Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/2550/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Інші справи.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2020. Зареєстровано: 25.09.2020. Забезпечено надання загального доступу: 28.09.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2020
Номер судового провадження: 850/7049/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		23 вересня 2020 року справа №200/2550/20-а 
		 
		приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
		 
		Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: головуючого судді Міронової Г.М., суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., секретаря судового засідання Тішевського В.В., позивача особисто, представників відповідача Приймачука С.І., Поляцько О.Ю., Черевкової О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. (повний текст рішення виготовлено 15 липня 2020 року у м. Слов`янськ) у справі № 200/2550/20-а (головуючий І інстанції суддя Тарасенко І.М.) за позовом  ОСОБА_1 до Національного природного парку "Святі Гори", Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії щодо надання дозволу на заготівлю дров з сухих та валежних дерев, 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 (далі - позивач) 05.03.2020 звернувся до суду з позовною заявою до Національного природного парку "Святі Гори", Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації (далі - відповідачі), в якому просив визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень в особі Національного природного парку "Святі Гори», яка виразилась у відмові видачі йому лісорубного квитка або іншого дозволу на заготівлю дров`яної деревини і валіжника та сухостою; зобов`язати відповідача 1 надати йому дозвіл на заготівлю дров з сухих та валежних дерев (а.с. 1-2).
		Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 липня 2020 року у справі № 200/2550/20-а у задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 157-162).
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що діючим законодавством не передбачено заборони на видачу лісових квитків фізичним особам, зокрема на здійснення дій з вилучення сухостійних, буреломних або вітрювальних дерев, тобто на здійснення діяльності, направленої на вжиття заходів з поліпшення санітарного або якісного стану лісів.
		А також на те, що відносно нього складалися протоколи про порушення лісного законодавства, але його так і не притягли до адміністративної відповідальності. 
		Позивач доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити. В судовому засіданні пояснював, що і відповідачі, і суд у оскарженому рішенні неправильно тлумачать норми права, що регулюють спірні правовідносини.
		Представники відповідача 1 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги. Вважали, що суд першої інстанції об`єктивно дослідив обставини справи і мотивувальну частину виклав з урахуванням вимог законодавця щодо статусу Національного природного парку «Святі Гори», який є неприбутковою організацією, і щодо якого передбачений спеціальний порядок ведення господарської діяльності.
		Представник відповідача 2 пояснив, що з огляду на відомчу підпорядкованість Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації вони є неналежними відповідачами у справі, тому з рішенням суду згодні. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України НОМЕР_2 . Позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецька до м. Святогірська, що підтверджується довідкою внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_3 від 07.11.2014 року (а.с. 6-9).
		Відповідач 1  Національний природний парк «Святі Гори» (далі  Парк) створений відповідно доУказу Президента України від 13 лютого 1997 року № 135 «Про створення національного природного парку «Святі Гори», є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Установлено площу земель національного природного парку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 40589 гектарів, у тому числі 11878 гектарів, що надаються йому у постійне користування, та 28711 гектарів, що включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. За змістомУказу Президента України від 22 січня 2010 року № 57 «Про розширення території національного природного парку «Святі Гори» до Парку включено додатково 20 га земель державної власності, які надаються Парку у постійне користування та одночасно виключено 3,5 га земель. Парк розташований на території Слов`янського, Краснолиманського районів та міста Святогірська Донецької області. Загальна площа Парку становить 40605,5 гектара. У постійному користуванні Парку знаходиться 11894,5 гектара земель, а 28711 гектар земель включені до його складу без вилучення у землекористувачів.
		11 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до НПП «Святі Гори» з заявою про надання йому дозволу (безоплатний лісовий квиток або порубочний квиток) на заготівлю дров з сухих та валежних дерев на території лісництв НПП «Святі Гори». Заява обґрунтована статтями 324, 328, 333 Цивільного кодексу України і постановою КМУ № 1045 від 01.08.2006 року (а.с. 4).
