Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/7653/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2020. Зареєстровано: 21.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2020.
Дата набрання законної сили: 25.02.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		08 вересня 2020 року Справа № 804/7653/15 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Луніної О.С., суддів Конєвої С.О., Турової О.М. 
		за участю: секретаря судового засідання Терентенко О.О.,
		представників:
		позивача                                                         Юрявічутє Н.А.
		представника відповідача-1:                                                                    не з`явився
		представника відповідача-2:                                                                      Лисяк С. В.
		представника відповідача-3:                                                                      Полівчука Д. П. 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства внутрішніх справ України, відповідача-2: Міністерства юстиції України, відповідача-3: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії,-
		ВСТАНОВИВ:
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду у червні 2015 року надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684), відповідача-2: Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 13, ЄДРПОУ 00015622), відповідача-3: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області  (49101, м. Дніпро, вул. Красна, будинок 20-а, ЄДРПОУ 08592141), в якому позивач просить:
		-          скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 «Про особовий склад» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік);
		-          зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління;
		-          зобов`язати Держателя Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» -  Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості щодо заборони першому заступнику начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальнику слідчого управління ОСОБА_1 протягом десяти років з дня набрання чинності Законом України «Про очищення влади» обіймати посади щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).
		Ухвалою судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 червня 2015 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
		Від позивача у липні 2015 року надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач доповнив позовні вимоги та додатково просить суд: 
		-          скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 01 липня 2015 року № 272 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік);
		-          зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області видати наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з 01 липня 2015 року;
		-          стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 липня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
		-          допустити до негайного виконання постанову суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 липня 2015 року зупинено провадження в адміністративній справі № 804/7653/15 до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) частин третьої, шостої статті 1, частин першої, другої, третьої, четвертої, восьмої статті 3, пункту 2 частини п`ятої статті 5, пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про очищення влади», Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 6 частини першої, пунктів 2, 13 частини другої статті 3 Закону України «Про очищення влади».
		Розпорядженням керівника апарату Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 107 д від 18.03.2020 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи», на підставі службової записки судді Ляшка О.Б. від 18.03.2020 за № 19043/20 щодо поновлення провадження у справі № 804/7653/15 у зв`язку з ухваленням Європейським судом з прав людини рішення від 17.10.2019 у справі «Полях та інші проти України», призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.
		Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, адміністративну справу № 804/7653/15 розподілено до розгляду у складі колегії суддів: Луніна О.С. (головуючий суддя), Конєва С.О., Ніколайчук С.В.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, провадження в адміністративній справі № 804/7653/15 поновлено, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
		Від ОСОБА_1 23.04.2020 повторно  надійшла заява про збільшення позовних вимог в якій позивач просить суд:
		-          визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 «Про особовий склад» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік);
		-          зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління або на рівнозначній посаді з 01 липня 2015 року;
		-          зобов`язати Держателя Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» -  Міністерство юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», відомості щодо заборони першому заступнику начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальнику слідчого управління ОСОБА_1 протягом десяти років з дня набрання чинності Законом України «Про очищення влади» обіймати посади щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація);
		-          визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 01 липня 2015 року № 272 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік);
		-          зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області видати наказ про поновлення на роботі ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з 01 липня 2015 року;
		-          стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 липня 2015 року і до моменту фактичного поновлення на роботі;
		-          допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та поновлення на роботі.
		          Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог від 23.04.2020 прийнято до розгляду.
		Від Міністерства внутрішніх справ України 09.06.2020 до суду подано клопотання про розгляд даної адміністративної справи в режимі відеоконференції.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року у задоволенні клопотання Міністерства внутрішніх справ України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 160/7653/15 відмовлено у зв`язку з відсутністю технічної можливості забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 16.06.2020 о 14:00, в режимі відеоконференції у визначених представником відповідача-1 судах.
		У зв`язку з неявкою у судове засідання  16.06.2020 представника відповідача-1, судом відкладено розгляд справи по суті до 30.06.2020 о 14:30 хв. 
