Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/2038/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: 14.09.2020. Зареєстровано: 14.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2020.
Дата набрання законної сили: 07.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"07" вересня 2020 р.           Справа№ 911/2038/19
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Майданевича А.Г.
		суддів:            Дідиченко  М.А. 
		          Ткаченка Б.О. 
		 
		секретар судового засідання: Вайнер Є.І.
		за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 07.09.2020
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу  Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" 
		на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 (повний текст рішення підписано 25.02.2020) 
		та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"      на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 (повний текст рішення підписано 11.03.2020)
		у справі № 911/2038/19 (суддя - Бабкіна В.М.)
		за первісним позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"      
		до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"      
		2) ОСОБА_1       
		про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі - 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом,
		за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"   
		до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"      
		про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018,
		за зустрічним позовом ОСОБА_1       
		до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"      
		про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018,- 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач за первісним позовом) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"   (далі - відповідач-1 за первісним позовом) та до ОСОБА_1       (далі - відповідач-2 за первісним позовом) про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018.
		В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем-1  умов кредитного договору  б/н від 25.04.2018  щодо повернення кредитних коштів. У зв`язку з чим, позивач просив стягнути  солідарно з відповідача-1 (боржник)  та відповідача-2 (поручитель за договором поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018) 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі - 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом.
		27.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"    звернувся до Господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018.
		Зустрічна позовна заява ТОВ "Еко-Енергопром"   мотивована тим, що директор підприємства ОСОБА_1 , який підписав кредитний договір б/н від 25.04.2018, не мав повноважень на укладення вказаного договору, а саме  не отримував передбаченої статутом згоди загальних зборів учасників товариства на отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим, кредитний договір б/н від 25.04.2018 є недійсним.
		02.10.2019 ОСОБА_1 подав до Господарського суду Київської області зустрічну позовну заяву до Акціонерного товариства Комерційний банк  "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018.
		В обґрунтування свого позову ОСОБА_1 вказав, що визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 (вимоги зустрічного позову ТОВ "Еко-Енергопром") є підставою для застосування наслідків недійсності правочину до договору поруки. 
		 
		Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2020   у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" та до ОСОБА_1 про солідарне стягнення 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018 р., у тому числі - 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом, відмовлено повністю.                           
		   Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" задоволено повністю.
		Визнано недійсним кредитний договір б/н від 25.04.2018, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк". 
		Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк  "Приватбанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" 1921 грн. 00 коп. судового збору. 
		Зустрічний позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задоволено повністю. 
		Визнано недійсним договір поруки № Р1525250621572358587 від 02.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк". 
		Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_1 1921 грн. 00 коп. судового збору. 
		Задовольняючи зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 та  відмовляючи у задоволенні первісного позову банку до ТОВ "Еко-Енергопром", суд вказав, що укладений між банком та ТОВ "Еко-Енергопром"  кредитний договір б/н від 25.04.2018  вчинений з порушенням приписів статей 92, 98 Цивільного кодексу України, статей 29, 30, 39, 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень п. 9.35 статуту товариства, що згідно з частиною 1 статті 203 та частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
		Також, задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору поруки № Р1525250621572358587 від 02.05.2018 недійсним, суд послався на частину 1 статті 203 та частину 1 статті 215, статті 548 Цивільного кодексу України.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду Київської області від 06.02.2020, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020      та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю.
		Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального і матеріального права.
		Апелянт зазначає, що під час укладання кредитного договору від 25.04.2018 керівником ТОВ "Еко-Енергопром" ОСОБА_1 не надавався статут підприємства. Банк уклав кредитний договір з уповноваженою особою товариства на підставі інформації наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Скаржник стверджує, що ТОВ "Еко-Енергопром" було схвалено спірний договір, оскільки згідно з виписки про рух коштів № НОМЕР_1  по поточному рахунку товариства кредитні кошти, отримувались та витрачались для здійснення платежів другій стороні по іншим правочинам, а також повертались частково на рахунок,  які зазначені у виписці за період з 04.05.2018 по  18.02.2019.
		 
		Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю  "Еко-Енергопром" на апеляційну скаргу 
		 
		У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач-1 за первісним позовом у своєму відзиві, наданому до суду 19.06.2020, зазначає, що рішення суду прийнято при повному з`ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач-1 за первісним позовом вказує, що посилання апелянта про те, що банк не мав статуту товариства при укладенні спірного договору є недостовірною інформацією, оскільки на вимогу суду першої інстанції банк надавав копію статуту товариства. Тобто, банк був обізнаний із положеннями статуту товариства та з наявністю відповідних обмежень повноважень директора товариства. Більш того, банк, маючи статут товариства, повинен був провести ідентифікацію та верифікацію клієнта, що передбачено статтею 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пунктів 25, 30 розділу ІІ постанови НБУ №492 від 12.11.2003, п. 3.2.8.5.11 та п.  3.2.8.6.12 Умов та правил надання банківських послуг банку.
		Товариство з обмеженою відповідальністю  "Еко-Енергопром" зазначає, що твердження скаржника про погашення заборгованості за розрахункове касове обслуговування не підтверджує схвалення товариством отриманого кредиту, оскільки загальні збори учасників товариства не схвалювали кредит, а згідно із статутом товариства це виключне повноваження вищого органу управління (загальних зборів учасників товариства), а не виконавчого органу (директора). Крім того, погашення заборгованості за розрахункове касове обслуговування здійснюється банком автоматично і не має відношення до схвалення кредиту загальними зборами товариства. 
		 
		Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
		 
		Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2020      у      задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати ТОВ "Еко-Енергопром" у розмірі 13200,00 грн. за надану адвокатом Бондарчуком В.О. правову допомогу у справі № 911/2038/19.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" на додаткове рішення та узагальнення її доводів
		 
		Не погодившись з прийнятим додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2020, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020      та покласти на Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" сплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 200, 00 грн.
		Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм процесуального права.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром", пославшись на Постанову Верховного суду у справі №922/445/19 від 03.10.2019, зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх фактично сплачено стороною особою чи тільки має бути сплачено. При цьому, товариством подано необхідні документи, що підтверджують обсяг наданих адвокатом Бондарчуком В.О. послуг і виконаних робіт, їх вартість.
		 
		Узагальнені доводи відзиву Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"  на апеляційну скаргу на додаткове рішення
		 
		21.04.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" подано відзив на апеляційну скаргу, в якій банк зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  у розмірі 13   200 грн. за надану адвокатом Бондарчуком В.О. правничу допомогу у справі №911/2038/19.
		 
		Узагальнені доводи пояснень по справі 
		 
		21.08.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" подано пояснення у справі, які за своїм змістом є тотожними відзиву на апеляційну скаргу на рішення. Також, товариством додано судову практику, а саме ухвалу Верховного Суду від 11.08.2020 у справі №910/8269/19.
		 
		Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті 
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2020 справу № 911/2038/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Дідиченко М.А., Ткаченко Б.О.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2038/19 та справу      призначено до розгляду на 15.06.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 розгляд справи №911/2038/19 відкладено на 22.06.2020.
		Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді від 16.04.2020, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у судовій справі № 911/2038/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Дідиченко М.А. 
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2038/19 залишено без руху
		19.06.2020 відповідачем-1 за первісним позовом  подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"       на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020, до якої додано докази надсилання ОСОБА_1 апеляційної скарги.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.06.2020 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі 911/2038/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"   та об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 та  апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"   на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020      у справі № 911/2038/19. Справу  призначено до розгляду  на 22.06.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.06.2020 відкладено розгляд справи      на 03.08.2020.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2020 продовжено строк розгляду апеляційних скарг Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"   на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2038/19. Розгляд апеляційних скарг відкладено на 07.09.2020.
		 
		Явка представників сторін
		 
		ОСОБА_1        у судове засідання, призначене на 07.09.2020, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями, наявними у матеріалах справи.
		Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача-2 за первісним позовом обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів-2 за первісним позовом за наявними у справі матеріалами.
		 
		Позиції учасників справи
		 
		Представник Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"  у судовому засіданні апеляційної інстанції 07.09.2020 підтримала доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020  з підстав, викладених у ній, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити повністю. Проти доводів апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" на додаткове рішення заперечувала, просила її відхилити, а оскаржуване додаткове рішення залишити без змін.
		Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  у судовому засіданні апеляційної інстанції 07.09.2020 підтримав доводи апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване додаткове рішення скасувати      та покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" сплату витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 13 200, 00 грн. Проти доводів апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"   на рішення заперечував, просив її відхилити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
		 
		Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
		 
		25.04.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" (клієнт), в особі директора Юрковського Ігоря Григоровича, підписано заяву на відкриття рахунку та анкету про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг. Згідно із заявою клієнт приєднався до Умов та правил надання банківських послуги, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua. 
		Пунктом 3.2.1.1.1 Умов передбачено, що кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко-економічне обслуговування кредиту  -  фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту  банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банка та клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебатування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.
		За умовами п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
		Проведення платежів клієнта, у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода") (пункт 3.2.1.1.8 Умов).
		Розділом 3.2.1.4 Умов затверджений порядок розрахунків між клієнтом та банком.
		За  користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). 
		За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 р., при наявності дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника при закритті банківського дня, проводиться нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі 21% річних для договорів, забезпечених порукою, 34% річних - для договорів, не забезпечених порукою. Списання нарахованих відсотків проводиться по 1-х числах кожного місяця, за попередній місяць.
		При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.
		За сумами кредиту, отриманими з 10.02.2017 р., у разі непогашення кредиту впродовж 30 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи, з 31-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості для договорів, забезпечених порукою, 68% річних - для договорів, не забезпечених порукою. У разі порушення клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань і при реалізації права банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за. кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов`язань.
		Банк залишає за собою право продовжити період, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, і не вважати такий кредит простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості - порушеними. Таке право реалізується шляхом повідомлення клієнта за допомогою повідомлення в Системі Internet Banking Приват-24 або рекомендованим листом на юридичну адресу клієнта. При цьому, додаткових погоджень з клієнтом не потрібно.
		Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3 2 1.4.1.4 Умов).
		Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.
		Згідно з пунктом 3.2.1.4.4 Умов розмір винагороди за використання ліміту, яку позичальник сплачує банку 1-го числа кожного місяця.
		При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими.
		Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі (пункт 3.2.1.2.3.4 Умов).
		З матеріалів справи вбачається, що 02.05.2018 між ОСОБА_1 (поручитель) та Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк"   (кредитор)   укладено договір поруки № P1525250621572358587 (далі - договір поруки).
		Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель поручається перед кредитором  за виконання ТОВ "Еко-Енергопром" зобов`язань за  заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 25.04.2018. 
		Згідно з пунктом 1.2 договору поруки  поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Поручитель відповідає перед кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
		Звертаючись із позовом Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" вказало, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  порушено умови кредитного договору  б/н від 25.04.2018  щодо повернення кредитних коштів. У зв`язку з чим, банк просив стягнути  солідарно з відповідача-1 (боржник)  та відповідача-2 (поручитель за договором поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018) 82577,16 грн. заборгованості за кредитним договором б/н від 25.04.2018, у тому числі - 63747,67 грн. боргу за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 10762,17 грн. пені, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користування кредитом.
		Водночас, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" у зустрічній позовній заяві послалось на те, що директор підприємства ОСОБА_1 , який підписав кредитний договір б/н від 25.04.2018, не мав повноважень на укладення вказаного договору, а саме  не отримував передбаченої статутом згоди загальних зборів учасників товариства на отримання кредитних коштів. У зв`язку з чим, кредитний договір б/н від 25.04.2018 є недійсним.
		У зустрічній позовній заяві, що подана ОСОБА_1 , останній просив визнати договір поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018 недійсним, у зв`язку з тим, що визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018 (вимоги зустрічного позову ТОВ "Еко-Енергопром") є підставою для застосування наслідків недійсності правочину до договору поруки. 
		 
		Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови 
		 
		Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. 
		Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		У відповідності до    статті 509 Цивільного кодексу України та  статті 173 Господарського кодексу України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
		Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
		Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Відповідно до   статті 638 Цивільного кодексу України       договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Приписами   статті 639 Цивільного кодексу України   передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
		За нормами, закріпленими у частині 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Так, підписані Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром", в особі директора Юрковського Ігоря Григоровича, заява на відкриття рахунку та анкета про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг разом складають кредитний договір між банком та клієнтом.
		В силу положень   статті 1054 Цивільного кодексу України       за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частинами 1,  3   статті 1049 Цивільного кодексу України       встановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Звертаючись з позовом АТ КБ "Приватбанк" вказав, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши клієнту кредитний ліміт у розмірі 120000,00 грн.
		Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
		З матеріалів справи вбачається, що виконання зобов`язань за заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг б/н від 25.04.2018 забезпечене договором поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018, укладеним банком із ОСОБА_1 
		Згідно з частинами 1, 2 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.
		Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).
		У зв`язку з тим, що порука є видом забезпечення виконання зобов`язань і, водночас, сама має зобов`язальний, договірний характер, тому на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов`язання та про договори.
		Банк звернувся до суду з позовом про солідарне стягнення з боржника і поручителя 63747,67 грн. заборгованості за кредитом, 7467,32 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 10762,17 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 600,00 грн. заборгованості з комісії за користуванням кредитом. Оскільки зобов`язання за кредитним договором ТОВ "Еко-Енергопром"      не були виконані належним чином,
		Однак, заперечуючи проти задоволення позовних вимог АТ КБ "Приватбанк", ТОВ "Еко-Енергопром"      звернулось із зустрічним позовом, в якому вказало,  що кредитний договір б/н від 25.04.2018 підписаний директором Юрковським І.Г. без отримання згоди загальних зборів учасників товариства, як це передбачено статутом ТОВ "Еко-Енергопром", тому, вказаний договір є недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України, що є підставою для відмови у задоволенні первісного позову та для задоволення зустрічного позову. 
		Частинами 1, 5 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що установчим документом товариства є статут. У статуті товариства зазначаються відомості про: 1) повне та скорочене (за наявності) найменування товариства; 2) органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень; 3) порядок вступу до товариства та виходу з нього.
		Відповідно до п. 9.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром", затвердженого протоколом загальних зборів учасників товариства № 4 від 04.04.2016, у редакції, чинній на час укладення спірного договору (надалі - статут), вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства, в яких беруть участь учасники і призначені ними представники.
		Пунктами 9.20, 9.34 статуту встановлено, що управління поточною діяльністю товариства здійснюється директором. Директор вирішує всі питання поточної і господарської діяльності товариства, крім тих, що входять у виключну компетенцію загальних зборів учасників товариства.
		За приписами ч. 1 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).
		Рішення про надання згоди на вчинення інших значних правочинів, крім зазначених у частині другій цієї статті, приймаються загальними збори учасників, якщо інше не встановлено статутом товариства (ч. 3 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").
		Пунктом 9.35 статуту передбачено, що директор зобов`язаний попередньо отримати згоду загальних зборів учасників товариства для отримання товариством кредитних або позикових коштів у гривнях або іноземній валюті незалежно від суми кредиту (позики).
		Частиною 4 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.
		Отже, статутом ТОВ "Еко-Енергопром" було віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства прийняття рішення щодо отримання кредитних коштів товариством.
		Суд першої інстанції встановив, що ТОВ "Еко-Енергопром", ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_2 (співзасновник товариства) вказали, а АТ КБ "Приватбанк" не спростовуло таких тверджень, що загальними зборами учасників ТОВ "Еко-Енергопром" не надавалось директору ОСОБА_1 згоди на отримання кредиту та на укладення кредитного договору.
		Крім того, в матеріалах справи відсутні докази скликання загальних зборів учасників ТОВ "Еко-Енергопром" та докази надання загальними зборами учасників ТОВ "Еко-Енергопром" згоди на отримання директором від імені товариства кредитних коштів у гривні або іноземній валюті.
		Враховуючи вказане вище, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що кредитний договір від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" укладено директором ОСОБА_1 з перевищенням ним своїх повноважень.
		Водночас, питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12.06.2019  у справі № 908/3568/16, а також у Постановах Верховного Суду України від 13.03.2017  у справі № 760/8121/16-ц та від 20.06.2018  у справі № 910/15832/17.
		Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була знати про це. 
		Так, з тексту самої заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг (арк. 2) вбачається посилання на те, що при вчиненні такого правочину директор ТОВ "Еко-Енергопром" діяв на підставі статуту.
		Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.
		Вказана правова позиція викладена у Постановах Верховного Суду від 05.11.2019 у справі № 908/2604/18, від 20.02.2018 у справі № 906/100/17, від 12.06.2018  у справі № 927/976/17 та від 26.02.2019 у справі № 925/1453/16.
		В запереченнях у суді першої інстанції та в апеляційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" зазначало, що під час укладання кредитного договору б/н від 25.04.2018  керівником товариства був ОСОБА_1 згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і що статут ТОВ "Еко-Енергопром" не надавався банку під час підписання зазначеного вище кредитного договору.
		Проте, з матеріалів справи вбачається, що представником АТ КБ "Приватбанк" додано до матеріалів справи копію статуту ТОВ "Еко-Енергопром", що спростовує твердження банку про його відсутність в останнього (т. 2; а.с. 100-122). 
		Факт того, що на час укладання кредитного договору б/н від 25.04.2018 керівником ТОВ "Еко-Енергопром"  був ОСОБА_1 , сторонами справи не заперечується та, водночас, це не спростовує наявності обмежень, встановлених статутом ТОВ "Еко-Енергопром" щодо повноважень директора на підписання від імені товариства кредитного договору.
		З огляду на встановлене вище, матеріалами справи підтверджується обізнаність АТ КБ "Приватбанк" про встановлені статутом товариства обмеження повноважень директора ТОВ "Еко-Енергопром", що зумовлює настання для банку відповідних правових наслідків вчинення кредитного договору директором ТОВ "Еко-Енергопром" всупереч визначених статутом повноважень.
		Частинами 1, 2 статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.
		З аналізу змісту частини 1 статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.
		Наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (ст. 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше).
		Аналогічний правовий висновок викладений в Постановах Верховного Суду від 16.05.2018  у справі № 910/11163/17, від 25.04.2018  у справі № 910/9915/17, від 10.04.2018  у справі № 910/11079/17.
		АТ КБ "Приватбанк" вказувало, що ТОВ "Еко-Енергопром" схвалено спірний кредитний договір, оскільки в період з 04.05.2018 по 18.02.2019 мало місце використання останнім кредитних коштів, що підтверджується випискою про рух коштів по рахунку № НОМЕР_1 .
