Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/668/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 21.09.2020. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2020.
Дата набрання законної сили: 17.12.2020
Результат оскарження 17.12.2020 Вінницький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/130/439/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		2/130/439/2020
		130/668/20
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		 
		"02" вересня 2020 р.                 м. Жмеринка
		 
		Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області
		в складі головуючого судді Шепеля К.А.,
		за участю секретаря судового засідання Бондар С.В.,
		позивача ОСОБА_1 ,
		представника позивача ОСОБА_2 ,
		відповідача ОСОБА_3 ,
		представника відповідача ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши по суті у відкритому судовому засіданні в залі № 1 Жмеринського міськрайонного суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та захист прав споживача, -
		 
		 
		 
		Позиція позивача
		Позивач 25 березня 2020 року звернулась до суду з цим позовом і просила поновити її порушене право на повагу  честі і гідності,  шляхом спростування неправдивої інформації, яку відповідач виклала в соціальній мережі «Fasebook» відносно неї, а також стягнути на її користь завдану матеріальну та моральну шкоду.
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 пояснює, що 5 березня 2020 року вона звернулась до відповідача за послугою фарбування волосся на голові в колір «натуральний блонд». Перед початком фарбування показала майстру на телефоні зображення із кольором, який хотіла отримати.  Послугу отримала, за що заплатила 400 грн. Після пофарбування вже вдома побачила, що пофарбована неякісно у три різні кольори та в подальшому по телефону домовилась з відповідачем про усунення недоліків. Наступного разу, 9 березня 2020 року відповідач її перефарбувала, але результат не влаштував, тому вона і не розрахувалась за повторне фарбування, скориставшись своїм правом споживача. В результаті невдалого фарбування позивач мала негарний вигляд та пошкоджене волосся, через що стала об`єктом насмішок від оточуючих. Завдану їй моральну шкоду від надання неякісної перукарської послуги оцінила в 3000 грн, які і просила стягнути з відповідача, а також матеріальну шкоду в розмірі 400 грн, які заплатила за фарбування.
		В подальшому, 15 березня 2020 року від своїх знайомих дізналась, що відповідач розмістила у стрічці соціальної мережі «Fasebook» пост такого змісту «Увага, Шахрайка !!! Дівчата перукарі попереджую Вас, щоб не попадали на гроші, ця мадам полюбляє отримати послуги на шару, якоби потім підвезу, а надалі морозиться, не відповідає на дзвінки, а коли все ж таки стикається з тобою, починає морозити про якоби «це не те, що я хотіла», відмовляється платити, будите пильними людини непорядна!!! Ви потратити свій час, матеріали, а у відповідь почуєте, який ви «не майстер»  нецензурною лексикою, мадам називається ОСОБА_1 !!!», «Та й ще, як виявилося, і манікюрчик, та норощування вій собі таким же методом робила». До посту додала фотографію із зображенням позивача. Розміщена інформація була доступна для всіх користувачів мережі, які могли її бачити, коментувати та пересилати один одному. Вважає вказану інформацію образливою, неправдивою, такою що шкодить  репутації та діловому іміджу її та членам її сім`ї. Розмір завданої моральної шкоди за публікацію образливої інформації оцінює в 20000 грн, а за розміщення без дозволу фотознімку в 5000 грн. Зауважує, що неодноразово зверталась до відповідача із вимогою видалити інформацію з її сторінки, однак позитивної реакції не отримала, а тому змушена звернутись до суду за захистом своїх прав. Уточнені позовні вимоги просила доповнити такими пунктами, - зобов`язати відповідача спростувати викладену інформації шляхом опублікування тексту такого змісту «Враховуючи, що ОСОБА_1 шахрайських дій не вчиняла, факти отримання нею безкоштовних послуг та висловлювання нецензурною лексикою свого підтвердження не знайшли, викладена мною інформація є неправдивою», а також стягнути з відповідача на її користь понесені витрати у вигляді судового збору в розмірі 840,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
		На підтвердження своїх вимог надала копію роздруківки зі сторінки відповідача у соціальній мережі «Fasebook» із переліком друзів, які відреагували на публікацію,  фотографії із її зображенням після фарбування, та документи на підтвердження витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги.
		Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримує із викладених у ньому підстав, та за погодженням з позивачем уточнює позовні вимоги, згідно з якими просить поновити порушене право на повагу до честі і гідності: зобов`язати відповідача упродовж тижня після набуття судовим рішенням законної сили принести позивачу офіційне вибачення та подати спростування інформації образливого характеру, яка була в березні 2020 року розміщена нею на власній сторінці у соціальній мережі «Fasebook», у такий самий спосіб, яким було здійснено її поширення, у відкритому доступі, терміном на 2 місяці. Стягнути з відповідача 20000 грн моральної шкоди за нанесену образу та 5000 грн за публікацію фотографії із зображенням ОСОБА_1 без її дозволу. Стягнути матеріальну шкоду за надання неякісної послуги в розмірі 400 грн та компенсацію за надання неякісної перукарської послуги в розмірі 3000 грн та витрати, пов`язані із розглядом справи.
		 
		Позиція відповідача
		Відповідач ОСОБА_3 позов не визнає повністю, у його задоволенні просить відмовити. Пояснює, що у позивача було пошкоджене, знебарвлене волосся, яке взагалі фарбуванню не підлягає. ОСОБА_1 показала фото з мережі інтернет, на якому було зображення фарбування з кольором «натуральний блонд» та запитала чи можна зробити щось подібне. Відповідач повідомила ОСОБА_1 , що її можливо пофарбувати лише за допомогою техніки мелірування, не по свій його довжині, а лише те, що відросло від коріння голови, на що клієнт погодилась. Роботу свою відповідач виконала, пофарбувала, змила та висушила волосся. Позивач себе оглянула в дзеркалі, сказала що їй все подобається та розрахувалась за надану послугу коштами в розмірі 400 грн. Жодних невдоволень та претензій не висловлювала. Того ж дня ввечері зателефонувала та запитала чи можливо затонувати волосся, щоб вирівняти колір. На прохання позивача вийшла на роботу 9 березня 2020 року, у свій вихідний день. Перед початком процедури попередила позивача, що дана процедура може зашкодити волоссю. Після закінчення процедури позивач запитала скільки винна коштів, сказала що забула їх вдома і потім підвезе та вибігла з перукарні не розрахувавшись. В подальшому на телефонні дзвінки та повідомлення не відповідала. Коли ж вона прийшла до позивача додому, то  ОСОБА_1 , спочатку заперечила факт фарбування, а потім сказала, що їй не сподобалось і розраховуватись за послугу не буде. Відповідач попередила, що про її обман всі дізнаються, на що та відповіла, що їй все рівно. Поведінкою позивача була обурена, а тому і виклала публікацію у «Fasebook». Вважає, що на своїй сторінці у соціальній мережі може публікувати повідомлення на власний розсуд, даний допис зробила, щоб попередити колег - перукарів, свідомо назвала позивача шахрайкою. Через кілька днів публікацію зі своєї сторінки видалила.     
		Представник відповідача адвокат Смірнов С.М.  подав відзив на позовну заяву, у судовому засіданні позицію свого довірителя щодо невизнання позову підтримує. Пояснює, що позивачем ОСОБА_1 не доведено того факту, що внаслідок публікації даного повідомлення порушено право на її честь та гідність, завдана шкода не підтверджена. В позовній заяві вказано, що публікація «завдала їй неймовірного приниження, оскільки її знає багато людей, вона займається підприємницькою діяльністю, шкодить її репутації та діловому іміджу». Також було зазначено, що дані обставини можуть підтвердити свідки, покази яких в судовому засіданні різнились, особливо щодо кольору волосся, жодна з яких не є фахівцем в галузі перукарської справи. Факту надання неякісної перукарської послуги позивачем не доведено.
		З приводу публікації пояснює, що кожна людина має право на свободу вираження своїх поглядів, одержувати та поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів. Особа, яка висловлює не факти, а власні погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що визнається фундаментальною частиною права, захист якого передбачено статтею 10 Конвенції.
