Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 902/536/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про відшкодування шкоди, збитків.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2020. Зареєстровано: 21.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018,  тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua 
		___________________________________________________________________________
		 
		УХВАЛА
		про залишення позову без розгляду
		 
		"17" вересня 2020 р.          Cправа № 902/536/20   
		 
		Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні    матеріали справи
		за позовом: заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області  (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)   
		до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК"  (вул. Трудова, буд.1, с. Медівка, Оратівський район, Вінницька область, 22631)  
		про звільнення земельних ділянок та стягнення 82191,31 грн. шкоди 
		за участю секретаря судового засідання  Марущак А.О..  
		представників сторін:
		прокурор Кавун О.І. згідно наказу;
		позивача не з`явився;
		відповідача Сплодитель П.Т. керівник, Гончар О.І. згідно ордеру
		 
		В С Т А Н О В И В : 
		На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 36/4-1197вих-20 від 15.05.2020  заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вимогами до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" про:
		стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191,31 грн;
		зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності   площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;
		зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності   площею 16,70 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0183, 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193  на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;
		зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності   площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного  пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги  прокурор посилається на те, що відповідачем використовуються земельні ділянки державної власності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
		Ухвалою суду від 01.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/536/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2020.
		22.06.2020 до суду надійшов відзив № б/н від 17.06.2020 на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Гончара О.І., де  наведено заперечення проти позову прокурора, та зокрема наголошено на тому, що ідентифікація земельних ділянок у позові прокурора йде за неприпустимою умовністю назв цих земельних ділянок, що в першу чергу свідчить про порушення принципу недобросовісного врядування, та дає підстави вважати, що ці земельні ділянки не є сформованими. Поряд з цим відповідач зауважує, що  Публічна кадастрова карта України містить підтвердження наявності сформованих земельних ділянок, а саме по земельній ділянці площею 7,0 га кадастровий номер 0523182800:02:003:0199 цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.  При чому по цій земельній ділянці в позові зазначається площа 8,24 га, тоді як насправді її розмір становить 7,0 га.
		Окрім того відповідач наголошує, що позивачем нараховано шкоду відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покрову, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 розрахунок розміру шкоди, заподіяної  юридичними та фізичними особами, здійснюється територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619, проте, постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 109, а іншого нормативно-правового акту, яким врегульовано порядок проведення розрахунку розміру шкоди, не прийнято.  
		Також відповідач акцентує увагу на підставі нарахування позивачем шкоди - самовільне зайняття земельної ділянки, тоді як СВК "Маяк", який є правонаступником сільськогосподарської артілі імені Шевченко селі Медведівка Оратівського району Вінницької області Української РСР, є власником відповідних земельних ділянок, що не були передані у приватну власність і не були розпайовані фізичним особам.
		Окремо відповідач наводить свої заперечення участі прокурора у даному процесі.
		30.06.2020 до суду надійшли доповнення № б/н від 30.06.2020 до відзиву на позовну заяву, де відповідач вказує, що 18.06.2020 між СВК "Маяк" та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області підписано договір оренди землі стосовно земельної ділянки площею 7,0 га кадастровий номер 0523182800:02:003:0199.
		За наслідками судового засідання 01.07.2020, за клопотанням прокурора у справі, продовжено  строк підготовчого провадження по справі   на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.08.2020. Встановлено  учасникам строк для вчинення процесуальних дій до 18.08.2020.
		21.08.2020 на адресу суду, в межах строку,  від Немирівської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив за № 36/04-1923 вих - 20 від 14.08.2020, де прокурором наведено заперечення щодо доводів відповідача.
		25.08.2020 до канцелярії суду подано доповнення б/н від 25.08.2020 до відзиву на позовну заяву  з додатками.
		При розгляді справи 25.08.2020 представником відповідача подано суду доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву на позовну заяву з додатками та заявлено клопотання про його долучення до матеріалів справи.
