Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 460/4429/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері освіти, науки, культури та спорту.
Надіслано для оприлюднення: 03.09.2020. Зареєстровано: 04.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 07.09.2020.
Дата набрання законної сили: 18.08.2020
Номер судового провадження: А/857/4824/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 серпня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/4429/19 пров. № А/857/4824/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		головуючого судді                                       Святецького В.В., 
		суддів                                                            Довгополова О.М., Гудима Л.Я.,
		          з участю секретаря судового засідання      Марцинковської О.М.,  
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Рівненської міської ради на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року  у справі № 460/4429/19  (головуюча суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне, час ухвалення 11:09 год., повний текст рішення складений 13 березня 2020 року) за адміністративним позовом Рівненської районної ради до Рівненської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову - Корнинська сільська рада Рівненського району, про визнання протиправним та скасування рішення,-
		В С Т А Н О В И В :
		 
		           23 грудня 2019 року Рівненська районна рада звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Рівненської міської ради від 24 жовтня 2019 року за № 6750 ,,Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг". 
		Позовна заява мотивована тим, оскаржене рішення є необґрунтованим, прийняте з порушенням норм чинного діючого законодавства України та суперечить інтересам територіальної громади Рівненського району. Так, рішення порушує право громадян, неповнолітніх дітей, дітей шкільного віку на безоплатну освіту за ознакою місця реєстрації, що створює протиправний обов`язок щодо сплати коштів.
		Рішенням від  11 березня 2020 року Рівненський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольним повністю. 
		Визнав протиправним та нечинним рішення Рівненської міської ради від 24 жовтня 2019 року № 6750 ,,Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг" в повному обсязі.
		Також суд ухвалив, що резолютивна частина рішення суду про визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його було офіційно оприлюднено, після набрання рішенням законної сили.
		Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Рівненська міська рада подала апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		В апеляційній скарзі відповідач також зазначає, що саме з метою забезпечення належного рівня послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури та спорту для мешканців міста Рівного та належного утримання закладів охорони здоров`я, загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів, закладів позашкільної освіти, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та шкіл естетичного виховання Рівненська міська рада прийняла рішення від 24.10.2019 № 6750 ,,Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг".
		Цим рішенням установлено, що послуги у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту надаються закладами міста Рівного безкоштовно для громадян, які не зареєстровані в місті Рівному чи проживають за межами міста Рівного, лише за наявності відповідної угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Рівненською міською радою та відповідною об`єднаною територіальною громадою чи іншим відповідним органом місцевого самоврядування, а в разі відсутності такої угоди вони мають право самостійно їх оплачувати, виходячи з фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг, затвердженого цим рішенням.
		Рішенням також передбачена можливість компенсації витрат за послуги у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, які надаються закладами міста Рівного, за рахунок бюджетів місцевих громад шляхом укладання угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Рівненською міською радою та відповідними об`єднаними територіальними громадами чи іншими органами місцевого самоврядування.
		Відповідно до Законів України ,,Про освіту", ,,Про загальну середню освіту", Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України своїм від 16 квітня 2018 року № 367 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 травня 2018 року, усі місцеві органи виконавчої влади або відповідні органи місцевого самоврядування, визначаючи і закріплюючи за кожним закладом початкової та/або базової середньої освіти території їхнього обслуговування, мають виходити з того, що кожен такий заклад має бути для кожної дитини, яка проживає на цій території, найбільш доступний та наближений до місця її проживання. Тобто діти, зареєстровані у м. Рівному, мають першочергове право на зарахування до відповідних закладів освіти на відміну від тих, які не зареєстровані у м. Рівному.
		Крім того, фінансування комунальних закладів освіти, охорони здоров`я, культури, спорту здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, приватних закладів позашкільної освіти - за рахунок коштів засновників (власників). Утримання та розвиток матеріально-технічної бази усіх цих закладів фінансується за рахунок коштів засновника цих закладів. Тобто фактично функціонування (матеріально-технічне забезпечення, заробітна плата працівникам, медичне обслуговування та інше) усіх комунальних закладів міста Рівного забезпечено коштами з місцевого бюджету.
