбачається, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.
		При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов`язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
		Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 826/7176/17 та від 20 грудня 2019 року № 826/3746/17.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинен дослідити наявність факту вчинення позивачем порушень, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
		Слід зауважити, що для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту "е" пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України "Про нотаріат" повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.
		При цьому докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягненню нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність.
		Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 826/2668/17.
		Щодо посилання Міністерства юстиції України на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року по справі № 761/38184/15-ц, суд зазначає наступне.
		Підпунктом "з" частини 2 статті 12 Закону України "Про нотаріат" визначено, що свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України: набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії.
		В рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 09 листопада 2017 року по справі № 761/38184/15-ц, зазначено, зокрема: "Як вбачається із листа Міністерства юстиції України від 10 квітня 2015 року № 173-0-2-15/13, проведеною перевіркою встановлено, що при посвідченні договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 квітня 2013 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 порушено вимоги п.п. 4.2. п. 4 Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки не була витребувана згода дружини іпотекодавця на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя".
		Суд вважає за необхідне звернути увагу, що чинні нормативно-правові акти України не містять визначення поняття "законодавство". Втім, у Рішенні Конституційного Суду України 09 липня 1998 року № 12- рп/98у справі № 17/81-97 за конституційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України (справа про тлумачення терміну "законодавство"), визначено, що терміном "законодавство" охоплюються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також постанови Верховної Ради України, укази Президента України, декрети і постанови Кабінету Міністрів України, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції України і законів України.
		Закон - нормативно-правовий акт, встановлене законодавчим органом загальнообов`язкове правило, яке має найвищу юридичну силу.
		Підзаконний нормативно-правовий акт - нормативний акт, виданий на основі закону, відповідно до закону і спрямований на його виконання шляхом конкретизації законодавчих приписів або встановлення первинних норм.
		Слово "підзаконний" не означає меншу юридичну обов`язковість цього акта порівняно з нормативно-правовим актом. Підзаконний акт володіє необхідною юридичною силою. Щоправда, його юридична сила не має такої ж загальності і верховенства, як це властиво закону. Проте він посідає важливе місце в системі правового регулювання, оскільки забезпечує виконання законів шляхом конкретизованого, деталізованого нормативного регулювання усього комплексу суспільних відносин.
		Ознаки підзаконного нормативно-правового акта:
		1) містить вторинні (похідні) норми, що приймаються на основі закону, відповідають йому;
		2) розвиває, конкретизує, деталізує первинні норми, вміщені в законах з метою їх реалізації, або регулює забезпечувальні чи допоміжні суспільні відносини;
		3) приймається як колегіальним органом держави (уряд), так і уповноваженими особами (Генеральний прокурор);
		4) залежно від виду має свою процедуру прийняття, яка не настільки сувора і деталізована, як при прийнятті законів;
		5) порівняно із законами кількість їх більша, оскільки суб`єктами їх прийняття виступають органи влади як виконавчі (згори донизу), так і представницькі (органи місцевого самоврядування та їх посадові особи тощо).
		Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що встановлення Шевченківським районним судом міста Києва в рішенні від 09 листопада 2017 року порушення позивачем підпункту 4.2. пункту 4 Глави 1 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України не можуть вважатись як порушенням нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії та не може бути підставою для скасування свідоцтва.
		Між тим, суд зазначає, що з аналізу змісту підпункту "з" частини 2 статті 12 Закону України "Про нотаріат" вбачається, що у вказаній нормі мова йду саме про набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій, а не визнання неправомірною нотаріальну дію.
		В той же час, слушними є висновки Великої Палати Верховного суду викладені у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 9901/948/18: "...7. Норма права має внутрішній зміст, а також текстуальну або іншу знакову форму вираження, з якої можна, зокрема, встановити мету цієї норми, надати її змісту певний сенс (смисл) шляхом тлумачення...".
		Щодо посилань Міністерства юстиції України на порушення, допущені позивачем при вчинені виконавчих написів, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
		З урахуванням приписів статтей 15, 16, 18 Цивільного кодексу України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", захист цивільних прав шляхом учинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне в стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, у судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
		Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувана на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.
		При цьому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
		Рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю мотивоване, зокрема, тим, що у матеріалах виконавчого напису за реєстровим номером № 698 від 09 вересня 2018 року відсутня інформація щодо розрахунку заборгованості.
		Відповідно до підпунктів 1.1., 1.2. пункту 1 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Звертаємо увагу Суду, що виконавчий напис № 698 від 09 вересня 2018 року вчинений щодо стягнення заборгованості боржника з підстав, що випливають з кредитних відносин.
		Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса, для одержання виконавчого напису додаються:
		а) оригінал кредитного договору;
		б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
		Як вбачається з вказаного вище переліку, жодних вимог щодо наявності інформації щодо розрахунку заборгованості ним не передбачено.
		Розрахунок заборгованості не передбачений і пунктом 2.3. Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, так для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені:
		- відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника;
		- дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
		- номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи;
		- строк, за який має провадитися стягнення;
		- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
		Згідно з пунктом 4 Глави 16 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, посаду, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та місце проживання (місцезнаходження) стягувача; найменування та місце проживання (місцезнаходження) боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, суму державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано; дату набрання чинності виконавчим написом; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, скріплений печаткою; інші відомості, передбачені статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження".
		Враховуючи вищевикладене та перевіривши виконавчий напис № 698 від 09 вересня 2018 року на наявність порушень вимог порядку, судом було встановлено, що даний виконавчий напис містить всі відомості, передбачені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
		Таким чином, на думку суду, відповідач - 1 посилаючись в оскаржуваному рішенні на наявність порушень, допущених позивачем при вчинені виконавчих написів прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність у виконавчого напису № 698 від 09 вересня 2018 року інформації про розрахунок заборгованості.
		Посилання відповідача -1  в оскаржуваному рішенні на інші порушення позивачем Правил про вчинення виконавчих написів, не беруться судом до уваги, оскільки у вказаному рішенні жодним чином не зазначається в яких саме виконавчих написах виявлено порушення, а лише абстрактно описані можливі порушення позивача.
		У відповідності до частини 3 статті 49 Закону України "Про нотаріат" нотаріусу, що вчиняє нотаріальні дії забороняється безпідставно відмовляти у вчинені нотаріальної дії.
		Згідно статті 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти
		Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17, захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
		Суд зазначає, що Закон України "Про нотаріат" не передбачає повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчинення нотаріальних дій. Такими повноваженнями наділена судова гілка влади.
		Наведені вище обставини в своїй сукупності дають суду підстави для висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення.
		Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
		Згідно з частини 1 статті 9, статті 72, частин 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. Таким чином, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у загальному розмірі 1 681,60 грн по 840,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань кожного з відповідачів пропорційно до задоволених вимог до кожного з відповідачів.   
		На підставі вище викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		1. Адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
		2. Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України № 1 від 26 лютого 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 .
		3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 814/5 від 05 березня 2020 року про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 12 липня 2004 року за № 5217 на ім`я ОСОБА_1 .
		4. Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52, офіс 421, код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України (01001, місто Київ, провулок Рильський, будинок 10, код ЄДРПОУ не відомий) понесені нею витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
		5. Стягнути на користь приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (04111, місто Київ, вулиця Щербаківського Данила, будинок 52, офіс 421, код РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок). 
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		Суддя                                                                                                          Н.В. Клочкова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...