		За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.
		Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.
		Зазначає, що відповідний допис у соціальній мережі було видалено ще 20 березня 2020 року. Заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів вчинення відповідачем протиправних дій, що є підставою для відновлення порушеного права та відшкодування моральної шкоди. 
		 
		Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснює, що працює в магазині «Артішок», що знаходиться в м. Жмеринка по вул. Щасливій , який належить позивачу. ОСОБА_1 5 березня 2020 року заїхала в магазин перед відвідуванням перукарні та після перукарні, тому вона побачила що результату від фарбування не було, ОСОБА_1 була пригнічена, оскільки хотіла однотонного попелястого кольору, а пофарбовано її було у незрозумілий колір. Від коріння, сантиметрів 5  волосся було темніше, а потім світліше і ще світліше. На запитання ОСОБА_1 який у неї вигляд, відповіла що їй не подобається. В магазині 8 березня 2020 року ОСОБА_1 сказала, що наступного дня перукар все виправить. З приводу публікації у «Fasebook», то особисто її не бачила, але до магазину в різні дні заходили люди, імен та прізвищ вона не знає, зокрема жінка, чоловік якої працює в райдержадміністрації, та запитували її чи справді власниця магазину шахрайка. Після повторного фарбування колір був також не однотонний, але світліший від попереднього.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснює, що з ОСОБА_1 у неї дружні стосунки, а ОСОБА_3 не знає. В кінці лютого 2020 року у її присутності ОСОБА_1 телефонувала до перукаря на ім`я ОСОБА_3 та домовилась з нею про запис на фарбування волосся у колір «білий блонд». Коли 7 березня зайшла до ОСОБА_1 в магазин, то побачила що її волосся пофарбовано. Кольору блонду не було, були рудуватий, темний і жовтуватий кольори. На святкуванні ювілею ОСОБА_9 побачила що волосся такого ж кольору, але в гіршому стані. Про пост у «Фейсбук» її повідомила ОСОБА_9 , але вона вважає, що це не правда, оскільки ОСОБА_1 порядна і хороша людина. До фарбування у ОСОБА_1 був темно русий колір волосся, яке не було пошкоджене. 
		Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні  пояснює, що є подругою ОСОБА_1 , та з її слів знає що вона хотіла пофарбуватись в один колір, а коли побачила її після фарбування, то запитала,- «що це у тебе на голові?», ОСОБА_1 відповіла,- «це мене так пофарбували». До фарбування вона виглядала краще, а після фарбування було три різні кольори: коріння волосся було темне, нижче було попелясте, з голубим відтінком, а до низу світліше. ОСОБА_1 не була задоволена результатом фарбування, тому в її присутності телефонувала до ОСОБА_3 та просила  перефарбувати, з їх розмови зрозуміла що вони домовились зустрітись 9  березня, щоб усунути недоліки попереднього невдалого фарбування. На запитання представника відповідача відповіла, що коріння волосся було темне, зелене, фіолетове, кольору хамелеону, а до низу було світліше. Про що саме домовлялись ОСОБА_1 з ОСОБА_3 не чула, а здогадалась про це із фраз ОСОБА_1 .
		Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні  пояснює, що з ОСОБА_1 у добрих стосунках, а ОСОБА_3 не знає. В кінці лютого запросила до себе у гості подруг ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , поговорити з приводу її майбутнього ювілею. В ході розмови ОСОБА_1 запитала чи можемо ми порадити гарного перукаря в м. Жмеринці, та ми нікого не порадили, тоді ОСОБА_1 зателефонувала ОСОБА_3 . Коли вони з ОСОБА_8 зайшли 7 березня до магазину ОСОБА_1 , то побачили жах на її голові, бо було три кольори, відросле коріння було не зафарбоване, а низ перепалений. З приводу повторного перефарбування їй нічого не відомо. На запитання представника відповідача пояснює, має спеціальність провідника, та стан волосся оцінює із його зовнішнього вигляду, вважає що до відвідування перукарні у ОСОБА_1 був кращий стан волосся. Точної дати не пам`ятає, але після 10 березня 2020 року знайома на телефон надіслала їй  публікацію із соціальної мережі «Фейсбук» щодо ОСОБА_1 , яку вона одразу переслала останній.
		Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні  пояснює, що працює із ОСОБА_3 в одній перукарні. Бачила стан волосся клієнта до фарбування, було відросле коріння та    перепалені кінці. Після повторного фарбування, яке відбувалось 9 березня, прийшла на роботу в перукарню о 10-30 год, коли  ОСОБА_3 вже змивала фарбу з волосся клієнта, а потім сушила. Коли ОСОБА_1 встала, то запитала скільки винна за послугу, але дуже поспішала та не розрахувалась. Те що ОСОБА_1 прийшла повторно через кілька днів її не здивувало, чому саме не знає, на її думку результат фарбування 9 березня після 5 березня не змінився. ОСОБА_1 запам`ятала, оскільки у неї було пошкоджене волосся, знає що її було пофарбовано технікою мелірування. Скільки заплатила ОСОБА_1 за фарбування першого разу не знає. З приводу подальших подій, їй відомо, що ОСОБА_3 телефонувала ОСОБА_1 , просила з нею розрахуватись та попередила, що в іншому випадку напише про це у «Фейсбук». Публікацію у соціальній мережі бачила, так як є другом ОСОБА_3 у «Фейсбук».
		Свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні  пояснює, що працює в перукарні «Естель» адміністратором, разом із ОСОБА_3 , їх робочі місця поряд. З приводу роботи, то до ОСОБА_3 як до майстра жодних претензій у ОСОБА_1   не було. Коли 9 березня, після закінчення фарбування ОСОБА_3 вийшла до іншого приміщення, щоб помити робочий інвентар, то ОСОБА_1 запитала скільки винна, і виходячи з перукарні на ходу сказала, що гроші потім принесе. Обличчя її не бачила, чи це було точно 8 чи 9 березня не пам`ятає. Зауважує, що в перукарні є куточок захисту споживача, який містить книгу скарг та пропозицій, проте ОСОБА_1 її не просила. 
		Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснює, що з позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 в товариських стосунках. Зайшовши у «Фейсбук» в стрічці новин побачила публікацію ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 шахрайка. Одразу зателефонувала ОСОБА_1 , та запитала що сталося, на що остання повідомила, що її було неякісно пофарбовано. Пізніше 25 березня у «Феусбуку» побачила, що редакція публікації змінилась, а саме: зі слова «шахрайка» на «шахрайство». Доказ про історію виправлень публікації надала саме вона.
		Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснює, що із ОСОБА_1 подруги. Дізналась про публікацію у «Фейсбук» від свого чоловіка, та в подальшому 21 березня, коли прийшла в магазин до ОСОБА_1 , попросила у неї телефон ОСОБА_3 , якій одразу ж зателефонувала та просила прибрати, спростувати інформацію і вибачитись, але ОСОБА_3 відмовилась. ОСОБА_3 було попереджено, що у разі якщо вона цього не зробить, то ОСОБА_1 звернеться до адвоката. З приводу ситуації з фарбуванням волосся знає лише зі слів інших осіб. На запитання ОСОБА_3 пояснила, що та її невірно зрозуміла, адвокатом вона не представлялась.
		 
		Процесуальні рішення по справі, заяви та клопотання
		Позовна заява поступила до суду 25 березня 2020 року (а.с.1-2).
		Визначено суддю для розгляду справи відповідно до протоколу автоматизованого розподілу від 25 березня 2020 року (а.с.15).
		Зроблено запит в порядку статті 187 ЦПК України щодо місця реєстрації відповідача 26 березня 2020 року (а.с.16), отримана відповідь 1 квітня 2020 року (а.с.18).
		Позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі 2 квітня 2020 року (а.с.19).
		Позивачем ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову 2 квітня 2020 року(а.с.22).
		Згідно з ухвалою від 3 квітня 2020 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено(а.с.22).