		До суду 18.06.2020 повторно надійшло клопотання Міністерства внутрішніх справ України про розгляд справи в режимі відеоконференції, яке задоволене ухвалою суду від 30.06.2020, судове засідання відкладено на 16.07.2020 об 11:00, Окружному адміністративному суду м. Києва доручено забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
		На підставі службової записки судді-доповідача Луніної О.С. № 234 від 13.07.2020 про заміну члена колегії судді ОСОБА_2 у зв`язку з перебуванням останньої у відпустці, керівником апарату суду Чуфаровою Н.А. прийнято розпорядження № 215 д від 13.07.2020 про внесення зміни до складу колегії в адміністративній справі № 804/7653/15.
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Луніна О.С., судді - Турова О.М. та Конєва С.О.
		У судове засідання в режимі відеоконференції, призначене на 16.07.2020 з`явився представник МВС України Роговський А.А., проте колегія суддів у судовому засіданні дійшла висновку про не підтвердження вказаною особою повноважень на представництво інтересів МВС України в судах у зв`язку з ненаданням витягу з ЄДР, тоді як для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень) без додаткового уповноваження (довіреності). Розгляд справи відкладено до 08.09.2020 з метою забезпечення явки представника відповідача-3.
		Від МВС України 14.08.2020 надійшло клопотання про розгляд справи в режимі відеоконференції. При цьому, будь-яких документів на підтвердження повноважень представника суду не надано.
		У зв`язку з перебуванням судді Турової О.М. у відпустці вказане клопотання розглянуто у судовому засіданні 08.09.2020.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.09.2020 у задоволенні клопотання МВС України про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено, оскільки представник відповідача-1 не надав жодних доказів на підтвердження повноважень щодо представництва інтересів МВС України ані в суді, ані в минулому судовому засіданні, ані під час подання клопотання від 14.08.2020. З огляду на викладене, суд визнав неявку відповідача-3 такою, що є без поважних причин та дійшов висновку про можливість розгляду адміністративної справи за відсутності представника відповідача-1.
		16.07.2020 року суд перейшов до розгляду справи по суті.
		В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно з наказом Головного управління  МВС України в Дніпропетровській області від 01 липня 2015 року № 272 о/с був звільнений з посади першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління відповідно до частини 3 статті 1, пункту 8 статті 3 Закону України «Про очищення влади», тобто на підставі лише одного факту зайняття відповідної посади. При цьому Міністерством внутрішніх справ України не було проведено перевірку достовірності відомостей та недотримано процедури звільнення особи з посади, зокрема, оскаржуваний наказ було прийнято на момент перебування позивача на лікарняному. 
		Позивач також зазначає, що перш ніж застосувати до нього передбачені Законом України «Про очищення влади» заходи відповідальності, МВС України зобов`язано було здійснити певні заходи щодо встановлення особистої участі ОСОБА_1 та доведення його вини у вчиненні правопорушень, що сприяли узурпації влади ОСОБА_3 , підриву основ національної безпеки і оборони, порушенню прав і свобод людини. Тобто вина ОСОБА_1 повинна бути доведена у встановленому законом порядку, ґрунтуватися на належних доказах, а юридична відповідальність має носити індивідуальний характер. 
		На думку позивача, звільнення його з посади лише з обставин зайняття ним певної посади із застосуванням до нього міри колективної відповідальності за формальними ознаками є порушенням норм Конституції України. Крім того, відповідачами, при прийнятті оскаржуваних наказів не враховано основоположні принципи очищення влади, які розроблені міжнародними організаціями, застосування до позивача положень Закону України «Про очищення влади» не відповідає стандартам забезпечення прав людини при здійсненні люстраційних процесів.
