Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/12420/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 02.09.2020. Зареєстровано: 03.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2020.
Дата набрання законної сили: 01.09.2020
Номер судового провадження: A/855/14145/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/12420/20                                        Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		01 вересня 2020 року                                                                      м. Київ
		          Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
		головуючого - судді Земляної Г. В.
		суддів                              Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.
		розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
		на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову
		у справі №640/12420/20 
		за позовом          Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
		до відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби
		про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У червні 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (надалі - позивач) з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (надалі - відповідач, Офіс великих платників податків ДПС), у якому просила суд: 
		-          визнати протиправними дії Офісу великих платників податків Державної податкової служби, які полягають в нарахуванні пені з податку на прибуток підприємству Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» в розмірі 47481423,62 грн, і подальшому списанні 2109659,72 грн з інтегрованої картки платника податків та пов`язані з ними дії з надсилання (вручення) платнику - ДК «Газ України» податкової вимоги від 19.05.2020 №62-10 (Форма «Ю») на суму податкового боргу в розмірі 45371763,90 грн; 
		-          зобов`язати Офіс великих платників податків ДПС відкоригувати дані інтегрованої картки Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», шляхом виключення суми пені в розмірі 47481423,62 грн., нарахованої на суму грошового зобов`язання, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 29.04.2020 №0001710501 (Форма "Р");
		-          визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.05.2020 №62- 10 (Форма «Ю») Офісу великих платників податків ДПС на суму податкового боргу 45371763,90 грн (назва податку, збору - податок на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, код класифікації доходів бюджету - 11020100, сума податкового боргу, у тому числі пеня - 45371763,90 грн);
		-          визнати протиправним та скасувати Рішення Офісу великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код ЄДР 43141471) про опис майна у податкову заставу від 20.05.2020 № 18646/10/28-10-10-02-23.
		До суду першої інстанції 19.06.2020 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
		- зупинити дію Податкової вимоги від 19.05.2020 № 62-10, прийнятої Офісом великих платників податків ДПС (вул. Дегтярівська, 11г, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код ЄДР 43141471) до набрання законної сили рішення суду по справі № 640/12420/20;
		- зупинити дію Рішення про опис майна у податкову заставу від 20.05.2020 № 18646/10/28-10-10-02-23, прийнятої Офісом великих платників податків ДПС до набрання законної сили рішення суду по справі №640/12420/20;
		- заборонити Офісу великих платників податків ДПС вчиняти будь-які дії щодо продажу або реалізації майна, визначеного в Акті опису майна від 16 червня 2020 року № 22, яке перебуває в податковій заставі, відповідно до Податкової вимоги від 19 травня 2020 року № 19 та знаходяться у власності Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до набрання законної сили рішенням у справі № 640/12420/20.
		В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що існує реальна загроза невиконання рішення суду по справі № 640/12420/20, а вказані у даній заяві заходи забезпечення позову, які просить застосувати заявник, є співмірними та повністю відповідають позовним вимогам та предмету спору. 
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року в задоволенні заяви Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про забезпечення адміністративного позову відмовлено повністю.
		Приймаючи ухвалу про відмову в забезпеченні позову суд першої інстанції зазначив, що позивачем вже подавалися заяви про забезпечення позову з тих самих підстав, а саме 05.06.2020 року та 12.06.2020 року, які вже розглянуті Окружним адміністративним судом м. Києва по суті, а саме у забезпеченні адміністративного позову відмовлено, відтак, суд вбачає в діях позивача ознаки зловживання процесуальними правами в адміністративному судочинстві, оскільки, позивач не позбавлений права на апеляційне оскарження на рішення суду, однак відповідно до матеріалів справи позивач не користується наданим йому правом, а тому суд переконаний, що основною метою позивача є не захист прав та інтересів у судовому порядку, а саме, зупинення дії оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень на певний період часу шляхом забезпечення позову. Разом з тим по п. 2 ст. 150 КАС України суд зазначив про відсутність доказів на доведеність обставин, які б вказували на істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду. 