		Основним наповненням бюджету міста Рівного є податок на доходи фізичних та юридичних осіб. Тобто особи, які зареєстровані в місті Рівному, сплачують податки, які надходять у місцевий бюджет, за рахунок чого з нього виділяються кошти, які спрямовуються на забезпечення функціонування комунальних закладів міста Рівного.
		Враховуючи те, що навколишні територіальні громади не об`єднуються з містом Рівне, але при цьому користуються усіма послугами, які надає місто, тому і було прийняте рішення від 24.10.2019 № 6750 з метою забезпечення якості і доступності освіти на територіях обслуговування, які закріплені за її закладами освіти, а не безоплатності освіти для осіб, які не належать до території обслуговування, тобто не є членами територіальної громади міста Рівного.
		Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову. 
		З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції  та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. 
		Позивач - Рівненська районна рада та третя особа - Корнинська сільська рада подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких спростовують доводи відповідача про невідповідність рішення суду першої інстанції вимогам матеріального права. При цьому просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. 
		Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, місце та час розгляду справи.  
		Представники позивача та третьої особи в судовому засіданні апеляційного суду,  яке проводиться в режимі відеоконференції, заперечили вимоги апеляційної скарги та просять відмовити у її задоволенні. 
		          Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.  
		Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 24 жовтня 2019 року на 36 сесії 7 скликання Рівненська міська рада на підставі Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" та Бюджетного кодексу України прийняла рішення № 6750 ,,Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг" (а. с. 17, 74).
		Метою прийняття цього рішення стало забезпечення належного рівня послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту мешканцям міста Рівного та належного утримання закладів охорони здоров`я, загальноосвітніх та дошкільних навчальних закладів, закладів позашкільної освіти, дитячо-юнацьких спортивних шкіл та шкіл естетичного виховання.
		Наведеним рішення Рівненська міська рада вирішила: 
		1. Затвердити фінансовий норматив витрат на одного одержувача послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, що додається.
		2. Забезпечити укладання договорів про міжбюджетний трансферт з об`єднаними територіальними громадами в місячний термін із дня прийняття рішення, а з іншими органами місцевого самоврядування  до 01.01.2020, виходячи з кількості одержувачів послуг.
		3. Установити, що послуги у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту (далі  послуги) надаються закладами міста Рівного безкоштовно для громадян, які не зареєстровані в місті Рівному чи проживають за межами міста Рівного, лише за наявності відповідної угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Рівненською міською радою та відповідною об`єднаною територіальною громадою чи іншим відповідним органом місцевого самоврядування.
		4. Установити, що громадяни, які отримують послуги в закладах міста Рівного, але не зареєстровані в місті Рівному чи проживають за межами міста Рівного, в разі відсутності угоди про здійснення міжбюджетних трансфертів між Рівненською міською радою та відповідною об`єднаною територіальною громадою чи іншим відповідним органом місцевого самоврядування, мають право самостійно їх оплачувати, виходячи з фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг, затвердженого цим рішенням.
		5. Керівникам відповідних бюджетних установ:
		1) здійснювати зарахування коштів за надані відповідно до пункту 4 цього рішення послуги до спеціального фонду бюджетних установ на рахунок власних доходів;
		2) фінансовий норматив витрат на одного одержувача послуг з об`єднаних територіальних громад застосувати для: - загальноосвітніх і дошкільних навчальних закладів, медичних закладів з 01.01.2020; - позашкільних закладів освіти, дитячо-юнацьких спортивних шкіл, підліткових клубів за місцем проживання  з 01.01.2020; - музичних шкіл та художньої школи  з 01.01.2020;
		3) фінансовий норматив витрат на одного одержувача послуг інших органів місцевого самоврядування застосувати з 01.01.2020.
		6. Установити, що дія пункту 4 цього рішення не розповсюджується на випадки безпосередньої загрози життю пацієнта та хворих, які направляються у спеціалізовані відділення міських лікувальних закладів, а також на дітей з інвалідністю, дітей-сиріт та дітей (учнів), які представляють інтереси міста в конкурсах та змаганнях.
