Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 165/2289/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано судом: 21.09.2020. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2020.
Дата набрання законної сили: 15.09.2020
Номер судового провадження: А/857/4361/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 165/2289/19 пров. № А/857/4361/20
		 
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: 
		          головуючого судді Довгополова О.М., 
		          суддів  Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
		з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
		 
		суддя (судді) в суді першої інстанції - Ушаков М.М.,
		час ухвалення рішення не вказаний,
		місце ухвалення рішення - м. Нововолинськ,
		дата складання повного тексту рішення не зазначена,
		 
		 
		                                                        ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 17.07.2017 №2457/20900/17 про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 8500 грн за порушення ч.3 ст. 470 МК України, а провадження по справі закрити. Також просила визнати протиправними (незаконними) дії Львівської митниці ДФС при винесенні постанови від 17.07.17р. №2457/20900/17 про накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 8500 грн. за порушення ч.3 ст. 470 Митного кодексу України, судові витрати просить покласти на Державний бюджет України.
		Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №2457/20900/17 від 17 липня 2017 року, за якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на суму 8500,00 гривень. В решті позовних вимог відмовлено.
		Рішення мотивоване тим, що відповідач не надав будь-яких доказів, які підтверджують правомірність винесеної ним спірної постанови з приводу притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
		Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Галицька митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Одночасно Галицька митниця Держмитслужби звернулася до суду з клопотанням про заміну сторони у справі, а саме відповідача - Львівської митниці ДФС України на правонаступника Галицьку митницю Держмитслужби, яке обґрунтоване тим, що з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи ДМС України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.
		Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
		Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність заміни Львівської митниці ДФС України його правонаступником - Галицькою митницею Держмитслужби.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що 12.11.2016 ОСОБА_1 ввезено на митну територію України автомобіль марки "BMW" VIN НОМЕР_1 р.н. НОМЕР_2 в митному режимі «транзит». В наданому 10.06.2017 поясненні з причин не вивезення ОСОБА_2 вказаного транспортного засобу у встановлений Митним кодексом України строк за межі митної території України вказала, що не ввозила на територію України зазначений автомобіль. Такі пояснення не взяті до уваги, оскільки згідно даних ЄАІС ДМСУ та ПІК «Інспектор-2006» вказаний автомобіль під керуванням гр. ОСОБА_1 12.11.2016 в`їхав у зону митного контролю митного поста «Угринів». Даних про вивезення вказаного автомобіля за межі митної території України в наведених інформаційних ресурсах митниці не міститься. Вважає доведеним перевищення позивачем строку транзитного ввезення автомобіля "BMW" р.н. НОМЕР_2 . Вважає, що суд першої інстанції залишити поза увагою те, що відповідно до ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є, зокрема, інформація, у тому числі та, що перебуває в електронному вигляді.
		Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначила, що відповідач не довів та не надав належних та достатніх доказів вчинення нею порушення митних правил. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.
		Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
		Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромного Я.І. №2457/20900/17 від 17 липня 2017 року ОСОБА_1 визнано винною у порушенні митних правил та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.470 МК України та накладено штраф у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500,00 грн.
		Відповідно до вищезазначеної постанови гр. України ОСОБА_1 12.11.2016 року ввезла в Україну через митний пункт пропуску «Угринів» Львівської митниці ДФС у митному режимі «транзит» транспортний засіб марки "BMW" VIN НОМЕР_1 р.н. НОМЕР_2 , який станом на 10.06.2017 року не вивозився та у інший митний режим згідно з нормами чинного законодавства не поміщений.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що згідно із ч. 1 ст. 90 Митного кодексу України (далі - МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
		Громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом (частина 1 статті 381 МК України).
		Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 102 МК України митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем митного органу призначення. Митний режим транзиту також завершується поміщенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення в інший митний режим при дотриманні вимог, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлюються такі строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності одного митного органу - 5 діб).
		Згідно ч. 3 ст. 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Частина 1 ст. 458 МК України визначає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		Безпосереднє виявлення посадовими особами органу доходів і зборів порушення митних правил згідно з пунктом 1 частини 1 статті 491 МК України є підставою для порушення справи про порушення митних правил.
		Про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (частина 1 статті 494 МК України).
		Згідно ч. 1 ст. 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
		Як слідує із матеріалів справи, спірна постанова про порушення митних правил була винесена лише на підставі відомостей, взятих з баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, а саме щодо ввезення 12.11.2016 ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля марки "BMW"BS15031 р.н. НОМЕР_2 через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС у митному режимі «транзит» та відсутності станом на 10.06.2017 інформації про вивезення нею за межі митної території України вищевказаного автомобіля.
		Інші докази, передбачені ст.495 МК України, на основі яких встановлено вину позивачки у вчиненні інкримінованого їй порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України, відсутні.
		Правилами митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби від 17.11.2005 №1118 (далі - Правила №1118), встановлено порядок митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України.
		Згідно з пунктом 3 розділу 1 Правил №1118 транспортний засіб для здійснення митного контролю та митного оформлення може бути пред`явлений митному органу як власником, так і уповноваженою особою.
