Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 487/2052/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 05.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.09.2020
Номер судового провадження: 1-кс/487/5399/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62019000000001238

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 487/2052/20 
		Провадження № 1-кс/487/5399/20 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   14.09.2020 року   Слідчий суддя Заводського районного суду м. Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №62019000000001238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України про арешт тимчасово вилученого майна, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		02.09.2020 року слідчий Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором третього відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань та слідчих регіональної прокуратури області ОСОБА_4 в рамках здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості щодо якого 06.08.2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62019000000001238 звернувся із клопотанням про накладення арешту на СД-диск, на якому міститься інформація про телефонні дзвінки ОСОБА_5 за період з 01.05.2018 по 31.05.2018, який зберігати при матеріалах кримінального провадження.
		Підставою звернення стало те, що вилучене майно, а саме флеш-карта має суттєве значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки може містити в собі відомості, які можуть бути використані в якості доказів винуватості чи невинуватості осіб у вказаному провадженні.
		В судове засідання слідчий не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, клопотання підтримує, просить його задовольнити.
		Відповідно до ч. 6 ст. 9 КПК України, у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Однією із засад кримінального провадження, визначених ст. 7 КПК України, є диспозитивність, яка полягає зокрема у тому, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. 
		Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (ч.ч. 1, 3 статті 26 КПК України.).
		Враховуючи той факт, що слідчий просив про розгляд справи без його участі, але дане питання не врегульоване нормами КПК України, на підставі частини 6 статті 9 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі слідчого на підставі його заяви.
		На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
		Дослідивши клопотання та докази, якими воно обґрунтовується, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
		Другим слідчим відділом Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000001238 від 06.08.2019 за ч. 2 ст. 364 КК України.
		Встановлено, що протягом 2018-2019 років службовими особами ГУ НП в Одеській області систематично вносились завідомо неправдиві відомості в офіційні документи - Акти обстеження об`єктів та приміщень, призначених для провадження діяльності пов`язаної із зберіганням, придбанням, знищенням, використанням, перевезенням, відпуском наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів (далі - Акти обстеження).
		Відповідно до ч. 1 ст. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами органу Національної поліції з питань протидії наркозлочинності та органу поліції охорони в    Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, областях та м. Києві, юридичною особою або уповноваженою нею особою та скріплюються печаткою територіального органу Національної поліції.
		Рішення про видачу дозволу чи відмову його видачі приймається протягом 10 календарних днів з дня подання заяви та документів, зазначених у пунктах 4 і 5 цього Порядку.
		Підставами для відмови у видачі дозволу є: подання юридичною особою неповного пакета документів, необхідних для одержання дозволу, виявлення в поданих документах недостовірних відомостей, невідповідність об`єктів чи приміщень установленим МВС вимогам згідно з актами обстеження.
		Проте, усупереч вказаним вимогам чинного законодавства, службовими особами відділу протидії наркозлочинності ГУ НП в Одеській області неодноразово вносились завідомо неправдиві відомості в Акти обстеження в частині зазначення інформації про факт обстеження об`єктів та приміщень комунальної та приватної власності.
		Так, в ході розслідування встановлені випадки підписання протягом 2018 -2019 років Актів обстеження особами, які перебували на стаціонарному лікуванні, у відпустці, або вже були звільненими з органів внутрішніх справ.
		За результатами вказаних протиправних дій, на підставі недостовірної інформації, ряду підприємств комунальної чи приватної власності, керівництвом ГУ НП в Одеській області, видавались Дозволи на використання об`єктів та приміщень, призначених для провадження діяльності пов`язаної із обігом наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів.
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_5 зазначив, що він входив до складу комісії з обстеження об`єктів та приміщень, призначених для провадження діяльності пов`язаної зберіганням, придбанням, знищенням, використанням, перевезенням, відпуском наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів та підтвердив факт виїзду у складі вказаної комісії в період з 01.05. по 09.05.2018 з перевіркою до КУ «Іванівська ЦРЛ», де ним виявлено чисельні порушення, у зв`язку з чим не підписав акт перевірки до усунення виявлених недоліків.
		Разом з цим, ОСОБА_5 зазначив, що 25.05.2018 звільнився із займаної посади, а через тиждень після цього до нього звернувся оперуповноважений управління протидії наркозлочинності підполковник поліції ОСОБА_6 та попросив підписати акт перевірки КУ «Іванівська ЦРЛ», запевнивши, що наказ буде винесено числом до звільнення ОСОБА_5 .
		В ході подальшого досудового розслідування, 25.08.2020 ОСОБА_5 звернувся із заявою та добровільно видав СД-диск, на якому міститься інформація про телефонні дзвінки ОСОБА_5 за період з 01.05.2018 по 31.05.2018.
		Того ж дня, слідчим винесено постанову про визнання вилученого майна речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки воно зберігло на собі сліди кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедур.
		Згідно вимог ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
		При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
		Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Так, слідчим доведено, що вилучене майно відповідає критеріям зазначеним у ст.ст. 98, 167 КПК України.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучені речі мають суттєве значення для кримінального провадження, оскільки є доказами та доведена наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу .
		Вказане у своїй сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання та наявність достатніх підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту цього майна.
		З урахування викладеного, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання слідчого належить задовольнити .
		   Керуючись ст. ст. 131-132, 167, 169, 170-173 КПК України, слідчий суддя,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Клопотання слідчого Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №62019000000001238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України про арешт тимчасово вилученого майна  задовольнити. 
		Накласти арештна СД-диск, на якому міститься інформація про телефонні дзвінки ОСОБА_5 за період з 01.05.2018 по 31.05.2018., визначивши їх місцем зберігання матеріали кримінального провадження №62019000000001238 .
		 
		Ухвала підлягаєнегайному виконанню,яке доручити слідчому Другого слідчого відділу Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_3 .
		 
		Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
		 
		Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя      ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...