		Міністерство внутрішніх справ України заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та у відзиві на позовну заяву зазначає, що 16 жовтня 2014 року набрав чинності Закону України «Про очищення влади», відповідно до якого заходи щодо люстрації поширюються на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, звільнення яких проводиться на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб, без проведення відповідної перевірки. Процедура люстрації, яка передбачена Законом України «Про очищення влади» поширюється на осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, які у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року перебували на посадах керівного складу (керівники або їх заступники) обласних Головних управлінь (територіальних органів) МВС України. Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_1 у визначений Законом України «Про очищення влади» період з листопада 2012 року по серпень 2014 року більше року сукупно обіймав посаду першого заступника керівника територіального органу МВС України, на останнього поширюється дія вказаного закону, що свідчить про правомірність оскаржуваних наказів про звільнення.
		Також МВС України зазначає, що норми Закону України «Про очищення влади» не визнані неконституційними, а тому підлягають обов`язковому виконання відповідачем. Крім того, необґрунтованими є посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Полях та інші проти  України», оскільки вказане рішення є правозастосовчим, а не нормативно-правовим актом та стосується лише учасників вказаної справи.
		Не підлягає задоволенню, на думку відповідача, й позовна вимога щодо поновлення позивача на раніше займаній посаді або на рівнозначній посаді, оскільки ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління МВС України в Дніпропетровській області та не перебував у трудових відносинах з МВС України. Відповідно до відомостей з ЄДРПОУ Головне управління МВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення та на теперішній час не ліквідовано, МВС України не є правонаступником  органів внутрішніх справ та не відповідає за дії самостійних юридичних осіб, працевлаштування колишніх працівників міліції до новоутворених після ліквідації органів внутрішніх справ - Національної поліції, не є обов`язком МВС України не входить до його компетенції.
		Головне управління МВС України в Дніпропетровській області також заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та надало до суду письмовий відзив, в якому зазначає, що у період з червня 2010 року по 22 лютого 2014 року позивач перебував на посадах заступника начальника управління МВС України на Придніпровській залізниці - начальника слідчого відділу, першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області - начальника слідчого управління, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 1, п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» позивач законно звільнений з органів внутрішніх справ. 
		Також ГУ МВС у Дніпропетровській області не погоджується з твердженням позивача щодо недотримання Порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених  частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою КМУ № 563 від  16.10.2014, оскільки позивач відповідав критеріям, визначеним у п. 8 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про очищення влади», а тому до останнього було застосовано  вимоги ч. 3 ст. 1 цього Закону щодо заборони займати посади особам, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).
		Крім того, необґрунтованими ГУ МВС у Дніпропетровській області знаходить доводи позивача, що люстрація є видом юридичної відповідальності, а тому обов`язковим є встановлення та доведення вини особи, оскільки така є лише адміністративним обмеженням права займати визначені законом посади та не потребує встановлення вини, проведення службового розслідування тощо. Також Закон України «Про очищення влади» не містить застережень щодо звільнення, визначених у законі суб`єктів, які тимчасово непрацездатні, перебувають у відпустці, відрядженні. При цьому на час винесення ГУ МВС у Дніпропетровській області оскаржуваного наказу № 272 о/с від 01 липня 2015 року ОСОБА_1 на лікарняному не перебував.
		Від Міністерства юстиції України також надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує повністю та просить відмовити у їх задоволенні.
		В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначає про обґрунтованість та законність наказу Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 «Про особовий склад» та правомірність внесення відомостей про позивача до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», про звільнення ОСОБА_1 з посади, оскільки до Міністерства юстиції України 26.05.2015 надійшов лист МВС України та матеріалами щодо звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі положень Закону України «Про очищення влади», що є підставою для внесення реєстратором відомостей про особу до відповідного державного реєстру. На теперішній час у відповідача відсутні підстави для вилучення відомостей щодо ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади».
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
		Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з червня 2010 року по серпень 2011 року займав посаду заступника начальника Управління МВС України на Придніпровській залізниці - начальника слідчого відділу; з листопада 2012 року по серпень 2014 року позивач перебував на посаді першого заступника начальника Управління МВС України в Миколаївській області - начальника слідчого управління; з серпня 2014 року та на момент звільнення позивач займав посаду першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18 травня 2015 року полковника міліції ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) згідно з частиною 3 статті 1, пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та відповідно до пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		До Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» стосовно ОСОБА_1 внесено інформацію щодо поширення на нього заборони протягом десяти років з дня набрання чинності Законом України «Про очищення влади» займати посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація).
