Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1628/1157/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); В порядку КПК України; Справи в порядку виконання судових рішень у кримінальних справах.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 21.09.2020.
Дата набрання законної сили: 08.09.2020
Номер судового провадження: 51-10030км18
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Ухвала 
		Іменем України
		08 вересня 2020 року
		м. Київ
		справа № 1628/1157/12 
		провадження № 51-10030км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 , 
		засуджених (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , 
		 ОСОБА_11 ,
		захисників (у режимі відеоконференції) ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , 
		захисників з числа близьких родичів
		засудженого ОСОБА_6  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , 
		 ОСОБА_16 ,
		представника потерпілої 
		(в режимі відеоконференції) ОСОБА_17 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2018 року у кримінальній справі щодо
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. В`язове Миргородського району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі  КК), 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185; ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 
		ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263; ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185; ч. 2 ст. 263 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 
		2014 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі за: ч. 1 ст. 185 КК  на строк 2 роки; ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК  на строк 
		11 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності; 
		ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК (у редакції від 05 липня 2012 року)  на строк 3 роки; ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК  на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК ОСОБА_6 за сукупністю злочинів призначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві власності.
		ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 263 КК визнано невинним і в суді виправдано за відсутністю в його діях складу злочину. 
		Цивільний позов потерпілої ОСОБА_19 задоволено частково. Постановлено стягнути з ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 у солідарному порядку на користь потерпілої 20808,70 грн та 240000 грн у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно. Постановлено стягнути 
		з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_19 440847,90 грн на відшкодування матеріальної шкоди. 
		Вирішено питання щодо судових витрат та речових доказів.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
		У липні-серпні 2009 року ОСОБА_6 таємно викрав 30 фундаментальних блоків, які належали потерпілому ОСОБА_21 та знаходились на земельній ділянці, розташованій неподалік будинку АДРЕСА_2 , і, видавши їх за свої, продав ОСОБА_22 . Останній, вважаючи, що діє законно та дійсно купує у ОСОБА_6 належні йому блоки, у першій половині серпня 
		2009 року за допомогою найнятої техніки здійснив їх перевезення, гроші заплатив ОСОБА_6 , виконавши злочинний намір засудженого на таємне викрадення 30 бетонних блоків потерпілого ОСОБА_21 загальною вартістю 8400 грн. 
		Засуджений ОСОБА_6 , маючи корисливу мету  небажання повертати потерпілому ОСОБА_23 борг в сумі 5000 доларів США та заволодіння його майном, яким в подальшому мав намір розрахуватися за скоєне вбивство, на ґрунті образи на ОСОБА_23 за нереалізовані спільні бізнесові плани запланував позбавити його життя. Виконання вбивства ОСОБА_23 замовив своєму давньому знайомому ОСОБА_7 , так як знав, що останній досить швидко увійшов у довіру до ОСОБА_23 і вони тісно спілкуються та довіряють один одному. 
		У кінці січня 2011 року ОСОБА_6 переконав ОСОБА_7 у вигідності вбивства ОСОБА_23 , обов`язковою умовою якого було приховування трупа, пообіцявши йому винагороду в розмірі 500 000 грн.
		Погодившись на пропозицію ОСОБА_6 та переслідуючи мотиви особистого збагачення внаслідок організації вбивства ОСОБА_23 , будучи знайомим з останнім особисто, ОСОБА_7 вирішив залучити до виконання вбивства колишнього чоловіка своєї сестри  ОСОБА_20 , якого вмовив вчинити вбивство ОСОБА_23 за винагороду в розмірі 65 000 грн.
		Готуючись до вбивства ОСОБА_23 , ОСОБА_7 показав ОСОБА_20 потерпілого. Об`їхавши околиці м. Миргорода, вибрав разом із ОСОБА_20 місця схову трупа та знаряддя вбивства, пообіцяв для полегшення виконання вбивства ОСОБА_23 придбати ОСОБА_20 вогнепальну зброю.
		8 лютому 2011 року ОСОБА_8 передав ОСОБА_7 вогнепальну зброю  револьвер калібру 5.6 мм, який був перероблений кустарним способом із сигнального револьвера, виготовленого на основі конструкції револьверів Нагана зразка 1985 року, та 14 набоїв до нього. Зброя та набої були придбані ОСОБА_8 на прохання ОСОБА_7  за 16000 грн (зі 100000 грн, які ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_6 на вказані цілі). Цього ж дня ОСОБА_7 передав зброю та набої ОСОБА_20 .