		В судовому засіданні 25.08.2020, суд, дослідивши доповнення б/н від 25.08.2020 до відзиву, що подані до канцелярії суду  25.08.2020 та доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву, що подані в судовому засіданні 25.08.2020,  встановив, означені доповнення до відзиву подані  відповідачем до суду з пропуском встановленого судом процесуального строку, без клопотання про поновлення, у зв`язку з чим залишив їх без розгляду.
		За наслідками судового засідання 25.08.2020 закрито  підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.
		25.08.2020, після судового засідання, до суду надійшли доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву.
		16.09.2020 до суду надійшло клопотання № 36/4-20952вих-20 від 16.09.2020 за підписом заступника керівника Немиріської місцевої прокуратури  про відмову від частини позовних вимог, в якому прокурор просить прийняти відмову від наступної позовної вимоги: "Зобов`язати СВК "Маяк"  звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності   площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного  пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області." Підставою відмови від означеної вимоги прокурор зазначає, що в ході проведення підготовчих засідань встановлено, що 18.06.2020 спірну земельну ділянку площею 8,24 (наразі 7,0га) СВК "Маяк" отримало в оренду на підставі договору № 306 укладеного із Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області терміном на 7 років.
		На визначену судом дату з`явився прокурор у справі та  представники відповідача. Позивач правом участі в засіданні суду не скористався, при цьому суд зважає, що про дату та час розгляду справи позивач повідомлений належним чином, зокрема, представника позивача - під розписку у судовому засіданні 25.08.2020, та ухвалою суду від 25.08.2020, яка направлена на поштову адресу  та отримана 03.09.2020.
		При розгляді справи прокурором заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: листа № 36/4-5885 від 20.12.2019 Немирівської місцевої прокуратури, листа № 0-2-0.662-594/2-20 від 23.01.2020 Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, листа № 36/4-146вих-20 від 21.01.2020  Немирівської місцевої прокуратури, листа № 36/4-1113вих-20 від 29.04.2020  Немирівської місцевої прокуратури на підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області.
		Дослідивши доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву, що надійшли до суду 25.08.2020 та клопотання прокурора, що заявлене в судовому засіданні 17.09.2020, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.09.2020 про залишення доповнень відповідача та клопотання прокурора без розгляду. При цьому суд виходив з наступного.
		Приписами  ст.42 Господарського процесуального кодексу України  встановлено, що учасники справи мають право, зокрема, подавати докази, заяви, клопотання, надавати пояснення суду, свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду.
		Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом (ст. 113 ГПК України).
		Відповідно до частини 1 та 2  статті 2 ГПК України  завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
		За змістом частин 2, 3 статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
		Відповідно до ч. ст. 164 цього Кодексу позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
		Згідно ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Позовна заява заступника керівника Немиріської місцевої прокуратури  надійшла до господарського суду 25.05.2020.
		Ухвалою суду від 01.06.2020, зокрема,  встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов суду з урахуванням вимог ст.ст.  165,  178 ГПК України, сторонам встановлено строк для вчинення процесуальних дій до 25.06.2020.
		Відтак, саме до вказаної дати сторони мали право на вчинення процесуальних дій, в тому рахунку, подання доказів.
		При цьому, доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву та клопотання прокурора  подані  з  порушенням встановленого судом строку.
		Приписами ч.1 ст.118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
		Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
		Відповідно до ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		З огляду на наведене, зважаючи, що доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву та клопотання прокурора  подані   до суду з пропуском встановленого судом процесуального строку, без клопотання про поновлення,  суд залишив їх без розгляду.
		Окрім того, суд зауважує, що правила, які встановлені у ст. 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження, у силу якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 14 ГПК України).
		У силу п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.
		Ухвалою  від 25.08.2020 суд закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по  суті на 17.09.2020.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної  у постанові від 03.10.2019 у справі № 902/271/18: " ... навіть після закінчення підготовчого засідання не виключається можливість подання суду відповідних клопотань, спрямованих на додаткове збирання доказів у силу статті 207 ГПК України, натомість подібні клопотання не лише мають бути обґрунтовані особою, яка подає відповідне клопотання, а й судом має бути заслухані думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. У цьому виявляється принцип "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється" (Рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" від 27.05.2013, пункт 106). Встановлення законодавцем часових обмежень на подання доказів спрямоване на неприпустимість зловживання учасниками справи своїми правами, коли через наявність права на подання доказів відповідний учасник буде відтерміновувати винесення судом рішення по суті справи через необхідність дослідження додатково поданих таким учасником доказів."
