Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 229/970/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2020. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2020.
Дата набрання законної сили: 09.02.2021
Результат оскарження 09.02.2021 Донецький апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/229/831/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Єдиний унікальний номер 229/970/20 
		Номер провадження 2/229/831/2020 
		Категорія № 81 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 вересня 2020 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:
		головуючого -судді                 Гонтар А.Л.
		при секретарі         Білик О.А.
		за участі позивача                                          ОСОБА_1             
		представника відповідача                                Івашової  Е.Ю.   
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконфіренції у залі суду м. Дружківка цивільну справу за позовною заявою  ОСОБА_1  до Акціонерного товариства " ДТЕК Донецькі електромережі" про захист прав споживачів , 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		28 лютого 2020 р.  ОСОБА_1  звернувся до Дружківського міського суду з позовом до Акціонерного товариства " ДТЕК Донецькі електромережі" про захист прав споживачів.
		В своїх позовних вимогах позивач  ОСОБА_1  зазначив, що він мешкає за адресою: АДРЕСА_1  та є споживачем електроенергії. В грудні 2018 року йому принесли повідомлення про наявність заборгованості за жовтень 2018 року у сумі 345 грн. Він, вважає, що дана заборгованість не існує, оскільки він в жовтні 2018 року сплатив 245, 25 грн., а в листопаді 2018 року - 315,02 грн. В грудні 2018 року він знаходився у лікарні. 08 січня 2019 року він сплатив за послуги електропостачання 299, 36 грн. Покази електропостачання складали 33968-34268 квт, що дорівнює 300 квт. За використані квт. він сплатив  гроші станом на 09 січня 2019 року. Після отримання повідомлення про існування боргу, він приїхав звірити заборгованість за жовтень 2018 року  у розмірі 345 грн., з якою не погоджувався. На 01 січня 2019 року відбувся розподіл ДТЕК на компанію розподілу та ЦОК- центр обслуговування клієнтів. Він неодноразово звертався до відповідача, але вони не здійснювали прийом громадян. Коли відбулась звірка станом на 24 січня 2019 року йому було вказано, що  покази лічильника  складають 34068  квт. та до сплати підлягає 137,59 грн. Потім казали, що у нього боргу не існує. 
		Він придбав новий лічильник, старий було знято з показами 34645 квт. та сплачено 475 грн. 37 коп. Це відбулося 05 лютого 2019 року. Після заміни лічильників, він вважав, що у нього не існує боргів. На 01 березня 2019 року йому знову принесли повідомлення, що в нього заборгованість  складає 725, 46 грн. Після цього кожний місяць стали приходити квитанції з вказівкою боргу. ЦОК заперечує, що в їх діях є провина, вказують на те, що  покази лічильника складають 34068 квт., такі покази подала їм компанія розподілу на 01 січня 2019 року і рахує заборгованість. Зрештою його дружина сплатила 300 грн., але він вважає, що ніяких боргов у нього не існувало.
		Просить  стягнути з ДТЕК Донецькі електромережі суму переплати 300 грн., та моральну шкоду у розмірі 20000 грн.      
		Ухвалою Дружківського міського суду від 03 березня 2020 року провадження по справі було відкрито та справу призначено у підготовче судове засідання на 27 березня 2020 року (а.с.21-22).
		26 березня 2020 року відповідач подав апеляційну скаргу на ухвалу Дружківського міського суду про відкриття провадження по справі, вважая, що дана позовна заява не підсудна Дружківському міському суду.
		14 квітня 2020 року апеляційна скарга була повернута апелянту на підставі ухвали Донецького апеляційного суду (а.с.32-33).
		07 травня 2020 року до Дружківського міського суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (а.с.57-60).
		02 липня 2020 року підготовче засідання було закрито та справу призначено до судового розгляду на 14 вересня 2020 року (а.с.85-86).
		       Позивач  ОСОБА_1  в судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, просив задовольнити їх у повному обсязі. 
		       Представник відповідача  Івашова Е.Ю.     з`явилася у судове засідання, позовні вимоги не визнала та пояснила, що позивач стверджує, про надмірно сплачені за електроенергію 300 грн., які є безпідставно нарахованими, однак облікові дані АТ "ДТЕК Донецькі електромережі"  не містять цьому підтвердження.
		     Станом на 01 січня 2019р. на особовому рахунку позивача «502-104» на показання «34068» рахується заборгованість у розмірі 25,08 грн. 
		           Крім того, із матеріалів позовної заяви вбачається, що платіж було здійснено на рахунок іншої юридичної особи, а саме, ТОВ "Донецькі енергетичні послуги".  Також повідомлення про припинення постачання електричної енергії надіслано позивачу ТОВ "Донецькі енергетичні послуги", а зазначена у ньому сума не значиться в облікових даних АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".
