Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/7245/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 08.09.2020. Зареєстровано: 09.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 11.09.2020.

Номер судового провадження: 2/758/3090/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Справа № 758/7245/18 
		Категорія 40 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 липня 2020 року місто Київ        
		 
		Подільський районний суд міста Києва у складі:
		головуючого - судді Ларіонової Н. М.,
		при секретарі судового засідання Волошиній А.М., 
		за участю: представників позивачів - адвокатів Шевчук І.А. та Сергеєва Д.С.,
		представника відповідача-1 - адвоката Заянчуковського С.О.,
		представника відповідача-2 - адвоката Бойка О.І.,
		представника відповідача-3 - адвоката Васильняка Р.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи, -
		 
		В С Т А Н О В И В :
		В червні 2018 р. позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати недостовірною та такою, що принижує честь та гідність позивача і негативно впливає на ділову репутацію позивача, інформацію, яка була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 у ефірі телеканалу « 1+1 » та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті телеканалу « 1+1 » (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і на YouTube телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_14 ') наступного змісту: «ІНФОРМАЦІЯ_15»;
		«.ІНФОРМАЦІЯ_16 »;
		«ІНФОРМАЦІЯ_17...»;
		Зображення на якому державні облігації перейшли від ТОВ «КАЛИНА ТРЕЙД» do ІНФОРМАЦІЯ_7 за 8 300 грн та яке супроводжувалось такими словами диктора: «ІНФОРМАЦІЯ_18»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_19»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_20»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_21.»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_22»;
		«ІНФОРМАЦІЯ_23»;
		« ІНФОРМАЦІЯ_24»; 
		зобов`язати  ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» спростувати недостовірну інформацію у той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме: шляхом зчитування диктором у тій самій передачі ( «ІНФОРМАЦІЯ_25») резолютивної частини судового рішення не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили; шляхом публікації на веб-сайті https://lplusl.ua резолютивної частини рішення суду з цієї справи, яка має бути набрана тим самим штрифтом та розміщена під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_27.».
		Позов мотивний тим, що  ІНФОРМАЦІЯ_1 у ефірі телеканалу «1+1», який відповідно до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення діє в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1» та на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і на YouTube телеканалу «1+1» (за осиланням:ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відбулась трансляція передачі «ІНФОРМАЦІЯ_28), в якій були поширені відомості, що не відповідають дійсності і порушують право на недоторканість ділової репутації групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_7, до якої входять товариство з ^ ^обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ^ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА».Так, під час демонстрації сюжету НОМЕР_1 сезону програми «ІНФОРМАЦІЯ_29» у ефірі телеканалу «1 + 1» була поширена недостовірна інформація наступного змісту:
		1.(10:55 хв) ОСОБА_12 : «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
		2.(11:00 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_31 »;
		3.(11:14 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_32»',
		4.(11:34 хв) ОСОБА_13 : «ІНФОРМАЦІЯ_33»',
		5.(11:45 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_34»',
		6.(12:09 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_35',
		7.(14:55 хв) Анонімне джерело: « ІНФОРМАЦІЯ_36',
		8.(15:03 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_37»',
		9.(19:15 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_38..»;
		10.(19:46 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_39 »;
		11.(19:50 хв) Експерт: «ІНФОРМАЦІЯ_40...»;
		12.(20:15 хв) Зображення на якому державні облігації перейшли від ТОВ «КАЛИНА ТРЕЙД» до ІНФОРМАЦІЯ_7 за 8 300 грн та яке супроводжувалось такими словами диктора: «ІНФОРМАЦІЯ_41»;
		13.(23:49 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_42»;
		14.(24:33 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_43»;
		15.(31:16 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_44»;
		16.(43:54 хв) Диктор: « ІНФОРМАЦІЯ_45
		17.(44:10 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_46»;
		18.(46:07 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_47».
		Вважає, що наведена вище поширена інформація є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивачів, зокрема, право кожного із позивачів на недоторканість ділової репутації.
