Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 611/522/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2020.
Дата набрання законної сили: 02.09.2020
Номер судового провадження: 61-15460ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		02 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 611/522/15-ц
		провадження № 61-15460св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Журавель В. І. (суддя-доповідач),                      
		суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,            
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 , 
		розглянув у порядку письмового  провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У червні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просила визнати спільною сумісною власністю житлові будинки АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 , цілісний майновий комплекс на                  АДРЕСА_2 , трактор колісний марки «Беларус-82.1» реєстраційний номер НОМЕР_1 , трактор колісний марки «Беларус-892» реєстраційний номер НОМЕР_2 , трактор колісний марки «Т-150К» реєстраційний номер НОМЕР_3 , причіп 2МТС-4 реєстраційний номер НОМЕР_4 , а також просила в порядку поділу майна подружжя визнати за нею право власності на 1/2 частину зазначеного майна.
		Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 31 липня 1993 року перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 19 грудня                   2012 року. За час шлюбу за спільні кошти вони придбали перелічене вище майно, яке було зареєстроване на ім`я ОСОБА_2 .
		Оскільки згоди щодо поділу спільного майна подружжя досягти не вдається, просила позов задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень
		Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 25 липня               2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано об`єктами права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 :
		- нежитлове приміщення на АДРЕСА_2 ;
		- цілісний майновий комплекс на АДРЕСА_2 ;
		- трактор колісний, марки - Беларус - 82.1, 2011 року випуску, заводський номер -  НОМЕР_9, свідоцтво - НОМЕР_5 , реєстраційний номер  НОМЕР_1 ;
		- трактор колісний, марки - Беларус -892, 2007 року випуску, заводський номер - НОМЕР_10, свідоцтво - НОМЕР_6 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
		- трактор колісний, марки - Т-150К, 1996 року випуску, заводський номер - НОМЕР_7 , свідоцтво - НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнано за ОСОБА_1 право власності на:
		- Ѕ частину нежилого приміщення на АДРЕСА_2 ;
		- Ѕ частину цілісного майнового комплексу, розташованого на                              АДРЕСА_2 ;
		- Ѕ частину трактора колісного, марки - Беларус -82.1, 2011 року випуску, заводський номер - НОМЕР_9 , свідоцтво - НОМЕР_5 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
		- Ѕ частину трактора колісного, марки - Беларус -892, 2007 року випуску, заводський номер - НОМЕР_10 , свідоцтво - НОМЕР_6 , реєстраційний номер  НОМЕР_2 ;
		- Ѕ частину трактора колісного, марки - Т-150К, 1996 року випуску, заводський номер - НОМЕР_7 , свідоцтво - НОМЕР_8 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .
		В іншій частині позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірне майно придбане сторонами у період шлюбу за спільні кошти, тому воно підлягає поділу, а частки подружжя є рівними. Оскільки позивачем не доведено набуття за спільні кошти двох житлових будинків АДРЕСА_1 та причепу 2МТС-4, суд відмовив у задоволенні цих вимог.
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду від 06 березня 2019 року ухвалу апеляційного суду Харківської області від 16 листопада 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до Харківського апеляційного суду.
		Направляючи справу на новий апеляційний розгляд, Верховний Суд вказав на необхідність врахування вимог законодавства щодо критеріїв визначення правового режиму спільного сумісного майна подружжя та способів поділу його між кожним із подружжя..
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		При новому апеляційному розгляді постановою Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 липня 2017 року в частині задоволення позовних вимог скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання об`єктами права спільної сумісної власності та визнання за нею права власності на 1/2 частину; нежитлового приміщення на АДРЕСА_2 та цілісного майнового комплексу на АДРЕСА_2 , а також двох тракторів колісних марки «Беларус-82.1» і «Беларус-892» та трактору колісного марки                    «Т-150К».
		В іншій частині рішення суду залишено без змін. 
		Апеляційний суд виходив із відсутності доказів, на підставі яких суд мав би можливість встановити час, джерела походження та правові підстави набуття у власність кожного з об`єктів спірного майна, його дійсну вартість на час вирішення спору, а також фактичну наявність кожного із об`єктів спірного майна та його реєстрацію за певною особою. Крім того, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не вирішує спір і суперечить вимогам статті 71 СК України щодо способу поділу майна.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга аргументована тим, що апеляційний  суд неповно дослідив обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкових висновків при вирішенні спору.