		На підставі наказу МВС України № 888 о/с від 18.05.2015 Головним управлінням МВС України в Дніпропетровській області прийнято наказ № 272 о/с від 01.07.2015, яким ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління, з 01 липня 2015 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) відповідно до частини 3 статті 1, пункту 8 частини 1 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та  пункту 62 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
		Позивач вважає вказані накази протиправними, такими, що суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що відповідно до статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави 
		Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією   та законами України.
		У частині другій статті 61 Конституції України зазначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Також статтею 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, який набрав чинності з 11 вересня 1997 року, Україна як член Ради Європи ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, взявши на себе зобов`язання поважати права людини. 
		Згідно з статтею 1 цього Закону, Україна повністю визнає на своїй території дію  статті 25 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання компетенції Європейської комісії з прав людини  приймати  від  будь-якої особи, неурядової організації або групи  осіб  заяви  на ім`я Генерального Секретаря Ради Європи про порушення  Україною  прав,  викладених  у  Конвенції, та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо  визнання  обов`язковою  і  без  укладення  спеціальної угоди юрисдикцію  Європейського  суду  з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
		Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожному гарантовано право на повагу до приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		За приписами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. 
		Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначені Законом України «Про очищення влади» від 16   вересня 2014 року № 1682-VII (набрав чинності 16 жовтня 2014 року).
		Згідно з приписами ч. 1 ст. 1 вказаного Закону у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
		Частиною 2 статті 1 Закону встановлено, що очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.
		Протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону (частина третя статті 1 Закону).
		Статтею 2 Закону № 1682-VII передбачено перелік посад щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації). Відповідно до пункту шостого частини першої даної статті заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо: начальницького складу органів внутрішніх справ, центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції, центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
		Пунктом 8 частини 1 статті 3 Закону № 1682-VII встановлено, що заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, які обіймали сукупно не менше одного року посаду (посади) у період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року: керівника, заступника керівника територіального (регіонального) органу прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову та/або митну політику, податкової міліції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
		Згідно з п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1682-VII встановлено, що впродовж десяти днів з дня набрання чинності цим Законом керівник органу (орган), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена в частині третій статті 1 цього Закону, на основі критеріїв, визначених частиною першою статті 3 цього Закону, на підставі відомостей, наявних в особових справах цих осіб:
		1) звільняє цих осіб з посад або надсилає керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення з посади таких осіб, відповідні документи для їх звільнення не пізніше ніж на 10 робочий день з дня отримання таких документів;
		2) інформує Міністерство юстиції України про їх звільнення з посад та надає відповідні відомості про застосування до таких осіб заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону, для їх оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України та внесення до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», у порядку та строки, визначені цим Законом.
		Колегія суддів встановила, що заходи з очищення влади (люстрації) до ОСОБА_1 були застосовані без проведення будь-якої перевірки на підставі відомостей, наявних в особовій справі про перебування позивача з листопада 2012 року по серпень 2014 року, тобто більше року сукупно, на посаді першого заступника керівника територіального органу МВС України. 
		Вказана обставина, за висновками відповідачів, є достатньо для застосування відповідних заборон на підставі критеріїв, визначених статтею 3 Закону №1682-VII.
		Надаючи оцінку правомірності застосування до позивача заходів очищення влади лише на підставі факту перебування останнього на вказаних посадах протягом сукупного строку більше одного року, суд зазначає наступне.
