Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/5286/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2020. Зареєстровано: 20.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2020.

Номер судового провадження: 2/466/364/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/5286/19
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		08 вересня 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова
		в складі: головуючої  судді Зими І.Є.
		при секретарі Назаркевич Ю.В. 
		з участю представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Бучко Р.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні , в порядку загального позовного провадження , цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової прокуратури Львівського гарнізону, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,- 
		 в с т а н о в и в: 
		 
		01.07.2019 р. позивач звернувся до суду з позовом, в якому, остаточно уточнивши свої вимоги у заяві від 29.11.2019р., просив ухвалити рішення, яким відшкодувати з Державного бюджету України втрачений ним заробіток у розмірі 192 802 грн. та 10 103 941 грн. моральної шкоди, завданих внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного тримання під вартою та незаконного проведення відносно нього слідчих дій. Також просить стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 22 516 грн.
		В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що Військовою прокуратурою Львівського гарнізону відносно нього - тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС, здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016140410000145 від 14.06.2016 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
		Вироком Галицького районного суду міста Львова від 21.09.2018р., який залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного суду від 24.05.2019 року його було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КК України та виправдано у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення.
		Зазначив, що внаслідок незаконних дій органів, які здійснювали оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування, він в період часу з січня 2017 року по день ухвалення виправдувального вироку суду, незаконно звинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, протягом якого продовжували діяти відносно нього відповідні обмеження прав. 
		Так, 19.01.2017р. службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону спільно з оперативними співробітниками УЗЕ у Львівській області було проведено обшук у його службовому кабінеті, в ході якого вилучені особисті грошові кошти та мобільні телефони. Цього ж дня його було затримано старшим слідчим військової прокуратури Львівського гарнізону. 20.01.2017р. йому повідомили про підозру та було скеровано до суду клопотання про застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 24.01.2017р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Львова накладено арешт на належні йому ділянки, садовий будинок та житловий будинок, а 03.02.2017р. - на його грошові кошти у розмірі 3450 доларів США та 33100 грн., два смартфони. Окрім того, під час досудового розслідування відносно нього 12.12.2016 року проводились негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж. Обвинувальний акт складено 28.04.2017р. та скеровано до суду.
		Внаслідок його незаконного відсторонення від посади з 24.01.2017р. по день ухвалення рішення Львівським апеляційним судом 24.05.2019р., він недоотримав 192 802,40 грн. заробітної плати, яку просить відшкодувати з державного бюджету.
		Окрім того, події по притягненню його до кримінальної відповідальності призвели до виникнення великої психологічної травми, яка викликала тривалі фізичні та моральні страждання, що посилювались постійним нервовим стресом, постійними викликами до органу досудового розслідування та судовими викликами, де він повинен був захищатися від незаконного обвинувачення, що також вплинуло на погіршення відносин з оточуючими людьми, втрату можливості на працевлаштування. Під час слідства на нього неодноразово чинився тиск, який виявлявся у примушуванні визнання вини та полегшення розслідування злочину, якого він не вчиняв. Про його затримання , із зазначенням його анкетних даних, в засобах масової інформації поширювалось безліч статей, що заподіяло шкоду його честі, гідності та діловій репутації, оскільки вже констатувалось факт вчинення ним злочину. . Внаслідок таких неправомірних дій відповідача, позивач вважає, що йому завдано моральну шкоду, яку він оцінює у 10 103 941 грн.
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав уточнені позовні вимоги. Також представник позивача зазначив, що постановою Верховного суду України від 03.02.2020р. залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного суду від 24.05.2019р., якою підтверджено невинуватість його довірителя. Вказане судове рішення є остаточним і оскарженню не підлягає. 
		Представник відповідача, Військової прокуратури Львівського гарнізону 02.08.2020р. подав відзив на позовну заяву, в якому позов заперечив в частині відшкодування моральної шкоди. Вважає, що розмір такої не доведений, позивачем не представлено суду доказів чинення відносно нього тиску з боку слідства, його не було звільнено з займаної посади, а лише відсторонено. Також останнім не наведено фактів щодо погіршення стану його здоров`я, порушення суспільних зв`язків чи інших негативних наслідків морального характеру.
		Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з`явився, причини неявки суду невідомі, клопотання про розгляд справи за його відсутності не надав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.
		Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд дійшов наступного висновку.
		Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 9, ч. 6 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, ст. 38 Декларації прав і свобод людини та громадянина, ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен, хто став жертвою арешту, затримання, засудження, має право на відшкодування шкоди. 
		Право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди за рахунок держави закріплено також у статях 56, 62 Конституції України, статтях 1167, 1176 ЦК України.
		Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 , обіймаючи посаду тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС, 19.01.2017р. був затриманий працівниками військової прокуратури Львівського гарнізону та оперативними співробітниками УЗЕ у Львівській області за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.
		В результаті проведення досудового розслідування, 28.04.2017р. відносно нього було складено обвинувальний акт в порядку ст. 291 КПК України у кримінальному провадженні за № 42016140410000145 від 14.06.2016 року, який скеровано до суду. 
		Вироком Галицького районного суду м. Львова від 21.09.2018р. ОСОБА_2 було визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3 ст. 368 КПК України та виправдано, у зв`язку із відсутністю події кримінального правопорушення.
		24.05.2019р. ухвалою Львівського апеляційного суду вищевказаний вирок суду залишено без змін. 
		Постановою Верховного суду України від 03.02.2020р. залишено без змін ухвалу Львівського апеляційного суду від 24.05.2019р.
		За час досудового розслідування кримінального провадження № 42016140410000145 від 14.06.2016 року відносно ОСОБА_2 , 19.01.2017р. службовими особами військової прокуратури Львівського гарнізону спільно з оперативними співробітниками УЗЕ у Львівській області було проведено обшук у службовому кабінеті ОСОБА_2 в приміщенні Львівської митниці ДФС за результатами якого було вилучено особисті грошові кошти останнього у розмірі 3450 доларів США та 33100 грн., два смартфони марки «Iphone 5» та Iphone 7».
		19.01.2017р. ОСОБА_2 було затримано старшим слідчим військової прокуратури Львівського гарнізону у приміщенні військової прокуратури Львівського гарнізону. 20.01.2017 останнього було допитано в якості підозрюваного і цього ж дня було направлено клопотання слідчому судді Шевченківського районного суду міста Львова про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. 
		Ухвалами слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова від 24.01.2017р. та 02.02.2017р., за клопотанням органу досудового розслідування накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4620980800:09:000:0181 площею 0,0649 га; садовий будинок з реєстраційним номером 754886046209, загальною площею 91,8 м2; земельну ділянку з кадастровим номером 4620980800:09:000:0095 площею 0,0541 га; житловий будинок з реєстраційним номером 335622605106, загальною площею 61,6 м2., грошові кошти ОСОБА_2 у розмірі 3450 доларів США та 33100 грн., два смартфони марки «Iphone 5» та Iphone 7».
		Як вбачається з листа від 27.04.2017р. № 11-1670 вих-17, 12.12.2016 року відносно ОСОБА_2 проводились негласні слідчі (розшукові) дії, зокрема: зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
		У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає в тому числі і у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно п. 1, 5 ст. 3 даного Закону, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені пунктом 1 статті 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання чи виправних робіт як адміністративного стягнення.
		Як встановлено судом, в ході проведення досудового розслідування кримінального провадження № 42016140410000145 від 14.06.2016 року, ОСОБА_2 був відсторонений від роботи з посади тимчасово виконуючого обов`язків заступника начальника Львівської митниці ДФС 24.01.2017р. 
		Суд, обраховуючи розмір відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування в частині відшкодування заробітку, виходить із середньомісячної заробітної плати позивача.
		Як вбачається з відповіді Львівської митниці ДФС на адвокатський запит від 03.06.2019р. (а.с.49), середньомісячна заробітна плата ОСОБА_2 станом на 24.01.2017 року становила 6885,80 грн.
		З дня прийняття ухвали слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Львова 24.01.2017 року про відсторонення ОСОБА_2 від посади по дату постановлення ухвали Львівським апеляційним судом  24.05.2019 року, минуло 2 роки та 4 місяці, тобто 28 місяців.
		Таким чином, розмір не отриманих ОСОБА_2 доходів складає 192 802,40 грн. і він підлягає відшкодуванню в установленому чинним законодавством порядку.
		Згідно ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