		Представником відповідача ОСОБА_4 4 травня 2020 року подано відзив проти позовної заяви(а.с.28-39), та письмові пояснення відповідача (а.с.67-69).
		Представником позивача ОСОБА_2 12 травня 2020 року подано заяву про відкладення підготовчого судового засідання (а.с.25) , та 15 травня 2020 року подано відповідь на відзив(а.с.87-88).
		Представником відповідача  ОСОБА_4 20 травня 2020 року подано заперечення на відповідь на відзив(а.с.95-97).
		Заяви про уточнення позовних вимог та виклик свідків подано представником позивача 22 травня 2020 року(а.с.99-100).
		Підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду ухвалою суду від 22 травня 2020 року(а.с.111).
		 
		Встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин
		Досліджуючи факти та питання права, що лежать в основі спору, суд установив, що згідно роздруківки із сторінки  у соціальній мережі «Fasebook»  ОСОБА_3 виклала публікацію такого змісту «Увага, Шахрайка !!! Дівчата перукарі попереджую Вас , щоб не попадали на гроші, ця мадам полюбляє отримати послуги на шару, якоби потім підвезу, а надалі морозиться, не відповідає на дзвінки, а коли все ж таки стикається з тобою, починає морозити про якоби «це не те,що я хотіла», відмовляється платити, будите пильними людини непорядна!!! Ви потратити свій час,матеріали, а у відповідь почуєте, який ви «не майстер»  нецензурною лексикою, мадам називається ОСОБА_1 !!!» із фотографією позивача ОСОБА_1 (а.с.6).
		Дану публікацію прокоментувало 10 осіб, а відреагували 51 користувачів мережі(а.с.7-14).
		Відповідач ОСОБА_3 у 2013 році закінчила приватне виробничо-торговельне підприємство- фірму «Добробут- ВЧ» і здобула професію перукаря (перукаря- модельєра), візажиста (а.с.42).
		Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, ОСОБА_3 зареєстрована, як фізична особа - підприємець (а.с.43), та є платником єдиного податку(а.с.44).
		Відповідно до Договору про здачу в оренду основних засобів від 18 листопада 2018 року, ОСОБА_3 орендує частину приміщення перукарні, що знаходиться в АДРЕСА_1 , площею 3 квадратних метри (а.с.45-46).
		Згідно з висновками державної санітарної епідеміологічної експертизи від 21 березня 2016 року, 04 квітня 2017 року, 27 квітня 2017 року, 22 червня 2017 року, 5 липня 2018 року, 5 грудня 2019 року, відповідач у своїй роботі використовує косметичні засоби, які відповідають встановленим критеріям безпеки (а.с.47-66).
		Згідно із роздруківкою з телефону відповідача, сторони за допомогою повідомлень домовились про зустріч в перукарні « Естель » на 5 березня на 10 - 00 годину (а.с.76).
		Відповідно до роздруківки дзвінків з телефону ОСОБА_3 , вона телефонувала ОСОБА_1 ,  сторони 16,18, 28 лютого, та 1,5,9,13 березня спілкувались по телефону; 14 березня ОСОБА_1 на дзвінки не відповідала, а 15 березня відповідач написала повідомлення позивачу із вимогою оплатити послугу (а.с.70-75).
		Відповідно до заяви від 17 березня 2020 року, на ім`я начальника Жмеринського ВП ГУНП Анатолія Присяжнюка, відповідач ОСОБА_3 просила вжити заходів до ОСОБА_1 , яка отримала послугу шляхом обману, не розрахувалась та погрожує «прийняти міри» (а.с.78-79).
		Відповідач ОСОБА_3 23 квітня 2020 року уклала договір про надання правової допомоги із адвокатом Смірновим С.М. (а.с.80-82), який діє на підставі ордеру серії ВН143355 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с.83,84а), аванс за договором про надання правової допомоги складає 5044,80 грн (а.с.84)
		Згідно з роздруківкою історії виправлень із сторінки  у соціальній мережі «Fasebook»  ОСОБА_3 , публікація від 15 березня починалась зі слів «Увага, Шахрайка!!! », а  19 березня 2020 року змінена  на «Увага, Шахрайство!!!» (а.с.89-90).