		          Треба зазначити, що відповідно до абзацу 15 пункту 13 розділу ХУП ЗУ "Про ринок електричної енергії", ліцензії на провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії  місцевим (локальним) електричним мережам та постачанням електричної енергії за регульованим тарифом підлягають анулюванню з 01 січня 2019 року. До анулювання зазначених ліцензій діяльність з розподілу та постачання електричної енергії провадиться на підставі ліцензій, що були видані до дня набрання чинності цим Законом. 
		      На підставі цієї норми ліцензія АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» з постачання електроенергії споживачам була припинена 01 січня  2019р.
		           З 01 січня 2019 року АТ "ДТЕК Донецькі електромережі» здійснює діяльність на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, тобто відповідач не є постачальником (продавцем) електроенергії не веде обсяги споживання електроенергії споживачами, не виставляє рахунки, не приймає оплати за спожиту електроенергію.
		     Отже, вимоги щодо повернення надміру сплачених грошових коштів є необґрунтованими, а AT «ДТЕК Донецькі електромережі» не є належним відповідачем у даній справі.
		          Наявність спору щодо набуття коштів, відсутність рахункової помилки з боку позивача та відповідача, факт добровільної сплати коштів позивачем, факт отримання послуги з боку позивача, наявність договірних відносини між сторонами свідчить про безпідставність заявленої вимоги про безпідставність повернення переплати.
		          Крім того, грошові кошти в сумі, зазначеній у вимозі (300 грн.) були сплачені на користь іншої особи, а не на користь відповідача.
		          Щодо вимоги про заподіяння з боку відповідача моральної шкоди у розмірі 20000 грн.
		          Правовідносини сторін випливають із договірних відносин щодо постачання електричної енергії, а згодом з 01 січня 2019 року, з розподілу відповідачем електричної енергії до будинку позивача - споживача цією послуги.   
		         Стягнення моральної шкоди у договірних відносинах можливо лише у тому разі, коли цей вид відповідальності прямо передбачений договором між сторонами або законом.
		      Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, шкоди,причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає. 
		         В своїй позовній заяві позивач не зазначає, в чому саме полягає моральна шкода, недотримано вимоги п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України, з чого позивач виходив при розрахунку цієї шкоди, які у нього наявні докази вини АТ "ДТЕК Донецькі електромережі".
		        Факт порушення прав споживача, ОСОБА_1 з боку АТ "Донецькі електромережі", відсутній, тобто відсутня підстава, яка могла  б спричинити наслідки у вигляді моральної шкоди.
		          У зв`язку із безпідставністю та необґрунтованістю позовних вимог, просять відмовити в їх задоволенні у повному обсязі.  
		       Суд заслухавши позивача, представника відповідача   , дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги  ОСОБА_1  не підлягають задоволенню з наступних підстав. 
		З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_1  мешкає за адресою:   АДРЕСА_1 з 26 липня 1978    року. На його ім`я було відкрито особовий розрахунок №  НОМЕР_1    , так як він є власником будинку. 
		       Виходячи з цього, суд вважає, що  ОСОБА_1  є споживачем електроенергії. 
		       Між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг електропостачання № 502-104 03 листопада 2010 року.
		       Згідно акту звірки від 24 січня 2019 року встановлено, що станом на 24 січня 2019 року споживач ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 має показання лічильника 34068 квт., та у нього існує заборгованість за послуги електропостачання в сумі 137 грн. 58 коп. (а.с.11).
		       Відповідно до повідомлення, надісланого ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" ОСОБА_1 за його особистим рахунком лічиться заборгованість за послуги електропостачання станом на 01 березня 2019 року у розмірі 725,46 грн. (а.с.3).
		       16 листопада 2018 року споживач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг електропостачання за жовтень у розмірі 242 грн. 25 коп. за 200 квт., показники лічильника складають 33488-33688 квт., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.15).
		       05 лютого 2019 року споживач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг електропостачання за січень 2019 року у розмірі 475,37 грн. за 377 квт., показники лічильника складають 34268-34645 квт., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.17).
		       Позивач посилається у своїй позовній заяві на те, що у грудні 2018 року йому принесли повідомлення про існуваня боргу за послуги електропостачання у сумі 300 грн. 
		       Дійсно, судом встановлено, що відповідно до листа попередження від 16 грудня 2018 року у споживача ОСОБА_1 існує заборгованість за послуги електропостачання за жовтень 2018 року у розмірі 345,05 грн. (а.с.14).
		       Але, як вибачається із квитанції від 14 грудня 2018 року споживач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг електропостачання за листопада 2018 року у розмірі 315 грн. 02 коп. за 280 квт., показники лічильника складають 33688-33968 квт. (а.с.18).        
