Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 490/908/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2020. Зареєстровано: 24.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/490/236/2017
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12015150020000428

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Центральний районний суд м. Миколаєва 
		__________________________________________________
		Справа № 490/908/15-к 
		Провадження № 1-кп/490/236/2017 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"17" вересня 2020 року
		 
		Центральний районний суд міста Миколаєва
		 
		У складі : головуючого    - судді ОСОБА_1 
		        при секретарі - ОСОБА_2 
		 
		за участі прокурора        - ОСОБА_3 
		       обвинуваченого    - ОСОБА_4 
		       його захисника    - ОСОБА_5 
		            
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальну справу за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Миколаєві, є українцем, громадянином України, здобув середню технічну освіту, не є одруженим, неповнолітніх дітей не має, наразі перебуває у місцях попереднього ув`язнення
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України, -
		 
		 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		 
		 
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене та визнане недоведеним
		 
		1. Органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні такого злочину 
		в середині листопада місяця 2014 року, приблизно о 19.00 - 20.00 годині, більш точного часу встановити не представилось можливим, він, проходячи біля залізничного вокзалу у м. Миколаєві, знайшов наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, які згідно висновку експерта № 13 від 24.01.2015 являються вибуховими речовинами, та реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень", яка згідно висновку експерта № 14 від 27.01.2015 являється бойовим припасом, після чого забрав їх та направився додому, де почав незаконно зберігати, порушуючи "Інструкцію про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядженими гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів".
		22.01.2015, приблизно в 18:30 годині, ОСОБА_4 , знаходячись за місцем свого мешкання, поклав вищевказані гранати РГД-5 та Ф-1 до кишені своєї куртки, а реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень" взяв в руки, після чого направився до будинку АДРЕСА_1 , таким чином незаконно почав носити їх при собі. 22.01.2015 о 20:20 годин, біля будинку № 1 по вул. Громадянська в м. Миколаєві, ОСОБА_7 затримано працівниками міліції за підозрою у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 263 КК України. Після затримання в ході огляді місця події у ОСОБА_4 вилучено вищевказані наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 та реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень".
		 
		2. Вказані дії ОСОБА_4 органами досудового розслідування та публічним обвинуваченням кваліфіковані за частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - як носіння та зберігання бойових припасів та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
		 
		 
		 
		Позиція обвинуваченого
		 
		3. Під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений свою вину у вчиненні злочину у сфері незаконного поводження з бойовими припасами та вибуховим пристроєм не визнав, суду заявив, що відносно нього працівники правоохоронних органів, зокрема - відділу по боротьбі з організованою злочинністю - вдались до провокації з тим, щоб отримати можливість створити документи про нібито вчинений ним злочин.
		Від надання подальших показів обвинувачений відмовився, спираючись про те, що побоюється помсти з боку осіб, які вчинили відносно нього провокацію.
		Ця позиція обвинуваченого загалом може бути сприйнятою таким чином, що він опинився поруч з бойовим припасом та вибуховими речовинами мимоволі.
		 
		 
		 
		Підстави виправдання обвинуваченого та мотиви, з яких суд відкидає докази обвинувачення
		 
		А……Ухвалюючи вирок за цим обвинуваченням, суд виходе з таких загальних засад та нормативних вимог.
		Відповідно до статті 62 Конституції України, статті 17 Кримінального Процесуального Кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		 
		І……Відповідно до статті 91 Кримінального Процесуального Кодексу України доказуванню під час кримінального провадження, окрім іншого, підлягають:
		1)подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);
		2)винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;
		 
		Верховний Суд у своїй Постанові від 04 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к (провадження № 51-597км17) зазначив, що: "При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК, що передбачають:
		«2. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом…
		4. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи».
		 
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.
		Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставини лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Для дотримання стандарту доведення, поза розумним сумнівом, недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-якийобґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		 
		ІІ……Відповідно до статті 84 Кримінального Процесуального Кодексу України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Відповідно до частини 2 статті 93 Кримінального Процесуального Кодексу України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
		 
		4. Зокрема, відповідно до статті 208 Кримінального Процесуального Кодексу України уповноважена особа, зокрема, у випадку, якщо особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення, має право затримати таку особу.
		 
