Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/10458/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано судом: 18.09.2020. Зареєстровано: 18.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2020 року 
		м. Київ
		Справа №  910/10458/19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		 
		секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
		 
		за участю представників:
		 
		Товариства з обмеженою відповідальністю
		«Шахтарськтранс» - не з`явився,
		 
		Публічного акціонерного товариства
		«Центренерго» - Гаврися Я.Б., 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
		 
		на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 (у складі колегії суддів: Тищенко А.І.  (головуючий), Скрипка І.М., Михальська Ю.Б.)  
		та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 (суддя Лиськов М.О.)  
		 
		у справі № 910/10458/19
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс»
		до Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
		про стягнення 362  751  359,54 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		У серпні 2019 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтарськтранс» (далі - ТОВ «Шахтарськтранс») звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі - ПАТ «Центренерго») про стягнення 362  751  359,54 грн, у тому числі вартість фактично поставленого вугілля в сумі 297  507  063,43 грн, вартість доставки вугілля в сумі 32  373  438,12 грн, пеня в сумі 32  537  324,69 грн, 3 % річних в сумі 333  533,30 грн.
		У подальшому ТОВ «Шахтарськтранс» подано до суду заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивачем зменшено розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача до 1  913  960,27 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки вугілля від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22 у частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача з урахуванням пені за загальний період з 01.07.2019 по 29.07.2019, нарахованої відповідно до умов договорів за прострочення виконання грошового зобов`язання, та 3 % річних за загальний період з 01.07.2019 по 29.07.2019.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Центренерго»  на користь ТОВ «Шахтарськтранс» 297 507  063,43 грн вартості поставленого вугілля, 32    373    438,12 грн вартості доставки вугілля, 1    913    960,27 грн пені, 333    533,30 грн 3 % річних    та 672 350 грн витрат зі сплати судового збору.
		Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у серпні 2020 року ПАТ «Центренерго» подало касаційну скаргу, у якій з урахуванням доповнень, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просило скасувати постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 910/10458/19 за касаційною скаргою ПАТ «Центренерго» з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2020.
		ТОВ «Шахтарськтранс» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій  норм матеріального та процесуального права, тому просить залишити оскаржені судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		ТОВ «Шахтарськтранс» у судове засідання 09.09.2020 свого представника не направило, натомість 09.09.2020 представником ТОВ «Шахтарськтранс» Кірячок І.О. електронною поштою на адресу Верховного Суду направлено клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, обґрунтоване тим, що у членів родини представника є підозра на захворювання COVID-19 і вона змушена знаходитися на самоізоляції.
		Верховний Суд, обговоривши подане клопотання, виходить із такого.
		Відповідно до частин 1, 3 статті 56 ГПК сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
		У частині 3 статті 301 ГПК визначено, що  розгляд справ у суді касаційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
		Суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою (частина 1 статті 120 ГПК).
		З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.08.2020, якою, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі № 910/10458/19, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.09.2020 та встановлено строк для подання учасниками справи відзиву на касаційну скаргу, явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою.
		Суд касаційної інстанції зважає й на те, що суб`єкт господарювання, яким є ТОВ «Шахтарськтранс», наділений правом представляти свої інтереси у порядку самопредставництва, а також з огляду на отримання зазначеної ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження 18.08.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, мав об`єктивну можливість звернутися за наданням правової допомоги до іншого адвоката. 
		Разом із тим необхідно зауважити, що з огляду на матеріали справи протягом усього часу її розгляду інтереси ТОВ «Шахтарськтранс» представляли й інші адвокати, у тому числі Гордійчук Ю.В., Башта М.І., Шоха С.М., що також підтверджує можливість представництва інтересів товариства у суді касаційної інстанції іншою особою.
		Крім того, дослідивши зміст поданого клопотання про відкладення розгляду справи, суд касаційної інстанції зауважує, що наведене представником ТОВ «Шахтарськтранс» Кірячок І.О. обґрунтування, а саме: «…у членів моєї родини є підозра на захворювання COVID-19, я, як представник ТОВ «Шахтарськтранс» змушена знаходитись на самоізоляції» носить неконкретний характер, ґрунтується на припущеннях і не підтверджено доказами.
		Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника, відхиливши заявлене клопотання представника ТОВ «Шахтарськтранс».
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПАТ «Центренерго», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.
