Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 619/2275/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 10.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.09.2020.
Дата набрання законної сили: 04.09.2020
Номер судового провадження: 61-2394ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 619/2275/17
		провадження № 61-2394св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,    Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		позивач ?  ОСОБА_1 ,
		відповідач ?  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року в складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1. Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом                                до ОСОБА_2 про визначення порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Позов мотивований тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24 січня 2001 року (спадкова справа №568/2000, зареєстровано в реєстрі       за №1-137) ОСОБА_1 є власником 1/2 частини домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У судовому порядку шляхом визнання мирової угоди було розділено жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями № 33 між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 28 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Димовою С. С. реєстровий номер 258, ОСОБА_2 є власником 1/2 частини домоволодіння № 33 , яке розташоване за вищевказаною адресою.
		 
		Вказує, що неправомірно зведений ОСОБА_3 та ОСОБА_4 паркан, який встановлено з порушенням норм земельного законодавства, змісту добросусідства, санітарних та пожежних норм, обмежив можливості позивача користуватися двором, городом та своєю частиною домоволодіння.
		 
		Зазначає, що як власниця 1/2 частини домоволодіння має право                             на користування 1/2 частиною земельної ділянки, на якій воно розташоване. Непогодження відповідача добровільно усунути наведені перешкоди стало підставою для звернення до суду з позовом. Після проведення судової земельно-технічної експертизи позивач визначила, що прийнятним є варіант І поділу земельної ділянки визначений експертом, оскільки він дозволяє сторонам повністю бути ізольованими одна від одної, що має суттєве значення.
		 
		Просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,12 га, шляхом зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати незаконно встановлений від стіни будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_2 шиферний паркан                 та незаконно встановлені від будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_3 , площею 0,12 га, що знаходиться в спільному користуванні; визначити порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи № 22668 від 16 квітня 2018 року, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0642 га, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0643 га.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року позов задоволено частково. 
		 
		Визначено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться               за адресою: АДРЕСА_1 , згідно варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи № 22668 від 16 квітня 2018 року, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0642 га, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0643 га. Межі земельних ділянок, що виділені у користування ОСОБА_1                      та ОСОБА_2 позначені червоним кольором на схемі варіанту І висновку судової земельно-технічної експертизи № 22668 від 16 квітня 2018 року                   та проходять таким чином: - т. А поділяє межу земельної ділянки по червоній лінії (пров. Квітучий) на відрізки розмірами 18,14 м та 2,72 м; - відрізок                  АБ проходить на відстані 1 м від зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А-1» по прямій лінії розміром 23,75 м; - відрізок БВ проходить по прямій лінії розміром 15,40 м; - т. В знаходиться на відстані 3,21 м, 3,27 м від кута житлового будинку літ. «Б-1» та 6,68 м від кута огорожі; - відрізок ВГ проходить на відстані 1,00 м від зовнішньої стіни житлового будинку літ. «Б-1» до т. Г; - т. Г знаходиться                на відстані 1,00 м від кута житлового будинку літ. «Б-1»; - відрізок ГД проходить по прямій розміром 7,02 м; - т. Д знаходиться на відстані 13 м від кута земельної ділянки домоволодіння та 16,74 м від кута спільної огорожі. В іншій частині позову відмовлено.
		 
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка перебуває         у користуванні у двох власників нерухомого майна, які набули право власності    на нерухоме майно в рівних частках, тобто кожна по 1/2 частки. Відповідачем     не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того,               що на час придбання ОСОБА_2 1/2 частки домоволодіння були встановлені певні умови та порядок користування спірною земельною ділянкою між ОСОБА_1 та попередніми власниками 1/2 частки вказаного домоволодіння. Отже, з урахуванням викладеного, ОСОБА_1                          та ОСОБА_2 мають право на користування спірною земельною ділянкою. Запропонований позивачем порядок користування спірною земельною ділянкою за першим варіантом висновку судової земельно-технічної експертизи № 22668 від 16 квітня 2018 року відповідає часткам сторін та не порушує законні права    та інтереси відповідача. 
		 
