Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/3246/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2020. Зареєстровано: 13.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: А/857/2820/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/3246/19 пров. № А/857/2820/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого суддіОнишкевича Т.В.,
		суддівІщук Л.П., Обрізка І.М.,
		з участю секретаря судових засідань Гром І.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення, вимоги,
		 
		суддя у І інстанціїДмитрук В.В.,
		час ухвалення рішенняне зазначено,
		місце ухвалення рішенням. Луцьк,
		дата складення повного тексту рішення 17 січня 2020 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі  ФОП) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення (далі  ППР) від 22 жовтня 2019 року Головного управління ДПС у Волинській області (далі  ГУ ДПС):
		№ 0002143302, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (далі  ПДФО) на 154 330,06 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 38582,51 грн;
		№ 0002133302, яким збільшено суму зобов`язання з військовому збору (далі  ВЗ) на 12860,84 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 3215,21 грн;
		№ 0002163302, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість (далі  ПДВ) на 19210 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі у сумі 4803 грн;
		№ 0002173302, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на суму 9609 грн;
		№ 0002183302, яким застосовано штрафну санкцію у сумі 680 грн за несвоєчасне подання повідомлення за формою № 20-ОПП.
		Одночасно ФОП просив визнати протиправними і скасувати рішення ГУ ДПС від 22 жовтня 2019 року № 0002153302 про застосування до нього штрафних санкцій з єдиного внеску (далі  ЄВ) у сумі 34194,30 грн, а також вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 22 жовтня 2019 року № Ф-0002193302 у сумі 188 625,59 грн.
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 140/3246/19, ухваленим за правилами спрощеного позовного провадження, позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що висновки контролюючого органу є безпідставними з оглядку на неналежне оформлення результатів перевірки ФОП та невірне застосування норм матеріального права. 
		У апеляційній скарзі ГУ ДПС просило скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позову ФОП у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки виявлені у ході проведеної перевірки позивача порушення вимог податкового законодавства повністю підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами. 
		Представник ГУ ДПС у судовому засіданні апеляційного суду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог ФОП у повному обсязі з огляду на їх безпідставність.
		Представник ФОП у ході апеляційного розгляду заперечив обґрунтованість доводів апелянта, покликаючись на відсутність у податкового органу як фактичних, так і правових підставі для прийняття оспорюваних ППР.
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
		Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДПС було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, результати якої оформлено актом від 11 вересня 2019 року № 634/03-20-3302/ НОМЕР_1 .
		У ході проведеної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про порушення позивачем: 
		1) пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі  ПК), внаслідок чого ним занижено ПДФО на загальну суму 154 330,06 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 125 441,61 грн та за 2018 рік на суму 28888,45 грн;
		2) підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, підпункту 1.3 пункт 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК, внаслідок чого занижено ВЗ на загальну суму 12 860,84 грн, у тому числі за 2017 рік на суму 10453,47 грн та за 2018 рік на суму 2407,37 грн;
		3) пункту 2 частини 1 статті 7, пунктів 2, 3, 9 статті 9 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування» (далі  Закон № 2464-VI), внаслідок чого ФОП донараховано суму ЄВ, як самозайнятій особі, на загальну суму 188 625,59 грн, у тому числі за 2017 рік в сумі 153 317,46 грн та 2018 рік в сумі 35308,13 грн;
		4) пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 (у редакції до 01 липня 2015 року), пункту 198.5 статті 198, пункту 199.1 статті 199, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 (у редакції з 01 липня 2015 року) ПК, внаслідок чого донараховано ПДВ на загальну суму 19 210 грн;
		5) пункту 22.1 статті 22, пункту 63.3 статті 63, пункту 117.1 статті 117 ПК та пункту 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року№ 462), який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 травня 2014 за № 503/25280 (далі  Порядок № 1588), що проявилося у несвоєчасному поданні повідомлення за формою № 20-ОПП.
		ФОП із зазначеними висновками акту перевірки не погодився та подав відповідачу заперечення до акту перевірки від 27 вересня 2019 року, однакі ГУ ДПС листом від 07 жовтня 2019 року №1036/ФОП/03-20-33-02-06 повідомило його про їх відхилення. 
		Відтак, 22 жовтня 2020 року на підставі акта перевірки від 11 вересня 2019 року №634/03-20-3302/ НОМЕР_1 ГУ ДПС було винесено оспорювані у рамках цієї адміністративної справи рішення та вимогу про сплату боргу. 
		При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
		Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Відповідно до матеріалів справи та пояснень учасників справи, даних у ході апеляційного розгляду, судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувані ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002163302, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 19210 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі у сумі 4803 грн, а також № 0002173302, яким до нього застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних на суму 9609 грн, у зв`язку із встановленням податковим органом у ході перевірки факту невідповідності вартості придбаних та реалізованих товарів у 2018 році на суму 19210 грн.
		Водночас, оскаржувані ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002143302, яким позивачу збільшено суму зобов`язання з ПДФО на 154 330,06 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 38 582,51 грн; № 0002133302 про збільшення йому суми зобов`язання з ВЗ на 12860,84 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3215,21 грн, рішення ГУ ДПС від 22 жовтня 2019 року № 0002153302 про застосування штрафних з ЄВ у сумі 34194,30 грн, а також вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 22 жовтня 2019 року № Ф-0002193302 у сумі 188625,59 грн обумовлені висновком контролюючого органу про встановлення під час перевірки заниження ФОП оподаткованого доходу через завищення витрат у 2017-2018 роках.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статтями 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». 
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Згідно із пунктом 162.1 статті 163 ПК платниками ПДФО є:
		162.1.1. фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;
		162.1.2. фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні;
		162.1.3. податковий агент.
		Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, визначається статтею 177 ПК.
		Відповідно до пункту 177.1 цієї статті доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
		Згідно із пунктом 177.2 статті 177 ПК об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Пунктом 177.4 статті 177 ПК встановлено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:
		1) витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		2) витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		3) суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
		4) інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
		Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК передбачено що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
		Відповідно до підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
		Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу (пункт 1.2 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК).
		Приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI передбачено, що ЄВ нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
		Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками ЄВ є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
		Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками ЄВ є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
		Відповідно до акту перевірки від 11 вересня 2019 року № 634/03-20-3302/ НОМЕР_1 контролюючий орган у ході перевірки дійшов висновку, що ФОП до валових витрат, пов`язаних з господарською діяльністю (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей (далі  ТМЦ), що реалізовані або використані у виробництві продукції) віднесено за 2017 рік 11 148 906,32 грн та за 2018 рік 1 749 287,29 грн. Водночас відповідач дійшов висновку, що впродовж 2017 року витрати позивача, що пов`язані з отриманням доходу за 2017 рік, становлять 10 452 008,52 грн (різниця 696 897,8 грн) та за 2018 рік - 1 588 795,9 грн (різниця 160 491,39 грн).
		На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції підставно звернув увагу на те, що відповідно до таблиці на сторінці 12 акту перевірки інспектор при визначенні суми валових витрат (вартості придбаних ТМЦ) використав не ціну придбання товару відповідно до первинних документів, а величину «середня ціна придбання», з урахуванням якої вивів величину «сума, яку можна віднести до витрат», не вказавши механізму визначення таких величин, а також нормативного обґрунтування своїх розрахунків. 
		При цьому апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що акт перевірки від 11 вересня 2019 року № 634/03-20-3302/ НОМЕР_1 у порушення вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 березня 2013 року № 395, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 12 квітня 2013 року за № 607/23139, не містить посилань на відомості первинних документів позивача, які б обґрунтовували висновки контролюючого органу щодо порушення ним порядку формування витрат, а отже завищення ФОП чистого доходу за 2017 - 2018 роки у загальній сумі 857 389,19 грн, який є базою для нарахування ЄВ та ВЗ. 
		Відтак, слід погодитися із судом першої інстанції у тому, що проведені контролюючим органом нарахування оспорюваними ППР за ПДФО, ЄВ та ВЗ є необґрунтованими, а отже не можуть вважатися правомірними, що тягне за собою скасування таких рішень відповідача.
		Аналогічним чином контролюючим органом було зроблено висновок про порушення ФОП пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 201.4, 201.7 статті 201 ПК через встановлено розбіжності у залишках товару, що призвело до заниження податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму 96 048 грн, без зазначення первинних документів, які слугували підставою для такого висновку за з використання величини «середня ціна придбання», правомірність використання якої у ході апеляційного розгляду представником відповідача суду доведена не була. 
		Відтак, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про безпідставність доводів контролюючого органу щодо заниження ФОП податкових зобов`язань з ПДВ за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року на суму 96 048 грн, а також заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, що сплачується до державного бюджету, на загальну суму 19 210 грн, що свідчить про протиправність ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002163302.
		З огляду на попередній висновок слід погодитися із судом першої інстанції також у тому, що у ФОП був відсутній обов`язок виписувати та зареєструвати податкові накладні, по яких придбано та реалізовано ТМЦ на суму ПДВ 19210 грн, а отже про необхідність скасування ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002173302, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних. 
		Оцінюючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ФОП щодо ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002183302, апеляційний суд виходить із такого. 
		Відповідно до акту перевірки від 11 вересня 2019 року № 634/03-20-3302/ НОМЕР_1 , контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 22.1 статті 22, пункту 63.3 статті 63 ПК та пункту 8.4 розділу VIII Порядку № 1588 через несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП.
		Відтак, на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 і пункт 117.1 статті 117 ПК до ФОП відповідачем 22 жовтня 2019 року ППР № 0002183302 застосовано штраф у сумі 680 грн.
		Підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК у редакції на час виникнення спірних правовідносин було встановлено, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;
		Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
		Згідно із пунктом 8.1 Порядку № 1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом.
		Пунктом 8.4 вказаного Порядку встановлено, що повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Згідно із пунктом 117.1 пункту 117 ПК у редакції на час виникнення спірних правовідносин неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень. 
		Судом першої інстанції безспірно встановлено на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В 02 № 386895, що ФОП зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності 01 березня 2000 року, тобто до затвердження Положення № 1588 та прийняття ПК у чинній редакції.
		Окрім того, на переконання апеляційного суду, диспозиція пункту 117.1 пункту 117 ПК не передбачає можливості накладення штрафу саме за несвоєчасне подання повідомлення за формою №20-ОПП, яке передбачене Порядком № 1588. 
		Відтак, слід погодитися із думкою суду першої інстанції щодо протиправності оспорюваного ФОП ППР від 22 жовтня 2019 року № 0002183302 та необхідності його скасування. 
		Приписами частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
		Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
		Одночасно апеляційний суд вважає за можливе врахувати позицію Європейського суду з прав людини, яку він висловив у справі «Федорченко та Лозенко проти України» (заява № 387/03, 20 вересня 2012 року, п.53), відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом», тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
		Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції.
		Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
		З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи цей публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.
		 
		Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 січня 2020 року у справі № 140/3246/19  без змін. 
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		 
		Головуючий суддя Т. В. Онишкевич судді Л. П. Іщук   І. М. Обрізко  Постанова у повному обсязі складена 11 вересня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...