Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/66486/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 11.09.2020. Зареєстровано: 13.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 14.09.2020.

Номер судового провадження: 2-5608/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/66486/19-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 червня 2020 року Печерський районний суд м. Києва
		в складі:
		головуючого судді Остапчук Т.В.,
		за участю секретаря судового засідання:  Ткаченко Ю.М., 
		 
		позивач - не з`явився
		представника відповідача - не з`явився
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1   до Акціонерного товариства «Українська залізниця», про захист прав споживачів та стягнення моральної шкоди, 
		ВСТАНОВИВ:
		21 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою  до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (надалі АТ «Укрзалізниця») якій просив визнати дії відповідача у здійснені перешкоди позивачу в потраплянні на посадочну платформу станції Просяна ім. Приклонського 27 жовтня 2019 року при посадки на поїзд N825 Покровськ-Дніпро протиправними та стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 400 грн. 00 коп.
		Позивач посилається на те, що він 27 жовтня 2019 року в якості пасажира здійснював поїздку сполученням від станції Просяна ім. Приклонського ( населений пункт с.м.т. Просяна Покровського району Дніпропетровській області) до станції Дніпро - Головний на швидкому поїзді підвищеної комфортності N825 сполученням Покровськ-Дніпро, відправленням із станції Просяна ім. Приклонського о 14 год. 47 хв. По прибуттю на станцію відправлення у позивача виявилася перешкода до потрапляння до посадочної платформи у виді перекриття центрального пішохідного переходу через залізничні колії вантажним потягом. Позивачу знадобилося пройти на 200 метрів більше щоб обійти вантажний поїзд. Позивач вважає бездіяльність керівництва станції Просяна ім. Приклонського щодо ситуації з перешкодою центрального пішохідного проходу порушенням його прав як пасажира і споживача послуг.
		Позивач посилається на пункт 10 Порядку обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1997 року № 252 (надалі - Порядок № 252 ) укладання договору перевезення пасажира посвідчується проїзним документом. Згідно з пунктом 1.7 Правил №1196 пасажиром є фізична особа, яка перевозиться залізничним транспортом на підставі проїзного документа. Ці особи вважаються пасажирами з моменту прибуття на вокзал для здійснення поїздки (чи пересадки на інший поїзд) до моменту завершення поїздки. Відповідно до цього ж пункту вокзалом вважається комплекс спеціальних споруд, приміщень, обладнання, призначений для тимчасового перебування пасажирів та їх обслуговування, надання пасажирам платних та безплатних послуг. До складу цього комплексу входять: посадкові платформи, пішохідні тунелі та мости, переходи через залізничні колії, багажні приміщення, частина прилеглої до споруди привокзальної площі.
		Позивач також зазначає, що одночасно з цим, протиправна поведінка щодо нього вимагала від нього додаткових зусиль для організації свого життя, зокрема, звернення за захистом свого порушеного права до відповідача та звернення до суду. Суму моральної шкоди позивач оцінює у 400 грн.
		Відповідач подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечував, вказував на те що 27 жовтня 2019 року на колію № 1 залізничної станції Просяна ім. Приклонського В.В. прибув вантажний поїзд для проведення маневрових операцій по причепленню 8 вагонів та подальшого прямування на станцію призначення. Пасажирський прискорений поїзд № 825, на якому здійснював поїздку позивач, прибував на колію № 11 до острівної платформи, з часом відправлення о 14 год . 47 хв. Враховуючи план маневрової роботи з вантажним поїздом по колії № 1, здійснити роз`єднання вагонів для звільнення пішохідного переходу було неможливим в зв`язку з проведенням маневрових операцій по причепленню 8 вагонів та подальшим відправленням на станцію призначення. Станція Просяна ім. Приклонського В.В. обладнана двома пішохідними переходами про те що на платформу до колії № 11 можна потрапити через віддалений перехід, працівником станції було повідомлено по гучномовцю заздалегідь. Тому твердження позивача про бездіяльність керівництва станції Просяна ім. Приклонського В.В. та порушення його прав, як пасажира і споживача послуг є безпідставними.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2019 року відкрито провадження у справі. Враховуючи положення ст. ст.19,274 ЦПК України, оскільки з урахуванням предмету та підстав позову, обраного позивачем способу захисту вона відноситься до справ, що виникають із захисту прав споживачів.
		Представник позивача  в судове засідання не з`явився та надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
		Представник відповідача у судове засідання  не з`явився про причини неявки не повідомив. 
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		27 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в якості пасажира здійснював поїздку сполученням від станції Просяна ім. Приклонського ( населений пункт с.м.т. Просяна Покровського району Дніпропетровській області) до станції Дніпро - Головний на швидкому поїзді підвищеної комфортності N825 сполученням Покровськ-Дніпро, відправленням із станції Просяна ім. Приклонського о 14 год. 47 хв. що підтверджуються наданим посадочним документом №Я18-Ф1-1186958-1910. По прибуттю на станцію відправлення у позивача виявилася перешкода до потрапляння до посадочної платформи у виді перекриття центрального пішохідного переходу через залізничні колії вантажним потягом у зв`язку із чим позивачем була написана скарзі на ім`я керівника РФ «Донецька залізниця» з проханням надати мотивовану відповідь про прийняття заходів по не повторенню надалі такої ситуації і покарання винних. Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву вказує, що 27 жовтня 2019 року на колію № 1 залізничної станції Просяна ім. Приклонського В.В. прибув вантажний поїзд для проведення маневрових операцій по причепленню 8 вагонів та подальшого прямування на станцію призначення. Пасажирський прискорений поїзд № 825, на якому здійснював поїздку позивач, прибував на колію № 11, з часом відправлення о 14 год . 47 хв про те що до неї можна потрапити лише через віддалений пішохідний настил про що було повідомлено пасажирів по гучномовцю заздалегідь. 