		Продовжуючи реалізовувати замовлення ОСОБА_6 щодо вбивства ОСОБА_23 , ОСОБА_7 та ОСОБА_20 стали діяти відповідно до попередньо обумовленого ними плану.
		08 лютого 2011 року у вечірній час ОСОБА_7 на власному автомобілі «Шкода-Октавія», державний номерний знак НОМЕР_1 , під приводом організації зустрічі ОСОБА_23 із продавцем насіння соняшнику, роль якого повинен був відігравати ОСОБА_20 , відвіз потерпілого у місто Хорол, куди ОСОБА_8 , не знаючи про дійсні наміри цих засуджених, привіз ОСОБА_20 .
		Після зустрічі, рухаючись по м. Миргороді, близько 20:45 ОСОБА_7 зупинив свій автомобіль на автодорозі ХоролМиргород поблизу зупинки громадського транспорту в районі с. Попівка Хорольського району та відійшов від нього на узбіччя.
		У цей час ОСОБА_20 та потерпілий ОСОБА_23 також вийшли з автомобіля та стояли на узбіччі дороги, перебуваючи при цьому в полі зору ОСОБА_7 .
		ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, по телефону дав команду ОСОБА_20 на вбивство потерпілого ОСОБА_23 .
		Отримавши таку команду, ОСОБА_20 здійснив не менше чотирьох пострілів з револьвера в потерпілого ОСОБА_23 , заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження шиї, грудей та живота, які призвели до гострої крововтрати та смерті ОСОБА_23 на місці вчинення злочину.
		Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_20 виконали замовлення 
		ОСОБА_6 , довівши свій злочинний умисел на вбивство ОСОБА_23 до кінця.
		Після цього ОСОБА_7 та ОСОБА_20 завантажили тіло потерпілого 
		ОСОБА_23 у багажник належного ОСОБА_7 автомобіля та відвезли на стихійний смітник, розташований неподалік с. Вовнянка Миргородського району та міста Миргорода, де заховали його в одній із ям, закидавши труп сміттям, землею та уламками бетонних конструкцій. Одягу потерпілого та знаряддя злочину засуджені також позбулися.
		09 лютого 2011 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_6 про виконання замовлення на вбивство ОСОБА_23 . Виконуючи обіцянку перед ОСОБА_7 про оплату організації вбивства ОСОБА_23 , ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що у с. Воскобійники Шишацького району на території току СТОВ «Воскобійники» зберігається майно загиблого, а саме насіння соняшнику, надав цю інформацію ОСОБА_7 та підказав схему його викрадення, а саме що вивезти соняшник зможе ОСОБА_24 , який має відповідні документи.
		ОСОБА_7 вирішив викрасти це насіння соняшнику, з метою подальшого привласнення коштів від його продажу, в рахунок оплати замовлення 
		ОСОБА_6 на виконання вбивства ОСОБА_23 .
		ОСОБА_7 , скориставшись тим, що працівники СТОВ «Воскобійники» та водій автомобіля ДАФ ОСОБА_24 не володіли інформацією про смерть 
		ОСОБА_23 , дав наказ ОСОБА_24 здійснювати вивезення насіння соняшнику з подальшим перевезенням на олійницю приватного підприємця ОСОБА_25 , що ОСОБА_24 і зробив. 10-14 лютого 2011 року він здійснив вивезення вантажним автомобілем 99 240 кг насіння соняшнику, яке належало ОСОБА_23 , вартістю 4442,24 грн за 1000 кг.
		Таким чином, ОСОБА_7 реалізував спільний із ОСОБА_6 умисел на заволодіння майном потерпілого ОСОБА_23 загальною вартістю 
		440 847,90 грн, що становить 936,98 неоподатковуваних мінімумів та є особливо великими розмірами.
		Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в в тому, що він за невстановлених слідством обставин, у невстановленому місці та у невстановлений слідством час придбав мисливський ніж, який носив при собі 
		у м. Миргороді та Миргородському районі, не маючи на це передбаченого законом дозволу, кваліфікувавши його дії за ч. 2 ст. 263 КК.
		11 травня 2011 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 
		у квартирі АДРЕСА_3 працівники поліції вилучили ніж. Згідно з висновком експертизи холодної зброї № 380 від 10 червня 
		2011 року наданий на дослідження ніж є холодною зброєю. Він відноситься до категорії мисливських ножів загального призначення промислового виготовлення. 