		У відповіді на заяву від 11.09.2019 р. № 275, наданою НПП «Святі Гори»,  ОСОБА_1 роз`яснено, що за ст.ст. 14, 19 Лісового кодексу України виключне право на заготівлю деревини (в тому числі на сухостійні дерева та валіжник ліквідний) мають: в лісах державної та комунальної власності  постійні лісокористувачі, в лісах приватної власності  власники лісів. Заготівля деревини громадянами в лісах, які не перебувають у їх власності або користуванні, законодавством не передбачена. Право громадян на загальне використання природних ресурсів викладено у ст. 66 Лісового кодексу України, якою не передбачено право громадян безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання відокремлені стовбури дерев або їх частин. Збирання вітровальних, буреломних, відокремлених стовбурів дерев або їх частин, заготівля дров із сухостійних дерев, згідно Санітарних правил в лісах України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 року № 555 (в редакції від 26 жовтня 2016 року № 756), - ці заходи називаються ліквідацією захаращеності. Ліквідація лісосічної захаращеності, незалежно від її обсягів призначається власниками лісів, постійними лісокористувачами та здійснюється в процесі рубок. У межах природно-заповідного фонду ліквідація захаращеності здійснюється відповідно до вимог відповідних проектів організації територій та об`єктів природно-заповідного фонду та/або положень про них, що регламентують здійснення заходів з поліпшення санітарного стану лісів на таких територіях чи об`єктах і така діяльність потребує спеціального дозволу  лісового квитка. Цими санітарними правилами також не передбачено право громадян безоплатно та без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання відокремлені стовбури дерев або їх частин.
		Лісорубний квиток на ліквідацію захаращеності надається постійному лісокористувачеві на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів, який надається згідно затверджених Міністерством природи лімітів на спеціальне використання природних ресурсів. ПНН «Святі Гори» на 2019 рік такого дозволу не має, отже не має права надавати лісорубні квитки на ліквідацію захаращеності (а.с. 5). 
		Предметом даної справи є правомірність дій відповідача щодо відмови у видачі позивачу лісорубного квитка або іншого дозволу на заготівлю дров`яної деревини і валіжника та сухостою.
		При вирішенні справи суд виходить з наступного.
		Згідно Положення про Національний природний парк «Святі гори», затвердженого Міністерством екології та природних ресурсів від 12.12.2011 року № 520 (в редакції наказу від 23.10.2019 року № 354), Парк є бюджетною, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання природних ресурсів (п.1.2).
		Відповідно до п. 1.5 Положення Парк у своїй діяльності керується Конституцією України, Земельним, Лісовим та Водним кодексами України, законами України «Про охорону навколишнього середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про рослинний світ», «Про наукову і науково-технічну діяльність», іншими нормативно-правовими актами, Проектом організації території національного природного парку «Святі Гори», охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів та об`єктів (далі  Проект організації території), а також цим Положенням.
		Завдання, науковий профіль, характер функціонування і режим територій Парку визначаються у цьому Положенні.
		На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та відповідного схвалення науково-технічної ради Парку (1.6).
		Право Парку на постійне користування земельною ділянкою оформлюється державним актом на право постійного користування земельною ділянкою (1.8).
		Мета створення та завдання визначені у розділі 2 Положення. Парк створено з метою збереження, відтворення та раціонального використання ландшафтів Святогір`я з типовими та унікальними природними комплексами, що мають важливе природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне та оздоровче значення (2.1).
		Основними завданнями діяльності Парку є (п.2.2): збереження та відтворення цінних природних та історико-культурних комплексів і об`єктів на його території; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об`єктів; організація та здійснення науково-дослідних робіт, у тому числі з вивчення природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розроблення та впровадження наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища, відтворення окремих видів флори та фауни, відновлення порушених екосистем, управління та ефективного використання природних ресурсів, організації та проведення моніторингу ландшафтного та біологічного різноманіття; відродження місцевих традицій природокористування; проведення екологічної освітньо-виховної роботи тощо.
		Структура та режим території Парку визначені у розділі 4 Положення. Відповідно до п. 4.6 Положення використання природних ресурсів на території Парку здійснюється у загальному та спеціальному порядках. Загальне використання природних ресурсів здійснюється відповідно до цього Положення, Проекту організації території з урахуванням вимог режиму території. Забезпечення додержання режиму території Парку під час використання природних ресурсів у загальному порядку покладається на його адміністрацію.
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах території Парку здійснюється на підставі дозволів, виданих уповноваженими на те органами у сфері охорони навколишнього середовища у межах лімітів, установлених Мінприроди. 
		Статтею 13 Конституції України, ст. 1 Лісового кодексу України, ст. 1 Земельного кодексу України, земля, її надра, атмосферне повітря, ліси, води та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу.