		Аналіз положень пункту 8 частини першої статті 3 у взаємозв`язку із частиною третьою статті 1 та пунктом 2 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1682-VII дає підстави для висновку, що  встановлення для осіб заборони обіймати певні посади в органах державної влади чи їхніх самостійних структурних підрозділах пов`язується із самим лише фактом зайняття ними сукупно не менше одного року в період з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року посад, зокрема, передбачених пунктом 8 частини першої статті 3 цього Закону, незалежно від того чи сприяла вона своїми рішеннями, діями (бездіяльністю) узурпації влади, підриву основ національної безпеки і оборони України або протиправному порушенню прав і свобод людини, тобто не враховуючи жодної індивідуальної дії чи зв`язку особи з будь-якими антидемократичними подіями.
		Парламентська асамблея Ради Європи у Резолюції ПАРЄ № 1096 (1996) звертає увагу держав-членів на те, що «люстрація» застосовується до осіб у випадку доведення їх провини в кожному конкретному випадку, а не як інструмент формального звільнення з посади. Зокрема, у пункті 12 Асамблея підкреслила, що загалом люстраційні заходи можуть будуть сумісними з демократичною державою, заснованій на принципі верховенства права, за умов дотримання деяких критеріїв. По-перше, провина, а саме особиста, а не колективна, повинна бути доведена в кожному окремому випадку; це наголошує на потребі в індивідуальному, а не колективному, застосуванні законів про люстрацію. По-друге, повинні гарантуватися право на захист, презумпція невинуватості до доведення провини і право на судовий перегляд ухваленого рішення. Помста у жодному разі не може бути метою таких заходів, а процес люстрації не повинен допускати політичне або соціальне зловживання результатами люстрації. Метою люстрації є не покарання осіб, які вважаються винними (це входить до завдань прокурорів, які керуються кримінальним законодавством), а захист молодих демократій.
		Застосовані до позивача обмеження, у контексті практики Європейського суду з прав людини, становлять аспект права на повагу до приватного та сімейного життя, гарантованого статтею 8 Конвенції.
		Гарантовані Конвенцією основоположні права і свободи є мінімальними для демократичної держави, яка її ратифікувала. Верховенство права означає врахування судами тлумачення Конвенції, яке надається Європейським судом з прав людини як мінімальних стандартів демократичного суспільства.
		Європейським судом з прав людини 17 жовтня 2019 року прийнято рішення у справі «Полях та інші проти України», яке 24 лютого 2020 року набуло статусу остаточного та стосувалося звільнення п`ятьох державних службовців на підставі приписів Закону №1682-VII.
		У вказаному рішенні ЄСПЛ визнав, що звільнення заявників на підставі Закону №1682-VII становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя.
		ЄСПЛ у справі «Полях та інші проти України» зазначив, що застосовані до заявників заходи були дуже обмежувальними та широкими за обсягом. Тому необхідні були дуже переконливі підстави, щоб довести, що такі заходи могли бути застосовані за відсутності будь-якої індивідуальної оцінки поведінки особи лише на підставі висновку, що їхнє перебування на посаді у період, коли пан ОСОБА_3 обіймав посаду Президента України, достатньою мірою доводило відсутність у них відданості демократичним принципам державної організації або їхню причетність до корупції.  
		Без встановлення зв`язку між указаними особами та узурпацією влади неможливо дійти висновку, що було досягнуто легітимної мети Закону №1682-VII - недопущення до участі в управлінні державними справами саме осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. Отже, не можливо і дійти висновку, що було досягнуто справедливого балансу між захистом інтересів демократичного суспільства, з одного боку, та повагою до прав позивача - з іншого.
		Таким чином заборона перебування на зазначених у Законі №1682-VII посадах та, як наслідок, звільнення з цих посад, розглядається як установлення презумпції колективної вини, а не презумпції невинуватості, що вказує на невідповідність меті й принципам Закону №1682-VII, визначеним у частині другій статті 1 цього Закону.
		Крім того, підходи до проведення люстрації, які викладені у Резолюції №1096 Ради Європи, знайшли свій розвиток у практиці ЄСПЛ, який уже неодноразово розглядав справи за наслідками схожих перевірок в інших державах, наприклад у Польщі (рішення у справі «Турек проти Словаччини», у справі «Матиєк проти Польщі», у справі «Бобек проти Польщі»).