		Тоді як прокурор, заявленим в судовому засідання 17.09.2020 клопотанням, просив долучити до матеріалів справи листування з позивачем, що мало місце до звернення з позовом до суду, не обґрунтувавши причин неподання означених листів разом з позовною заявою.
		Заслухавши пояснення прокурора та представників  відповідача, дослідивши матеріали справи, суд з`ясував, що   згідно з Положенням про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Основними завданнями Держгеокадастру є: реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань організовує та здійснює державний нагляд (контроль): за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за: проведенням землеустрою, виконанням заходів, передбачених проектами землеустрою, зокрема за дотриманням власниками та користувачами земельних ділянок вимог, визначених у проектах землеустрою; дотриманням порядку визначення та відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
		Посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право: звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		Держгеокадастр в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України та наказів Мінагрополітики видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.
		Держгеокадастр є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства.
		При цьому повноваження щодо розпорядження спірними земельними ділянками, які належать до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів, у цьому випадку до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.
		Прокурор звернувся у цій справі з позовом на захист прав та інтересів Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку.
		Відповідно до положень статей 4, 42, 44, 46 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, є процесуальним правом.
		Відповідно до частини третьої статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
		До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Положення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".
		При цьому відповідно до абзаців 1 і 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Згідно з абзацами 1 - 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Одночасно відповідно до положень частин третьої - п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Таким чином, зі змісту вищезазначених законодавчих вбачається, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
		Водночас тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
		При цьому розширений підхід до визначення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).
		Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
		У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. "Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. "Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. "Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
		Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
		Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17).
		Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
		Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
		Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
		Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.
		Таким чином, обставини дотримання прокурором процедури, встановленої частинами третьою та четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру", яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів статей 53, 174 Господарського процесуального кодексу України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган, виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутися до суду з позовом з метою захисту інтересів держави.
		При цьому підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.
		Як вбачається з позовної заяви (вх.№36/4-1197вих-20 від 15.05.2020), прокурор обґрунтовував неналежне виконання Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій  області  своїх обов`язків бездіяльністю суб`єкта владних повноважень щодо вжиття заходів спрямованих на захист інтересів держави шляхом звернення з відповідним позовом до суду про відшкодування шкоди з вересня 2018 року, що призводить до недоотримання бюджетом коштів, та є підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді. При цьому, до позову прокурором долучено лист Головного управління Держгеокадастру у вінницькій області № 0-2-0.613316/2-19 від 06.12.2019 адресований прокурору Вінницької області,  в якому Управління, посилаючись на обмежене фінансування на потреби сплати судового збору,  просило  розглянути питання щодо звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про стягнення з голови СФГ "Маяк" шкоди у розмірі 82 191,31 грн на користь державного бюджету із зазначенням відповідних реквізитів.
		Проте, звертаючись з відповідним позовом до суду, прокурором окрім вимоги про стягнення шкоди в розмірі 82 191,31 грн, заявлено вимоги про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, питання щодо яких Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області в означеному листі взагалі не порушувалося.
		Поряд з цим прокурором  не подано жодного належного у розумінні приписів процесуального закону доказу на підтвердження не здійснення Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області заходів, спрямованих на захист інтересів держави шляхом подання відповідного позову та відсутні належні та допустимі докази саме відсутності у Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на відповідному рахунку коштів, необхідних для сплати судового збору за подання позовної заяви.
