Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 577/2163/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них; про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 14.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.10.2020
Номер судового провадження: 2/577/788/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                        Справа № 577/2163/20
		Провадження № 2/577/788/20  
		 
		               
		                        
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		08 вересня 2020 року   Конотопський міськрайонний суд Сумської області 
		 
		в складі:
		 
		головуючого судді   Буток Т.А.
		при секретарі    Степановій І.О.
		з участю представника     ОСОБА_1                        
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Конотоп справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Конотопської міської ради про позбавлення батьківських прав,
		 
		        В С Т А Н О В И В:
		 
		Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом та просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Свої вимоги мотивує тим, що з 10.01.2015 року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 . Від шлюбу мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 31.03.2018 року, сім`я фактично розпалась. Відповідач, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та будучи агресивно налаштованим щодо свого сина ОСОБА_5 , наніс останньому удари. По даному факту було порушено кримінальне провадження за ст. 125 ч. 1 КК України. 22.11.2018 року ОСОБА_4 засуджено вироком Конотопського міськрайонного суду за ст. 125 ч. 1 КК України і призначено покарання у виді штрафу 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 07.11.2018 року шлюб між ними розірвано. Рішенням Конотопського міськрайонного суду від 09.07.2018 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти  в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісяця, але не менше 50% прожиткового  мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до оягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 31.05.2018 року. Відповідач не сплачує аліменти, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 15958,90 грн., за що останнього притягнуто до адміністративної відповідальності ст. 183-1 ч. 1 КУпАП ОСОБА_3 ухиляється від сплати аліментів, не приймає участі у вихованні дитини. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. ОСОБА_3 проживає окремо від дитини, з сином, ніяких стосунків не підтримує, не спілкується, не виявляє до нього батьківської уваги, турботи, доля дитини його не цікавить. Відповідач не займається вихованням дитини, не цікавиться її життям, взагалі не виконує батьківських обов`язків, не має наміру бачитись з дитиною, не цікавиться її станом. Таким чином відповідач фактично самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.
		Позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні, кожен окремо, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні  проти позовних вимог заперечує, просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
		Представник третьої особи: виконавчого комітету Конотопської міської ради по довіреності Костель А.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просить їх задовольнити.
		Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи,  вважає, що у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав необхідно відмовити.
		Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Згідно із ч. 1 ст. 152 СК України, право дитини на належне батьківське виховання, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
		Частиною 4 ст. 155 СК України передбачено, що ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, жорстоко поводяться з дитиною, є хронічними алкоголіками або наркоманами, вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, засудженні за вчинення умисного злочину щодо дитини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1   (а.с. 6).
		З висновку органу опіки та піклування Конотопської міської ради № 01-14/80 від 24.01.2020 року вбачається, що доцільно позбавити батьківських прав ОСОБА_3 відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як такого, що ухиляється від виконання батьківських обов`язків  (а.с. 20, 21).
		Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
		Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
		Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.
		При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.
		Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Отже, позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
		При розгляді даної справи судом не встановлено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов`язків свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.
		Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч. 1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.
		Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи батька, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.
		Позивачем та її передставником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками, а не збіг життєвих обставин, які склалися навколо нього: необізнаність, відсутність матеріальних коштів для утримання дитини, відсутність підтримки рідних та належного супроводу соціальних служб.
		Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).
		Також, ВССУ у справі № 211/559/16-ц від 01.11.2017 року зауважив, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини та допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
		Позивачем та її передставником не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов`язками та наявність в його діях вини.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав відносно малолітньої дитини не забезпечуватиме інтересів самої дитини.
		Позивач та її передставник не довели та не надали суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення батька по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов`язків відносно дитини, а також, що неналежне виконання ОСОБА_3 його батьківських обов`язків створило загрожу життю дитини, про що суду не надано жодного доказу.
		З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю, однак, враховуючи поведінку відповідача щодо ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, його слід попередити, що у разі продовження такої поведінки він буде позбавлений батьківських прав.
		Керуючись ст.ст. 164, 165, 180-183 СК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
		     В И Р І Ш И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканки АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 11 лютого 2015 року Конотопським МВ УДВС України в Сумській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 )  про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_2 )  відмовити.
		Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Конотопського міськрайонного суду протягом  30 днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		       Суддя Буток Т.  А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...