		Відповідно до п. 7 розділу І Правил №1118 власник ТЗ (транспортного засобу) або вповноважена особа, який переміщує ТЗ через митний кордон України, пред`являє його митному органу для проведення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії, зокрема, таких документів: що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних (технічних) документів на транспортний засіб (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття транспортного засобу з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом; паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.
		В абзаці 4 п. 9 Правил №1118 зазначено, що не підлягає пропуску через митний кордон України ТЗ, увезення якого в Україну заборонено згідно із законодавством або на який відсутні документи, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження).
		Підпунктом 3.1. п. 3 розділу IV Правил №1118 передбачено, що у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі та який йому належить, що підтверджується відповідним документом про право власності на такий транспортний засіб та реєстраційним документом, декларування такого ТЗ здійснюється в усній формі.
		Системний аналіз зазначених вище норм дає підстави вважати, що усне декларування ТЗ здійснюється лише у разі ввезення громадянином-нерезидентом з метою транзиту на митну територію України ТЗ, зареєстрованого у відповідному реєстраційному органі іноземної держави, або ввезення з цією самою метою громадянином-резидентом належного йому ТЗ, зареєстрованого постійно в цьому органі. В усіх інших випадках митне декларування ТЗ здійснюється у письмовій формі з поданням митному органу оригіналів згаданих вище документів для огляду та їх копій, які після митного оформлення залишаються в справах митного органу.
		Таким чином, зазначені норми Правил №1118 залишились поза увагою відповідача та відповідач жодних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження інших осіб на пред`явлення нею автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення не надав.
		Крім цього, п. 7 Типової технологічної схеми здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №451, визначено, що митний контроль автомобільних транспортних засобів і товарів у пунктах пропуску здійснюється, зокрема, шляхом перевірки документів та відомостей, які відповідно до законодавства надаються митним органам під час переміщення автомобільних транспортних засобів і товарів через митний кордон України.
		Отже, при ввезенні громадянином на митну територію України транспортних засобів в режимі транзит такий зобов`язаний надати, а працівник митного органу зобов`язаний вимагати надання оригіналів та ксерокопії документів, що підтверджують право власності на ТЗ або користування ним (у тому числі з правом розпорядження); реєстраційних документів на транспортний засіб.
		Колегія суддів зазначає, що належними та достатніми доказами в підтвердження факту ввезення позивачем згаданого вище транспортного засобу в режимі транзит на митну територію України за умови, що позивач заперечує цей факт, є документи, які повинні були подаватися при переміщенні транспортного засобу через митний кордон України та копії яких повинні були залишатися в справах митного органу.
		Однак, як слідує з матеріалів справи, відповідачем таких документів на підтвердження факту ввезення позивачкою спірного автомобіля суду не представлено.
		Під час розгляду справи відповідачем жодних документів щодо наявності у позивача права власності або користування (у тому числі з правом розпорядження) на спірний транспортний засіб та уповноваження нею будь-яких осіб на пред`явлення автомобіля для здійснення митного контролю і митного оформлення суду не надано.
		У свою чергу, позивач заперечила факт ввезення нею вказаного вище транспортного засобу на митну територію України. У своїх поясненнях стверджувала, що вищевказаний автомобіль нею не ввозився на територію України і вона не має до вказаного транспортного засобу жодного відношення.
		Також колегія суддів приймає до уваги наявну в матеріалах справи довідку начальника відділу комунікації та дорожнього транспорту Голюбсько-Добжинського - старости мгр.інж Анни Лєбовської від 12 серпня 2019 року №KDT.5411.82.2019.АL, з нотаріальним перекладом від 27.08.2019, якою встановлено, що ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не фігурує як власниця автомобіля марки "BMW" з реєстраційним номером НОМЕР_2 та не подавала до польського органу заяву про вивіз з Польщі автомобіля марки "BMW" з реєстраційним номером НОМЕР_2 .
		Відповідно до вимог ст. 489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно вимог ч. 2 ст. 495 МК України посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
		Враховуючи наведені положення закону, суд вважає, що в.о. заступника начальника Львівської митниці ДФС Скоромний Я.І. при розгляді 17 липня 2017 року справи про порушення митних правил №2457/20900/17 зобов`язаний був на підставі доказів, передбачених ст.495 МК України, належними чином з`ясувати усі обставини справи, зокрема з`ясувати факт ввезення саме позивачем вищевказаного транспортного засобу на територію України та відповідно до встановлених фактів дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 . Однак вказаних обставин у порушення вимог ст.489 МК України посадовою особою Львівської митниці не враховано, тобто оскаржувана постанова винесена без урахування усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		На підставі вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наданими відповідачем документами не підтверджується факт ввезення позивачем автомобіля "BMW 525", реєстраційний номер НОМЕР_2 , на митну територію України, що свідчить про наявність обставин, які виключають можливість притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, передбачених ч. 3 ст. 470 МК України, та накладення на неї адміністративного стягнення, а відтак обґрунтовано визнав протиправною та скасував постанову Львівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №2457/20900/17 від 17 липня 2017 року.
		Доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
		 
		Керуючись ст. ст. 52, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд -
		 
		 
		                                                      ПОСТАНОВИВ:
		 
		 
		Клопотання Галицької митниці Держмитслужби про заміну сторони у справі задовольнити, замінити відповідача на правонаступника - Галицьку митницю Держмитслужби. 
		 
		Апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби залишити без задоволення.
		 
		Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 лютого 2020 року у справі № 165/2289/19 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим   В. В. Святецький  Повне судове рішення складено 21.09.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...