		4.1. Відповідно до частини 4 вказаної статті уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		 
		4.2. Відповідно до частини 3 статті 208 Кримінального Процесуального Кодексу України, уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбаченихчастиною сьомою статті 223істаттею 236цього Кодексу.
		 
		4.3. До того ж, відповідно до частин 1 та 2 статті 168 Кримінального Процесуального Кодексу України /як на теперішній час, так й у редакції, що була чинною станом на 22 січня 2015 року/ кожен, хто законно затримав особу може тимчасово вилучити її майно.
		При цьому кожна особа, яка здійснила законне затримання, зобов`язана одночасно із доставленням затриманої особи до слідчого, прокурора, іншої уповноваженої службової особи передати їй тимчасово вилучене майно. Факт передання тимчасово вилученого майна засвідчується протоколом.
		Тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
		 
		4.4. Відповідно до частини 5 статті 208 Кримінального Процесуального Кодексу України про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.
		 
		Відповідно ж до частини 3 статті 168 Кримінального Процесуального Кодексу України /як на теперішній час, так й в редакції, що діяла станом на 22 січня 2015 року/ слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під часзатримання або обшуку і тимчасового вилученнямайна або негайнопісля їхздійснення зобов`язана скласти відповідний протокол.
		 
		4.5. Відповідно статті 209 Кримінального Процесуального Кодексу України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. 
		 
		Наведені приписи діючого законодавства доводять, що у разі фізичного захвату особи під час вчинення злочину із знаряддями або предметами його вчинення:
		-такі предмети можуть бути за необхідності фізично вилученими з її володіння з позбавленням затриманої особи можливості володіти, користуватись та розпоряджатись ними;
		-у такому разі вилучені предмети є тимчасово вилученим майном;
		-таке майно має бути негайно переданим уповноваженій службовій особі, про що має бути складений відповідний протокол;
		-під час затримання особи або негайно післяйого здійснення про тимчасово вилучення в неї майна має бути складений відповідний протокол або ж відомості про тимчасове вилучення майна мають бути відображеними у протоколі затримання особи.
		 
		В……Повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає, що про подію кримінального правопорушення свідчать наступні зібрані у справі та досліджені судом докази.
		 
		5. З протоколу огляду місця події від 22 січня 2015 року та доданих до нього фото таблиць вбачається, що:
		-в той день у період часу з 1915 до 2030 слідчим СВ Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області ОСОБА_8 в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та за участі спеціалістів був проведений огляд асфальтованої ділянки місцевості розміром 10х10 метрів за адресою: АДРЕСА_2 ;
		-на оглянутійділянці були виявлені: "два предмети зеленого кольору ззовні схожих на корпуси гранат Ф1 та РГД5 " з підривачами. Ці предмети були вилучені та упаковані:
		- підривачі - до сейф-пакету експертної служби № 1280015;
		-корпуси - до сейф-пакету експертної служби № 1776385.
		-на оглянутійділянці був виявлений: "предмет зеленого кольору із маркуванням РПГ 26 2541090 ОКФОК 7820 5330390 з зворотної сторони інструкція по використанню", який також був вилучений.
		 
		6. З висновку експерта № 13 від 24 січня 2015 року вбачається, що:
		-предмети дослідження були надані експерту у сейф-пакетах №№ 1280015 та 1776385;
		-пакування об`єктів на момент дослідження не було порушене та забезпечувало зберігання об`єктів дослідження і запобігання несанкціонованого доступу до них;
		-надані на дослідження об`єкти у зібраному стані утворюють остаточно споруджені вибухові пристрої промислового виготовлення: наступальну осколкову гранату РГД-5 та оборонну осколкову ручну гранату Ф-1, які являються бойовими припасами основного призначення - знищення або ураження живої сили, техніки, об`єктів супротивника.
		 