		Так у рішенні ЄСПЛ у справі «Матиєк проти Польщі» Європейський суд з прав людини відзначає тісний зв`язок між процедурою люстрації та кримінально-правовою сферою: незважаючи на те, що Закон про люстрацію не надає суб`єкту люстрації статусу обвинуваченого і не використовує термін «обвинувачення», становище особи, що підлягає люстрації схоже на становище обвинуваченого в кримінальному процесі, зокрема, в тій мірі в якій його стосуються відповідні процесуальні гарантії. Суд зазначає, що заборона на зайняття певними професіями (політичними чи правовими) протягом тривалого періоду часу може мати дуже серйозні наслідки для людини, позбавляючи його або її можливості продовження професійного життя. Це може бути виправданим з урахуванням історичного контексту в Польщі, але це не змінює оцінку серйозності накладеного стягнення. Таким чином, вказана санкція повинна розглядатися як така, що, принаймні частково має каральний і стримуючий характер. Суд вважає, що, враховуючи її характер і тривалість, санкція передбачена Законом про люстрацію, повинна розглядатись як така, що спричиняє значну шкоду та має серйозні наслідки для заявника. Зважаючи різні аспекти справи, Суд зазначає про те, що переважають аспекти пов`язані із кримінальною відповідальністю. За таких обставин Суд дійшов висновку, що, враховуючи як характер правопорушення, так і характер і тяжкість покарання, звинувачення проти заявника становили по суті кримінальні звинувачення у контексті статті 6 Конвенції (пункти 49,55,57,58 даного рішення ЄСПЛ). 
		Враховуючи вище викладене, до особи, до якої застосовується люстрація згідно Закону, повинні бути застосовані усі гарантії правового захисту, передбачені Конституцією України для осіб, обвинувачених у кримінальному правопорушенні.
		Аналогічні стандарти люстраційних заходів напрацьовані Європейською комісією «За демократію через право» (Венеціанська комісія). Зокрема, у висновку CDL-AD(2012)028 на запит Конституційного суду Македонії щодо люстраційного закону цієї країни зазначено, що вина повинна бути доведена в кожному конкретному випадку. Цей же висновок говорить про обов`язковість гарантування права на захист та презумпції невинуватості. Крім того, у цьому висновку вказано, що процедура розгляду стосовно перевірки та процедура оскарження повинні регулюватися дуже детально з метою дотримання принципів верховенства права та належної правової процедури. Висновок CDL-AD(2012)028 вказує також на те, що найменування особи повинне публікуватися тільки після остаточного рішення з метою недопущення негативних наслідків публікації для репутації особи.
		Так, в матеріалах даної адміністративної справи містяться довідка ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 05.06.2020, згідно з якою в архівній особовій справі ОСОБА_1 відсутні матеріали службового розслідування, що стали підставою для видання наказу Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015. 
		При цьому, в матеріалах справи містяться висновки, складені Лівобережною ОДПІ м. Дніпропетровська, ТУ ДСА в Дніпропетровській області, на підставі запитів про проведення перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади», які не містять відомостей про наявність фактів протиправної поведінки позивача, спрямованих на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_3 , підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини. 
		Крім того, оскаржуваний наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 також не містить обґрунтування, що позивач міг становити будь-яку загрозу для нового демократичного режиму.
		Оцінюючи пропорційність обмежень, застосованих до позивача щодо легітимної мети очищення влади, якої прагнули досягти органи державної влади, колегія суддів вважає їх непропорційними, невиправданими та такими, ще не є необхідними у демократичному суспільстві.
		Оскаржувані накази відповідачів не відповідають критеріям правомірності, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, зокрема, винесені непропорційно, тобто без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, та становить непропорційне втручання у право позивача на приватне життя, що є порушенням статті 8 Конвенції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 817/3431/14 та від 18 червня 2020 року у справі № 809/3977/14, так, зокрема, Верховний Суд  дійшов висновку, що заходи такої суворості як звільнення з посади із забороною займати посаду на десять років не можуть застосовуватись до державних службовців лише через те, що вони залишились на своїх посадах державної служби після обрання нового глави держави, без аналізу індивідуальної поведінки таких осіб та встановлення зв`язку із узурпацію влади, підривом основ національної безпеки і оборони України або протиправного порушення прав і свобод людини.
