Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/60219/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 03.09.2020.
Дата набрання законної сили: 01.09.2020
Номер судового провадження: 61-21139ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем  України 
		 
		01 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 757/60219/16-ц       
		провадження № 61-21139св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю.,  Зайцева А. Ю.,                     
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Айбокс банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара Віталій Васильович,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року у складі судді Цокол Л. І., постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року                  у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Андрієнко А. М., Мараєвої Н. Є.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року                  № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		 
		Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		 
		За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року  здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України                  від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до  08 лютого  2020 року.
		 
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Айбокс банк» (далі - ПАТ «Айбокс банк»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кара В. В., про визнання договору іпотеки недійсним.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 06 грудня 2008 року між ВАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Айбокс Банк», та Дочірнім підприємством «Автопрокат» був укладений договір про відкриття кредитної лінії.
		 
		З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 26 грудня                      2008 року між банком та ОСОБА_2 , яка є матір`ю позивачки, був укладений іпотечний договір, відповідно до якого іпотекодержатель передала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок.
		 
		Вказувала, що на час укладання іпотечного договору ОСОБА_1 була малолітньою та проживала в будинку разом з матір`ю, хоча фактично була зареєстрована за адресою проживання батька, а з 16 травня 2013 року була офіційно зареєстрована разом з матір`ю. При укладанні іпотечного договору були порушені норми чинного законодавства, оскільки у разі вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, обов`язковою є попередня згода органу опіки та піклування. 
		 
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня                2012 року задоволено позов ПАТ «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Проте, судом не досліджувались обставини, які мали істотне значення для справи, зокрема, проживання малолітньої дитини разом з матір`ю в цьому будинку та не залучено орган опіки та піклування, який покликаний захищати права та інтереси малолітніх дітей. За цим рішенням відкрито виконавче провадження.
		 
		Посилаючись на те, що фактично зазначене заочне рішення може позбавити її будь-яких прав на житловий будинок, що порушує її конституційне право на житло, звернулась з вказаним позовом до суду. 
		 
		На підставі викладеного ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір іпотеки, укладений 26 грудня 2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Айбокс банк».  
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року                         у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки від 26 грудня 2008 року № 2079 малолітня ОСОБА_1 не була власником житлового будинку, який виступає предметом іпотеки, не була в ньому зареєстрована, а тому дозвіл органу опіки та піклування на вчинення такого правочину не вимагався.                   При цьому суд зазначив, що порушень майнових прав дитини з боку батьків не відбулося, а тому позовна вимога про визнання договору іпотеки від є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
		 
		Не погодившись з таким рішенням місцевого суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.
		 
		Постановою Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року                  рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, висновки суду є обґрунтованими, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено. 
		 
		При цьому суд зазначив, що він розглядає апеляційну скаргу в межах доводів, які не розглядалися під час попереднього апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою на рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року позивачки ОСОБА_1 .
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили рішення необґрунтовано з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповно та неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. 
		 
		Зазначає, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що відповідач жодного разу належним чином про розгляд даної справи в суді першої інстанції повідомлена не була, у зв`язку з цим не змогла надати суду своїх пояснень та доказів, що стосуються предмета спору.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		ПАТ «Айбокс банк» у відзиві на касаційну скаргупросить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. 
		 
		Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кара В. В.                        у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що, передаючи в іпотеку житловий будинок, іпотекодавець ОСОБА_2 довела до відома іншої сторони договору та нотаріуса, що прав проживання членів її сім`ї - дітей немає,                           і, відповідно, для укладення такого договору, у зв`язку із відсутністю прав дітей на користування переданим в іпотеку житловим будинком, попередня згода органів опіки та піклування не потрібна. Тому, просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції   у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи. 
		 
		14 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у вказаному складі суддів.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Суди встановили, що 26 грудня 2008 року між ПАТ «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є ПАТ «Айбокс банк», та ДП «Автопрокат» укладено договір про відкриття кредитної лінії.
		 