		Відповідно до повідомлення у мобільному додатку «Вайбер» від 17 березня 2020 року, відповідачу  надіслано текст такого змісту «Повідомляю, що у тебе є два дні для того, щоб публічно, а саме у соц. мережі вибачитися (з моїм фото та зазначенням ПІБ), спростувати та видалити недостовірну, неправдиву інформацію з приводу приниження моєї честі та гідності. У разі невиконання вимог, я буду вимушена звернутись до органів захисту прав споживачів та до суду для стягнення матеріальних та моральних збитків» (а.с.91).
		Згідно зі скриншотом із соціальній мережі «Fasebook», наданим свідком ОСОБА_12 , станом на 24 березня 2020 року, образливий допис залишався на сторінці відповідача (а.с.101).  
		На фотознімках зі святкування ювілею ОСОБА_9 від 10 березня 2020 року, зображено позивача ОСОБА_1 , де (на її думку) видно результат надання неякісної перукарської послуги (а.с.103-106), та додано фото з телефону із зображенням кольору волосся, який замовляла позивач (а.с.107).
		 
		Оцінюючи вищеперераховані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд згідно з положеннями статей 77, 78, 79, 80 цього ж Кодексу суд приходить до наступного.
		Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Згідно з статтею 1 Закону України "Про інформацію", приписи якої кореспондуються з частиною 1 статті 200 ЦК  України, під інформацією розуміються будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" визначено, що право на інформацію охороняється законом. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Згідно з частинами першою, другою статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		Згідно із статтею 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім`я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
		Частиною 4 статті 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		За положеннями частини 1 статті 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. 
		Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
		Відповідно до роз`яснень викладених у п. п. 6, 15, 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27 лютого 2009 N 1 позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує її особисті немайнові права; при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. 
		При цьому негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення  принципів моралі,  загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка  в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка,  на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (стаття 37 Закону про пресу, стаття 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.
		Відповідно до статті 34 Конституції України, яка  відтворює положення статті 10 Конвенції про захист  прав  людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на свободу виявлення своїх поглядів. У свою чергу Європейський суд з прав людини по справі «Лінгенс проти Австрії» (1986 року) доповнив розуміння цього природного права людини, підкресливши, що «необхідно відрізняти факти від оціночних суджень. Наявність фактів  можливо довести, а правдивість оціночних суджень ні».
		Той факт, що відповідачем у справі ОСОБА_3 опубліковано пост у соціальній мережі «Фейсбук» визнаний відповідачем,  підтверджений показами свідків та наявними в справі доказами. Відповідач та її представник вважають публікацію оціночними судженнями, а позивач обурливою та такою, що принижує її честь і гідність та ділову репутацію.
		В позовній заяві зазначено, що публікація «завдала неймовірного приниження, оскільки її знає багато людей, вона займається підприємницькою діяльністю, шкодить її репутації та діловому іміджу», та те що дані обставини може підтвердити свідок ОСОБА_7 , яка в судовому засіданні повідомила, «що підходила одна жінка, чоловік якої працює в адміністрації, та питала чи дійсно моя хазяйка шахрайка». На підставі таких доказів не можна встановити дійсні обставини справи.
		В судовому засіданні не підтверджено показами свідків сторони позивача, що були викликані для підтвердження отримання ОСОБА_1 неякісної перукарської послуги, оскільки вони не могли з об`єктивних причин підтвердити відповідного факту, жодна з них не має освіти за напрямком підготовки «перукар», оцінювати та надавати оцінку у відповідній ситуації діям перукаря повинні професіонали(експерти). Суд не приймає за докази, покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , які  не дали суду чіткої відповіді на запитання про стан чи колір волосся, кожна з них говорила про різні кольори після отримання перукарської послуги, при цьому кольори називалися монотонний, попелястий, білий, темніший, чорний, жовтуватий. Свідок ОСОБА_8 зазначала, що волосся позивача після перукарської послуги було «перепаленим» внизу, хоча як встановлено під час судового розгляду справи фарбувалася лише верхня частина волосся ОСОБА_1 . 
