Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2001/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: К/9901/34209/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа №802/2001/16-а
		адміністративні провадження №К/9901/34209/18; №К/9901/34213/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Кашпур О.В.,
		суддів - Радишевської О.Р., Смоковича М.І.
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу 
		за позовом  ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання              у сфері ринків фінансових послуг на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Загороднюка А.Г., суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., та 
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, прийняту в складі головуючого судді Чернюк А.Ю., та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Загороднюка А.Г., суддів Полотнянка Ю.П., Драчук Т.О., 
		У С Т А Н О В И В :
		І. Короткий зміст позовних вимог 
		1. У листопаді 2016 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
		- визнати протиправною відповідь Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на його звернення від 15 вересня 2016 року і зобов`язати відповідача надати відповідь по суті впродовж десятиденного терміну; 
		- зобов`язати Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надати копії актів усіх попередніх перевірок діяльності кредитної спілки «Злагода» з моменту заснування, а також провести перевірку безвиїзним способом із наданням позивачеві копії акта впродовж десятиденного терміну; 
		- визнати винними дії відповідача у втраті контролю за державним регулюванням            і наглядом за наданням фінансових послуг кредитною спілкою «Злагода», що призвело до кримінального правопорушення, у тому числі неповернення вкладів на депозитних рахунках, належних відсотків;
		- стягнути з відповідача завдану йому шкоду в повному обсязі.
		ІІ. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
		2. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого                 2017 року в задоволенні позову відмовлено. 
		3. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідь Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надана ОСОБА_1 по суті його звернення у повному обсязі та відповідно до вимог чинного законодавства, а тому правових підстав для задоволення позову немає. 
		4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо розгляду звернення ОСОБА_1 . Зобов`язано Національну комісію,      що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повторно розглянути та надати відповідь на звернення ОСОБА_1 від 15 вересня 2016 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		5. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не було вжито достатніх заходів, спрямованих на надання повної, всебічної та об`єктивної відповіді на заяву ОСОБА_1  від 15 вересня 2016 року.
		ІІІ. Короткий зміст вимог касаційних скарг
		6. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року та залишити силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року.
		7. Касаційна скарга мотивована тим, що дії Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо розгляду звернення ОСОБА_1 вчинено в межах повноважень та надано відповідь по суті звернення останнього із наданням йому копій актів проведених попередніх перевірок, на що суд апеляційної інстанції уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, не з`ясувавши всіх обставин цієї справи та не врахувавши обставин, установлених у справі №802/551/16-а. 
		8.  ОСОБА_1 , не погоджуючись із постановами судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		9. ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує на те, що визнавши дії відповідача протиправними та зобов`язавши його повторно розглянути звернення позивача від 15 вересня 2016 року, суд апеляційної інстанції не визначився із терміном виконання такої вказівки протягом десяти днів, зазначених у позовній заяві, що призведе до його невиправданого затягування, а відмовою в задоволенні іншої частини позовних вимог суд сам собі протирічить, оскільки ці вимоги являються прямим наслідком протиправності відповідача. Позивач зазначає, що часткове задоволення позову свідчить про створення перешкоди в доступі до правосуддя і практичній неможливості юридичним способом захистити його порушені права. ОСОБА_1 указує на невідповідність висновків судів обставинам справи та неповне їх з`ясування, що має значення для правильного вирішення справи. 
		IV. Рух справи у суді касаційної інстанції
		10. Ухвалами Вищого адміністративного суду України від 01 червня 2017 року та від 09 червня 2017 року відкрито касаційні провадження за вказаними касаційними скаргами.
		11. Касаційні скарги на підставі підпункту 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і відповідно до протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями та передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 05 березня                      2018 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В.М. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Данилевич Н.А., Шарапа В.М.).
		12. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29 квітня 2020 року на підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 29 квітня 2020 року №704/0/78-20 касаційні скарги передано для              розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Смоковичу М.І., які ухвалами від 13 травня 2020 року прийняті до провадження. 
		13. Ухвалою Верховного Суду в складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 15 вересня 2020 року справу призначено                до розгляду в попередньому судовому засіданні на 17 вересня 2020 року.  
		V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
		14. ОСОБА_1 15 вересня 2016 року звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг із заявою про проведення перевірки кредитної спілки «Злагода» та з проханням надати копії актів усіх попередніх перевірок.
