Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/8386/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 24.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2020.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		10.09.2020Справа №  910/8386/20
		Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи
		за позовом          Першого заступника прокурора міста Києва в інтересах держави
		до                     1) Київської міської ради
		2) Приватного підприємства «Промбудсервіс 2005»
		про                    визнання незаконним і скасування рішення в частині, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
		 
		за участю представників сторін: 
		від позивача                    Бондарчук І.П. (за посвідченням № 051654 від 07.12.2018)
		від відповідача-1          Гандзюк Т.О. (довіреність № 225-КМГ-5082 від 28.08.2020)
		від відповідача-2          Река Є.І. (адвокат за ордером № 1004739 від 02.07.2020)
		Мусієнко О.І. (адвокат за ордером № 1044254 від 05.08.2020)                     
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		У червні 2020 року Перший заступник прокурора міста Києва (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави до Київської міської ради (далі - відповідач-1) та Приватного підприємства «Промбудсервіс 2005» (далі - ПП «Промбудсервіс 2005», відповідач-2) про визнання незаконним і скасування рішення в частині, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
		- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, за виключеннями випадків, визначених положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Таке виключення, коли земельна ділянка державної або комунальної власності передається у орендне користування на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів, зокрема, становить випадок, коли на такій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить фізичній або юридичній особі. Прокурор вказує, що докази розташування на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:176:0059 нерухомого майна, яке належить ПП «Промбудсервіс 2005» в інвентаризаційній справі відсутні, а тому передання вказаної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 без проведення земельних торгів є незаконним;
		- у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок наявний лист ПП «Промбудсервіс 2005» від 20.06.2018, в якому підприємство повідомляє, що майновий комплекс, розташований на двох земельних ділянках. Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:176:0059 розташована ковальня (літ. М, М'), яка є частиною єдиного майнового комплексу. Наведене також вказано у пояснювальній записці до проекту землеустрою. Однак, на переконання прокурора вказані відомості не відповідають фактичним обставинам справи;
		- навіть за наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна - ковальні (літ. М, М'), площа вказаного об`єкту нерухомого майна становить 86,4 кв.м. і є значно меншою, ніж площа спірної земельної ділянки (0,3088 га), на якій розташоване вказане майно. Враховуючи викладене прокурор вказує, що Київська міська рада не мала достатніх правових підстав погоджувати ПП «Промбудсервіс 2005» відведення земельної ділянки, площа якої у 35 разів перевищує площу вказаного нерухомого майна, розташованого на ній.
		Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з даним позовом та просив:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.09.2018      № 1452/5516 «Про передачу приватному підприємству «Промбудсервіс 2005» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва» в частині передачі в оренду земельної ділянки площею 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059);
		- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059) на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва, укладений між Київською міською радою та Приватним підприємством «Промбудсервіс 2005», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 05.11.2018 за № 1259.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2020 відкрито провадження у справі № 910/8386/20 та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 16.07.2020.
		06.07.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-1 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1, зокрема вказав, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 по справі № 910/16318/16 було підтверджене право власності ПП «Промбудмервіс 2005» на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці з кадастровим                                 № 8000000000:90:176:0059, розташованій за адресою м. Києва, вул. Причальна, 2. Відтак, з огляду на приписи ст. 134 Земельного кодексу України, земельні торги при відведенні вказаної земельної ділянки відповідачу-2 проводитись не повинні. Крім того, відповідач-1 вказав, що жодним нормативно-правовим актом, який регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. З огляду на викладене відповідач-1 заперечував правомірність і обґрунтованість заявлених позивачем вимог та просив суд відмовити в їх задоволенні.
		Крім того, 06.07.2020 до суду надійшло подане відповідачем-2 клопотання про відкладення розгляду справи.
		У той же день, 06.07.2020, до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив відповідача-1, в якій позивач підтримав викладену ним раніше правову позицію.
		16.07.2020 судом відкладено підготовче засідання на 06.08.2020.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2020 викликано ПП «Промбудсервіс 2005», як відповідача-2, у наступне підготовче засідання, призначене на 06.08.2020.