		При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що між ТОВ «Шахтарськтранс» (постачальник) і ПАТ «Центренерго» (покупець) укладено договори поставки вугілля: від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22, за умовами яких постачальник поставляє (передає) у власність покупця, а покупець приймає і оплачує вугільну продукцію на зазначених у договорах умовах.
		Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акта приймання-передачі вугілля за умовами договору (пункт 2.6 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 2.5 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22). 
		Постачальник зобов`язався поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля в строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, вказаними у специфікаціях (пункт 3.1 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.1 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22) , а покупець - своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату вугілля на умовах договору та прийняти вугілля, поставлене на умовах договору, згідно з актом приймання-передачі вугілля (пункт 3.3 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.3 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
		Оплата вартості вугілля та відшкодування плати за його перевезення здійснюється покупцем на підставах підписаних сторонами актів приймання-передачі вугілля та актів відшкодування плати за перевезення в національній валюті шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на рахунок постачальника протягом 40 календарних днів з моменту підписання відповідних актів (пункт 7.7 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 6.7 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
		За порушення виконання грошового зобов`язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день, крім випадків передбачених умовами договору (пункти 8.1, 8.14 договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
		Відповідно до пункту 10.1 договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19 договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.05.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		За змістом пункту 10.1 договору від 22.05.2019 № 111/22 він набирає чинності з дати його підписання сторонами та отримання сторонами всіх погоджень/затверджень відповідно до вимог чинного законодавства та внутрішніх документів сторін, необхідних для укладення цього договору, та діє до 31.07.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		Судами також установлено, що на виконання умов договорів позивачем у строк (термін), обсягах, асортименті та за реквізитами, погодженими сторонами, відповідачу була поставлена (відвантажена) вугільна продукція, що підтверджується актами приймання-передачі та додатками до них, які містяться у матеріалах справи та перелік яких наведено у судових рішеннях попередніх інстанцій.
		Неналежне виконання ПАТ «Центренерго» в частині оплати поставленого товару стало підставою для звернення ТОВ «Шахтарськтранс» з позовом про стягнення заборгованості з оплати вартості фактично поставленого вугілля в сумі 297  507  063,43 грн, вартості доставки вугілля в сумі 32  373  438,12 грн, пені в сумі 1  913  960,27 грн та 3 % річних в сумі 333  533,30 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання за період з 01.07.2019 по 29.07.2019.
		Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов у повному обсязі, дійшов висновку, що за встановлених обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договорами в частині оплати поставленого позивачем товару наявні правові підстави для стягнення заявленої суми заборгованості з урахуванням штрафних санкцій у виді пені та 3 % річних.
		У поданій касаційній скарзі з урахуванням доповнень ПАТ «Центренерго» в обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, послалося, зокрема на те, що суд першої інстанції у порушення пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК, без урахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (у редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції) розглянув справу по суті в першому судовому засіданні 18.03.2020 за відсутності представника відповідача, безпідставно відмовивши в аргументованому клопотанні про відкладення розгляду справи у зв`язку із карантинними обмеженнями, запровадженими на території України; судами першої та апеляційної інстанцій з огляду на наведені відповідачем обставини поставки позивачем неякісного вугілля, про що було наголошено протягом усього розгляду справи, необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про призначення в справі експертиз та без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах та встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; судами попередніх інстанцій при вирішенні справи та задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій було порушено положення частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19.01.2013), оскільки на час нарахування зазначених штрафних санкцій діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ «Центренерго», при цьому судами не було враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/2433/16, від 18.09.2018 у справі № 823/2240/17, від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18, від 28.05.2019 у справі № 2340/4137/18, щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, також скаржником здійснено посилання на ряд постанов Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.
		За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		За змістом пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
		Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до частин 1-3 статті 300 ГПК,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, враховуючи встановлені ГПК межі такого перегляду та підтверджені підстави касаційного оскарження судових рішень, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК, суд касаційної інстанції виходить із такого.
