Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 439/946/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.09.2020.
Дата набрання законної сили: 02.09.2020
Номер судового провадження: 51-1862км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014140160001032

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		2 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 439/946/15-к
		провадження № 51-1862 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника ОСОБА_6 ,
		розглянувши касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 , який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року щодо ОСОБА_8 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014140160001032, виправданої
		ОСОБА_8 , громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Торжок Калінінської області Російської Федерації, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року ОСОБА_8 визнано невинною у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 382 КК, та виправдано у зв`язку з відсутністю в її діях складу цих злочинів.
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
		Згідно з вироком суд виправдав ОСОБА_8 в пред`явленому їй обвинуваченні у розтраті чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та у службовому підробленні у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не було доведено, що вона, працюючи у відповідності до рішення Бродівської районної ради № 474 від 11 грудня 2013 року «Про призначення директора комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» та контракту найму керівника комунальної установи «Бродівський районний Народний дім» від 30 січня 2014 року на посаді директора Бродівського районного Народного дому, будучи наділеною адміністративно-господарськими і організаційно-розпорядчими функціями, в період листопад-грудень 2014 року, умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах керівника Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що остання в період 22-28 листопада 2014 року та з 1-14 грудня 2014 року, 30-31 грудня 2014 року не виконувала обов`язки керівника колективу, внесла у табелі обліку використання робочого часу працівників Бродівського районного Народного дому завідомо неправдиві відомості про кількість відпрацьованих годин ОСОБА_9 у зазначені періоди часу та подала їх в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		На підставі поданих ОСОБА_8 завідомо неправдивих офіційних документів (табелів обліку використання робочого часу) з бюджету незаконно використано на виплату заробітної плати ОСОБА_9 грошові кошти на загальну суму 2 470 грн.
		Також, ОСОБА_8 обвинувачувалася, що в період січень-листопад 2014 року умисно, знаючи, що керівник Народного аматорського художньо-просвітницького колективу «Благовіст» Бродівського районного Народного дому ОСОБА_9 працювала у вихідні і святкові дні, зокрема, 5 січня 2014 року, 8 березня 2014 року, 9 березня 2014 року, 6 квітня 2014 року, 18 травня 2014 року, 23 серпня 2014 року, 24 серпня 2014 року, 7 вересня 2014 року, 14 вересня 2014 року, 5 жовтня 2014 року, 12 жовтня 2014 року, 19 жовтня 2014 року, 2 листопада 2014 року, 9 листопада 2014 року, внесла в табелі обліку робочого часу завідомо неправдиві відомості про те, що у вказані дні ОСОБА_9 не працювала, була вихідна, а 25 травня 2014 року та 27 червня 2014 року перебувала у черговій відпустці. Табелі обліку використання робочого часу ОСОБА_8 подала в бухгалтерію установи для нарахування і виплати заробітної плати.
		Суд, також, виправдав ОСОБА_8 в пред`явленому обвинуваченні в умисному невиконанні ухвали суду, вчинене службовою особою у зв`язку з тим, що органом досудового розслідування не було доведено, що вона, працюючи на зазначеній посаді, 13 січня 2015 року отримала для виконання ухвалу слідчого судді Бродівського районного суду ОСОБА_10 від 6 січня 2015 року «Про тимчасовий доступ до документів» у межах кримінального провадження № 12014140160001032 від 17 грудня 2014 року, згідно якої зобов`язана була надати тимчасовий доступ до документів. ОСОБА_8 , маючи реальну можливість виконати вказану ухвалу суду, відмовилась від її виконання і на вимогу працівників міліції не надала доступ з можливістю вилучення оригіналів документів, зокрема: книг наказів, наказів про відпустки працівників, особових справ працівників ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_13 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		На думку прокурора, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо відсутності в діях ОСОБА_8 складу інкримінованих їй злочинів, ухваливши виправдувальний вирок та пославшись на відсутність суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК, через не доведеність у діях ОСОБА_8 прямого умислу і корисливого мотиву на розтрату, відсутність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК, оскільки табель обліку використання робочого часу судом визнано недопустимим доказом, із чим необґрунтовано погодився апеляційний суд.
		Прокурор, також, вважає, що суд першої інстанції всупереч вимогам ст. 100, п. 1 ч. 4. ст. 374 КПК не вирішив долю речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження.
		Прокурор зазначає, що апеляційний суд усупереч вимогам ст. 419 КПК, не мотивував процесуальне рішення, не надав свою оцінку доказам, погодившись з оцінкою суду першої інстанції та необґрунтовано залишив виправдувальний вирок суду першої інстанції без змін.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 касаційну скаргу прокурора підтримала частково, просила ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах виправданої ОСОБА_8 , подав заперечення на касаційну скаргу прокурора та просив залишити її без задоволення.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 вважав касаційну прокурора необґрунтованою та просив її не задовольняти.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
		Відповідно до приписів ст. 433 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Він перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення на предмет неповноти судового розгляду, про що йдеться в касаційній скарзі прокурора в частині залишення поза увагою судами попередніх інстанцій листа Державної служби статистики України № 9/4-10/9 від 12 січня 2012 року, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно зі ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
		Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі й поданих у судовому засіданні.
		Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_8  органами досудового розслідування пред`явлено обвинувачення за ч. 1 ст. 366 КК, як внесення службовою особою до офіційного документа завідомо неправдивих відомостей та видача службовою особою завідомо неправдивого офіційного документа, за ч. 2 ст. 191 КК як привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та ч. 2 ст. 382 КК як умисне невиконання ухвали суду, вчинене службовою особою. Судом за встановлених обставин ухвалено рішення про відсутність в діях  ОСОБА_8 складу злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 КК, ч. 1 ст. 366 КК, ч. 2 ст. 382 КК.
		В апеляційній скарзі прокурор просив про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінальних правопорушень та неповнотою судового розгляду. Судом апеляційної інстанції ретельно перевірені доводи апеляційної скарги, досліджено окремі докази і надано мотивовані відповіді на доводи апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 92 КПК на прокурора покладено обов`язок доказування висунутого обвинувачення. На підтвердження винуватості ОСОБА_8 стороною обвинувачення було надано акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014, табелі обліку робочого часу, у внесенні неправдивих відомостей до яких обвинувачується ОСОБА_8 . 
		Додатково в процесі розгляду кримінального провадження суду надано Колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА Львівської області, згідно з п. 17 якого компенсація у святкові та вихідні дні здійснюється відповідно до чинного законодавства.
		Надані докази були предметом аналізу суду першої інстанції, який дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження обвинувачення ОСОБА_8 .
		За матеріалами кримінального провадження колегією суддів Верховного Суду встановлено, що ухвалою слідчого судді Бродівського районного суду Львівської області від 20 січня 2015 року було задоволено клопотання заступника начальника слідчого СВ Бродівського РВ ГУМВС України у Львівській області про проведення позапланової виїзної ревізії органами Державної фінансової інспекції, за результатами проведення якої складено акт позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014, який був наданий суду прокурором 22 січня 2019 року та обґрунтовано визнано недопустимим доказом. В мотивах ухваленого рішення суд першої інстанції посилається на те, що КПК не відносить до компетенції слідчого судді вирішення питання щодо надання дозволу на проведення перевірки та ревізії. 
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, оскільки відповідно до п.1 ч.2 ст. 87 КПК, суд зобов`язаний визнати істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, зокрема такі діяння, як здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого або з порушенням його суттєвих умов.
		Пунктом 6 частини 2 статті 242 КПК передбачено, що слідчий або прокурор зобов`язані звернутися до експерта для проведення експертизи щодо визначення розміру, зокрема, матеріальних збитків, заподіяних кримінальним правопорушенням.
		Зазначене положення спрямовано насамперед на забезпечення: правильності кваліфікації кримінального правопорушення (за умови, що розмір шкоди є ознакою складу злочину або кваліфікуючою ознакою); повноти досудового розслідування (оскільки відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є елементом предмета доказування); достовірності інформації, яка відображається в підсумкових рішеннях стадії досудового розслідування (згідно з п. 7 ч. 2 ст. 291 КПК обвинувальний акт має містити відомості про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням).
		У даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування експертизи не призначались, проте за клопотанням прокурора ухвалами суду першої інстанції від 30 березня 2016 року та від 27 березня 2019 року було призначено судово-економічну експертизу з питань підтвердження актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської районної державної адміністрації за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 матеріальної шкоди, заподіяної відділу культури, охорони культурної спадщини та туризму Бродівської РДА та судово-економічна експертиза з питань правильності облікування робочого часу відносно ОСОБА_9 в табелях обліку використання робочого часу, що узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25 листопада 2019 року (провадження № 51-10433 кмо 18). 
		Такі експертизи в кримінальному провадженні так і не було проведено у зв`язку із ненаданням органом досудового розслідування документальних даних для проведення експертом досліджень та складення висновків з питань повідомленням експерта про вихід поставлених питань за межі компетенції судового експерта з економічного виду дослідження відповідно.
		За таких обставин реальний розмір заподіяних збитків не підтверджений.
		Помилковими є твердження касаційної скарги прокурора про те, що винуватість ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 366 КК підтверджується також ухвалою Бродівського районного суду Львівської області від 12 вересня 2013 року, якою останню звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку з дійовим каяттям за внесення завідомо недостовірних відомостей про кількість відпрацьованих годин працівником Народного дому м. Броди за аналогічним чином заповнених табелів обліку використання робочого часу. Зазначене рішення не може мати преюдиційного значення у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 .
		Доводи касаційної скарги прокурора про неповноту судового розгляду, яка виразилась у тому, що судами першої та апеляційної інстанцій не досліджувались накази про надання ОСОБА_9 інших днів відпочинку за роботу у вихідні і святкові дні є безпідставними, обсяг доказів, які будуть досліджуватися визначався відповідно до вимог ст. 349 КПК та з урахуванням позицій сторін кримінального провадження.
		Доводи касаційної скарги прокурора про істотне порушення вимог КПК судом першої інстанції, який всупереч вимогам ст. 100, п. 1 ч. 4. ст. 374 КПК не вирішив долю речових доказів, долучених до матеріалів кримінального провадження, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки зазначене питання може бути вирішено в порядку, передбаченому розділом VIII «Виконання судових рішень» КПК, та не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке могло вплинути на прийняття судового рішення по суті.
		Судові рішення відповідають вимогам статей 370, 419 КПК та є законними, обґрунтованими і вмотивованими.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, вичерпний перелік яких міститься в ч. 2 ст. 412 КПК і які мали бути безумовною підставою для скасування судових рішень та порушень застосування закону про кримінальну відповідальність не встановлено.
		Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційну скаргу прокурора необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		Вирок Бродівського районного суду Львівської області від 15 серпня 2019 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 4 лютого 2020 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...