		06.08.2020 до суду надійшов поданий відповідачем-2 відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 вказав, що на момент виникнення спірних правовідносин був власником єдиного майнового комплексу загальною площею 4 620,5 м.кв., розташованого на земельних ділянках з кадастровими № 8000000000:90:176:0059 (спірна) та № 8000000000:90:176:0058 за адресою: м. Києва, вул. Причальна, 2. До вказаного майнового комплексу входили й приміщення ковальні (літ. М, М'). Відповідач-2 також пояснив, що у подальшому вказаний майновий комплекс був знесений, про що Бюро технічної інвентаризації ПП «Пектораль-ленд» був складений висновок № 22/01-20 від 22.01.2020. Натомість прокурором не доведено, що на момент прийняття Київською міською радою спірного рішення, а також на момент укладення відповідачами спірного договору, на земельній ділянці з кадастровим         № 8000000000:90:176:0059 було відсутнє нерухоме майно, яке б належало ПП «Промбудмервіс 2005». Відповідач-2 вказував на закріплений у ст. 120 Земельного кодексу України принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна, що на ній розташоване, а також на те, що згідно з приписами ст. 134 Земельного кодексу України мав право набути у користування спірну земельну ділянку на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів. Враховуючи викладене, відповідач-2 вважав безпідставними вимоги позивача та просив суд у їх задоволенні відмовити.
		06.08.2020 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 25.08.2020.
		11.08.2020до суду надійшли подані відповідачем-1 заперечення.
		20.08.2020 до суду надійшла подана позивачем відповідь на відзив відповідача-2, в якій позивач підтримав викладену ним раніше правову позицію.
		21.08.2020 до суду надійшли подані відповідачем-2 додаткові пояснення.
		25.08.2020 у підготовчому засіданні судом оголошено перерву до 03.09.2020.
		02.09.2020 до суду надійшли подані відповідачем-2 заперечення на відповідь на відзив.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 10.09.2020.
		У судому засіданні 10.09.2020 представник позивача заявлені ним позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
		Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, вважали їх необґрунтованими та безпідставними, просили суд у задоволенні позову відмовити.
		Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами. 
		У судовому засіданні 10.09.2020 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		 
		Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
		 
		20.09.2018 Київською міською радою прийнято рішенням № 1452/5516 «Про передачу приватному підприємству «Промбудсервіс 2005» земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва» (далі - рішення КМР № 1452/5516 від 20.09.2018, спірне рішення КМР).
		Пунктом 1 вищевказаного спірного рішення КМР затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок ПП «Промбудсервіс 2005» для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва (категорія земель - землі житлової та громадської забудови код КВЦПЗ - 02.10, заява ДЦ № 50116-002988137-031-03 від 18.06.2018, справа № Д-8694).
		Згідно з п. 2 спірного рішення КМР, передано ПП «Промбудсервіс 2005», за умови виконання пункту 3 цього рішення, в оренду на 25 років земельні ділянки площами 3,4807 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0058, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000766232018) та 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку        № НВ-8000766252018) для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.11.2016 № 72314638).
		05.11.2018 між Київською міською радою, як орендодавцем, та ПП «Промбудсервіс 2005», як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1259 (далі - договір оренди, спірний договір).
		Відповідно до п. 1.1 договору оренди орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 20.09.2018 № 1452/5516 передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка) визначену цим договором, для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами. Земельна ділянка, яка є об`єктом оренди, належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Києва на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».
		Згідно з п. 2.1 договору оренди об`єктом оренди відповідно до відомостей Державного земельного кадастру, рішення Київської міської ради від 20.09.2018  № 1452/5516 та цього договору є земельна ділянка з наступними характеристиками:
		- кадастровий номер - 8000000000:90:176:0059;
		- місце розташування - вул. Причальна, 2 у Дарницькому районі м. Києва;
		- цільове призначення - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури;
		- категорія земель - землі житлової та громадської забудови;
		- вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-адміністративного комплексу з об`єктами соціально-побутового і торговельного призначення та паркінгами;
		- розмір (площа) - 0, 3088 га.
		Відповідно до витягу з технічної документації Головного управління Держгеокадастру у м. Києві від 11.10.2018 № 5769/86-18 нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 5 908 223,00 грн (п. 2.2 договору оренди).
		У п. 3.1. договору оренди сторони погодились, що договір укладено на 25 (двадцять п`ять) років.