		З метою забезпечення виконання кредитного зобов`язання 26 грудня                      2008 року між ПАТ «Аграрний комерційний банк» та ОСОБА_2 було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки № 2019, за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок.
		 
		На момент укладення договору іпотеки у будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_2 та її мати ОСОБА_4 , згідно з довідкою по формі № 3 від 21 листопада 2008 року, виданої службою малоповерхової забудови КП «Печерськблагоустрій».
		 
		Установлено, що заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва         від 08 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду                      м. Києва від 07 лютого 2013 року, задоволено позов ПАТ «Аграрний комерційний банк» до ОСОБА_2 , за участю третьої особи ДП «Автопрокат», про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, площею 0,0963 га, що належить ОСОБА_2 для задоволення грошових вимог       ПАТ «Аграрний комерційний банк» в сумі 6 492 396,92 грн та встановлений спосіб реалізації шляхом проведення прилюдних торгів.
		 
		На підставі виконавчого листа № 2-2915/12, виданого 22 лютого 2013 року, 21 березня 2013 року було відкрито виконавче провадження № 37164366.
		 
		Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня                  2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва                       від 19 березня 2014 року виселено ОСОБА_2 та неповнолітню                       ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з житлового будинку АДРЕСА_1 . Разом з тим, у вказаному рішенні суд встановив, що неповнолітня була зареєстрована у спірному приміщенні після відкриття виконавчого провадження по виконанню рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, і банк, як іпотекодержатель, згоди на реєстрацію ОСОБА_1 не надавав, що свідчить про порушення іпотекодавцем ОСОБА_2 укладеного сторонами іпотечного договору.
		 
		ОСОБА_1 була зареєстрована в буд. АДРЕСА_1 з 16 травня 2013 року, що підтверджуєтьсядовідкою «КП «Печерськблагоустрій» від 21 листопада 2008 року та довідкою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району» № 765 від 15 грудня 2016 року.
		 
		На момент укладання оспорюваного договору ОСОБА_1 була зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
		 
		Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Згідно зі статтею 32 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 177 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.
		 
		При вирішенні спорів щодо недійсності іпотечних договорів з підстав порушення житлових та майнових прав неповнолітніх осіб суди, зокрема, повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.
		 
		Установлено, що ОСОБА_1 , яка була малолітньою, на час укладення договору іпотеки не мала майнових прав на будинок АДРЕСА_1 та права користування вказаним будинком, була зареєстрована за місцем проживання батька за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		При таких обставинах суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, належним чином оцінивши докази, подані сторонами, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, враховуючи вказані норми матеріального права, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним договору іпотеки, укладеного 26 грудня  2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Аграрний комерційний банк».
		 
		Крім того, відповідно до частин першої, четвертої статті 370 ЦПК України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
		 
		Встановлено, що ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року в даній справі після розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на це ж рішення суду. Відповідачка не була присутня під час апеляційного розгляду справи, тому апеляційний суд вірно розглянув її апеляційну скаргу в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 .
		 
		Доводи касаційної скарги відносно того, що відповідачка жодного разу не була належним чином повідомлена про розгляд даної справи є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи, призначений на 28 березня 2017 року на 10-00 год., на 18 травня 2017 року, на 16 червня 2017 р. на 14 год., на 06 вересня 2017 року на 14 год.00 хв. відповідач ОСОБА_2 була повідомлена у встановленому законом порядку, доказом чого є зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (том 1, а. с. 126, 192, 193).
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		З урахуванням того, що інші аргументи касаційної скарги, є ідентичними доводам апеляційної скарги заявника, яким суд надав належну оцінку, висновки суду є достатньо аргументованими, Верховний Суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
		 
		Верховний Суд встановив, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, на законність ухвалених судових рішень не впливають.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 вересня 2017 року, постанову Апеляційного суду м. Києва від 14 лютого 2018 року                  залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               Є. В. Коротенко
		  С. Ю. Бурлаков
		  А. Ю. Зайцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...