		15. 13 жовтня 2016 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг надала позивачеві відповідь на вказане звернення, у якій зазначено про те, що на виконання ухвали суду в справі №127/3894/16-к головою Нацкомфінпослуг було видано наказ від 11 березня 2016 року №55, відповідно до якого оформлено направлення на здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) кредитної спілки «Злагода» тривалістю десять робочих днів з 16 березня 2016 року по 29 березня 2016 року. Проте 29 березня            2016 року інспекційною групою Нацкомфінпослуг складено акт про недопуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) кредитною спілкою «Злагода», з якого вбачається, що здійснити проведення перевірки посадовими особами Нацкомфінпослуг відповідно до приписів Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» виявилось неможливим, оскільки протягом першого, другого та третього днів перевірки за місцезнаходженням кредитної спілки «Злагода» був відсутній керівник чи уповноважена ним представляти інтереси Спілки особа. Відповідач у відповіді послався на судові рішення в справі №802/551/16-а та зазначив, що у Нацкомфінпослуг відсутні підстави для здійснення перевірки кредитної спілки «Злагода». До цієї відповіді було додано копію акта про недопуск до проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) кредитною спілкою «Злагода» від 29 березня 2016 року та копію акта планової інспекції кредитної спілки «Злагода» від 07 грудня 2012 року №34/15/4-18ФП.
		16. Уважаючи дії Національної комісії, що здійснює державне регулювання у                 сфері ринків фінансових послуг протиправними, а надану відповідь неповною, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		VІ. Джерела права й акти їхнього застосування
		17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		18. У частині першій статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від                             02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №393/96-ВР) визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.         
		19. Звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду (частина перша статті 7 Закону №393/96-ВР). 
		20. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує                 його обов`язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		21. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної                 влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно                 від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, за приписами статті 18 Закону №393/96-ВР має право, зокрема одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.
		22. Згідно з частиною першою статті 19 Закону №393/96-ВР органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та         інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш                  як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
		23. Відповідно до частини першої статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.               При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. 
		VІІ. Позиція Верховного Суду
		24. Верховний Суд наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів і вимог касаційних скарг, перевірка правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального                права - на підставі встановлених фактичних обставин справи. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		25. Верховний Суд зауважує про те, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише відповідно до закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		26. Чинним законодавством закріплено прямий обов`язок органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, їх керівників та інших посадових осіб у межах своїх повноважень об`єктивно, всебічно і вчасно розглядати заяви (клопотання) та скарги громадян, перевіряти викладені у них факти і надавати на їх належні та обґрунтовані відповіді.
		27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 15 вересня                    2016 року звернувся до Національної комісії, що здійснює державне регулювання             у сфері ринків фінансових послуг із заявою про проведення перевірки кредитної спілки «Злагода» на підставі документів, які перебувають під охороною слідчих СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області. Також просив надати копії актів усіх попередніх перевірок. 
		28. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 13 жовтня 2016 року надала відповідь на звернення позивача, проте, як правильно з`ясовано судом апеляційної інстанції, вона не містить обґрунтованих відповідей на питання, порушені ОСОБА_1 у заяві. Зокрема відповідач не повідомив ОСОБА_1 про причини непроведення перевірки на підставі документів, що перебувають у слідчих СУ Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, причини невжиття заходів щодо повернення вкладених коштів та про ненадання актів усіх попередніх перевірок тощо.
		29. Ураховуючи викладене Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг не було вжито достатніх і належних заходів, спрямованих на надання повної, всебічної та об`єктивної відповіді на заяву ОСОБА_1 від 15 вересня 2016 року, що є підставою для часткового задоволення позову шляхом визнання протиправними дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг щодо розгляду звернення ОСОБА_1 і зобов`язання Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повторно розглянути звернення ОСОБА_1 від 15 вересня 2016 року згідно із вимогами чинного законодавства.   
		30. Доводи і мотиви, які містяться в касаційних скаргах, висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи не спростовують і не дають підстав уважати, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права при розгляді цієї справи.
		31. Обставини, встановлені судами у справі №802/551/16-а, на які посилається в касаційній скарзі Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг як на підставу для відмови в задоволенні цього позову,            не дають підстав для висновку про правомірність дій останньої щодо розгляду звернення позивача від 15 вересня 2016 року, а посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі є необґрунтованими та безпідставними.
		32. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду першої інстанції, прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для її скасування чи зміни відсутні.
		33. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано постанову суду першої інстанції, - без змін.
		VІІІ. Судові витрати
		34. Ураховуючи результат касаційного розгляду та те, що позивачем судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційні скарги Національної комісії, що здійснює державне регулювання у            сфері ринків фінансових послуг та ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 березня                2017 року в справі №802/2001/16-а, якою скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2017 року, залишити без змін.
		3. Судові витрати не розподіляються.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий:                                                                                О. В. Кашпур 
		Судді:                                                                                           О. Р. Радишевська
		                                                                                                    М. І. Смокович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...