		Звертаючись до суду з даним позовом та вказуючи на незаконність спірного рішення Київської міської ради № 1452/5516 від 20.09.2018, а також недійсність спірного договору оренди земельної ділянки № 1259 від 05.11.2018, прокурор (позивач) посилався на те, що:
		- передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, за виключеннями випадків, визначених положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України. Таке виключення, коли земельна ділянка державної або комунальної власності передається у орендне користування на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів, зокрема, становить випадок, коли на такій земельній ділянці розташоване нерухоме майно, що належить фізичній або юридичній особі. Прокурор вказує, що докази розташування на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:176:0059 нерухомого майна, яке належить ПП «Промбудсервіс 2005» в інвентаризаційній справі відсутні, а тому передання вказаної земельної ділянки в оренду відповідачу-2 без проведення земельних торгів є незаконним;
		- у матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок наявний лист ПП «Промбудсервіс 2005» від 20.06.2018, в якому підприємство повідомляє, що майновий комплекс розташований на двох земельних ділянках. Зокрема, на земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:176:0059 розташована ковальня (літ. М, М'), яка є частиною єдиного майнового комплексу. Наведене також вказано у пояснювальній записці до проекту землеустрою. Однак, на переконання прокурора, вказані відомості не відповідають фактичним обставинам справи;
		- навіть за наявності на спірній земельній ділянці нерухомого майна - ковальні (літ. М, М'), площа вказаного об`єкту нерухомого майна становить 86,4 кв.м. і є значно меншою, ніж площа спірної земельної ділянки (0,3088 га), на якій розташоване вказане майно. Враховуючи викладене, прокурор вказує, що Київська міська рада не мала достатніх правових підстав погоджувати ПП «Промбудсервіс 2005» відведення земельної ділянки, площа якої в 35 разів перевищує площу вказаного нерухомого майна, розташованого на ній.
		У свою чергу, заперечуючи проти обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог Київська міська рада вказувала, що:
		- у випадку відведення земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно, власнику такого нерухомого майна земельні торги не проводяться на підставі положень ст. 134 Земельного кодекс України;
		- жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. 
		ПП «Промбудсервіс 2005», заперечуючи проти обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог, вказувало, що:
		- на момент виникнення спірних правовідносин підприємство було власником єдиного майнового комплексу загальною площею 4 620,5 м.кв., розташованого на земельних ділянках з кадастровими № 8000000000:90:176:0059 (спірна) та № 8000000000:90:176:0058 за адресою: м. Києва, вул. Причальна, 2, до складу якого входило й приміщення ковальні (літ. М, М'), що прокурором не спростовано;
		- у подальшому вказаний майновий комплекс був знесений, про що Бюро технічної інвентаризації ПП «Пектораль-ленд» був складений висновок № 22/01-20 від 22.01.2020, однак знищення майнового комплексу відбулось після прийняття Київською міською радою спірного рішення, а також після укладення відповідачами спірного договору оренди земельної ділянки;
		- враховуючи закріплений у ст. 120 Земельного кодексу України принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та нерухомого майна, що на ній розташоване, а також положення ст. 134 Земельного кодексу України, підприємство мало право набути у користування спірну земельну ділянку на позаконкурентних засадах без проведення земельних торгів. 
		Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідачів суд керувався таким.
		Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 
		Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права;  визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення;  припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
		Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України, кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
		Положеннями ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;
		Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»  від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Частиною 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини. 
		Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду (ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. 
		Згідно з положеннями ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. 
		Частиною 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
		Стаття 14 Конституції України закріплює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).
		Згідно з ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України  надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		За приписами п.п. а), б), в) ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради у галузі земельних відносин на її території належить: розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього  Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього  Кодексу  тощо.
		За змістом ч. 1 ст. 12 Земельного кодексу України  до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до вказаного Кодексу, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу та здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
		З огляду на зазначені вище норми, право розпорядження земельними ділянками комунальної власності в межах території м. Києва належить до повноважень Київської міської ради.
		Згідно з положеннями ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» також встановлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
		Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію (ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. 
		Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради підлягають вирішенню відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.
