Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 683/2573/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: 51-6305км19
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018240220000540

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		09 вересня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 754/3011/17
		провадження № 51-6305км19
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 , 
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 
		прокурора ОСОБА_5 
		в режимі відеоконференції:
		засудженої ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7  
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника  адвоката ОСОБА_7 на вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року щодо
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше судимої за вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року за частиною 1 статті 185 Кримінального кодексу України (далі  КК) до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн.
		засуджену за вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 309, частиною 3 статті 369 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року  ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.309, ч.3 ст.369 КК, та призначено їй покарання: 
		 - за ч.2 ст.309 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки;
		 - за ч. 3 ст.369 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла;
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, крім житла.
		Згідно з вироком, ОСОБА_6 на початку серпня 2018 року у лісосмузі виявила дикорослі рослини снодійного маку, після чого, діючи умисно, порушуючи правовий режим обігу наркотичних засобів в Україні, зірвала стеблини рослин снодійного маку та перенесла їх до місця свого проживання, де їх висушила, подрібнила та зберігала без мети збуту.В подальшому, у першій декаді серпня 2018 року засуджена, перебуваючи за місцем свого проживання, що по АДРЕСА_1 , помістила частину рослин маку у шматки марлі, після чого поклала їх до металевої каструлі з розчинником та довела вказану рідину до кипіння на газовій плиті, після чого віджала макову солому і вилила приготований розчин до пластикової пляшки, яку зберігала без мети збуту за місцем проживання.
		24 серпня 2018 року під час обшуку було виявлено та вилучено три поліетиленових пакети із вмістом подрібненої речовини рослинного походження, а під час обшуку підсобного приміщення було виявлено та вилучено ще три поліетиленових пакети із вмістом подрібненої речовини рослинного походження, яка, згідно з висновком експертизи від 30 серпня 2018 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом  маковою соломою, обіг якого згідно Списку №1 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, заборонений та загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 589,09 г., що є великим розміром, а також пластикову пляшку із вмістом жовто  коричневої рідини із різким запахом, яка, згідно з висновком експертизи від 30 серпня 2018 року, є особливо небезпечним наркотичним засобом  концентратом з макової соломи, обіг якого згідно Списку №1 Таблиці 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року, заборонений та маса якого в перерахунку на суху речовину становить 1,202 г.
		Крім цього, ОСОБА_6 29 серпня 2018 року запропонувала та пообіцяла надати неправомірну вигоду у сумі 3000 грн. за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК у кримінальному провадженні №12018240220000540, заступнику начальника відділу поліції  начальнику сектору кримінальної поліції Старокостянтинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітану поліції ОСОБА_8 , який був призначений на дану посаду відповідно до наказу начальника ГУНП у Хмельницькій області №436 о/с від 28 грудня 2017 року та який, згідно з Приміткою до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції»,відноситься до службових осіб, що займають відповідальне становище, а також, згідно частиною 2 статті 41 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК), починаючи з 28 серпня 2018 року користувався повноваженнями слідчого, виконуючи доручення слідчого у кримінальному провадженні №12018240220000540 про проведення слідчих (розшукових) дій №10107 від 28 серпня 2018 року.
		В подальшому 06 вересня 2018 року, ОСОБА_6 , перебуваючи в службовому кабінеті №202 Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області, усвідомлюючи протиправність своїх дій, умисно надала заступнику начальника відділу поліції  начальнику сектору кримінальної поліції Старокостянтинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області капітану поліції ОСОБА_8 , неправомірну вигоду в сумі 3000 гривень за сприяння в уникненні кримінальної відповідальності за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 КК у кримінальному провадженні №12018240220000540, помістивши їх до папки, що лежала на столі в службовому кабінеті №202 Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області, які в подальшому були виявлені, оглянуті та вилучені під час проведення огляду місця події.
		Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року вирок місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджена, не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону вимагає скасувати вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		В обґрунтування власної позиції засуджена зазначила, що судами не було забезпечено переклад процесуальних документів з української мови на російську та безпідставно відмовлено апеляційним судом у задоволенні клопотання про залучення перекладача. 