		7. З висновку експерта № 14 від 27 січня 2015 року вбачається, що:
		-предмет дослідження був наданий експерту у пакуванні циліндричної форми сірого кольору, виготовленого з непрозорого полімерного матеріалу, засобами фіксації вільних країв якого є прозора полімерна липка стрічка типу "скоч" завширшки 45 мм.. До зовнішньої сторони пакету, по центру, було прикріплено бирку в вигляді аркушу паперу білого кольору розміром 210 х 297 мм., де маються пояснювальні написи, скріплений підписом понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ;
		-пакування об`єкту на момент дослідження не було порушене та забезпечує зберігання об`єкту дослідження і запобігання несанкціонованого доступу до нього;
		-наданий на дослідження об`єкт є бойовим припасом (вибуховим пристроєм промислового виготовлення) основного призначення (ураження людей і об`єктів), а саме - реактивною протитанковою гранатою РПГ-26 "АГЛЕНЬ".
		 
		8. Оцінюючи кожен з перелічених доказів, суд відзначає, що:
		-згаданий вище огляд місця події був проведений у встановленому законом порядку компетентними посадовими особами; достовірність результатів цього огляду сторонами кримінального провадження, зокрема - захистом - не оспорюється;
		-згадані вище висновки експерта є об`єктивними, вони також були отриманими у встановленому законом порядку.
		 
		Наведені докази у їх сукупності, поза розумним сумнівом, доводять, що 22 січня 2015 року станом на 1915 годину на вулиці Громадянській поблизу будинку 1А у місті Миколаєві знаходились вибуховий пристрій та бойові припаси /надалі - заборонені предмети/.
		 
		Г……З відомостей згаданого вище протоколу огляду місця події від 22 січня 2015 року вбачається, що усі згадані вище заборонені предмети одночасно перебували на розташованій у центрі міста та доступній для загального користування земельній ділянці вкрай незначної площі.
		Наведене виключає будь-яке інше розумне пояснення, крім того, що усі вибухові пристрої та бойові припаси походять з єдиного джерела, яке виникло за короткий проміжок часу до огляду.
		 
		Ґ……На підтвердження того, що згадані вибуховий пристрій та бойові припаси походять від ОСОБА_4 , органи досудового розслідування та публічне обвинувачення надали низку доказів.
		 
		ІІІ……Зокрема, на підтвердження цієї версії органи досудового розслідування та публічне обвинувачення посилаються на покази свідка ОСОБА_11 .
		 
		9. Під час судового розгляду кримінального провадження 08 серпня 2016 року цей свідок вказував таке.
		У день виявлення заборонених предметів (ймовірно - 22 січня 2015 року) він перебував на службі в міліції, ніс службу у складі автопатруля "Роса 100".
		Під час несення служби автопатрулем було отримане повідомлення від оператора служби "102" про те, що на перехресті вулиць Громадянської та Адміральської у місті Миколаєві невідомий молодик ходить із гранатометом.
		Прибувши за вказаною адресою, вони звернули увагу на молодика, який стояв з предметом циліндричної форми, що був обгорнутий ганчіркою.
		Вони /працівники міліції/ почали наближуватись до молодика - той почав відходити, кинувши при цьому предмет циліндричної форми на клумбу в бік проїжджої частини вулиці Громадянської.
		Після цього він /свідок/ у складі наряду міліції підійшов до молодика, та вони попросили того назватися та надати документи, що посвідчують його особу.
		Далі вони провели зовнішній огляд молодика, під час якого відчули, що у того в карманах джинсів маються два предмети, що за формою є подібними до гранат. При цьому безпосередньо кармани молодика вони не оглядали.
		Тоді, зважаючи на привід для їх виклику та ймовірну наявність в молодика гранат, вони вирішили, що обстановка, що склалась, загрожує їхньому життю та життю оточуючих громадян, через що застосували до молодика спеціальні засоби - кайданки, та викликали слідчу оперативну групу та вибухотехніків.
		В подальшому до місця події прибула слідча оперативна група, яка вчиняла необхідні слідчі дії, у яких ані він /свідок/ особисто, ані інші члени наряду участі не приймали.
		За наслідками відпрацювання виклику ним та іншими членами наряду були складені відповідні рапорти.
		При цьому свідок у суді наполягав на тому, що:
		-коли вони помітили молодика, той ніс вруках предмет циліндричної форми;
		-цей предмет молодик викинув тоді, коли працівники міліції тільки почали наближатись до нього;
		-від місця викидання предмету молодик майже не встиг відійти;
		-з карманів джинсів молодика ніяких предметів вони не вилучали;
		-кайданки на молодика були вдягнуті через те, що в карманах його джинсів вони відчули наявність в нього предметів, схожих на гранати.
		 