		Статтею 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними  статтею 122  цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених  частинами другою,  третьою статті 134  цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2016 по справі № 910/16318/16, яке набрало законної сили, за ПП «Промбудсервіс 2005» визнано право власності на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 2, до якого у тому числі відноситься: 
		- майновий комплекс загальною площею 2 410,9 кв. м., до складу якого входять: корпус побутовий (Літера А) площею 866,1 кв.м., гараж (Літера Б) площею 585,7 кв.м., цех арматурний (Літери Г, Д) площею 489,7 кв. м., та цех механічний залізобетонний (Літера Е) площею 466,8 кв. м. разом з комунікаціями, технічним устаткуванням та іншим обладнанням, що є його невід`ємною частиною;
		- комплекс будівель загальною площею 2 209,6 кв. м. до складу якого входять: склад II групи (Літера Л) площею 427,6 кв.м., склад-стоянка (Літера К) площею 323,9 кв.м., склад металевий (Літери З,З') площею 1 371,7 кв. м., ковальня (Літера М, М') площею 86,4 кв. м. разом з комунікаціями, технічним устаткуванням та іншим обладнанням, що є його невід`ємною частиною.
		Отже, на підставі вищевказаного рішення суду ПП «Промбудсервіс 2005» підтвердило своє право власності на об`єкти нерухомого майна загальною площею 4 620,5 м. кв. (майновий комплекс загальною площею 2 410,9 кв.м. + комплекс будівель загальною площею 2 209,6 кв. м.).
		У пояснювальній записці № ПЗ-31548 від 21.06.2018 Департаменту земельних ресурсів зазначено, що земельні ділянки, у тому числі й спірна земельна ділянка, забудовані, на вказаних земельних ділянках знаходиться майновий комплекс загальною площею 4 620,5 м. кв.
		Однак, згідно з висновком № 22/01-20 від 22.01.2020, складеним Бюро технічної інвентаризації ПП «Пектораль-ленд», вказаним підприємством за заявою ПП «Промбудсервіс 2005» було здійснено обстеження будівель та споруд єдиного майнового комплексу, загальною площею 4 620,5 м. кв., власником якого є ПП «Промбудсервіс 2005», що розташований на земельній ділянці за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 2, у зв`язку з його знесенням. У результаті обстеження встановлено відсутність за вказаною адресою будівель та споруд майнового комплексу, загальною площею 4 620,5 м. кв., до складу яких входять: корпус побутовий (Літера А) площею 866,1 кв.м., гараж (Літера Б) площею 585,7 кв. м., цех арматурний (Літери Г,Д) площею 489,7 кв. м., цех механічний залізобетонний (Літера Е) площею 466,8 кв. м., склад II групи (Літера Л) площею 427,6 кв. м., склад-стоянка (Літера К) площею 323,9 кв. м., склад металевий (Літери З,З') площею 1 371,7 кв. м., ковальня (Літера М,М') площею 86,4 кв. м., разом з комунікаціями, технічним устаткуванням та іншим обладнанням, що є його невід`ємною частиною. Інших аналогічних чи подібних об`єктів нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Причальна, 2, не виявлено.
		На підставі вищевказаного висновку 06.02.2020 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про припинення права власності ПП «Промбудсервіс 2005» на єдиний майновий комплекс загальною площею 4 620,5 м. кв., у зв`язку зі знищенням вказаного об`єкта нерухомого майна шляхом його знесення, що підтверджується Інформаційною довідкою № 212265081 від 12.06.2020.
		Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення у ПП «Промбудсервіс 2005» права власності на об`єкт нерухомого майна - єдиний майновий комплекс загальною площею 4 620,5 м.кв., до складу якого входила й ковальня (літ. М, М'), розміщена на земельній ділянці з кадастровим                                         № 8000000000:90:176:0059, переданій в оренду на підставі спірного рішення Київської міської ради.
		Таким чином, матеріали справи свідчать, що на момент прийняття Київською міською радою спірного рішення № 1452/5516 від 20.09.2018 у власності ПП «Промбудсервіс 2005» перебував об`єкт нерухомого майна - ковальня (літ. М, М'), розташований на спірній земельній ділянці з кадастровим № 8000000000:90:176:0059, про що також зазначено у пояснювальній записці № ПЗ-31548 від 21.06.2018 Департаменту земельних ресурсів, який був знищений внаслідок його знесення після прийняття Київською міською радою вказаного спірного рішення.