		Щодо позовних вимог про зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати незаконно встановлений від стіни будинку позивача до домоволодіння АДРЕСА_4 металеві ворота суд вважає                  їх передчасними, оскільки між сторонами не був встановлений порядок користування земельною ділянкою. Щодо строку позовної давності суд вказав, що такий позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення.
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Рішення суду відповідач оскаржує лише в частині задоволення позову, тому саме в цій частині рішення суду переглядається в апеляційному порядку. 
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року, рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 19 серпня 2019 року змінено в частині визначення порядку користування земельною ділянкою.
		 
		Визначено порядок користування земельною ділянкою, яка знаходиться              за адресою: АДРЕСА_1 , згідно другого варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи   № 22668 від 16.04.2018, виділивши у користування ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0642 га, а ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0643 га.
		 
		Межі земельних ділянок, що виділені у користування ОСОБА_1                      та ОСОБА_2 позначені червоним кольором на схемі другого варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи № 22668 від 16 квітня 2018 року та проходять таким чином:
		- т. А поділяє межу земельної ділянки по червоній лінії (пров. Квітучий (Соціалістичний)) на відрізки розмірами 17,80 м та 3,05 м;
		- відрізок АБ проходить по існуючій межі користування, а саме від кута огорожі 4,52 м до кута житлового будинку літ «А-1», далі по зовнішній стіні житлового будинку 10,01 від кута будинку до кута існуючої огорожі 9,36 м;
		- відрізок БВ проходить по прямій лінії розміром 8,87 м;
		- відрізок ВГ проходить від т. В по прямій лінії розміром 11,98 м;
		- т. Г розташована на відстані 2 м від кута житлового будинку літ «Б-1»                      і на відстані 7,36 м до кута огорожі;
		- відрізок ГД проходить по прямій розміром 24,66 на відстані 2 м від житлового будинку літ «Б-1»;
		- т. Д знаходиться на відстані 5,18 м та 15,93 м від кута земельної ділянки домоволодіння.
		 
		Межі сервітутів (позначена на схемі штрихуванням) проходять таким чином:           1 сервітут (для обслуговування зовнішньої стіни житлового будинку літ. «А-1» площею 0,0010 га) - 1,00 м від кута житлового будинку літ. «А-1» по прямій лінії розміром 10,01 м до протилежного кута житлового будинку літ. «А-1» на відстані 1,00 м.
		 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, проте апеляційний суд вважав,               що другий варіант порядку користування земельною ділянкою більш наближений до фактичного користування співвласниками земельною ділянкою.
		 
		 
		 
		 
		 
		Рух справи у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 619/2275/17, витребувано її з Дергачівського районного суду Харківської області.
		 
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		 
		У травні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду,    у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції. 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом безпідставно змінено порядок користування земельною ділянкою. Саме до першого варіанту користування позивачеві забезпечена можливість безперешкодно користуватись належним житловим будинком та обслуговувати його, відповідно до другого варіанту сторони по справі не матимуть можливості ізольованого користування, оскільки пропонується залишити в користуванні частину земельної ділянки шляхом встановлення земельного сервітуту. Станом на теперішній час стіна будинку служить парканом, відповідач дозволяє вантажним автомобілям їздити в притул     до будинку, що призводить до пошкодження стіни.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		У квітні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив                    на касаційну скаргу, в якому просила касаційну скаргу залишити без задоволення. 
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		 
		Суд установив, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом                від 24 січня 2001 року (спадкова справа № 568/2000, зареєстровано в реєстрі       за № 1-137) ОСОБА_1 є власником 1/2 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2009 року визнано мирову угоду від 30 липня 2009 року, згідно якої ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згодні отримати, а ОСОБА_1 згодна сплатити компенсацію в сумі за еквівалентом 2400,00 дол. США та розділити жилий будинок з господарсько-побутовими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , наступним чином: виділити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 : жилий будинок літ. «Б-1», веранду літ. «б», ґанок літ. «б1», сарай літ. «В», огорожу n2; виділити ОСОБА_1 : жилий будинок літ. «А-1», веранду літ. «а», ґанок літ. «а1», тамбур літ. «а2», погріб літ. «Г», сарай літ. «З», сарай літ. «И», сарай літ. «Л», туалет літ. «К», літній душ літ. «М», огорожу n1.
		 