		10. Оцінюючи покази цього свідка, суд приходе до такого.
		 
		10.1. Перш за все, суд констатує що покази свідка ОСОБА_11 не є послідовними.
		Так, відомості про обставини, яких стосуються ці покази, свідок ОСОБА_11 викладав у рапорті на ім`я начальника Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області від 22 січня 2015 року, який залучений до матеріалів кримінального провадження.
		Та в залученому до матеріалів кримінального провадження рапорті стосовно кульмінаційних обставин події, що є предметом розгляду цього кримінального провадження:
		-зазначається, що 
		-кайданки на молодика були вдягнуті через те, що той, тримаючи в одній руці предмет циліндричної форми, засунув іншу руку в карман;
		-предмет циліндричної форми молодик викинув тоді, коли працівники міліції вдягали на нього кайданки;
		-не зазначається, що працівники міліції проводили зовнішній огляд молодика.
		Отже, відомості, що були повідомлені ОСОБА_11 під час судового розгляду кримінального провадження, та відомості, викладені ним же у рапорті, відрізняються в частині опису кульмінаційного моменту подій.
		Та таке саме по собі породжує сумніви у тому, що кульмінаційні події, про які йдеться у показах ОСОБА_11 , в дійсності відбувались, зокрема - за участі цього свідка.
		10.2. Далі суд відзначає, що на відміну від процесу викладення ОСОБА_11 відомостей у рапорті, покази, під час судового розгляду кримінального провадження були надані ним в умовах, яки здатні забезпечити надання ним більш достовірних відомостей, а саме - після того, як він був приведеним до присяги та попередженим про кримінальну відповідальність за дачу завідомо недостовірних свідчень.
		Стосовно ж обставин складання залученого до матеріалів кримінального провадження рапорту свідок ОСОБА_11 у суді вказував, що первісно ним був складений рапорт, який був виконаний "від руки" ручкою, але потім його було викликано на допит, під час допиту слідчий склав рапорт від його /свідка/ імені, який він /свідок/ підписав.
		 
		10.3. Далі суд відзначає, що відомостей про те, що свідок ОСОБА_11 має пов`язані безпосередньо з особою ОСОБА_4 мотиви оговорювати обвинуваченого матеріали справи не містять.
		В той же час, наведені вище обставини повідомлення цим свідком відомостей під час цього кримінального провадження доводять, що він змінює свої покази в залежності від обставин кримінального провадження з тим, щоб органи досудового розслідування могли отримати, як на їх думку, більш переконливі докази винуватості ОСОБА_4 .
		Таке перешкоджає суду прийти до висновку про те, що цей свідок є цілком не зацікавленим у результатах цього кримінального провадження.
		 
		Більше того, теза про зацікавленість цього свідка підтверджується й тим, що оцінка правомірності дій самого ОСОБА_11 відносно обвинуваченого безпосередньо залежить від результатів цього кримінального провадження.
		 
		Наведене у сукупності не дозволяє прийти до висновку про те, що свідчення ОСОБА_11 поза розумним сумнівом є достовірними.
		Отже, самих по собі показів цього свідка недостатньо для висновку про те, що версія про вчинення ОСОБА_4 стверджуваного злочину є єдиною, якою розумна і безстороння людина може пояснити факт виявлення вибухового пристрою та бойових припасів в районі будинку АДРЕСА_2 .
		З огляду на таке, ці покази не можуть бути покладеними у підґрунтя обвинувального вироку за відсутності інших достовірних та допустимих доказів на їх підтвердження.
		 