		7. Контроль за виконанням цього рішення доручити постійній комісії з питань бюджету, фінансів та управління комунальною власністю, постійній комісії з питань науки, освіти, культури, духовного відродження, молоді, спорту, зв`язків з громадськими об`єднаннями та засобами масової інформації і секретарю міської ради С. Паладійчуку , а організацію його виконання  заступнику міського голови Г. Кульчинській та начальникам управлінь виконавчого комітету Рівненської міської ради, яким підпорядковані бюджетні заклади, що надають послуги у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту.
		Підставами для затвердження фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту (п. 1 наведеного рішення), стали наступні документи: лист Управління освіти виконавчого комітету Рівненської міської ради без номера та дати його прийняття про фактичні видатки на утримання однієї дитини в місяць в загальноосвітніх навчальних закладах; дошкільних навчальних закладах; позашкільних навчальних закладах (а. с. 78); лист Управління культури і туризму від 03 вересня 2019 року № 606 щодо утримання 1 учня в школах естетичного виховання (а. с. 79); лист Управління у справах сім`ї, молоді та спорту від 03 вересня 2019 року № 01-14/1243 щодо нормативу витрат в місяць на 1 учня по дитячо-юнацьких спортивних школах та по підліткових клубах за місцем проживання (а. с. 80);  калькуляція витрат на огляд осіб, які бажають отримати консультацію лікаря та діагностичні обстеження без направлення Управління охорони здоров`я від 04 вересня 2019 року № 01-08/1233-вих (а. с. 81).
		Також прийняттю рішення в цілому, слугувала пояснювальна записка міського голови до проекту рішення Рівненської міської ради ,,Про взаємовідносини з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг" (а. с. 76).
		Рішення Рівненської міської ради 7 скликання від 24.10.2019 № 6750 було оприлюднене шляхом його розміщення на офіційному сайті Рівненської міської ради 24.10.2019 року (а. с. 82).
		Вважаючи, що означене рішення міської ради порушує права громадян територіальних громад, Рівненська районна рада звернулась до суду з даним позовом.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення Рівненської міської ради від 24 жовтня 2019 року за № 6750 не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідач фактично затвердив розмір плати за навчання в позашкільних закладах освіти, дитячо-юнацьких спортивних школах, підліткових клубах за місцем проживання, який розраховано як фінансовий норматив витрат, як додаткова плата, котра відповідно до  статті 28 Закону України ,,Про позашкільну освіту"  не може надаватись замість або в межах освітньої діяльності, визначеної навчальними планами і програмами.
		При цьому суд також зауважив, що жоден нормативний акт України не містить посилання на залежність розміру плати за навчання дитини від місця її проживання.
		Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що  відповідач, приймаючи спірне рішення, поставив фінансові нормативи витрат за надання освітніх послуг в залежність від місця проживання учня, що не відповідає вимогам чинного законодавства. 
		Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними. 
		Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до ч.2 ст. 264 КАС України   право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Оскільки згідно з положеннями статті 1 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" районні ради представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Рівненська районна рада, як представник спільних інтересів територіальних громад Рівненського району, є учасником правовідносин, які врегульовані оскарженим нормативно-правовим актом.
		При цьому суд встановив, що Рівненська районна рада на черговій сесії прийняла рішення від 17 грудня 2019 року № 991 ,,Про звернення до суду", що узгоджується з приписами пункту 30 частини 1  статті 43 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", яким визначено, що виключно на пленарних засіданнях районної ради вирішуються питання прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних рад та їх органів.
		Наведене свідчить про наявність повноважень у Рівненської районної ради на звернення з даним позовом до суду.
		Проаналізувавши норми Конституції України, Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", якими визначені повноваження та права органів самоврядування, суд першої інстанції мотивовано зазначив, що Рівненська міська рада має повне право вільно вирішувати питання щодо взаємовідносин з об`єднаними територіальними громадами та іншими органами місцевого самоврядування у сфері надання послуг.
		Однак, рішення органів самоврядування, як суб`єктів владних повноважень, мають бути законними та відповідати правовим актам вищої юридичної сили.