		Провадження у справі відкрито ухвалою від 30.07.2018 р. з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.
		В лютому 2019 року представником відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - Заянчуковським С.О. був поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що позивачем на підтвердження факту розповсюдження недостовірної інформації ІНФОРМАЦІЯ_48 ркоу в ефірі ТОВ «ТРК «Студія 1+1», на офіційному веб-сайті телеканалу і на YouTube телеканалу не надано жодних належних доказів. Зазначає, що з моменту розповсюдження передачі, на яку посилаються позивачі, пройшло більше часу, ніж 14 днів, тобто запису передачі на вказану дату в незмінній формі у відповідача не може бути. Вказує, що долучені до матеріалів справи позивачами диски для лазерних систем зчитування містять інформацію невідомого походження та не можуть бути належними доказами факту розповсюдження ТОВ «ТРК «Студія 1+1» оспорюваної інформації. Оскільки позивачами не доведено факту поширення ТОВ «ТРК «Студія 1+1» відомостей, спростування яких вони вимагають, вважає що у даній справі відсутній предмет позову. Крім того, позивачі не навели жодного аргументу на підтвердження того факту, що оспорювана інформація стосується саме їхньої діяльності, а не діяльності іншої компанії, у назві якої присутні букви, які можуть бути прочитані як «ай сі ю».
		В лютому 2019 року представником відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - Заянчуковським С.О. були подані пояснення, в яких сторона відповідача зазначала, що у розпорядженні ТОВ «ТРК «Студія 1+1» відсутній запис НОМЕР_1 сезону програми «ІНФОРМАЦІЯ_49», що транслювалася в ефірі телеканалу «1+1» ІНФОРМАЦІЯ_48 року. Вказує, що це пов`язано з тим, що відповідно до ч. 4 ст. 48 ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» запис передачі у незмінній формі зберігається протягом 14 днів з моменту розповсюдження, оскільки система зберігання не дозволяє зберігати великі масиви інформації у більш тривалий строк, тому налаштоване автоматичне видалення матеріалів, термін зберігання яких перевищує 14 днів з моменту розповсюдження. Крім того, у розпорядженні ТОВ «ТРК «Студія 1+1» відсутня інформація щодо «фізичних осіб: призвіще, ім`я та по батькові, місце проживання, перебування, номер засобів зв`язку, адресу електронної пошти, яка на 19:50 хв. НОМЕР_1 сезону програми «ІНФОРМАЦІЯ_49», що транслювалась у ефірі телеканалу «1+1» ІНФОРМАЦІЯ_48 року , поширити інформацію наступного змісту «ІНФОРМАЦІЯ_50 В зв`язку з чим ТОВ «ТРК «Студія 1+1» не підтверджує поширення ІНФОРМАЦІЯ_48 року у власному ефірі інформації «ІНФОРМАЦІЯ_50
		В березні 2019 року відповідачем ОСОБА_2 був поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволені позову посилаючись на те, що інформація, яку позивачі просять визнати недостовірною та спростувати, міститься виключно у висловлюваннях інших осіб, була предметом незалежного дослідження та оприлюднена ЗМІ раніше, а сама інформація є собистою думкою автора, яка не підлягає доведенню та спростуванню. Крім того, жодної згадки про позивачів оспорювана інформація взагалі не містить. Вказує, що слово «фінансисти» не може порушувати немайнові права позивачів, як окремо один від одного так і разом, так як не містить найменування позивачів взагалі.