		       Як вибачається із розрахунку заборгованості абонента ОСОБА_1 за спожиту електроенергію станом на 01 жовтня 2018 року показання лічильника становят 33257 -33371 квт. сумма до сплати 91,02 грн., оплачено 13 жовтня 2018 року 200,65 грн., станом на 01 листопада 2018 року показання лічильника становят 33371 -33602 квт. сумма до сплати 250,39 грн., оплачено 16 листопада 2018 року 242,25 грн. 16 листопада 2018 року, станом на 01 грудня 2018 року показання лічильника становят 33602-33854 сумма до сплати 285,67 грн., оплачено 14 грудня 2018 року 315,02 грн., відповідно до квитанції ОСОБА_1 сплатив 345,05 коп. (а.с.14), станом на 01 січня 2019 року показання лічильника становят 33854-34068 сума до сплати 221,83 грн. сплачено 08 січня 2019 року 299,65 грн. (а.с.61).
		       08 січня 2019 року споживач ОСОБА_1 здійснив оплату послуг електропостачання за грудень 2018 року у розмірі 299 грн. 36 коп. за 300 квт., показники лічильника складають 33968-34268, що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.16).
		       Але, згідно листа ТОВ "Донецькі енергетичні послуги" ОСОБА_1 від 08 листопада 2019 року має заборгованість у розмірі 299,02 грн., тоді як згідно акту звірки від 24 січня 2019 року встановлено, що станом на 24 січня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість за послуги електропостачання в сумі 137 грн. 58 коп. (а.с.11).
		       Таким чином, як вибачається із наданих розрахунків, акту звірки, квитанції, у позивача не має заборгованості перед відповідачем, але тим паче відповідно до листа від 08 листопада 2019 року відповідач вказує, про наявність такої заборгованості у розмірі 299 грн. 36 коп. (а.с.11).
		       Спірні правовідносини які виникли між сторонами врегульовані ст. 714 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про електроенергетику» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про захист прав споживачів», а також Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №1357 від 26 липня 1999 року (чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
		       Як зазначено у п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є споживачі.
		       За змістом ст. ст. 2-4, 11 Закону України «Про електроенергетику» він є спеціальним законом, який регулює відносини в електроенергетиці та має особливості, викликані об`єктивними умовами функціонування цієї галузі, тому саме його положення та прийняті на його основі Правила та інші нормативно-правові акти мають пріоритетне значення в сфері регулювання відносин щодо електропостачання.
		       Згідно із п. 27 Правил, у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії. У попередженні про відключення електричної енергії електропостачальник зазначає: останні покази засобу обліку, які були зняті працівниками електропостачальника, суму заборгованості за спожиту електричну енергію, період, за який ця заборгованість виникла, обсяг спожитої електричної енергії у зазначений період (з розбивкою обсягів електричної енергії, спожитої в кожному розрахунковому періоді), тарифи (у тому числі блочні, які діяли у відповідному періоді), дату відключення електроустановок об`єкта споживача від електропостачання у разі несплати цієї заборгованості, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи і дату.
		       У разі пред`явлення побутовим споживачем електропостачальнику, зокрема персоналу, який прибув для відключення його об`єкта від електричної мережі, квитанції або іншого документа, який підтверджує повну оплату за спожиту електричну енергію, відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється.
		       Спірні питання щодо заборгованості вирішуються шляхом переговорів між електропостачальником та побутовим споживачем або в судовому порядку. До вирішення спірного питання між сторонами відключення об`єкта побутового споживача не здійснюється.
		       В пункті 2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18.12.2009 року Пленум Верховного Суду України зазначив, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
		       Згідно зі статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		       Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		       Вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права полягає у позбавленні його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
		       Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		       Згідно з вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		       Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		       Стандарт доказування, тобто ступінь доведеності обставин справи сторонами є питанням досить складним для Суду, яке він вирішує у кожній справі окремо. Загальне правило, сформульоване у рішенні по справі Ireland v. the United Kingdom (5310/71, § 161, 18 January 1978) наступним чином: оцінюючи докази Суд застосовуватиме стандарт доказування «поза розумним сумнівом», але додає, що такий доказ може слідувати з співіснування достатньо сильних, чітких та узгоджених припущень або інших схожих неспростованих презумпцій факту. В цьому контексті поведінка Сторін при отриманні доказу також приймається до уваги.
		       Суд наголошує, що переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.
		       Зважаючи на вищевикладене суд вважає, що позивачем в судовому засіданні не доведено поза розумним сумнівом, факт оплати, зазначеного боргу у розмірі 300 грн. Суду не надано жодного належного та допустимого доказу в підтвердження факту того, що гроші були перераховані відповідачу.
		       Надані позивачем письмові докази досліджені в судовому засіданні та оцінені судом з точки зору належності, допустимості та їх достовірності, та на думку суду, жодним чином не доводять факт оплати заборгованості.