		У рішенні у справі № 1-4/2004 від 04 березня 2004 року Конституційний Суд України дійшов висновку, що доступність освіти, як конституційна гарантія реалізації права на освіту на принципах рівності, визначених  статтею 24 Конституції України, означає, що нікому не може бути відмовлено у праві на освіту, і держава має створити можливості для реалізації цього права; безоплатність освіти як конституційна гарантія реалізації права на освіту означає можливість здобуття освіти в державних і комунальних навчальних закладах без внесення плати у будь-якій формі за освітні послуги визначених законодавством рівня, змісту, обсягу і в межах тих видів освіти, безоплатність яких передбачена частиною третьою  статті 53 Конституції України.
		За змістом частини 2 статті 53 Конституції України держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Крім Конституції України право кожного на освіту закріплене також Законами України.
		Так, згідно з частиною 2  статті 19 Закону України ,,Про охорону дитинства" держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Відповідно до  приписів статті 4 Закону України ,,Про освіту" держава забезпечує безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти. Право на безоплатну освіту забезпечується: для здобувачів дошкільної та повної загальної середньої освіти - за рахунок розвитку мережі закладів освіти всіх форм власності та їх фінансового забезпечення у порядку, встановленому законодавством, і в обсязі, достатньому для забезпечення права на освіту всіх громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України; для здобувачів позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової перед вищої та післядипломної освіти - у закладах освіти чи інших суб`єктів освітньої діяльності за рахунок фінансування з державного та/або місцевого бюджетів у порядку, встановленому законодавством тощо. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти.
		За змістом частити 2 статті 28 Закону України ,,Про дошкільну освіту"  дитина має гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в держаних та комунальних закладах освіти.
		Частиною 1  статті 36 цього ж Закону  встановлено, що батькам або особам, які їх замінюють, надано право вибирати заклад дошкільної освіти та форму здобуття дитиною дошкільної освіти.
		Відповідно до  статті 6 Закону України ,,Про загальну середню освіту" громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров`я, особливих освітніх потреб, місця проживання, складних життєвих умов, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах.
		Суд першої інстанції вірно зазначив, що місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, відповідно до частини 6  статті 10 Закону України ,,Про позашкільну освіту", в межах їх компетенції: затверджують обсяги фінансування комунальних закладів позашкільної освіти не нижче мінімальних нормативів, визначених в установленому порядку центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, та забезпечують фінансування витрат на їх утримання; вживають заходи до збереження і зміцнення матеріально-технічної бази закладів позашкільної освіти, розвиток їх мережі тощо.
		Фінансування позашкільних закладів здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету та плати за навчання учнів.
		Порядок встановлення плати за навчання в початкових спеціалізованих мистецьких навчальних школах (школах естетичного виховання) визначається Кабінетом Міністрів України, затверджується один раз на рік директором закладу за погодженням з виконавчим комітетом. При цьому, діти з багатодітних сімей та малозабезпечених сімей, діти з інвалідністю, діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, здобувають позашкільну освіту безоплатно.
		Підпунктами  2.1, 2.2 пункту 2 Порядку визначення вартості та надання платних послуг закладами культури, заснованими на державній та комунальній формі власності, затвердженого спільним наказом Міністерства культури України, Міністерства фінансів України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1004/1113/1556 від 01 грудня 2015 року, визначено, що встановлення вартості платної освітньої послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням, складовими якої є витрати на оплату праці працівників, нарахування на оплату праці відповідно до законодавства, безпосередні витрати та оплата послуги інших організацій, капітальні витрати тощо.
		Однак, статтею 28 Закону України ,,Про позашкільну освіту" передбачено, що платні послуги не можуть надаватися державними або комунальними закладами позашкільної освіти замість або в межах освітньої діяльності, визначеної освітніми програмами, навчальними планами і програмами. Забезпечення базових потреб дітей у позашкільних навчальних закладах та фінансування мистецьких закладів освіти здійснюється за рахунок видатків місцевого бюджету. Батьки учнів вільні у своєму виборі поміж альтернативних варіантів для влаштування своєї дитини у позашкільний навчальний заклад, оскільки державна політика у сфері позашкільної освіти ґрунтується на доступності та рівності прав дітей на здобуття такої освіти.
		Виходячи з системного аналізу наведених нормативно-правових актів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що затвердження оскарженим рішенням фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, має використовуватися для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів. 