		В березні 2019 року представником позивачів була подана відповідь на відзив відповідача ТОВ «ТРК «Студія 1+1», в якій представник позивача зазначав, що факт поширення передачі у мережі Інтернет є доведеним і підтвердженим належними та допустими доказами. Вказує, що поширення передачі у мережі Інтернет не залежить від поширення передачі такого самого змісту у ефірі телеканалу «1+1» та жодним чином не пов`язане з знищенням копії запису передачі, що була показана у ефірі. Крім того, незважаючи на те, що у передачі не вживались повні найменування позивачів, під час випуску передачі була поширена інформація, яка дозволяє ідентифікувати позивачів, здатна переконати звичайного глядача у тому, що інформація стосується позивачів та може створити у звичайного глядача враження, що недостовірна інформація стосується позивачів.
		В березні 2019 року представником позивачів була подана відповідь на відзив відповідача ОСОБА_2 , в якій представник позивача зазначав, що незважаючи на відсутність згадування під час передачі повного найменування позивачів українською мовою, контекст, в якому вжито слово «ІНФОРМАЦІЯ_7», використання знаку для товарів і послуг ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» , фірмового комерційного найменування позивачів, їх скороченого найменування, посилання на здійснення брокерської діяльності свідчить про те, що поширена недостовірна інформація стосується позивачів. Крім того, позиція відповідача ОСОБА_2 про те, що оспорювана інформація була поширена не відповідачами, а в публікаціях , оприлюднених раніше в мережі Інтернет, не відповідає дійсності, оскільки ці публікації не містять оспорюваної інформації.
		В березні 2019 року представником відповідача ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» - Заянчуковським С.О. були подані заперечення на відповідь представника позивачів, в якій сторона відповідача зазначала, що єдиною установою, яка наділена відповідно до закону повноваженнями з офійного моніторингу телерадіопрограм - моніторингу того, що насправді транслювалося в ефірі, є Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення відповідно до положень профільного ЗУ «Про Національну раду У країни з питань телебачення і радіомовлення». Однак, у матеіралах справи відсутні висновки представників Національної ради з питань телебачення і радіомовлення щодо проведення моніторингу ефіру ТОВ «ТРК «Студія 1+1» за ІНФОРМАЦІЯ_48 року, згідно положень абз. 4 ч. 7 ст. 11, абз. 14 ст. 13 вказаного закону.
		В квітні 2019 року представником відповідача ОСОБА_1 - Бойко О.І. був поданий відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що твердження відповідача ОСОБА_1 «ІНФОРМАЦІЯ_51 ». У зв`язку із значним суспільним інтересом стосовно подій, пов`язаних як із самим рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року про спец конфіскацію, так і з подіями, пов`язаними з його подальшим засекреченням, така інформація неодноразово публікувалася різними засобами масової інформації. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_52 року інформаційним інтернет-виданням «Українська правда» було опубліковано оприлюднений телеканалом All Jazerra документ, який зазначені засоби масової інформації називають текстом вироку Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену 21.03.2017 року між Військовим прокурором сил антитерористичної операції ОСОБА_16 та підозрюваним ОСОБА_17 у кримінальному провадженні № 42017051110000036 від 15.03.2017 року за ст. 255 ч. 1, ст. 28 ч.4, ст. 209 ч. 3 КК України. Крім того в мотивувальній частині вироку наводиться перелік ряду договорів на брокерське обслуговування між ТОВ «Інвестиційний капітал України» та підприємствами-нерезидентами щодо придбання ОВДП, а також ряд фінансових операцій та правочинів на загальну суму 1 429 924 000 дол. США, вчинених на виконання таких договорів. Вказує, що ОСОБА_1 було надано свою оцінку фактам, викладеним у обвинувальному вироку суду, який набрав законної сили, та який підтверджений Генеральною прокуратурою України. Однак, оспорювана фраза ОСОБА_1 є лише його власною узагальненою оцінкою встановлених судовим рішенням обставинам, що містить оціночні судження, а тому оспорювана фраза не може бути предметом судового захисту в силу положень ст. 277 ЦК України та ст. 30 ЗУ «Про інформацію». Крім того, позивачами не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, що інформація про обставини, викладені в опублікованому ЗМІ документі, що на їх думку є вироком Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року, який набрав законної сили, оцінку яким було надано ОСОБА_1 у оскаржуваному твердженні, є недостовірною.
