Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 912/3660/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; підряду.
Надіслано судом: 15.09.2020. Зареєстровано: 15.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 14.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14.09.2020                                                                                 Справа №  912/3660/19
		м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65, зал №511
		 
		Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач)
		суддів: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.
		секретар судового засідання Пінчук Є.С.
		за участю представників:
		від позивача: Татарко Д.А., довіреність №110-мр/з від 08.07.2020, представник
		від відповідача-1: Турчанов О.В., довіреність №3149 від 10.07.2018, адвокат
		від відповідача-2: не з`явився
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича та Міської ради міста Кропивницького на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19 (суддя Макаренко Т.В.; рішення ухвалене о 16:18 год. у місті Кропивницький, повне рішення складено 08.06.2020)
		за позовом Міської ради міста Кропивницького, м.Кропивницький
		до відповідача-1: фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича, Кропивницький
		відповідача-2: Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, м.Кропивницький
		про визнання недійсним договору
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції
		 
		Міська рада міста Кропивницького звернулась до Господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича і Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради про визнання недійсним договору від 24.04.2009 року №265 на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на відсутність повноважень у Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради на укладення спірного договору. Договір укладений з порушенням таких норм актів цивільного законодавства, як ст. ст. 116, 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю", ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008. Рішення Міської ради міста Кропивницького про надання відповідачу у власність чи у користування  земельної ділянки для розміщення павільйону (малої архітектурної форми) відсутнє.
		Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.
		Суд відмовив у задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом строку позовної давності. Позивачем не наведено та судом не встановлено доказів поважності причини пропуску строку позовної давності. Крім того, позивачем не подано доказів на підтвердження наявності вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами спірного договору або однією із сторін, та якою саме, а отже не доведено, що договір порушує публічний порядок та є нікчемним.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги позивача
		 
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, позивач (Міська рада міста Кропивницького) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19 в частині застосування позовної давності та відмовою в задоволенні позовних вимог у зв`язку із спливом строку позовної давності та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, а саме визнати недійсним договір від 24 квітня 2009 року №265 на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді, укладений між Департаментом житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради та Фізичною особою-підприємцем Загребельним Костянтином Васильовичем.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача
		 
		Позивач вважає, що висновки суду першої інстанції щодо спливу строку позовної давності суперечать Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Земельному кодексу України.
		З посиланням на частини 1, 3, 4 ст. 10, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" апелянт вказує, що Міська рада міста Кропивницького, Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького і Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради є самостійними органами місцевого самоврядування та здійснюють свої окремі, визначені законодавством повноваження. Окрім того, Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради з 25.02.2011 перебуває в стані припинення та не здійснює функції місцевого самоврядування.
		Позивач стверджує, що інформація про укладання спірного договору до нього не доводилась.
		Міська рада міста Кропивницького звертає увагу також на обставини встановлені постановою Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №912/1403/18, з якої вбачається, що 15.06.2010 між Кіровоградською міською радою і ВАТ "М`ясокомбінат "Ятрань" укладено договір оренди землі №129 про передачу в оренду земельної ділянки площею 30,00 кв.м. для розміщення торговельного павільйону по пр. Правди біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту в м. Кіровограді. На виконання ст. 96 Земельного кодексу України ТДВ "М`ясокомбінат "Ятрань" звернулось з листом №194/1 від 20.04.2018 до ОМС міста Кропивницького. 03.05.2018 на засіданні комісії з демонтажу тимчасових споруд торгівельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, вирішено демонтувати торгівельний павільйон - зупиночний комплекс по вул. Є. Тельнова (колишній пр. Правди) на зупинці "Ринок "Черемушки", який є об`єктом інвестиції ФОП Загребельного К.В. Тобто, апелянт стверджує, що до цього не міг і припустити, що земельна ділянка, яка передана в оренду, використовується іншою особою без документів, що підтверджують право на використання земельної ділянки.
		 
		 
		Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у цій справі оскаржується і відповідачем-1.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача-1
		 
		Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач-1 (ФОП Загребельний К.В.) звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 по справі №912/3660/19, виключивши з мотивувальної частини посилання про застосування до спірних правовідносин Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 31.03.2008р. №458, а також щодо неприйняття до уваги сторонами на стадії укладення договору від 24.04.2009р. №265 ст. 12, 118, 123, 124.
		 
		Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача-1
		 
		Відповідач-1 не погоджується з висновками суду про відхилення доводів щодо безпідставності посилання позивача на Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 31.03.2008 №458.
		Апелянт вказує, що упорядкування зупинки громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень та розміщення павільйону роздрібної торгівлі по пр. Правди здійснено ним на підставі спірного договору від 24.04.2009 №265, який не передбачав застосування процедур, встановлених Порядком розміщення малих архітектурних форм від 31.03.2008 №458.
		Безпосередньо у п. 2.1.2 договору встановлений обов`язок інвестора одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних органів та спеціальних служб на виконання робіт При цьому договір не містить посилань на те, що дозвіл повинен відповідати вимогам Порядку.
		Відповідач-1 вважає, що дозволом на виконання робіт з розміщення павільйону та зупинки є корінець до ордеру №38, якому надано неправильну оцінку господарським судом. Відповідач посилається на отримання узгодження відповідних органів та спеціальних служб, що підтверджено ескізним проектом розміщення павільйону з зупиночним навісом по пр. Правди.
		Господарським судом не звернуто уваги на те, що вказане Положення визначає порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форм власності для здійснення підприємницької діяльності і не розповсюджується на визначення процедур розміщення інших малих архітектурних форм. Предмет спірного договору не обмежується розміщенням павільйону роздрібної торгівлі, а стосується й упорядкування зупинки громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень, а отже стосується розміщення архітектурних форм, які відносяться до інших категорій, на які Положення від 31.03.2008 №458 не поширюється.
		Апелянтом також зазначено, що спірний договір не регулює земельних відносин, а Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради не вирішував питання щодо земельної ділянки. Земельні ділянки, на які звертає увагу позивач і яким надано оцінку судом не впливають на законність спірного договору.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення позивача на апеляційну скаргу відповідача
		 
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами відповідача-1 та підтримує свою позицію наведену в позовній заяві. Міська рада вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо розповсюдження на спірні правовідносини Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008 та допущення сторонами договору його порушення.
		 
		Узагальнені доводи та заперечення відповідача-2 на апеляційні скарги позивача і відповідача-1
		 
		Відповідач-2 (Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради) відзив на апеляційні скарги позивача та відповідча-1 суду апеляційної інстанції не надав.
		 
		Рух справи у суді апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.07.2020 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Березкіна Е.В., Іванов О.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19. 
		Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 14.09.2020 о 16:30 год. ухвалою суду від 28.07.2020.
		Окремою ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міської ради міста Кропивницького на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19.
		Об`єднано апеляційну скаргу Міської ради міста Кропивницького в одне апеляційне провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 14.09.2020 о 16:30 год.
		За розпорядженнями керівника апарату суду від 14.09.2020, у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №912/3660/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.
		Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2020 колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційні скарги фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича та Міської ради міста Кропивницького на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19 до свого провадження.
		 
		В судове засідання 14.09.2020 з`явились та прийняли участь у розгляді справи представники позивача та відповідача-1. Представник відповідача-2 в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, однак не повідомив про причини неявки.
		Колегія суддів визнала за можливе, відповідно до частини третьої статті 2020 Господарського процесуального кодексу України, розглянути цю справу за відсутності представника відповідача-2. 
		Представники позивач та відповідача-1 підтримали доводи своїх апеляційних скарг та відповідних заперечень у відзиві на апеляційну скаргу іншої сторони.
		За результатами перегляду справи судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 14.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
		Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників позивача та відповідача-1, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень проти них, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду виходить з наступного.
		 
		Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини
		 
		Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.02.2008 року №305 "Про упорядкування зупинок громадського транспорту" затверджено перелік зупинок громадського транспорту, на яких вирішено провести роботи по їх реконструкції і влаштуванню заїзних кишень (додається) (пункт 1).
		Відповідно до пунктів 2, 3 вказаного рішення передано функції замовника на проведення робіт по реконструкції зупинок та влаштуванню заїзних кишень на зупинках громадського транспорту Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (Кухаренко В.І.); дозволено Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (Кухаренко В.І.) залучати інвесторів на договірних засадах щодо реконструкції зупинок та влаштування заїзних кишень на зупинках громадського транспорту.
		Фізична особа-підприємець Загребельний Костянтин Васильович (Інвестор) і Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (Замовник) в особі директора Департаменту житлово-комунального господарства-заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Кухаренка В.І., що діє на підставі Положення, керуючись рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.02.2008 року №305 "Про упорядкування зупинок громадського транспорту" 24.04.2009 уклали договір на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді №265.
		Інвестор зобов`язався на власний ризик, власними силами і за власні кошти відповідно до умов цього договору упорядкувати зупинку громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень та розміщення павільйону роздрібної торгівлі по просп. Правди (зупинка "Автовокзал №2") в місті Кіровограді, відповідно до погодженого в установленому порядку проекту та утримувати її в належному санітарному та технічному стані, а Замовник зобов`язався створити умови для належного виконання зазначених робіт (пункт 1.1. договору).
		В пункті 2.1. договору викладені обов`язки Інвестора. Інвестор зобов`язався, зокрема:
		здійснити роботу відповідно до умов даного договору власними силами і за власні кошти; одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних органів та спеціальних служб на виконання робіт, передбачених цим договором; додержуватись державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України; виконувати вимоги відповідних органів і посадових осіб, що пред`являються в межах їх компетенції.
		Відповідно до пункту 2.2.2. Інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.
		З матеріалів справи також вбачається, що на замовлення інвестора, ТОВ "Тектоареал" було виконано ескізний проект розміщення павільйону з зупиночним навісом по просп. Правди в м. Кіровограді (біля старого автовокзалу), який погоджено з: ВАТ "Кіровоградгаз", ВДАІ УМВС м. Кіровограда, ВАТ "Кіровоградобленерго", Департаментом розвитку торгівлі, побутового обслуговування, транспорту та зв`язку Кіровоградської міської ради, ВАТ "Укртелеком". Після погодження проекту відповідачем-1 подано до спецінспекції Кіровоградської міської ради заяву на видачу ордеру на проведення земляних робіт із зобов`язанням виконувати умови організацій, які погодили таку заяву. 
		Спеціальною інспекцією по благоустрою міста Виконавчого комітету Кіровоградської  міської ради народних депутатів згідно корінця ордеру №38 ФОП Загребельному К.В. надано дозвіл на виконання земляних робіт по пр. Правди біля входу до ринку "Черемушки" для розміщення павільйону та зупинки на період з 14.06.2009 по 14.07.2009.
		На підставі дозволу та за результатами виконаних робіт ФОП Загребельним К.В. розміщено павільйон роздрібної торгівлі по просп. Правди (зупинка "Автовокзал №2") в місті Кіровограді; збудовано навіс над зупинкою громадського транспорту, упорядковано зупинку громадського транспорту, влаштовано заїзні кишені.
		Розміщення відповідачем-1 павільйону роздрібної торгівлі по просп. Правди (зупинка "Автовокзал №2") в місті Кіровограді не заперечується сторонами та підтверджується також поданою позивачем копією висновку експерта від 04.04.2020 №2977/2978/19/27 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі №912/1403/18 (сторонами у якій є також міська рада міста Кропивницького та фізична особа-підприємець Загребельний К.В.).
		 