		У позовній заяві позивач вказала що не впевнена, що таке хімічне навантаження на її волосся не призведе до серйозного ушкодження, проте  в судовому засіданні,   встановлено, що у позивача до фарбування було пошкоджене волосся, про що вона сама попередила перед початком фарбування відповідача, просила пофарбувати та повторно відтонувати, що також підтверджено показами свідка ОСОБА_14 .  
		Позивач не скористалася порядком фіксування факту отримання неякісної перукарської послуги передбаченої Законом України «Про захист прав споживачів».
		Так, відповідно до пункту першого частини третьої та частини четвертої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк;  за наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.
		Зазначені вимоги можуть бути пред`явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків - протягом десяти років. 
		Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що формує та забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, місцеві державні адміністрації, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законом, а також суди.
		Проте в судовому засіданні встановлено, що позивач не вказувала відповідачу на недоліки у роботі та щодо надання неякісної послуги, не просила та не вимагала їх усунення, не зверталась за захистом своїх порушених прав, не просила чеку на підтвердження отримання послуги, не вносила претензій до книги скарг та пропозицій, а лише вважала, що має на це право.
		Позивач заявила вимогу про стягнення матеріальної шкоди завданої оплатою за надання неякісної послуги в розмірі 400 грн та компенсації за моральну шкоду за надання неякісної перукарської послуги в розмірі 3000 грн , які є наслідком доведеності чи навпаки не доведеності наявності факту порушення прав споживача, в даному випадку наданні неякісної перукарської послуги. Крім того, дана вимога повинна була бути поєднана з вимогою «визнати надання перукарської послуги неналежною», проте позовна заява не містить вимоги щодо надання неякісної перукарської послуги позивачу, до позовної заяви не додано доказів на підтвердження даної обставини, а отже відсутні підстави для задоволення даної позовної вимоги.
		Суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (справа від 06 жовтня 2015 року «Карпюк та інші проти України» (Karpyuk and others v. Ukraine). 
		28 березня 2013 року у справі «Нова газета» та Бородянський проти Росії» ЄСПЛ висловив правові висновки, що стосуються характеру оціночних суджень та підстав їх висловлювання. ЄСПЛ підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене. Однак, навіть коли йдеться про оціночні судження, висновок щодо дотримання балансу між свободою вираження поглядів та інтересами суспільства, що охороняються державою, може залежати від того, чи існують фактичні підстави для подібних суджень, оскільки навіть оціночне судження за відсутності будь-яких фактичних підстав для висловлювання такого може виходити за рамки того, що охороняється свободою слова.
		Так, в судовому засіданні встановлено наявність у відповідача підстав для публікації такого змісту, метою створення посту стало попередження колег «дівчата - перукарі попереджую вас». Відповідач таким чином хотіла висловити своє обурення та попередити колег, оскільки їй було не зрозуміло чому позивач не розрахувалась з нею та висловила невдоволення зачіскою через кілька днів, коли та прийшла до нею додому за коштами,  а не безпосередньо після надання послуги, коли сказала, що їй все подобається.
		Відповідно до частини третьої статті 308 ЦК України фотографія може бути розповсюджена без дозволу фізичної особи, яка зображена на ній, якщо це викликано необхідністю захисту її інтересів або інтересів інших осіб. Фотографія, яку прикріпила до публікації відповідач, була долучена позивачем до свого профілю у «Фейсбук» та знаходилась у вільному доступі для користувачів мережі, в іншому випадку відповідач би не змогла цього зробити, тому суд не вважає дану дію порушенням прав позивача, так як її було попереджено про вчинення такої дії.
		Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
		Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частина 1 статті 77 ЦПК України визначає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України,  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.  Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,  крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 
		 
		Висновки суду
		Проаналізувавши зміст викладеної відповідачем інформації, в контексті досліджених доказів по справі, суд приходить до висновку, що поширена інформація є  не твердженням про факти, а  оціночним судженням, позивачем не доведено, що публікація принижує її честь, гідність та ділову репутацію, та в судовому засіданні не обґрунтувано в чому саме вона полягає.