		ІV……Покази свідка ОСОБА_11 вказують про те, що в зв`язку із підозрою у незаконному поводженні зі зброєю ОСОБА_4 був затриманий, до того ж - уповноваженою особою.
		В той же час, протиріччя між відомостями, які ОСОБА_11 повідомив безпосередньо у суді, та відомостями, які він навів у згаданому вище рапорті, є такими, що не дозволяють однозначно визначити належний спосіб фіксації слідів злочину, та як наслідок - належний перелік джерел доказів у цьому кримінальному провадженні.
		 
		11. Так, відповідно до відомостей, які ОСОБА_11 повідомив у суді, сліди злочину мали б міститись на місцевості та безпосередньо при ОСОБА_4 .
		За такого вони могли бути виявленими внаслідок:
		-стосовно вибухового пристрою - огляду місця події, під час якого можна було б встановити, що вибуховий пристрій перебував поруч з ОСОБА_4 ;
		-стосовно бойових припасів - шляхом тимчасового їх вилучення під час затримання або шляхом особистого обшуку ОСОБА_4 .
		Відповідно до наведених вище приписів діючого законодавства за такого відомості про те, що заборонені предмети походять від ОСОБА_4 мали бути відображеними:
		-стосовно вибухового пристрою - у протоколі огляду місця події;
		-стосовно бойових припасів:
		-або - у протоколі про тимчасове вилучення майна та його передачу слідчому;
		-або - у протоколі його затримання. 
		 
		12. Відповідно ж до відомостей, які ОСОБА_11 навів у згаданому вище рапорті, сліди злочину мали б міститись безпосередньо при ОСОБА_4 .
		За такого, вони могли бути виявленими шляхом тимчасового їх вилучення під час затримання або шляхом особистого обшуку ОСОБА_4 .
		Відповідно до наведених вище приписів діючого законодавства за такого відомості про те, що заборонені предмети походять від ОСОБА_4 мали бути відображеними:
		-або - у протоколі про тимчасове вилучення майна та його передачу слідчому;
		-або - у протоколі його затримання.
		 
		V……В той же час, матеріали кримінального провадження доводять, що в цьому випадку ані - протокол про тимчасове вилучення майна, ані - протокол про передачу тимчасово вилученого майна - не складався взагалі.
		 
		VІ……Стосовно ж відомостей протоколу затримання ОСОБА_4 суд відзначає таке.
		 
		13. Залучений до матеріалів кримінального провадження протокол затримання ОСОБА_4 містить відомості про те, що:
		-він бувзатриманий 22 січня 2015 року о 20:20 працівниками БПС ММУ УМВС України в Миколаївській області на вулиці Громадянській, 1, у місті Миколаєві;
		-заборонених речей при собі він не мав;
		-під час затримання він заявив, що із затриманням він не згодний
		та не містить відомостей про тимчасове вилучення в нього майна.
		 
		14. Будучи допитаною під час судового розгляду кримінального провадження, як свідок, ОСОБА_12 /автор протоколу затримання, що аналізується/ суду пояснила, що складала цей протокол з огляду на те, що 22 січня 2015 року перебувала у складі слідчої оперативної групи Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області.
		При цьому організація роботи слідчої оперативної групи на той час була такою. До складу групи щоденно включалось по два слідчих, з яких один - виїжджав на місця подій та за викликами, а інший - постійно перебував у районному відділі, де приймав скарги та заяви громадян, а також - займався роботою із документами. Та безпосередньо у той день - 22 січня 2015 року - разом із нею до складу слідчої оперативної групи входив слідчий ОСОБА_13 ; при цьому вона працювала у райвідділі, а ОСОБА_13 здійснював виїзди.
		За такого після отримання повідомлення про скоєння злочину ОСОБА_4 на місце події виїхав слідчий ОСОБА_13 , який й склав протокол огляду місця події.
		Після цього ОСОБА_4 був доставлений до приміщення Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області, та вона мала "оформити" його затримання. При цьому для підготовки необхідних документів їй були надані рапорти працівників БПС та протокол огляду місця події.
		Відповідно до цих документів вона й оформила протокол затримання. 
		При цьому про вилучення безпосередньо в ОСОБА_4 будь-яких заборонених речей у протоколі вона не зазначила, оскільки безпосередньо підчас їїроботи з затриманим у приміщенні Центрального РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області такі речі ані - виявленими, ані - вилученими не були. Як зазначила свідок у суді, таке, не зважаючи на наявність інших документів, на її думку, не давало їй підстав для внесення до складеного нею протоколу затримання відомостей про наявність заборонених речей в ОСОБА_4 .
		На запитання суду свідок також зазначила, що їй невідомо, з яких причин слідчий ОСОБА_13 не оформив протокол затримання ОСОБА_4 та не зазначив, що під час затримання в того були виявлені заборонені речі.
		З суті показів цього свідка вбачається, що із тим, що відомості про вилучення заборонених речей в ОСОБА_4 не були внесені у протокол його затримання, а також - що про тимчасове вилучення в нього предметів або передачу вилучених предметів їй протоколи не були складеними внаслідок помилки, вона не згодна.
		 