		Враховуючи сукупність викладених обставин, колегія суддів доходить висновку про протиправність наказів Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 «Про особовий склад» та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 01 липня 2015 року № 272 о/с щодо звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) та необхідність їх скасування, як таких, що суперечать чинному національному законодавству та принципам міжнародного права з прав людини.
		Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Отже, належним способом поновлення порушених прав позивача є поновлення саме на посаді, з якої його було звільнено, з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по час фактичного поновлення   ОСОБА_1 на посаді.
		Відповідно до ч. 5 ст. 241-1 КЗпП України коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк. Якщо останній день строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то днем закінчення строку вважається найближчий робочий день.
		Згідно з п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, днем звільнення вважається останній день роботи.
		Таким чином, враховуючи встановлення судом факту незаконного звільнення позивача зі займаної посади 01.07.2015 (останній робочий день), останній  підлягає поновленню на посаді з наступного дня, тобто з 02.07.2015. 
		Спростовуючи доводи Міністерства внутрішніх справ України про неможливість поновлення ОСОБА_1 на раніше займаній посаді, оскільки ГУ МВС України в Дніпропетровській області перебуває у стані припинення, без створення будь-яких структурних підрозділів, визначення правонаступників, що свідчить про повну ліквідацію державного органу без правонаступництва та без додання скорочених посад до інших структурних підрозділів МВС, при цьому штат апарату МВС скасовано (скорочено всі посади) та введено посади державних службовців, що передбачає проходження спеціальної перевірки, стажування, конкурсу тощо, колегія суддів зазначає наступне.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в  Дніпропетровській області, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області. 
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання» вирішено вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств Міністерства внутрішніх справ України згідно з відповідним переліком змін у штатах, у тому числі скорочені всі посади.
		Верховний Суд у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 806/1914/17 дійшов висновку, що аналогічність завдань міліції та поліції  встановлена статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію», відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
		Так, у вказаній постанові, Верховний Суд зауважує, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку, свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відтак, встановивши, що звільнення позивача відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд правомірно має поновити його на попередній посаді.
		Доводи Міністерства внутрішніх справ України, що ОСОБА_1 не перебував з ним у безпосередніх трудових (службових) відносинах, колегія суддів також знаходить необґрунтованими, адже позивач проходив службу у структурному підрозділі органів МВС України, який на сьогодні перебуває в стадії ліквідації.
		Вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України УРСР № 114 від 29 липня 1991 року, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.
		Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
		В абзаці 5 пункту 6 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1994 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату  праці, суд має навести в рішенні  розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум,  що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. 
		Судом встановлено, що період вимушеного прогулу з 02.07.2015 по 08.09.2020 складає 1299 робочі дні. 
		Згідно з довідкою Головного управління МВС України в Дніпропетровській області № 1033 від 05.06.2020, грошове забезпечення першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління   ОСОБА_1 за два попередні місяці, що передують звільненню, - травень та червень 2015 року, становить 4945,08 грн. та 10729,57 грн.    
		Згідно з довідкою № 1030 від 04.06.2020, середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.07.2015 становило 346,12 грн.
		Представник позивача в судовому засіданні не заперечував проти визначеної відповідачем суми середньоденного грошового забезпечення.
		Таким чином, середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на корить ОСОБА_1 з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області складає: 346,12 грн. (в день) х 1299 дні ? 449609,88 грн.
		Пленум Верховного Суду України в Постанові № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
		Відповідно до ч. 1 ст. 371 КАС України  негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		З огляду на викладене, суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання рішення суду у частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
		Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання Міністерства юстиції України вилучити з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади» відомості щодо заборони ОСОБА_1 протягом десяти років з дня набрання чинності Законом України «Про очищення влади» обіймати посади щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), суд зазначає наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про очищення влади» відомості про осіб, щодо яких встановлено заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, вносяться до Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», що формується та ведеться Міністерством юстиції України.