		Однак, пункт 4 спірного рішення, яким  встановлено, що у разі відсутності угоди між Рівненською міською радою та відповідною територіальною громадою чи іншим відповідним органом місцевого самоврядування, не зареєстровані в місті Рівному громадяни мають право самостійно їх оплачувати, виходячи з фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг, затвердженого цим рішенням, не відповідає положенням наведених вище законів.
		За таких обставин колегія  суддів визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що рішення Рівненської міської ради від 24 жовтня 2019 року за № 6750  не відповідає вимогам законодавства, оскільки міська рада фактично затвердила розмір плати за навчання в позашкільних закладах освіти, дитячо-юнацьких спортивних школах, підліткових клубах за місцем проживання, який розраховано як фінансовий норматив витрат, як додаткова плата, котра відповідно до  статті 28 Закону України ,,Про позашкільну освіту"  не може надаватись замість або в межах освітньої діяльності, визначеної навчальними планами і програмами.
		Також, на думку апеляційного суду, мотивованими є твердження суду першої інстанції про те, що  жоден нормативний акт України не містить посилання на залежність розміру плати за навчання дитини від місця її проживання, оскільки в силу приписів статті 24 Конституції України громадяни України мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовною та іншими ознаками.
		А відповідно до ч.2 ст. 2 Закону України ,,Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
		Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що станом на 23 грудня 2019 року 378 дітей дошкільного віку з числа мешканців Рівненського району здобувають дошкільну освіту у закладах дошкільної освіти міста Рівне. 1041 дитина шкільного віку, які зареєстровані на території сільських рад Рівненського району, здобувають загальну середню освіту в закладах загальної середньої освіти міста Рівне. Це підтверджено відповідними довідками із сільських та селищних рад Рівненського району (а. с. 23-35).
		За таких обставин, колегія суддів підтримує доводи суду першої інстанції про те, що поділ учнів закладу за ознакою місця проживання не може вважатись виправданим і обґрунтованим, оскільки така ознака не свідчить про особливі потреби захисту зі сторони держави у вигляді встановлення додаткової плати за навчання.
		Крім того, згідно з пунктами 2.1 та 2.2 Розділу ІІ Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого спільним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року  № 736/902/758 та  зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2010 року  № 1196/18491, встановлення вартості платної освітньої послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням. Калькуляційною одиницею при цьому є вартість отримання відповідної платної освітньої послуги однією фізичною особою за весь період її надання у повному обсязі. Складовими вартості витрат є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.
		Постановою від 27 серпня 2010 року за № 796 Кабінет Міністрів України затвердив Перелік платних послуг, які можуть надаватись закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, у якому відсутня послуга за здобуття освіти в закладах системи освіти, що належать до комунальної форми власності.
		Суд першої інстанції дослідив надані Управлінням освіти, Управлінням у справах сім`ї, молоді та спорту, Управлінням культури та туризму та Управлінням охорони здоров`я листи, які стали підставами для затвердження фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту (п. 1 оскарженого рішення), та встановив, що вони констатують лише суми витрат, однак у них не наведені розрахунки таких витрат. 
		Таких розрахунків відповідач не надав і суду, а представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції зазначив, що при затвердженні фінансового нормативу витрат на одного одержувача послуг у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізичної культури і спорту, відповідачем при прийнятті спірного рішення за основу взято лише наведені вище листи.
		Враховуючи наведене, колегія  суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо порушення Рівненською міською радою наведених вище норм Конституції та Законів України під час прийняття рішення від 24 жовтня 2019 року за № 6750. 
		Суд першої інстанції також ретельно проаналізував норми Конституції та Законів України, які закріплюють право громадян на медичне обслуговування та регулюють правовідносини, які виникають з цього приводу. 
		Так, частина 3 статті 49 статті Конституції України гарантує, що держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.
		Суд першої інстанції аргументовано послався на  рішення Конституційного Суду України від 29.05.2002 у справі № 1-13/2002, в якому визначено, що ,,у державних і комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається безоплатно" треба розуміти так, що у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.