		Звертаючись з позовом до господарського суду про визнання недійсним договору на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді №265 від 24.04.2009, позивач вказував, що у Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради відсутні повноваження на укладення спірного договору, а оскаржуваний договір суперечить актами цивільного законодавства, зокрема статті144 Конституції України, статтям 116, 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю", статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Положенню про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008; порушує публічний порядок та права і охоронювані законом інтереси  позивача. Крім того, позивачем не приймалось рішення про надання відповідачу у власність чи у користування земельної ділянки для розміщення павільйону (малої архітектурної форми). 
		 
		Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
		 
		За частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 3 вказаної норми, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		При вирішенні спору про недійсність правочину, необхідним є встановлення наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, із встановленням обставин, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
		Для визнання оспорюваного договору недійсним позивач має довести за допомогою належних засобів доказування, що договір суперечить вимогам чинного законодавства щодо його форми, змісту, правоздатності і волевиявленню сторін, на момент укладення договору свідомо існує об`єктивна неможливість настання правового результату, а також, що внаслідок його укладення порушені права позивача.
		Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
		Колегія суддів погоджується з попереднім судом, яким  відхилені твердження позивача про відсутність у Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради повноважень на укладення договору на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді №265 від 24.04.2009.
		Частиною другою статті 19 Конституції України і частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		За приписами частини першої статті 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Положеннями частин першої, другої статті 54 Закону (в редакції від 14.04.2009 - на час укладання спірного договору) встановлено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення) рада у межах затверджених нею структури і штатів може створювати відділи, управління та інші виконавчі органи для здійснення повноважень,  що належать до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.
		Відділи, управління та інші виконавчі органи ради  є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпорядкованими її виконавчому комітету, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради.
		Відповідно до підпункту 5 пункту "а" статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать залучення на договірних засадах коштів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, розташованих на відповідній території, та коштів населення, а також бюджетних коштів на будівництво, розширення, ремонт і утримання на пайових засадах об`єктів соціальної і виробничої інфраструктури та на заходи щодо охорони навколишнього природного середовища.
		Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Аналогічні положення містяться і у частині першій статті 73 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції на час укладання договору). Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими  на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
		Рішенням Кіровоградської міської ради від 12.03.2009 №1847 затверджено Положення про Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради.
		Пунктом 1.1. Положення визначено, що Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (надалі Департамент) є виконавчим органом Кіровоградської міської ради, їй підконтрольний і підзвітний, підпорядкований виконавчому комітету Кіровоградської міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1.5. Положення Департамент в межах своїх повноважень забезпечує виконання Конституції України, законів України, указів Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, рішень Кіровоградської міської ради та її виконавчого комітету, розпоряджень міського голови та інших нормативно-правових актів.
		З пункту 1.7. Положення вбачається, що Департамент є юридичною особою публічного права…і може від свого імені укладати договори та здійснювати інші правочини.
		Згідно пункту 4.2. Положення Директор Департаменту укладає договори та здійснює інші правочини в межах наданих повноважень.
		Як вбачається з вищенаведеного рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.02.2008 №305 Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради було надано дозвіл на підставі договору залучати інвесторів щодо реконструкції зупинок та влаштування заїзних кишень на зупинках громадського транспорту.
		Позивачем не надано доказів визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.02.2008 №305.
		Таким чином, наведені правові норми свідчать про наявність у Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради повноважень на  укладення спірного договору.
		Позовні вимоги обґрунтовані також порушенням під час укладання спірного договору Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008 і ст.ст. 116, 206 Земельного кодексу України, ст. 2 Закону України "Про плату за землю".
		При цьому, Фізична особа-підприємець Загребельний К.В. вважає застосування зазначеного Порядку до даних правовідносин безпідставним та просить виключити з мотивувальної частини рішення посилання на вказаний документ. Відповідач-1 вважає, що упорядкування зупинки громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень та розміщення павільйону роздрібної торгівлі по пр. Правди регулюється договором від 24.04.2009 №265, який не передбачав застосування процедур встановлених Порядком; фізичною особою-підприємцем отримано узгодження відповідних органів та спеціальних служб.