		Крім того, ОСОБА_6 зазначає, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спровокували її на надання неправомірної вигоди, що жодним чином не було перевірено та враховано судами першої та апеляційної інстанцій, а ОСОБА_8 взагалі не був тією особою, яка могла б вплинути на процес кримінального провадження.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не погоджуючись із судовими рішеннями у зв`язку із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону вимагає скасувати вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		В обґрунтування вимог захисник зазначив, що  ОСОБА_9 та ОСОБА_8 спровокували засуджену на надання неправомірної вигоди, а тому судами невірно застосовано кримінальний закон в частині кваліфікації дій засудженої за частиною 3 статті 369 КК. 
		Адвокат також вважає, що судом при призначенні покарання безпідставно була відхилена така пом`якшуюча обставина, як щире каяття, та безпідставно було призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		Крім того, захисник ОСОБА_7 посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не було забезпечено переклад документів з української мови на російську, адже засуджена ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації.
		Заперечень на касаційні скарги від учасників судового провадження ненадходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджена ОСОБА_6 та її захисник адвокат  ОСОБА_7 у судовому засіданні просили задовольнити касаційні скарги, скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, з підстав, зазначених ними у касаційних скаргах. 
		Прокурор ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечила проти задоволення касаційних скарг засудженої та її захисника. Вважає їх необґрунтованими. Звернула увагу на те, що клопотання про залучення перекладача було заявлено ОСОБА_6 лише під час апеляційного розгляду, незважаючи на те, що під час затримання їй були роз`ясненні процесуальні права, в тому числі і передбачені статтею 29 КПК. З моменту затримання вона користувалася правовою допомогою захисника і декілька клопотань засуджена власноручно складала українською мовою. Винуватість ОСОБА_6 доведена поза розумним сумнівом, її дії кваліфіковані вірно. 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженої, захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла таких висновків. 
		Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких небуло встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим непогіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чивиховного характеру. 
		Відповідно до статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Положеннямистатті 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимогКПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Згідно з частиною 1 статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		При перевірці кримінального провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 309, частиною 3 статті 369 КК, ґрунтуються на зібраних у провадженні та досліджених у судовому засіданні доказах, яким суд надав належну оцінку, дотримуючись вимог кримінального процесуального закону.
		Зокрема, судами першої та апеляційної інстанцій належним чином оцінено показання самої засудженої, свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Судами обґрунтовано визнано показання свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 послідовними, логічними та такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі. Крім того, обґрунтовано не прийнято до уваги показання свідка ОСОБА_11 , адже останній є чоловіком засудженої, а тому є зацікавленим щодо ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_6 . 
		Рішення судів про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень підтверджується також дослідженими в суді письмовими доказами, зокрема: протоколом обшуку від 24 серпня 2018 року та відеозаписом цієї слідчої дії, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 20 серпня 2018 року; висновком експерта від 30 серпня 2018 року №8.6-1041:18; протоколом проведення слідчого експерименту від 27 вересня 2018 року; протоколом огляду місця події від 06 вересня 2018 року; висновком технічної експертизи документів від 24 вересня 2018 року №2.1-0191:18; витягом з журналу обліку доставлених відвідувачів та запрошених до Старокостянтинівського ВП ГУНП в Хмельницькій області від 08 серпня 2018 року №487; рапортом заступника начальника відділу поліції ОСОБА_8 від 29 серпня 2018 року; заявами ОСОБА_8 про надання згоди на конфіденційне співробітництво та проведення відносно нього негласних слідчих (розшукових) дій; постановою прокурора Старокостянтинівської місцевої прокуратури ОСОБА_15 від 03 вересня 2018 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії; протоколом про результати здійснення аудіо -, відеоконтролю за особою від 17 вересня 2018 року та аудіо-відеозаписом за результатами негласних слідчих (розшукових) дій; витягом з наказу начальника ГУ НП в Хмельницькій області від 28 грудня №436о/с. Крім того, винуватість засудженої підтверджується речовими доказами у справі.
		Зазначені докази перевірені судами з дотриманням вимог КПК та відповідно до ст.94 КПК, оцінено кожен доказ з точки зору належності, достовірності, та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення та їх обґрунтовано покладено в основу оскаржених судових рішень.