		В травні 2019 року представником позивачів була подана відповідь на відзив відповідача ОСОБА_1 , в якій представник позивача зазначав, що оспорювана інформація була викладена відповідачем ОСОБА_1 у формі достатньо серйозних звинувачень на адресу позивачів, які не були не підтверджені жодними доказами, і за її контекстом була спрямована на створення у глядачів передачі враження про участь позивачів у діяльності колишнього Президента України. Вказує, що такий характер і спосіб висвітлення оспорюваної інформації свідчить про те, що її поширення не було викликане суспільним інтересом, а автор передачі обмежився створенням додаткової нічим не підтвердженої сенсації у зв`зку з оприлюдненням тексту вироку Краматорського міського суду Донецької області від 28.03.2017 року. В зв`язку з чим поширена відповідачами інформація не може вважитися такою, що сприяє обговоренню питань, що становлять суспільний інтерес. 
		Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 20.09.2019 р. провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «ТРК «1+1» було закрито на підставі ст.255 ч.1 п.1 ЦПК України.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 12.11.2019 р. за апеляційною скаргою позивачів вищевказана ухвала скасована за направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		В судовому засіданні представники позивачів підтримали позовні вимоги в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. 
		Представник відповідача ТОВ ТРК «Студія 1+1» (Відповідач 1) в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав зазначених у відзиві, просив відмовити в його задоволенні.
		Представник відповідача ОСОБА_1 (Відповідач 2) в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні.
		Представник відповідача ОСОБА_2 (Відповідач 3) в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі, просив відмовити в його задоволенні.
		Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.
		Судом встановлено, що  ІНФОРМАЦІЯ_9 у ефірі телеканалу «1+1», який відповідно до Державного реєстру суб`єктів інформаційної діяльності у сфері телебачення і радіомовлення діє в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЕРАДІОКОМПАНІЯ «СТУДІЯ 1+1» та на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і на YouTube телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відбулась трансляція передачі «ІНФОРМАЦІЯ_28), в якій були поширені відомості, що не відповідають дійсності і порушують право на недоторканість ділової репутації групи компаній ІНФОРМАЦІЯ_7, до якої входять товариство з ^ ^обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ ^ ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» та товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА».
		Так, під час демонстрації сюжету НОМЕР_1 сезону програми «ІНФОРМАЦІЯ_29» у ефірі телеканалу «1 + 1» була поширена інформація наступного змісту:
		1. (10:55 хв) ОСОБА_12 : «ІНФОРМАЦІЯ_30»;
		2.(11:00 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_31 »;
		3.(11:14 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_53»',
		4.(11:34 хв) ОСОБА_13 : «ІНФОРМАЦІЯ_33»',
		5.(11:45 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_34»',
		6.(12:09 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_35',
		7.(14:55 хв) Анонімне джерело: « ІНФОРМАЦІЯ_36',
		8.(15:03 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_37»',
		9.(19:15 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_38..»;
		10.(19:46 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_39 »;
		11.(19:50 хв) Експерт: «ІНФОРМАЦІЯ_40...»;
		12.(20:15 хв) Зображення на якому державні облігації перейшли від ТОВ «КАЛИНА ТРЕЙД» до ІНФОРМАЦІЯ_7 за 8 300 грн та яке супроводжувалось такими словами диктора: «ІНФОРМАЦІЯ_41»;
		13.(23:49 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_42»;
		14.(24:33 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_43»;
		15.(31:16 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_44»;
		16.(43:54 хв) Диктор: « ІНФОРМАЦІЯ_45
		17.(44:10 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_46»;
		18.(46:07 хв) Диктор: «ІНФОРМАЦІЯ_47».