		Згідно договору купівлі-продажу від 28 квітня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Димовою С. С. реєстровий номер 258, ОСОБА_2 є власником 1/2 частки домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		2. Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі - ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних    на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з частиною другою статі 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень,    є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;        2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права         чи порушення норм процесуального права.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником (користувачем) земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.
		 
		При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні                  з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно              з виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти.               Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.
		 
		Частиною першою статті 88 ЗК України встановлено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно                   з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
		 
		Згідно з частинами третьою та четвертою статті 88 ЗК України учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки              із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
		 
		Відповідно до частини першої статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
		 
		Зазначені положення щодо користування власністю повинні застосовуватись     до права користування земельною ділянкою.
		 
		Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак у будь-якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
		 
		При вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками та визначеного на підставі відповідного договору, оформленого          у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
		 
		Зазначений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-841цс16 та від 01 листопада 2017 року у справі № 6-2454цс16.
		 
		Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи №22668 від 16 квітня 2018 року, фактичне користування земельною ділянкою, розташованою               за адресою: АДРЕСА_1 , не відповідає порядку користування відповідно розмірам часток (ідеальних часток) в спільній власності на домоволодіння, визначеного свідоцтвом про право на спадщину за законом від 24 січня 2001 року. Відповідно до фактичного користування, що склалося на час обстеження земельної ділянки: ОСОБА_1 користується земельною ділянкою площею 0,0460 га, що складає 9/25 частки земельної ділянки домоволодіння; ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0825 га, що складає 16/25 частки земельної ділянки домоволодіння. Фактичний розмір земельної ділянки розташованої         за адресою: АДРЕСА_1 , згідно матеріалів топографо-геодезична зйомка складає 0,1285 га. Надано два варіанти порядку користування земельною ділянкою домоволодіння              за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до часток сторін у праві власності на домоволодіння, між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням фактичного користування сторонами житловими будинками та надвірними будівлями.
		 
		Установивши, що в частині розміру відстані від будинку літ А-1 до паркану для проїзду до будинку відповідача більш наближеним до фактичного користування є другий варіант експертизи, оскільки ця відстань дорівнює 3,05 м як при фактичному користуванні так і в запропонованому другому варіанті експертизи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що більш прийнятним є другий варіант для проїзду 3,05 м ніж 2,72 м в першому варіанті.
		 
		Обраний другий варіант експертизи сприятиме уникненню спірних питань, оскільки більш наближений до фактичного користування співвласниками земельною ділянкою, а саме відрізок АБ проходить по існуючій межі користування, а саме від кута огорожі 4,52 м до кута житлового будинку літ «А-1», далі по зовнішній стіні житлового будинку 10,01 від кута будинку до кута існуючої огорожі 9,36 м.
		 
		Проаналізувавши варіанти розподілу земельної ділянки, запропоновані експертом, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те,         що найбільш доцільним є запропонований експертом другий варіант розподілу земельної ділянки, який передбачає встановлення сервітуту та найбільше відповідає принципу балансу інтересів сторін.
		 
		Колегія судді погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те,          що встановлення саме такого порядку користування земельною ділянкою не завдає шкоди її раціональному використанню, не суперечить інтересам співвласників земельної ділянки.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального                              і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно                до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Харківського апеляційного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту                     її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Бурлаков
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...