		При визначені правомірності застосування до спірних правовідносин Порядку розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затвердженого рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008, колегія суддів виходить з наступного:
		Укладений між сторонами договір на облаштування та утримання зупинки громадського транспорту в м. Кіровограді №265 від 24.04.2009 є інвестиційним договором.
		Загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України регулюються Законом України "Про інвестиційну діяльність".
		Інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій (частина перша статті 2 Закону в редакції від 14.01.2009 - на день укладення договору).
		За вимогами частини п`ятої статті 7 Закону інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України.
		Стаття 4 Закону містить заборону інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.
		Статтею 9 Закону визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.
		Відповідно до частини другої статті 8 Закону суб`єкти інвестиційної діяльності зобов`язані, зокрема:
		- додержувати державних норм і стандартів, порядок встановлення яких визначається законодавством України;
		- виконувати вимоги державних органів і посадових осіб, що пред`являються в межах їх компетенції.
		Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів на час укладення спірного договору визначені Законом України "Про благоустрій населених пунктів" (в редакції від 14.10.2008).
		Малі архітектурні форми відповідно до пункту 9 статті 21 Закону є 1. елементами (частинами) об`єктів благоустрою.
		Як встановлено з матеріалів справи на замовлення інвестора у 2009 році Товариством з обмеженою відповідальністю "Тектоареал" було виконано ескізний проект розміщення павільйону з зупиночним навісом по просп. Правди в м. Кіровограді (біля старого автовокзалу), з якого вбачається, що зупинка з торговим павільйоном проектувалась мобільною, контейнерного типу.
		Державними будівельними нормами (ДБН) В.2.2-23:2009 "Будинки і споруди. Підприємства торгівлі" визначено, що:
		- малі архітектурні форми - павільйони, кіоски, торговельні намети, рундуки тощо переважно збірно-розбірної конструкції, які застосовуються поряд із засобами благоустрою, включаючи невеликі споруди для відпочинку людей/покупців (лави, можливо тіньові навіси або перголи), урни для сміття, а також різноманітні елементи декоративно-прикладного мистецтва (наприклад, скульптури, декоративні басейни, фонтани тощо);
		- павільйон - торговельний об`єкт у роздрібній торгівлі, призначений для організації продажу товарів кінцевим споживачам, розміщений в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу для покупців.
		З виготовленого проекту вбачається, що було взято до уваги також стандарт ГОСТ 25957-83. "Будівлі і споруди мобільні (інвентарні)".
		За класифікацією по типу мобільності мобільні (інвентарні) будівлі і споруди поділяються на: контейнерні і збірно-розбірні.
		Відповідно до стандартизованих термінів мобільна (інвентарна) будівля або споруда контейнерного типу - мобільна (інвентарна) будівля або споруда, яка складається з одного блок-контейнера повної заводської готовності, передіслоціруємое на будь-яких придатних транспортних засобах, в тому числі на власній ходової частині.
		Основними особливостями мобільних (інвентарних) будівель є: мобільність, транспортабельність, компактність, "конформність", трансформованість:
		 мобільність свідчить про ступінь готовності мобільної будівлі до транспортування перед дислокацією і до експлуатації його на місці використання без додаткових (або значних) витрат щодо пристосування до цих операцій;
		 транспортабельність характеризує мобільну будівлю стосовно придатності і зручності її перевезення;  компактність оцінює щільність укладання елементів мобільної будівлі для транспортування та відповідності його зовнішніх розмірів транспортним габаритам;
		 "конформність" відображає здатність пристосовуватися до різних умов застосування мобільної будівлі (транспортним, кліматичним, виробничим тощо);
		 трансформованість забезпечує можливість змінювати взаємне положення окремих елементів у мобільній будівлі або її конструкції в цілому. Така властивість впливає на компактність, транспортабельність і є, власне, також конформністю, визначаючи тим самим взаємозалежність окремих особливостей і пристосовуваність до них.
		За пунктом 1.1.Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда (далі Положення)  цей документ визначає порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності і не розповсюджується на визначення процедур розміщення інших малих архітектурних форм.
		У пункті 1.2. Положення наведені наступні терміни:
		- мала архітектурна форма для здійснення підприємницької діяльності (далі - мала архітектурна форма) - невелика одноповерхова споруда, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів;
		- дозвіл на розміщення малої архітектурної форми складений за формою згідно з додатком 2, - документ, що дає право суб`єкту підприємницької діяльності на розміщення малої архітектурної форми, який видається виконавчим органом Кіровоградської міської ради - Управлінням містобудування, архітектури, екології та земельних відносин за умови виникнення права на земельну ділянку (додаток 2);
		- пересувна мала архітектурна форма-споруда, яка не має закритого приміщення для тимчасового перебування людей - торговельне обладнання, низькотемпературний прилавок, лоток, ємність, торговельний автомат, інші пристрої для сезонної роздрібної торгівлі та іншої підприємницької діяльності;
		- стаціонарна мала архітектурна форма - одноповерхова споруда площею забудови до 30 кв.м., яка має закрите приміщення для тимчасового перебування людей, - кіоск, одноповерховий павільйон тощо;
		- місце розміщення малої архітектурної форми - земельна ділянка несільськогосподарського призначення, право на яку набувається суб`єктами підприємницької діяльності відповідно до земельного законодавства.