		За вироком суду в цій частині обвинувачення ОСОБА_6 не знайшло свого підтвердження, а тому за ч. 2 ст. 263 КК він виправданий. 
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 2018 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
		Також цим вироком засуджено ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 , судові рішення щодо яких не оскаржені.
		У цьому провадженні були постановлені такі судові рішення:
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2014 року щодо ОСОБА_6 у частині його засудження за ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 5 ст. 27 ст. 263 (у редакції від 05 липня 2012 року) скасовано на підставі п. 2 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю складу злочину у його діях і провадження у справі у цій частині щодо нього закрито. У частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК вирок ухвалено скасувати і справу у цій частині повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування. У частині цивільного позову та судових витрат вирок щодо ОСОБА_6 скасовано та виключено останнього з числа солідарних боржників про стягнення з нього на користь ОСОБА_19 20 808,70 грн; 440847,40 грн матеріальної та 240000 моральної шкоди, 2853,04 грн судових витрат, а також у зв`язку з цим виключено з вироку вказівку суду про звернення стягнення на майно засудженого ОСОБА_6 .
		У порядку ст. 365 КПК 1960 року вирок щодо засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_20 змінено, виключено з вироку стосовно них вказівку про засудження за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 скасовано, а справу направлено на новий апеляційний розгляд.
		Вимоги касаційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_18 ставить вимоги скасувати судові рішення у частині визнання ОСОБА_6 винуватим та його засудження, а справу закрити. Захисник зазначає, що у ОСОБА_6 був відсутній мотив на замовлення вбивства ОСОБА_23 , а також будь-яка фактична матеріальна вигода (винагорода) для підзахисного після смерті потерпілого. Стверджує, що не доведено участі ОСОБА_6 у протиправному заволодінні майном ОСОБА_23 на суму 
		440 847,90 грн, не доведено належними та допустимими доказами наявності у ОСОБА_6 боргових зобовязань перед загиблим. Захисник зазначає, що докази участі ОСОБА_6 в організації вбивства ОСОБА_23 відсутні, у тому числі й виплата винагороди ОСОБА_7 , окрім показань останнього на досудовому слідстві, від яких він відмовився в судовому засіданні. Доводить, що сліди злочину, його знаряддя чи предмет не були знайдені у ОСОБА_6 ні за місцем його роботи, ні за місцем його проживання. Зазначає, що судами не надано належної оцінки доказам за епізодом викрадення бетонних блоків у 
		ОСОБА_21 , оскільки 18 січня 2015 року слідчим було прийнято рішення про закриття кримінального провадження, яке не оскаржене і не скасоване. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки та обґрунтованих доказів, залишаючи апеляційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його адвоката ОСОБА_26 без задоволення. Вважає призначене ОСОБА_6 покарання надмірно суворим. 
		У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої ОСОБА_19  адвокат ОСОБА_17 просив касаційну скаргу захисника ОСОБА_18 залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6  без зміни. Стверджує, що факт боргу ОСОБА_7 перед ОСОБА_6 підтверджують вони самі під час проведення досудового слідства. Зазначає, що відносини ОСОБА_6 
		і ОСОБА_23 були ворожими, що підтверджують свідки ОСОБА_27 , ОСОБА_28 та інші, а також особисто ОСОБА_6 . Вважає, що невизнання вини ОСОБА_6 є лише способом його захисту від кримінальної відповідальності. Зазначає, що перевірка показань ОСОБА_7 у частині того, що замовником вбивства ОСОБА_23 був ОСОБА_6 , дозволила органам слідства знайти додаткові докази у справі, зокрема речі вбитого, зброю, продавця і покупця зброї. Заперечує доводи скарги захисника про неплатоспроможність ОСОБА_6 і його нездатність фінансувати вбивство ОСОБА_23 . Вважає надуманими доводи захисту, що ОСОБА_6 було вручено обвинувальний висновок нібито без підпису прокурора. 
		Позиції учасників судового провадження
		Під час касаційного розгляду засуджений та його захисники  адвокати 
		ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_18 .
		Захисники з числа близьких родичів засудженого ОСОБА_6  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтримали касаційну скаргу захисника.
		Засуджений ОСОБА_7 та його захисник  адвокат ОСОБА_11 покладалися на розсуд суду.
		Засуджений ОСОБА_8 та його захисник  адвокат ОСОБА_13 покладалися на розсуд суду.