		Наведене доводить, що:
		-факт вилучення заборонених предметів /принаймні - бойових припасів/ не є зафіксованим у встановленому законом порядку;
		-станом намомент складаннязгаданого протоколуоргани досудовогорозслідування /вособі слідчого/ мали сумнів у достовірності відомостей про те, що вибуховий пристрій та бойові припаси, вилучені 22 січня 2015 року, походять від ОСОБА_4 .
		 
		 
		 
		VII……На підтвердження того, що заборонені предмети походять від ОСОБА_4 , органи досудового розслідування та публічного обвинувачення посилаються на відомості, що містяться у згаданому вище протоколі огляду місця події та фото таблиці до нього, які, окрім іншого, вказують на те, що в момент виявлення заборонених предметів обвинувачений знаходився в місці їх виявлення.
		Оцінка відомостей про те, що в момент виявлення заборонених предметів обвинувачений знаходився в місці їх виявлення призводить до такого.
		 
		15. Зі згаданих вище протоколу огляду місця події та фото таблиці до нього вбачається, що на час проведення огляду, а саме - станом на19:15годину 22січня 2015року - ОСОБА_4 вже знаходився в кайданках та під контролем працівників правоохоронних органів.
		Таке ж підтверджується й наведеними вище показами свідка ОСОБА_11 .
		Відповідно до вимог статті 209 Кримінального Процесуального Кодексу України таке означає, що ОСОБА_4 був затриманим принаймні з 19:15 години 22 січня 2015 року, до того ж - уповноваженою посадовою особою.
		 
		16. Відповідно до частини 4 статті 208 Кримінального Процесуального Кодексу України за такого особи, що здійснили затримання ОСОБА_4 , повинні були негайно повідомити йому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
		 
		17. В той же час, з відомостей згаданого вище протоколу затримання ОСОБА_4 вбачається, що:
		-процесуальні права йому були роз`яснені не раніше, ніж 22 січня 2015 року о 21:45;
		-можливість скористатисьпослугами захисникайому буланадана 22січня 2015року о22:40;
		 
		18. Огляд місця виявлення заборонених предметів же здійснювався, як зазначається у протоколі, протягом періоду з 19:15 до 20:30 години.
		 
		Отже, відомості про те, що на час виявлення заборонених предметів обвинувачений перебував у місці їх виявлення, були отриманими з порушенням права обвинуваченого на захист.
		 
		За такого відповідно до пункту 3 частини 2 статті 87 Кримінального Процесуального Кодексу України ці відомості є недопустимими доказами, в зв`язку із чим відповідно до частини 2 статті 86 цього Кодексу не можуть бути використаними судом під час прийняття процесуального рішення по суті справи.
		 
		VIII……На підтвердження того, що заборонені предмети походять від ОСОБА_4 , органи досудового розслідування та публічного обвинувачення посилаються також на відомості, що містяться у рапортах ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які разом з ОСОБА_11 перебували у складі автопатруля "Роса 100" та брали участь у затриманні обвинуваченого.
		Оцінюючи ці документи, суд враховує таке.
		 
