Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/17981/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 14.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2020.
Дата набрання законної сили: 10.09.2020
Номер судового провадження: A/855/9911/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/17981/19                                        Прізвище судді (суддів) першої інстанції: 
		                                                                                                                 Федорчук А.Б.
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		10 вересня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого - судді          Костюк Л.О.;                    
		суддів:                                Бужак Н.П., Кобаля М.І.;
		за участю секретаря:      Несін К.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від   17 лютого 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - відсутня» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У вересні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Корум Україна» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач), у якому просить суд: 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби від 06 вересня 2019 року №0005771402 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на загальну суму 5  599  578,93 грн.; 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Держаної фіскальної служби від 06 вересня 2019 року №0005781402 про застосування суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності на суму 680,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті без врахування відповідачем угоди про залік від 22 січня 2018 року при здійсненні розрахунку загальної суми отриманої виручки, що призвело до викривлення розрахунку таким чином, ніби у позивача мало місце несвоєчасне надходження валютної виручки за деякими митними деклараціями. Також, представник позивача просив врахувати, що перегляд вартості товару за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року відбувся вже після того, як було повністю отримано виручку за відвантажену на експорт продукцію. Зменшення вартості товару за цим контрактом після закриття валютного контролю не призвело до недоотримання валютної виручки (або несвоєчасного її надходження) за будь-яким з двох контрактів, що були надані позивачем до перевірки, а саме ані за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року, ані за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року. Крім того, позивачем виконані всі вимоги щодо порядку декларування валютних цінностей та іншого майна при подачі декларацій про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 квітня 2018 року та 01 липня 2018 року.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від   17 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.
		Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби №0005771402 та №0005781402 від 06 вересня 2019 року.
		Не погоджуючись з вказаною постановою, Офісом великих платників податків Державної податкової служби подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що при поданні апеляційної скарги апелянтом заявлено вимогу про заміну сторони у справі її правонаступником, а саме Офіс великих платників податків Державної фіскальною служби замінити на Офісу великих платників податків Державної податкової служби.
		Необхідність здійснення заміни відповідача у справі обґрунтоване припиненням діяльності органів Державної фіскальної служби України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Надаючи правову оцінку клопотанню Офісу великих платників податків Державної податкової служби про заміну відповідача у справі на його правонаступника, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
		Відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 19.06.2019 р. № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» утворено Офіч великих платників податків Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
		30.07.2019 року відбулась державна реєстрація юридичної особи - Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПУО 43141471), яка є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПУО 39440996) як орган виконавчої влади.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 682-р «Питання Державної податкової служби» забезпечено здійснення ДПС покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень ДФС, що припиняється, з реалізації державної податкової подітики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
		Згідно п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» ДПС здійснює повноваження безпосередньо через утворені в устаовленом упорядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (органами доходів і зборів).
		Таким чином Офіс великих платників податків Державної податкової служби почав діяльність, як орган виконавчої влали, та є правонаступником Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
		Правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
		Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 12 червня 2018 року у справі № 2а-23895/09/1270.
		Відтак, Офісом великих платників податків Державної податкової служби підтверджено наявність підстав, визначених ст. 52 КАС України, для здійснення заміни відповідача її правонаступником. 
		У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне задовольнити подане клопотання та вважає за необхідне допустити процесуальне правонаступництво шляхом заміни Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Офісу великих платників податків Державної податкової служби.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, що у період з 28 лютого 2019 року по 12 липня 2019 року Офісом великих платників податків на підставі направлення від 28 лютого 2019 року №200, від 30 липня 2019 року №673 на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 28 лютого 2019 року №455 проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» з питань дотримання вимог валютного законодавства за період з 23 травня 2016 року по 11 лютого 2019 року при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року відповідно повідомлень уповноваженого банку ПАТ «ПУМБ» від 05 квітня 2018 року №КНО-09.1.7/295, від 03 травня 2018 року №КНО-09.1.7/388, від 04 вересня 2018 року №КНО-09.1.7/484, за результатами якої складено відповідний акт перевірки від 19 серпня 2019 року №2435/28-10-14-02-02/39884339.