		Дані обставини встановлені відтвореним в судовому засіданні відеосюжетом запису даної програми, що був наданий стороною позивача. Змістом даного сюжету підтверджується, що мали місце вислови відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у формі, зазначеній позивачем у позові, ефір відбувався в програмі «Українські сенсації», яка виходить в ефір тільки на телеканалі «Студія «1+1». 
		При відтворенні даного на відеозапису запису були відповідні логотип каналу та назва передачі та сюжету. 
		У суду немає підстав вважати наданий представником позивачів запис відеофайлу з сюжетом таким, що був підданий переробці, ушкодженню або спотворенню. У данному сюжеті висловлювалися обидва відповідача.
		Крім того, листом відповідач-1 підтверджено вихід вищевказаної передачі саме ІНФОРМАЦІЯ_48 р.
		Відповідно до п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, переданні по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобі телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Таким чином, суд вважає доведеним розповсюдження відповідачами викладеної у позові інформації щодо позивачів, в зв`язку з чим не погоджується із запереченнями відповідача ТРК «Студія «1+1» в цій частині.
		Надаючи оцінку достовірності інформації, яка була розповсюджена відповідачами під час ефіру, суд виходить з такого.  
		Статтею 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Честь і гідність - важливі духовні нематеріальні блага, втілені у самій особистості громадянина. Вони визначають добре ім`я людини та позитивну репутацію особи. Право на честь та гідність громадянина є конституційним.
		Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (ст. 34). Статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї. Відповідно до ст. 28 Конституції кожен має право на повагу до його гідності.
		Разом з тим, відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		Згідно з ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Аналогічні положення містяться й у міжнародних актах з прав людини.
		Зокрема, у ст.12 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання в його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
		Міжнародним пактом про громадянські і політичні права ООН від 16.12.1966 року встановлено, що ніхто не повинен зазнавати свавільного чи незаконного втручання в його особисте і сімейне життя, свавільних чи незаконних посягань на недоторканість його житла або таємницю його кореспонденції чи незаконних посягань на його честь та репутацію (п. 1 ст. 17).
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі. Відповідно до ст.5 Закону України «Про інформацію» основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації та свободи її обміну; об`єктивність, вірогідність інформації; повнота і точність інформації; з законність одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Пунктом 6 ч.2 ст.47 цього Закону передбачено, що за поширення відомостей, що не відповідають дійсності, ганьблять честь і гідність особи, винна особа, яка поширила таку інформацію несе цивільно-правову відповідальність.
		Згідно абз.6 п. 3 рішення Конституційного Суду України у справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8рп/2003, згідно з яким проблеми, пов`язані з особливостями реалізації права громадян на свободу вираження поглядів і критику стосовно дій (бездіяльності) посадових та службових осіб, неодноразово були предметом розгляду Європейського суду з прав людини. Застосовуючи положення статті 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод в рішеннях у справах «Нікула проти Фінляндії», «Яновський проти Польщі» та інших, Суд підкреслює, що межі допустимої інформації щодо посадових та службових осіб можуть бути ширшими порівняно з межами такої ж інформації щодо звичайних громадян.
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам дано роз`яснення, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені); негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі та ділової репутації.
		Відповідно до п.4 вищезазначеної постанови Пленуму чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
		Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Згідно п. 18. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Згідно роз`яснень п. 19. Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Проте, ухвалюючи рішення в справі про захист гідності, честі чи ділової репутації публічної особи, суд також повинен дотримуватись основоположних принципів права, зокрема презумпції невинуватості (правовий висновок Верховного Суду України від 29.11.2017с р. у справі № 6-639цс17).
		Згідно ч.1 ст.271 ЦК України зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
		Відповідно до ч.2 ст.273 ЦК України юридичні особи, їх працівники, окремі фізичні особи, професійні обов`язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, зобов`язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені. Відповідно до ч. 3ст. 273 ЦК України діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права.
		Перевіряючи заперечення представника відповідача 1 та зупиняючись на питанні, чи є викладена на оглянутому диску інформація фактичним твердженням чи оціночним судженням, суд звертає увагу на таке.
		Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб`єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі «Лінгенс проти Австрії»).
		Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
		Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса,  Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		Так, згідно з частиною другою статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (1950 р.) кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		У частинах першій та другій статті 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		При цьому Європейський суд з прав людини зазначає, що презумпцію невинуватості буде порушено, якщо судове рішення або заява посадової особи щодо особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального злочину, відображає думку про її вину до того, як вона буде доведена відповідно до закону. Достатньо мати навіть за відсутності будь-якого формального висновку певні підстави припускати, що суд або посадова особа вважає обвинуваченого винним. Питання про те, чи порушує заява посадової особи державного органу принцип презумпції невинуватості, слід визначати в контексті конкретних обставин, за яких оспорювану заяву було зроблено ( пункт 42 рішення від             21 вересня 2006 року в справі «Грабчук проти України» (заява № 8599/02); пункт 48 рішення від 12 січня 2012 року в справі «Довженко проти України» (заява № 36650/03)).
		Судом встановлено, що 13.04.2018 року позивач ТОВ «Інфестиційний капітал України» звернувся до Департаменту «Центр Компетенції» (Центр Компетенції УЦПНА) з заявою щодо проведення фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет за адресою: https: ІНФОРМАЦІЯ_10 та веб-сторінки ІНФОРМАЦІЯ_11 .
		Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінким у мережі Інтернет від 18.04.2018 р. № 76/2018-ЕВ-ЦК, проведеного Департаменту «Центр Крмпетенції» (Центр Компетенції УЦПНА), встановлено, що дослідження змісту дослдіжуваної веб-сторінки встановлено, що в її структурі знаходиться відео-програвач, в якому розміщено кадр телевізійної програми та кнопка «Играть», після натискання на яку почнає відображатися відеоряд із звуковим супроводом з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_54».
		Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінким у мережі Інтернет від 18.04.2018 р. № 75/2018-ЕВ-ЦК, проведеного Департаменту «Центр Крмпетенції» (Центр Компетенції УЦПНА), встановлено, що дослідження змісту дослдіжуваної веб-сторінки встановлено, що в її структурі знаходиться відео-програвач, який одразу після завантеження веб-сторінки починає відображати відеоряд із звуковим супроводом з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_54».Згідно з інформацією, розміщеною на досліджуваній веб-сторінці, дане відео опубліковане ІНФОРМАЦІЯ_55 року.
		Згідно висновку експертного дослідження за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінким у мережі Інтернет від 18.04.2018 р. № 76/2018-ЕВ-ЦК, проведеного Департаменту «Центр Крмпетенції» (Центр Компетенції УЦПНА), встановлено, що дослідження змісту дослдіжуваної веб-сторінки встановлено, що в її структурі знаходиться відео-програвач, в якому розміщено кадр телевізійної програми та кнопка «Играть», після натискання на яку почнає відображатися відеоряд із звуковим супроводом з назвою: ІНФОРМАЦІЯ_54».
		Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" N 1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено, що згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності).
		Таким чином, оцінюючи поширену відповідачами інформацію в прямому ефірі ІНФОРМАЦІЯ_1 в програмі «ІНФОРМАЦІЯ_29» у ефыры телеканалу «Судыя «1+1», суд приходить до висновку, що вона є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права і принижує честь, гідність та ділову репутацію позивачів.
		Крім того, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що власником веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_12 на якій міститься версія «ІНФОРМАЦІЯ_29», є саме відповідач ТОВ «ТРК «Студія 1+1», що підтверджується довідкою з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його втстанволення від 02.05.2018 року № 73/2018-Д-ЦК наданою департаментом «Центр компенції» консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» та в зв`язку з цим не приймає до уваги заперечення в цій частині представника відповідача ТОВ ТРК «Студія 1+1», оскільки на спростування доказів сторони позивача відповідачем доказів не надано.  