		Захисник засудженого  ОСОБА_20  адвокат ОСОБА_12 покладався на розсуд суду.
		Представник потерпілої ОСОБА_19  адвокат ОСОБА_17 заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 395 КПК 1960 року касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення за наявними у справі та додатково поданими матеріалами в тій частині, в якій воно було оскаржене.
		Відповідно до вимог ст. 398 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни вироку, ухвали є, зокрема, істотне порушення кримінально-процесуального закону.
		Стаття 370 КПК 1960 року зазначає, що істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок. 
		За п. 1 ч. 2 ст. 370 КПК 1960 року вирок у будь-якому разі належить скасувати, якщо за наявності підстав для закриття справи її не було закрито.
		Згідно з ч. 1 ст. 334 КПК 1960 року мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю за відсутністю в діянні складу злочину.
		З вироку суду колегія суддів убачає, що зазначених вимог кримінально-процесуального закону судом першої інстанції не було виконано. 
		Районний суд визнав винним ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263 КК, поклавши в основу обвинувального вироку показання ОСОБА_6 ; показання ОСОБА_7 , які він давав як підозрюваний та обвинувачений; дані протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину від 27квітня 2011 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 ; показання ОСОБА_20 , які він давав як обвинувачений та підозрюваний; дані протоколу відтворення обстановки та обставин події злочину від 20 квітня 2011року за участю підозрюваного ОСОБА_20 ; показання ОСОБА_8 , які він давав як обвинувачений; показання потерпілої ОСОБА_19 ; показання свідків ОСОБА_29 , 
		ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_31 , ОСОБА_24 , ОСОБА_32 ; дані протоколу огляду місця події від 18квітня 2011 року; дані протоколу огляду трупа ОСОБА_23 від 20 квітня 2011року; дані висновків судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_23 № 83 від 02червня 2011 року; дані протоколу огляду території міського сміттєзвалища м. Миргорода від 29 квітня 2011 року; дані протоколу пред`явлення револьверів для впізнання 
		ОСОБА_33 від 26 липня 2011 року; дані висновків балістичної експертизи 
		№ 370 від 07 червня 2011 року; дані протоколу обшуку домоволодіння 
		ОСОБА_8 у с. Гоголеве від 10 травня 2011 року; матеріали моніторингу з`єднань мобільних телефонів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_23 .
		Зокрема, з показань ОСОБА_6 , які він давав як підозрюваний та під час додаткового допиту як обвинувачений, суд убачає, що ОСОБА_6 вини у вчиненні зазначених злочинів не визнавав, він підтверджував лише наявність бізнес-відносин з ОСОБА_23 , факт обміну із ОСОБА_23 восени 2010 року
		50000 грн на 6000 доларів США. ОСОБА_6 визнавав, що мав конфлікт з ОСОБА_23 та ображався на останнього за розповсюдження чуток про незадовільну співпрацю з ним. 
		Із показань ОСОБА_7 , які він давав як підозрюваний та обвинувачений, вбачається, що він мав боргові зобов`язання перед ОСОБА_6 і що останній погрожував йому та його дитині розправою у разі неповернення боргу. У січні 2011 року для звільнення його від боргових зобов`язань ОСОБА_6 запропонував йому організувати вбивство ОСОБА_23 . Крім звільнення від боргових зобов`язань, ОСОБА_6 пообіцяв заплатити йому 500000 грн, пояснивши, що тіло необхідно сховати. У січні 2011 року він запросив у м. Миргород свого колишнього родича ОСОБА_20 , якого за винагороду вмовив вчинити вбивство ОСОБА_23 . ОСОБА_7 детально розповідав про обставини вбивства потерпілого ОСОБА_23 та приховання злочину. Однак під час судового засідання він змінив показання і пояснив, що дійсно замовляв ОСОБА_8 купити вогнепальну зброю, але цю зброю він купував на замовлення ОСОБА_23 , а не для його вбивства. Також пояснив, що не було ніякого замовлення вбивства ОСОБА_23 ОСОБА_6 . Зазначив, що вбивство ОСОБА_23 було вчинено ОСОБА_20 на ґрунті неприязних відносин. Натомість у завершальній частині судового засідання ОСОБА_7 дав такі показання, які він давав як підозрюваний та обвинувачений. У суді апеляційної інстанції ОСОБА_7 визнав себе винуватим за всіма статтями предявленого обвинувачення, крім п. 11 
		ст. 115 КК, та відмовився давати показання на підставі ст. 63 Конституції України.