		Позивач у позовній заяві стверджував, що відмова відповідача у роз`єднанні вагонів для безперешкодного проходу до швидкого поїзду підвищеної комфортності принизила гідність позивача, та спричинила йому моральні страждання. Так як позивач придбаваючи проїзний квиток зажадав комфортних умов перевезення, а також зовсім не був готовий до тривалого пішого ходу через віддалений пішохідний настил з ручним багажем. Додатково зазначав що із ним не були оговорені такі умови при укладанні договору. На підставі чого позивач просив визнати дії відповідача у здійснені перешкоди позивачу в потраплянні на посадочну платформу станції Просяна ім. Приклонського 27 жовтня 2019 року при посадки на поїзд N825 Покровськ-Дніпро протиправними.
		Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
		Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Враховуючи приписи ч. 2 вищезгаданої статті способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов`язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		У цивільному судочинстві в порядку захисту прав споживачів визнання дій продавця, виробника, виконавця наділені лише громадські організації, що провадять свою діяльність відповідно до Закону України "Про об`єднання громадян". Так законодавчо передбачено у п. 9 ч.2 ст. 25 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023-XII право об`єднання споживачів звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 22 вищезгаданого Закону, захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. 
		Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суд звертає увагу на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції. Тобто законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, отже саме таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Для встановлення характеру відновлення порушеного права суд зобов`язаний першочергово зсувати чи порушене було право позивача та в чому полягає дане  порушення.  
		Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		Як визначено у ст. 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
		Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 року № 1196 ( в редакції  від 01.02.2019, далі - Правила).
		За п. 1.7 Правил,  пасажир - фізична особа, яка перевозиться залізничним транспортом на підставі проїзного документа, у тому числі електронного, або є членом організованої групи осіб, яка проїздить на підставі групового проїзного документа. Ці особи вважаються пасажирами з моменту прибуття на вокзал для здійснення поїздки (чи пересадки на інший поїзд) до моменту завершення поїздки.  
		П. 2.9 Правил передбачає, що до подання поїздів під посадку в пунктах формування та обороту передається інформація про колію відправлення поїзда, порядок виходу до нього, розташування вагонів у складі поїзда, а в разі затримки відправлення - тривалість затримки та час подання під посадку.
		У відповіді на скаргу позивача відповідачем було надано відповідь від 19.11.2019 №НАС-18-м-340. Відповідач вказує, а позивач не заперечував, що пасажирський прискорений поїзд №825 сполученням Покровськ-Дніпро прибував на колії №11 про що було оголошено по гучномовцю заздалегідь, а також те що на дану платформу можна було потрапити через віддалений пішохідний перехід. Позивач і відповідач підтверджують про наявність двох пішохідних переходів до колії №11 на станція Просяна ім. Приклонського В.В . 
		Відповідно до п. 2.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» N 54 від 19.02.1998, пішоходам  дозволяється  переходити   залізничні   колії тільки у встановлених місцях (пішохідні мости,  переходи,  тунелі, переїзди тощо) та забороняється проходити  між  розчепленими  вагонами,  що  стоять на колії,  якщо  відстань  між  ними  менше  десяти метрів (п. 2.18). 
		Позивач не довів обставин за якими він мав здійснити посадку на поїзда №825 із сполученням Покровськ-Дніпро що прибув на колію №11 станції Просяна ім. Приклонського В.В. , виключно через центральний пішохідний перехід. Також позивач не довів того, що через вищезгадані обставини він не зміг здійснити поїздку.
		Стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку посилається позивач і яка передбачає, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. За даним законом іде поєднання основної вимоги із відшкодуванням моральної шкоди. 
		Так, відповідно до ст.23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Правовідносини сторін випливають з договірних відносин щодо надання транспортних послуг.
		Згідно із ст. 611 ЦК України, моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом.
		Ураховуючи те, що позивачем не доведено порушення його права, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування позивачу заявленої моральної шкоди. На підставі вищевикладеного слід відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Згідно із ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
		Згідно із ст.141 ЦПК України судовий збір включено до складу судових витрат. Позивач звільнений від сплати судового збору за подання заяви про стягнення заробітної плати на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
		Відповідно до положень ч. 2 ст.141 ЦПК України, з урахуванням того, що суд відмовив у задоволенні позову судовій збір не стягується.
		Керуючись ст. 55, 124 Конституції України, ст.16, 23, 611, 908, 910 Цивільного кодексу України, п. 1.7, 2.9 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України затверджені наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 27.12.2006 року № 1196, п. 2.1 наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України» N 54 від 19.02.1998, ст.ст. 12,13,77,79, 81,263,264 ЦПК України, суд, -
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедроця,5 код 40075815) відмовити. 
		 
		Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня проголошення до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                     Остапчук Т.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...