		Позивач (надалі - апелянт), не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, якою відмовлено в задоволені клопотання про застосування заходів забезпечення позову, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
		В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що в усіх трьох клопотаннях про забезпеченні позову зверталась увага суду першої інстанції на те, що позивач здійснює господарську діяльність, у приміщенні, яке на даний час знаходиться у податковій заставі, відповідно до Акту опису майна від 16 червня 2020 року - та продаж або реалізація майна позивача може призвести до негативних наслідків, як для самого позивача так і для його контрагентів до ухвалення рішення по справі №640/12420/20, отже відновити господарські зв`язки з підприємствами буде занадто складно або навіть неможливо, так само як і саме нежитлове приміщення позивача.
		Відповідач заперечує проти задоволення апеляційної скарги у повному обсязі з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. 
		Позивач та відповідач у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи були належним чином повідомлені, про причини неявки суду не повідомили. 
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1, 2 та 4 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		З огляду на частини 1, 2 та 4 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено:1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Згідно з частинами першою, четвертою, п`ятою та шостою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.
		За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
		Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за заявою позивача.
		Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.
		Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Колегія суддів зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
		Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
		Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня та 30 вересня 2019 року по справах №826/10936/18, №420/5553/18 відповідно.
		При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		Дослідивши заяву позивача про забезпечення позову, колегією суддів встановлено, що останній зазначає, що майно, яке йому належить, а саме нерухоме майно (приміщення офісу), де знаходиться товариство, може бути реалізовано з торгів.
		Згідно з приписами підпункту 14.1.155 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.
		За змістом пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Отже, складення податковим органом акта опису ліквідного майна, на яке поширюється таке публічне обтяження як податкова застава на підставі відповідного рішення податкового органу, є передумовою для внесення до Державного реєстру обтяжень рухомого майна відповідного запису.
		Верховний Суд в постанові від 12 листопада 2019 року по справі №826/22115/15 зазначив, що самі лише дії контролюючого органу щодо складення актів опису майна у податкову заставу не є такими, що порушують права позивача у спірній ситуації.
		Отже, в даному випадку, колегія суддів звертає увагу, що під час розгляду справи по суті суд повинен встановити правомірність складання акту опису майна у податкову заставу та підтвердження наявності боргу в позивача.
		Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що позивачем до заяви про забезпечення позову не було додано жодних документів, які б містили відомості щодо його поточних фінансових показників, обсягу оборотних коштів (активів), розміру грошових коштів, розміщених, в тому числі на банківських рахунках, інформацію про наявність або відсутність інших активів тощо. Тобто, матеріали доданих до заяви про забезпечення позову документів не містять доказів неможливості підприємства, продовжувати нормально функціонувати та здійснювати господарську діяльність.
		Так, наслідки від незабезпечення даного позову жодним чином не вплинуть на можливість ефективного захисту або поновлення позивачем порушених чи оспорюваних прав або інтересів, оскільки позивач не позбавлений можливості порушувати питання перед контролюючим органом  про відстрочення або розстрочення суми боргу, передбаченому Податкового кодексу України.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу позивача про відсутність жодних доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення у даній справі.
		Крім того, на думку колегії суддів, викладені обставини позивачем свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів останнього стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
		Як було зазначено вище, відповідно до частини 2 статті 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Отже, передумовою вжиття заходів забезпечення позову є необхідність встановлення судом їх співмірності із заявленими позовними вимогами, а також врахування наслідків вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		У межах визначеної нормативної регламентації спірних правовідносин суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що зупинення податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу контролюючим органом за відсутності об`єктивних та достатніх підстав вважати, що такі дії обов`язково будуть здійснені протягом розгляду даної справи, зумовить виникнення невиправданого судового втручання у діяльність суб`єкта владних повноважень, що, у свою чергу, йде у розріз з метою інституту забезпечення позову.
		Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Крім того, колегія суддів звертає увагу, що заява про забезпечення позову та апеляційна скарга за своїм змістом є ідентичними, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.
		З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для забезпечення позову.
		Положеннями статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 235, 242-244, 250, 254, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» - залишити без задоволення.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 червня 2020 року про відмову в забезпеченні позову - без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя:                                                            Г. В. Земляна
		 
		Судді:                                                                                Є. І. Мєзєнцев
		 
		          В. В. Файдюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...