		Твердження засудженої та її захисника щодо наявності провокації з боку працівників правоохоронних органів були перевірені та належним чином оцінені судами першої та апеляційної інстанцій. Так, згідно з показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , незаконні дії ОСОБА_6 щодо вирішення питання про уникнення кримінальної відповідальності за статтею 309 КК мали місце безпосередньо після проведення обшуку 24 серпня 2018 року за місцем проживання ОСОБА_6 . Таким чином, повністю спростовано доводи скаржників про те, що до вчинення протиправних дій засуджену підбурювали працівники поліції, оскільки намір вирішити питання щодо кримінального провадження в засудженої виник одразу після проведення обшуку 24 серпня 2018 року, у ході якого за місцем проживання засудженої були вилучені особливо небезпечні наркотичні речовини. Натомість, доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6 до скоєння злочину підбурив заступник начальника поліції ОСОБА_8 та старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції ОСОБА_9 або інші посадові особи правоохоронних органів не знайшли підтвердження, оскільки належних та допустимих доказів зазначеного факту судом не встановлено. 
		Натомість, Старокостянтинівським районним судом Хмельницької області встановлено, а апеляційним судом перевірено, що згідно з даними протоколу про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою від 17 вересня 2018 року та аудіо-відеозапису за результатами негласних слідчих (розшукових) дій, який міститься на карті пам`яті Micro SD №275, зафіксовано наполегливі пропозиції засудженої надати свідку ОСОБА_8 неправомірну вигоду за допомогу у вирішенні питання щодо уникнення від кримінальної відповідальності та можливості її виїзду до доньки у Російську Федерацію, а також сам факт надання неправомірної вигоди 06 вересня 2018 року у період часу з 10:38:51 год. по 10:40:57 год., що проводилась на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 04 серпня 2018 року. 
		Судами було надано належну оцінку твердженням сторони захисту про те, що ОСОБА_8 не є службовою особою, яка займає відповідальне становище та встановлено, що ОСОБА_8 на момент вчинення ОСОБА_6 протиправних дій, передбачених частиною 3 статті 369 КК, діяв згідно з дорученням про проведення слідчих (розшукових) дій у порядку статті 40 КПК, виданим 28 серпня 2018 року слідчим СВ Старокостянтинівського ВП ГУ НП в Хмельницькій області лейтенантом поліції ОСОБА_16 . Відповідно до частини 2 статті 41 КПК під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого.
		Крім того, згідно з пунктом 2 Примітки до статті 368 КК, службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях368,368-2,369та382цьогоКодексує особи, зазначені у пункті 1 примітки достатті 364 цього Кодексу, посади яких, згідно ізстаттею 6 Закону України «Про державну службу»належать до категорії «Б», судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Відповідно достатті 6 Закону України «Про державну службу», до категорії «Б» відносять посади керівників структурних підрозділів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та інших державних органів, їх заступників, керівників територіальних органів цих державних органів та їх структурних підрозділів, їх заступників.
		Також, спростовуючи зазначений довід сторони захисту, колегія суддів зауважує, що кримінальна відповідальність за порушення заборони щодо надання неправомірної вигоди службовій особі органу державної влади, яка займає відповідальне становище, настає в тому разі, коли особа, яка надає неправомірну вигоду, усвідомлює, що дає його саме такій особі й у зв`язку з можливостями її посади, значущості, статусності та вагомості цієї посади, переконаності особи, яка надає неправомірну вигоду, у тому, що мети, яку вона переслідує, буде досягнуто завдяки можливостям посади, яку обіймає зазначена посадова особа.
		Таким чином судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано встановлено, що ОСОБА_8 , обіймаючи посаду заступника начальника відділу поліції  начальника сектору кримінальної поліції Старокостянтинівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, пов`язану з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, згідно п. 2 Примітки до ст.368 КК України є службовою особою, яка займає відповідальне становище та факт повідомлення засудженої ОСОБА_6 про перебування зазначеної особи на посаді заступника начальника відділу поліції та про виконання доручення слідчого, що також зафіксовано у протоколі про результати здійснення аудіо-, відеоконтролю за особою від 17 вересня 2018 року та аудіо-відеозаписом за результатами негласних слідчих (розшукових) дій.