		Положення про Реєстр, порядок його формування та ведення затверджуються Міністерством юстиції України.
		Згідно з пунктом 2 Розділу I Положення про Єдиний державний реєстр осіб, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 1704/5 від 16.10.2014, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 жовтня 2014 року за № 1280/26057, реєстр - це електронна база даних, яка містить відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади».
		Держатель Реєстру - Міністерство юстиції України (п. 4 Положення).
		Відповідно до пункту 9 Положення Держатель вносить або вилучає в установленому порядку відомості про осіб, щодо яких застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», Реєстратори надають інформацію з Реєстру у випадках, визначених частиною другою статті 7 Закону України «Про очищення влади», забезпечують оприлюднення інформації на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, виконують інші функції, передбачені цим Положенням.
		Пунктом 2 Розділу II Положення визначено, що підставою для внесення Реєстратором відомостей про особу, зокрема, є надходження до Держателя від керівника органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та/або ініціювання звільнення з посади осіб, до яких застосовується заборона, зазначена у частині третій статті 1 Закону України «Про очищення влади», інформації про звільнення особи з посади.
		Згідно з п. 5 Розділу II Положення  підставою для вилучення з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», є надходження до Держателя від органу, який проводив передбачену Законом України «Про очищення влади» перевірку, обґрунтованого рішення про скасування результатів перевірки, яке свідчить про відсутність підстав для застосування до особи, яка проходила перевірку, заборон, визначених статтею 1 Закону України «Про очищення влади», відповідне судове рішення, а також випадки, визначені законом.
		Таким чином, у Міністерства юстиції України виникає обов`язок по вилученню  з Реєстру відомостей про особу, щодо якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» тільки після надходження відповідного судового рішення.
		Враховуючи, що судом визнано неправомірними накази про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил, то є наявні підстави для вилучення з Реєстру відомостей про позивача щодо застосування заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади» саме на підставі даного судового рішення, а тому такі позовні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.  
		Крім того, у судовому засіданні представник відповідача-2 зазначила, що дії по вилученню з Реєстру відомостей про особу, відносно якої застосовано заборону, передбачену частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади» щодо позивача будуть вчиненні одразу після отримання судового рішення, яким ОСОБА_1 поновлено на посаді.
		Отже, на час розгляду справи ще відсутнє порушене право щодо позовної вимоги до Міністерства юстиції України.
		Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Враховуючи сукупність викладених обставин,  системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
		          Керуючись ст. ст.9, 246-247, 249, 255, 287, 297 КАС України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Міністерства внутрішніх справ України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10, ЄДРПОУ 00032684), відповідача-2: Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, будинок 13, ЄДРПОУ 00015622), відповідача-3: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області    (49101, м. Дніпро, вул. Красна, будинок 20-а, ЄДРПОУ 08592141) про скасування наказів, поновлення на посаді та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України № 888 о/с від 18.05.2015 «Про особовий склад» в частині звільнення полковника міліції ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік).
		Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області від 01 липня 2015 року № 272 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 (С-528688), першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з органів внутрішніх справ у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік).
		Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління з 02 липня 2015 року.
		Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Красна, будинок 20-а, ЄДРПОУ 08592141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.07.2015 по 08.09.2020 у розмірі 449609,88 грн. без урахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді першого заступника начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області - начальника слідчого управління відповідно до ст. 371 КАС України.
		Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області (49101, м. Дніпро, вул. Красна, будинок 20-а, ЄДРПОУ 08592141) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць відповідно до ст. 371 КАС України.
		В решті позовних вимог - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
		До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
		Повний текст рішення суду складений 18 вересня 2020 року.
		 
		Суддя                                                     О.С. Луніна
		 
		Суддя                                                                           С. О. Конєва
		 
		Суддя                                                                           О. М. Турова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...