		Перевіркою дотримання вимог валютного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» встановлено порушення: 
		- статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» при здійсненні операцій за зовнішньоекономічним контрактом від 23 травня 2016 року №R9947 в частині несвоєчасного надходження валютної виручки; 
		- статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» в частині недекларування протермінованої дебіторської заборгованості станом на 01 квітня 2018 року та 01 липня 2018 року.
		На підставі вказаних висновків акта перевірки податковим органом 06 вересня 2019 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005771402, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ Україна» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 5  599  578,93 грн.
		Також, 06 вересня 2019 року Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято податкове повідомлення-рішення №0005781402, на підставі якого до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені у т.ч. за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 680,00 грн.
		Незгода позивача із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
		Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані зокрема, Цивільним кодексом України, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06 вересня 2001 року №201, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та іншими нормативно-правовими актами.
		Так, Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23 вересня 1994 року №185/94-ВР (далі - Закон №185/94-ВР, чинний на момент виконання зовнішньоекономічних контрактів) встановлено граничні строки одержання валютної виручки за вивезений товар, в разі його експорту, або одержання товару, в разі здійснення авансового платежу за межі України, а також передбачено відповідальність за порушення вказаних строків у вигляді пені, що нараховується за кожний день прострочення.
		Статтею 1 Закону №185/94-ВР передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті від експорту продукції підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної  вантажної митної декларації) такої продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, транспортних послуг - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання транспортних послуг. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Виручка резидента за експортним зовнішньоекономічним договором (контрактом) вважається перерахованою на його банківський рахунок за заявою резидента, якщо належна сума врегульована Експортно-кредитним агентством.
		Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб`єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб`єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» (продавець), в особі директора Зеленського С.А., та компанією - нерезидентом AO «АрселорМитгал Темиртау», Казахстан (покупець), в особі начальника бюро покупки матеріалів ОМТС УД Скворцової Н.А. та начальника бюро купівлі ОМТС УД Кулаковського В.Б. , укладено контракт від 23 травня 2016 року №R9947.
		Згідно умов даного контракту, продавець передає, а покупець приймає і оплачує продукцію (товар) у відповідності до номенклатури, кількості, цін, умов оплати і поставки, вказаним у специфікаціях і замовленнях на поставку.
		Первісна сума контракту складає 16 637,00 дол. США. Загальна сума контракту складається з сум підписаних заказів на поставку. Валютою контракту і платежу є долари США. Умови поставки: DAP м, Шахтинск (відповідно до «ІНКОТЕРМЄ-2010»). Якість товару повинна відповідати технічним умовам, зазначеним в специфікаціях та заказах на поставку та підтверджується сертифікатом якості чи паспортом товаровиробника. Термін дії контракту визначено до 31 травня 2017 року.
		На підставі додаткової угоди №1 від 25 травня 2017 року строк дії договору був продовжений до 31 травня 2018 року.
		Згідно додаткової угоди №2 від 07 вересня 2017 року загальна сума контракту складає 1 786 807,00 дол. США.
		Відповідно до даних відвантажувальних специфікацій та замовлень на поставку, Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» було експортовано шахтні вагонетки та комплектуючі.
		В ході перевірки встановлено, що протягом перевіряємого періоду Товариством з обмеженою відповідальністю «КОРУМ УКРАЇНА» експортовано на користь AO «АрселорМитгал Темиртау» (Казахстан), товар (шахтні вагонетки та комплектуючі) на загальну суму 1 786 807,00 дол. США згідно МД, а від нерезидента надійшла сплата за товар на загальну суму 1 786 807,00 дол. США.