		Натомість, в матеріалах справи є докази щодо виявлення позивачем порушення земельного законодавства та проведення останнім  роботи по сплаті відповідачем шкоди.
		Тобто, з наведеного вбачається, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору. Поряд з цим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, де були наведені причини, за яких заходи правового реагування не вживались саме до цього часу, та не було наведено жодного обґрунтування, які б свідчили про те, що позивач не мав наміру здійснити судовий захист інтересів держави у разі появи відповідного фінансування, одже прокурором не доведено, що позивач не може чи не бажає здійснювати захист інтересів держави та звертатись до суду з відповідним позовом до відповідача протягом певного часового періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неможливість виконання позивачем функцій із захисту інтересів держави. 
		Суд ще раз зауважує, що право подавати позов, прокурор має лише, якщо орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. При цьому, інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати та довести наявність підстав для здійснення представництва. Саме лише посилання в позовній заяві прокурора на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, не достатньо для встановлення судом правових підстав для представництва. Доведення цих підстав здійснюється у загальному порядку відповідно до вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.
		Окрім того, прокурором недотримано також обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Доданим до позовної заяви листом від 36/4-1190вих-20 від 14.05.2020 прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області проте, що планується пред`явлення позову в інтересах держави в особі Управління, та вже 19 травня 2020 року звернувся до Господарського суду Вінницької області із відповідною позовною заявою. Відтак, проміжок часу, що минув між складенням такого листа (14.05.2020) та зверненням до суду (19.05.2020), не може вважатись розумним строком, протягом якого компетентний орган не вчинив дій, спрямованих на захист інтересів держави, чим зумовив правомірне звернення до суду прокуратури. До того ж суд зауважує, що додатком до листа від 36/4-1190вих-20 від 14.05.2020 прокурором зазначено копію позову з додатками на 43 аркушах.
		З огляду на наведене в сукупності, суд доходить висновку, що прокурором жодним чином не доведено нездійснення чи неналежного здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах позивачем - Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області (органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах).
		Також згідно постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в  таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2019 року у справі №  925/226/18.
		За таких обставин, приймаючи до уваги те, що прокурором належним чином не обґрунтовано, що: - цей випадок є виключним для представництва прокуратурою інтересів держави в суді; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежно (оскільки сам лише факт відсутності звернення суб`єкта владних повноважень із позовом до суду, не може свідчити про свідоме зволікання уповноваженого органу щодо захисту прав та інтересів); - наявні причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, суд дійшов висновку що у даному конкретному випадку відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в суді, а відтак, залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
		За наведеного, клопотання № 36/4-20952вих-20 від 16.09.2020 за підписом заступника керівника Немиріської місцевої прокуратури  про відмову від частини позовних вимог судом не розглядається.
		Відповідно ч.2 ст.226 ГПК України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
		Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
		З огляду на викладене, за відсутності відповідного клопотання прокурора питання про повернення сплаченого судового збору наразі судом не вирішується. 
		Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 226, ст.ст. 232-235, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		Позов заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області до  Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" про стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191,31 грн та зобов`язання звільнити самовільно зайняті земельні ділянки  у справі №902/536/20 - залишити без розгляду.
		Примірник ухвали надіслати учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
		 
		Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господасрького суду  за правилами, встановленими статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України .
		Дата складання повного тексту ухвали 21.09.2020.
		 
		 
		 
		   Суддя                                                    Матвійчук В.В.    
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		віддрук. прим.:
		1 - до справи
		2 - Немирівська місцева прокуратура (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800)
		3 - позивачу  (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027) 
		4 - відповідачу  (вул. Трудова, буд.1, с. Медівка, Оратівський район, Вінницька область, 22631) 
		5 - Прокуратура Вінницької області (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050)

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...