		Правові основи організації, охорони, ефективного використання природно-заповідного фонду України, відтворення його природних комплексів та об`єктів визначено Законом України «Про природно-заповідний фонд України» від 16.06.1992 року № 2456-XII (надалі  Закон № 2456-XII).
		За унормуванням статті 3 Закону № 2456-XII до природно-заповідного фонду України належать, зокрема природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.
		Частиною другою статті 4 Закону № 2456-XII передбачено, що регіональні ландшафтні парки, зони - буферна, антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосферних заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не надані національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачених законодавством України.
		Статтею 19 Земельного кодексу України окреслено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії, зокрема, землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
		У статті 43 цього Кодексу визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		За приписами статті 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).
		Стаття 100 Лісового кодексу України встановлює, що порядок охорони, захисту, використання та відтворення лісів на землях природно-заповідного фонду визначається відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України», цього Кодексу та інших актів законодавства.
		Тобто, охорона, захист, використання та відтворення лісів державними підприємствами лісового господарства у межах території Парку відповідно до вимог Лісового кодексу України повинна здійснюватися в особливому порядку.
		Правилами ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» № 1264-XII від 25.06.1991 року відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством
		Згідно до абз. 1,2 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.
		Статтею 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» № 2456-XII від 16.06.1992 року передбачено спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду.
		За визначенням ч.ч. 2,3 вказаної статті закону, спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється в межах ліміту на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також на підставі дозволів. 
		Спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення здійснюється на підставі дозволів, що видаються органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями.
		Національний природний парк «Святі Гори», відповідно до Указу Президента України від 13 лютого 1997 року № 135, - є об`єктом природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, отже спеціальне використання на території Парку природних ресурсів здійснюється лише на підставі відповідних дозволів.
		Частинами 7, 8 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» обумовлено, що порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів і встановлення лімітів на використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України. Видача дозволів на спеціальне використання природних ресурсів здійснюється на безоплатній основі.
		Видача дозволів здійснюється на підставі клопотання (заявки) природокористувача, погодженого із власником або постійним користувачем земельної ділянки та заінтересованими органами.
		Дозвіл видається після затвердження лімітів протягом місяця з моменту подання клопотання. Підставами для відмови у видачі дозволу є відсутність затвердженого в установленому порядку ліміту, порушення умов природокористування та режиму території природно-заповідного фонду (ч.ч. 11 ст. 9-1 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).
		Статтею 9 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду з додержанням вимог, встановлених цим Законом та іншими актами законодавства України, можуть використовуватися: у природоохоронних цілях; у науково-дослідних цілях; в оздоровчих та інших рекреаційних цілях; в освітньо-виховних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища.
		Встановлені частиною першою цієї статті основні види використання, а також заготівля деревини, лікарських та інших цінних рослин, їх плодів, сіна, випасання худоби, мисливство, рибальство та інші види використання можуть здійснюватися лише за умови, що така діяльність не суперечить цільовому призначенню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, встановленим вимогам щодо охорони, відтворення та використання їх природних комплексів та окремих об`єктів.
		Спеціальне використання природних рослинних ресурсів здійснюється за дозволом юридичними або фізичними особами для задоволення їх виробничих та наукових потреб, а також з метою отримання прибутку від реалізації цих ресурсів або продуктів їх переробки (ч.ч. 1-6 ст. 10 Закону України «Про рослинний світ» № 591-XIV від 09.04.1999 року).
		За умови додержання вимог законодавства можуть здійснюватися такі види спеціального використання природних рослинних ресурсів: збирання лікарських рослин; заготівля деревини під час рубок головного користування; заготівля живиці; заготівля кори, лубу, деревної зелені, деревних соків тощо; збирання квітів, ягід, плодів, горіхів, насіння, грибів, лісової підстилки, очерету тощо; заготівля сіна; випасання худоби.
		Законодавством України можуть передбачатися й інші види спеціального використання природних рослинних ресурсів.
		Спеціальне використання природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення здійснюється за дозволом, що видається в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. 
		Заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці на земельних ділянках лісового фонду здійснюється в порядку, що встановлюється Лісовим кодексом України. Інші види спеціального використання рослинних ресурсів на земельних ділянках лісового фонду здійснюються в порядку, що встановлюється цим Законом, Лісовим кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
		Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами (ст. 3 Лісового кодексу України).
