Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1755/19 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин.
Надіслано для оприлюднення: 21.09.2020. Зареєстровано: 22.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2020.
Дата набрання законної сили: 07.09.2020
Результат оскарження 20.07.2021 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і передано справу для продовження розгляду
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
		_________________________________________________________________________________________________________
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"07" вересня 2020 р. Справа №914/1755/19
		 
		 
		Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
		головуючого судді Галушко Н.А.
		суддівСкрипчук О.С.
		Орищин Г.В.
		 
		секретар судового засідання Кишенюк Н.
		 
		за участю представників учасників процесу:
		від позивача  Качмар Ю.Ю.-представник;
		від відповідача  Мельник Х.С.-адвокат;
		від третьої особи Сапіга А.В.-предсатвник
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Голуба Лагуна б/н б/д (Вх.ЗАГС № 01-05/639/20 від 14.02.2020)
		на рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 (суддя Яворський Б.І., повний текст складено 03.02.2020, м. Львів) 
		у справі № 914/1755/19
		за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Голуба Лагуна, м.Львів,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Львові 
		про приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.
		 
		В С Т А Н О В И В :
		На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голуба Лагуна» про приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.
		Позовні вимоги обгрунтовані тим, що об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» не може бути завершений будівництвом, оскільки у відповідача на даний час відсутнє право користування земельною ділянкою, відсутній дозвіл органу державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Садовій (біля поліклініки) у м.Львові, а його отримання є неможливим без наявності чинних містобудівних умов та проектної документації, розробленої відповідно до них, а також відповідно до земельного законодавства та законодавства про охорону культурної спадщини, та відсутній документ, що дає право на виконання будівельних робіт (декларація про початок виконання будівельних робіт). Будівництво 6-поверхового об`єкта не погоджене Міністерством культури України, що також порушує вимоги законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Таким чином об`єкт будівництва має ряд ознак самочинного будівництва.
		Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі №914/1755/19 позовні вимоги Львівської міської ради задоволено повністю. Зобов`язано ТОВ Голуба Лагуна привести земельну ділянку площею 0,0380га кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, на якій розміщено об`єкт: Будівництво ТзОВ Голуба Лагуна багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Судовій у м. Львові у попередній стан шляхом знесення об`єкта: Будівництво ТзОВ Голуба Лагуна багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові. Стягнено з ТОВ Голуба Лагуна на користь Львівської міської ради 1'921,00 грн. судового збору.
		Рішення суду мотивоване тим, що на момент звернення з позовом до суду, як і на момент прийняття рішення у відповідача відсутнє право користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Судова (біля поліклініки). Відповідачем запроектовано та розпочато будівництво 6-поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові, замість адміністративно-офісної будівлі, поверховість якої не повинна була перевищувати 4-х поверхів. Відтак, об`єкт будівництва містить ряд ознак самочинного будівництва. Відповідач в зоні малоповерхової житлової забудови змінив геометричні параметри будівлі без погодження відповідних контролюючих органів та розробив відповідну проектну документацію, і тому такий об`єкт не може бути завершений будівництвом.
		ТОВ Голуба Лагуна подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи. 
		На думку скаржника, будівництво позивачем по вул. Судовій у м.Львові багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення відповідає категорії вказаної ділянки та здійснюється відповідно до її цільового призначення. До початку реалізації права на забудову земельної ділянки по вул. Судовій у м.Львові відповідач у встановленому порядку набув право користування на земельну ділянку.
		Скаржник зазначає, що рішенням виконавчого комітету ЛМР №1115 від 28.11.2016 (зі змінами від 10.03.2017) затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій, які оформлені додатком до нього. На підставі зазначених містобудівних умов та обмежень розроблена проектна документація на початок виконання будівельних робіт, яка зареєстрована 20.04.2017 Інспекцію ДАБК у м. Львові за № ЛВ 083171100227, та розпочато будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій.
		Скаржник вважає, що ознаки самочинного будівництва, передбачені ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України, відсутні, а відповідач діяв відповідно до вимог законодавства. Будівництво почалося на підставі всіх необхідних дозвільних документів (містобудівні умови та обмеження забудови, декларація про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Судовій у м.Львові»).
		Скаржник також зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №813/4790/17 скасовано Рішення головного інспектора будівельного нагляду департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 23.10.2017 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна». Отже містобудівні умови та обмеження є чинними.
		 
		Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020 відкрито апеляційне провадження в даній справі, призначено розгляд справи на 09.06.2020.
		Ухвалами Західного апеляційного господарського суду за клопотаннями позивача та відповідача та задля дотримання карантинного режиму та недопущення поширення гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, у зв`язку з запровадженням карантину, з метою дотримання принципу всебічного, повного, об`єктивного дослідження в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності неодноразово відкладався розгляд справи та в судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.09.2020.
		В судовому засіданні 07.09.2020 сторони та третя особа виклали доводи та заперечення щодо вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 07.09.2020 оголошено вступну та резолютивну частини постанови Західного апеляційного господарського суду.
		 
		Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін та третьої особи в судовому засіданні, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне:
		Львівська міська рада є власником земельної ділянки загальною площею 0,0380 га кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, що знаходиться на вул.Судовій (біля поліклініки) у м. Львові.
		Відповідно до п.4 висновку Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР від 09.10.2007 про наявність містобудівельних обмежень щодо користування земельною ділянкою на вул.Судовій ТОВ «Голуба Лагуна» дозволяється будівництво адміністративно-офісної будівлі; землекористувач зобов`язаний використовувати територію за функціональним використанням.
		Ухвалою ЛМР №1274 від 15.11.2007 ТОВ «Голуба Лагуна» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано земельну ділянку площею 0,038 га у межах червоних ліній на вул.Судовій (біля поліклініки) в оренду терміном на 10 років для будівництва адміністративно-офісної будівлі за функцією використання - землі комерції, перевівши із земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення до земель житлової та громадської забудови.
		14.12.2007 Львівською міською радою та ТОВ «Голуба Лагуна» укладено договір оренди землі, відповідно до п.2 якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:04:006:0001 площею 0,038 га, що знаходиться на вул.Судовій (біля поліклініки) у м.Львові (п.1 договору). На земельній ділянці відсутні об`єкти нерухомого майна (п.3 договору).
		Відповідно до п.15 даного договору земельна ділянка передається для будівництва адміністративно-офісної будівлі (мета використання). Цільове призначення земельної ділянки (категорія земельної ділянки) - землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення - землі комерційного використання (п.16 договору).
		Строк дії договору відповідно до п.8 складає 10 років - до 15.11.2017р. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
		14.12.2007 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду.
		Розглянувши подане історико-містобудівне обґрунтування та висновки Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради від 22.10.2012 №04/3712, Управління охорони культурної спадщини ЛОДА у листі від 23.11.2012 за № 11/815 зазначило, що вважає можливим забудову ділянки на вул. Судовій і погоджує історико-містобудівне обґрунтування у частині розташування об`єкту в межах орендованої земельної ділянки. При цьому вважає доцільним обмежити поверховість об`єкту до 4-х поверхів.
		У листі Міністерства культури України від 13.03.2013 відзначається, що міністерство розглянуло подане історико-містобудівне обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку на вулиці Судовій у місті Львові та погоджує його, вказавши, що обов`язковими для виконання є зауваження Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, висловлені у листі від 23.11.2012 № 11/8115.
		28.11.2016 виконавчим комітетом Львівської міської ради затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій.
		Згідно містобудівних умов цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, функціональне призначення - землі комерційного використання. Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва: загальна площа будинку 1 285,30кв.м, площа приміщень громадського призначення 104,80кв.м, загальна площа квартир 1 021,20кв.м, поверховість 6 поверхів. Містобудівні умови розроблені на підставі Генерального плану забудови міста, затвердженого ухвалою міської ради від 30.09.2010 №3924 (п.1.8).
		Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 10.03.2017 внесено зміни в раніше видані містобудівні умови в частині основних техніко-економічних показників, в результаті чого загальна площа будинку складає 1 367,10 кв.м., площа приміщень громадського призначення 159,90 кв.м., загальна площа квартир 1 029,90 кв.м., поверховість 5-6 поверхів.
		20.04.2017 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт на об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові», замовник ТОВ «Голуба Лагуна». Відповідно до даних цієї декларації «Основні техніко-економічні показники об`єкта будівництва» загальна площа будівлі 1362,4кв.м, площа вбудованих нежитлових приміщень 150,80кв.м, загальна площа квартир 1028,2кв.м, поверховість 6 поверхів.
		Рішенням Департаменту ДАБІ у Львівській області від 23.10.2017 скасовано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у зв`язку з тим, що вони видані з порушенням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а саме: п.2.2. Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, абз.2 п.2 ст.24, п.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що полягає у здійсненні забудови земельної ділянки з порушенням вимог щодо цільового призначення, а також за відсутності плану зонування території або розробленого детального плану, що є порушенням ч.1 ст.18, абз.1 ч.2, п.4 ч.4 ст.19 та п.6 розділу 5 «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		30.10.2017 Інспекцією ДАБК у м. Львові винесено наказ про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2017 на об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові». У зазначеній декларації про початок виконання будівельних робіт було зазначено, що об`єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності, що тепер відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» відноситься до об`єктів із середніми наслідками (СС2).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №813/4790/17 скасовано рішення головного інспектора будівельного нагляду департаменту архітектурно-будівельної інспекції України у Львівській області від 23.10.2017 «Про скасування містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул.Судовій».
		20.06.2019 Львівська міська рада не підтримала проект ухвали «Про продовження ТОВ «Голуба Лагуна» терміну оренди земельної ділянки на вул. Судовій (біля поліклініки)».
		Вищенаведені обставини стали підставою для звернення Львівської міської ради з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Голуба Лагуна» про приведення земельної ділянки до попереднього стану шляхом знесення самочинно збудованого об`єкта.
		 