		Доводи захисника щодо недопустимості доказів, отриманих в результаті виконання ухвали Апеляційного суду Хмельницької області також були належним чином перевірені апеляційним судом та було встановлено, що відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018240220000545 були внесені за ознаками частини 3 статті 369 КК 29 серпня 2018 року та, відповідно, саме у зазначеному кримінальному провадженні слідчим суддею апеляційного суду надавався дозвіл на здійснення аудіо-, відеоконтролю ОСОБА_6 в місцях її тимчасового перебування з 4 вересня 2018 року по 15 вересня 2018 року включно. Постановою прокурора від 8 вересня 2018 року матеріали досудового розслідування № 12018240220000540 та № 12018240220000545 були об`єднані в одне провадження, відтак перешкод для використання доказів, отриманих в результаті виконання зазначеної ухвали слідчого судді в кримінальному провадженні № 12018240220000540, суд не встановив.
		За викладених обставин убачається, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно кваліфіковано дії засудженої ОСОБА_6 за частиною 3 статті 369 КК, а саме: пропозиція, обіцянка та надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище.
		Відповідно до вимогстатті 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Як убачається з судових рішень, призначаючи покарання, суд врахував:
		- ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 злочинів, перший з яких, відповідно до положеньстатті 12 КК,є злочином середньої тяжкості, а другий - тяжким злочином, та, згідно з приміткою до статті 45 КК є корупційним злочином;
		- обтяжуючі покарання обставини  рецидив злочину;
		- відсутність пом`якшуючих покарання обставин.
		Водночас суд врахував дані про особу засудженої, яка раніше судима, вчинила злочини при непогашеній судимості, за місцем проживання характеризується посередньо, одружена, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. 
		Крім того, суд прийшов до правильного висновку про відсутність обставин, що пом`якшують покарання, оскільки в ході судового розгляду в суді першої інстанції позиція ОСОБА_6 не сформувала у суду внутрішнього переконання щодо наявності ознак щирого каяття, яке б ґрунтувалось на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки та щирому осуді цієї поведінки, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажання виправити ситуацію, що склалась, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності. Дійсно, визнання вини під тиском зібраних у справі доказів не свідчить про щире каяття винного у вчинені злочину. Поведінка засудженої під час виявлення вчинених нею кримінальних правопорушень також не свідчить про її активне сприяння розкриттю злочинам, а тому зазначені обставини суд не враховував як пом`якшуючі, з чим погоджується і колегія суддів. 
		Доводи захисника та засудженої про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону в зв`язку із незалученням перекладача також убачаються Суду безпідставними і не відповідають матеріалам кримінального провадження.
		Участь перекладача у кримінальному провадженні зумовлена конституційною засадою рівності перед законом і судом (частина 2 статті 24 Конституції України, стаття 10 КПК), згідно з якою, зокрема, не допускається привілеїв чи обмежень за мовними ознаками.
		Принцип «рівності можливостей», згідно з яким кожна сторона під час розгляду справи повинна мати рівні можливості і жодна із сторін не повинна мати якихось вагомих переваг над опонентом, знаходить свій прояв й у правах обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, закріплених у підпунктах «а», «е» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод (далі  Конвенції):
		а) бути негайно i детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер i причину обвинувачення проти нього;
		e) якщо він не розуміє мову, яка використовується у суді, або не розмовляє нею, - отримувати безоплатну допомогу перекладача.
		Згідно з положеннями статті 29 КПК кримінальне провадження здійснюється державною мовою. Сторона обвинувачення, слідчий суддя та суд складають процесуальні документи державною мовою.
		Особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
		Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Судові рішення, якими суд закінчує судовий розгляд по суті, надаються сторонам кримінального провадження або особі, стосовно якої вирішено питання щодо застосування примусових заходів виховного або медичного характеру, у перекладі на їхню рідну або іншу мову, якою вони володіють. Переклад інших процесуальних документів кримінального провадження, надання копій яких передбачено цим Кодексом, здійснюється лише за клопотанням зазначених осіб. Переклад судових рішень та інших процесуальних документів кримінального провадження засвідчується підписом перекладача.