		       Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		       Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно норм ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		       Суд не може погодитися із доводами відповідача, що вони є неналежними відповідачами, оскільки, якщо гроші позивачем і були перераховані, то іншій юридичній організації.
		       При цьому, суд відхиляє доводи сторони відповідача про неналежність відповідача, з огляду на таке.
		       Договірні відносини між АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (23.05.2018 ПАТ «ДТЕК Донецкобленерго» перейменовано в АТ «ДТЕК Донецькі електромережі») та ОСОБА_1 виникли 03.11.2010 р.
		       Видами діяльності АТ «ДТЕК Донецькі електромережі», зокрема є: Код КВЕД 35.11 Виробництво електроенергії; Код КВЕД 35.12 Передача електроенергії; Код КВЕД 35.13 Розподілення електроенергії (основний), - про що є інформація у відкритому доступі в мережі «Інтернет» (Безкоштовний пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
		       Відповідно до абзацу 22 п.13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» у разі відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії, оператор системи розподілу є правонаступником в частині прав та обов`язків, зокрема, пов`язаних із провадженням діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та із провадженням діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією.
		       Відповідно до ПРРЕЕ, договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641,642 ЦК України.
		       Відповідно до п.2.1.6. ПРРЕЕ фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії.
		       Позивач отримує електроенергію та здійснює оплату за неї, що ним не спростовано, тож перебуває у фактичних договірних відносинах з АТ «ДТЕК Донецькі електромережі».
		       Щодо позовних вимог  ОСОБА_1  про відшкодування моральної шкоди, вони також не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		       За положеннями ст. 1167 ЦК України однією з підстав виникнення зобов`язання, є заподіяння шкоди іншій особі. На відміну від зобов`язань, які виникають із правомірних актів, цей вид зобов`язань виникає із неправомірних актів, яким є правопорушення, тобто протиправне, винне заподіяння шкоди деліктоздатною особою. Деліктне зобов`язання - це зобов`язання, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, а заподіяння шкоди іншій особі не завжди породжує деліктне зобов`язання. Воно виникає там, де заподіював шкоди і потерпілий не перебували між собою у зобов`язальних відносинах або шкода виникла незалежно від існуючих між сторона зобов`язальних правовідносин. 
		       За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. 
		       За пп. 43 - 44, 46 Правил енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором. 
		       Отже, відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. ст. 22, 711, 714, 1209, 1210 ЦК України, Законом України "Про електроенергетику" та Правилами, які як і укладений між сторонами договір на електричне постачання, не передбачають відшкодування моральної шкоди споживачеві у разі припинення постачання електричної енергії.
		       Що стосується вимог Закону України "Про захист прав споживачів", то відповідно до п. 5 ст. 4 цього Закону споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди у разі заподіяння такої небезпечною для життя і здоров`я продукцією у випадках, передбачених законом. 
		       За ст. 1 указаного Закону послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення особистих потреб.
		       Таким чином, розділяючи поняття продукція й послуга, Закон передбачає відшкодування моральної шкоди лише за постачання небезпечної для життя та здоров`я людей продукції.
		Згідно ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		        Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону (ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		Окільки характер позовних вимог ОСОБА_1 до "ДТЕК Донецькі електромережі" не пов`язаний з відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), позовні вимоги в цій частині суд визнає безпідставними.
		Наведені позивачем негативні обставини його особистого життя не можуть слугувати підставою для стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 20000 грн, оскільки не знаходяться у прямому причинному зв`язку з діями відповідача.
		Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:
		1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
		2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
		На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
		У відповідності з вимогами ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
		Відповідно ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
		За вимогами ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		        За положеннями ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Стаття 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		       Дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд, вважає, що ці вимоги позивача є недоведеними, а тому у позові слід відмовити за відсутності належних, достатніх та допустимих доказів.
		Щодо судового збору.
		Зі справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами до відповідача про скасування заборгованості за постачання електричної енергії та стягнення з відповідача певних сум.
		Ці правовідносини регулюються, крім іншого, Законом України «Про захист споживачів».
		У пункті 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судам роз`яснено, що ст. 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку пільг щодо сплати судового збору, тому при визначенні таких пільг слід керуватися іншим законодавством України, наприклад, ст. 22 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів».
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. 
		        На підставі викладеного та керуючись ст. 10,11,58,59,60,84,88,212-215,218, 224 ЦПК України (в редакції 2004 року), суд 
		 
		                                        В И Р І Ш И В:
		 
		       в задоволенні позовної заяви  ОСОБА_1  до Акціонерного товариства " ДТЕК Донецькі електромережі" про захист прав споживачів відмовити .
		       Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Дружківський міський суд Донецької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		       Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
		       Рішення надруковано у нарадчій кімнаті та підписано 21 вересня 2020 року.
		 
		Суддя:                                   А.  Л.  Гонтар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...