		Право користування лісами згідно зі ст. 16 Лісового кодексу України здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
		За змістом ч. 1-3 ст. 20 Закону України «Про природно-заповідний фонд» № 2456-XII від 16.06.1992 року національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об`єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.
		Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються національним природним паркам у порядку, встановленому цим Законом та іншими актами законодавства України.
		До складу територій національних природних парків можуть включатися ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів.
		Судами встановлено, що НПП «Святі Гори» є постійним користувачем земельної ділянки 11878 гектарів, що надані Парку у постійне користування, та 28711 гектарів, що включаються до складу Парку без вилучення у землекористувачів, отже в силу ст. 20 Закону України № 2456-XII від 16.06.1992 року, Парк є постійним користувачем природними ресурсами, що розташовані на зазначених земельних ділянках, в тому числі і лісами. 
		Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання (ст. 65 Лісового кодексу України).
		Загальне використання лісових ресурсів визначено ст. 66 Лісового кодексу України, а саме: громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності, вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав`яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби тощо, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами України.
		За визначенням ч.ч. 1, 4 ст. 67 Лісового кодексу України у порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів: 1) заготівля деревини; 2) заготівля другорядних лісових матеріалів; 3) побічні лісові користування; 4) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт. 
		Порядок та умови здійснення спеціального використання лісових ресурсів встановлюються Кабінетом Міністрів України. 
		З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що заготівля дров з сухих та валежних дерев на території природно-заповідного фонду загальнодержавного значення відноситься до спеціального використання лісових ресурсів, а отже потребує спеціального дозволу.
		Положеннями ч.ч. 1-7 ст.69 Лісового кодексу України передбачено нормативне регулювання лісових відносин, які стосуються спеціального використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці. Таке використання проводиться за спеціальним дозволом (лісорубний квиток або лісовий квиток), який видається безоплатно.
		Нормами цієї статті щодо спеціального дозволу передбачено наступне.
		Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства. Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами. Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.
		Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.
		Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів» № 761 від 23.05.2007 року.
		За приписами п. 1 розділу Загальні положення Постанови № 761 цей Порядок визначає умови і механізм спеціального використання лісових ресурсів - заготівлі деревини під час проведення рубок головного користування, другорядних лісових матеріалів, побічних лісових користувань та використання корисних властивостей лісів.
		Постановою № 761 затверджено Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів.
		Приписами п.п. 1,2 Порядку передбачено, що видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів цей порядок визначає умови і механізм видачі лісорубного або лісового квитка як спеціального дозволу на використання лісових ресурсів. Лісорубний або лісовий квиток є основним документом, на підставі якого: здійснюється спеціальне використання лісових ресурсів; ведеться облік дозволених до відпуску запасів деревини та інших продуктів лісу, встановлюються строки здійснення лісових користувань та вивезення заготовленої продукції, строки і способи очищення лісосік від порубкових решток, а також облік природного поновлення лісу, що підлягає збереженню; ведеться облік плати, нарахованої за використання лісових ресурсів. 
		Лісорубний квиток відповідно до п. 3 Порядку видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами Держлісагентства (далі  органи Держлісагентства) на заготівлю деревини під час проведення рубок головного користування на підставі затвердженої в установленому порядку розрахункової лісосіки.
		Форма лісорубного квитка наведена у додатку 1 до цього Порядку.
		Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) лісорубного та лісового (у разі, коли ліси перебувають в державній або комунальній власності) квитків здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-15. 
		Пунктом 4 Порядку встановлено, що заявку на використання лісових ресурсів під час проведення рубок головного користування для видачі лісорубного квитка має право подавати власник лісів або постійний лісокористувач. 
		Крім того, постановою Кабінету міністрів України «Про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і встановлення лімітів використання ресурсів загальнодержавного значення» від 10 серпня 1992 року № 459, відповідно до Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та «Про природно-заповідний фонд України» затверджено Положення про порядок видачі дозволів на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду та Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення.
		Відповідно до п. 7 Положення про порядок установлення лімітів використання природних ресурсів загальнодержавного значення ліміти на використання природних ресурсів в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення затверджуються Мінприроди за поданням органів, у віданні яких знаходяться ці природні ресурси, на підставі обгрунтовуючих матеріалів, погоджених з відповідними науковими установами і спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державними управліннями екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі.