		Проте, слід зазначити, що схвалення правочину посадовою особою, якою і було вчинено відповідний правочин з перевищенням своїх повноважень, не відповідає принципу справедливості та добросовісності, а подібне трактування положень статті 241 Цивільного кодексу України нівелює будь-яку можливість у подальшому на належний правовий захист згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 203 та ст. 215 цього Кодексу, оскільки недобросовісному суб`єкту буде достатньо після укладення правочину вчинити будь-які дії на його схвалення для унеможливлення юридичною особою домогтися відновлення свого порушеного права шляхом визнання недійсним такого правочину.
		За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
		Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
		Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частинами 2, 3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (стаття 92 Цивільного кодексу України).
		Загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом (стаття 98 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, укладений між банком та ТОВ "Еко-Енергопром" кредитний договір б/н від 25.04.2018  вчинений з порушенням приписів статей 92, 98 Цивільного кодексу України, статей 29, 30, 39, 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та положень п. 9.35 статуту товариства, що згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.
		На переконання колегії суддів,  суд першої інстанції  дійшов правильного висновку щодо задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" до Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" про визнання недійсним кредитного договору б/н від 25.04.2018  у повному обсязі та, відповідно, щодо відмови у задоволенні первісного позову банку до ТОВ "Еко-Енергопром".
		Водночас, ОСОБА_1 подав до суду зустрічний позов до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про визнання недійсним договору поруки № P1525250621572358587 від 02.05.2018.
		Частиною  1 статті 553 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Згідно з частиною 1 статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
		Отже,  для укладення договору поруки необхідна наявність у боржника обов`язку, який він має виконати перед кредитором, тобто дійсність зобов`язання щодо виконання якого надається порука.
		Поряд з цим, згідно з частиною 2 статті 548 Цивільного кодексу України недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
		Тобто, порука може надаватися тільки у відношенні реально існуючого зобов`язання боржника перед кредитором, і визнання недійсним кредитного договору (основного зобов`язання) є підставою для застосування наслідків недійсності правочину до договору поруки.
		Водночас, в силу приписів частини 2 статті 548 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним тягне за собою наслідки у вигляді визнання недійсними правочинів, спрямованих на забезпечення виконання зобов`язання, яке виникає з цього правочину, навіть якщо самі по собі вони відповідають вимогам закону.
		Враховуючи вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договір поруки № Р1525250621572358587 від 02.05.2018  підлягає визнанню судом недійсним згідно з частиною 1 статті 203 та частини 1 статті 215, статті 548 Цивільного кодексу України, та зустрічний позов ОСОБА_1 у даній справі підлягає задоволенню, відповідно,  первісні позовні вимоги АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. 
		На переконання колегії суддів, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
		Стосовно апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"      на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020, суд апеляційної інстанції з вказує наступне.
		Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 05.03.2020      у      задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовлено повністю.
		Відмовляючи у задоволенні вказаної заяви суд вказав, що в матеріалах справи відсутні докази здійснення оплати ТОВ "Еко-Енергопром" у розмірі 13200,00 грн. за надану адвокатом Бондарчуком В.О. правову допомогу у справі № 911/2038/19.
		Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні  заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи з наступного.
		За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. 
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
		Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України      суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. 
		Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
		Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу). 
		Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
		Згідно статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу;  пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);  часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;  ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 
		У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		З аналізу наведеної норми законодавства слідує, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення      таких витрат.
		Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.          
		За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
		Відмовляючи у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13200,00 грн., суд першої інстанції вказав, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" не надано належних доказів здійснення оплати ТОВ "Еко-Енергопром" у розмірі 13200,00 грн. за надану адвокатом Бондарчуком В.О. правову допомогу у справі № 911/2038/19.
		Однак, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
		Аналогічна правова позиція викладена у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
		На підтвердження правомірності заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 13200,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" долучило до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги № 129 від 11.06.2019; додаткову угоду від 20.09.2019; акт приймання - передачі наданих правових послуг від 07.02.2020; опис робіт (наданих послуг) від 07.02.2020.
		Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 13200,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені ТОВ "Еко-Енергопром" до стягнення з АТ КБ "Приватбанк" з огляду на те, що для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів ТОВ "Еко-Енергопром" звернулося за допомогою до адвоката Бондарчука Віталія Олександровича, про що свідчить наявний в матеріалах справи договір №129 про надання правової допомоги від 11.06.2019.
		20.09.2019  між ТОВ "Еко-Енергопром" та адвокатом Бондарчуком В.О. підписано додаток № 1 до договору № 129 про надання правової допомоги від 11.06.2019, відповідно до п. 4.3 якого клієнт оплачує адвокату вартість наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) протягом 20 днів з дня підписання акту передачі-прийому наданих послуг.
		З матеріалів справи слідує, що представництво інтересів ТОВ "Еко-Енергопром"  у Господарському суді Київської області здійснював адвокат Бондарчук В.О. (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії № 5150 від 29.08.2012).
		07.02.2020  між ТОВ "Еко-Енергопром" та адвокатом Бондарчуком В.О. підписано акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) до договору № 129 від 11.06.2019  на загальну суму 13200,00 грн., виходячи з наступного: підготовка позовної заяви (зустрічний позов у справі №911/2038/19) про визнання кредитного договору б/н від 25.04.2018 укладеного між ТОВ "Еко-Енергопром"  та АТ КБ "Приватбанк"  недійсним - 4200,00 грн.; підготовка відзиву на позов АТ КБ "Приватбанк"  до ТОВ "Еко-Енергопром" - 1200,00 грн.; представництво інтересів ТОВ "Еко-Енергопром"  в 4 судових засіданнях - 4800,00 грн.; складення адвокатом, поданих у справі, чотирьох заяв та процесуальних документів правового характеру - 2400,00 грн.; одна година консультацій адвоката, пов`язаних із розглядом судової справи № 911/2038/19 - 600,00 грн.
		Вищенаведені докази колегія суддів вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі №911/2038/19  на суму 13200,00 грн.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що  додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020 у справі № 911/2038/19 слід скасувати та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити, з урахуванням встановлених обставин, викладених у цій постанові.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
		 
		Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006  №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
		У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
		У відповідності з пунктом 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
		Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
		Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк"  не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які банк посилається в апеляційній  скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
		Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2038/19 суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
		Водночас, за змістом пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право повністю або частково скасувати судове рішення.
		Відповідно  до статті 277    Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		Зважаючи на встановлені обставини щодо прийнятого судом першої інстанції додаткового рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020  у справі № 911/2038/19  підлягає задоволенню. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 у справі № 910/4236/19  слід скасувати, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити.
		Судові витрати розподіляються відповідно до вимог      статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 129, 240, 269, 275, 276, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2038/19 залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020 у справі № 911/2038/19 залишити без змін.
		Судові витрати за перегляд рішення Господарського суду Київської області від 06.02.2020  у суді апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк".
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 05.03.2020  у справі № 911/2038/19 задовольнити.
		Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 у справі № 911/2038/19 скасувати.
		Прийняти нове додаткове рішення.
		Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" про покладення на Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" витрат на професійну правничу допомогу адвоката задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром"  (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Промислова, буд. 9; код ЄДРПОУ 32917708)  13   200 (тринадцять тисяч двісті) грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
		Видати наказ.          
		Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.
		Матеріали справи №911/2038/19 повернути до Господарського суду Київської області.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		          Повний текст постанови складено 14.09.2020. 
		 
		Головуючий суддя                                                            А.Г. Майданевич 
		 
		Судді                                                                                М.А. Дідиченко
		 
		                                                                                Б.О. Ткаченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...