		19. Зміст вказаних рапортів свідчить про те, що в них ОСОБА_14 та ОСОБА_15 письмово викладають відомі їм відомості про обставини, що мають значення для цього кримінального провадження.
		Відповідно до частини 1 статті 95 Кримінального Процесуального Кодексу України такі відомості мають надаватись слідчому, прокурору або суду шляхом надання показань, які й є первинним джерелом доказів.
		Що ж стосується рапортів, то вони, будучи документом, складеним першоджерелом доказів - особою - є похідним доказом.
		 
		20. Відповідно до частини 3 статті 23 Кримінального Процесуального Кодексу Українисторона обвинувачення зобов`язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом.
		Однак, під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
		При цьому суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику цих свідків з направленням на їх адресу судових повісток, за клопотанням прокурора вживав заходів для встановлення місця їх проживання та за клопотанням прокурора ухвалював про примусовий привід вказаних свідків до суду.
		Однак у судові засідання вказані свідки не з`являлись. 
		За такого, відповідно до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного Кримінального Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 288/113/15-к суд є позбавлений можливості провести допит цих свідків.
		Стосовно обставин цієї справи таке, окрім іншого, означає, що суд єпозбавленим можливості у передбачений законом спосіб пересвідчитись унадійності тадостовірності першоджереланаданих стороноюобвинувачення документів шляхом допиту відповідних свідків.
		 
		21. Далі, вивченням змісту рапортів  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 встановлено, що зміст цих рапортів, а також - зміст згаданого вище рапорту ОСОБА_11 є ідентичним, більше того - ці рапорти є однаковими за своєю формою.
		При цьому з наведених вище показів свідка ОСОБА_11 вбачається, що усі ці рапорти були складеними не безпосередньо після затримання ОСОБА_4 , але - пізніше, за наслідками допитів та на потребу досудового розслідування.
		Отже, обставини складання цих рапортів не дають підстав вважати, що під час їх складання відомості, які дійсно отримувались  ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , не були спотворені.
		 
		22. До того ж, з огляду на наведені вище покази свідка ОСОБА_11 , суд вважає, що відомості про перебіг подій, викладений у вказаних рапортах, не є такими, що відповідають дійсності.
		 
		23. Приймаючи рішення стосовно цих доказів, суд враховує й те, що інших доказів на підтвердження достовірності викладених у них відомостей матеріали кримінального провадження не містять.
		 
		З огляду на наведене суд вважає, що викладені у рапортах відомості не є достовірними, через що не може покласти їх у підґрунтя судового рішення.
		 
		IХ……Інших доказів на підтвердження походження заборонених предметів від ОСОБА_4 матеріали справи не містять.
		 
		Отже, версія про походження заборонених предметів від обвинуваченого ґрунтується лише на непослідовних показах зацікавленого свідка ОСОБА_11 , які /покази/ не підтверджуються жодним належним, допустимим та достовірним доказом.
		Але самих по собі таких показів вочевидь недостатньо для висновку про те, що сукупність встановлених судом обставин виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		 
		Д……В той же час, матеріали справи містять відомості, які дають підстави для розумного сумніву у тому, що ОСОБА_4 вчинив інкримінований йому злочин.
		 
		24. Так, як слушно вказує обвинувачений, з залученого до матеріалів кримінального провадження висновку експерта № 80 від 23 січня 2015 року вбачається, що на заборонених предметах, що є предметами стверджуваного злочину, слідів папілярних узорів /бодай - не придатних для використання/ не виявлено.
		Таке не дозволяє навіть умоглядно уявити спосіб, за яким обвинувачений зберігав, а тим більше - знайшов /як вказується в обвинувальному акті/ заборонені предмети та доставив їх до місця, де вони були виявленими.
		 