		Враховуючи викладене, хоча Державна казначейська служба України прямо не порушувала права ОСОБА_2 , законодавством України передбачений порядок відповідальності органу державної влади, відповідно до якого кошти списуються з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
		Що стосується відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди органом досудового розслідування стверджується безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконними обшуками та накладенням арешту на особисте майно позивача. Коли особа продовжувала перебувати в статусі підозрюваного у кримінальному правопорушенні, до неї було застосовано запобіжний захід та фактично відповідно відносно ОСОБА_2 діяли обмеження, передбачені запобіжним заходом.
		Такі тривалі неправомірні дії призвели до погіршення здоров`я позивача, втрати соціальних зв`язків, а також роботи із достойним заробітком.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Так, згідно висновку судово-психологічної експертизи від 12.11.2019р., № 4360, внаслідок обвинувачення ОСОБА_2 у вчинення злочину, в нього відбулись зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню його як особистості. Ситуація, що досліджується за справою, є психотравмувальною для ОСОБА_2 , внаслідок якої йому завдані психологічні страждання. Орієнтовно - рекомендаційний розмір компенсації за завдані ОСОБА_2  страждання ( моральну шкоду ) становить 518,4 мінімальних заробітних плат в Україні на момент винесення рішення судом. 
		Отже, вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності позивачу було заподіяно моральну шкоду, право на відшкодування якої вона набула на підставі виправдувального вироку. 
		При визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру, при цьому суд зобов`язаний враховувати, що таке відшкодування проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом (ч. 3 ст. 13 Закону).
		Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, а ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.
		Відтак суд, врахувавши обсяг заподіяної шкоди , глибину та тривалість моральних страждань, перебування позивача протягом тривалого часу під слідство і судом, утримання його під вартою, обмеження його прав в період дії запобіжного заходу , що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, з урахуванням засад розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 3 700 000 грн. При визначенні вказаної суми судом враховано 37 місяців перебування позивача під слідством та судом та 200 мінімальних заробітних плат в Україні на момент винесення рішення ( з розрахунку однієї заробітної плати - 5 000 грн. ). 
		Окрім того, на користь позивача підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу, з огляду на наступне.
		Так, згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. (ч.2-4 ст. 137 ЦПК України).
		При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
		Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
		Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
		Такий правовий висновок закріплений у постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
		В даному випадку, стороною позивача надано суду Акт прийому-здачі наданих послуг від 17.06.2019р., з якого вбачається, що адвокатом були виконанні роботи по консультації клієнта, узгодження правової позиції, збір доказів, та ніші роботи, загальною вартістю 11 526 грн.
		Оскільки вказані витрати на оплату послуг адвоката згідно ЦПК України належать до судових витрат, а з матеріалів справи вбачається, що дії адвоката відповідають умовам договору про надання правової допомоги, час, витрачений на складання та подання цих документів, є обґрунтованим, тому суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, доведеність неправомірних дій посадових осіб відповідача  військової прокуратури Львівського гарнізону, суд приходить до висновку, що слід стягнути з Державного бюджету в користь ОСОБА_2 , шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України, спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування втраченого заробітку у розмірі 192 802 грн., моральної шкоди у розмірі 3 700 000 грн., та судових витрат у розмірі 11 526 грн., а всього  3 904 328 грн. В решті вимог слід відмовити.
		 
		Керуючись ст.ст. 264-265 ЦПК України, суд ,-
		 у х в а л и в :
		 
		Позов задовольнити частково .
		 
		Стягнути з Державного бюджету в користь ОСОБА_2 , шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України , спеціально визначеного для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в рахунок відшкодування : втраченого заробітку у розмірі 192 802 грн. ; моральної шкоди у розмірі 3 700 000 грн., та судових витрат у розмірі 11 526 грн., а всього  3 904 328 ( три мільйони дев`ятсот чотири тисячі триста двадцять вісім ) грн. 
		В решті вимог відмовити. 
		Позивач: ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Військова прокуратура Львівського гарнізону м. Львів вул. Клепарівська, 20.
		Відповідач : Державна казначейська служба України , м. Київ вул. Бастіонна, 6. 
		Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного його тексту
		Повний текст судового рішення виготовлено 18 вересня 2020 року.
		Суддя  І.  Є.  Зима

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...