		За змістом ст. ст. 94, 277 ЦК України, ч. 4 ст. 32 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		Визначаючи спосіб, у якій підлягає спростуванню вищевказана інформація, суд виходить з такого.
		Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВСУ, відповідно до статей 94, 277 ЦК фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
		Згідно із ч. 1 ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення" громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширеної у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
		Відповідно до п.5 ст.6 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» відповідальність за зміст програм та передач несе керівник телеорганізації або автор (автори) програми та /чи передачі. Між тим, телеорганізація не несе відповідальність за інформацію, поширену особою під час прямого ефіру.
		Вибір способу захисту особистого немайнового права, зокрема права на повагу до гідності та честі, права на недоторканість ділової репутації, належить позивачеві. Разом із тим, особа, право якої порушено, може обрати як загальний, так і спеціальний способи захисту свого права, визначені законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. У зв`язку з цим суд повинен брати до уваги, що відповідно до статті 275 ЦК захист особистого немайнового права здійснюється у спосіб, встановлений главою 3 цього Кодексу, а також іншими способами відповідно до змісту цього права, способу його поширення та наслідків, що їх спричинило це порушення. До таких спеціальних способів захисту відносяться, наприклад, спростування недостовірної інформації та/або право на відповідь, заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права тощо (п. 3 постанови ВСУ).
		Пунктом 24 та 25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" N 1 від 27 лютого 2009 року роз`яснено, що якщо суд ухвалює рішення про право на відповідь або про спростування поширеної недостовірної інформації, то у судовому рішенні за необхідності суд може викласти текст спростування інформації або зазначити, що спростування має здійснюватися шляхом повідомлення про ухвалене у справі судове рішення, включаючи публікацію його тексту. За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо). При спростуванні відомостей по радіо чи телебаченню суд може вказати органу масової інформації, щоб резолютивна частина судового рішення була зачитана диктором у тій самій передачі або циклі передач і в той самий час - не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили. Редагування органом масової інформації тексту судового рішення або коментар до нього не допускаються.
		В зв`язку з чим, суд вважає за можливим визначити для позивачів, як спосіб захисту його порушеного права, в частині спростування недостовірної інформації саме через зобов`язання ТРК «Студія 1+1» оголосити резолютивну частини даного рішення суду у програмі у передачі «Українські сенсації»/«Украинские сенсации (мова оригіналу)») не пізніше 1 місяця з дня набрання даним рішенням суду законної сили, та а не через зобов`язання. Такий спосіб захисту суд вважає не є виходом за межі заявлених позовних вимог, а є способом захисту, який відповідно до ст.5 ч.2 ЦПК України визначається судом.
		Крім того, суд вважає за необхідне, як спосіб захисту порушених прав позивачів, зобов`язати відповідача ТОВ ТРК «Студія 1+1» опублікувати на веб-сайті https://lplusl.ua резолютивну частину даного рішення суду та розмістити під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_26 Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Інвестиційний капітал Україна» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційний капітал Україна» з тривалістю відображення такого повідомлення у 1 (один) місяць з моменту його опублікування. Такий спосіб захисту суд вважає не є виходом за межі заявлених позовних вимог, а є способом захисту, який відповідно до ст.5 ч.2 ЦПК України визначається судом.
		Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
		На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають, з урахуванням способу захисту, підлягає частковому задоволенню, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
		Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України стягненню з відповідачів на користь кожного з позивачів підлягає сплачений ними судовий збір в розмірі по 2 643,0 грн. кожним.
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.15 ЦПК України).
		Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов?язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
		Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
		Як вбачається із матеріалів справи, 12 березня 2018 року між ТОВ «Компанія з управління активами «Інвестиційний Капітал України», ТОВ «Інфвестиційний Капітал України» та АО «ЕСКВАЙРС», в особі керуючого партнера Шкелебея О.В. було підписано Договір № 1-12/0318 про надання професійної правничої (правової) допомоги.