		Так, по МД № UA700010/2017/104763 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/104764 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UА700010/2017/104765 від 07 вересня 2017 року на суму 33 200,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 13 березня 2018 року на суму 232 400,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/105376 від 29 вересня 2017 року на суму 66 400,0 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США; по МД №UА700010/2017/105463 від 03 жовтня 2017 на суму 132 800,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США; по МД №UA700010/2017/105693 від 12 жовтня 2017 року на суму 66 400,0 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку від 04 квітня 2018 року на суму 220 000,00 дол. США, від 11 квітня 2018 року на суму 200 961,88 дол. США; по МД №UА807170/2017/342935 від 17 листопада 2017 року на суму 177 695,84 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 26 квітня 2018 року на суму 126 089,00 дол. США, від 08 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США; по МД №UA807170/2017/342936 від 17 листопада 2017 року на суму 111 429,68 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 08 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США, від 21 червня 2018 року на суму 66 400,00 дол. США, від 09 липня 2018 року на суму 178 400,00 дол. США; по МД №UА807170/2017/342975 від 17 листопада 2017 року на суму 180 187,57 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UА700010/2017/106722 від 20 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UA700010/2017/106803 від 22 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США, сплата надійшла згідно виписки банку від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США; по МД №UA700010/2017/106887 від 24 листопада 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписок банку: від 16 серпня 2018 року на суму 378 878,56 дол. США, від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 грн.; по МД №UA700010/2017/106924 від 27 вересня 2017 року на суму 66 400,00 дол. США сплата надійшла згідно виписки банку від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 дол. США; по МД №UA807170/2017/345219 від 29 листопада 2017 року на суму 128 444,03 дол. CША сплата надійшла згідно виписки банку від 05 вересня 2018 року на суму 218 878,56 дол. CША.
		При цьому, наявними матеріалами справи підтверджується, що від покупця-нерезидента надійшла оплата за контрактом від 23 травня 2016 року №R9947 у розмірі 2  796  807,00 дол. США, в т.ч. 1  010  000,00 дол. США шляхом зарахування в рахунок даного контракту зайвої оплати, що надійшли за контрактом № R9992 від 24 червня 2016 року відповідно до угоди про залік від 22 січня 2018 року.
		Відповідно до частин 4 та 5 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. Зовнішньоекономічний договір (контракт) може бути визнано недійсним у судовому порядку, якщо він не відповідає вимогам законів України або міжнародних договорів України.
		Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам. Розрахункове та кредитне обслуговування суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України та уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними та міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.
		Так, положення Закону №185/94-ВР не містять заборони щодо зміни сторонами умов договору, у тому числі щодо порядку здійснення розрахунків.
		Відповідно до статті 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
		Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно зі статтею 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		В свою чергу, випадки, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, наведені в статті 602 Цивільного кодексу України, яка не містить обмежень щодо здійснення взаємозаліку у сфері зовнішньоекономічних розрахунків, проте вказує на недопустимість зарахування зустрічних вимог «в інших випадках, встановлених договором або законом».
		Аналогічні положення містяться в частині 3 статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування.
		Відповідно до статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (959-12) та пункту 9 постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 17 липня 1995 року №523 (523-95-п) «Про стан виконання Указу Президента України від 18 червня 1994 року №319 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами» розроблено Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), яке затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції від 06 вересня 2001 року №201. Дане Положення застосовується при укладанні договорів купівлі/продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних договорів між українськими суб`єктами підприємницької діяльності та іноземними суб`єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності
		Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), договір (контракт) укладається відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти підприємницької діяльності при складанні тексту договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» та іншими законами України.
		Згідно з підпунктом 1.10 п.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року №136 (далі - Інстанція №136) відповідні операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.
		Підпунктом 1.11 пункту 1 Інструкції №136 визначено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо, зокрема, вимоги є однорідними.
		З аналізу вищевикладеного вбачається, що відповідно до законодавства України одним із способів припинення зобов`язання є зарахування вимог.
		При цьому, Закон №185/94-ВР встановлює правила припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом лише шляхом їх виконання. Разом з тим, вказаний Закон не регулює правовідносини щодо порядку припинення зобов`язань між суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності в інші способи, ніж шляхом виконання, проте не забороняє їх застосування.