		Залучення перекладача для проведення процесуальних дій має на меті забезпечити особам, які беруть участь у кримінальному провадженні тане володіють чи недостатньо володіють державною мовою, можливість користуватися рідною мовою або іншою мовою, якою вони володіють (пункт 18 частини 3 статті 42, пункт 9 частини 1 статті 56, пункт 11 частини 3 статті 64-1, пункт 4 частини 1 статті 66 КПК).
		Згідно з положеннями частини 1 статті 68 КПК, у разі необхідності у кримінальному провадженні перекладу пояснень, показань або документів сторони кримінального провадження або слідчий суддя чи суд залучають відповідного перекладача (сурдоперекладача). При цьомукримінальним процесуальним законом не регламентовано самого порядку залучення перекладача, зокрема не встановлено й безумовного обов`язкуслідчого судді, суду,прокурора, слідчого самостійно (за відсутності відповідного клопотання з боку учасника провадження) залучатиперекладача.
		Відповідно ж до частини 6 статті 22, частини 3 статті 26 КПК суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків і вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів касаційного суду вважає, що питання про дотримання вимог статті 29 КПК щодо залучення перекладача слід вирішувати у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи не призвело це до порушеннярівності перед законом і судом (принципу «рівності можливостей») та несправедливості судового розгляду в цілому у розумінні положень статті 6Конвенції.
		Так, Судом встановлено, що в ході ознайомлення з матеріалами справи під час їх відкриття та надання доступу до них у порядку статті 290 КПК, а також при врученні копії обвинувального акту та копії реєстру матеріалів досудового розслідування в порядку статті 293 КПК ані сама засуджена, ані її захисник жодних клопотань не заявляли, зокрема, й щодо не володіння чинедостатнього володіння ОСОБА_6 державною мовою. 
		Згідно з аудіозаписами судових засідань в суді першої інстанції, які містяться на технічних носіях інформації, засуджена клопотання про участь перекладача не заявляла, їй були роз`ясненні її права та обов`язки; після оголошення прокурором обвинувального акту вона зазначила, що суть пред`явленого обвинувачення зрозуміла, самостійно розповідала про обставини скоєного кримінального правопорушення та на всі запитання, які були поставлені українською мовою, надавала відповіді. Також ОСОБА_6 брала участь у судових дебатах та виступала з останнім словом.
		Клопотання про залучення перекладача було заявлене лише у суді апеляційної інстанції, проте, судом обґрунтовано було відмовлено у його задоволенні, оскільки ОСОБА_6 під час досудового слідства та судового розгляду в суді першої інстанції не заявляла клопотання про надання їй перекладача, Крім того, судом апеляційної інстанції було встановлено, що засуджена народилась в Україні, тривалий час проживала та території України, вивчала українську мову, якою добре володіє, тому підстав для залучення перекладача, з огляду на ті обставини, що ОСОБА_6 є громадянкою Російської Федерації та тривалий час проживала на території Російській Федерації, не дають підстав для висновку про необхідність залучення перекладача з російської мови та порушення права на захист. Апеляційний суд, спростовуючи доводи захисника, також зазначив, що власноруч написані документи засуджена складала українською мовою (т.1 арк. 233, т.2 арк. 75), відтак, підстав для висновку, що засуджена ОСОБА_6 не володіє українською мовою колегією суддів не встановлено.
		Таким чином, колегія суддів не вбачає жодних підстав, які би свідчили прообмеження за мовними ознаками ОСОБА_6 у її процесуальних правах чи про несправедливість судового розгляду щодо неї в цілому, а тому дійшла висновку про відсутність істотних порушень кримінального процесуального закону, на які посилаються у своїх касаційних скаргах засуджена та її захисник.
		За встановлених обставин істотних порушень норм процесуального права, які були би безумовними підставами для скасуванняоскаржуваних судових рішень під час перевірки провадження у касаційномупорядку, не встановлено, а суд касаційної інстанції не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг засудженої та її захисника за доводами, викладеними у них, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
		Керуючись статтями433,434,436,441,442 КПК, Верховний Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 2019 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 30 вересня 2019 року залишити без зміни, а касаційні скарги засудженої ОСОБА_6 та її захисника  адвоката ОСОБА_7  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...