		З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини спірні правовідносини сторін виникли з приводу виконання договору поставки.
		Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. 
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК).
		Згідно з положеннями статті 662 ЦК продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (частина 1 статті 673 ЦК).
		За змістом статті 268 Господарського кодексу України (далі - ГК) якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів (частина 1). У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми (частина 5). Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів (частина 7).
		Відповідно до частини 2 статті 678 ЦК у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
		З огляду на матеріали справи за умовами договорів від 09.04.2019 № 111/17, від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22 якість та асортимент вугілля, що поставляється за договором, повинні відповідати вимогам наведеним у пунктах 6.1, 5.1 цих договорів.
		Також умовами договорів передбачено, що покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі, встановлені в пунктах 6.1, 5.1 цих договорів (пункт 3.4.3 договору від 09.04.2019 № 111/17 та пункт 7.4.3 договорів від 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22).
		Відповідно до частини 1, 3 статті 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами;  висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК).
		Відповідно до частини 1 статті 99 ГПК суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
		За змістом статті 104 ГПК висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
		У постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 922/1909/17 (висновками у якій позивачем обґрунтовано наявність підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК) зазначено, що оскільки спір виник у зв`язку з поставкою неякісного товару, суду слід було вирішити питання про призначення судом відповідної експертизи для вирішення питання щодо якості поставленого товару.
		З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Центренерго» як у суді першої інстанції під час підготовчого засідання, так і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в обґрунтування своїх заперечень проти позову посилалося на те, що вугілля, яке постачалося позивачем за договорами від 09.04.2019 № 111/17, 17.04.2019 № 111/19, від 22.05.2019 № 111/22, було нижчої якості, ніж передбачалося умовами договорів, це вугілля мало походження із шахт, які видобувають неякісне вугілля (з високою зольністю, вмістом сірки, вологістю), і подальше використання такого вугілля в процесі виробництва електроенергії на ТЕЦ завдало відповідачу значних витрат (збитків). Тому з метою визначення якості поставленого вугілля, його походження, місця збагачення, ринкової вартості, а також дійсної суми заборгованості за договорами відповідачем було заявлено клопотання про призначення у справі товарознавчої та економічної експертиз.
		У клопотанні про проведення експертиз, заявлених у суді апеляційної інстанції, ПАТ «Центренерго» послалося на те,  що після поставки вугілля виявилися обставини його невідповідності щодо якості стандартам для вугілля, визначеним ДСТУ, і така інформація міститься у звіті про інспекцію вугільної продукції від 31.07.2019. Також зазначено, що за фактами привласнення коштів ПАТ «Центренерго» в особливо великих розмірах внаслідок поставок вугілля за завищеними цінам та неналежної якості Державним бюро розслідувань проводяться досудові розслідування в межах кримінальних проваджень. Копії документів на підтвердження відповідних доводів відповідачем було долучено до клопотання.
		За змістом статті 232 ГПК судовим рішенням є, зокрема ухвали. Процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал, у яких відповідно до статті 234 ГПК має бути зазначено, зокрема мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
		Суд першої інстанції, вирішуючи заявлені відповідачем клопотання, протокольною ухвалою відмовив у їх задоволенні, при цьому взагалі не навів жодних мотивів, з яких суд дійшов таких висновків; будь-яких обґрунтувань, за якими суд вважав відповідні доводи відповідача безпідставними, не наведено і в судовому рішенні при вирішенні справи по суті. 
		Апеляційний суд, вирішуючи зазначені клопотання відповідача, обмежившись посиланням на відсутність підстав для призначення експертизи, також не навів мотивів, за якими заявлені відповідачем клопотання не підлягають задоволенню.
		Разом із тим, вирішуючи спір, ані судом першої інстанції, ані судом апеляційної інстанції з урахуванням заперечень відповідача та поданих ним доказів не було досліджено умов договорів поставки щодо якості товару, який поставляється за цими договорами, та наслідкам поставки товару неналежної якості, а також не надано відповідної правової оцінки доводам відповідача щодо поставки позивачем неякісного товару, а відтак і щодо дійсної суми заборгованості, яка підлягає стягненню.
		При цьому судами попередніх інстанцій не враховано висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), висловлені у справі  «Хаджинастасиу проти Греції», за змістом рішення якого національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні цього ж суду у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою ЄСПЛ (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Щодо доводів, наведених ПАТ «Центренерго» у касаційній скарзі, про розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності представника відповідача необхідно зазначити таке.