		Висновок апеляційного суду суперечить наявним в матеріалах справи доказам щодо належності і часу набуття подружжям спільного майна; порушує гарантоване статтею 69 СК України право одного з подружжя на поділ майна, що є об`єктом спільної сумісної власності; усупереч вказівкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 09 березня 2019 року, без з`ясування дійсних обставин, відніс спірне майно до речей, що використовуються відповідачем у професійній діяльності.
		Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна.
		Витребувано із Барвінківського районного суду Харківської області цивільну справу № 611/522/15-ц
		Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 вищезазначену справу призначено до судового розгляду упорядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 31 липня 1993 року, який розірваний на підставі рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2012 року.
		Відповідно до довідки від 19 червня 2015 року № 28-15/1 Барвінківського комунального підприємства технічної інвентаризації за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, розташоване на                 АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 17 вересня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Барвінківського районного нотаріального округу Винниченко В. І.; цілісний майновий комплекс, розташований на АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу, посвідченого 15 жовтня 2008 року Барвінківською державною нотаріальною конторою.
		Довідкою від 09 червня 2017 року № 31/4561 Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області підтверджено, що згідно бази реєстрації транспортних засобів за ОСОБА_2 обліковуються: трактор колісний, марки «Беларус-82.1», реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 21 січня 2011 року; трактор колісний, марки «Беларус-892», реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 15 жовтня 2007 року; трактор колісний, марки «Т-150К», реєстраційний номер НОМЕР_3 , дата реєстрації 29 січня 2007 року.
		Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що вказане майно є спільною сумісною власністю, оскільки придбане під час шлюбу.
		Також установлено, що ОСОБА_2 з 26 березня 2003 року має статус фізичної особи-підприємця. Вид діяльності: вирощування зернових та технічних культур та роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
		Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги.
		Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
		Статтею 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і статті 368 ЦК України.
		Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
		У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження                 № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
		Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
		У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частині перша статті 70 СК України).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по- друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі.
		Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від                         15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18.
		Виходячи з принципу диспозитивності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 не надала належних та допустимих доказів набуття у спільну сумісну власність подружжя за час перебування в шлюбі вказаного нею майна з визначенням його індивідуальних ознак, державною реєстрацією, доказів його вартості та варіанту реального поділу з дотриманням положень частини другої, третьої статті 71 СК України.
		Разом із тим, суд не звернув увагу на те, що факт придбання майна за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 відповідач не оспорює. Придбання майна за рахунок особистих коштів ОСОБА_2 суди визнали недоведеним, тобто презумпцію права спільної сумісної власності майна колишнього подружжя ним не спростовано, що є його процесуальним обов`язком.
		Таким чином, відповідач не довів, що спірне майно належить йому особисто, а отже суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що воно є складовою частиною спільного майна подружжя, яке підлягає поділу.
		На зазначене звернув увагу Верховний Суд при розгляді цієї справи в касаційному порядку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року.
		Таким чином, установивши, що частина спірного майна придбана                        ОСОБА_2 за час перебування в шлюбі з ОСОБА_1 та є об`єктом спільної сумісної власності, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.
		Під час дослідження доказів та встановлення фактів у справі судом першої інстанції не були порушені норми процесуального права, правильно застосовані норми матеріального закону, тому рішення суду є законним і обґрунтованим.
		Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що при новому апеляційному розгляді сторони в судове засідання не з`явились, додаткові докази суду не надали, а апеляційний суд, у свою чергу, без додаткового дослідження й з`ясування обставин справи, зробив висновки, які нічим не підтверджені та не відповідають матеріалам справи.
		Так, апеляційний суд зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту не вирішує спір і суперечить вимогам статті 71 СК України щодо способу поділу майна та не є тим способом, який може задовольнити її потреби як особи, яка не є підприємцем, не використовує у своїй професійній діяльності це майно.
		При цьому, апеляційний суд не звернув увагу на зміст позовних вимог ОСОБА_1 , яка, звертаючись з даним позовом, не просила провести реальний поділ майна, а лише визнати за нею право на Ѕ частки майна, яке є спільною сумісною власністю.
		Вирішуючи питання про поділ майна, що є об`єктом права спільної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин четвертої, п`ятої статті 71 СК України щодо обов`язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Якщо жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя у цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		Ураховуючи наведене, апеляційний суд помилково скасував правильне по суті рішення суду першої інстанції.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення апеляційного суду постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного суду із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 
		Керуючись статтями  409, 413, 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом                        на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року скасувати.
		Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 25 липня                       2017 року залишити в силі.
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Харківського апеляційного суду від 19 червня 2019 року втрачає законну силу.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийВ. І. Журавель    Судді:Н. О. Антоненко     І. О. Дундар     Є. В. Краснощоков     М. М. Русинчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...