		Наданий прокуратурою (позивачем) акт обстеження земельної ділянки № 20-0027-02 від 21.01.2020 Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київськї міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому зазначено про те, що на спірній земельній ділянці знаходяться лише залишки бетонних виробів та будівельне сміття, не береться судом до уваги з огляду на те, що вказаний акт, як зазначено, складений 21.01.2020 та у зв`язку з цим не може свідчити про відсутність на спірній земельній ділянці нерухомого майна ПП «Промбудсервіс 2005» станом на момент виникнення спірних правовідносин у 2018 році (тобто станом на 20.09.2018 - день прийняття Київською міською радою спірного рішення та 05.11.2018 - день укладення спірного договору оренди земельної ділянки).
		Отже, враховуючи що на спірній земельній ділянці з кадастровим                                   № 8000000000:90:176:0059 на момент прийняття Київською міською радою оскаржуваного рішення № 1452/5516 від 20.09.2018 знаходилось нерухоме майно, яке належало на праві власності ПП «Промбудсервіс 2005», суд дійшов висновку про те, що дана земельна ділянка не підлягала наданню в оренду на конкурентних засадах та, відповідно, були відсутні підстави для проведення земельних торгів. За таких обставин суд вважає спростованими відповідні посилання позивача.
		Суд також відхиляє як необґрунтовані та безпідставні посилання позивача на те, що спірна земельна ділянка більш, ніж у 35 разів перевищує площу майна, для експлуатації та обслуговування якого вона відводиться, оскільки жодним нормативно-правовим актом, що регулює порядок передачі у власність чи користування земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, не передбачено врахування певних пропорцій співвідношення площі таких об`єктів та площі земельної ділянки, яка відводиться. Позивачем до того ж не надано доказів щодо того, що така різниця у площах відведеної земельної ділянки та розташованої на ній будівлі (споруди) порушує чиїсь права або законні інтереси, що є обов`язковою передумовою звернення до суду. Натомість, відповідачем надано суду докази сплати орендних платежів за користування спірною земельною ділянкою у встановленому законом розмірі.
		З урахуванням викладеного, суд вважає недоведеними посилання прокурора (позивача) на те, що спірне рішення Київської міської ради № 1452/5516 від 20.09.2018 прийняте відповідачем-1 з порушеннями та всупереч приписам чинного законодавства України, відтак, підстави для визнання його незаконним та скасування відсутні. 
		Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 05.11.2018, укладеного між Київською міською радою та ПП «Промбудсервіс 2005», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу        Дем`яненко Т.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 1259, суд зазначає таке.
		За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У свою чергу, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, договір є різновидом правочинів.
		За приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
		Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
		Згідно з п. 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» (далі - Постанова ПВГСУ № 11) вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
		При цьому, необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.  Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України). Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину (п. 2 Постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
		Відповідно до п. 2.9 Постанови ПВГСУ № 11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
		За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Отже, беручи до уваги наведені положення чинного законодавства, а також роз`яснення Пленумів Верховного Суду України та Вищого господарського суду України, суд вказує, що звертаючись до суду з вимогами про визнання договору недійсним, позивач повинен довести наявність в момент укладення договору тих обставин, з якими закон пов`язує недійсність правочину.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.
		Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).
		Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, встановленим ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.
		Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. 
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).
		Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. 
		Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Позивач, у порушення наведених приписів процесуального законодавства, не надав суду належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що при укладенні спірного договору оренди землі від 05.11.2018 були наявні обставини, з якими закон пов`язує визнання правочинів (господарських договорів) недійсними. 
		До того ж, зважаючи на встановлену судом відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення  Київської міської ради № 1452/5516 від 20.09.2018, на підставі якого був укладений спірний договір, суд вказує, що ним не встановлено й тієї обставини, що зміст вищевказаного спірного договору суперечить приписам чинного законодавства України.
		За таких обставин підстави для визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,3088 га (кадастровий номер 8000000000:90:176:0059) на вул. Причальній, 2 у Дарницькому районі м. Києва, укладеного між Київською міською радою та Приватним підприємством «Промбудсервіс 2005», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дем`яненко Т.М. та зареєстрований в реєстрі 05.11.2018 за      № 1259, відсутні.
		Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Відповідно до вимог 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідачів не підлягають.
		Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Згідно з п.п. 17.5 пункту 17 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2020.
		 
		Суддя                                                                                                         О.Г. Удалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...