		У відповідності до ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Львівська міська рада є органом місцевого самоврядування в Україні, що представляє територіальну громаду міста Львова та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами України.
		Територіальні громади, які реалізують право власності через органи місцевого самоврядування, є суб`єктами права власності на землю, що є комунальною власністю (ст.80 вказаного Закону).
		Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.
		За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
		Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (положення ч.1 ст. 626 ЦК України).
		Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 Закону України «Про оренду землі»).
		Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України «Про оренду землі»). Строк дії договору оренди є однією із істотних його умов.
		Порядок, умови і правові конструкції поновлення договору оренди землі унормовані статтею 33 Закону України «Про оренду землі».
		Відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
		Переважне право орендаря на поновлення договору оренди землі може бути реалізоване шляхом двох окремих правових підстав: перша наведена у ч. 1 - ч. 5 вказаної статті, друга - у ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».
		Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, на підставі ухвали Львівської міської ради № 899 від 07.06.2007 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м. Львові» та ухвали № 1274 від 15.11.2007 «Про затвердження ТзОВ «Голуба Лагуна» проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання земельної ділянки на вул. Судовій (біля поліклініки) у м. Львові» між Львівською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Голуба Лагуна» (орендар) укладено договір оренди землі від 14.12.2007, відповідно до п.2 якого в оренду передається земельна ділянка кадастровий номер 4610136600:04:006:0001, заг. площею 0,038 га, що знаходиться на вул. Судовій (біля поліклініки) у м. Львові.
		Договір укладено на 10 років до 15.11.2017. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію (п. 8 договору).
		Ухвалою Львівської міської ради № 1558 від 14.02.2008 внесено зміни до ухвали Львівської міської ради № 1274 від 15.11.2007 щодо меж червоних ліній.
		Вказана земельна ділянка була передана в оренду ТОВ «Голуба Лагуна» для будівництва адміністративно-офісної будівлі (мета використання). Цільове призначення земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови; категорія земельної ділянки за функціональним призначенням - землі комерційного використання.
		Відповідно до п.26 договору сторонами погоджено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки на підставі висновку Управління архітектури Департаменту містобудування ЛМР № 5-2817/2401 від 09.10.2007, у якому зазначено про обмеження щодо нового будівництва і реконструкцій: дозволяється будівництво адміністративно-офісної будівлі з дотриманням нормативних вимог, за умови оформлення відповідного дозволу та узгодження у встановленому порядку проектної документації. Після закріплення земельної ділянки землекористувач зобов`язаний використовувати територію за функціональним використанням.
		Надалі, матеріалами справи підтверджується, що відповідач 07.08.2017 та 24.09.2019 (повторно) звернувся до Львівської міської ради із заявою про продовження дії договору оренди землі. 20.06.2019 Львівська міська рада відхилила проект ухвали «Про продовження ТзОВ «Голуба Лагуна» терміну оренди земельної ділянки на вул. Судовій (біля поліклініки)», що підтверджується протоколом пленарного засідання 19-ї сесії Львівської міської ради 7-го скликання 20.06.2019.
		Частиною 6 статті 33 вказаного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору). Відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді. Частиною 8 ст.33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
		Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції правомірно встановлено, що сторонами не було укладено додаткової угоди про поновлення дії договору оренди, докази звернення відповідача із позовною заявою про поновлення договору оренди землі в матеріалах справи відсутні та відповідачем не подавались. Отже, на момент звернення з позовом до суду, як і на момент прийняття рішення у справі у відповідача було відсутнє право користування земельною ділянкою за адресою: м.Львів, вул.Судова (біля поліклініки).
		Як вбачається із матеріалів справи, 30.10.2017 Інспекцією ДАБК у м. Львові винесено наказ №89/17 про скасування декларації (дозволу) про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2017 на об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові» та виключення запису щодо реєстрації декларації з єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію.