		Відповідно до наявної в матеріалах справи угоди про залік від 22 січня 2018 року, укладеної між позивачем та АТ «Арселор Міттал Теміртау», станом на 22 січня 2018 року сума переплати покупця по контракту №R9992 від 24 червня 2016 року становить 1  010  000,00 дол. США. Вважати дану суму оплатою в рахунок постанов по контракту №R9947 від 23 травня 2016 року. Дана угода про залік вступає в силу з моменту її підписання сторонами.
		Відтак, сторони погодились здійснити залік коштів за взаємними зобов`язаннями в сумі 1  010  000,00 дол. США. 
		Вирішуючи даний спір, що виник між сторонами, колегія суддів враховує, що Верховним Судом України у постанові від 17 грудня 2002 року у справі № 2-15/2542-02 за позовом АТЗТ «СІВВА-ОІЛ» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про визнання недійсним рішення висловлено позицію, відповідно до якої правовий зміст статті 1 Закону №185/94-ВР не передбачає неприпустимість припинення зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги. Спеціальним законодавством не забороняється припинення зобов`язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги за зовнішньоекономічними договорами.
		Тобто, у цьому рішенні сформовано правовий висновок про можливість припинення дебіторської та кредиторської заборгованості між резидентом і нерезидентом шляхом проведення зарахування зустрічної однорідної вимоги як такої, що не суперечить чинному законодавству України.
		Аналогічної позиції Верховний Суд України дотримався у постанові від 28 січня 2003 року у справі № 188/12-204, зауваживши, що зовнішньоекономічні відносини є цивільно-правовими, в яких допускається припинення зобов`язань шляхом зарахування однорідних вимог.
		Також у постанові від 06 травня 2008 року по справі № 21-1518во07 Верховний Суд України, виклав правову позицію, суть якої полягає в тому, що Закон №185/94-ВР регулює порядок припинення зобов`язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання, проте це не виключає можливості припинити зобов`язання в інший спосіб.
		Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		Згідно з частиною 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог статті 1 Закону №185/94-ВР в частині несвоєчасного надходження валютної виручки не знайшли свого підтвердження та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
		Колегія суддів звертає увагу на те, що 24 червня 2016 року між позивачем та AT «АрселорМіттал Теміртау» укладено контракт №R9992 на загальну суму 2 020 000,00 доларів CШA, предметом якого є поставка чотирьох прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22.
		30 вересня 2016 року сторони контракту №R9992 уклали додаткову угоду №1, відповідно до якої сторонами були переглянуті умови контракту, збільшено кількість товару, що підлягала поставці, та загальну вартість контракту, а саме: 8 (вісім) прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 3 030 000,00 доларів США.
		Відповідно до додаткової угоди №1 від 19 квітня 2017 року до заказу №4200007378 контракту №R9992 сторонами зменшено вартість 4 (чотирьох) комбайнів прохідницьких на 1 010 000 дол. США і, відповідно, додаткову угоду №2 до самого контракту №R9992, відповідно до якої сторонами було зменшено загальну вартість контракту, а саме: 8 (вісім прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 2 020 000,00 доларів США.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на 01 січня 2018 року на адресу покупця позивачем було відвантажено фактично 4 (чотири) прохідницьких комбайни КПД 00.00.000-22 загальною вартістю 1 010 000,00 доларів США (вартість згідно додаткової угоди від 19 квітня 2017 року №1 до заказу №4200007378 контракту №R9992). Відвантаження товару на експорт за контрактом №R9992 підтверджується митними деклараціями типу ЕК 10 АА (№807100000/2016/044623 від 09 листопада 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807110000/2016/016431 від 10 грудня 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807100000/2016/053028 від 29 грудня 2016 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22; №807100000/2017/000999 від 16 січня 2017 року, 1 од., прохідницький комбайн КПД 00.00.000-22).