		На час укладання договору означена зупинка громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень та розміщення павільйону роздрібної торгівлі відносилась до малої архітектурної форми. Основна відмінність тимчасової малої архітектурної форми - тимчасової споруди від капітальної полягає в тому, що капітальна будова прив`язана до землі через фундаментну підставу, а тимчасова - звільнена від цього; на капітальну будову створюється технічний паспорт, на тимчасову - ні.
		Щодо виготовлених технічних паспортів на вказаний об`єкт, то колегія суддів звертає увагу на те, що  Центральним апеляційним господарським судом в постанові від 21.01.2019 у справі №912/1403/18 за позовом фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича до міської ради міста Кропивницького та товариства з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ятрань" про визнання недійсними пунктів 3, 4 рішення Кіровоградської міської ради від 22.04.2009 №1945 та договору оренди землі від 15.06.2010 №129 було встановлено, що на замовлення фізичної особи-підприємця Загребельного К.В. на павільйон по пр. Правди (зупинка "Автовокзал №2") було виготовлено технічний паспорт №2598 від 26.06.2015 саме, як на нежитлову будівлю і зазначена будівля має бетоний фундамент, а отже прив`язаний до земельної ділянки, на якій знаходиться і не може бути без негативних наслідків для конструкції розібраний і переміщений. Павільйон по пр. Правди (зупинка "Автовокзал № 2") є об`єктом нерухомого майна капітального типу, а не тимчасовим, що є характерним для малих архітектурних форм і тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності.
		В даній справі фізичною особою-підприємцем було надано технічний паспорт №2999 від 16.05.2017 на нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) по вул. Євгена Тельнова (зупинка "Автовокзал №2") (колишня пр. Правди). Фундамент об`єкту вказаний металевий стовпчастий.
		Обидва документи були виготовлені після укладення спірного інвестиційного договору, а отже не могли бути враховані при визначені правомірності застосування Положення і укладенні договору.
		Отже, об`єкт, наведений у проекті відповідав на час укладення договору визначенню  "мала архітектурна форма", у зв`язку з чим врахуванню на час укладання спірного договору підлягало Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда, затверджене рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради №458 від 31.03.2008.
		Судом апеляційної інстанції не можуть бути взяті до уваги доводи відповідача-1, який вказує, що судом першої інстанції не враховано, що предметом спірного договору був не тільки павільйон роздрібної торгівлі, а і зупинка громадського транспорту з влаштуванням заїзних кишень, які є іншими архітектурними формами.
		Оскільки з проекту і зі змісту самого договору вбачається упорядкування об`єкту - зупинки громадського транспорту із заїзними кишенями і розміщенням торгівельного павільйону у комплексі, тобто їх улаштування передбачає один вид фундаменту і виготовлення основних конструктивних елементів з одних матеріалів, такі твердження відповідача-1 про окремий розгляд кожного об`єкту є безпідставними.
		Судом першої інстанції також враховано вимоги розділу 3 вказаного Положення, за умовами якого для отримання дозволу на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми суб`єкту підприємницької діяльності необхідно було подати до виконавчого органу Кіровоградської міської ради - управління містобудування, архітектури, екології та земельних відносин такі документи:
		- письмову заяву за формою згідно з додатком 1, у якій зазначаються бажане місце та термін розміщення, функціональне призначення і характеристика об`єкта;
		- документ, що посвідчує право на земельну ділянку відповідного призначення;
		- нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності в Україні;
		- копію свідоцтва реєстрації платника ПДВ (при потребі);
		- для іноземного суб`єкта підприємницької діяльності - документи, що свідчать про реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності в країні її місцезнаходження.
		На замовлення суб`єкта підприємницької діяльності здійснюється розроблення паспорта відповідними підприємствами, установами, організаціями.
		У складі паспорта виготовляється план прив`язки малої архітектурної форми та благоустрою майданчика на топографо-геодезичній основі у М-1:500, креслення фасадів об`єкта з кольоровим вирішенням у М 1:200, креслення вузлів підключення до інженерних мереж у М-1:100 (при потребі); текстові матеріали з вимогами щодо естетичного вигляду та інженерного забезпечення об`єкта (при потребі).
		Виконавчий орган Кіровоградської міської ради - управління містобудування архітектури, екології та земельних відносин перевіряє відповідність паспорта прив`язки малої архітектурної форми державним будівельним нормам і видає суб`єкту підприємницької діяльності дозвіл на розміщення малої архітектурної форми в тижневий термін після подання до управління документів, визначених у пункті 3.1.
		Загальний термін надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми не повинен перевищувати одного місяця з дня звернення суб`єкта підприємницької діяльності (за винятком терміну, необхідного для виготовлення паспорта прив`язки, який визначається угодою між суб`єктом підприємницької діяльності та виконавцем).
		Протягом 3 робочих днів після надходження заяви та документів виконавчий орган - управління надає заявнику аргументовану відмову у дозволі на розміщення малої архітектурної форми в разі її невідповідності місцевим правилам забудови, містобудівній документації, державним будівельним та іншим нормам. У разі можливості до відмови додаються пропозиції щодо альтернативного розміщення об`єкта або щодо зміни його призначення.
		Відсутність або невідповідність законодавству одного з документів для отримання дозволу на розміщення малої архітектурної форми, зазначених у пункті 3.1, є підставою для відмови у прийнятті заяви або в наданні такого дозволу.
		Термін дії дозволу на розміщення малої архітектурної форми визначається терміном дії документа, що посвідчує право на земельну ділянку.
		Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем-1 всіх вищеперелічених документів.