		Поняття медичної допомоги, умови запровадження медичного страхування, у тому числі державного, формування і використання добровільних медичних фондів, а також порядок надання медичних послуг, які виходять за межі медичної допомоги, на платній основі у державних і комунальних закладах охорони здоров`я та перелік таких послуг мають бути визначені законом.
		Статтею  18 Закону України ,,Основи законодавства України про охорону здоров`я" передбачено, що фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом.
		Рівень фінансового забезпечення охорони здоров`я розраховується на підставі науково обґрунтованих нормативів.
		Кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, призначені на охорону здоров`я, використовуються, зокрема, для забезпечення медичної допомоги населенню, фінансування державних цільових і місцевих програм охорони здоров`я та фундаментальних наукових досліджень у цій сфері.
		Фінансове забезпечення державних та комунальних закладів охорони здоров`я - бюджетних установ здійснюється відповідно до бюджетного законодавства.
		Медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров`я та фізичними особами - підприємцями, які зареєстровані та одержали в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.
		Договори про медичне обслуговування укладаються у межах бюджетних коштів, передбачених на охорону здоров`я на відповідний бюджетний період, на підставі вартості та обсягу послуг з медичного обслуговування, замовником яких є держава або органи місцевого самоврядування. Вартість послуги з медичного обслуговування розраховується з урахуванням структури витрат, необхідних для надання такої послуги відповідно до галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я. Методика розрахунку вартості послуги з медичного обслуговування, перелік платних послуг з медичного обслуговування затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Вимоги до надавача послуг з медичного обслуговування населення, з яким головними розпорядниками бюджетних коштів укладаються договори про медичне обслуговування населення, порядок укладання таких договорів та типова форма договору затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Заклади охорони здоров`я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом. Заклади охорони здоров`я встановлюють плату за послуги з медичного обслуговування, що надаються поза договорами про медичне обслуговування населення, укладеними з головними розпорядниками бюджетних коштів, у порядку, встановленому законом.
		Порядок укладення договорів про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій та порядок визначення тарифів для оплати медичних послуг і лікарських засобів встановлюються   Законом України ,,Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення".
		На виконання приписів вказаного Закону постановою Кабінету Міністрів  України внесені зміни до Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, вищих медичних навчальних закладах і науково-дослідних установах.
		Проаналізувавши пункти даного Переліку, суд першої інстанції встановив, що ним визначені 32 види медичних послуг, що надаються державними і комунальними закладами охорони здоров`я згідно з їх функціональними повноваженнями, та 7 видів послуг з провадження господарської і/або виробничої діяльності. Даний перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		При цьому суду першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що кожен медичний заклад затверджує перелік платних послуг, які він надає, винятково у межах переліків, визначених Постановою № 1138.
		За таких обставин, колегія  суддів не вбачає підстав для сумнівів у висновках суду першої інстанції про те, що медичні послуги доступні для всього населення без обмеження за соціально-демографічними характеристиками.
		Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції достеменно встановив обставини справи, провів глибокий аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, а також врахував рішення Конституційного Суду України, норми Європейської хартії місцевого самоврядування від 15 січня 1985 року, ратифікованої Україною 15 липня 1997 року, Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, ратифікованої  Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, практику Європейського суду з прав людини та ухвалив правомірне та обґрунтоване рішення про задоволення позову, оскільки оскаржене рішення міської ради суперечить наведеним нормативно-правовим актам.
		Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції  нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. 
		Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
		Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС)  України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до ст. 316 КАС України  суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.          
		 
		Керуючись ч.3 ст. 243,  ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-
		ПОСТАНОВИВ :
		            
		апеляційну скаргу Рівненської міської ради залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 11 березня 2020 року  у справі № 460/4429/19  у справі № 1.380.2019.006312 - без змін. 
		Постанова набирає законної сили  з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених частиною четвертою  статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		  
		 
		Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим   О. М. Довгополов  У зв`язку з перебуванням суддів Довгополова О.М. та Гудима Л.Я. у чергових щорічних відпустках з 19 серпня до 02 вересня 2020 року включно постанова в повному обсязі складена та підписана 03 вересня  2020 року.
		 
		Повне судове рішення складено 03.09.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...