		Затверджені ліміти Мінприроди доводять до заявників, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері екології та природних ресурсів в Автономній Республіці Крим, державних управлінь екології та природних ресурсів в областях, містах Києві та Севастополі, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних державних адміністрацій. 
		З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що право на спеціальне користування лісовими ресурсами надається лише власникам лісів або постійним лісокористувачам, за умови проходження погоджувальної процедури та отримання дозволу на видачу лісорубного квитка. Фізичні особи не є суб`єктами цих правовідносин.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем НПП «Святі Гори» оформлено лісорубні квитки, як постійним лісокористувачем в порядку спеціального використання природних ресурсів (а.с. 105-121).
		Так, зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463111 від 28 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Теплінському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на підставі дозволу № 1 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів 7, 11, номери виділу ділянки 6, 3, маса деревини та її нормативна вартість. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.
		Зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463112 від 30 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Святогірському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на 2019 рік на підставі дозволу № 2 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів для прочищення 5, 10, 82, 132, 146, номери виділу ділянки 1, 12, 4, 10, 13, маса хворосту, сучків; для проріжування номери кварталів 5, 7, 38, 94, 104, 115, номери виділу ділянки 18, 6, 20, 4, 4, 7 маса деревини, хворосту, сучків. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.
		Зі змісту лісорубного квитка серії 02 ЛКБ № 463113 від 30 січня 2019 року, виданого НПП «Святі Гори» Святогірському ПОНДВ вбачається, що лісорубний квиток виданий лісництву, яке входить до складу НПП «Святі Гори» в рахунок заходів формування і оздоровлення лісів відповідно до завдань на 2019 рік на підставі дозволу № 2 від 17.01.2019 року Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації. В лісорубному квитку також зазначено номери кварталів, номери виділу ділянки, маса деревини та її нормативна вартість. Зі зворотної сторони квитка зазначено строк закінчення заготівлі 31 грудня 2019 року, що вивезення дозволяється після приймання лісопродукції та, що квиток не призначено для вирубки дерев.
		Крім того, зі змісту лісорубних квитків вбачається, що в них обов`язково зазначається номер кварталу, номер виділу, ділянки, що свідчить про чітке дотримання використання природних ресурсів в межах погоджених лімітів, та необхідність використання таких лісорубних квитків виключно постійними лісокористувачами, у яких є в розпорядженні карти, схеми Парку. 
		Лісорубні квитки надані виключно Святогірському ПОНДВ та Теплинському ПОНДВ, які входять до складу НПП «Святі Гори» та виключно в рахунок заходів з формування і оздоровлення лісів, що відповідає основній меті діяльності Парку. Зміст лісорубних квитків, відповідає затвердженій Порядком видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів формі. 
		Отже, системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що використання лісових ресурсів на територіях природно-заповідного фонду загальнодержавного значення потребує спеціального дозволу у вигляді лісового квитка, який надається лише власникам лісів або постійним лісокористувачам, і видача лісових квитків фізичним особам не передбачено.
		Таким чином, оскільки НПП «Святі Гори» входить до складу природно-заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, спеціальне використання природних ресурсів на території Парку, до яких відноситься і заготівля дров з сухих та валіжних дерев, без отримання спеціального дозволу не допускається, а дозволи на спеціальне використання надаються лише постійному користувачеві лісами, НПП «Святі Гори».
		За таких обставин позовні вимоги не підлягають задоволенню, як вірно визначено судом першої інстанції.
		Щодо аргументу апеляційної скарги про те, що відносно позивача складалися протоколи про порушення правил лісного законодавства, але жодного разу він не був притягнутий до адміністративної відповідальності, суд не приймає його до уваги, оскільки ці обставини не пов`язані з предметом спору і не мають правового значення для його вирішення. 
		Суд апеляційної інстанції також зважує на те, що обґрунтування заяви позивача про видачу йому безоплатного лісового квитка або порубочного квитка є безпідставним з правової точки зору.
		Частиною другою статті 77 КАС України встановлено: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І відповідачем не доведено, що, приймаючи спірне рішення, він діяв правомірно. 
		Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
		Керуючись ст. ст. 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. - залишити без задоволення.
		Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 р. у справі № 200/2550/20-а - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. 
		Повний текст складений 24 вересня 2020 року.
		 
		 
		Головуючий суддя Г.М. Міронова 
		 
		Судді А.В. Гайдар
		 
		Е.Г. Казначеєв

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...