		Дослідженими у суді показаннями ОСОБА_20 , які він давав як обвинувачений, підтверджується, що на прохання ОСОБА_7 . ОСОБА_20 вчинив умисне вбивство ОСОБА_23 , вистріливши в останнього близько 5 разів з вогнепальної зброї  револьвера. Потім він спільно із ОСОБА_7 заховали труп, речі потерпілого та позбулися знаряддя злочину. 
		Суд першої інстанції дослідив показання ОСОБА_8 , які він давав на досудовому слідстві як обвинувачений, про те, що на прохання ОСОБА_7 за винагороду, еквіваленту 2000 доларів США, придбав для останнього револьвер з патронами в кількості 12 чи 16 штук. 08 лютого 
		2011 року на прохання ОСОБА_7 підвіз невідомого чоловіка від автозаправки «ВОГ» м. Миргорода у м. Хорол, де на автостоянці цей чоловік вийшов. Того ж дня також на прохання ОСОБА_7 їздив спільно з останнім до своїх батьків у с. Гоголеве палити речі, які привіз ОСОБА_7 .
		Тобто ні ОСОБА_20 , ні ОСОБА_8 ніколи не вказували на ОСОБА_6 як на замовника вбивства ОСОБА_23 , навіть не знали про його існування. 
		Допитані в суді першої інстанції свідки: потерпіла ОСОБА_19 , ОСОБА_28 , ОСОБА_30 , ОСОБА_27 , ОСОБА_34 , ОСОБА_24  показали, що 
		ОСОБА_23 та ОСОБА_6 мали ділові стосунки та те, що потерпілий боявся ОСОБА_6 , підтвердили факт конфлікту між ними незадовго до смерті ОСОБА_23 . 
		Свідок ОСОБА_28 показав, що між ОСОБА_23 та ОСОБА_6 були настільки напружені стосунки, що ОСОБА_35 навіть говорив про намір отруїти ОСОБА_6 за допомогою ОСОБА_7 .
		Суд першої інстанції як на доказ вини ОСОБА_6 послався на дані з`єднань мобільних телефонів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_20 , ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_23 напередодні та після вбивства ОСОБА_23 . При цьому зміст цих розмов залишився невідомим.
		Таким чином, судами попередніх інстанцій було встановлено за допомогою зазначених доказів таке. Між ОСОБА_6 та ОСОБА_23 існували напружені відносини на ґрунті спільних комерційних інтересів; між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відбулися телефонні розмови як до, так і після вбивства 
		ОСОБА_23 , зміст яких невідомий. ОСОБА_7 , будучи притягнутим до кримінальної відповідальності за безпосередню участь у вбивстві ОСОБА_23 , давав суперечливі, непослідовні показання щодо участі ОСОБА_6 як замовника у цьому злочині. На думку колегії суддів, цих доказів явно недостатньо для визнання ОСОБА_6 винним у вчиненні цього злочину. Адже на підставі зазначених доказів було встановлено, що у ОСОБА_6 могли бути підстави для замовлення вбивства ОСОБА_23 , але не доведено беззаперечно, що він його замовив.
		Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 в перших числах лютого 2011 року передав ОСОБА_7 100000 грн для придбання вогнепальної зброї для вбивства ОСОБА_23 та розрахунку з виконавцем вбивства 
		ОСОБА_20 , підтверджується лише показаннями засудженого 
		ОСОБА_7 , від яких останній в подальшому відмовився. 
		Визнавши винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.ч. 4, 5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК, суд першої інстанції послався на наступні докази: показання потерпілої ОСОБА_19 ; показання свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_36 , ОСОБА_31 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_37 , 
		ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 ; дані впізнання особи за фотографіями від 25 липня 2011 року; показання засудженого ОСОБА_7 ; матеріали моніторингу з`єднань мобільних телефонів засудженого 
		ОСОБА_7 .
		Однак колегія суддів вважає, що наведені докази не підтверджують вину 
		ОСОБА_6 у підбурюванні та пособництві ОСОБА_7 у таємному викраденні майна потерпілого ОСОБА_23 , вчиненому повторно, в особливо великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб.
		Засуджений ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив те, що знав, де зберігається насіння соняшнику.
		Із показань свідка ОСОБА_24 вбачається, що він вивозив соняшник з СТОВ «Воскобійники» за вказівкою  ОСОБА_7 після зникнення ОСОБА_23 . ОСОБА_7 залишав у нього 405000 грн після реалізації насіння соняшнику. З цих коштів він дав йому 100000 грн на придбання автомобіля.