		За умовами п.1.1 Договору, клієнти доручають, а Адвокатське об`єднання приймає доручення клієнтів про надання їм професійної правничої (правової) допомоги в обсязі, порядку та на умовах, визначених цим Договором та додатками до нього, а клієнти зобов`язуються сплачувати гонорар Адврокатському об`єднанню за дії Адвокатського об`єднання про надання професійної правничої (правової) допомоги клієнтам, а також опалачувати (компенсувати) фактичні витрати, пов`язані з виконанням цього Договору.
		22 березня 2018 року ТОВ «КУА «Інвестиційний Капітал України» здійснив оплату правової допомоги у розмірі 65 752,80 грн., про що свідчить копія платіжного доручення в розмірі № 8127.
		22 березня 2018 року ТОВ «Інвестиційний Капітал України» здійснив оплату правової допомоги у розмірі 65 752,80 грн., про що свідчить копія платіжного доручення в розмірі № 4954.
		Підстав для зменьшення даної суми суд не вбачає, оскільки є відповідає складності справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом та обсягом.
		Отже, на користь кожного з позивачів підлягає стягненню з відповідачів судові витрати в розмірі по 68 395,8 грн. (2 643,0 + 65 752,8), тобто по 22 798,6 грн. з кожного відповідача
		На підставі викладеного, ст.ст.3, 28, 32, 34, 68 Конституції України, Конвенції про захист прав і основоположних свобод (1950 р.)ст.ст.15-16, 94, 201, 270, 271, 273, 275, 277, 297 ЦК України,ст.ст.1, 5, 30 Закону України «Про інформацію», ст. 64 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи - задовольнити частково.
		Визнати недостовірною інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_9 у ефірі телеканалу «1+1» у передачі «ІНФОРМАЦІЯ_56» (мова оригіналу); НОМЕР_2 випуск) та у мережі Інтернет на офіційному веб-сайті телеканалу «1+1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) і на YouTube телеканалу «1 + 1» (за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_13 , а саме: 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_57»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_58 »; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_60»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_33»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_34»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_61»; 
		- « ІНФОРМАЦІЯ_36; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_62 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_39 »; - «ІНФОРМАЦІЯ_17...»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_63»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_64»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_43»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_21.»; 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_45 
		- «ІНФОРМАЦІЯ_23»; 
		- « ІНФОРМАЦІЯ_65.
		Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 23; код ЄДРПОУ 23729809) оголосити резолютивну частину даного рішення суду у передачі «Українські сенсації»/«Украинские сенсации (мова оригіналу)») на телеканалі «1+1» не пізніше 1 місяця з дня набрання даним рішенням суду законної сили.
		Зобов`язати відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 23; код ЄДРПОУ 23729809) опублікувати на веб-сайті https://lplusl.ua резолютивну частину даного рішення суду та розмістити під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_66» з тривалістю відображення такого повідомлення у 1 (один) місяць з моменту його опублікування.
		В іншій частині позову - відмовити. 
		Стягнути з відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 23; код ЄДРПОУ 23729809), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП суду невідомий) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП суду невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ Україна» (місцезнаходження за адресою: 01030Ю м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21; код ЄДРПОУ 34486135) судові витрати в розмірі по 22 798,6 грн. (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто вісім грн. 60 коп.) з кожного з відповідачів.
		Стягнути з відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, 23; код ЄДРПОУ 23729809), ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП суду невідомий) та ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ; РНОКПП суду невідомий) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНИЙ КАПІТАЛ УКРАЇНА» (місцезнаходження за адресою: 01030Ю м.Київ, вул.Богдана Хмельницького, буд.19-21; код ЄДРПОУ 36649564) судові витрати в розмірі по 22 798,6 грн. (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто вісім грн. 60 коп.) з кожного з відповідачів.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
		Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		 
		 
		 
		Суддя        Н. М. Ларіонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...