		25. Далі, матеріали справи не містять будь-яких відомостей, які б давали підстави для твердження про те, що ОСОБА_4 , окрім випадку, про який йдеться у цьому кримінальному провадженні, був причетним до незаконного обігу зброї або вибухових пристроїв чи бойових припасів.
		Більше того, матеріали справи свідчать, що він не є ані - військовослужбовцем, ані - особою, яка у той чи інший спосіб залучалась до виконання бойових завдань.
		Та ця обставин набуває особливої актуальності з огляду на предмет стверджуваного злочину - реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень", яка призначена для боротьби з танками, бойовими машинами піхоти, самохідними артилерійськими установками та іншими броньованими об`єктами противника та знищення живої сили супротивника, що знаходиться в укриттях, а також у спорудах міського типу. За такого її застосування в особистих цілях є вкрай ускладненим. До того ж, її використання не може здійснюватись інтуїтивно та потребує спеціальних знань та навичок, які в ОСОБА_4 вочевидь є відсутніми.
		Та таке викликає обґрунтований сумнів у тому, що обвинувачений мав потребу та можливості в отриманні заборонених речей та користуванні ними.
		 
		26. До того ж, з неодноразово згаданого вище протоколу огляду місця події від 22 січня 2015 року вбачається, що в місці виявлення заборонених предметів поруч із ними був виявлений автомобіль марки "Славута" синього кольору /державний номер НОМЕР_1 / та його водій ОСОБА_16 .
		Та під час судового провадження стороною обвинувачення не було забезпечено явку в судове засідання свідка ОСОБА_16 .
		При цьому суд за клопотанням прокурора неодноразово відкладав судові засідання для виклику цього свідка з направленням на його адресу судових повісток, за клопотанням прокурора вживав заходів для встановлення місця його проживання та за клопотанням прокурора ухвалював про примусовий привід вказаного свідка до суду.
		Однак у судові засідання вказаний свідок не з`являвся. 
		За такого, відповідно до правової позиції, що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного Кримінального Суду від 11 серпня 2020 року у справі № 288/113/15-к суд є позбавлений можливості провести допит цього свідка.
		Стосовно обставин цієї справи таке, окрім іншого, означає, що суд єпозбавленим можливості у передбачений законом спосіб пересвідчитись у тому, що до поводження із забороненими предметами вказаний свідок не є причетним.
		 
		Оцінюючи наведені докази та встановлені на їх підставі обставини у їх сукупності, суд доходе висновку про те, що версія обвинуваченого про те, що він мимоволі опинився у місці виявлення заборонених предметів та не має до цих предметів ніякого відношення, наразі не є спростованою фактами, встановленими на підставі допустимих доказів.
		Отже, твердження органів досудового розслідування та публічного обвинувачення про те, що обвинувачений вчинив стверджуваний злочин, не є доведеною поза розумним сумнівом.
		 
		Суд враховує також, що можливість збирання у суді додаткових доказів щодо обставин, які мають відношення до цього кримінального провадження, наразі є вичерпаною.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 373 Кримінального Процесуального Кодексу України за таких обставин суд має ухвалити у справі виправдувальний вирок.
		 
		Отже, обвинуваченого ОСОБА_4 за пред`явленим обвинуваченням слід визнати невинуватими та виправдати.
		 
		Речові доказиу справі - наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 та реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень" на підставі пункту 3 частини 9 статті 100 КПК України, слід знищити.
		 
		Судові витрати у цьому кримінальному провадженні слід віднести на рахунок держави.
		 
		Запобіжний захід в межах цього кримінального провадження не обирався.
		 
		 
		 
		Керуючись ст.ст. 368, 373-374 КПК України, суд, -
		 
		З А С У Д И В                    :
		 
		ОСОБА_6 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України.
		Виправдати  ОСОБА_6 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 263 Кримінального Кодексу України - в зв`язку із недоведенням того, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		 
		Речові докази у справі - наступальну осколкову ручну гранату РГД-5, оборонну осколкову ручну гранату Ф-1 та реактивну протитанкову гранату РПГ-26 "Аглень" - знищити.
		Судові витрати у кримінальному провадженні віднести на рахунок держави.
		 
		Вирок може бути оскарженим до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		 
		СУДДЯ                            = ОСОБА_17 =
		 
		 
		 
		 
		 
		17.09.2020

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...