Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 145/2047/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: 14-499цс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Окрема думка (збіжна)
		судді Великої Палати Верховного Суду Пророка В. В.
		справа № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499 цс 19)
		16 червня 2020року
		м. Київ
		 
		Велика Палата Верхового Суду розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Селянського фермерського господарства «Терра» про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року і постановою від 16 червня 2020 року касаційну скаргу частково задовольнила, рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 липня 2018 року змінила, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.
		 
		Водночас з мотивами Великої Палати Верхового Суду не можу повністю погодитися з огляду на таке.
		 
		1.        Обґрунтовуючи свою позицію Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що за частиною першою статті 205 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
		 
		2.        Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
		 
		3.        Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		4.        Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
		 
		5.        Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		 
		6.        Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		 
		7.        За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.
		 
		8.        За частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);  строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права  оренди  земельної ділянки. 
		 
		9.        Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).
		 
		10.   У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
		 
		11.   Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
		 
		12.   Враховуючи викладене Велика Палата Верховного Суду також відступила від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, у якій Верховний Суд України зазначив «Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України», зазначивши, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.
		 
		13.   Таким чином Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що враховуючи ту обставину, що договори оренди земельних ділянок позивачем не підписувались, що в свою чергу свідчить про відсутність у позивача наміру та волевиявлення на укладання таких договорів, вказані договори оренди земельних ділянок є неукладеними, що унеможливлює визнання їх недійсними. 
		 
		14.   Однак, частиною першою статті 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		 
		15.   Частинами першою та другою статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		 
		16.   Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		 
		17.   Частиною другою статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
		 
		18.   За приписами статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
		 
		19.   Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частина друга статті 640 ЦК України).
		 
		20.   Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		21.   З матеріалів справи вбачається, що відповідно до державних актів на право власності на земельні ділянки від 19 березня 2008 року ОСОБА_1 є власником двох земельних ділянок площею 5,2240 га та 5,0764 га, що розташовані на території Рахнополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
		 
		22.   Указані земельні ділянки він отримав у порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_2 , якій за життя належало право на земельні частки (паї) на території Рахнополівської сільської ради Тиврівського району Вінницької області.
		 
		23.   Представник позивача в судових засіданнях також зазначала, та не заперечувалося сторонами у справі, що при житті ОСОБА_2 передала земельні ділянки у користування на умовах оренди СФГ «Терра», уклавши відповідні договори оренди землі (паю).
		 
		24.   Після її смерті син (позивач) ставши повноправним власником вищезазначених земельних ділянок, усно дозволив СФГ «Терра» користуватися належними йому земельними ділянками на праві оренди з видачею орендної плати, передавши орендарю копії двох державних актів на право власності на земельні ділянки на його ім`я, копію свого паспорта та ідентифікаційного коду.
		 
		25.   Відповідно до умов оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок площею 5,2240 га та 5,0764 га, укладених 30 вересня 2009 року та зареєстрованих 09 грудня 2010 року у Державному реєстрі земель за № 041006000020 та № 041006000023, ОСОБА_1 надав, а СФГ «Терра» прийняло у строкове платне користування ці земельні ділянки на 15 років.
		 
		26.   Позивач щороку з 2010 по 2016 роки отримував від СФГ «Терра» орендну плату згідно з пунктом 9 спірних договорів оренди та матеріальну допомогу, що підтверджується відповідними відомостями про видачу орендної плати за оренду земельної ділянки (паю), про отримання матеріальної грошової допомоги, накладними, а також формами 1 ДФ від 09 серпня 2010 року про податковий розрахунок сум доходу, нарахований на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, відомостями про наявність земельних ділянок від 31 січня 2011 року, податковою декларацією із фіксованого сільськогосподарського податку від 13 жовтня 2011 року, відомостями про наявність земельних ділянок від 27 січня 2012 року, податковою декларацією з фіксованого сільськогосподарського податку від 30 січня 2012 року, формою 1 ДФ від 3 лютого 2012 року про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку, сум утриманого з них податку та копіями платіжних доручень. Також 26 листопада 2015 року з каси підприємства позивач отримав 6 487,37 грн як орендну плату за користування земельними ділянками за 2015 рік, що підтверджується видатковим касовим ордером від 26 листопада 2015 року, а також за 2016 рік оренди - по 7505,15 грн за кожним договором.
		 
		27.   У свою чергу СФГ «Терра» сплачує податок за використання земельних ділянок позивача з 2010 року.
		 
		28.   З огляду на вказані приписи законодавства та беручи до уваги те, що дії сторін у цій справі свідчать про їхні добровільні наміри та волевиявлення щодо укладення договорів оренди та те, що фактично оскаржувані договори оренди земельних ділянок були укладені про що, зокрема, свідчить те, що позивач добровільно передав СФГ «Терра» у користування належні йому на праві власності земельні ділянки, передавши при цьому копії двох державних актів на право власності на ці земельні ділянки, видані на його ім`я, копію свого паспорта та ідентифікаційного коду, а також те, що протягом тривалого часу (2010 - 2016 роки) отримував від СФГ «Терра» орендну плату згідно з пунктами 9 спірних договорів оренди та матеріальну допомогу, а СФГ «Терра» сумлінно сплачує податок за використання земельних ділянок, вважаю, що такі договори не можна вважати неукладеними лише з тих підстав, що вони не були підписані позивачем.
		 
		29.   Схожих висновків дійшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05 червня 2018 року у справі №  338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18). 
		 
		30.   З іншого боку вважаю, що особа не може бути позбавлена права на оспорювання правочину, вчиненого щодо її майна, особливо якщо власними діями вона погодила його вчинення.
		 
		 
		Суддя                                                                                                           В. В. Пророк
		 
		 
		 
		Окрема думка складена 17 вересня 2020 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...