		Згідно з ч.2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).
		Матеріалами справами підтверджується та правомірно встановлено судом першої інстанції, що відповідачем запроектовано та розпочато будівництво 6-поверхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові, замість адміністративно-офісної будівлі, поверховість якої не повинна була перевищувати 4-х поверхів. Відтак, об`єкт будівництва містить ряд ознак самочинного будівництва.
		За змістом статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Правовий аналіз наведеної норми дозволяє виділити наступні ознаки самочинного будівництва:
		- об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку;
		- відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва;
		- створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
		Будівництво об`єктів нерухомості є взаємопов`язаною діяльністю різних суб`єктів права, які поєднані єдиною метою, спрямованою на безпосереднє забезпечення та створення об`єкта будівництва, яка включає різні аспекти й етапи будівництва.
		Поняття будівництво включає в себе нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об`єктів будівництва (частина 3 статті 10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», стаття 4 Закону України «Про архітектурну діяльність»).
		Для визнання будівництва самочинним воно має бути пов`язане з об`єктом нерухомості і порушувати одне з положень статті 376 Цивільного кодексу України.
		Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майна самочинним будівництвом. Тому, при вирішенні спору, що виникає у зв`язку з будівництвом на земельній ділянці об`єкта нерухомості, повинно досліджуватися питання наявності дозвільної документації на будівництво спірних об`єктів і документів про виділення земельної ділянки.
		З огляду на вищенаведені обставини, посилання ТОВ «Голуба Лагуна» на позицію Верховного Суду у справі №806/5308/15 про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель здійснюється її власником самостійно судом першої інстанції правомірно не взято до уваги, оскільки у даному випадку сторони у договорі узгодили умови, які є обов`язковими для них. Більше того, у Типовому договорі оренди землі мету визначено як умову, яку сторони повинні узгодити. У п.15 договору оренди землі чітко вказана мета використання земельної ділянки - будівництво адміністративно-офісної будівлі. Натомість відповідач здійснював будівництво житлового будинку, що суперечить меті, визначеній договором. 
		Отже, покликання скаржника на те, що зміна цільового призначення земельної ділянки не відбулася, не спростовує факту будівництва на земельній ділянці, що не була відведена Львівською міською радою для цієї мети, а отже, дане будівництво у силу ч.1 ст.376 ЦК України є самочинним.
		Як уже зазначалось вище, наказом Інспекцією ДАБК у м. Львові №89/17 від 30.10.2017 скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт від 20.04.2017 на об`єкт «Будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій у м. Львові». Відповідач оскаржено до адміністративного суду рішення Департаменту ДАБІ у Львівській області від 23.10.2017, однак наказ відповідачем не оскаржувався, і він на сьогодні є чинним.
		У скасованій декларації зазначено, що об`єкт будівництва відноситься до ІІІ категорії складності, що тепер відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності» відноситься до об`єктів із середніми наслідками (СС2).
		Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
		Статтею 29 Закону України «Про планування і забудову територій» також було передбачено обов`язкове отримання дозволу на виконання будівельних робіт, документу, який засвідчує право замовника та підрядника на виконання підготовчих (якщо підготовчі роботи не були виконані раніше відповідно до дозволу на виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд. 
		В силу приписів статті 29 вказаного Закону здійснення будівельних робіт на об`єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Забудова територій полягає в розміщенні та здійсненні будівництва нових об`єктів, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування існуючих об`єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств (далі - будівництво). Будівництво об`єктів містобудування здійснюється згідно з вимогами законодавства та відповідно до затвердженої проектної документації (ст.23 Закону).
		Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об`єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.
		Згідно з статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови; розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів.
		Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Як вбачається із матеріалів справи, Міністерство культури України листом від 13.03.2013 погодило історико-містобудівне обґрунтування розміщення багатоквартирного житлового будинку на вулиці Судовій у місті Львові та вказало, що обов`язковими для виконання є зауваження Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації, висловлені у листі від 23.11.2012 № 11/8115 щодо погодження будівництва лише на 4 поверхи. Погодження станом на момент звернення до суду із даним позовом та розгляду справи по суті є чинним.
		Відповідно до ч.4 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Згідно розділу 5 «Прикінцеві положення» згаданого Закону, до 1 січня 2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де відповідно до цього Закону не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку.
		Як зазначалось вище, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на будівництво ТзОВ «Голуба Лагуна» багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на вул. Судовій затверджено рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №1115 від 28.11.2016, зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №184 від 10.03.2017.
		Судом першої інстанції в ході розгляду справи з`ясовувалась наявність у сторін плану зонування території або розробленого детального плану території та погодження Міністерства культури України щодо будівництва 6-ти поверхового об`єкта та встановлено, що відповідні рішення після 01.01.2015 не затверджувались та не надавались.
		Відповідно до п.14 ч.2 ст.5 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить: погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.
		Згідно з ч.3 ст.32 цього Закону на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.
		За змістом п. 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №138 від 13.03.2002, опрацюванню проектної документації на будівництво, реконструкцію будівель і споруд у межах історичних ареалів повинно передувати розроблення історико-містобудівних обґрунтувань.
		Матеріалами справи підтверджується та правомірно встановлено судом першої інстанції, що Управління охорони культурної спадщини Львівської обласної державної адміністрації 23.11.2012 погоджено забудову ділянки на вул. Судовій та історико-містобудівне обґрунтування у частині розташування об`єкту в межах орендованої земельної ділянки та одночасно обмежено поверховість об`єкту будівництва до 4-х поверхів.
		Таким чином, будівництво 6-ти поверхового об`єкта по вул. Судовій у м.Львові порушувало вимоги законодавства у сфері охорони культурної спадщини, оскільки не було погоджене Міністерством культури України, як того вимагає ст.32 вказаного Закону (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.08.2019. у справі №826/12524/18).
		Відповідач в зоні малоповерхової житлової забудови змінив геометричні параметри будівлі без погодження відповідних контролюючих органів та розробив відповідну проектну документацію, і тому такий об`єкт не може бути завершений будівництвом.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
		За змістом статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		Перебудова об`єкта будівництва не призведе до усунення порушень вимог законодавства та відновлення прав Львівської міської ради, яка передавала земельну ділянку не для тієї мети, з якою її було використано, вільною від забудови.
		Враховуючи вищенаведені обставини, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
		Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи
		Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, скаржником не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували фактичні обставини у справі і які мають суттєве значення для вирішення спору по суті. 
		В ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.).
		Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
		Зокрема, у справі "Руїз Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
		За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
		У відповідності до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
		Судова колегія, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, дійшла висновків, що суд першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини. 
		З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та правильним застосуванням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення не вбачає. 
		Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282-284 ГПК України,-
		 
		Західний апеляційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Голуба Лагуна б/н б/д (Вх.ЗАГС № 01-05/639/20 від 14.02.2020) залишити без задоволення.
		2.Рішення Господарського суду Львівської області від 23.01.2020 у справі №914/1755/19 залишити без змін, 
		3.Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки встановлені ст.ст. 287,288 ГПК України.
		 
		 
		Повний текст постанови складено і підписано 21.09.2020.
		 
		 
		Головуючий суддя Галушко Н.А.
		 
		 
		суддя Скрипчук О.С.
		 
		 
		суддя Орищин Г.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...