		З огляду на матеріали справи протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.03.2020.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ від 16.03.2020 № 215) відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020, на усій території України з 12.03.2020 до 03.04.2020 установлено карантин та введено обмежувальні заходи, зокрема щодо пересування громадян, режиму роботи транспорту тощо.
		18.03.2020 на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання ПАТ «Центренерго» про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач бажає скористатися своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні, проте позбавлений такої можливості у зв`язку з карантинними заходами. При цьому відповідач послався на зазначену Постанову Кабінету Міністрів України та обставини того, що наказом ПАТ «Центренерго» від 16.03.2020 № 7 у роботі цього товариства з 17.03.2020 до 03.04.2020 запроваджено карантин. 
		За змістом статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Частиною 2 статті 202 ГПК визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
		Суд першої інстанції, відхиляючи клопотання ПАТ «Центренерго» про відкладення розгляду справи за відсутності поважних причин та розглянувши справу по суті в першому судовому засіданні без участі представника відповідача, не врахував зазначені обмеження, встановлені Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211,  положення процесуального законодавства, а також принципи рівності учасників судового процесу, змагальності сторін та фактично позбавив позивача можливості ефективно скористатися своїми процесуальними правами, у тому числі подавати докази, брати участь у судовому засіданні та у дослідженні доказів, ставити питання іншим учасникам справи, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
		Зазначені порушення судом першої інстанції норм процесуального права залишилися поза увагою суду апеляційної інстанції.
		Наведене свідчать про порушення судами попередніх інстанцій принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як основних засад судочинства, встановлених пунктами 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України.
		Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК  при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		Зазначені порушення судами норм процесуального права, на які посилається у касаційній скарзі ПАТ «Центренерго», унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. 
		У зв`язку з наведеним, рішення судів першої та апеляційної інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, необґрунтовано відхилили клопотання відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, отже, судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими. 
		Судом касаційної інстанції відхиляються доводи ПАТ «Центренерго» про порушення судами попередніх інстанцій положень частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19.01.2013) з огляду на таке. 
		Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2004 порушено провадження у справі № 15/76-б про визнання банкрутом Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.08.2019 провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство ПАТ «Центренерго» закрито, припинено дію мораторію. 
		Статтею 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19.01.2013) встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). За змістом статті 1 зазначеного Закону мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 наведено правовий висновок про те, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Суддя, який розглядає справу про банкрутство, відмовляє у прийнятті заяв поточних кредиторів з вимогами до боржника, що ґрунтуються на зобов`язаннях, які виникли після порушення провадження у справі, оскільки спори за такими вимогами підлягають розгляду у порядку позовного провадження.
		Аналогічні за змістом висновки наведено у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 2340/4157/18.
		При вирішенні справи № 910/10458/19 судами попередніх інстанцій було враховано такі правові висновки Верховного Суду, тому відсутні підстави вважати, що судами порушено положення 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній до 19.01.2013).
		Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/2433/16, від 18.09.2018 у справі № 823/2240/17, від 14.05.2019 у справі № 2340/4250/18, від 28.05.2019 у справі № 2340/4137/18 не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 2 статті 315 ГПК саме у постанові Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права.
		Крім того, постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, не є тим судовим рішенням, невідповідність висновкам якого щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, є підставою касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, тому суд касаційної інстанції не приймає до уваги посилання скаржника в обґрунтування підстав касаційного оскарження на ці постанови Верховного Суду України та Вищого господарського суду України.
		Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, необґрунтованого відхилення клопотань відповідача щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи згідно з частиною 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат у справі.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Центренерго» задовольнити частково.
		2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2020 у справі №  910/10458/19 скасувати.
		3. Справу № 910/10458/19 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий  суддя          І.С. Берднік
		 
		Судді:          І.С. Міщенко
		          
		                                                                                                                     В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...