		Наявні в матеріалах справи заявка на отримання ордеру-дозволу на проведення земляних робіт (а.с.71-72 т.1) і корінець ордеру №38 (а.с.73 т.1) не є заявою на надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми і дозволом на розміщення малої архітектурної форми, оскільки ні за змістом, ні за формою, не відповідають затвердженому Додатку 2 до Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території м. Кіровограда.
		Твердження відповідача-1, що надані ним до матеріалів справи заявка на отримання ордеру-дозволу на проведення земляних робіт і корінець ордеру №38 на дозвіл проведення робіт і є дозволом на розміщення малої архітектурної форми не приймаються колегією суддів, оскільки вказаний у заявці перелік необхідних документів для отримання дозволу не відповідає переліку документів необхідних для отримання дозволу на розміщення малої архітектурної форми.
		Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування, який відповідно до статті 144 Конституції і статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обов`язковим для виконання на відповідній території.
		У зв`язку з вищенаведеним суд першої інстанції правильно дійшов висновку про правомірність застосування до даних правовідносин при укладанні спірного договору Положення про порядок розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності на території міста Кіровограда.
		Вказане не дає підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача-1.
		Крім того, з умов Положення вбачається, що для отримання дозволу на розміщення малої архітектурної форми суб`єктом підприємницької діяльності подається документ, що посвідчує право на земельну ділянку відповідного призначення.
		За змістом статей 118, 123, 124 Земельного кодексу України (станом на день укладення договору) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність або в користування, передача таких земельних ділянок в оренду здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Судом першої інстанції правильно зазначено, що  за умовами пункту 2.2.2. спірного договору, інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій. В той же час, за нормами статті 375 Цивільного кодексу України саме власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Тобто, за відсутності документів, що посвідчують право на земельну ділянку умови пункту 2.2.2. спірного договору не можуть забезпечити інвестору у повній мірі право володіти, користуватися і розпоряджатися об`єктами та результатами інвестицій.
		Укладений між позивачем і відповідачем-1 договір від 24.04.2009 №265 не містить жодних положень щодо правових підстав набуття інвестором прав на земельну ділянку комунальної власності у зв`язку з розміщенням об`єкту.
		Будь-які документи, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності по вул. Євгена Тельнова (пр. Правди), зупинка "Автовокзал №2" у відповідача-1 відсутні.
		Таким чином, встановлені обставини і аналіз норм правових актів свідчать про доведеність позивачем тверджень про укладення спірного інвестиційного договору №265 від 24.04.2009 з порушенням норм діючого на той час законодавства, що є підставою для визнання недійсним договору відповідно до частини першої статті 203, частини першої статті 215 Цивільного кодексу України .
		В той же час судом першої інстанції за заявою відповідача-1 відмовлено у позові за спливом строку позовної давності.
		Предметом апеляційного судового перегляду за апеляційною скаргою позивача є питання застосування чи не застосування  судом до даних правовідносин строків позовної давності.
		Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		За статтею 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		В силу частини першої статі.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Зміст статті 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов.
		Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 20.11.2018у справі №907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15,16,20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
		У постанові від 21.08.2019 зі справи №911/3681/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 33 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та статтею 74 цього Кодексу (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
		Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зроблено заяву іншою стороною у справі (у випадку, якщо зазначене питання вирішується згідно з приписами ЦК України), суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №911/1352/16).
		Колегія суддів вважає непереконливими твердження позивача, що Міська рада міста Кропивницького, Управління містобудування та архітектури Міської ради міста Кропивницького і Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради є самостійними органами місцевого самоврядування та здійснюють свої окремі, визначені законодавством повноваження і інформація про укладання спірного договору до міської ради не доводилась.
		Як вже зазналось вище відповідно за змістом частини другої статті 11 і частини другої статті 54 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підконтрольними і підзвітними раді, яка їх утворила.
		Пунктом. 5 рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 28.02.2008 року №305 "Про упорядкування зупинок громадського транспорту" контроль за виконанням даного рішення було покладено на в.о. першого заступника міського голови Табалова С.М.
		Відповідно до пункту 1.1. Положення про департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради, затвердженого рішенням Кіровоградської міської ради від 12.03.2009 №1847 Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради (надалі Департамент) є виконавчим органом Кіровоградської міської ради, їй підконтрольний і підзвітний, підпорядкований виконавчому комітету Кіровоградської міської ради та міському голові, а з питань здійснення делегованих повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольний відповідним органам виконавчої влади.
		З 25.02.2011 Департамент відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань знаходиться в стані припинення.
		Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що на час укладення спірного договору діяло також Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради, Положення про яке, було затверджено рішенням Кіровоградської міської ради від 17.06.2008 №594.
		Пунктами 1.5, 1.7 Положення визначено, що Управління є виконавчим органом Кіровоградської міської ради, що утворюється міською радою за поданням міського голови і є підконтрольним та підзвітним у своїй діяльності міській раді, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - підконтрольними відповіднім органам виконавчої влади; міському голові, першому заступнику міського голови та директору департаменту містобудування та капітального будівництва.
		До основних завдань Управління віднесені, зокрема:
		- реалізація державної політики у сфері містобудування та архітектури (пункт.2.1);
		- координація діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку і забудови міста, поліпшення його архітектурного вигляду (пункт 2.3);
		- забезпечення дотримання законодавства у сфері містобудування, державних стандартів, норм і правил, правил забудови  міста, затвердження містобудівної документації (пункт.2.4).
		Відповідно до пунктів 3.6., 3.17. Положення Управління реалізує функції з надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм; підготовку висновків щодо надання, вилучення, продажу, припинення права користування земельними ділянками, обмежень використання.
		Управління наділено такими повноваженнями, як організація перевірок і підготовка висновків з питань, що належать до їх компетенції (пункт 4.5. Положення); внесення на розгляд міської ради або виконавчого комітету пропозицій щодо вирішення питань, які відносяться до компетенції Управління (пункт 4.8. Положення).
		Про обізнаність Управління з питанням розміщення торгівельного павільйону на зупинці по пр. Правди свідчать його відмітка про погодження на Ескізному проекті "Розміщення павільйону з зупиночним навісом по просп. Правди в м. Кіровограді (біля старого автовокзалу" і надання листом №699 від 21.03.2012 на звернення депутата копій документів з цього питання.
		Колегія суддів не приймає посилання позивача у позовній заяві на ту обставину, що Міській раді міста Кропивницького  стало відомо про укладення спірного договору  тільки після звернення фізичної особи - підприємця Загребельного Костянтина Васильовича до господарського суду Кіровоградської області  з позовом до міської ради міста Кропивницького та Товариства з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ятрань" про визнання недійсними пунктів рішення та договору, оскільки у даному випадку слід враховувати на обставини, які свідчать про те, коли позивач міг довідатися про порушення свого права.
		Між тим з матеріалів справи убачається, що рішення Кіровоградської міської ради "Про передачу ВАТ "М`ясокомбінат "Ятрань" в оренду земельних ділянок" №1945 від 22.04.2009 приймалося на підставі проекту землеустрою щодо відведення ВАТ "М`ясокомбінат "Ятрань" земельної ділянки загальною площею 30,00 кв. м в оренду терміном на 10 років по пр. Правда (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту) для розміщення торгівельного павільйону. 
		Таким чином, позивач міг дізнатися про укладення спірного договору та розміщення відповідачем-1 означеного торгівельного павільйону у м. Кіровограді по пр. Правди біля старого автовокзалу з дати укладення договору (24.04.2009) не тільки від відповідача-2, який підзвітний та підконтрольний міській раді, але й від спеціально утвореного міською радою органу з питань містобудування та архітектури.
		Наявні в матеріалах справи  Положення про Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради  від 17.06.2008 та від 24.02.2011 визначають, що Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області, як і Департамент житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради  є підконтрольним і підзвітним міській раді (пункту 1.7. Положення від 17.06.2008 та пункту 1.3. Положення від 24.02.2011).
		Як встановлено судом, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради погодило ФОП Загребельному К.В. розміщення павільйону з зупиночним навісом у м. Кіровограді на пр. Правда біля старого автовокзалу, а отже достеменно знало про таке розміщення. 
		До того ж, як зазначено у пункті 2.3. положення від 17.06.2008 до завдань Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області  відноситься координація діяльності суб`єктів містобудування щодо комплексного розвитку і забудови міста, поліпшення його архітектурного вигляду.
		Також до основних функцій Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області віднесено надання дозволів на розміщення малих архітектурних форм (пункт 3.6. положення); підготовка висновків щодо надання, вилучення, продажу, припинення права користування земельними ділянками, обмежень використання (пункт 3.17. Положення) тощо.
		До повноважень Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області віднесено також організація перевірок і підготовка висновків з питань, що належать до їх компетенції (пункт 4.5. Положення); внесення на розгляд міської ради або виконавчого комітету пропозицій щодо вирішення питань, які відносяться до компетенції Управління (пункт 4.8. Положення).
		Завдання аналогічного змісту, а також функції та повноваження Управління закріплені в положенні від 24.02.2011.
		Тобто, Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області знало про розміщення відповідачем-1 означеного торгівельного павільйону і погодило таке розміщення, не скористалося повноваженнями щодо обмеження відповідача-1 правом використання земельною ділянкою; не організовувало перевірки з підготовки відповідних з висновків.
		Разом із цим Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області мало обов`язок та можливість з`ясувати стан означеної земельної ділянки в порядку підготовки означеного вище проекту землеустрою щодо відведення ВАТ "М`ясокомбінат "Ятрань" земельної ділянки загальною площею 30,00 кв. м в оренду терміном на 10 років по пр. Правда (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту).