		Допитаний у суді свідок ОСОБА_41 , посадова особа СТОВ «Воскобійники», показав, що соняшник, який зберігався у них на СТОВ, належав по документах ФОП ОСОБА_42 .
		Свідок ОСОБА_25 на досудовому слідстві показав, що купив у 
		ОСОБА_7 150 т насіння соняшнику. 
		Свідок ОСОБА_43 показав, що на складі СТОВ «Воскобійники» зберігалося насіння соняшнику, яке належало ОСОБА_42 .
		З протоколу впізнання особи за фотографіями від 25 липня 2011 року вбачається, що свідок ОСОБА_43 впізнав ОСОБА_23 як підприємця ОСОБА_44 .
		Таким чином, жоден із допитаних свідків не дав показань про те, що ОСОБА_6 давав якісь вказівки з приводу вивезення соняшнику з території току СТОВ «Воскобійники». Крім того, ніхто із свідків не показав, що ОСОБА_6 знав, де 
		ОСОБА_23 зберігає насіння соняшнику.
		Отже, колегія суддів вважає, що висновок суду про те, що викрадене насіння соняшника ОСОБА_7 на суму 440 847,90 грн є платою йому 
		ОСОБА_6 за організацію та вбивство ОСОБА_23 , також не підтверджується дослідженими у справі доказами.
		Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю, якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 27 серпня 2014 року у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК вирок скасовано у зв`язку з істотною неповнотою досудового слідства і справу в цій частині повернуто прокурору для проведення додаткового розслідування.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, постановою слідчого СВ Миргородського МВ УМВС України в Полтавській області від 30 січня
		2015 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201517026000052 від 18 січня 2015 року, закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 
		ст. 185 КК (т. 28, а.с. 25). Ця постанова ніким не оскаржена і є чинною.
		З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи в касаційній скарзі захисника ОСОБА_18 в інтересах засудженого ОСОБА_6 є обґрунтованими, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій фактично ґрунтуються на припущеннях.
		Відповідно до ч. 2 ст. 327 КПК 1960 року обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена. 
		Апеляційний суд не виправив цих помилок суду першої інстанції.
		Отже, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК 1960 року. 
		Указані порушення вимог кримінально-процесуального закону є істотними, вони перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення і призвели до безпідставного засудження ОСОБА_6 .
		Відповідно до ст. 400-1 КПК 1960 року касаційний суд, установивши обставини, передбачені статтями 6, 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи постанову і закриває справу. 
		Виходячи з наведеного, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню, а справа  закриттю на підставі 
		п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за відсутністю в діянніОСОБА_6  складу злочинів, передбачених ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263; ч.ч.4,5 ст. 27, ч. 5 ст. 185 КК, та на підставі п. 11 ч. 1 ст. 6 КПК 1960 року за ч. 1 
		ст. 185 КК.
		Ці судові рішення щодо визнання невинним та виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 263 КК необхідно залишити без змін.
		Згідно з ч. 2 ст. 395 КПК 1960 року, якщо задоволення скарги дає підстави для прийняття рішення на користь інших засуджених, від яких не надійшли скарги, касаційний суд зобов`язаний прийняти таке рішення.
		Оскільки справа щодо ОСОБА_6 підлягає закриттю, зокрема, за п. 11 ч. 2 
		ст. 115 КК, то в цій частині підлягають зміні судові рішення щодо 
		ОСОБА_7 та ОСОБА_20 .
		Керуючись статтями 6, 394396, 398, 400-1, 400-2 КПК 1960 року, пунктами 11, 15 розділу XI«Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України та параграфом 3 Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд 
		постановив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_18 задовольнити.
		Вирок Хорольського районного суду Полтавської області від 10 лютого 
		2014 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 23 серпня 
		2018 року у частині засудження ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185; ч. 4 ст. 27, п.п. 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115; ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 263; ч.ч. 4, 5 ст. 27, 
		ч. 5 ст. 185 КК скасувати, а справу закрити. Ці судові рішення в частині виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 263 КК залишити без змін.
		У порядку ч. 2 ст. 395 КПК 1960 року ці судові рішення щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_20 змінити. Виключити рішення про їх засудження за п. 11 ч. 2 ст. 115 КК. 
		ОСОБА_6 звільнити з-під варти в залі суду.
		Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...