		Відповідач та її представник у судовому засіданні категорично заперечують факт, що поширена інформація - принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача та завдала їй моральної шкоди, а відповідач вважає свій допис оціночним судженням, висловленням своїх поглядів та свободою на власну точку зору.  
		Позивачем не доведено, що така інформація принижує гідність і честь, порушує ділову репутацію позивача та викладена в образливій формі. Твердження позивача про те що вона не планувала перед повторним фарбуванням платити кошти за послугу, а відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» вважала наступне фарбування безоплатним усуненням недоліків у виконаній роботі (наданій послузі), суд не приймає до уваги, оскільки ні під час, ні після надання перукарської послуги позивач не пред`являла претензій відповідачу, не висловила незадоволення результатом фарбування та не вимагала усунення недоліків, що в судовому засіданні підтверджено показами сторін та свідків. Натомість позивача перед здійсненням фарбування було попереджено відповідачем, що отримання бажаного результату, кольору «натуральний блонд», можна буде досягти за кілька етапів фарбування, а не за одну процедуру.
		Під час розгляду справи позивачем доведено лише факт поширення про неї негативної інформації, факт того, що інформація є недостовірною, тобто така, яка не відповідає дійсності та порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, суду не надано.
		Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача стосовно порушення її майнового права.
		Визначаючись щодо вимоги про стягнення моральної шкоди суд враховує, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, на що звернув увагу Верховний Суд України в пункті 5 постанови Пленуму від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
		Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Визначаючись, щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі   3000 грн, за надання неякісної перукарської послуги та 20000 грн. внаслідок поширення неправдивої інформації, на користь позивача суд враховує абзац 1 пункту 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31березня 1995року, де визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до абзацу другого, пункту п`ятого Постанови  обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що поширена інформація завдала їй моральних страждань, оскільки вона стала об`єктом насмішок від оточуючих, проте в судовому засіданні не обґрунтувала свої вимоги та жодного доказу на їх підтвердження не надала.
		Отже, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, позивачем не надано доказів в обґрунтування вимог вказаних в позові, щодо факту спричинення позивачу моральної шкоди внаслідок опублікування інформації образливого характеру у соціальній мережі «Фейсбук» про позивача в тому числі доказів щодо наявності причинно-наслідкового зв`язку стосовно того, що саме протиправними діями відповідача спричинено понесення позивачу шкоди, доводи позивача грунтуються на припущеннях, а отже задоволенню не підлягають.
		 
		Розподіл судових витрат
		За вказаних обставин в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
		За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для стягнення судового збору з відповідача відсутні, а з позивача на користь відповідача слід стягнути понесені нею витрати на правову допомогу, в розмірі 5045 грн.
		На підставі наведеного та керуючись статтями 3, 32, 34 Конституції України,  статтями  200,201, 277, 297, 299 ЦК України, статтями 1,  5, 7, 30 Закону України «Про інформацію», статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів», статтями 11, 12, 13, 80,81,133,137,141, 210, 217, 228-232, 246, 258-259, 263-265 ЦПК України,  суд,-
		 
		                                                        у х в а л и в :
		  
		В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та захист прав споживача  відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у виді оплати надання юридичних послуг в розмірі 5045 (п`ять тисяч сорок п`ять) грн.
		На рішення може бути подана апеляція до Вінницького апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня складення його повного тексту. 
		Повний тест рішення  складено 11 вересня 2020 року.
		 
		Ім`я (найменування) сторін .
		Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідент. номер НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_2 .
		Представник позивача адвокат Кучер Вячеслав Миколайович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 740 від 5 грудня 2011 року.
		Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідент.номер НОМЕР_2 , мешканка АДРЕСА_3 .
		Представник відповідача адвокат Смірнов Сергій Михайлович, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 28 лютого 2019 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                     Костянтин Шепель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...