		До того ж, як вказує сам позивач, 15.06.2010 між Кіровоградською міською радою, як орендодавцем, та ВАТ "М`ясокмбінат "Ятрань", як орендарем (правонаступником якого є ТДВ "М`ясокомбінат "Ятрань") укладено договір оренди землі №129. відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Кіровоградської міської ради від 22.04.2009 №1945 "Про передачу ВАТ "М`ясокмбінат "Ятрань" в оренду земельних ділянок" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення торговельного павільйону, яка знаходиться по просп. Правди (біля муніципального ринку "Черемушки" на зупинці міського транспорту) в м. Кіровограді. Земельна ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку.
		Відповідно до п. 2 вказаного договору №129 від 15.06.2010 в оренду передається земельна ділянка площею 30,00 кв. м (землі які використовуються в комерційних цілях).
		Договір оренди зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України по земельних ресурсах, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 17.09.2010 №041039000120.
		Таким чином, у свою чергу міська рада (позивач), за якою закріплені  функції контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування мало всі засоби та механізми дізнатись від Управління містобудування та архітектури Кіровоградської області як про факт розміщення торгового павільйону, так і про підстави розміщення, що  не було зроблено позивачем ані в 2009, ані в 2010 роках.
		У своїх запереченнях відповідач-1 зазначав, що саме на державні органи та органи місцевого самоврядування покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності  у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Як убачається із встановлених судом обставин, існуючі на дату укладення оспрюваного договору механізми взаємодії між міською радою і створеними нею органами (як Департаментом житлово-комунального господарства  Кіровоградської міської ради, так і Управлінням містобудування та архітектури Кіровоградської області) надавали міській раді всі можливості контролю за діяльністю таких органів, а отже і можливість дізнатися ще у 2009  про укладення спірного договору та розміщення відповідачем-1 означеного торгового павільйону на території, яка є земельною ділянкою комунальної форми власності.
		Аргументи позивача про те, що інформація про укладення спірного договору не доводилась до відома Міської ради міста Кропивницького на пленарних засіданнях ради, керівник Департаменту житлово-комунального господарства Кіровоградської міської ради звіти про укладення договору не надавав, на постійних комісіях міської ради, в тому числі з питань житлово-комунального господарства питання не розглядалось, а отже і позивач раніше ніж звернення ФОП Загребельного К.В. з позовом до суду дізнатися про укладення спірного договору не міг, відхиляються судом апеляційної інстанції з тих міркувань, що такі обставини свідчать про певну бездіяльність виконавчих органів самої міської ради.
		Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії", заява № 33202/96, п. 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини", заява №48939/99, п. 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява № 21151/04, п. 72).
		Необмеженість строків оскарження має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу "належного урядування" та вимозі "законності", закріпленим у статті 1 Першого протоколу (п. 73 рішення у справі "Рисовський проти України", заява №29979/04).
		З огляду на наведене колегія суддів відхиляє доводи позивача в апеляційній скарзі та погоджується з висновком суду першої інстанції про пропуск позивачем без поважних причин строку позовної давності при зверненні за захистом порушеного права у цій справі та відмову у зв`язку з цим у задоволенні позовних вимог.
		Висновки суду першої інстанції щодо безпідставності посилання на порушення спірним договором публічного порядку і визнання його нікчемним не оскаржуються позивачем і не переглядаються колегією суддів.
		Згідно з частиною першою статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		З огляду на викладене Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, оскільки Господарським судом Кіровоградської області було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави залишити їх без змін.
		 
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
		 
		За приписами частини першої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Пунктом 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		За викладених обставин, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції всебічно, повно й об`єктивно розглянув всі обставини справи в їх сукупності і керуючись законом, який регулює спірні правовідносини, дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог. Тому підстав для задоволення апеляційних скарг позивача та відповідача-1 та скасування або зміни оскарженого у даній справі судового рішення немає.
		 
		Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
		 
		Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційних скарг, судові витрати на оплату судового збору, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у скарзі і відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича - залишити без задоволення.
		Апеляційну скаргу Міської ради міста Кропивницького - залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2020 у справі №912/3660/19 - залишити без змін.
		Судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції покласти на фізичну особу-підприємця Загребельного Костянтина Васильовича та Міську раду міста Кропивницького.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Повна постанова складена 15.09.2020.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                І.М. Подобєд
		 
		Суддя                                                                                                    О.Г. Іванов
		 
		Суддя                                                                                                    Е.В. Орєшкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...