		Суд апеляційної інстанції вказує, що в митних деклараціях вартість прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 становила 505 000 доларів за 1 одиницю. 
		Водночас, після фактичного відвантаження товару на експорт відбулася зміна вартості товару в бік зменшення, у зв`язку чим вартість товару становила 252 500 доларів США. При цьому, враховуючи те, що покупець-нерезидент перерахував в оплату вартості чотирьох відвантажених прохідницьких комбайнів КПД 00.00.000-22 суму у розмірі 2 020 000,00 доларів США, то половина цієї суми (1 010 000 дол. США) з урахування додаткової угоди №2 від 19 квітня 2017 року про зменшення вартості стала фактично авансом (зайво сплаченою сумою).
		У відповідності до листа від 21 квітня 2017 року AТ «АрселорМіттал Теміртау» повідомив, що платежі від 03 квітня 2017 року (505 000 дол. США), 11 квітня 2017 року (200 000 дол. США), 18 квітня 2017 року (50 000 дол. США), 19 квітня 2017 року (200 000 дол. США) та 20 квітня 2017 року (55 000 дол. США) перераховані як передплата за комбайни за заказом №4200007375 до контракту №R9992. Згідно заказу №4200007375 до контракту №R9992 товар позивачем в період з 24 червня 2016 року по 22 січня 2018 року (включно) не поставлявся.
		У зв`язку з тим, що сторони вирішили не здійснювати повернення сплачених коштів в оплату товару за заказом №4200007375 на рахунок покупця-нерезидента, 22 січня 2018 року укладено угоду про залік, відповідно до якої сплачені кошти у розмірі 1 010 000,00 доларів США за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року зараховані за згодою обох сторін в рахунок сплати поставок за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року.
		В обліку позивача зменшення вартості відвантажених комбайнів за заказом №4200007378 до контракту №R9992 та залік переплати за цим контрактом в оплату продукції за контрактом до контракту №R9947 відображено в січні 2018 року.
		На підставі вище зазначеного, колегія судів приходить до висновку, що позивач врахував вищезазначену суму згідно угоди про залік від 22 січня 2018 року у розмірі 1 010 000,00 доларів США, як оплату вартості товарів, відвантажених за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року. Тобто, загальна вартість грошових коштів, зарахованих в рахунок оплати за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року складає 2 796 807,00 доларів США, та перевищує загальну вартість товарів, відвантажених за цим контрактом на 1 010 000,00 доларів США, що підтверджується договірною, первинною документацією та даними бухгалтерського обліку.
		За таких обставин, приходить до висновку про безпідставність доводів податкового органу про несвоєчасне надходження валютної виручки за деякими митними деклараціями.
		Колегія суддів враховує, що перегляд вартості товару за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 року відбувся вже після того, як було повністю отримано виручку за відвантажену на експорт продукцію, а зменшення вартості товару за цим контрактом після закриття валютного контролю не призвело до недоотримання валютної виручки (або несвоєчасного її надходження) за будь-яким з двох контрактів, що були надані позивачем до перевірки - а саме, ані за контрактом №R9992 від 24 червня 2016 pоку, ані за контрактом №R9947 від 23 травня 2016 року.
		З огляду на те, що у позивача була відсутня протермінована заборгованість, то відповідно у останнього і не виникло обов`язку щодо декларування такої протермінованої дебіторської заборгованості.
		За таких обставин, суд приходить до висновку про протиправність оскаржуваних дій та наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень   та   у спосіб, що визначені   Конституцією   та   законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод   та   інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.                    
		Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                    
		З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст.ст. 2, 10, 11,  241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від   17 лютого 2020 року - без змін.  
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.
		(Повний текст виготовлено - 14 вересня 2020 року).
		 
		Головуючий суддя:                                                                      Л.О. Костюк          
		          
		Судді:                                                                                                      Н.П. Бужак,
		 
		                                                                                          М.І. Кобаль

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...